Протидія корупції: досвід кримінально-правової регламентації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Протидія корупції: досвід кримінально-правової регламентації

Мисливий Володимир Андрійович доктор юридичних наук, професор, професор кафедри інформаційного, господарського та адміністративного права, Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», м. Київ

Саградян Алварт Григорівна студентка 2 курсу факультету соціології і права, Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», м. Київ

Анотація

Стаття присвячена дослідженню досвіду регламентації в кримінальному законодавстві України кримінально-правових норм, що передбачають корупційні кримінальні правопорушення. Розглянуто загальне поняття корупції як негативного правового явища в суспільних відносинах української держави та ґенезу його трансформацій через такі кримінально- правові категорії, як «корупційне кримінальне правопорушення» та «кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією». Висвітлено становлення і розвиток сформованого у чинному національному кримінальному законодавстві переліку антикорупційних кримінально- правових норм з урахуванням впливу досвіду кримінально-правових дефініцій, вироблених у міжнародних конвенціях європейського та світового рівнів, які стали підґрунтям для розвитку доктрини, законотворення та правозастосовної практики в Україні.

З метою визначення ефективності антикорупційного потенціалу проаналізовано показники статистичної звітності вітчизняної судової практики, які характеризують застосування норм, що передбачають корупційні кримінальні правопорушення та кримінальні правопорушення, пов'язані з корупцією.

Відзначено нестабільність та зайвий динамізм низки кримінально-правових норм, що передбачають корупційні кримінальні правопорушення в чинному кримінальному законодавстві.

У зв'язку з процесом реформування кримінального законодавства розглянуто та підтримано відповідні положення проєкту нового Кримінального кодексу України з огляду на регламентацію в ньому вказаних діянь. Запропоновано необхідні заходи щодо підвищення ефективності кримінально-правової регламентації протидії корупційним кримінальним правопорушенням в Україні.

Ключові слова: корупція, корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, регламентація протидії корупції.

Abstract

Myslyvyy Volodymyr Andriyovych Doctor of Law, Professor, Professor of the Department of Information, Economic and Administrative Law, National Technical University of Ukraine "Ihor Sikorskyi Kyiv Polytechnic Institute", Kyiv

Sahradyan Alvart Hryhorivna 2nd year student of the Faculty of Sociology and Law, National Technical University of Ukraine "Ihor Sikorsky Kyiv Polytechnic Institute", Kyiv

ANTI-CORRUPTION: EXPERIENCE OF CRIMINAL LAW REGULATION

The article is devoted to the study of the experience of regulation in the criminal legislation of Ukraine of criminal law norms that provide for corruption criminal offenses. The general concept of corruption as a negative legal phenomenon in the social relations of the Ukrainian state and the genesis of its transformations through such criminal law categories as "corruption criminal offense" and "criminal offense related to corruption" are considered. The formation and development of the list of anti-corruption criminal law norms formed in the current national criminal legislation is highlighted, taking into account the influence of the experience of criminal law definitions developed in international conventions of the European and world levels, which became the basis for the development of doctrine, law-making and law enforcement practice in Ukraine.

In order to determine the effectiveness of the anti-corruption potential, the indicators of the statistical reporting of the domestic judicial practice were analyzed, which characterize the application of norms providing for corruption criminal offenses and criminal offenses related to corruption. The instability and excessive dynamism of a number of criminal law norms, which provide for corruption criminal offenses in the current criminal legislation, were noted.

In connection with the process of reforming the criminal legislation, the relevant provisions of the project of the new Criminal Code of Ukraine were considered and supported in view of the regulation of the acts specified in it.

Necessary measures are proposed to increase the effectiveness of the criminal law rйgulation of combating corruption criminal offenses in Ukraine.

Keywords: corruption, corruption criminal offense, criminal offense related to corruption, anti-corruption regulations.

Постановка проблеми

кримінальне законодавство правопорушення корупція

Одним із найбільш поширених і небезпечних явищ в українському суспільстві визнається діяння, яке у різні історичні періоди розвитку держави і права розглядалося як злочинна поведінка, пов'язана з «лихоїмством», «мздоїмством», «хабарництвом», «неправомірною вигодою», що у сучасному вимірі охоплюється більш широким поняттям - «корупція».

Корупція в Україні залишається серйозним гальмом розбудови держави, яка стала на шлях демократичного розвитку, адже корупція підриває функціонування різних інституцій органів державної влади і місцевого самоврядування, управлінських структур, перешкоджає становленню цивілізованих ринкових відносин, роз'їдає моральні підвалини становлення громадянського суспільства, негативно впливає на міжнародний авторитет країни у світі.

При цьому рівень впливу корупціогенних чинників та поширеності корупційної злочинності не знаходить реального відображення в офіційній статистиці в Україні, адже виявлені корупційні кримінальні правопорушення традиційно становлять незначну частку у загальній структурі злочинності, яку, зокрема, переважно відображають кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг. Так, аналіз статистики показує, що рівень цих діянь, який фіксується правоохоронними органами, є на порядки завищеним, що може бути наслідком штучного маніпулювання статистичною інформацією, неефективним виявленням, розкриттям та розслідуванням корупційних діянь. Так, кримінологічний моніторинг органів прокуратури за 2005-2017 рр. показує, що питома вага корупційних злочинів та діянь, пов'язаних з корупцією, досягала 4,1 % [1, с. 1]. Проте такі показники облікованих кримінальних правопорушень на порядки перевищують фактичні результати діяльності судової системи, адже, наприклад, за 2017 рік питома вага засуджених за аналогічні кримінальні правопорушення складала лише 1,4 %.

Охоплюючи в цілому проблему протидії корупції в державі можна констатувати, що у попередні роки не було досягнуто більшості цілей, визначених Антикорупційною стратегією на 2014-2017 роки. У зв'язку з цим Верховною Радою України затверджено Антикорупційну стратегію на 20212025 роки» в який, зокрема, серед інших основних результатів передбачається вдосконалення законодавства, яким встановлена кримінальна відповідальність за вчинення корупційних та пов'язаних з корупцією кримінальних правопорушень [2]. Отже, протидія корупційним кримінальним правопорушенням на теренах України залишається актуальною та своєчасною теоретико-прикладною проблемою, зокрема орієнтованою на вдосконалення чинного кримінального законодавства з цього напрямку.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Розгляд наукових розвідок здійснений протягом останніх років у царині кримінально-правової тематики протидії корупції показує, що науковці продовжують розробку кримінально- правових і кримінологічних заходів протидії корупційним злочинам. Свідченням тому є законотворча діяльність парламентарів, досвід практик працівників правоохоронних органів, представників органів кримінальної юстиції та науковців. Такою базою уявляється аналітика та наукові публікації щодо проявів корупції К. П. Задої, Л. А. Зубкової, О. О. Дудорова, В. М. Киричка, М. О. Маршуби, М. І. Мельника, А. В. Савченка, М. І. Хавронюка, а також кандидатські дисертації Р. М. Гори (2019 р.), Д. О. Сисоєва (2016 р.), О. І. Гузоватого (2016 р.), І. М. Ясіня (2017 р.), О. М. Михальченка (2017 р.), Р. О. Ніколенка (2019 р.), в яких висвітлені питання кримінальної відповідальності та кваліфікації зловживань повноваженнями службовою особою публічного та приватного права, незаконне збагачення, запобігання корупції тощо. Також окремо слід відзначити докторську дисертацію Д. Г. Михайленка (2018 р.), в якій здійснено комплексне дослідження концепції кримінально-правової протидії корупційним злочинам у сучасному вимірі.

Водночас, незважаючи на вагомий внесок кримінально-правової теорії у протидію корупційним злочинам, варто зауважити, що законодавцю поки що бракує стабільної та досконалої системи кримінально-правових норм у цій сфері, а правоохоронним органам - ефективного механізму їх застосування.

Мета статті - розгляд генези кримінального законодавства щодо корупційних кримінальних правопорушень, критичний аналіз досвіду та його кримінально-правової регламентації та внесення пропозицій щодо створення досконалої моделі норм та механізму їх взаємодії, спрямованих на протидію корупції.

Виклад основного матеріалу

Проблема кримінально-правової протидії корупційним злочинам на національних теренах набула предметної уваги на зламі XX та XXI століть, швидко привернувши до себе увагу науковців, які присвятили цьому багатоаспектному негативному явищу значну кількість різнопланових наукових праць. Підвищена увага до кримінальних корупційних проявів обумовлена, насамперед, тим, що корупція в умовах зародження та становлення ринкових відносин в Україні, легалізувавшись з її паростків радянської доби, на сьогодні проникла майже в усі важливі сфери життєдіяльності суспільства.

Зважаючи на гостроту проблеми протидії корупції, яка стала глобальною для більшості країн у середині 1990-х років, у світі була розпочата активна робота щодо запобігання корупції. Тому доцільно відзначити, що результатом цієї діяльності було ухвалення важливих міжнародних актів як обов'язкового, так і рекомендаційного характеру.

З початку доби незалежності Україна намагається протидіяти явищам корупції, створюючи відповідні структури в органах державної влади, а також формуючи необхідну законодавчу та нормативно-правову базу. Так, відповідно до Закону України «Про боротьбу з корупцією» від 05.10.1995 року контроль за виконанням законів у сфері боротьби з корупцією здійснюється, зокрема, Комітетом Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією [3]. Із наданого в цьому Законі визначення понять «корупція» та «корупційні діяння» та інших положень вбачається, що корупційні діяння та інші правопорушення, пов'язані з корупцією, можуть бути злочинними. Серед наступних документів цього напряму стала «Концепція боротьби з корупцією в Україні на 1998-2005 роки», затверджена Указом Президента України від 24.04.1998 р. № 367/98, в якій визначається, що у правовому відношенні корупція становить сукупність різних за характером та ступенем суспільної небезпеки, але єдиних за своєю суттю корупційних діянь, інших правопорушень, що вимагає кримінального забезпечення системності норм різних галузей права, зокрема уточнення соціального і правового поняття «корупція», визначення понять «корупційне діяння» і «корупційне правопорушення», їх форм (видів) у різних галузях права [4]. Характерно, що у цей же період, як правило, у статусні закони України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про Службу безпеки України» та інші обов'язково включаються заходи, спрямовані на запобігання корупції.

Разом з цим, Україна залучається у сферу протидії корупції на міжнародному рівні, а першим міжнародним актом щодо запобігання корупції, який підписано 27.01.1999 року (м. Страсбург) була «Кримінальна конвенція про боротьбу з корупцією» держав-членів Ради Європи та іншими державами [5]. Конвенційні норми з огляду на кримінально-правову регламентацію протидії корупції стали серйозним підґрунтям для наступної розробки відповідних кримінально-правових заходів у національному кримінальному законодавстві. Цей міжнародно-правовий документ закріпив на європейському континенті конвенційні поняття «корупційний злочин» та «корупційне правопорушення», а отже став важливим орієнтиром для вітчизняних учених-криміналістів у частині легітимізації вказаних діянь як таких, що мають прийнятний нормативно-правовий зміст. Визнання вказаних дефініцій на рівні міжнародного права надавало підстави вважати обґрунтованим існування так званих «корупційних кримінальних правопорушень», а відтак, імплементувати їх та пов'язаної з ними нової термінології у національну систему права.

Наступним визначним міжнародним досягненням щодо протидії корупції було ухвалення Генеральною Асамблеєю «Конвенції Організації Об'єднаних Націй проти корупції» 31.10.2003 року, яка на сьогодні є єдиним універсальним юридично обов'язковим засобом боротьби з корупцією на світовому рівні [6]. Положення вказаної конвенції, акумулюючи світовий досвід 181 країни-підписанта, суттєво збагатили арсенал кримінально- правових заходів, рекомендованих для подолання та запобігання корупції. Серед системного комплексу заходів протидії корупції конвенція містить визначений перелік діянь у зазначеній сфері, які підлягають криміналізації, зокрема: підкуп національних та іноземних державних посадових осіб (ст. 15); розкрадання, неправомірне привласнення або інше нецільове використання майна державною посадовою особою (ст. 17); зловживання впливом (ст. 18); зловживання службовим становищем (ст. 19); незаконне збагачення (ст. 20); відмивання доходів, здобутих злочинним шляхом (ст. 21) та інші.

Завдяки зазначеним процесам проблема створення антикорупційного законодавства та регламентації кримінальної відповідальності за корупційні правопорушення знаходить все більше своїх дослідників. До наукової спадщини вчених, які були у витоків протидії службовим злочинам, а саме Л. В. Багрій-Шахматов, О. Я. Свєтлов, Є. Л. Стрельцов, В. Я. Тацій, С. В. Трофімов, долучаються науковці, відомі своїми публікаціями з питань протидії корупційним правопорушенням, зокрема П. П. Андрушко, В. І. Борисов, В. К. Грищук, О. О. Дудоров, К. П. Задоя, В. Ф. Кириченко, О. М. Костенко, Р. Л. Максимович, В. О. Навроцький, В. І. Осадчий, В. Савченко, В. О. Туляков, В. І. Тютюгін, В. І. Шакун, М. І. Хавронюк та інші дослідники. Водночас, на стан розробки вказаної проблематики суттєво вплинули монографічні дослідження та докторські дисертації М. І. Мельника (2004 р.), Є. В. Невмержицького (2009 р.), В. М. Дрьоміна (2010 р.), М. Киричка (2013 р.), О. Ю. Бусол (2014 р.) та інших авторів.

У цілому активне вивчення проблем корупції в Україні протягом трьох останніх десятиліть показує, що вона стала предметом дослідження філософських, політичних, економічних, управлінських, правових та інших галузей знань і, зокрема, науки кримінального права. На початку в юридичній літературі відзначалося два підходи щодо тлумачення поняття «корупція». Так, у широкому розумінні воно розглядається як негативне явище, притаманне діяльності владних структур, публічному апарату управління, що знаходить свій прояв в умисному використанні державними та муніципальними службовцями, іншими особами, уповноваженими на виконання державних функцій, свого службового становища, статусу й авторитету займаної посади з корисливою метою для особистого збагачення чи в групових інтересах.

Водночас інший підхід (вузьке розуміння) є типовим щодо визначення корупції як ситуації, коли посадова особа схвалює протиправне рішення (іноді рішення, морально неприйнятне для громадської думки), з якого отримує вигоду інша сторона, а, власне, посадовець одержує від неї незаконну винагороду.

Більш вичерпною є дефініція, в якій корупція визначається як соціальне, системне явище, що полягає в неправомірному використанні особами, які мають владні чи управлінські повноваження, власного становища, статусу, авторитету в особистих або корпоративних інтересах, що призводить до розкладання, деградації влади та соціального управління [7, с. 192].

Аналізуючи правове регулювання відносин органів публічної влади з іншими суб'єктами в суспільстві з огляду на корупційні прояви М. І. Мельник, свого часу, на підставі проведеного дослідження обґрунтував доцільність використання терміну «корупційний злочин». Розкриваючи сутність цих діянь він зазначив, що вони об'єднуються в групу на підставі спільних і обов'язкових для всіх їх ознак: суб'єкта злочину, сфери вчинення, сектору державного управління та місцевого самоврядування, зловживання посадовою особою наданої їй влади або свого посадового становища, задоволення шляхом такого зловживання особистого інтересу чи інтересу третіх осіб. Таким чином, згідно із положеннями кримінального законодавства вбачалося, що йдеться про посадових осіб органів державної влади або органу місцевого самоврядування. Отже корупційними злочинами визначались діяння, які полягають у неправомірному використанні (зловживанні) посадовими особами органів державної влади або органів місцевого самоврядування наданої їм влади або свого посадового становища в особистих інтересах або інтересах третіх осіб.

Здійснення аналізу поняття корупційних діянь, безумовно, мало на меті не лише виявити, але й синтезувати їх найбільш суттєві ознаки для конструювання загального поняття «корупційного злочину», а відтак його використання у вигляді своєрідної матриці для формування нормативно визначеної системи цих небезпечних діянь. Іншим напрямком кримінально- правової доктрини було намагання теорії кримінального права визначити перелік корупційних діянь. Так, на основі аналізу чинного на той час кримінального законодавства до категорії корупційних злочинів пропонувалося віднести: одержання хабара; зловживання владою або

посадовим становищем; перевищення влади або посадових повноважень; посадовий підлог; розкрадання державного або колективного майна шляхом зловживання посадовим становищем; винесення суддями завідомо неправосудного рішення; втручання у вирішення судових справ з використанням посадового становища та інші діяння. При цьому частину їх пропонувалося визнавати корупційними, а іншу віднести до категорії корупційних лише із застереженням, тобто лише за певних умов їх вчинення [8]. У цілому такий концепт за деякими виключеннями виявився прийнятним.

Проте у подальшому імплементація конвенційних норм, а також прийняття вітчизняних норм-новел у кримінальному законодавстві обумовили розширення сегмента кримінальних правопорушень, які в Україні були визнані корупційними. Такий підхід у кримінальному законодавстві було здійснено за рахунок включення до цієї сфери будь-якої службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної із наданням публічних послуг, а відтак розгалуження кола осіб, які визнаються суб'єктами корупційних кримінальних правопорушень. У зв'язку із вказаними змінами у законодавстві відбулося збільшення кількості видів корупційних правопорушень у цілому і кримінальних корупційних правопорушень зокрема. Такий підхід щодо реалізації ідеї диференціації кримінальної відповідальності за корупційні діяння у публічній та не публічній управлінських сферах на законодавчому рівні визнається досягненням кримінально-політичної доктрини України [9, с. 161].

Разом з цим, попри низки існуючих міжнародних актів щодо протидії корупції, положень чинного національного кримінального законодавства та інших нормативно-правових актів, слід визнати, що на сьогодні вони не дають чітко визначеного поняття «корупційного кримінального правопорушення», а також «кримінального правопорушення, пов'язаного з корупцією». Незважаючи на багаторічні зусилля, кримінально-правова наука не спромоглася надати прийнятних для офіційного нормативного визначення вказаних вище категорій, а також похідних від них термінів. Отже слід визнати, що вказані поняття поки що не вкладаються у «прокрустове ложе» вітчизняної законодавчої кримінально-правової матерії.

Натомість, лише у 2014 році у примітці статті 45 КК України законодавець нарешті зробив спробу «розрубати гордіїв вузол» цієї проблеми, надавши хоча б нормативний перелік корупційних кримінальних правопорушень, а також кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією. Наводячи цей перелік, одночасно визначимо абсолютний та відсотковий рівень вказаних кримінальних правопорушень за показниками судової статистики 2021 року [10].

Корупційні кримінальні правопорушення у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем

Корупційні кримінальні правопорушення

Кримінальні правопорушення, пов'язані з корупцією

Наведені у наданих таблицях показники реального застосування кримінально-правових норм указують на очевидну неефективність впливу на корупційне середовище статей 210, 262, 308, 312, 313, 365-2, 368-1, 368-3, 368-4, 366-2 як і недостатній потенціал їх використання при застосуванні статей 320, 410, 364, 364-1 КК України.

Водночас, аналіз окремих кримінально-правових норм вказує на недосконалість їх законодавчої регламентації. Так, наприклад, ст. 368-3 «Підкуп службової особи юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми», якою кодекс був доповнений в 2011 році, піддавалась майже регулярним змінам у 2011, 2012, 2013, 2014, 2015 та 2018 роках. Аналогічних змін зазнавали ст. 364-1 «Зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми», ст. 368-4 «Підкуп особи, яка надає публічні послуги», а також ст. 369 «Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі» та низка інших кримінально-правових норм розділу XVII «Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг» Особливої частини КК України. Крім того, ст. 368-2 «Незаконне збагачення», яка одержала декілька редакцій, врешті-решт взагалі була визнана Конституційним Судом України такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) [11].

Окремої уваги вимагає подальше узгодження положень вітчизняного кримінального законодавства, які стосуються кримінальної відповідальності за корупційні кримінальні правопорушення міжнародним стандартам, а також узгодження між собою.

Навряд чи доцільно відносити до корупційних кримінальних правопорушень кримінальні проступки, наприклад передбачений в чинній ч. 1 ст. 357 КК України (викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем або їх пошкодження). Крім того доцільно забезпечити пропорційність санкцій за вчинення корупційних та пов'язаних з корупцією правопорушень.

Прийняття до уваги триваючої діяльності з реформування кримінального законодавства України, а відтак удосконалення регламентації кримінально-правових норм, спрямованих на протидію корупції вимагає необхідності врахування нових теоретичних досягнень у галузі кримінального права, а також набутого законотворчого досвіду щодо їх впровадження та використання в майбутній більш досконалій системі кримінально-правових норм.

Вирішенню цього завдання у проєкті нового Кримінального кодексу України має слугувати законодавча модель визначення корупційного кримінального правопорушення.

Так, у Розділі 1.3. Визначення термінів Кримінального Кодексу, частина 2 статті 1.3.1. Значення термінів Кримінального кодексу пропонуються наступні поняття: «27) корупційне кримінальне правопорушення - будь-який передбачений цим Кодексом злочин чи проступок, склад якого містить такі обов'язкові ознаки корупції: а) неправомірна вигода - як предмет або засіб кримінального правопорушення та б) зловживання або вплив на службову особу з метою схилити її до зловживання, - як спосіб кримінального правопорушення; 28) кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, - будь-яке передбачене цим Кодексом кримінальне правопорушення, вчинене особою, зазначеною у частині 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», яке порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони чи обмеження, але не містить ознак корупції» [12].

Зазначений намір розробників до визначення корупційного кримінального правопорушення через сукупність його обов'язкових ознак, а відтак його використання як своєрідного кримінально-правового інструменту для ідентифікації будь-якого корупційного правопорушення або правопорушення, пов'язаного з корупцією, може бути визнаний позитивним кроком у напрямку вдосконалення кримінально-правової регламентації протидії корупції в Україні.

Висновки

Розгляд проблеми протидії корупції в контексті досвіду кримінально-правової регламентації передбачає усвідомлення того, що остання уявляє собою сукупність певних правил, що регламентують, регулюють, обмежують корупційну діяльність, визнану загрозою розбудови України як демократичної, соціальної та правової держави.

Аналіз здійснених в державі антикорупційних заходів, пов'язаних з розробкою та реалізацією антикорупційної політики влади, створенням розгалуженої системи державних правоохоронних структур та вищого антикорупційного суду, продовження реформування системи кримінальної юстиції та кримінального законодавства вказує на їх позитивне значення, однак поки що відзначає недосягнення всіх цілей антикорупційних стратегій.

У зв'язку з цим важливим напрямком щодо усунення недоліків у даній діяльності має бути: 1) узагальнення стану наукових розробок у вказаній сфері та їх коригування у рамках державної антикорупційної політики; 2) поліпшення законотворчої діяльності при регламентації кримінального законодавства, що передбачає відповідальність за корупційні кримінальні правопорушення; 3) узагальнення та аналізу практики застосування чинних антикорупційних норм КК України на предмет ефективності їх застосування; 4) удосконалення системи реєстрації, обліку, звітності та аналізу статистики, що стосується корупційних кримінальних правопорушень; 5) створення у вітчизняному кримінальному законодавстві більш оптимальної моделі антикорупційних норм та механізму їх взаємодії для підвищення рівня регламентації протидії корупції.

З огляду на потреби подальшого наукового та прикладного вирішення проблеми кримінально-правової регламентації протидії корупції є актуальним та своєчасним використання можливостей триваючого процесу розробки проєкту нового Кримінального кодексу України.

Література

1. Михайленко Д. Г. Концепція кримінально-правової протидії корупційним злочинам в Україні. Автореф. дис. ... доктора юрид. наук : 12.00.08. Одеса, 2018. 42 с.

2. Про засади державної антикорупційної політики на 2021-2025 роки. Закон України від 20.06.2022 р. № 2322-IX. Голос України від 9.07.2022. № 141. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/2322-20#Text

3. Про боротьбу з корупцією : Закон України від 05.10.1995 р. № 356/95-ВР.

Відомості Верховної Ради України. 1995. №34. Ст. 266. URL:

https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/356/95-%D0%B2%D1%80#Text.

4. Концепція боротьби з корупцією в Україні на 1998-2005 роки, затвердженою Указом Президента України від 24.04.1998 р. № 367/98. Офіційний вісник України від 14.05.1998-1998 р. № 17. ст. 621. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/367/98#Text.

5. Кримінальна конвенція про боротьбу з корупцією. Відомості Верховної Ради України. 2007. № 47-48. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/994_101#Text.

6. Конвенція Організації Об'єднаних Націй проти корупції. Відомості Верховної Ради України від 07.12.2007-2007 р. № 49. стор. 2048.

7. Трепак Г. В. Особливості дефініції поняття «корупція». Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. № 4 (97). 2015. С.181-194.

8. Мельник М. І. Корупційні злочини: сутність і поняття. Право України. 2000. № 11. С. 126-130.

9. Ніколенко Р. О. Кримінально-правова протидія зловживанню повноваженнями особами, які надають публічні послуги. Дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08. Одеса, 2018. 209 с.

10. Судова влада України. Офіційний веб-сайт. Звіт про склад засуджених за 2021 рік. URL: https://court.gov.ua/inshe/sudova_statystyka/zvitnist_21.

11. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 59 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) статті 368-2 Кримінального кодексу України № 1 -р/2019 від 26.02.2019.

12. Текст проєкту нового Кримінального кодексу України. URL: https://newcriminalcode.org.ua/ upload/media/2022/09/29/1-kontrolnyj-tekst-proektu-kk-29-09-2022.pdf.

References

1. Mykhaylenko D. H. (2018). Kontseptsiya krymmal'no-pravovoyi protydiyi koruptsiynym zlochynam v Ukrayini. [The concept of criminal-legal counteraction to corruption crimes in Ukraine.]. Avtoref dys. ... doktora yuryd. nauk: 12.00.08. - Autoref thesis... doctor of law. Sciences: 12.00.08. 42 . [in Ukrainian].

2. Pro zasady derzhavnoyi antykoruptsiynoyi polityky na 2021-2025 roky. Zakon Ukrayiny vid 20.06.2022 r. № 2322-IX. [About the foundations of the state anti-corruption policy for 2021-2025. Law of Ukraine dated June 20, 2022 No. 2322-IX.]. Holos Ukrayiny vid 9.07.2022. № 141. - Voice of Ukraine from July 9, 2022. No. 141. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2322-20#Text . [in Ukrainian].

3. Pro borot'bu z koruptsiyeyu : Zakon Ukrayiny vid 05.10.1995 r. № 356/95-VR. [On the fight against corruption: Law of Ukraine dated October 5, 1995 No. 356/95-VR. Information of the Verkhovna Rada of Ukraine. 1995. No. 34.] Vidomosti Verkhovnoyi Rady Ukrayiny. 266. - Information of the Verkhovna Rada of Ukraine. 1995. No. 34. 266. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ 356/95-%D0%B2%D1%80#Text. [in Ukrainian].

4. Kontseptsiya borot'by z koruptsiyeyu v Ukrayini na 1998-2005 roky, zatverdzhenoyu Ukazom Prezydenta Ukrayiny vid 24.04.1998 r. № 367/98. [The concept of combating corruption in Ukraine for 1998-2005, approved by the Decree of the President of Ukraine dated April 24, 1998 No. 367/98.] Ofitsiynyy visnyk Ukrayiny vid 14.05.1998-1998 r., № 17, 621.- Official Gazette of Ukraine dated May 14, 1998-1998, No. 17. 621. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/367/98#Text. [in Ukrainian].

5. Kryminal'na konventsiya pro borot'bu z koruptsiyeyu. [Criminal Convention on Combating Corruption.] Vidomosti Verkhovnoyi Rady Ukrayiny. 2007, № 47-48.- Information of the Verkhovna Rada of Ukraine. 2007, No. 47-48. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/994_101#Text. [in Ukrainian].

6. Konventsiya Orhanizatsiyi Ob'yednanykh Natsiy proty koruptsiyi. [United Nations Convention

against Corruption.] Vidomosti Verkhovnoyi Rady Ukrayiny vid 07.12.2007-2007 r., № 49, 2048.-

Information of the Verkhovna Rada of Ukraine dated 07.12.2007-2007, No. 49, 2048 . [in Ukrainian].

7. Trepak H. V.(2015) Osoblyvosti definitsiyi ponyattya «koruptsiya». [Peculiarities of the definition of the concept of "corruption".] Naukovyy visnykNatsional'noyi akademiyi vnutrishnikh sprav. № 4 (97). 181-194.- Scientific Bulletin ofthe National Academy ofInternal Affairs. No. 4 (97). 181-194. [in Ukrainian].

8. Mel'nyk M. I. (2000) Koruptsiyni zlochyny: sutnist' i ponyattya. [Corruption crimes: essence and concepts.]. Pravo Ukrayiny. 2000. № 11. 126-130 - Law of Ukraine. No. 11. 126-130. [in Ukrainian].

9. Nikolenko R. O. (2018) Kryminal'no-pravova protydiya zlovzhyvannyu povnovazhennyamy osobamy, yaki nadayut' publichni posluhy. [Criminal law counteraction to abuse of authority by persons who provide public services.] Dys. ... kand. yuryd. nauk : 12.00.08. Odesa, 209.- Diss. ... candidate law Sciences: 12.00.08. Odesa, 209. [in Ukrainian].

10. Sudova vlada Ukrayiny. [Judicial power of Ukraine.] Ofitsiynyy veb-sayt. Zvit pro sklad zasudzhenykh za 2021 rik.- Official website. Report on the composition of convicts for 2021. Retrieved from https://court.gov.ua/inshe/sudova_statystyka/zvitnist_21. [in Ukrainian].

11. Rishennya Konstytutsiynoho Sudu Ukrayiny u spravi za konstytutsiynym podannyam 59 narodnykh deputativ Ukrayiny shchodo vidpovidnosti Konstytutsiyi Ukrayiny (konstytutsiynosti) statti 368-2 Kryminal'noho kodeksu Ukrayiny № 1-r/2019 vid 26.02.2019. [Decision of the Constitutional Court of Ukraine in the case based on the constitutional submission of 59 People's Deputies of Ukraine regarding compliance with the Constitution of Ukraine (constitutionality) of Article 368-2 of the Criminal Code of Ukraine No. 1-r/2019 dated 26.02.2019.]. [in Ukrainian].

12. Tekst proyektu novoho Kryminal'noho kodeksu Ukrayiny. [Text of the project of the new Criminal Code of Ukraine]. Retrieved from https://newcriminalcode.org.ua/upload/ media/2022/09/29/1- kontrolnyj-tekst-proektu-kk-29-09-2022.pdf. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru