Адміністративно-правове регулювання юридичної відповідальності у сфері соціально-трудових відносин в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Адміністративно-правове регулювання юридичної відповідальності у сфері соціально-трудових відносин в Україні

Стахів О.О., Дніпровський національний університет

Стаття присвячена комплексному аналізу адміністративно-правового регулювання юридичної відповідальності у сфері соціально-трудових відносин в Україні. Запропоновано обґрунтування соціально-трудових відносин, визначення їх адміністративно-правових аспектів. Визначено сутність і зміст державної політики щодо соціального діалогу у системі договірних відносин у сфері праці. Охарактеризовано значення юридичної відповідальності у сфері соціально-трудових відносин. Вироблено рекомендації нормативно-правового та науково-теоретичного змісту.

Визначено, що адміністративно-правове регулювання у сфері соціально-трудових відносин характеризується можливістю держави впливати на відносини суб'єктів з погодженням спірних (конфліктних) інтересів індивідуального і колективного змісту, підпорядковувати їх волі держави за допомогою адміністративно-правового, дисциплінарного примусу та переконання. Зауважено, що публічна влада у системі адміністративно-правового регулювання соціально-трудових відносин є частиною соціальної та політичної влади, що свідчить про її специфіку. Адміністративно-правове регулювання у сфері соціально-трудових відносин передбачає як інтереси держави, так і інтереси індивідуальних та колективних суб'єктів трудових відносин. Вказані інтереси взаємозумовлені і взаємопов'язані між собою, що означає, що держава, з одного боку, спирається на свою політику у сфері праці, а з іншого боку, використовує механізм адміністративно-правового регулювання для визначення мети свого правового впливу на суб'єктів соціально-трудових відносин. Зосереджена увага на тому, що для адміністративно-правового регулювання соціально-трудових відносин слід використовувати положення, вироблені адміністративно-правовою наукою, що свідчитиме про наявні елементи узгодженості та єдності у забезпеченні і проведенні державної політики України, спрямованої на зменшення безробіття, покращення зайнятості і працевлаштування населення, що має економічно активний і працездатний вік.

Встановлено, що адміністративно-правове регулювання у сфері соціально-трудових відносин залишається невизначеним, незважаючи на те, що нормативно-правове середовище і засади державної політики України у сфері соціально-трудових відносин свідчать про наявність та обов'язковий характер регламентації напрямів адміністративно-правового регулювання у цій сфері.

Ключові слова: адміністративно-правове регулювання, покарання, порушення трудових прав, соціально-трудові відносини, сфера соціально-правових відносин, трудове правопорушення, трудові правовідносини, юридична відповідальність.

The administrative and legal regulation of legal liability in the field of social and labour relations in Ukraine

Stakhiv O.O.

The article is devoted to a comprehensive analysis of administrative and legal regulation of legal liability in the field of social and labour relations in Ukraine. The substantiation of socio-labour relations, the definition of their administrative and legal aspects is proposed. The essence and content of state policy on social dialogue in the system of contractual relations in the field of labour are determined. The importance of legal liability in the field of social and labour relations is characterized. Recommendations of regulatory and scientific and theoretical content are made.

It is determined that administrative-legal regulation in thefield of social and labour relations is characterized by the state's ability to influence the relations of subjects with the agreement of the controversial (conflict) interests of individual and collective content, to subordinate their will of the state through administrative and legal, disciplinary coercion and belief. It is noted that public authorities in the system of administrative-legal regulation of social and labour relations are part of social and political power, indicating its specificity. Administrative-legal regulation in the field of social and labour relations involves both the interests of the state and the interests of individual and collective subjects of labour relations. The indicated interests are interconnected and interconnected, which means a state, on the one hand, relates to its policies in the field of labour, and on the other hand, the mechanism of administrative and legal regulation uses to determine the purpose of its legal influence on subjects of social and labour relations.

The attention is focused on the fact that provisions made by administrative and legal science for administrative-legal regulation for administrative and legal regulation of social and labour relations, which testifies to existing elements of coherence and unity in providing and conducting state policy of Ukraine aimed at reducing unemployment, improvement of employment and employment of the population having an economically active and able-bodied age.

It has been established that administrative-legal regulation in the field of social and labour relations remains uncertain, despite the fact that the regulatory environment and principles of state policy of Ukraine in the field of social and labour relations indicate the presence and mandatory nature of the regulation of directions of administrative-legal regulation in this area.

Key words: administrative-legal regulation, punishment, violation of labour rights, social and labour relations, sphere of social and legal relations, labour offense, labour relations, legal liability.

Вступ

У теорії права під юридичною відповідальністю розуміють юридичний обов'язок правопорушника зазнати примусового позбавлення певних соціальних благ або цінностей (матеріальних, духовних чи особистих), що належали йому до моменту скоєння правопорушення. Юридична відповідальність завжди здійснюється лише за умови встановлення складу правопорушення, має зовнішній характер і застосовується компетентним органом відповідно до законодавства з дотриманням певної процедурно-процесуальної форми та порядку. Актуальність питань юридичної відповідальності у сфері соціально-трудових відносин виявляється і в тому, що норми трудового права регулюють не лише трудові відносини (ті, що виникають у результаті укладення трудового договору між працівником та роботодавцем), які становлять основу предмета трудового права, його ядро. Вони врегульовують також тісно пов'язані з ними соціально-трудові відносини: працевлаштування (зайнятості), з підготовки кадрів та підвищення кваліфікації тощо.

Дослідження проблем адміністративно-правового регулювання юридичної відповідальності у сфері соціально-трудових відносин є результатом наукової діяльності вітчизняних науковців, у тому числі в галузі адміністративного права, серед яких слід зазначити роботи В. Авер'янова, І. Арістової, Г Атаманчука, О. Баїк, О. Бандурки, Ю. Битяка, М. Бліхар, В. Богуцького, Н. Бортника, Т Василевської, М. Гаращука, Д. Голосніченка, І. Голосніченка, В. Гриньової, С. Гусарова, О. Дніпрова, В. Зуя, Є. Додіна, С. Ківалова, С. Ковалевської, М. Ковалів, Т Коломоєць, В. Колпакова, Н. Леська, І. Личенка, А. Мельника, М. Мельника, В. Ортинського, Н. Ортинської, У. Парпан, І. Пахомова, Л. Попової, І. Самсіна, О. Сушинського, О. Хитрої, Л. Чистоклетова, А. Школик та інших. Віддаючи належне цим науковим дослідженням, варто зазначити, що у вітчизняній юридичній науці не здійснено комплексного системного наукового дослідження адміністративно-правового регулювання юридичної відповідальності у сфері соціально-трудових відносин. Ця обставина зумовлює актуальність дослідження юридичної відповідальності у сфері соціально-трудових відносин та важливість наукового пошуку шляхів вирішення цієї проблеми.

Постановка завдання

Метою цієї статті є здійснення комплексного аналізу адміністративно-правового регулювання юридичної відповідальності у сфері соціально-трудових відносин в Україні.

Результати дослідження

В умовах становлення ринкової економіки, при все ще не досить високому рівні оплати праці та існуванні недосконалої системи матеріальних заохочень, важливим засобом забезпечення дотримання законодавства у сфері соціально-трудових відносин залишаються заходи юридичної відповідальності. У науковій літературі під юридичною відповідальністю традиційно розуміють встановлений законодавством спосіб забезпечення правомірної поведінки людей. Така відповідальність пов'язана насамперед з фактом усвідомлення відповідними суб'єктами необхідності виконання певних дій, що визначають встановлену систему обов'язків.

Сутність юридичної відповідальності у сфері соціально-трудових відносин полягає в обов'язку відповідних суб'єктів відповідати за недотримання законодавства у сфері соціально-трудових відносин. Здебільшого суб'єктом юридичної відповідальності у сфері соціально-трудових відносин стає працівник. Проте законодавство у сфері соціально-трудових відносин передбачає певні підстави та певний порядок застосування заходів юридичної відповідальності і до роботодавця. Саме тому юридичну відповідальність у сфері соціально-трудових відносин інколи характеризують як взаємну [1, с. 25]. Стосовно ж її ознак слід відзначити, що юридична відповідальність у сфері соціально-трудових відносин є одним з різновидів примусу у формах каральних і право- відновлюваних заходів; є негативною реакцією на правопорушення та суб'єкта, винного в його вчиненні; вона виникає лише за наявності правопорушення; здійснюється лише за умови встановлення складу правопорушення; має зовнішній характер; здійснюється компетентним органом відповідно до закону та у разі дотримання певного процедурно-процесуального порядку та форми; виражається в обов'язку правопорушника зазнати певних втрат особистого, організаційного чи матеріального характеру.

Принципами юридичної відповідальності у сфері соціально-трудових відносин є: принцип законності (який полягає в тому, що відповідальність настає за передбачені законом діяння, застосовується у суворому дотриманні порядку, визначеному законом, застосовується лише передбаченими законом компетентними органами, а також передбачає конституційність закону, який встановлює міру відповідальності [2, с. 115-116]), принцип доцільності, що полягає у відповідності вибраної міри впливу на правопорушника цілям юридичної відповідальності (цей принцип вимагає: індивідуалізації примусових заходів залежно від тяжкості правопорушення та властивостей правопорушника; пом'якшення та навіть відмовлення від застосування заходів відповідальності за наявності можливості досягти її мети іншими шляхами), принцип невідворотності (принцип полягає у неминучості настання відповідальності правопорушника та оперативності застосування заходів відповідальності за скоєне правопорушення; професіоналізмі та сумлінної діяльності роботодавця або уповноваженого ним органа; ефективності заходів, які застосовуються до правопорушника) та принцип справедливості (за противоправний вчинок відповідає той, хто його здійснив; кримінальне покарання не встановлюється за проступки; у разі визначення мір покарання та стягнень не повинна принижуватися людська гідність; не має зворотної сили закон, що встановлює чи посилює відповідальність; встановлюється тільки одне покарання за одне правопорушення).

Для більш глибокого з'ясування сутності юридичної відповідальності у сфері соціально-трудових відносин необхідно з'ясувати її мету та призначення. Звичайно, мету розуміють як ідеальне уявлення суб'єктів про результати своєї діяльності. Тому саме вона зумовлює як засоби, так і характер спрямованих на її досягнення дій. Цілі юридичної відповідальності у сфері соціально-трудових відносин - це конкретний прояв загальних цілей трудового права, закріплення, врегулювання та охорона трудових відносин [3, с. 56]. Вони й зумовлюють існування регулятивної та охоронної функцій трудового права. Юридична відповідальність у сфері соціально-трудових відносин реалізує охоронну функцію, тому її ціль у загальній формі можна визначити як охорону трудового порядку. Відповідальність же, що застосовується безпосередньо до правопорушника, має більш вузьку мету - покарання винного. Вона є реакцію держави на ту шкоду, яка спричинена правопорушником, та виступає як засіб самозахисту у сфері соціально-трудових відносин.

Покарання - це завжди примусове позбавлення правопорушника певних (особистих, матеріальних) цінностей, що йому належали. Але покарання правопорушника не є самоціллю. Воно є способом попередження вчинення нових правопорушень як з боку вже притягнутих до відповідальності осіб, так і з боку інших осіб (превентивна мета). Ця мета досягається шляхом впливу на свідомість сторін правовідносин у сфері соціально-трудових відносин: доводиться неминучість покарання за вчинення правопорушення. Превентивне значення покарання полягає у невідворотності юридичної відповідальності, а не у жорстокості покарання. Юридична відповідальність у сфері соціально-трудових відносин спрямована і на виховання як правопорушника, так і інших членів трудового колективу (виховна мета). Ефективна боротьба з правопорушниками, своєчасне і невідворотне покарання винних утворюють у членів суспільства впевненість в усталеності наявного правопорядку, закріплюють віру у справедливість та міцність правопорядку, впевненість у тому, що їхні законні права та інтереси надійно захищені. Здебільшого заходи юридичної відповідальності у сфері соціально-трудових відносин передбачають не стільки формальне покарання винного, а й відновлення порушеного суспільного інтересу, а також інтересу правомочного суб'єкта, створює умови для відновлення порушених противоправною поведінкою відносин у сфері соціально-трудових відносин [4, с. 318]. Тому ця юридична відповідальність має на меті відшкодування суспільно небезпечних наслідків правопорушення.

Нарешті, слід відзначити функції юридичної відповідальності у сфері соціально-трудових відносин, до яких належать правоохоронна та виховна. Правоохоронна функція завжди спрямована на всебічну охорону суспільних відносин. Вона містить правовідновлюючий (компенсаційний) складник, який спрямований на відновлення незаконно порушених прав, а також забезпечує примусове виконання тих обов'язків, які не були виконані. Правовідновлювані ж санкції мають абсолютно визначений характер, а також каральний (штрафний) складник, який спрямований на реалізацію державного покарання правопорушника і попередження фактів скоєння нових правопорушень. Каральні санкції мають, як правило, відносно визначений характер. Виховна ж функція забезпечує формування позитивного ставлення до закону як безумовної цінності. Вона реалізується по напрямах загальної превенції, спрямованої на виховання громадян у дусі поваги до юридичного порядку у сфері соціально-трудових відносин, а також спеціальної превенції, спрямованої на виховання самого правопорушника.

Підстави юридичної відповідальності у сфері соціально-трудових відносин - це сукупність обставин, наявність яких робить таку відповідальність можливою і належною. Відсутність сукупності таких обставин виключає відповідальність у сфері соціально-трудових відносин. При цьому у юридичній літературі відрізняють: підстави притягнення до відповідальності у сфері соціально- трудових відносин та підстави настання цієї відповідальності [5, с. 102]. Підставами притягнення правопорушника до юридичної відповідальності за вчинення проступку у сфері соціально-трудових відносин є сукупність тих обставин, наявність яких робить можливою таку юридичну відповідальність. Фактичною ж підставою притягнення до юридичної відповідальності є склад правопорушення у сфері соціально-трудових відносин.

Правопорушення у сфері соціально-трудових відносин відрізняється від інших правопорушень своїми суб'єктами та змістом. У юридичній літературі визначаються такі ознаки правопорушення у сфері соціально-трудових відносин: це завжди дія або бездіяльність, тобто фактичне протиправне діяння або протиправне нездійснення регламентованої законом трудової поведінки; суспільна небезпечність (шкідливість) діяння; протиправність діяння, тобто порушення вимог норм права, невиконання трудових обов'язків, закріплених відповідними нормативно-правовими документами; винне діяння, тобто воно відображає внутрішнє негативне ставлення суб'єкта до інтересів людей, що виявляється у формі умислу або необережності [6, с. 254]. Про винність говорять тоді, коли особа повинна була вибрати варіант поведінки, але вчинила всупереч праву; свідомо-вольовий характер діяння - воно залежить від волі свідомості суб'єкта, перебуває під його контролем, тобто діяння деліктоздатної особи; карність діяння, яка виявляється в тому, що за вчинення правопорушення у сфері соціально-трудових відносин повинна бути передбачена юридична відповідальність.

Причинами правопорушень у сфері соціально- трудових відносин виступають чинники соціального характеру, а також біологічні особливості людини, які призводять до фактів протиправної поведінки. До причин правопорушень у сфері соціально-трудових відносин належать: економічні (втрата особою звичних умов трудової діяльності), соціальні (несвоєчасна оплата праці), ідеологічні (низький рівень правосвідомості), юридичні (відсутність послідовності і логічності у законах та підзаконних актах), політичні (нестабільність поведінки працівників як наслідок непідготовленості їх до демократичних перетворень).

Складом правопорушення у сфері соціально-трудових відносин визнається сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, що характеризують конкретне діяння як правопорушення у сфері соціально-трудових відносин та які є необхідними та достатніми для притягнення правопорушника до юридичної відповідальності [7, с. 96]. При цьому об'єктивні ознаки характеризують об'єкт та об'єктивну сторону, а суб'єктивні ознаки - суб'єкт та суб'єктивну сторону правопорушення у сфері соціально-трудових відносин.

Суб'єктом правопорушення у сфері соціально-трудових відносин є працівник як суб'єкт трудових правовідносин. Вимогами до суб'єкта правопорушення є його здатність усвідомлювати свої дії та керувати ними і розуміти небезпечність вчинюваних дій, а також наслідків своїх дій у момент вчинення правопорушення у сфері соціально-трудових відносин (осудність) та досягнення особою певного, прямо визначеного у нормах права віку юридичної відповідальності. Дієздатність у сфері соціально-трудових відносин і здатність нести юридичну відповідальність наступає з 16 років, у певних випадках - з 15 років, а учнів - з 14 років [8, с. 384]. Суб'єктивну сторону правопорушення у сфері соціально-трудових відносин характеризує вина, тобто певне психічне ставлення особи до своїх протиправних дій та їх шкідливих результатів. Вина є обов'язковою умовою притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності. Юридична відповідальність у сфері соціально-трудових відносин наступає незалежно від форми вини працівника: умислу (прямого або непрямого) або необережності (протиправної самовпевненості або протиправної недбалості). Елементами суб'єктивної сторони правопорушення у сфері соціально-трудових відносин є також мотив (усвідомлене спонукання особи, що викликає намір вчинити протиправне діяння) та мета (бажання особи досягти певних шкідливих наслідків). Тому не слід вважати винним невиконання або неналежне виконання обов'язків з причин, що не залежать від працівника (наприклад, у разі відсутності необхідних матеріалів, у разі недостатньої кваліфікації працівника або його непрацездатності та ін.).

Об'єктом правопорушення у сфері соціально-трудових відносин є ті соціальні цінності, а також суспільні відносини, які становлять зміст дисципліни як елемента соціально-трудових правовідносини або які ставляться під загрозу спричиненням такої шкоди. Розрізняють загальний, родовий та безпосередній об'єкт правопорушення у сфері соціально-трудових відносин, а у деяких правопорушеннях у сфері соціально-трудових відносин виділяється також предмет правопорушення, тобто матеріальне благо, з приводу якого чиняться правопорушення у сфері соціально-трудових відносин. Об'єктивна сторона правопорушення у сфері соціально-трудових відносин передбачає неправомірне діяння суб'єкта, його шкідливі наслідки і причинний зв'язок між протиправною поведінкою правопорушника та шкідливими наслідками, які настали (діяння викликає ці наслідки з внутрішньою закономірністю без втручання в нормальний хід подій сторонніх сил) [9, с. 211]. Об'єктивну сторону також характеризують місце, час, обставини, спосіб, а також знаряддя та засоби вчинення протиправного діяння. Залежно від того, чи пов'язується закінчення правопорушення з настанням суспільно небезпечних (шкідливих) наслідків діяння, чи ні, відрізняють: правопорушення з формальним складом (для якого обов'язковою ознакою об'єктивної сторони є лише суспільно небезпечне (шкідливе) діяння) та правопорушення з матеріальним складом (яке вважається закінченим з моменту настання зазначених у нормі суспільно небезпечних (шкідливих) наслідків) [10, с. 78].

У науковій літературі розрізняють два види правопорушення у сфері соціально-трудових відносин: трудове майнове правопорушення та дисциплінарний проступок [11, с. 94]. Однак така класифікація не завжди чітко відображає реальну ситуацію у сфері юридичної відповідальності у сфері соціально-трудових відносин. Адже і майнове правопорушення у сфері соціально-трудових відносин, і дисциплінарний проступок елементами свого складу мають одних і тих же суб'єктів, суб'єктивну сторону та об'єкт. А відрізняються вони лише за шкідливими (негативними) наслідками у структурі об'єктивної сторони правопорушення. Тобто коли негативні (шкідливі) наслідки, що виникли в результаті неправомірності поведінки суб'єкта правовідносин у сфері соціально-трудових відносин, виразилися лише в ігноруванні встановлених правил трудової дисципліни (поява на роботі в нетверезому стані), то можна говорити про трудове правопорушення як підставу для дисциплінарної відповідальності. Якщо ж те саме правопорушення додатково призвело до завдання матеріальної шкоди майну роботодавця, то цей факт є підставою для притягнення працівника до матеріальної відповідальності. Отже, можна вважати, що єдиною підставою юридичної відповідальності у сфері соціально-трудових відносин є правопорушення, скоєне суб'єктом правовідносин у сфері соціально-трудових відносин.

Юридична відповідальність у сфері соціально-трудових відносин посідає особливе місце у системі юридичної відповідальності. Справа в тому, що у теорії права розглядаються види юридичної відповідальності (адміністративна, цивільно-правова, дисциплінарна, матеріальна та конституційна), два з яких (дисциплінарна та матеріальна) безпосередньо застосовуються у одній галузі права - трудовому праві. Більше того, в окремих випадках до учасників трудових правовідносин застосовуються і інші види відповідальності (адміністративна, кримінальна). Отож, залежно від негативних (або шкідливих) наслідків правопорушення у сфері соціально-трудових відносин, а саме наявності або відсутності внаслідок його скоєння майнової шкоди, застосовуються санкції дисциплінарної або матеріальної відповідальності. Водночас трудове правопорушення може бути підставою застосування й інших видів юридичної відповідальності [12, с. 163]. Це відбувається в тому разі, якщо норми права у сфері соціально-трудових відносин мають відсильний характер, внаслідок чого стає можливим застосування санкцій адміністративної або кримінальної відповідальності. Так, порушення вимог законодавства про працю та охорону здоров'я на виробництві є підставою застосування Кодексу України про адміністративні правопорушення. Правовими підставами застосування норм кримінального права є незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів, а також інше грубе порушення законодавства про працю. Доречно зауважити, що кримінальне законодавство не визначає поняття «грубе порушення законодавства про працю», а тому його потрібно в кожному конкретному випадку оцінювати у судовому порядку [13, с. 108].

Таким чином, найчастіше за наявності одного правопорушення у сфері соціально-трудових відносин можна виділити два самостійні види юридичної відповідальності: дисциплінарну (вона здійснюється у формі накладання адміністрацією підприємств, установ, організацій дисциплінарних стягнень внаслідок порушення трудової дисципліни) [14, с. 15-16]. При цьому розрізняють трудову, військову, службову, навчальну та інші види дисциплінарної відповідальності) та матеріальну (різновид юридичної відповідальності працівника за майнову (матеріальну) шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на нього обов'язків). Вони відрізняються за правовим змістом, юридичними наслідками, процедурою застосування стягнень, але, як уже було відзначено, в обох випадках їх суб'єктом є працівник.

З огляду на ці обставини, слід виділити такі відмінності дисциплінарної та матеріальної відповідальності: метою матеріальної відповідальності є відшкодування (компенсація) завданої шкоди, а дисциплінарної - забезпечення трудової дисципліни. Тому, на відміну від дисциплінарної відповідальності, працівник може бути притягнений до матеріальної відповідальності не за будь-яке винне протиправне невиконання трудової дисципліни, а лише за те, в результаті якого була завдана майнова шкода роботодавцю; метою дисциплінарної відповідальності є покарання працівника, а тому вона може бути замінена іншими заходами впливу, а доцільність її застосування визначається самим роботодавцем [15, с. 210]. Заходи ж матеріальної відповідальності є правовідновлюючими, а тому вони не можуть бути замінені будь-якими іншими заходами, а відповідно до законодавства особа, яка завдала шкоди, зобов'язана її відшкодувати; дисциплінарні стягнення застосовуються лише в порядку, передбаченому Кодексом законів про працю України, та вимагають наявності акта їхнього застосування з боку уповноважених органів. Обов'язок працівника чи роботодавця щодо відшкодування майнової шкоди може бути реалізований добровільно і без наявності такого акта.

соціально-трудовий юридичний відповідальність

Висновки

Юридична відповідальність у сфері соціально-трудових відносин - це обов'язок суб'єктів соціально-трудових правовідносин відповідати за недотримання вимог трудової дисципліни, яка базується на принципах законності, доцільності, невідворотності та справедливості. Її метою є врегулювання і охорона правовідносин у сфері соціально-трудових відносин. Правовою підставою застосування юридичної відповідальності у сфері соціально-трудових відносин виступає трудове правопорушення - винне протиправне невиконання чи неналежне виконання трудових обов'язків суб'єктами правовідносин у сфері соціально-трудових відносин, зумовлені економічними, соціальними, ідеологічними, юридичними та політичними причинами. Склад правопорушення у сфері соціально-трудових відносин становлять його суб'єкт, суб'єктивна сторона, об'єкт і об'єктивна сторона. У сфері соціально-трудових відносин виділяють два самостійні види юридичної відповідальності: дисциплінарну та матеріальну, які розрізняються між собою характером, метою та порядком застосування.

Список літератури

1. Запара С.І., Котенко О.М. Стан «юридичної відповідальності» у трудових правовідносинах. Приватне та публічне право. 2018. № 4. С. 23-28.

2. Годованець Ю.С. Юридична відповідальність за трудовим правом: сучасний підхід до розуміння. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія юридична. 2016. Вип. 2. С. 112-123.

3. Арріго Д. Глосарій термінів зайнятості та соціально-трудових відносин / Д. Арріго, Д. Касале; пер. Т Шинкаренко; ред.-укладач англо-укр. видання В. Костриця. Будапешт : Міжнародна організація праці, 1998. 125 с.

4. Подорожній Є.Ю. Поняття та основні властивості юридичної відповідальності у трудовому праві. Форум права. 2017. № 5. С. 317-323.

5. Бондарчук Я.О. Документи профспілок як джерело вивчення становлення системи соціально-трудових відносин у незалежній Україні : монографія. Київ : Наукова думка, 2015. 245 с.

6. Луцюк П.С. Концепція юридичної відповідальності в трудовому праві України. Актуальні проблеми права: теорія і практика. 2016. № 32. С. 252-258.

7. Соціально-трудові відносини зайнятості: сучасні тенденції, виклики, шляхи розвитку : монографія / А.М. Колот та ін. ; за наук. ред. д-ра екон. наук А.М. Колота, І.Ф. Гнибіденка. Київ : КНЕУ, 2015. 295 с.

8. Подорожній Є.Ю. Норми трудового права як важливий елемент механізму правового регулювання юридичної відповідальності. Наукові праці Національного університету «Одеська юридична академія». 2015. Т 16. С. 381-387.

9. Венедиктов В.С. Інститут трудової юридичної відповідальності в системі трудового права України. Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. 2002. Вип. 17. С. 209-214.

10. Цимбалюк С.О. Формування компенсаційної політики в умовах трансформації соціально-трудових відносин : монографія. Київ : КНЕУ, 2015. 213 с.

11. Запара С.І. Правова природа юридичної відповідальності в трудових правовідносинах. Право і суспільство. 2015. № 6(2). С. 92-97.

12. Черкасов О.В. До питання правовідносин юридичної відповідальності у трудовому праві. Держава і право. Юридичні і політичні науки. 2014. Вип. 63. С. 161-167.

13. Регулювання соціально-трудових відносин: сучасний стан та перспективи розвитку : колект. монографія / Газуда М.В. та ін. ; під заг. ред. І. І. Кичко. Чернігів-Ніжин : Лук'яненко В.В. : Орхідея, 2017. 257 с.

14. Процевський О.І. Особливості юридичної відповідальності у сфері трудового права. Збірник наукових праць Харківського національного педагогічного університету імені ГС. Сковороди. «Право». 2014. Вип. 21. С. 13-25.

15. Новосельська І.В. Теоретико-правові питання визначення трудо-правової відповідальності як виду юридичної відповідальності за порушення зобов'язань, передбачених трудовим договором. Вісник Академії адвокатури України. 2012. Число 3. С. 209-213.

Размещено на Allbest.ru