Значення принципів цивільного судочинства та основні підходи до їх системного застосування в нормотворчій діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗНАЧЕННЯ ПРИНЦИПІВ ЦИВІЛЬНОГО СУДОЧИНСТВА ТА ОСНОВНІ ПІДХОДИ ДО ЇХ СИСТЕМНОГО ЗАСТОСУВАННЯ В НОРМОТВОРЧІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Кройтор В.А., кандидат юридичних наук, професор,

професор кафедри цивільного права та процесу

Харківського національного університету внутрішніх справ

м. Харків, Україна

Проблематика значення принципів цивільного судочинства як явища правової реальності займає важливе місце в межах вивчення теоретико-правових аспектів принципів цивільного судочинства. Слід відзначити, що термін «значення» за Академічним тлумачним словником української мови означає: 1. Громадська, політична, історична і т. ін. вага, роль кого-, чого-небудь; важливість. 2. Суть чого-небудь; зміст [1, c. 648]. Відповідно, в цих аспектах і буде розглянуто проблему значення принципів цивільного судочинства та основні підходи до їх системного застосування в нормотворчій діяльності.

В сучасних умовах розвитку судової системи дослідження цієї проблематики набуває особливої актуальності з огляду на поточні процеси вдосконалення цивільного судочинства в Україні вироблення нових шляхів підвищення його якісного рівня, винайдення ефективних механізмів реалізації принципів у практику цивільного судочинства. Як слушно відзначає О.С. Гусак, дослідження питань значення будь-яких явищ і процесів державно-правової реальності потребує ґрунтовного аналізу існуючого стану наукової розробки вказаної проблематики, її критичного осмислення та вироблення конкретних підходів до характеристики його призначення з огляду на поточні процеси трансформації досліджуваного явища або процесу [2, с. 90].

На підставі аналізу доктринального розуміння принципів права та принципів судочинства в дослідженнях вчених-теоретиків і вчених-процесуалістів можемо говорити про те, що сьогодні в юридичній науці склався достатньо традиційний підхід до розуміння значення принципів цивільного судочинства, який підтримується в цьому дослідженні, шляхом визначення їх функціонального призначення.

А. С. Федіна, розглядаючи цю проблему, зазначає, що функціональний аспект характеристики принципів цивільного процесуального права розкриває їх практичне призначення. Можна констатувати наявність у них двох функцій: внутрішньої та зовнішньої. Внутрішня полягає у впливі на систему цивільних процесуальних норм, що забезпечує її несуперечність і узгодженість. Усі нормативні приписи повинні логічно випливати зі змісту принципів і точно їм відповідати. Всі доповнення і зміни, які вносяться в цивільне процесуальне законодавство, формулюються, насамперед, з принципів галузі. Це дозволяє здійснювати правове регулювання на єдиних засадах і забезпечувати його максимальну ефективність. Реалізуючи внутрішню функцію, принципи цивільного процесуального права як керівні положення обслуговують нормативний масив, і їх вплив на цивільні процесуальні відносини відбувається опосередковано - через обумовлені ними конкретні юридичні норми [3, с. 130-131].

Зовнішня функція принципів цивільного процесуального права полягає в безпосередньому регулюванні поведінки суб'єктів цивільних процесуальних відносин, у тому числі, за наявності прогалин і суперечливості норм права. У світлі принципів здійснюється тлумачення норм цивільного процесуального права, що дозволяє суду пізнати дійсний сенс цих норм і правильно їх застосувати, а в кінцевому підсумку - винести законне й обґрунтоване судове рішення [3, с. 131].

Слушною є думка А. М. Колодія, який слушно зауважує, що принципи права є критерієм оцінки права та методологічною основою вдосконалення, тому що саме на засадах принципів оцінюють рівень й ефективність реалізації права, його пізнають і поліпшують [4, с. 5]. Система принципів базується на їх стійкому зв'язку між собою. Реалізуючи ту чи іншу правову норму, необхідно враховувати всі принципи права [5, с. 76]. Таке розуміння значення принципів права більшою мірою підходить і до розуміння функціонального призначення принципів цивільного судочинства, яке виявляється в правотворчій та в правозастосовній діяльності.

У правотворчій діяльності принципи цивільного судочинства впливають на зміст норм, що регулюють цивільне судочинство, сприяють систематизації цивільного процесуального законодавства, виявленню і виключенню з нього норм, що дисонують із системою цивільного процесуального права.

Принципи цивільного судочинства є орієнтиром в правотворчій діяльності та зумовлюють перспективи напряму такої діяльності у сфері цивільного судочинства. Принципи цивільного процесуального права є орієнтиром у правотворчій діяльності, що дозволяє удосконалювати цивільне процесуальне законодавство, оскільки вся система 116 права й окремі його норми повинні відповідати визначеним принципам. Законодавець має чітко уявляти центральне місце принципів цивільного судочинства в системі права, первинність норм, які закріплюють принципи цивільного судочинства, системо-утворювальний характер принципів, які надалі системно впливають на функціонування цивільного судочинства, закріплюють конкретні вимоги до цивільного судочинства, які можуть стосуватися його форми, змісту, діяльності суб'єктів цивільного судочинства тощо.

Принципи права - його «активні точки», «натхненні початки», виражають головне і вирішальне в його змісті [6, с. 89-90]. У зв'язку з цим принципи цивільного процесуального права доречні лише настільки, наскільки вони відповідають природі цивільного процесуального права, адекватно показують його глибинну сутність [3, с. 126]. Принцип використання правового досвіду в правотворчості «має на увазі, що будь-який новорозроблюваний нормативний акт повинен спиратися на вже відомий позитивний правовий досвід держав і цивілізацій у цілому ... Крім того, шкідливі й небезпечні для суспільного життя революційні нововведення, невідомі юридичній науці і практиці» [7, с. 28].

На нашу думку, у процесі правотворення принципи цивільного судочинства встановлюють вимоги до правотворчої діяльності, яка не може суперечити загальним цінностям (зокрема, справедливості, гуманізму, рівності, добросовісності, розумності тощо); визначають зміст правових норм, які повинні відображати ті цінності, які й містяться у принципах (наприклад, при регулюванні доступності правосуддя в цивільних справах); є своєрідними індикаторами відповідності норм закону праву (якщо норма у законодавчому акті не відповідає принципам права, то можна говорити про її неправовий характер). Принципи цивільного судочинства як такі націлені на перспективне правотворення з огляду на зміни соціальних потреб у цивільному судочинстві.

Принципи цивільного процесуального права здійснюють контроль над цивільним процесуальним законодавством, унеможливлюють регулювання ним цивільних процесуальних відносин, коли це суперечить основним цінностям, що становлять зміст принципів. Норми цивільного процесуального законодавства не повинні суперечити принципам цивільного судочинства. цивільне судочинство процесуальний правотворчий

Вказані вище аспекти слугували виділенню в правовій науці положення про фільтраційну роль принципів у цивільному процесуальному праві (значення кожного принципу окремо й сукупності всіх принципів у взаємозв'язку як пропускного механізму передбачуваного до розробки і прийняття нового процесуального законодавства), що має на увазі в широкому сенсі реалізацію фільтраційної функції принципів як напрям їх впливу на законотворчу діяльність, в результаті якої мають відбуватися певні, виключно позитивні, зміни у сфері нормативно-правового регулювання цивільних процесуальних відносин. При цьому можливість настання негативних наслідків зводиться до мінімуму, а в ідеальному варіанті взагалі усувається вже на етапі законопроєктної роботи. Отже, реформування внесення змін до чинного цивільного процесуального законодавства має відбуватися виключно в рамках чинної системи принципів цивільного судочинства.

Законодавчий орган країни повинен суворо дотримуватися такого підходу у правотворчій діяльності при внесенні відповідних змін і доповнень у процесуальне законодавство з метою його вдосконалення. Принципи цивільного судочинства є орієнтиром у правотворчій діяльності, дозволяючи удосконалювати законодавство, оскільки вся система права та окремі його норми мають відповідати певним принципам. Зазначене правило у правотворчій діяльності законодавця має неухильно дотримуватися при внесенні відповідних змін і доповнень до чинних нормативно-правових актів при вдосконаленні процесуального законодавства [8, с. 26].

Значення принципів цивільного судочинства пов'язується з їх статусом загальнообов'язковості та з їх поширенням, зокрема на законотворчість. Внесені в цивільно-процесуальний закон зміни й доповнення не повинні йти врозріз із вимогами принципів цивільного судочинства.

Література