До питання особливостей реалізації права на інформацію у корпоративних правовідносинах

Размещено на http://www.allbest.ru/

До питання особливостей реалізації права на інформацію у корпоративних правовідносинах

Борис Олегович Соловйов, аспірант Навчально-наукового інституту права Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Резюме

Соловйов Б.О. До питання особливостей реалізації права на інформацію у корпоративних правовідносинах

У статті проаналізовано особливості порядку, способів та форм реалізації права на інформацію у корпоративних правовідносинах. Особлива увага звертається на форми реалізації права на інформацію, межі здійснення цього права. Аналізуються ініціативний та процедурно-правовий порядки реалізації права на інформацію у корпоративних правовідносинах. Окрема увага звертається на моделі поведінки управомоченої та зобов'язаної сторін з позиції порядку реалізації права на інформацію у корпоративних правовідносинах. Аналіз корпоративного законодавства та позицій представників доктрини дає можливість визначити коло проблемних питань щодо реалізації права на інформацію у корпоративних правовідносинах, вирішення яких є актуальним для подальшого вдосконалення корпоративного законодавства України.

Ключові слова: реалізація права, реалізація суб'єктивних цивільних прав, здійснення права на інформацію, корпоративні правовідносини, межі здійснення прав, форми реалізації права.

Резюме

Соловьёв Б.О. К вопросу об особенностях реализации права на информацию в корпоративных правоотношениях

В статье проанализированы особенности порядка, способов и форм реализации права на информацию в корпоративных правоотношениях. Особое внимание обращается на формы реализации права на информацию, пределы осуществления данного права. Анализируются инициативный и процедурно-правовой порядок реализации права на информацию в корпоративных правоотношениях. Отдельное внимание уделяется модели поведения уполномоченной и обязанной сторон с позиции порядка реализации права на информацию в корпоративных правоотношениях. Анализ корпоративного законодательства и позиций представителей доктрины дает возможность определить круг проблемных вопросов по реализации права на информацию в корпоративных правоотношениях, решение которых является актуальным для дальнейшего совершенствования корпоративного законодательства Украины.

Ключевые слова: реализация права, реализация субъективных гражданских прав, осуществление права на информацию, корпоративные правоотношения, пределы осуществления прав, формы реализации права.

Summary

Borys Soloviov. To the issue of specifics of the right to information implementation in corporate legal relations

Nowadays the processes of democratization, liberalization, integration of Ukraine into European and world space take place. The undisputed significance for these processes is the signing of the Association Agreement between Ukraine and the European Union. Thus, the rapprochement of Ukraine with the European community, which has taken place in recent years, affects the sphere of private law relations, which make up the subject matter of civil law. All mentioned above facts affect the development of the system of civil rights objects in Ukraine. That is why the issues related to the legal regulation of information as an object of civil rights are relevant. корпоративний право інформація

Having analyzed current doctrine of civil law, we can conclude that nowadays researchers are paying more attention to a deep understanding and study of the general provisions of the specifics of the civil rights implementation and exercise. Special attention is paid to exercise of the right to information; corporate legal relations.

The features of the order, methods and forms of exercising the right to information in corporate legal relations are analyzed. Particular attention is paid to the forms of realization of the right to information, the limits of the exercise of this right. The author analyzes the. To our mind, one of the main aspects is the analyzes of proactive and procedural-legal order of realization of the right to information in corporate legal relations.

The main approaches of current doctrine of civil law let us outline some problems referring to implementation of subjective civil rights. Taking into account a process of recodification of civil legislation which is being actively introduced in Ukraine nowadays we suppose that the most relevant problems can be solved during recodification process.

It is important to stress that analysis of scientific positions gives an opportunity to figure out the number of problematic issues related to realization of the right to information in corporate legal relations the solution of which is relevant for the further improvement of the corporate legislation of Ukraine.

Key words: implementation of right; implementation of subjective civil rights; exercise of the right to information; corporate legal relations; the limits of the exercise of rights; forms of exercising the right.

Постановка проблеми. На сучасному етапі розвитку мають місце активні процеси інтеграції України у європейський та світовий простір, зближення України з Європейським співтовариством, підвищення рівня заінтересованості іноземних інвесторів у національній економіці. Усе вищенаведене підкреслює актуальність підвищення рівня корпоративного управління для ефективного регулювання відповідних правовідносин.

Разом із тим окрему увагу звертає на себе право на інформацію, значення якого у корпоративних правовідносинах важко перебільшити. Це пов'язано з тим, що ефективна реалізація усіх інших корпоративних прав (право на управління, право на дивіденди, право на отримання частини активів корпорації у разі ліквідації останньої) може мати місце лише у випадку, коли учасник володіє повною, достовірною та актуальною інформацією про діяльність юридичної особи корпоративного типу - корпорації. Відсутність цього істотно ускладнює як участь в управлінні корпорацією, так і реалізацію інших правомочностей учасника, а у певних випадках взагалі унеможливлює це.

Вважаємо, що саме реалізація права на інформацію у корпоративних правовідносинах є першочерговою умовою ефективного здійснення інших корпоративних прав учасників корпорації. Саме тому питання особливостей реалізації права на інформацію у корпоративних правовідносинах є актуальним для наукового дослідження.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретичні проблеми реалізації суб'єктивних цивільних прав, у тому числі права на інформацію, досліджували такі вчені, як І.В. Жилінкова, О.В. Кохановська, О.О. Кот, Р.О. Стефанчук, В.О. Тархов, Я.М. Шевченко та інші. Водночас особливості реалізації права на інформацію саме у корпоративних правовідносинах, незважаючи на активний науковий інтерес до згаданої проблематики, досліджено недостатньо.

Отже, метою цієї статті є визначення особливостей та порядку реалізації права на інформацію у корпоративних правовідносинах, аналіз здійснення та використання як форми реалізації права на інформацію у відповідних правовідносинах.

Виклад основного матеріалу. Дослідження порядку та особливостей реалізації права на інформацію у корпоративних правовідносинах варто розпочати з аналізу доктринальних підходів до розуміння реалізації права, її видів, форм та особливостей. Загальним можна вважати визначення реалізації права як поведінки суб'єктів права, що являє собою діяльність особи щодо здійснення прав і виконання юридичних обов'язків, засновану на дотриманні правових норм ¹. Тобто йдеться про те, що під реалізацією права розуміють фактичне втілення у поведінці суб'єктів права тих загальнообов'язкових та формально визначених вимог, що закріплені у законодавстві. Реалізація права є конкретним прикладом дії механізму правового регулювання.

У цьому відношенні доцільно зазначити, що норма права, закріплюючи можливості та варіанти правомірної поведінки особи, певною мірою виступає в якості стимулу, за допомогою якого особа може досягти того чи іншого блага. Якщо будь-яка правова норма закріплює лише абстрактну, найбільш загальну модель прийнятної з позиції законодавця поведінки, то для того, щоб закріплена у нормі можливість перетворилася на реальну дійсність, учасники конкретних правовідносин мають вчинити юридично значущі дії. Приблизний перелік цих дій та характер волевиявлення учасників відносин можуть бути закріплені у тексті правової норми ².

У зв'язку з цим гіпотетична можливість досягнення конкретних результатів правового регулювання, визначена у правовій нормі, за наявності певних юридично значущих фактичних дій учасників цивільних правовідносин перетворюється на конкретні суб'єктивні права та обов'язки ³. Враховуючи вищенаведене, вважаємо за доцільне розглядати реалізацію права як остаточний результат правового регулювання, не обмежуючись при цьому її визначенням виключно як процесу або стадії правового регулювання.

О.В. Кохановська зазначає, що останні наукові дослідження, предметом яких є реалізація права, обґрунтовано доводять, що основою цього процесу є втілення приписів правових норм у реальні дії суб'єктів права шляхом перетворення вимог норми на правомірну поведінку цих суб'єктів, що за своєю суттю і є кінцевою метою правового регулювання ⁴. Саме з огляду на це звертається увага на соціальну значущість та цінність правових норм як інструменту регулювання правовідносин, адже саме у нормах закріплюються основні принципи, ідеї та цінності, властиві механізму правового регулювання кожної окремої правової системи.

Значна увага серед представників доктрини цивільного права приділяється і вивченню реалізації суб'єктивних цивільних прав. Так, І.В. Жилінкова дотримується позиції, що надзвичайно важливим є питання визначення особливостей здійснення суб'єктами права належних їм правомочностей саме у сфері приватного права. Діючи вільно та самостійно, особа має можливість задовольнити свої потреби у немайнових та майнових благах шляхом самостійного формування ініціативної поведінки, як використовуючи надані законом правові можливості, так і спираючись на ті засоби, які прямо не заборонені законом ⁵.

Вищенаведене підтверджується формулюванням ч. 1 ст. 12 ЦК України, відповідно до якої особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд ⁶.

Особливістю реалізації суб'єктивних цивільних прав, на думку І.В. Жилінкової, слід вважати і те, що управомочена особа має значний вибір варіантів фактичної поведінки, до якої відносять різноманітні форми і способи реалізації права та дії як різновид юридичних фактів, необхідних для виникнення, зміни або припинення правовідносин. Саме вибір конкретного варіанта фактичної поведінки дає можливість особі задовольнити свої потреби у немайнових або майнових благах.

Подібного підходу дотримується О.О. Кот, який зазначає, що виникнення суб'єктивного права є результатом впливу об'єктивного права, а між суб'єктивним правом та конкретною поведінкою особи існує безпосередній зв'язок ⁷.

Водночас звертає на себе увагу той факт, що особливістю цивільного права є не лише велика кількість варіантів фактичної поведінки особи, а й різноманіття юридичної поведінки учасників конкретних правовідносин. Так, саме наявність певного правового базису, до якого слід віднести правочини та норми об'єктивного цивільного права, закріплені в актах цивільного законодавства, дає можливість учасникам цивільних правовідносин цілеспрямовано здійснювати фактичні дії з метою реалізації суб'єктивного цивільного права ⁸.

Підтримує цю позицію і О.О. Кот, вказуючи, що до особливостей здійснення суб'єктивного цивільного права варто віднести те, що воно є вольовим актом поведінки учасника цивільних правовідносин, адже маючи на меті здійснення конкретного суб'єктивного цивільного права, особа одержує можливість вибору конкретного варіанта поведінки серед запропонованих та прийнятних моделей ⁹.

Незважаючи на те, що реалізація суб'єктивного цивільного права вимагає вольової поведінки від особи, для досягнення мети правового регулювання повинна мати місце і активна взаємодія управомоченої та зобов'язаної сторін цивільних правовідносин. Принципово різною є і реалізація немайнових та майнових суб'єктивних цивільних прав. Це пов'язано з тим, що немайнові права настільки особливі, що у законі не можуть бути вичерпно визначені усі способи, порядки та можливості їх реалізації¹⁰.

На нашу думку, важливо також звернути увагу на наукові підходи щодо методу реалізації права на інформацію у корпоративних правовідносинах. Так, у науковій літературі загальноприйнятою є позиція, згідно з якою методи реалізації права доцільно поділити на такі: метод добровільного дотримання норм права; метод автономного врегулювання; метод державного припису ¹¹.

Аналізуючи вищенаведені методи, варто зауважити, що у сфері реалізації права на інформацію у корпоративних правовідносинах найбільш поширеним є метод добровільного дотримання та використання норм права. Це означає, що для задоволення потреб учасника корпоративних правовідносин в інформації такий учасник повинен самостійно вчинити активні дії відповідно до правових норм, що визначають порядок та способи реалізації суб'єктивного права на інформацію, та водночас при вчиненні таких дій утримуватися від поведінки, забороненої законодавством. Зауважимо, що реалізація права на інформацію у певних випадках має місце і при пасивній поведінці учасника правовідносин ¹².

Досліджуючи порядок реалізації суб'єктивних цивільних прав, слід вказати, що у літературі щодо цього питання усталеним видається поділ на ініціативний та процедурно-правовий порядки ¹³. Так, для реалізації права на інформацію у корпоративних правовідносинах відповідно до ініціативного порядку учаснику таких відносин достатньо вчинити певні активні дії для задоволення своїх законних інтересів в одержанні інформації як об'єкта корпоративних правовідносин (ознайомитися із документами корпорації, розміщеними на її вебсай- ті в мережі Інтернет тощо). Разом із тим не завжди реалізація права на інформацію може бути здійснена шляхом виключно ініціативних активних дій зі сторони управомоченої особи. У певних випадках для отримання інформації про діяльність корпорації учаснику корпоративних правовідносин слід звернутися до органів управління корпорації із відповідним запитом на отримання певної інформації про її діяльність. Прикладом процедурно-правового порядку реалізації права на інформацію у корпоративних правовідносинах можна вважати норму, закріплену у ч. 2 ст. 78 Закону України "Про акціонерні товариства"¹⁴. Так, згідно із вищенаведеною нормою протягом 10 робочих днів з дня надходження письмової вимоги акціонера корпоративний секретар, а в разі його відсутності - виконавчий орган акціонерного товариства зобов'язаний надати цьому акціонеру завірені підписом уповноваженої особи товариства копії документів, визначених у ч. 1 ст. 78 Закону.

Підкреслимо, що ініціативний порядок реалізації права на інформацію у корпоративних правовідносинах повністю відповідає автономії волі, яка є фундаментом цивільно-правового регулювання. Саме можливість діяти на власний розсуд, надана учаснику цивільних правовідносин ч. 1 ст. 12 ЦК України, максимально реалізується в інформаційній сфері, де учасники корпоративних правовідносин проявляють максимальну ініціативність з метою реалізації права на інформацію про діяльність корпорації.

Актуальним на сьогодні залишається питання визначення моделей поведінки управомоченої та зобов'язаної сторони з позиції порядку реалізації права на інформацію в корпоративних правовідносинах. Водночас необгрунтованим видається позиція, що немайнове суб'єктивне цивільне право може бути здійснене лише внаслідок активних дій управомоченої або зобов'язаної особи ¹⁵.

Важливо детально проаналізувати форми реалізації права на інформацію у корпоративних правовідносинах. Розпочнемо з класифікації форм реалізації права.

Важливою є класифікацію форм реалізації права за суб'єктним складом на індивідуальну та колективну. Так, відповідно до позиції представників теорії права індивідуальна форма передбачає, що особа здійснює своє суб'єктивне право або виконує обов'язок, не вступаючи при цьому у конкретні правовідносини з іншими особами. Разом із тим колективна форма має місце у випадках, коли реалізація суб'єктивного права або виконання юридичного обов'язку можливе лише шляхом вступ у конкретні правовідносини з іншими особами ¹⁶.

Вважаємо, що вищенаведене розуміння індивідуальної форми реалізації права неповною мірою відповідає дійсності, адже самостійне здійснення суб'єктивного цивільного права не означає, що особа не є учасником цивільних правовідносин. Навпаки, індивідуальна форма реалізації права яскраво проявляється в абсолютних цивільних правовідносинах, наприклад, особистих немайнових відносинах та відносинах власності. Так, згідно з ч. 1 ст. 272 ЦК України фізична особа здійснює особисті немайнові права самостійно. Фізична особа має право вимагати від посадових і службових осіб вчинення відповідних дій, спрямованих на забезпечення здійснення нею особистих немайнових прав (ч. 2 ст. 272 ЦК України)¹⁷. Вищенаведене підтверджує, що індивідуальна форма реалізації права, властива і праву на інформацію у корпоративних правовідносинах, не означає відсутність правових зв'язків управомоченої особи з іншими учасниками корпоративних правовідносин.

За зовнішнім проявом форми реалізації права можуть бути класифіковані на активну та пасивну. Активна форма реалізації права передбачає вчинення учасником правовідносин активних дій. З метою реалізації норми права до способів вчинення активних дій у межах цієї форми слід віднести здійснення суб'єктивних цивільних прав та виконання обов'язків. Разом із тим пасивна форма має місце тоді, коли для характеристики поведінки суб'єкта права як правомірної він має дотримуватися встановлених нормами права заборон.

Залежно від характеру дій суб'єктів права прийнято виділяти чотири форми реалізації права:

- здійснення (використання);

- виконання;

- дотримання;

- застосування.

Враховуючи, що вищенаведена класифікація є найбільш актуальною з позиції аналізу реалізації права на інформацію корпоративних правовідносинах, вважаємо за необхідне проаналізувати здійснення та виконання як форми реалізації більш детально.

Аналізуючи окремі аспекти здійснення права на інформацію у корпоративних правовідносинах, неможливо не згадати пропозицію, висловлену Я.М. Шевченко, яка вважала, що сутність здійснення суб'єктивного цивільного права полягає саме в можливості безпосередньої реалізації правомочностей, які закладені у правовій нормі, що регулює певні правовідносини. Однак при здійсненні цивільного права можуть мати місце і обов'язки, характер яких може бути як активним, так і пасивним ¹⁸.

Звертаючи увагу на безпосередній зв'язок між поняттям здійснення права на інформацію та змістом суб'єктивного цивільного права, зауважимо, що у науці цивільного права усталеною та обґрунтованою є позиція, відповідно до якої зміст суб'єктивного цивільного права розкривається через три правомочності:

- право на власні дії;

- право на чужі дії, тобто право вимагати певної поведінки від інших учасників правовідносин;

- право на судовий захист порушеного права ¹⁹.

Досліджуючи здійснення (використання) суб'єктивного цивільного права, зазначимо, що воно відбувається завдяки вчиненню суб'єктом права активних дій, спрямованих на реалізацію можливостей, закріплених у нормі законодавства, яка регулює суб'єктивне право на інформацію. Вчинення учасниками корпоративних правовідносин дій з метою одержання інформації, право на вчинення яких вони мають відповідно до правової норми, є реалізацією норми. Реалізація права на інформацію корпоративних правовідносинах відбувається саме в межах цієї форми реалізації права, адже здійснення суб'єктивного права на інформацію передбачає реалізацію законодавчо визначеного змісту цього права з метою задоволення потреб учасників корпоративних відносин в інформації про діяльність корпорації.

Аналізуючи окремі проблеми здійснення немайнових прав, у тому числі і права на інформацію, О.В. Кохановська пропонує виділяти три варіанти реалізації цього права ²⁰. Так, перший порядок реалізації права на інформацію передбачає активні дії управомоченої особи та бездіяльність (пасивні дії) зобов'язаних осіб. Так, прикладом цього порядку реалізації можна вважати ч. 1 ст. 302 ЦК України, відповідно до якої фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію.

Другий варіант реалізації права на інформацію корпоративних правовідносинах має місце у випадку, коли кожен з учасників корпоративних правовідносин вчиняє пасивні дії. Прикладом можна вважати надання доступу до інформації про діяльність корпорації шляхом її розміщення на власній вебсторінці (вебсайті) у мережі Інтернет.

Водночас третій варіант реалізації права на інформацію має місце при активних діях як управомоченою, так і зобов'язаної сторін. Так, відповідно до ч. 2 ст. 78 Закону України "Про акціонерні товариства" акціонери можуть отримувати додаткову інформацію про діяльність товариства за згодою виконавчого органу товариства або у випадках і порядку, передбачених статутом або рішенням загальних зборів акціонерного товариства. Отже, має місце активна поведінка обох сторін: подання письмової вимоги акціонера до товариства та прийняття відповідного рішення про надання доступу до інформації виконавчим органом товариства.

Зауважимо, що здійснення суб'єктивного цивільного права безпосередньо залежить від способу реалізації. У доктрині цивільного права поширеним є підхід, згідно з яким усі способи реалізації права поділяють на фактичні та юридичні²¹. Так, фактичні способи полягають у тому, що учасник правовідносин вчиняє дії, що спричиняють майнові та немайнові наслідки для прав та охоронюваних законом інтересів певних осіб. Разом із тим юридичні способи мають місце у випадку вчинення дій юридичного характеру, таких як вчинення правочинів, зокрема, укладення договорів тощо.

Основою будь-якого суб'єктивного цивільного права слід вважати автономію волі особи, яка проявляється через надання управомоченій особі-учаснику цивільних правовідносин свободи вибору моделі поведінки.

Враховуючи, що базисом для здійснення права на інформацію у корпоративних правовідносинах є право на позитивні дії, варто вказати, що не менш важливим елементом змісту суб'єктивного права на інформацію є право вимоги, звернене до зобов'язаного учасника правовідносин. Позитивний характер права на інформацію у корпоративних правовідносинах виявляється завдяки змісту та порядку здійснення цього права. Це пояснюється тим, що здійснення суб'єктивного цивільного права завжди демонструє об'єктивний та органічний зв'язок можливостей щодо вчинення власних дій управомоченим учасником відносин з можливістю вимагати вчинення конкретних дій від зобов'язаних осіб.

Здійснення права на інформацію може відбуватися як шляхом вчинення суб'єктом активних дій, спрямованих на одержання інформації, яка цікавить учасника корпоративних правовідносин, так і без вчинення юридичних і фактичних дій. Наприклад, акціонер публічного акціонерного товариства для реалізації права на інформацію може скористатися можливістю доступу до інформації, розміщеної на власному вебсайті акціонерного товариства відповідно до ч. 3 ст. 78 Закону України "Про акціонерні товариства", без звернення до товариства з відповідною вимогою.

У цьому відношенні слід зазначити позицію В.А. Тархова, який вказував, що здійснення цивільного права має місце при дотриманні двох груп умов. До першої групи він відносив зовнішні (об'єктивні) умови, якими по суті є юридичні гарантії, а до другої групи (внутрішні (суб'єктивні) умови) вчений відносив поведінку управомоченої та зобов'язаної особи у конкретних правовідносинах ²².

Варто зазначити, що відмова учасника корпоративних правовідносин від здійснення права на інформацію не має наслідком припинення цього права. Водночас, на думку О.В. Кохановської, якщо учасник корпоративних правовідносин не скористався своїм правом на інформацію щодо діяльності корпорації, то у такому разі йдеться про активну поведінку особи, що має місце у формі відмови від здійснення наданого особі корпоративним законодавством права. У зв'язку з цим робиться висновок, що нездійснення права на інформацію у корпоративних правовідносинах може бути у формі як активної поведінки, так і пасивної²³. Так, відповідно до ст. 121 ЦК України кожний учасник повного товариства, незалежно від того, чи уповноважений він вести справи товариства, має право ознайомлюватися з усією документацією щодо ведення справ товариства. Відмова від цього права чи його обмеження, зокрема за домовленістю учасників товариства, є нікчемною.

Підкреслимо, що здійснення права на інформацію у корпоративних правовідносинах може відбуватися різними способами. Так, більшість немайнових прав здійснюється шляхом вчинення багаторазових повторюваних дій. Не є винятком і право на інформацію.

Так, за загальним правилом, немайнове право може здійснюватися двома способами: шляхом вчинення багаторазових повторюваних дій або однократної дії. Зазначимо, що в основному право на інформацію у корпоративних правовідносинах здійснюється шляхом багатократно повторюваних дій.

Наприклад, під час підготовки до щорічних загальних зборів акціонерів акціонер має право ознайомитися з документами, необхідними для прийняття рішень з питань порядку денного, за місцезнаходженням товариства у робочі дні, робочий час та в доступному місці, а в день проведення загальних зборів - також у місці їх проведення. У повідомленні про проведення загальних зборів вказуються конкретно визначене місце для ознайомлення (номер кімнати, офісу тощо) та посадова особа товариства, відповідальна за порядок ознайомлення акціонерів з документами (ч. 1 ст. 36 Закону України "Про акціонерні товариства"). Отже, у наведеному прикладі йдеться про вчинення акціонером повторюваних дій з метою реалізації права на інформацію.

Разом із тим мають місце і випадки, коли учасник корпоративних правовідносин може здійснити право на інформацію шляхом вчинення однократної дії. Наприклад, при виході учасника з товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю воно зобов'язане повідомити такому колишньому учаснику вартість його частки, надати обґрунтований розрахунок та копії документів, необхідних для розрахунку не пізніше 30 днів з дня, коли товариство дізналося чи мало дізнатися про вихід учасника. Товариство зобов'язане надавати учаснику, який вийшов з товариства, доступ до документів фінансової звітності, інших документів, необхідних для визначення вартості його частки (ч. 6, 11 ст. 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю")²⁴. У такому випадку право на інформацію колишнім учасником товариства здійснюється шляхом вчинення однократної дії - ознайомлення з документами товариства з метою визначення вартості частки такого учасника.

Важливою особливістю слід вважати те, що право на інформацію у корпоративних правовідносинах, як і переважна більшість немайнових прав, здійснюється уповноваженою особою особисто. Однак закон не виключає можливості здійснення правомочності учасника корпоративних правовідносин на отримання інформації через представника. У такому випадку на представника учасника таких правовідносин поширюються не лише передані йому повноваження щодо здійснення права на інформацію, а й обов'язки такого учасника, визначені законодавством та установчими документами, у тому числі й обов'язок збереження конфіденційної інформації. Наприклад, відповідно до ст. 11 Закону України "Про господарські товариства" учасники товариства зобов'язані не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства ²⁵.

Важливо звернути увагу, що реалізація права на інформацію у корпоративних правовідносинах стосується не лише здійснення дозволеної правовою нормою поведінки, а й конкретного порядку та умов здійснення цього права відповідно до меж здійснення суб'єктивних цивільних прав, визначених актами законодавства та установчими документами. У зв'язку з цим, аналізуючи здійснення права на інформацію в корпоративних правовідносинах, слід також звернути увагу і на межі здійснення цього немайнового права. Здійснення права на інформацію у корпоративних правовідносинах відбувається при додержанні як загальних меж, визначених у нормах-принципах та у ст. 13 ЦК України, так і спеціальних меж, що можуть бути закріплені в установчих документах корпорації.

Так, відповідно до ч. 1, 2 ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Порушення меж здійснення права на інформацію в корпоративних правовідносинах та його співвідношення із зловживанням правом буде детально проаналізовано надалі. Водночас не виникає сумніву, що при здійсненні права на інформацію у корпоративних правовідносинах дії управомоченої особи повинні відповідати змісту принципу справедливості, добросовісності та розумності.

Існує думка, що спеціальною межею здійснення права на інформацію у корпоративних правовідносинах, окрім тих, що можуть бути додатково закріплені в установчих документах корпорації, є норма, визначена у ч. 1 ст. 117 ЦК України, відповідно до якої до обов'язків учасників господарського товариства входить нерозголошення комерційної таємниці та конфіденційної інформації про діяльність товариства. Аналогічні норми закріплені у Законі України "Про акціонерні товариства", Законі України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та інших актах корпоративного законодавства.

На нашу думку, з наведеною вище позицією погодитися не можна, адже обов'язок нерозголошення комерційної таємниці та конфіденційної інформації про діяльність корпорації навряд чи можна розглядати як спеціальну межу здійснення права на інформацію. Вважаємо, що у цьому випадку доцільно вести мову про таку форму реалізації права, як виконання.

Отже, реалізація права на інформацію у корпоративних правовідносинах є складним процесом, що відбувається у різних формах, способах та порядках. Базисом для реалізації права на інформацію у корпоративних правовідносинах є право на позитивні дії. Однак не менш важливим елементом суб'єктивного права на інформацію є право вимоги, звернене до зобов'язаного учасника правовідносин. Позитивний характер права на інформацію у корпоративних правовідносинах виявляється завдяки змісту та порядку здійснення цього права. Це пояснюється тим, що здійснення суб'єктивного цивільного права завжди демонструє об'єктивний та органічний зв'язок можливостей щодо вчинення власних дій управомоченим учасником відносин з можливістю вимагати вчинення конкретних дій від зобов'язаних осіб. На нашу думку, не в усіх актах національного корпоративного законодавство достатньо чітко визначено процедуру та порядок реалізації права на інформацію у різних видах корпорацій. При здійсненні права на інформацію у корпоративних правовідносинах дії управомоченої особи повинні відповідати змісту принципу справедливості, добросовісності та розумності. Проведений аналіз корпоративного законодавства та наукової літератури дає підстави зробити висновок, що дослідження реалізації права на інформацію у корпоративних правовідносинах є актуальним та потребує подальших досліджень. Решетов Ю.С. Реализация норм советского права: системный анализ. Казань, 1989. С. 35.

² Бутнев В.В. Понятие механизма защиты субъективных гражданских прав. Механизм защиты субъективных гражданских прав. Ярославль, 1990. С. 15.

³ Гринюк Р.Ф. Ідея правової держави: теоретико-правова модель і практична реалізація. Київ: Алерта, 2004. С. 65.

⁴ Кохановська О.В. Теоретичні проблеми інформаційних відносин у цивільному праві : монографія. Київ: Видавничо- поліграфічний центр "Київський університет", 2006. С. 255.

⁵ Жилінкова І.В. Особливості здійснення суб'єктивних цивільних прав. Вісник Академії правових наук України. 2012. № 1. С. 102-103.

⁶ Цивільний кодекс України: Закон України від 16 січня 2003 р. № 435-ГУ. Відомості Верховної Ради України. 2003. № 40-44. Ст. 356.

⁷ Кот О.О. Здійснення та захист суб'єктивних цивільних прав: проблеми теорії та судової практики: монографія. Київ: Алерта, 2017. С. 15.

⁸ Жилінкова І.В. Особливості здійснення суб'єктивних цивільних прав. Вісник Академії правових наук України. 2012. № 1. С. 104-105.

⁹ Кот О.О. Здійснення та захист суб'єктивних цивільних прав: проблеми теорії та судової практики: монографія. Київ: Алерта, 2017. С. 19.

¹⁰ Стефанчук Р.О. Особисті немайнові права фізичних осіб в цивільному праві (поняття, зміст, система, особливості здійснення та захисту): монографія. Київ: КНТ, 2007. С. 137. Бро Ю.Н. Проблемы применения права: учебное пособие. Иркутск, 1980. С. 9.

¹² Кохановська О.В. Теоретичні проблеми інформаційних відносин у цивільному праві : монографія. Київ: Видавничо- поліграфічний центр "Київський університет", 2006. С. 253.

¹³ Зайчук О.В., Оніщенко Н.М. Теорія держави і права: академічний курс. Київ: Юрінком Інтер, 2006. С. 452.

¹⁴ Про акціонерні товариства: Закон України від 17 вересня 2008 р. № 514-УІ. Відомості Верховної Ради України. 2008. № 50-51. Ст. 384.

¹⁵ Апранич М.Л. Проблемы гражданско-правового регулирования личных неимущественных отношений, не связанных с имущественными: автореф. дисс. ... канд. юрид. наук: 12.00.03. Санкт-Петербург, 2001. С. 13.

¹⁶ Скакун О.Ф. Теорія права і держави: підручник. Київ: Алерта, 2010. С. 412-413.

¹⁷ Цивільний кодекс України: Закон України від 16 січня 2003 р. № 435-ГУ. Відомості Верховної Ради України. 2003. № 40-44. Ст. 356.

¹⁸ Цивільне право України: Академічний курс: підручник / за ред. Я.М. Шевченко. Київ, 2003. С. 71.

¹⁹ Цивільне право України. Загальна частина: підручник / за ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. Київ: Юрінком Інтер, 2010. С. 387.

²⁰ Кохановська О.В. Теоретичні проблеми інформаційних відносин у цивільному праві : монографія. Київ: Видавничо- поліграфічний центр "Київський університет", 2006. С. 298-299.

²¹ Цивільне право України: Академічний курс: підручник / за ред. Я.М. Шевченко. Київ, 2003. С. 381.

²² Тархов В.А. Курс гражданского права. Понятие гражданского права. Саратов, 1987. С. 112.

²³ Кохановська О.В. Теоретичні проблеми інформаційних відносин у цивільному праві : монографія. Київ: Видавничо- поліграфічний центр "Київський університет", 2006. С. 287.

²⁴ Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю: Закон України від 6 лютого 2018 р. № 2275-УШ. Відомості Верховної Ради України. 2018. № 13. Ст. 69.

²⁵ Про господарські товариства: Закон України від 19 вересня 1991 р. № 1576-ХІІ. Відомості Верховної Ради України. 1991. № 49. Ст. 682.

Размещено на Allbest.ru