Військово-політичне співробітництво між Україною та Організацією Північноатлантичного договору

Любомир Зіняк

кандидат юридичних наук, завідувач науково-дослідної лабораторії Військово-юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

Одним із пріоритетних напрямів участі України у системі міжна-родної безпеки є посилення співробітництва з НАТО як стратегічного партнера задля досягнення критеріїв членства у цій організації. В його основі лежить необхідність протидії сучасним безпековим викликам і загрозам національній безпеці України, а також вжиття комплексу невідкладних заходів, спрямованих на підвищення обороноздатності держави.

Основоположними документами, що регулюють відносин України з НАТО, є Хартія про особливе партнерство між Україною та НАТО від 09.07.1997 р. [1] і Декларація про її доповнення від 21.08.2009 р. [2], а також рішень, прийнятих за результатами засідань Комісії Україна - НАТО на рівні глав держав та урядів. Альянс підтвердив готовність і надалі розвивати партнерство з Україною у Стратегічній концеп-ції, ухваленій на Лісабонському саміті НАТО (19-20.11.2010 р.), та у Декларації Чиказького саміту НАТО (20-21.05.2012 р.)

Ключовим системним документом розвитку співробітництва з НАТО та важливим інструментом здійснення реформ в Україні за підтримки Альянсу є Річні національні програми співробітництва Україна-НАТО (РНП), які розробляються з 2009 року, та Робочі плани Військового комітету Україна - НАТО на поточний рік.

Співробітництво України та НАТО з питань міжнародної безпеки охоплює чотири основні напрями:

• підвищення рівня оперативних спроможностей та взаємосумісності Збройних Сил України з НАТО;

• співробітництво з питань трансформації, оборонних реформ та професіоналізації Збройних Сил України;

• забезпечення участі підрозділів та особового складу Збройних Сил України у операціях з підтримання миру та безпеки та Силах реагування НАТО;

• застосування механізмів військової співпраці, консультацій та взаємодії, проведення заходів з інформування громадськості.

• , консультації між Україною та НАТО стосуються таких важли-вих питань:

• розвитку євроатлантичної безпеки та стабільності, включаючи національну безпеку України;

• запобігання конфліктам, управління кризами, підтримання миру, врегулювання конфліктів та гуманітарних операцій, беру-чи до уваги роль ООН та ОБСЄ у цій галузі;

• контролю над озброєннями та роззброєння, включаючи питан-ня, що стосуються Договору про звичайні збройні сили в Європі (Договору про ЗЗСЄ), Договору про відкрите небо та заходів зміцнення довіри і безпеки за Віденським Документом 1994 р.;

• боротьби з контрабандою наркотиків та тероризмом.

Відносини між Україною та НАТО мають два основних виміри: політичний діалог та практичне співробітництво. Політичний діалог України з Альянсом забезпечується шляхом двосторонніх контактів на всіх рівнях, включно з міжпарламентським виміром. Провідну роль у поглибленні цього діалогу відіграє Комісія Україна-НАТО (КУН), створена в 1997 р. на виконання положень Хартії про особливе партнерство. Для розвитку практичного співробітництва під егідою КУН створено чотири спільні робочі групи Україна-НАТО (СРГ): 1) з питань воєнної реформи (СРГ ВР); 2) оборонно-технічного співро-бітництва (СРГО); 3) планування на випадок надзвичайних ситуацій цивільного характеру (СРГ ПНС); 4) зі співробітництва з питань науки і довкілля (СРГ НОД).

З 2004 року Збройні Сили України беруть участь у Концепції опе-ративних можливостей (Operational Capability Concept). Ця Концепція створена з метою підвищення рівня взаємосумісності між підрозділами держав-партнерів, що беруть участь у програмі НАТО «Партнерство заради миру», та держав-членів НАТО, посилення їх оперативних спроможностей за рахунок використання в навчально-бойовій роботі стандартів армій провідних країн. До участі у зазначеному проекті за-декларовано низку підрозділів Збройних Сил України, які проходять підготовку за стандартами Альянсу та складають відповідну оцінку. Зазначене дозволяє таким підрозділам брати участь у навчаннях та операціях під проводом НАТО, а також залучатися до оперативного чергування у складі багатонаціональних військових формувань висо-кої готовності (під проводом НАТО, ЄС, ООН).

Починаючи з 2008 року, Збройні Сили України беруть участь у Програмі НАТО обміну даними про повітряну обстановку (Air Situation Data Exchange Program). Програма була започаткована у 2001 році з метою співробітництва у галузі боротьби з проявами повітря-ного тероризму. Участь у програмі дозволяє здійснювати обмін дани-ми про повітряну обстановку в західному та південному районах над територіями Польщі, Румунії, Словаччини, Туреччини, Угорщини та України, а також над акваторією Чорного моря.

У 2012 році Збройні Сили України приєднались до Ініціативи поєд-наних сил (Connected Forces Initiative). Її головною метою є покращан-ня взаємосумісності та підвищення здатності збройних сил Альянсу і партнерів діяти разом при виконанні завдань в багатонаціональних операціях. Зокрема, передбачено посилену підготовку військ (сил) та індивідуальну підготовку особового складу з максимально ефектив-ним використанням тренувальних інституцій НАТО та центрів доско-налості; збільшення кількості військових навчань, особливо за учас-тю СРН; більш ефективне використання сучасних технологій задля полегшення досягнення взаємосумісності та інтеграції необхідних спроможностей.

У 2014 році Збройні Сили України приєднались до Ініціативи взаємосумісності партнерів (Partnership Interoperability Initiative). Ініціатива була започаткована з метою збереження та подальшого розвитку операційної взаємосумісності держав-членів та партнерів НАТО після завершення операції Альянсу в Афганістані. Вона перед-бачає надання допомоги з розвитку, диверсифікації, а також збільшен-ня переліку партнерських сил та засобів, що сертифіковані та готові брати участь у операціях під проводом Альянсу та СРН. Досягнення партнерами взаємосумісності з НАТО у рамках зазначеної ініціативи здійснюється у трьох вимірах: технічна, операційна та доктринальна взаємосумісність.

На сьогодні Україна є єдиною країною-партнером, яка бере участь у всіх основних операціях під егідою НАТО, зокрема у складі Багатонаціональних сил в Косово; у складі Місії НАТО в Афганістані «Рішуча підтримка»; в операції НАТО «Активні зусилля», а з жовтня 2016 р. - «Морський охоронець» («Sea Guardian») шляхом постійного моніторингу надводного становища в акваторії Чорного моря та об-міну інформацією між Національним контактним пунктом ВМС ЗСУ (Одеса) і штабом проведення операції (штаб Командування військо-во-морських сил НАТО, Нортвуд, Велика Британія. Україні надано статус потенційного партнера операції «Морський охоронець». З 2006 по 2011 рр. Україна брала участь у тренувальній місії НАТО в Іраку.

У 2013 р. Україна у складі 250 військовослужбовців приєдна-лася до антипіратської операції НАТО «Океанський щит» (англ. «Ocean Shield») поблизу узбережжя Сомалі, що тривала до 03.01.2014 р. [3]. Головна мета цієї операції - протидія загрозам міжнародній без-пеці, передусім піратству в районі Африканського рогу, Аденської за-токи та узбережжя Сомалі. Згідно з даними оприлюдненого 31.01.2013 р. Щорічного звіту Генерального секретаря НАТО за 2012 р. унаслідок проведення операції об'єднаними військовими підрозділами було не лише забезпечено безперебійну доставку гуманітарних вантажів до Сомалі, а й підвищено рівень безпеки ключових коридорів судноп-лавства.

В актах, прийнятих під саміту НАТО 04-05.09.2014 р., зокрема Декларації Уельського саміту, виданої главами держав та урядів, які брали участь у засіданні Північноатлантичної ради, від 05.09.2014 р. [4] підкреслюється, що Україна є особливим партнером НАТО, а її безпека - «ключем до забезпечення євроатлантичної безпеки» (п. 24), а відтак в Україні передбачається розширення військово-технічно-го співробітництва з його державами-членами. Крім того, Спільною заявою Комісії Україна-НАТО від 04.09.2014 р. [5] закріплено роз-ширення військово-інформаційного та наукового співробітництва, зокрема шляхом запровадження новітніх програм військової осві-ти, професійного розвитку, управління сектором безпеки і наукової співпраці, інших програмах, зосереджених на оптимізації команду-вання, управління і зв'язку, логістиці і стандартизації, кіберзахисті, військової професіоналізації і стратегічних комунікаціях, а також розвитку оперативної сумісності між Збройними Силами України і НАТО. Окремим напрямком є розвиток військово-медичного спів-робітництва.

12.06.2020 р. Північноатлантична Рада НАТО схвалила рішення про надання Україні статусу країни партнера з розширеними можли-востями [6]. Зазначена форма співробітництва є новітнім форматом взаємовідносин сторін, яка на сьогодні застосовується до Австралії, Йорданії, Грузії, Швеції та Фінляндії. Статус країни з розширеними можливостями передбачає власну сферу спільних з НАТО інтересів.

Партнерство з розширеними можливостями надає обом сторо-нам практичну користь у подальшій співпраці. Для НАТО, серед іншого, це розширення його впливу на безпекову ситуацію у ре-гіонах, що віддалені від кордонів Альянсу, збільшення складу су-місних з військовими формуваннями держав-членів НАТО сил і засобів партнерів, які можуть бути залучені до операцій Альянсу, а також забезпечення логістичної та інших видів підтримки військ (сил) НАТО на території партнера з розширеними можливостями. У свою чергу, учасники даної Ініціативи мають можливість погли-бити співробітництво на політичному рівні, у тому числі - шляхом участі в обговоренні концептуальних питань глобальної та регіо-нальної безпеки.

Для України у рамках Програми розширених можливостей НАТО передбачено можливість брати участь у плануванні операцій НАТО; допуску до всіх навчань НАТО, що дасть доступ до передового дос-віду та пріоритетної сертифікації сил і засобів; право представників України обіймати посади в штаб-квартирі та командних структу-рах НАТО; поглиблення співпраці з підтримки безпеки в акваторії Чорного моря; спільну протидію кіберзагрозам, міжнародному теро-ризму і організованій злочинності; допуск представників держави до навчань НАТО з кібербезпеки та розширення можливостей участі у навчально-тренувальних заходах за цією тематикою; інтенсифікація обміну інформацією. Додаткові можливості можуть бути запропоно-вані НАТО кожній окремій країні-учасниці залежно від національних потреб.

Надання Україні статусу ЕОР стало визнанням значного внеску у зусилля НАТО з підтримання міжнародного миру, активній участі представників України у програмах та ініціативах Альянсу, а також її важливості для НАТО як прогнозованого та надійного партнера.

Список використаної літератури