Зміни, внесені до ЦК України в процесі реформування законодавства про промислову власність: здобутки і прорахунки

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Львівський національний університет імені Івана Франка

Кафедра цивільного права та процесу

Зміни, внесені до ЦК України в процесі реформування законодавства про промислову власність: здобутки і прорахунки

Якубівський І.Є., д.ю.н.,

доцент, професор

2019-2020 рр. стали до певної міри знаковими для України в плані оновлення її національного законодавства про промислову власність. За період з вересня 2019 р. по липень 2020 р. було прийнято 4 закони, якими внесено суттєві зміни до законодавчих актів у сфері охорони прав на компонування напівпровідникових виробів (Закон №111-ІХ від 19.09.2019 р.), географічні зазначення (Закон №123-IX від 20.09.2019 р.), промислові зразки і торговельні марки (Закон №815-IX від 21.07.2020 р.), винаходи і корисні моделі (Закон №816-IX від 21.07.2020 р.). Цілком зрозуміло, що зазначені новації не могли не торкнутися ЦК України як основного акта цивільного законодавства, Книга 4 якого містить не лише загальні положення про право інтелектуальної власності, але й основні, засадничі норми щодо прав на окремі об'єкти, включаючи, звісно, усі зазначені вище. Це була, по суті, перша (якщо не брати до уваги точкові зміни до ст. 432 у 2007 р.) серйозна новелізація положень Книги 4 ЦК України з моменту прийняття даного кодифікованого акта.

Найбільше змін зазнала глава 39 ЦК України, яка стосується права інтелектуальної власності на винаходи, корисні моделі і промислові зразки. Серед основних новацій цієї глави варто назвати такі:

1) звуження кола об'єктів корисної моделі. Якщо за попередньою редакцією ст. 460 ЦК України коло об'єктів корисної моделі було таким самим, як і для винаходу, то після внесення змін до об'єктів корисної моделі віднесено пристрій або процес (тут і далі виділено авт.) у будь-якій сфері технології. Загалом, такі зміни були спрямовані на посилення значення винаходу як основного об'єкта патентування і, частково, на боротьбу із практикою отримання «тролінгових» патентів на корисні моделі. Проте, ця ідея була реалізована не до кінця. Так, доволі сумнівним виглядає залишення серед об'єктів корисної моделі процесів (способів). Більш послідовним кроком було би обмеження об'єктів корисної моделі лише пристроями, так як це, власне, мало місце до 2003 р.;

2) по-новому викладено норми щодо придатності промислового зразка для набуття права інтелектуальної власності на нього. Якщо попередня редакція ст. 461 ЦК України по суті закріплювала вичерпний перелік об'єктів промислового зразка (форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання), то оновлена редакція цієї статті, слідуючи підходам, які закріплені у Директиві №98/71/ЄС, передбачає, що промисловим зразком може бути зовнішній вигляд виробу або його частини, що визначається, зокрема, лініями, контурами, кольором, формою, текстурою та/або матеріалом виробу, та/або його оздобленням. Крім того, за чинною редакцією промисловий зразок може стосуватися зовнішнього вигляду виробу, виготовленого як промисловим, так і ручним способом (на відміну від попередньої редакції, яка пов'язувала промисловий зразок лише із промисловим виробом). Також, замість одного, передбачено два критерії охороноздатності промислового зразка - новизна та індивідуальний характер, що відповідає положенням Директиви №98/71/ЄС;

3) відхід від патентної форми охорони прав на промисловий зразок. В даному випадку йдеться не тільки про зміну назви охоронного документа, який засвідчує набуття права інтелектуальної власності на зареєстрований промисловий зразок, з патенту на свідоцтво.

Відповідно до нової редакції ч.1 ст.462 ЦК України, право інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок підлягає державній реєстрації, якщо інше не встановлено законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Тобто національна реєстрація не є єдиним способом набуття права на промисловий зразок. Так, промисловий зразок може отримати правову охорону на території України на підставі його міжнародної реєстрації за Гаазькою системою. Зазначимо, що Україна приєдналася до Гаазької угоди про міжнародну реєстрацію промислових зразків ще у 2002 р. Крім того, змінений Закон України «Про охорону прав на промислові зразки» запровадив правову охорону поряд із зареєстрованими також незареєстрованих промислових зразків, що знову-таки йде в руслі Директиви №98/71/ЄС;

4) зміна підходів щодо визначення строку чинності майнових прав інтелектуальної власності на промисловий зразок - ч.5 ст.465 ЦК України у новій редакції передбачає: «Строк чинності виключних майнових прав інтелектуальної власності на промисловий зразок становить п'ять років від дати подання заявки на промисловий зразок в установленому законом порядку і подовжується за клопотанням власника промислового зразка на один або більше п'ятирічних строків.

Загальний строк чинності зазначених прав не може перевищувати двадцяти п'яти років від дати подання заявки». Щодо самої тривалості строку чинності прав на промисловий зразок, то відповідні зміни відповідають підходам, закріпленим у Директиві №98/71/ЄС. Водночас, до нової редакції ч.5 ст.465 ЦК України є й доволі серйозні застереження:

а) заміна слова «спливає» на «становить» посилює колізію між ч.5 і ч.1 зазначеної статті («майнові права інтелектуальної власності» на промисловий зразок є чинними з дати, наступної за датою їх державної реєстрації (ч. 1), тоді як строк чинності «виключних майнових прав інтелектуальної власності» на промисловий зразок починається від дати подання заявки);

б) закріплення у ч.5 ст.465 ЦК України терміну «власник промислового зразка» суперечить як закладеному у ЦК України концептуальному підходу щодо юридичної природи майнових прав інтелектуальної власності, так і положенням ч.2 ст.464 ЦК України, згідно з якою майнові права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок належать володільцю відповідного патенту (свідоцтва), якщо інше не встановлено договором чи законом.

До речі, у ст.10 Директиви №98/71/ЄС англійською мовою вжито термін «right holder», що мало би перекладатися, як «володілець прав» або «правоволоділець». У всякому разі закріплення у ЦК України терміну із вираженим проприетарним підтекстом - «власник промислового зразка» - є абсолютно неприйнятним і невиправданим. Проблема посилюється з огляду на те, що в оновленому Законі України «Про охорону прав на промислові зразки» навіть дано визначення цьому поняттю («власник промислового зразка - власник прав інтелектуальної власності на зареєстрований промисловий зразок та/або незареєстрований промисловий зразок»). Тут, як говориться, коментарі зайві.

Загалом, відхід від патентної форми охорони прав на промислові зразки та запровадження охорони поряд із зареєстрованими також незареєстрованих промислових зразків ставить на порядок денний більш глобальне питання - про доцільність збереження на майбутнє підходу щодо об'єднання положень про винаходи і корисні моделі, з одного боку, та промислові зразки, і іншого боку, в одній главі ЦК України. Самі по собі ці об'єкти мають доволі неоднорідну природу - якщо винахід чи корисна модель стосується змісту відповідного технічного рішення, втіленого у пристрої, речовині, тощо, то правова охорона промислового зразка фокусується на зовнішньому вигляді (дизайні) відповідного виробу. Недарма в іноземній літературі з права інтелектуальної власності, зокрема європейській, промислові зразки зазвичай не відносять до сфери патентного права і розглядають як окрему категорію об'єктів правової охорони (sui generis design right) [1, с. 572-586; 2, с. 112; 3, с. 461-482]. цивільний законодавство право інтелектуальний власність

Щодо глави 40 ЦК України, то вона зазнала помітно менше змін і останні торкнулися, насамперед, термінології для позначення відповідного об'єкта права інтелектуальної власності - закріплено термін «компонування напівпровідникового виробу». Варто зазначити, що це вже, по суті, четвертий варіант назви відповідного об'єкта в національному законодавстві («топографія інтегральної мікросхеми» - в первісній редакції закону 1997 р., «компонування інтегральної мікросхеми» - в первісній редакції ЦК України 2003 р., «топографія напівпровідникового виробу» - в Угоді про асоціацію 2015 р.). Саме останній є найбільш близьким до закріпленого у Директиві №87/54/ЄЕС терміну «topographies of semiconductor products». Інші зміни до глави 40 стосуються визначення обсягу правової охорони (ч.2 ст.472) та початку відліку строку чинності майнових прав на цей об'єкт (ч.2 ст.475 ЦК України).

Нарешті, найменше змін зазнали глави 44 та 45 ЦК України, присвячені торговельним маркам та географічним зазначенням, відповідно. Так, перше речення ст. 496 ЦК України у зміненій редакції передбачає, що майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку є чинними протягом десяти років з дати подання заявки на торговельну марку в установленому законом порядку, якщо інше не встановлено законом (у попередній редакції - «з дати, наступної за датою подання заявки»). Ця зміна обумовлена існуванням загальної норми про початок перебігу строку (ст.253 ЦК України). Позитивно варто оцінити також і зміни до ст. 502 ЦК України, відповідно до яких з кола суб'єктів права на географічне зазначення вилучено асоціації споживачів.

В цілому, безперечним здобутком змін, внесених у 2019-2020 рр. до законодавства про промислову власність, варто визнати його модернізацію та зближення із європейськими підходами у даній сфері. Водночас, окремі новації, яких зазнав ЦК України як основний акт цивільного законодавства, викликають сумніви щодо їх обґрунтованості та концептуальної узгодженості із іншими положеннями кодексу. Відтак, ці питання потребують теоретичного осмислення та напрацювання конкретних пропозицій щодо подальшого удосконалення положень ЦК України про інтелектуальну власність, що є особливо актуальним у світлі рекодифікації цивільного законодавства України.

Література

1. The Oxford Handbook of Intellectual Property Law / ed. R.C. Dreyfuss and J. Pila. Oxford: Oxford University Press, 2018. 1010 p.

2. WIPO Intellectual Property Handbook: Policy, Law and Use. 2d ed. Geneva: WIPO, 2004. 488 p.

3. Pila J., Torremans P. L.C. European Intellectual Property Law. Oxford: Oxford University Press, 2016. 671 p.

Размещено на allbest.ru