Урахування правових позицій Європейського суду з прав людини при здійсненні правосуддя в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ

Урахування правових позицій Європейського суду з прав людини при здійсненні правосуддя в Україні

Віталій Завгородній, професор кафедри теорії та історії держави і права, доктор юридичних наук, доцент

Віталій ЗАВГОРОДНІЙ. Урахування правових позицій Європейського суду з прав людини при здійсненні правосуддя в Україні.

У статті за результатами дослідження запропонований алгоритм урахування правових позицій Суду Ради Європи при здійсненні національного правосуддя, встановлені виключні умови, за яких суд може не послуговуватися правовими позиціями Європейського суду з прав людини, а також критерії релевантності урахування правових позицій Страсбурзького суду при здійсненні правосуддя в Україні.

Ключові слова: урахування, правові позиції, Європейський суд з прав людини, релевантність, усталена судова практика, тлумачення конвенційних норм.

Vitaly ZAVHORODNII. Application of the legal positions of the European Court of Human Rights in the justice of Ukraine.

The article examines the peculiarities of the application of the legal positions of the European Court of Human Rights in the national justice.

According to the results of the study, the proposed algorithm of application legal positions of the Council of Europe Court: 1) in order to comply with current legislation to take into account the practice of the Strasbourg court. 2) first , it is necessary to single out those of them that were adopted against Ukraine; 3) in the absence of such judgments of the Council of Europe Court, it is necessary to determine those which have recently been adopted against other States Parties to the Convention which are closest in the circumstances of the case to the case before the judge; 4) in the presence of a pilot and ordinary decision of the European Court of Human Rights with similar circumstances of the case, national judicial authorities should take into account the legal position of the decision that is closest in its context to Ukraine.

The criteria of relevance of taking into account the legal positions of the Strasbourg court in the administration of national justice are proposed, namely: a) similarity of the subject of regulation (relations related to violation of convention rights and / or human freedoms), b) similarity of conflict situations, ways of committing violations of convention norms by public authorities; c) the similarity of the current national legislation (both substantive and procedural law) and the practice of its interpretation and application by the authorized subjects of the respondent state; d) similarity of procedures that provide for the possibility of restoration of the violated right at the national level (possibility to appeal, appeal against actions or decisions, appeal, etc.).

Key words: application, legal positions, European Court of Human Rights, relevance, established case law, interpretation of convention rules.

Вступ

Постановка проблеми. Аналіз рішень судів України, зокрема їх мотивувальної частини, свідчить, що у переважній більшості судді використовують такі граматичні конструкції: 1) «Зважаючи на усталену судову практику Європейського суду з прав людини...»; 2) «Судом враховано, що у рішенні ЄСПЛ по справі...»; 3) «Враховуючи прецедентну практику Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права.»; 4) «Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.»; 5) «Слідчий суддя вважає, що з урахуванням практики Європейського суду з прав людини клопотання захисника підлягає.» [1].

Вказані юридичні положення є свідченням того, що судді при ухваленні рішень не застосовують норми Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а намагаються врахувати правові позиції Страсбурзького суду як результат їх тлумачення. Відповідно важливим завданням, що потребує першочергового розв'язання, є правильний вибір національним судом релевантної правової позиції Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Страсбурзький суд, Суд), що має бути урахована ним при ухваленні власного рішення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вагомий внесок у розробку питань, присвячених юридичній природі рішень Європейського суду з прав людини, зробили такі вітчизняні та зарубіжні вчені, як: В. Абдрашитова, Є. Алісієвич, К. Андріанов, Базов, С. Бутенко, В. Буткевич, Л. Гусейнов, О. Девятова, А. Деменєва, Т Дудаш, Іванець, В. Капустинський, О. Кайдаш, В. Кононенко, У. Коруц, А. Корниліна, О. Кочура, І. Кретова, Д. Кухнюк, І. Лаптєва, С. Матвєєва, І. Метлова, П. Пушкар, П. Рабінович, Н. Раданович, О. Сердюк, О. Соловйов, О. Сорока, Д. Супрун, В. Туманов, О. Трагнюк, В. Уваров, С. Федик, Т. Фулей, Ю. Хім'як, С. Шевчук, Г. Юдківська, І. Яковюк та ін. Водночас на сьогодні в правничій науці не приділено належної уваги питанню урахування правових позицій Страсбурзького суду при здійсненні національного правосуддя.

Метою цієї статті є з'ясування особливостей, зокрема критеріїв релевантності, урахування правових позицій ЄСПЛ при здійсненні правосуддя в Україні.

Виклад основного матеріалу

В аспекті питання, що розглядається нами, у доктрині права виникає ряд взаємопов'язаних питань, а саме: 1) які саме рішення ЄСПЛ слід обрати для аналізу, зважаючи на час їх ухвалення (всі, що дотичні до предмета розгляду, чи лише останні, так би мовити, найбільш «свіжі»); 2) чи варто віддавати перевагу правовим позиціям ЄСПЛ, що сформовані в рішеннях проти України; 3) чи існує пріоритетність правових позицій, зважаючи на орган Суду Ради Європи, який їх сформував (комітет, палата, Велика палата) з одного й того ж питання; 4) яку з позицій ЄСПЛ більш коректно обрати для урахування - усталену, скориговану («mutatis mutandis») чи нову (сформовану у результаті динамічного тлумачення); 5) чи мають правові позиції ЄСПЛ, сформовані в рішеннях проти України, за пілотною процедурою пріоритет над позиціями в інших рішеннях; 6) чи завжди при правозастосуванні суд має звертатися до результатів правоінтерпретації Страсбурзького суду? суд європа правовий

Уважаємо, що відповідь на перше із зазначених питань має ґрунтуватися на тому, що характерною ознакою європейської конвенційної системи захисту прав і свобод людини є її динамізм, підтвердженням чого слугує включення до спеціального інструментарію ЄСПЛ принципу еволютивного тлумачення, за допомогою якого Страсбурзький суд трактує конвенційні положення, враховуючи політичні, економічні, соціальні і культурні умови життя суспільства, що складаються у світлі сьогодення. Отже, суд передусім має брати до уваги ті актуальні правові позиції Суду Ради Європи, що сформовані ним за останні роки та набули риси усталеності.

Як наголошує щодо цього І. Кретова, саме невміння українських правозастосовців «виокремлювати» серед численних рішень Страсбурзького суду ті, що належать до його «сталої» практики та містять «ratio decidendi», у яких, до слова, концентруються й вироблені Судом доктринальні підходи до тлумачення конвенційних прав та свобод, є однією з ключових причин неналежного застосування практики ЄСПЛ на національному рівні [2, с. 164].

Друге із поставлених питань органічно пов'язане з першим, адже суду як суб'єкту застосування норм права слід визначитися з тим, які саме результати правотлумачної діяльності ЄСПЛ є для нього більш значимими. Переконані, що стосовно цього слід зважати на природу тлумачення конвенційних норм, яке здійснюється Страсбурзьким судом у рамках розгляду конкретної справи. Для держави-відповідача це є нічим іншим, ніж актом казуального тлумачення, а стосовно інших держав - учасниць Конвенції - офіціозним тлумаченням конвенційних норм, яке формально хоча й не має обов'язкового значення, однак, безсумнівно, має авторитет.

Наш умовивід підтверджується: а) висновками самого Страсбурзького суду, який у рішенні у справі «Opuz v. Turkey» від 09 червня 2009 року зазначив, що Суд надає остаточне авторитетне тлумачення прав і свобод, визначених у розділі I Конвенції, та буде враховувати, чи достатньо національні органи влади враховують принципи, що випливають з його рішень, навіть якщо вони стосуються інших держав [3]; б) висновками Комітету з прав людини (CDDH), який у одній зі своїх доповідей наголошував на тому, що постанови ЄСПЛ, згідно зі ст. 46 Конвенції, є офіційно обов'язковими лише для держави-відповідача і не досягають ефекту erga omnes (лат. - такий, що поширюється на всіх). Проте, з метою запобігання майбутнім порушенням, Високим Договірним Сторонам рекомендується брати до уваги висновки, які були зроблені у рішенні ЄСПЛ про встановлення порушення Конвенції іншою державою. У цьому аспекті слід керуватися принципом res interpretata, згідно з яким на підставі статей 1, 19, 32 та 46 Конвенції національні органи влади повинні дотримуватися норм Конвенції в їх тлумаченні Страсбурзьким судом, однак пам'ятати про принцип субсидіарності та доктрину граничної оцінки [4].

Разом з тим, ухвалюючи рішення проти України, ЄСПЛ завжди враховує український контекст справи, тобто бере до уваги як чинне національне законодавство, так і практику його застосування. Тому саме ці правові позиції Суду Ради Європи є для України, як держави - учасниці Конвенції, першочерговими для урахування. Водночас нами не заперечується можливість звернення національного суду до позицій Страсбурзького суду, що містяться у рішеннях проти інших держав Ради Європи. Щоправда, таке звернення є виправданим лише за умови, коли у рішеннях ЄСПЛ проти України немає релевантної правової позиції стосовно предмета розгляду.

Не менш важливим є питання і пріоритетності правових позицій ЄСПЛ, зважаючи на орган Суду Ради Європи, що їх сформував.

Щодо цього доречними уважаємо висновки П. Пушкаря та Р. Бабанли, які зауважують, що рішення ЄСПЛ, постановлені Великою Палатою Суду та палатами у складі семи суддів, «формують прецедентну практику» (відображають сталість, зміну або розвиток практики Суду з певного питання). Рішення комітетів із трьох суддів не формують практику ЄСПЛ і не можуть формувати нову практику - вони є відображенням сталої практики ЄСПЛ, копіюють правові позиції попередніх рішень у справах повторюваного характеру, не створюючи правових новел. Часто-густо Суд у таких рішеннях посилається на правові позиції та принципи, утверджені в попередніх «прецедентних» або «лідируючих» рішеннях. Такі посилання є загальними і не обов'язково прив'язані до фактичних обставин конкретних справ або навіть країни-відповідача.

Водночас, як стверджують правники, не бажано, знайшовши одне рішення ЄСПЛ, яке начебто є ідеальним за релевантністю, припинити пошуки і заспокоїти себе усвідомленням того, що проблему вичерпано. Потрібно зважати, що цілком імовірним є відступ від сформульованої позиції, розвиток позиції, ймовірним також є скасування рішення Великою Палатою тощо. Після знаходження релевантного рішення слід упевнитись, що позиція є відносно усталеною (проаналізувати більш старі або більш нові рішення з відповідного питання), знайти огляд практики ЄСПЛ, переконатись, що ця позиція ґрунтується на сталих доктринальних підходах ЄСПЛ, відображає основні принципи тлумачення Конвенції тощо [5].

Із зазначеного випливає, що суд як суб'єкт правозастосування має прагнути до пошуку саме усталеної правотлумачної практики Страсбурзького суду, зважаючи на необхідність дотримання принципу правової визначеності. Така практика передусім міститься в рішеннях комітетів ЄСПЛ, але не тільки. Проте для того, щоб відшукати найбільш актуальну правову позицію, що сформована в умовах сьогодення, слід обов'язково послугуватися правовими позиціями палат та Великої палати Суду Ради Європи з наданням пріоритету позиціям останнього органу як такого, що представляє спільну думку найбільшого осередку суддів з числа складу ЄСПЛ, а також наділений повноваженнями консолідувати практику Страсбурзького суду та скасовувати рішення палат.

Зазначений висновок дає змогу відповісти і на четверте із поставлених попередньо питань.

В аспекті завдань, що розв'язуються нами, переконані, що визначення пріоритетності між правовими позиціями, які сформовані в постановах ЄСПЛ, ухвалених за пілотною та звичайною процедурою, взагалі позбавлене жодного сенсу, адже між ними не може бути жодних суперечностей чи колізій. Як відомо, застосування пілотної процедури з боку ЄСПЛ зумовлено наявністю у держави-відповідача структурно-системної проблеми, що лежить в основі частих порушень конвенційних прав і свобод людини, на чому попередньо неодноразово наголошував Страсбурзький суд у своїх постановах, ухвалених за звичайною процедурою.

Підтвердженням цьому слугує і пілотна постанова Суду Ради Європи у справі «Сукачов проти України», в якій Суд зазначив, що ця справа стосується повторюваної проблеми, яка лежить в основі частих порушень Україною ст. 3 Конвенції.

Зокрема, з моменту прийняття свого першого рішення стосовно умов ув'язнення в Україні (Nevmerzhitsky v. Ukraine, № 54825/00, ECHR 2005-II), Суд виніс п'ятдесят п'ять рішень (у деяких зі справ було декілька заявників), в яких визнав порушення ст. 3 у зв'язку з поганими умовами утримування у слідчих ізоляторах [6].

Як зауважує з цього приводу М. Борисенко, необхідність запровадження інституту пілотних рішень Європейським судом передусім зумовлена потребою об'єктивного впливу на проблеми функціонування національної правової системи (в тому числі й судової системи) держави - учасниці Конвенції та досягнення єдності правозастосування судами України [7, с. 149-150].

Викладене дає підстави дійти висновку, що на методичному та законодавчому рівні слід визначити і закріпити найбільш ефективну та переконливу модель урахування правових позицій ЄСПЛ, що передбачатиме не лише цитування чи посилання на окремі постанови Страсбурзького суду, але й їх аналіз у контексті конкретної юридичної справи, що слухається суддею.

Вважаємо, що в основу такої моделі може бути покладений такий алгоритм урахування правових позицій Суду Ради Європи: 1) з метою виконання вимоги чинного законодавства щодо урахування практики Страсбурзького суду суб'єкту правозастосування необхідно відшукати (віднайти) рішення ЄСПЛ, які стосуються предмета судового розгляду; 2) передусім слід виокремити ті з них, які були ухвалені проти України; 3) якщо таких рішень Суду Ради Європи немає, необхідно визначити ті, які були ухвалені в останній час проти інших держав - учасниць Конвенції, що за обставинам справи найбільш наближені до суті справи, яка розглядається суддею; 4) за наявності пілотного та звичайного рішення ЄСПЛ зі схожими обставинами справи національні судові органи чи інші суб'єкти застосування норм права мають враховувати правові позиції того рішення, яке найбільш наближене за своїм контекстом до України.

Варто зауважити, що в юридичній науці відстоюється позиція і про те, що не варто захоплюватися практикою Страсбурзького суду, тим більше визнавати її преюдиційний статус, а за наявності достатніх та переконливих аргументів можлива відмова від тлумачення ЄСПЛ [8, с. 61].

Більш радикальну позицію висловлював О. Соловйов, який стверджує, що застосування правоположень практики ЄСПЛ має тверде підґрунтя з огляду на принцип верховенства права тільки у доволі виняткових випадках, які в юридичній літературі невипадково позначають як «нетипові ситуації». У нормальних умовах реалізації п. 1 ч. 1 ст. 92 Конституції України ефективна діяльність законодавця знімає потребу забезпечення верховенства права із залученням будь-яких інших джерел права, а відтак у судів в Україні не повинно виникати юридично переконливої необхідності звертатися до правоположень практики Суду як альтернативного законодавству джерела права у праволюдинній сфері [9, с. 121].

Як наголошують з цього приводу автори моніторингу судових рішень щодо застосування в Україні положень Конвенції та практики ЄСПЛ, потребує додаткового з'ясування доцільність використання практики ЄСПЛ у випадках, коли національний закон має чітку та однозначну позицію. Наприклад, п. 1 ч. 4 ст. 155 КАС України дозволяє судді залишати заяву без розгляду у випадку повторної неявки позивача. У рішеннях суддів масово наводиться додаткова аргументація (зокрема, з посиланням на «іспанські справи» кінця 1980-х років). Аналогічні ситуації часто виникають у кримінальному процесі [10, с. 54].

Осмислення наведених поглядів вчених дає підстави висловити такі судження:

1) потребує уточнення позиція вчених про те, які саме аргументи слід вважати достатніми та/або переконливими для того, щоб відмова суб'єкта правозастосування від тлумачення конвенційної норми Страсбурзьким судом була виправданою; 2) вважаємо, що вживані правниками поняття «чіткість» та «однозначність» щодо положень національного закону є оціночними, висновки про зміст яких залежать виключно від рівня правосвідомості суб'єкта правозастосування; 3) виникнення «нетипової ситуації», що з погляду О. Соловйова полягає у встановленні суб'єктом правозастосування відсутності або застарілості приписів законодавства, якими мають визначатися права людини, як єдиної юридичної умови застосування практики ЄСПЛ, вважаємо дискусійним твердженням.

На підтвердження останнього висновку зауважимо про таке:

а) діяльність органів державної влади, їх службових і посадових осіб ґрунтується на конституційному принципі, закріпленому ч. 2 ст. 19 Основного Закону України, сутність якого зводиться до того, що такі суб'єкти зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України [11]. А отже, відсутність приписів законодавства не дає можливості суб'єктам, наділеним державно-владними повноваженнями, ухвалювати рішення виключно на підставі правоположень ЄСПЛ як альтернативного джерела права, зважаючи на те, що вони (правові позиції Страсбурзького суду) за своєю юридичною природою є результатом правотлумачення, а не правотворення, тому їх некоректно ототожнювати з нормою права, що містяться в Конвенції чи національному законі, та вести мову про можливу аналогію;

б) зважаючи на офіційне тлумачення поняття «законодавство» (рішення КСУ від 9 липня 1998 р. N° 12-рп/98), що за обсягом включає не тільки закони та підзаконні акти, а й міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, у тому числі Конвенцію в її тлумаченні ЄСПЛ, логічно хибним видається твердження про можливість встановлення «застарілості» чинного законодавства суб'єктом застосування норм права. Вважаємо, що більш коректно вести мову про можливу «застарілість» норм закону чи іншого окремого нормативно-правового акта як такого, що не відповідає умовам сьогодення;

в) як наголошувалося попередньо, в аспекті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суб'єкти правозастосування керуються виключно положеннями статей 15 та 16 Закону України «Про міжнародні договори», відповідно до яких вони не застосовують конвенційні положення, а лише забезпечують дотримання і виконання зобов'язань, взятих за Конвенцією як міжнародним договором, що апріорі є неможливим без постійного звернення до правових позицій Страсбурзького суду та їх урахування. Водночас слід зауважити, що ст. 19 вищезгаданого закону хоча й визнається пріоритет норм міжнародного договору щодо актів законодавства, проте їх застосування (окрім положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) допускається лише у випадку колізії норм права, а не прогалин у законодавчих актах.

Зважаючи на зазначене, переконані, що виключними умовами, за яких суд як суб'єкт застосування норм права може не послуговуватися правовими позиціями ЄСПЛ, є: 1) наявність усталеної національної правозастосовної практики, результати якої не мали своїм наслідком їх оскарження в Страсбурзькому суді; 2) наявність ситуації, коли з предмета регулювання Конвенції відсутні звернення до Суду Ради Європи або такі звернення визнані ЄСПЛ неприйнятними. Прикладом цього можуть слугувати конвенційна заборона рабства та примусової праці (ст. 4 Конвенції), а також право на освіту (ст. 2 Першого протоколу до Конвенції), з приводу яких, за даними Міністерства юстиції України, викладеними на офіційному вебсайті [12], ЄСПЛ не ухвалено жодного рішення по суті справи проти України; 3) нормами Конституції України як актом найвищої юридичної сили встановлено більш високі гарантії захисту прав і свобод людини, ніж визначені конвенційними нормами в їх тлумаченні ЄСПЛ.

Разом з тим переконані, що невиправдане ігнорування судом правових позицій ЄСПЛ при ухваленні рішень, особливо тоді, коли на необхідності їх урахування аргументовано наполягав заявник (позивач) чи інша сторона справи, має бути нормативно закріпленою підставою для оскарження такого рішення, подання апеляції чи касаційної скарги. Відповідно суб'єкт, що розглядає таку скаргу, має скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове з обов'язковим урахуванням результатів правотлумачення Суду Ради Європи. Одним зі способів забезпечення законодавчих норм щодо необхідності урахування практики ЄСПЛ уважаємо притягнення суддів та інших суб'єктів правозастосування до юридичної відповідальності, передусім дисциплінарної. Водночас для суб'єктів застосування норм права, які системно та релевантно ураховують позиції Страсбурзького суду в своїй діяльності, доречним було б встановлення додаткових премій до заробітної плати як засіб заохочення.

Питання юридичної відповідальності слід порушувати і тоді, коли суб'єкти застосування норм права поза розумним сумнівом допускають випадки спотворення змісту правових позицій ЄСПЛ чи їх недоречного використання при ухваленні рішень, що призвело до невиправданого обмеження прав чи свобод людини, суттєвого погіршення її стану.

Схожу позицію з цього приводу висловлює і О. Гаврилюк, який доходить висновку, що Вищій кваліфікаційній комісії суддів України слід впровадити такий критерій оцінки суддів на кваліфікаційну спроможність здійснювати свої повноваження, як випадки відмови чи неправильного застосування без належного мотивування Конвенції та правових позицій ЄСПЛ, у яких викладено гарантії захисту конвенційних прав, під час здійснення судочинства [13, с. 235].

Важливим питанням правозастосовної діяльності судів, що потребує свого сутнісного розуміння в аспекті коректного урахування правових позицій ЄСПЛ, вважаємо релевантність, що в довідковій літературі трактується як міра відповідності результатів пошуку завданню, поставленому в пошуковому запиті [14].

Переконані, що визначення релевантної правової позиції Суду Ради Європи може бути здійснене лише за умови врахування низки критеріїв.

Так, з погляду П. Пушкаря та Р. Бабанли, для того щоб уникати неадекватних проявів некоректного застосування практики ЄСПЛ як джерела права, доречно звертати увагу, зокрема, на таке. По-перше, на схожість фактичних обставин конкретних справ. З метою належного застосування правової позиції ЄСПЛ потрібно обов'язково досліджувати факти, при яких ЄСПЛ її було сформульовано. По-друге, відповідні обставини повинні мати принципову схожість та не мати принципових відмінностей та розбіжностей з фактами конкретної справи. По-третє, необхідно оцінювати й національне законодавство, оскільки ЄСПЛ розглядає справи з урахуванням національного законодавства, яке регламентує відповідні правові відносини в державі. Проте порушення може бути констатоване і тоді, коли дії органів влади відповідали законодавству, однак саме законодавство не відповідало Конвенції [15].

Висновок

Враховуючи все викладене, запропонуємо власне, більш розширене, бачення критеріїв релевантності урахування правових позицій Страсбурзького суду: 1) схожість предмета регулювання (відносин, які пов'язані з порушенням конвенційних прав та/або свобод людини), а також схожість фактичних обставин справи; 2) схожість конфліктних ситуацій, тобто способів вчинення порушень конвенційних норм з боку органів державної влади; 3) схожість чинного національного законодавства (як норм матеріального, так і процесуального права) та практики його тлумачення і застосування уповноваженими суб'єктами держави-відповідача; 4) схожість процедур, які забезпечують можливість відновлення порушеного права на національному рівні (можливість звернення, оскарження дій або рішень, направлення апеляції тощо).

Перелік використаних джерел

1. Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: http://www.reyestr.comt. gov. ua.

2. Кретова І. Ю. Тлумачення права: доктрини, розвинуті Європейським судом з прав людини: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01. Харків, 2015. 236 с.

3. Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Opuz v. Turkey» від 09 червня 2009року (заява№ 33401/02). URL: http://hudoc.echr.coe.int/tur?i=001-92945

4. Steering committee for human rights (CDDH) report on the longer-term future of the system of the European Convention on Human Rights, Strasbourg, 11 December 2015, CDDH (2015) R84 Addendum I. P 20-21. URL: https://rm.coe.int/1680654d5f

5. Пушкар П., Бабанли Р. Як забезпечити коректність цитування рішень Європейського суду з прав людини? Судово-юридична газета. 2019. 5 листопада. URL: https://supreme.court.gov.ua/%20supreme/pres-centr/zmi/817465

6. Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Сукачов проти України» від 30 січня 2020 року (заява № 14057/17). URL: http://khpg.org/index. php?id=1581010116.

7. Борисенко М. О. Вплив практики Європейського суду з прав людини на єдність правозастосування в судовій системі України. Часопис цивільного і кримінального судочинства. 2016. № 3 (30). С. 142-151.

8. Трагнюк Л. Я., Сердюк О. В. Застосування судами Конвенції та практики Європейського суду з прав людини як джерела права. Теорія та практика застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: компендіум / О. В. Сердюк та ін.; за заг. ред. О. В. Сердюка, І. В. Яковюка. Харків: Право, 2017. 374 с.

9. Соловйов О. В. Міжнародні договори та міжнародно-судова практика їх застосування як джерела національного права (за матеріалами застосування в Україні Європейської конвенції з прав людини та практики Страсбурзького суду). Праці Львівської лабораторії прав людини і громадянина НДІ державного будівництва та місцевого самоврядування НАПрНУ /редкол.: П. М. Рабінович (голов. ред.) та ін. Серія І. Дослідження та реферати. Вип. 26. Київ: АОК, 2012. 164 с.

10. Аналітичний звіт за результатами моніторингу судових рішень щодо застосування в Україні положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини. Київ, 2018. 60 с.

11. Конституція України від 28 червня 1996року. URL: https://zakon.rada.gov. ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%80

12. Рішення щодо України, винесені Європейським судом з прав людини: Міністерство юстиції України. URL: https://minjust.gov.ua/m/rishennya-schodo-ukraini- vinesenievropeyskim-sudom-z-prav-lyudini.

13. Гаврилюк О. Проблемні питання застосування практики Європейського суду з прав людини національними судами. Підприємництво, господарство і право. 2018. № 4. С. 231-238.

14. Релевантність. Вікіпедія - вільна енциклопедія. URL: https://uk.wikipedia.org.

15. Пушкар П., Бабанли Р. До питання про (не)релевантне застосування практики Європейського суду з прав людини: практичні поради. URL: https://sud.ua/ru/ news/blog/140972-dopitannya-pro-ne-relevantne-zastosuvannya-praktiki-yevropeyskogo-sudu-z-prav-lyudini-praktichniporadi

References

1. Unified state register of court decisions. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua. [ukr. ]

2. Kretova I.Y. Interpretation of law: doctrines developed by the European court of human rights: dis. ... сand. jurid. science: 12.00.01. Kharkiv, 2015. 236p. [ukr.]

3. Judgment of the European Court of Human Rights in the case «Opuz v Turkey» of 09 June 2009 (application no. 33401/02). URL: http://hudoc.echr.coe.int/tur?i=001-92945 [engl.]

4. Steering committee for human rights (CDDH) report on the longer-term future of the system of the European Convention on Human Rights, Strasbourg, 11 December 2015, CDDH (2015) R84 Addendum I. P.20-21. URL: https://rm.coe.int/1680654d5f [engl.]

5. Pushkar P., Babanli R. How to ensure the correctness of citing the decisions of the European Court of Human Rights? Judicial-legal newspaper. 2019. 5 November. URL: https://supreme.court.gov.ua/%20supreme/pres-centr/zmi/817465 [ukr.]

6. Judgment ofthe European Court of Human Rights in Sukachov v. Ukraine of30 January 2020 (application no. 14057/17). URL: http://khpg.org/index.php?id=1581010116. [engl.]

7. Borysenko М. О. The impact of the case law of the European Court of Human Rights on the unity of law enforcement in the judicial system of Ukraine. Journal of Civil and Criminal Procedure. 2016. № 3 (30). Pp. 142-151. [ukr.]

8. Tragnyuk L.Y., Serdyuk O.V Application by courts of the Convention and case law of the European Court of Human Rights as a source of law. Theory and practice of application of the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms: Compendium / O.V. Serdyuk and others; for general ed. О. V. Serdyuk, I.V Yakovuk. Kharkiv: Pravo, 2017. 374p. [ukr.]

9. Solovyov O.V International treaties and international court practice of their application as a source of national law (based on the materials of application in Ukraine of the European Convention on Human Rights and the practice of the Strasbourg Court). Proceedings of the Lviv Laboratory of Human and Citizen Rights of the Research Institute of State Construction and Local Self-Government of the National Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine / editor: P.M. Rabinovych (editor in chief) and others. Series I. Research and abstracts. № 26. Kyiv: AOK, 2012. 164p. [ukr.]

10. Analytical report on the results of monitoring court decisions on the application in Ukraine of the provisions of the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms and the case law of the European Court of Human Rights. Kyiv, 2018. 60 p. [ukr.]

11. The Constitution of Ukraine of 28 June 1996. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%80 [ukr.]

12. Judgments concerning Ukraine rendered by the European Court of Human Rights: Ministry of Justice of Ukraine. URL: https://minjust.gov.ua/m/rishennya-schodo-ukraini- vinesenievropeyskim-sudom-z-prav-lyudini. [ukr.]

13. Gavrilyuk O. Problematic issues of application of the case law of the European Court of Human Rights by national courts. Entrepreneurship, economy and law. 2018. № 4. pp. 231-238. [ukr.]

14. Relevance. Wikipedia-free encyclopedia. URL: https://en.wikipedia.org. [engl.]

15. Pushkar P., Babanli R. On the question of (in) relevant application of the case law of the European Court of Human Rights: practical advice. URL: https://sud.ua/en/ news/blog/140972-dopitannya-pro-ne-relevantne-zastosuvannya-praktiki-yevropeyskogo-sudu-z-prav-lyudini-praktichniporadi [ukr.]

Размещено на Allbest.ru