Відсторонення від роботи невакцинованих працівників

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Полтавський юридичний інститут НЮУ імені Ярослава Мудрого

Відсторонення від роботи невакцинованих працівників

Марина Миколаївна Грекова,

Валерія Юріївна Юренко, студентка

Резюме

У статті досліджується питання щодо відсторонення від роботи невакцинованих працівників. Особливу увагу приділено законності недопущення працівників певних категорій до роботи у зв'язку з відсутністю щеплення проти COVID-19. Проаналізовано порядок відсторонення працівників відповідно до норм матеріального та процесуального характеру, що сприятиме зменшенню кількості позовів щодо оскарження наказів у судовому порядку. Сьогодні існує об'єктивна неможливість розглядати справи щодо визнання незаконними наказів про відсторонення невакцинованих працівників, поки не буде винесено рішення з приводу законності наказу МОЗ України № 2153.

Ключові слова: захід превентивного характеру, відсторонення працівників, обов'язкове щеплення проти СOVID-19, відсторонення без збереження заробітної плати, порядок відсторонення невакцинованих працівників, втручання до приватного життя.

Резюме

Грекова М.М., Юренко В.Ю. Отстранение от работы невакцинированных работников

В статье исследуется вопрос об отстранении от работы невакцинированных работников. Особое внимание уделено законности такого превентивного средства, что заключается в недопущении работников определенных категорий для работы в связи с отсутствием прививки против COVID-19. Работодателям необходимо соблюдать нормы материального и процессуального характера, поскольку нарушения могут привести к обжалованию приказов в судебном порядке. Сегодня существует объективная невозможность рассматривать дела о незаконности приказов об отстранении невакцинированных работников, поскольку нет решения суда о законности приказа Минздрава Украины № 2153.

Ключевые слова: мера превентивного характера, отстранение работников, обязательная прививка против СOVID-19, отстранение без сохранения заработной платы, порядок отстранения невакцинированных работников, вмешательство в частную жизнь.

Summary

Maryna Hrekova, Valeriia Yurenko. Suspension of Unvaccinated Employees from Work

The article explores the issue of the suspension of unvaccinated employees from work. Particular attention has been paid to the general provisions and scientific approaches to the suspension of employees. It has been found that in comparison with the current Labour Code of Ukraine, the Draft Labour Code of Ukraine dated 08.11.2019 No. 2410 regulates in more detail the procedure and peculiarities of the suspension of employees.

It has been revealed that the suspension of unvaccinated employees is a preventive measure which is non-admission of employees of the categories specified by law to work due to the lack of vaccination against COVID-19. According to the Order of the Ministry of Public Health of Ukraine dated 04.10.2021 No. 2153, educational workers, employees of central, executive and local authorities, institutions providing social services, carrying out social protection of children, rehabilitation facilities and objects of state property of strategic importance for the economy and security of the state are subject to mandatory vaccination. The specified professions are included in the list since there is a high probability of infection of both the employees and those who will come into contact with them which will lead to the rapid spread of the infectious disease.

By analyzing the current legislation, the authors have concluded that the suspension of unvaccinated employees will be legal if the employer follows the rules of substantive and procedural nature. The authors have analyzed the first court decision in Ukraine concerning the cancellation of the order on suspension of the English teacher from work. It has been emphasized that nowadays there is an objective impossibility to try cases on declaring orders on suspension of unvaccinated workers illegal until a decision is made on the legality of the Order of the Ministry of Health of Ukraine No. 2153.

The decisions of the European Court of Human Rights regarding compulsory vaccination and suspension of unvaccinated employees from work have repeatedly indicated that vaccination is one of the most successful and cost-effective ways to protect against COVID-19, therefore such interference with a person's privacy is necessary to establish control over the spread of the infectious disease in the region.

As a consequence, states must achieve the highest level of vaccination among the population, taking into account the provisions of Art. 2 of the European Convention on Human Rights, which imposes on the state the obligation to take measures necessary to protect the life of individuals. However, taking into account Art. 8 of the Convention, such interference must be carried out in accordance with the law and in the interests of national and public security.

Key words: preventive measure, dismissal of employees, mandatory vaccination against COVID-19, dismissal without pay, the procedure for dismissal of unvaccinated workers, invasion of privacy.

Вступ

Постановка проблеми. В умовах пандемії коронавірусної інфекції (далі COVID-19), трансформації громадянського українського суспільства та активних євроінтеграційних процесів, що відбуваються в країні, органи державної влади були вимушені вживати численні заходи щодо протидії поширенню цього респіраторного захворювання. Важливо, щоб під час реалізації такої політики не порушувалися право особи на працю, на належні та безпечні умови праці, інші права та інтереси працівників і роботодавців, засади договірного регулювання умов праці тощо.

Вакцинація від COVID-19 є добровільною, проте наказом МОЗ України від 4 жовтня 2021 р. № 2153 затверджено перелік професій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням проти цього респіраторного захворювання. Тому питання щодо правомірності відсторонення невакцинованих працівників є досить проблемним та актуальним.

Стан дослідження проблеми. Дослідженням загальнотеоретичних питань щодо відсторонення працівників від роботи займалися С.М. Бортник, Ю.М. Дьомін, М.Д. Ждан, В.Г. Петров, С.М. Прилипко, В.О. Процевський, Е.А. Коваленко, О.О. Коваленко, О.О. Конопельцева, К.Ю. Мельник, П.С. Стависький, О.М. Ярошенко та інші.

У працях зазначених науковців здебільшого аналізувалися питання щодо поняття, ознак та правових наслідків відсторонення у випадках, передбачених Кодексом законів про працю України (далі КЗпП). У зв'язку із розширенням підстав для відсторонення працівників та активним застосуванням такого заходу в умовах пандемії цей інститут трудового права потребує нових досліджень.

Мета і завдання дослідження. Мета статті полягає у здійсненні комплексного дослідження теоретичних та практичних аспектів відсторонення від роботи невакцинованих працівників. Реалізація поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань: визначити проблеми теоретичного та практичного характеру, пов'язані з інститутом відсторонення невакцинованих працівників; з'ясувати правомірність підстав такого відсторонення; запропонувати шляхи вирішення виявлених проблем.

Виклад основного матеріалу

Перш ніж детально аналізувати підстави та порядок відсторонення невакцинованих працівників, доцільним є розгляд загальних положень досліджуваного інституту.

Відсторонення від роботи регулюється ст. 46 КЗпП, що містить невичерпний перелік підстав, при настанні яких власник або уповноважений ним орган може відсторонити працівника від роботи¹. Законодавець не надав легального визначення поняття «відсторонення від роботи», що призводить до труднощів у правотворчій діяльності щодо відсторонення працівників від роботи та правозастосовній діяльності, наприклад, коли відсторонення фактично ототожнюється з переведенням чи звільненням, які мають різні правові наслідки як для працівника, так і роботодавця.

У доктрині трудового права були сформульовані деякі підходи щодо розуміння цієї категорії. Так, О.М. Ярошенко під відстороненням від роботи пропонує розглядати тимчасову відмову роботодавця або уповноваженого державного органу надавати працівникові роботу, що передбачена трудовим договором, зі збереженням за таким працівником робочого місця і, як правило, без збереження заробітної плати². У свою чергу, К.Ю. Мельник під відстороненням від роботи визначає тимчасове недопущення працівника до виконання трудових обов'язків для запобігання негативних наслідків³. На думку В.О. Процевського, відсторонення від роботи як правове явище слід розуміти як тимчасове вивільнення працівників від виконання покладених на них трудових обов'язків, що відбувається з одночасним припиненням виплати заробітної плани, з об'єктивних причин, визначених законом⁴.

Узагальнивши наукові підходи, можна стверджувати, що відсторонення невакцинованих працівників від роботи є заходом превентивного характеру, що полягає в тимчасовому недопущенні працівника до роботи, покладеної на нього трудовим договором у зв'язку з відсутністю щеплення проти COVID-19.

Проєкт Трудового кодексу України від 8 листопада 2019 р. № 2410 (далі Проєкт) більш детально регулює відносини, пов'язані з відстороненням працівників, ніж чинний Кодекс. Так законодавцем було прийнято до уваги рекомендації науковців та досвід зарубіжних країн і визначено в ч. 1 ст. 70 дефініцію «відсторонення від роботи», що полягає в тимчасовому не допуску працівника до виконання ним трудових обов'язків, передбачених трудовим договором. У ст. ст. 71-74 Проєкту визначені порядок та особливості відсторонення працівників за конкретних підстав, зокрема передбачено відсторонення працівника, який є бактеріоносієм або перебував у контакті з інфекційними хворими. На період відсторонення такий працівник матиме право на допомогу по тимчасовій непрацездатності. Згідно з ч. 2 ст. 72 Проєкту працівники, які ухиляються від обов'язкового щеплення проти інфекційних хвороб повинні бути відсторонені без збереження заробітної плати⁵. Отже, Проєкт, на відміну від КЗпП, містить невичерпний перелік підстав для відсторонення, з деталізацією порядку кожної із вказаних підстав. Окремою нормою регулюється питання щодо невакцинованих працівників.

У постанові Верховного Суду від 1 квітня 2020 р. у справі № 761/12073/18 зазначено, що відсторонити працівника від виконання ним трудових обов'язків можна лише у випадках, передбачених КЗпП та законами України. При цьому таке відсторонення потрібно оформляти відповідним наказом чи розпорядженням керівника підприємства, установи чи організації з повідомленням про це самого працівника. Стосовно терміну відсторонення, то він встановлюється до усунення причин, що його спричинили. Варто розуміти, що на період відсторонення трудові правовідносини між роботодавцем та працівником не припиняються⁶. Отже, при відстороненні роботодавці повинні дотримуватися вимог законодавства, оскільки незаконне відсторонення, наприклад, без належної підстави або без повідомлення про таке відсторонення самого працівника може призвести до визнання наказу незаконним та скасування в судовому порядку, з вимогою виплатити суму середнього заробітку працівника за час вимушеного прогулу.

Так, у справі «Соломахін проти України» від 15 березня 2012 р. (заява № 8191/04) ЄСПЛ вказав на те, що примусова вакцинація є виправданим втручанням до приватного життя особи, що викликана необхідністю встановити контроль над поширенням інфекційного захворювання в регіоні. Тому суд дійшов висновку, що суспільні інтереси повинні переважати над особистими, коли для цього є об'єктивні обставини⁷.

С.М. Бортник звертає увагу на те, що відсторонення працівника є тимчасовим заходом превентивного характеру. До того ж відсторонення невакцинованих працівників здійснюється без їх вини, щоб убезпечити інших працівників від зараження інфекційним вірусним захворюванням⁸.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» на громадян України покладено обов'язок робити щеплення у випадках, передбачених законодавством⁹. У свою чергу ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» закріплює положення про те, що в разі відмови або ухилення від обов'язкових профілактичних щеплень, нагадаємо, що щеплення COVID-19 є обов'язковим для певних професій, що закріплені наказом МОЗ України від 04.10.2021 р. № 2153, такі працівники відсторонюються від виконання покладених на них обов'язків. Обов'язковій вакцинації не підлягають працівники, що мають абсолютні протипоказання до щеплень, які визначені в Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженому наказом МОЗ України від 16.09.2011 р. №595, тому не можуть бути відсторонені за цією підставою¹⁰. Отже, відсторонення невакцинованих працівників, для яких щеплення від COVID-19 обов'язкове відповідно до наказу МОЗ України № 2153, є правомірним і здійснюється до моменту коли працівник зробить відповідне профілактичне щеплення від COVID-19 або відбудуться зміни в законодавстві щодо обов'язковості таких щеплень.

З 9 грудня 2021 року, окрім працівників освіти, центральних та місцевих органів влади, вакцинація буде обов'язковою для працівників сфери управління центральних органів виконавчої влади, закладів, які надають соціальні послуги, здійснюють соціальний захист дітей, реабілітаційні заклади та об'єкти державної власності стратегічного значення для економіки та безпеки держави¹⁰. На нашу думку, такі заходи є виправданими, оскільки специфіка діяльності цих професій пов'язана із можливістю зараження як самих працівників, так і тих, хто з ними контактуватиме, що призведе до стрімкого поширення інфекційних хвороб.

У листі Мінекономіки від 18 жовтня 2021 р. № 4706-01/50116-01, який має рекомендаційний характер, роз'яснено алгоритм дій для роботодавця щодо відсторонення невакцинованих працівників у разі відмови чи ухилення робити щеплення від COVID-19. Для відсторонення таких працівників необхідно письмово повідомити працівника під підпис про обов'язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 з проханням надати у відповідний строк документи, що підтверджують щеплення, або довідку лікаря про абсолютне протипоказання із зазначенням, що в разі їх ненадання може буде застосовано тимчасове відсторонення; зафіксувати факт відмови або ухилення від щеплення; оформити наказ про відсторонення такого працівника з обов'язковим ознайомленням¹¹. У разі, якщо роботодавець не відсторонить невакцинованих працівників, то до нього можуть бути застосовані адміністративні штрафи, а у разі недотримання процедури відсторонення та скасування цього наказу в судовому порядку може стягнути з роботодавця середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду. Таким чином, роботодавцю необхідно дотримуватися норм матеріального та процесуального характеру при відстороненні працівників, оскільки через недбалість чи неуважність виданий ним наказ може бути визнано незаконним у судовому порядку.

Якщо працівник вважає, що його відсторонення є незаконним, наприклад, відбулося з порушенням процедури, законодавець у ст. 221 КЗпП надає йому право оскаржити таке рішення до комісії з трудових спорів або суду Кодекс законів про працю України : Закон України від 10.12.1971 р. № 322-УШ. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/322-08#Text/

² Ярошенко О.М. Основні ознаки відсторонення працівника від роботи: на прикладі відмінностей від суміжних правових явищ. Публічне право. 2013. № 1. С. 192-199.

³ Мельник К.Ю. Трудове право України : підручник. Харків : Діса плюс, 2014. 480 с.

⁴ Процевский В.А. Правовое регулирование отстранения рабочих и служащих от работы : автореф. дис. ... канд. юр. наук. Харків, 1981. 16 с.

⁵ Проєкт Трудового кодексу України від 27.12.2014 року. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511 = 67331&р05401=509026

⁶ Постанова Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 761/12073/18 (провадження № 61-13444св19). URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/88833746.

⁷ Соломахін проти України: рішення ЄСПЛ від 15 березня 2012 року, заява № 24429/03. URL: https://hudoc.echr.coe.int/ eng#{%22itemid%22:[%22001-109565%22]}

⁸ Бортник С.М. Окремі аспекти правового регулювання відсторонення від роботи: ознаки, види і соціальні гарантії. Право і безпека. 2021. № 2 (81). С. 136-143.. Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 13 у разі, якщо в судовому порядку буде встановлено, що роботодавець відсторонив працівника без законних на те підстав, на користь позивача буде стягнено середню заробітну плату за час вимушеного прогулу. Наведене стосується випадків, коли відсторонення працівника відбувається із одночасним зупиненням виплати заробітної плати¹².

Окружним адміністративним судом міста Києва відкрито провадження за позовом Дмитра Ламзи до МОЗ України про визнання протиправним та нечинним наказу МОЗ України № 2153 з вимогою зупинити його дію¹³.

Уже є численні випадки оскарження наказів про відсторонення від роботи невакцинованих працівників, наприклад, ухвалами призначено судові засідання у справах № 568/1782/21, № 750/13719/21, № 166/1347/21, № 386/1091/21, №377/724/21. У справі № 585/3294/21 рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області було скасовано наказ про відсторонення вчительки англійської мови у зв'язку з відсутністю вакцинації проти COVID-19. Поки що рішення не набрало законної сили¹⁴.

Отже, сьогодні існує об'єктивна неможливість розглядати справи щодо визнання незаконними наказів про відсторонення невакцинованих працівників, доки Окружний адміністративний суд міста Києва не винесе рішення щодо законності наказу МОЗ України № 2153.

Щодо практики ЄСПЛ із зазначеного питання, то 24 серпня 2021 р. було відхилено позов 672 французьких пожежників. Вони просили призупинити обов'язкову вакцинацію, встановлену законом від 5 серпня 2021 р. За їх словами, зазначені положення несуть загрозу їхнім правам на працю та отримання заробітної плати. ЄСПЛ зазначив, що тимчасові заходи щодо обов'язкової вакцинації представників певних професій в умовах реального ризику незворотної шкоди є виправданими та необхідними. 9 вересня 2021 р. ЄСПЛ відхилив аналогічні заяви 30 медиків з Греції¹⁵. Отже, відсторонення від роботи в цьому разі зумовлене небезпекою інфекційного захворювання, що може потягти за собою зараження колег по роботі, інших працівників та людей, з якими особа контактує при виконанні своїх професійних обов'язків.

Так у рішенні ЄСПЛ від 28 квітня 2021 р. у справі № 46721/13 «Vavricka and others v. The Czech Republic» було наголошено на тому, що вакцинація один із найуспішніших та ефективніших з точки зору витрат спосіб захисту проти COVID-19. Саме тому держави повинні досягти максимального рівня вакцинації серед населення, враховуючи положення ст. 2 ЄКПЛ, що покладає на державу обов'язок вживати необхідні для захисту життя осіб заходи, але з урахуванням ст. 8 Конвенції таке втручання повинне здійснюватися відповідно до законодавства та в інтересах національної і громадської безпеки¹⁶. Отже, відсторонення невакцинованих працівників є вимушеними та виправданими заходами щодо охорони громадського здоров'я.

відсторонення невакцинований працівник

Висновки

Таким чином, підставою для відсторонення працівників певних професій, що закріплені наказом МОЗ України від 4 жовтня 2021 р. № 2153, від виконання своїх трудових обов'язків без збереження заробітної плати є відсутність щеплення проти COVID-19. Систематичний аналіз чинного законодавства дає можливість зробити висновки про законність такого відсторонення до моменту, коли працівник зробить відповідне профілактичне щеплення.

Відсторонення невакцинованих працівників певних професій запроваджено не лише в Україні, а й у низці європейських країн та США. На нашу думку такі заходи є виправданими, оскільки право особи на відмову від вакцинації закінчується там, де починаються інтереси держави у захисті життя та здоров'я всього населення.

ЄСПЛ визначає, що обов'язкова вакцинація це виправдане втручання, що не порушує право на повагу до приватного життя. Такі дії є законними та мають легітимну мету, а тому варто визначати їх необхідність у демократичному суспільстві в умовах стрімкого поширення COVID-19. Мінімальне обмеження людини у вигляді обов'язкової вакцинації за умови відсутності протипоказань є прийнятним, оскільки тут постає питання щодо захисту суспільного інтересу та прав інших громадян на життя.

Посилання

⁹ Основи законодавства України про охорону здоров'я: Закон України № 2801-ХІІ від 19.11.1992 р. Відомості Верховної Ради України (ВВР). 1993. № 4. С. 19.

¹⁰ Про захист населення від інфекційних хвороб: Закон України № 1645-Ш від 6.04.2000 р. Відомості Верховної Ради України (ВВР). 2000. № 29. Ст. 228.

¹¹ Щодо алгоритму дій роботодавця відносно осіб, які не дотримуються вимог щодо обов'язкової вакцинації проти COVID-19: лист Міністерства економіки України від 18.10.2021 р. № 4706-01/50116-01. URL: https://ips.ligazakon.net/docu ment/ME210906

¹² Про практику застосування судами законодавства при розгляді про оплату праці: постанова Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 р. № 13. Офіц. вебсайт Верховної Ради України. Законодавство України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/v0013700-99#Text

¹³ Ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 4.11.2021 р. № 640/29053/21. URL: https://reyestr.court.gov. ua/Review/100852500

¹⁴ Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 06.12.2021 року № 585/3294/21 URL: https://reyestr. court.gov.ua/Review/101670605

¹⁵ Примусова вакцинація від COVID-19: французьким пожежникам відмовили у тимчасових заходах. Практика ЄСПЛ. Український аспект. 2021. URL: https://www.echr.com.ua/primusova-vakcinaciya-vid-covid-19-francuzkim-pozhezhnikam-vidmoviliu-timchasovix-zaxodax/

¹⁶ Vavricka and others v. The Czech Republic: рішення ЄСПЛ від 28 квітня 2021 року, заява № 47621/13. URL: https://hudoc. echr.coe.int/fre#{%22itemid%22: [%22001-209039%22]}

Размещено на Allbest.ru