Стратегічні цілі ефективного забезпечення інформаційної безпеки України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київського університету права НАН України

Стратегічні цілі ефективного забезпечення інформаційної безпеки України

Раїса Володимирівна Перелигіна, кандидат юридичних наук, доцент, доцент

Резюме

Перелигіна Р.В. Стратегічні цілі ефективного забезпечення інформаційної безпеки України.

статті досліджено питання ефективного забезпечення інформаційної безпеки України та захисту національного інформаційного простору від негативних пропагандистсько-маніпулятивних інформаційно-психологічних впливів. Проаналізовано теоретичні підходи до визначення сутності поняття інформаційної безпеки; всебічно досліджено види реальних і потенційних інформаційних загроз для медіапростору України, визначено стратегічні цілі щодо вдосконалення державної інформаційної політики та створення ефективної системи інформаційної безпеки України.

Ключові слова: інформаційна безпека України, інформаційні загрози, національний інформаційний простір, інформаційна війна, стратегічні цілі, стратегія інформаційної безпеки.

Summary

Raisa Perelyhina. Strategic goals of effective provision of information security of Ukraine.

The article examines the issue of effective provision of information security in Ukraine and protection of the national information space from negative propagandistic and manipulative informational and psychological influences. Theoretical approaches to defining the essence of the concept of information security are analyzed; the types of real and potential information threats to the media space of Ukraine were comprehensively investigated, strategic goals were defined for improving the state information policy and creating an effective information security system of Ukraine. hygiene, which reveals the mechanisms of combating the information war, explains the mechanisms of the information war, and develops countermeasures. Countering disinformation and information operations, primarily of the aggressor state, aimed, among other things, at eliminating the independence of Ukraine, overthrowing the constitutional system, violating the sovereignty and territorial integrity of the state, promoting war, violence, cruelty, inciting national, inter-ethnic, racial, religious enmity and hatred, committing terrorist acts, encroachment on human rights and freedoms.

Achieving the specified goal will be carried out by performing the following tasks: creation of a system for early detection, forecasting and prevention of hybrid threats, in particular, creation of a system for countering disinformation and information operations aimed at prevention, as fast as possible detection and response of the state and society to information threats; taking measures to prevent and counteract the spread of disinformation and destructive propaganda regarding the European and Euro-Atlantic integration of Ukraine; development of the capabilities of the defense forces to counter threats in the information space.

Key words: information security of Ukraine, information threats, national information space, information war, strategic goals, information security strategy.

Постановка проблеми. Питання забезпечення інформаційної безпеки на сьогоднішній день набуває надзвичайно актуального значення. Практично неможливо знайти площину соціальної активності, яка б не зазнала впливу інформаційних технологій: політика, право, економіка, медицина, освіта, культура, релігія і сфера послуг. Крім позитивних соціальних наслідків широке впровадження інформаційних технологій спричинило також появу нових видів посягань. При цьому їх небезпечність визначається важливістю суспільних процесів в інформаційній сфері, що постійно зростає. Тому можна стверджувати, що очевидною є необхідність правового регулювання й охорони означеної сфери.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Питанням дослідження проблем інформаційної безпеки та інформаційних воєн присвячується все більша кількість праць науковців різних галузей наук - безпекознав- ців, військових, юристів, політологів, психологів і освітян. Зокрема, П.П. Андрушко, С.В. Бєлай, П.С. Берзін, П.Д. Біленчук, М.Т. Гаврильців, О.Д. Довгань, М.В. Карчевський, О.В. Курбан, Т.Ю. Ткачук, М.Требін, Х. Хворост та ін. у своїх працях розкривають окремі аспекти проблематики. Широка зацікавленість цією тематикою свідчить, якою складною і комплексною є проблема, а також, що її вирішення знаходиться поза межами предметної сфери однієї галузі науки. Збільшення кількості соціальних мереж, їх інтегрованість з іншими соціальними сервісами повсякденного користування, а також період воєнного стану в Україні ставлять під загрозу гарантії права особи на приватність та ефективність забезпечення інформаційної безпеки загалом. Спроби врегулювати цю проблему тривають, формуються нові підходи в забезпеченні балансу права на приватність та інформаційної безпеки держави.

Формулювання мети статті. Метою статті є узагальнення поглядів щодо реалій ефективного забезпечення інформаційної безпеки України в сучасних умовах.

Виклад основного матеріалу. Виходячи зі змісту та ролі інформації в сучасному світі, американський дослідник Герберт Маршалл Маклюен виводить цікаву тезу: «Істинно тотальна війна - це війна за допомогою інформації». Саме Маклюен першим проголосив, що в наш час економічні зв'язки і відносини все більше набувають форми обміну знаннями, а не обміну товарами. А засоби масової комунікації самі є новими «природними ресурсами», що збільшують багатства суспільства. Тобто боротьба за капітал, простори збуту та інше відходять на другий план, а головним постає доступ до інформаційних ресурсів, знань, який призводить до того, що війни ведуться вже більше в інформаційному просторі та за допомогою інформаційних видів озброєнь. Вже давно назріла потреба в науковому дослідженні комунікаційних принципів, психологічних механізмів і практичних інструментів роботи з авторськими й анонімними (фейковими) персональними сторінками (акаунтами) у соціальних мережах. Ці питання особливого значення набувають сьогодні, в контексті інформаційно-комунікаційних протистоянь, що відбуваються на міжнародному, політичному та корпоративному рівнях1. Стратегія національної безпеки України актуальними загрозами національній безпеці України в інформаційній сфері визначає ведення інформаційної війни проти України та відсутність цілісної комунікативної політики держави, недостатній рівень медіакультури суспільства2.

Інформаційна війна - викладення інформації у спосіб, який формує у суспільстві чи групі людей потрібну точку зору, громадську думку, хід взаємодоповнюючих логічних думок, вичерпну систему поглядів щодо окремих питань на користь організатора інформаційної пропаганди. Як наслідок, відбувається усвідомлення окремих фактів чи подій у потрібному для маніпулятора світлі, формування потрібного світогляду чи життєвої позиції стосовно питань, у яких раніше були протиріччя чи нерозуміння3.

Законодавче визначення поняття «інформація» міститься у Законі України «Про інформацію», згідно зі ст. 1 якого: «Інформацією є будь-які відомості та/або дані, що можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді»4. Не менш гостро в умовах гібридної війни постає питання кібер- безпеки. У сучасному світі кібернетичний простір дедалі частіше слугує для проведення широкого спектра підривних операцій: від викрадення цінної інформації до актів кібертероризму5.

Інформаційна складова частина є безумовним об'єктом маніпулювання в умовах війни6. Насправді інформаційна вразливість притаманна всім суспільним прошаркам, освіченість суспільства лише визначає, наскільки вичерпною та розгорнутою має бути подана альтернативна інформація, щоб здаватись правдивою. інформаційний безпека пропагандистський загроза

Варто зазначити, що за умов трансформації інформаційної війни будуть змінюватися також її форми. Так, для інформаційної боротьби першого покоління це:

ведення радіоелектронної боротьби;

одержання розвідувальної інформації шляхом перехоплення й розшифровки інформаційних потоків;

здійснення несанкціонованого доступу до інформаційних ресурсів з наступною їх фальсифікацією чи викраденням;

масове подання в інформаційних каналах супротивника чи глобальних мережах дезінформації для впливу на осіб, які приймають рішення;

одержання інформації від перехоплення відкритих джерел інформації.

Розвиток інформаційного простору в умовах глобалізації та пандемія СОУГО-19 зумовили посилення ролі соціальних мереж у національному та світовому інформаційному просторі, їх вплив на внутрішню й зовнішню суспільно-політичну ситуацію, стан додержання прав і свобод людини, зокрема щодо забезпечення принципів рівності прав користувачів соціальних мереж.

Хоча право на приватність (захист конфіденційної інформації про особу, невтручання в особисте життя) є одним із основних прав людини, що закріплено в Загальній декларації прав людини, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, інших міжнародних документах, а також конституціях більшості держав світу, цифрові трансформації змінюють і цю сферу. Значне розширення джерел доступу до інформації в умовах стрімкого розвитку цифрових технологій та водночас недостатнього рівня медіаграмотності (медіакультури) супроводжується зменшенням критичності сприйняття інформації, створює підґрунтя для можливих маніпуляцій громадською думкою, що сприяє зростанню впливу дезінформації та деструктивної пропаганди.

Стратегія інформаційної безпеки України передбачає основні напрями та цілі щодо забезпечення інформаційної безпеки України, зокрема:

Протидія дезінформації та інформаційним операціям, насамперед держави-агресора, спрямованим, серед іншого, на ліквідацію незалежності України, повалення конституційного ладу, порушення суверенітету й територіальної цілісності держави, пропаганду війни, насильства, жорстокості, розпалювання національної, міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі та ненависті, вчинення терористичних актів, посягання на права і свободи людини. Досягнення зазначеної мети здійснюватиметься шляхом виконання таких завдань: створення системи раннього виявлення, прогнозування та запобігання гібридним загрозам, зокрема, створення системи протидії дезінформації та інформаційним операціям, спрямованої на запобігання, максимально швидке виявлення та реагування держави і суспільства на інформаційні загрози; ужиття заходів щодо запобігання та протидії поширенню дезінформації та деструктивної пропаганди стосовно європейської та євроатлантичної інтеграції України; розвиток спроможностей складових сил оборони щодо протидії загрозам в інформаційному просторі; підготовка й проведення складовими сил оборони інформаційно-психологічних операцій та інших заходів, спрямованих на запобігання, стримування та відсіч збройної агресії російської федерації проти України; посилення відповідальності за поширення недостовірної інформації (дезінформації); запровадження дієвих механізмів виявлення, фіксації, обмеження доступу та/або видалення з українського сегмента мережі Інтернет інформації, розміщення якої обмежено або заборонено законом; ефективна взаємодія державних органів, органів місцевого самоврядування та інститутів громадянського суспільства при формуванні та реалізації державної політики в інформаційній сфері; унеможливлення розповсюдження й демонстрації інформаційних та аудіовізуальних продуктів (продукції), проведення гастрольних заходів, що популяризують або пропагують державу-агресора та її органи влади, представників органів влади держави-агресора та їхні дії, що створюють позитивний образ держави-агресора, виправдовують чи визнають правомірною окупацію території України, містять заклики до повалення конституційного ладу, порушення територіальної цілісності України, пропаганди війни, екстремізму, сепаратизму, комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та їхньої символіки, насильства, жорстокості, розпалювання національної, міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі і ненависті, вчинення терористичних актів, посягання на права та свободи людини і громадянина тощо; протидія інформаційним кампаніям, спрямованим на залучення та/або втягування громадян України, у тому числі дітей, до не передбачених законами України воєнізованих чи збройних формувань.

Забезпечення всебічного розвитку української культури та утвердження української громадянської ідентичності. Культура є ціннісною основою та підґрунтям консолідації українського суспільства, одним із ключових чинників подолання конфлікту цінностей та утвердження української громадянської ідентичності. Досягнення зазначеної мети здійснюватиметься шляхом виконання таких завдань: забезпечення всебічного розвитку і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України; стимулювання розвитку українського кінематографа, теле- і радіопродукції, зокрема у співпраці з європейськими державами, у тому числі створення якісного та сучасного кіно і медіаконтенту для дітей та молоді; підтримка вітчизняного книговидання; створення умов для зміцнення консолідації українського суспільства; сприяння вільному розвитку, використанню й захисту мов національних меншин, корінних народів України та вивченню мов міжнародного спілкування; зміцнення інформаційних зв'язків з українською діаспорою, що сприятиме збереженню її етнокультурної ідентичності; посилення соціогуманітарної складової внутрішньої політики України, розробка та впровадження цілісної системи соціогуманітарних технологій; залучення ветеранів війни, насамперед із числа учасників антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, до участі у заходах, спрямованих на формування у громадян України на основі суспільно-державних цінностей української громадянської ідентичності, підвищення рівня готовності громадян України до виконання обов'язку із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України; підвищення рівня довіри населення до державних інституцій та правоохоронних органів.

Підвищення рівня медіакультури та медіаграмотності суспільства. Українське суспільство повинне бути захищене від деструктивного впливу дезінформації та маніпулятивної інформації, а медіасередовище - бути соціально відповідальним і функціонувати стабільно. За таких умов українське суспільство зможе більш ефективно протистояти державі-агресору та залишатися стійким перед широким спектром загроз, зокрема в інформаційній сфері. Досягнення зазначеної мети здійснюватиметься шляхом виконання таких завдань: підготовка та проведення просвітницької кампанії з медіаграмотності, що включатиме такі компоненти, як розвиток критичного мислення, навички перевірки фактів і визначення маніпуляційних технік, ознайомлення з найпоширенішими порушеннями прав людини із застосуванням Інтернет-технологій тощо; створення сприятливих умов для здійснення діяльності засобів масової інформації; створення сприятливих умов для підвищення рівня професійної підготовки медіафахівців; удосконалення законодавства у сфері реклами, зокрема щодо лібералізації норм у цій сфері та посилення відповідальності за трансляцію прихованої реклами; стимулювання розвитку соціально відповідального бізнесу серед засобів масової інформації.

Забезпечення дотримання прав особи на збирання, зберігання, використання та поширення інформації, свободу вираження своїх поглядів і переконань, захист приватного життя, доступ до об'єктивної та достовірної інформації, а також захисту прав журналістів, гарантування їх безпеки під час виконання професійних обов'язків, протидія поширенню незаконного контенту. Досягнення зазначеної мети здійснюватиметься шляхом виконання таких завдань: удосконалення законодавства про доступ до публічної інформації, узгодження положень нормативно-правових актів з нормами міжнародних актів, обов'язкових для виконання Україною; удосконалення законодавства про захист персональних даних, а також упровадження ефективних механізмів забезпечення його реалізації; удосконалення законодавства стосовно правового статусу журналістів, провадження ними своєї професійної діяльності, відповідальності за правопорушення, вчинені проти журналістів, членів їхніх сімей та майна, а також за перешкоджання їх професійній діяльності; проведення постійного моніторингу дотримання прав і свобод журналістів та інших осіб, які поширюють суспільно важливу інформацію, висвітлюють ситуацію та події на тимчасово окупованих територіях України, а також забезпечення збирання, систематизації, аналізу, оцінювання відповідної інформації з метою фіксації порушень прав осіб на тимчасово окупованих територіях України та оперативного реагування органами державної влади на дії чи бездіяльність держави-агресора; удосконалення механізму реалізації зобов'язань

України відповідно до Європейської конвенції про транскордонне телебачення; захист інформаційного простору України від незаконного контенту; забезпечення інформаційної безпеки, захист прав та свобод, зокрема персональних даних військовослужбовців і представників інших складових сил безпеки та оборони України, ветеранів війни, членів їхніх сімей.

Інформаційна реінтеграція громадян України, які проживають на тимчасово окупованих територіях та на прилеглих до них територіях України, до загальноукраїнського інформаційного простору, а також відновлення їх права на інформацію, що дає їм змогу підтримувати зв'язок з Україною. Одним із основних напрямів внутрішньополітичної діяльності держави є захист прав, свобод і законних інтересів своїх громадян на тимчасово окупованих територіях, реалізація ініціатив щодо реінтеграції цих територій, а також захист прав і свобод корінних народів України7.

Висновки

Розвиток інформаційних технологій забезпечив модернізацію суспільства та його управління, істотно розширив можливості реалізації конституційних прав та свобод. Природно, що такі зміни в суспільстві вимагають певного нормативно-правового відображення і кримінально-правова охорона інформаційної безпеки є однією з найважливіших складових механізму правового регулювання інформаційних відносин. Інформаційна боротьба передбачає: створення атмосфери бездуховності й аморальності, негативного відношення до культурної спадщини противника; маніпулювання суспільною свідомістю соціальних груп населення країни з метою створення політичної напруженості та хаосу; розпалення недовіри, підозрілості, загострення політичної боротьби, зниження рівня інформаційного забезпечення органів влади й управління, інспірація помилкових управлінських рішень; дезінформація населення про роботу державних органів, підрив їхнього авторитету, дискредитація органів управління; підрив міжнародного авторитету держави, його співробітництва з іншими країнами; нанесення збитку життєво важливим інтересам держави в політичній, економічній, оборонній та інших сферах. Антидотом у інформаційній війні є комплекс заходів під спільною узагальнюючою назвою інформаційна гігієна, який розкриває механізми боротьби з інформаційною війною, пояснює механізми інформаційної війни, розробляє протидію.

Размещено на Allbest.ru