Проблеми визначення сфери регулювання енергетичної безпеки
Дослідження проблематики визначення сфери регулювання питань енергетичної безпеки. Аналіз законодавства США, країн — членів ЄС, законодавства ЄС з питань енергетичної безпеки. Підходи до регулювання сфер забезпечення енергетичної безпеки в Україні.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 23.01.2022 |
| Размер файла | 227,4 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Проблеми визначення сфери регулювання енергетичної безпеки
Суходоля Олександр Михайлович,
доктор наук з державного управління, професор
У статті досліджується проблематика визначення сфери регулювання питань енергетичної безпеки. Мета дослідження зумовлена появою нових викликів та загроз енергетичній безпеці, зокрема поширенням гібридних методів ведення війн та використання енергетики як зброї для досягнення політичних цілей, а також необхідністю законодавчого врегулювання діяльності різних суб'єктів, залучених до забезпечення енергетичної безпеки країни.
Дослідження зосереджується на сфері державного регулювання енергетичної безпеки, при цьому враховується аналіз теоретичних засад та практики регулювання цієї сфери окремими країнами. Зокрема, проведено аналіз законодавства США, окремих країн -- членів ЄС, законодавства ЄС з питань енергетичної безпеки. Виокремлено основні підходи щодо регулювання окремих сфер забезпечення енергетичної безпеки, відзначено недоліки таких підходів. Базуючись на проведеному аналізі досвіду регулювання енергетичної безпеки як в Україні, так і в передових країнах світу з ринковою економікою, аргументується необхідність застосування системного підходу щодо дослідження цієї проблематики. Передусім ставиться питання щодо необхідності чіткого виділення окремих елементів системи, відображення структурно-функціональних зв'язків, межі системи, і на цій основі -- визначення механізмів регулювання. Застосування системного підходу уможливило створити методології: 1) формалізації управлінської діяльності відповідно до циклу її здійснення; 2) визначення стратегічних цілей у сфері забезпечення енергетичної безпеки; 3) визначення механізмів регулювання енергетичної безпеки в умовах ринкової моделі господарювання
За результатами дослідження сформульовано визначення терміна «енергетична безпека» та виділено сферу регулювання енергетичної безпеки, відображено її місце в системі забезпечення національної безпеки. Також відзначено необхідність законодавчого врегулювання питань взаємодії різних суб'єктів, залучених до забезпечення енергетичної безпеки.
Ключові слова: енергетична безпека, системний підхід, державна політика, управлінська діяльність, законодавство, система забезпечення енергетичної безпеки.
Sukhodolia Oleksandr
THE PROBLEMS OF DEFINING THE SCOPE OF ENERGY SECURITY REGULATION
The article deals with the problem of determining the scope regulation in energy security domain. The need to review energy security regulation was stipulated by the emergence of new challenges and threats to energy security, in particular the use of hybrid warfare methods and utilizing energy as a tool to pursuit political goals on international arena as well as by the need to coordinate involvement of different actors into policy of ensuring the country's energy security.
The research focuses on elaborating spheres of regulation, taking into account available knowledge of theoretical principles and legal practices of energy security regulation by individual countries. The article argues the need for a systematic approach to the study of this problem. There was suggested the method how to describe the “subject” and “object” of governance, to define the scope of regulation, to shape institutional and functional structure of activities in the field of energy security. The paper proposes the methodology for formalization of governance in accordance to the cycle of strategic management approach as well. The article analyzes the legislation of the USA, of individual EU member states, EU energy security legislation. The main approaches to the regulation of some aspects of energy security in these countries as well as theirs shortcomings are highlighted in the paper. According to the results of the study, the definition of the term “energy security” has been clarified and the scope of regulation on energy security has been established. There have been proposed priorities of energy security legislation improvements that allow implementing systematic approach of energy security policy and implement national security priorities into activities of all involved actors.
Keywords: energy security, system approach, state policy, management activity, legislation, energy security system.
Постановка проблеми
енергетична безпека законодавство
Енергетична безпека країни є одним із основних пріоритетів діяльності національних урядів. Кожна країна визначає для себе сферу та цілі державної політики з питань забезпечення енергетичної безпеки, виходячи із своїх національних інтересів. Відтак регулювання в цій сфері суттєво різниться та залежить від традицій законотворення, моделей організації державного управління та енергетичних ринків.
Для України, яка перебуває на етапі зміни моделей функціонування енергетичного сектору, питання уточнення сфери регулювання енергетичної безпеки є непростим завданням. Проблема полягає не тільки у відсутності усталеного визначення змісту терміна «енергетична безпека», а й у складності управлінської діяльності, особливо у сфері, що охоплює найрізноманітніші аспекти життєдіяльності людини, суспільства та держави. Окрім того, останніми часом спостерігаються суттєві зміни принципів регулювання енергетичного сектору (як в Україні, так і у світі), а також розширюється діапазон методів використання енергетики як «енергетичної зброї» для досягення політичних цілей окремими країнами.
З огляду на це раніше прийняті механізми та інструменти управлінської діяльності у цій сфері потребують перегляду. Тому актуальність дослідження проблематики енергетичної безпеки не зникає, незважаючи на досить широку бібліографію та детальність окремих напрямів дослідження проблем енергетичної безпеки як в українській, так і зарубіжній науці [1--17] к Наукова дискусія має продовжуватись, зважаючи на уточнення засад державної політики забезпечення енергетичної безпеки та правового врегулювання діяльності у цій сфері. Це праці українських учених В. Баранніка, Є. Боброва, М. Гончара, С. Денисюка, І. Діяка, М. Земляного, М. Ковалка, М. Кулика, В. Кухаря, В. Ліра, В. Микитенко, О. Павленко, А. Прокі- па, Г Рябцева, Б. Стогнія, А. Шевцова, А. Шидловського та багатьох інших дослідників, а також іноземних фахівців:
A. Азуні, К. Брейєра, А. Черпа, Дж. Джевел, М. Балмаседи,
B. Бушуєва, К. Вестфаль, К. Вінцер, Д. Єргіна, А. Колдто, А. Корін, А. Кокошина, А. Конопляника, Дж. Коліскі, Г. Луфта, П. Ноела, Б. Совакула, Ж. Сапіра, Б. Ульмана, Ф. Умбаха, Е. Чоу, Д. Штерна та ін.
Мета дослідження -- ініціювати дискусію навколо уточнення предмета регулювання у сфері забезпечення енергетичної безпеки, що базуватиметься на сучасних тенденціях соціально- економічного розвитку, трансформування моделей економічних ринків та сучасних викликів і загроз. У цьому аспекті буде проаналізовано існуючі підходи до регулювання питань, що стосуються проблематики енергетичної безпеки, та запропоновано методичний підхід щодо виділення сфери регулювання енергетичної безпеки в Україні. Крім того, метою є подальше науково-теоретичне обґрунтування системного підходу до проблем дослідження енергетичної безпеки та формування системи управління цією сферою.
Практичні питання регулювання сфери енергетичної безпеки, пропозиції щодо конкретних механізмів забезпечення енергетичної безпеки України та відповідні пропозиції до законодавчої бази висвітлюватимуться у наступній статті, яка буде прямим продовженням цієї публікації.
Проблеми визначення предметного поля регулювання енергетичної безпеки
Виділення предметного поля регулювання у сфері енергетичної безпеки є непростою задачею для всіх без винятку країн. Зрозуміло, що всі вони це завданя вирішують по-різному. Можемо знайти широкий діапазон фіксації цього предметного поля -- від фактично повної відсутності «енергетичної безпеки» у законодавстві, стратегічних та політичних документах окремих країн до виокремлення цього напряму як пріоритетного та запровадження низки спеціальних законодавчих вимог щодо забезпечення енергетичної безпеки. Зауважимо, що у світі відсутня практика прийняття окремого закону, який би регулював сферу енергетичної безпеки.
На наш погляд, така ситуація зумовлена тим, що виокремлення енергетичної безпеки як сфери регулювання є складним та неоднозначним завданням, оскільки ця сфера охоплює різні аспекти життєдіяльності країни і, тим самим, створює проблему розмежування відповідальності між різними сферами державного регулювання. Йдеться про ресурсні, технічні, економічні, екологічні, політичні, організаційно-адміністративні, світоглядні аспекти енергозабезпечення життєво важливих потреб та функцій держави, суспільства, економіки. У більшості країн ці аспекти підпадають під регулювання окремих комплексів законодавства Ідеться не тільки про такі комплекси, як-от конституційне, адміністративне, економічне чи екологічне право, а навіть комплекси законодавства, що регулюють відносини окремих сфер (галузей) енергетики: технічне регулювання; фізичний захист; регулювання нафтогазової промисловості; електроенергетики; ядерної промисловості; відновлюваної енергетики тощо., котрі були раніше сформовані та утвердились у суспільному сприйнятті.
Окрім того, додамо, що кожний суб'єкт дискусії стосовно «енергетичної безпеки» по-своєму визначає зміст поняття «енергетична безпека», про що свідчить розмаїття дефініцій цього терміна (зокрема, у праці А. Азуні, К. Брейєра [14] наведено порівняння 66 визначень). Оскільки визначення терміна залежить від суб'єктивної позиції дослідника (політика) щодо свого об'єкта уваги На наше переконання, визначати термін «енергетична безпека» не має сенсу без прив'язки до конкретної ситуації, у якій пре- буває країна (ресурсні, економічні, політичні, технологічні умови), та рівнів її соціального, економічного та політичного розвитку. Незважаючи на різноманітні трактування цього терміна та існування широкої наукової дискусії, не існує його універсального визначення, яке може/має застосовувати окрема країна. Саме тому більшість країн не дає трактування енергетичної безпеки у своїх законах., нами не ставиться завдання провести науково-теоретичний порівняльний аналіз та сформулювати «правильне» визначення терміна «енергетична безпека». Зміст цього терміна розглядаємо як перше наближення та засіб фіксування у суспільному дискурсі сфери регулювання цієї важливої складової безпеки держави. Відтак публікації аналізувалися на предмет виокремлення аспектів енергетичної безпеки, які відповідно до сучасних потреб України (національних інтересів держави) доцільно включити до сфери регулювання.
Детальний огляд концептуальних підходів щодо формалізації змісту поняття «енергетична безпека» у публікаціях українських [1; 5--9] та зарубіжних науковців [14--18], інших роботах, політичних, стратегічних документах та актах законодавства різних країн дав змогу визначити окремі сфери регулювання, що в певному контексті згадуються більшістю суб'єктів дискусії (науковці, галузеві експерти, політики, службовці, законодавці).
Отже, з огляду на відмінність механізмів регулювання, логіки прийняття та застосування управлінських рішень виокремлено такі сфери регулювання енергетичної безпеки:
¦ наявність енергозабезпечення -- це переважно ресурсно-технічний вимір енергозабезпечення потреб суспільства, що у найпростішій формі зводиться до підтримання працездатності систем (обладнання) задоволення енергетичних потреб споживачів. У зарубіжній англомовній літературі ця складова пов'язується в основному із фізичною ресурсною та технологічною «наявністю» енергії (availability/accessibility);
¦ доступність енергозабезпечення -- мається на увазі взаємозв'язок ресурсно-технічного виміру та економіки, що відображає прибутковість діяльності енергетичного сектору (всіх суб'єктів, залучених до процесу енергозабезпечення суспільства), а також відбиття цієї діяльності у вартості «енергопостачання» споживачів, суспільства, держави. У зарубіжній англомовній літературі ця складова пов'язується здебільшого із «доступністю» (affordability);
¦ прийнятність моделі енергозабезпечення --
сфера регулювання розширюється, поєднуючи прийняті моделі організації функціонування енергетики (ресурсно-технічний вимір та економічну привабливість) із політичними аспектами реалізації державної політики (моделі регулювання енергетики, вплив на суміжні сфери життєдіяльності). Різні країни роблять наголос на окремих питаннях: екологічних (забруднення, зміна клімату), цінових (регулювання цін і тарифів, доступність для споживачів), соціальних (захищеність працівників сфери енергетики, малозабезпечених верств населення) тощо. У зарубіжній англомовній літературі ця складова часто пов'язується із «допустимістю/прийнятністю» (acceptability) тих чи тих рішень залежно від цілей державної політики та принципів організації життєдіяльності суспільства;
¦ захищеність національних інтересів -- це
сфера регулювання, що часто не виділяється як окремий аспект політики забезпечення енергетичної безпеки. Залежно від країни, особливостей її енергетичного сектору та цілей зовнішньої політики цей аспект відображається у політичних рішеннях стратегічного рівня (energy security policy) через виокремлення пріоритетних напрямів діяльності забезпечення національних інтересів у сфері енергетики. Часто такі рішення не відображені в законодавстві, а інколи взагалі є непублічними як частина системи забезпечення національної безпеки.
Запропонований підхід може бути представлений у вигляді графічної моделі виокремлення сфери регулювання енергетичної безпеки (див. рис. 1), де виділені сфери регулювання (ресурси, технологія, економіка, обмеження внутрішньої політики, вимоги забезпечення національних інтересів, світоглядні установки щодо енерговикористання), а також система суб'єктів (С11^С62), що взаємодіють між собою.
Надамо коротке пояснення щодо підходу до виділення сфер регулювання, зважаючи на деякі розбіжності з підходами, визначеними у зарубіжній літературі.
Рис. 1. Модель виділення сфери регулювання енергетичної безпеки
Джерело: складено автором.
У країнах з усталеною практикою демократичного управління та зрілості економічної системи сфера правового регулювання енергетичної безпеки у загальному випадку обмежується сферою економічного регулювання життєдіяльності суспільства (на рисунку -- це межа системи 1) як об'єкт управління, що поєднує фізичні ресурси, технологічне обладнання, економічну модель організації ринків.
Саме таке розуміння відображається у переважній більшості варіантів визначення терміна «енергетична безпека» та закладається в основу політики енергетичної безпеки цих країн та правового регулювання Класичним проявом цього є визначення, надане Міжнародним
енергетичним агентством: «безперервна наявність енергоресурсів за доступними цінами» («the uninterrupted availability of energy sources at an affordable price») (див.: IEA. Defining energy security. URL: https://www.iea.org/topics/energysecurity/whatisenergysecurity/)..
Усі інші аспекти внутрішньої політики щодо узгодження суміжних сфер із енергозабезпеченням (кліматичні зміни, соціальна відповідальність тощо) включаються у прийняту модель як окремі обмеження (параметри) економічної моделі. Тобто всі аспекти мають бути зведені до оцінки економічного впливу для суб'єктів енергетичного ринку, а відтак і кінцевого споживача. Відповідно, регулювання базується переважно на економічних механізмах: регулювання прибутковості, конкуренції, економічне стимулювання, податкова та митна політика тощо.
Зазначене є можливим, проте потребує системного підходу щодо оцінювання політичних рішень (з урахуванням суміжних сфер) стосовно вартості енергозабезпечення. Прикладом такого підходу є підпорядкованість політичних рішень (щодо захисту споживача, стимулювання енергоефективності, запобігання змінам клімату) логіці економічної моделі та їх упровадження «тільки тоді, коли вони справді необхідні, та у спосіб, що не спотворює внутрішній енергетичний ринок». Ця формула, що занаходить своє відображення в усьому «енергетичному законодавстві» ЄС, нещодавно була підтверджена за підсумками погодження нового пакета енергетичних директив Євросоюзу European Commission. Press release. Commission welcomes political agreement on conclusion of the Clean Energy for All Europeans package. Brussels. (2018, 18 December). URL: http:// europa.eu/rapid/press-release_IP-18-6870_en.htm (дата звернення: 20.02.2019)..
Але, на наше переконання, такий підхід не є універсальним та досконалим. Слід взяти до уваги, що політичні рішення щодо функціонування енергетики не завжди підпорядковуються економічній логіці.
В українській практиці, до прикладу, не спостерігається прийняття рішень на основі системної об'єднувальної логіки будь-якої природи (найнижча вартість для домогосподарств, повна енергетична незалежність, захист довкілля тощо). Процес прийняття рішень з питань технічного регулювання, економічної ефективності діяльності, захисту довкілля, соціальної захищеності є неузгодженим, логічно суперечливим, а досягнення цілей (наприклад, соціальний захист споживачів) часто здійснюється за рахунок прогресуючого погіршення технічного стану енергетичної інфраструктури.
Зокрема, цілі сектори енергетики та окремі суб'єкти господарювання України внаслідок політичної установки на підтримання «державного соціального патерналізму» фактично працювали собі у збиток (детальніше обґрунтування цієї тези наведено у [19]). Такий режим функціонування навіть сприймався цілком допустимим у межах усієї управлінської вертикалі та називався планово-збитковою діяльністю суб'єктів господарювання. Фактично політичні рішення стають загрозою енергетичній безпеці.
Зауважимо, що в західних країнах теоретичні та політичні концепції забезпечення енергетичної безпеки не містять навіть концептуальної ідеї щодо можливості планово-збиткового господарювання. Окрім того, зарубіжні автори у своїх публікаціях та пропонованих ними концепціях забезпечення енергетичної безпеки фактично уникають проблематики, котра стосується використання у якості «зброї» окремих країн для досягнення окремих політичних інтересів (навіть в інших сферах життєдіяльності) у сфері міжнародних відносин. Ситуація ще більше ускладнюється розширенням сфери застосування гібридних методів ведення протиборства [20].
Саме тому акцентуємо на політичному аспекті з метою подальшого його врахування при формуванні системи забезпечення енергетичної безпеки, зокрема при формалізації інструментів управління та визначення цілей політики.
Таким чином, суб'єкт управління у сфері енергетичної безпеки, приймаючи усвідомлене рішення стосовно меж свого об'єкта управління, визначає сферу регулювання та відповідний набір необхідного інструментарію 6.
Ураховуючи українську практику, пропонується визначити межі системи забезпечення енергетичної безпеки на рівні сфери національних інтересів (на рисунку -- це межа системи 2) 7. За такого вибору суб'єктом управління буде держава, яка в конкуренції з іншими суб'єктами має забезпечити свої національні інтереси.
Для конкретизації предмета правового регулювання необхідно встановити логіку визначення пріоритетів та цілей діяльності суб'єкта управління. Загалом через чинники географічного, ресурсного, соціально-економічного, політичного характеру різні країни (суб'єкти) по-різному визначають національні інтереси у сфері енергетичної безпеки.
Проте є чинники, що істотним чином впливають на виокремлення національних інтересів, цілі та зміст державної політики енергетичної безпеки [6; 9; 12; 18].
Серед таких чинників: забезпеченість власними ресурсами, тобто належність країни до виробників чи споживачів енергоресурсів; модель організації взаємовідносин між елементами системи енергозабезпечення «держава -- виробник -- споживач», що відображається у пріоритетності використання ринкових чи адміністративних механізмів регулювання відносин; позиціонування країни щодо зовнішнього середовища, зокрема щодо використання енергії як енергетичної зброї чи ринкового товару [18].
Зазначені аспекти політики відображаються у національному законодавстві з питань енергетичної безпеки. При цьому, як уже йшлося, у більшості країн регулювання окремих питань забезпечення енергетичної безпеки базується на економічному законодавстві (зокрема, через розвиток конкуренції на енергетичних ринках).
Винятком є лише окремі аспекти, як-от: формування вимог щодо технічної надійності обладнання та систем, організація фізичного захисту чи кіберзахисту об'єктів енергетичної інфраструктури.6 Надалі при розробленні та закріпленні в законодавстві конкретних механізмів та інструментів управлінської діяльності суб'єкт управління має деталізувати відповідні сфери регулювання з точки зору виділення окремих функціональних ролей (суб'єктів менших систем, які входять у відповідну сферу регулювання) з метою конкретизації управлінських рішень.
7 Теоретично сферу можливого регулювання можна розширювати далі, наприклад, доповнивши її світоглядними установками, які визначають мету, способи та принципи використання енергії у життєдіяльності людства.
Відповідно до пропонованого підходу щодо по- зиціювання України виходимо з того, що суб'єкт управління у сфері енергетичної безпеки України має позиціювати себе країною-спо- живачем із пріоритетом політики на створення конкурентоспроможного внутрішнього енергетичного ринку [18].
енергетична безпека законодавство
ОГЛЯД СВІТОВОГО ДОСВІДУ РЕГУЛЮВАННЯ ПИТАНЬ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ БЕЗПЕКИ
Проведений огляд політики та законодавства низки країн світу (США, Австралія, Канада, Японія, Китай), а також ЄС та окремих країн -- членів Євросоюзу (Польща, Франція, Велика Британія) у цій сфері свідчить про відсутність єдиного узгодженого підходу щодо трактування змісту терміна «енергетична безпека» і предмета його регулювання Із станом правового регулювання енергетичної безпеки у дея
кій мірі також можна ознайомитись за матеріалом, підготовленим Офісом з фінансового та економічного аналізу у Верховній Раді України (див.: Енергетична безпека: європейський досвід. URL: https://feao.org.ua/wp-content/uploads/2016/11/Energy_
Security_Final_27.11.pdf).. Понад те, у законах більшості країн світу часто відсутнє навіть визначення цього терміна.
Діяльність суб'єктів у сфері енергетичної безпеки формалізується через пріоритети державної політики. Наприклад, у Стратегії енергетичної безпеки ЄС (травень 2014 р.) Communication from the Commission to the European Parliament and the Council. European Energy Security Strategy/COM/2014/0330 final. URL: https ://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/ALL/?uri= CELEX:52014DC0330 (дата звернення: 20.02.2019). не наводиться визначення енергетичної безпеки, а лише визначено сфери, у яких рішення мають прийматися з урахуванням проблем забезпечення енергетичної безпеки. Управлінська діяльність суб'єкта управління базується на визначенні цілей (вимог) для суб'єктів (країн -- членів ЄС) та їх координації для досягнення визначених цілей за цими напрямами Цими вісьмома напрямами були визначені: підвищення спроможності подолати імовірні переривання енергопостачання; посилення кризових/солідарних механізмів, ризик-аналізу та планування безперервності роботи енергетики, захисту критичної енергетичної інфраструктури; регулювання рівня енергоспоживання; розбудова ефективно працюючого та повністю ін тегрованого внутрішнього енергетичного ринку; збільшення внутрішнього виробництва енергії та енергоресурсів у ЄС; подальший розвиток енергетичних технологій; диверсифікація зовнішнього постачання та відповідної інфраструктури; удосконалення координації національних енергетичних політик країн-членів та формування «єдиного голосу» ЄС у питаннях зовнішньої енергетичної політики..
Загалом встановлено, що ЄС є прихильником «економічного» трактування енергетичної безпеки. При цьому питання, які можуть стосуватися проблематики енергетичної безпеки, урегульовуються законодавчими актами різного рівня і часто належать до різних сфер економічної та енергетичної політики країн.
Технічні та економічні аспекти знаходять своє відображення у відповідних законах та нормативних актах (стандарти, інструкції, технічні умови тощо). Питання надійності технологічного обладнання регулюються на рівні проектувальників, виробників, постачальників та операторів інфраструктури (стандарти, інструкції, технічні умови тощо). Вимоги щодо забезпечення технологічної надійності функціонування систем енергозабезпечення врегульовується уже актами ЄС прямої дії (регламенти, рішення).
Питання формування економічної привабливості функціонування систем енергозабезпечення врегульовуються правовими актами, які мають бути імплементовані у специфіку національного законодавства (директиви). Саме Третій енергетичний пакет директив ЄС створив правові вимоги щодо запровадження нових моделей функціонування енергетичних ринків ЄС (відкритих, лібералізованих ринків).
Іншими подібними актами регламентуються аспекти, які є суміжними до функціонування енергетичного сектору, зокрема енергоефектив- ність, доступність енергопостачання, відновлювана енергетика, запобігання змінам клімату, безпека постачання, фізична безпека тощо.
Окремим блоком правового регулювання енергетичної безпеки цього ж рівня є формування вимог щодо організації захисту критичної енергетичної інфраструктури чи безпеки постачання.
Політичні ж аспекти, у свою чергу, відображені у концептуальних документах різного формату й рівня, як-от рамкові угоди (міжнародні договори, угоди, установчі договори), стратегії чи національні плани (енергетичні стратегії, стратегії енергетичної безпеки). У більшості випадків такі документи виконують політичну функцію стосовно позиціювання суб'єктів управління щодо пріоритетів їх діяльності на визначений період. Прикладом є заснування «Енергетичного Союзу» п. Це рішення відображає не законодавство ЄС, а є політичним документом про пріоритети діяльності, які Євро- комісія намагатиметься враховувати під час розроблення актів законодавства (директив, регламентів), та зверненням до країн-членів дотримуватися такої ж політики.11 A Framework Strategy for a Resilient Energy Union with a ForwardLooking Climate Change Policy. Brussels, 25.02.2015 COM(2015) 80 final. URL: https://setis.ec.europa.eu/system/files/integrated_set-plan/ communication_energy_union_en.pdf (дата звернення: 20.02.2019).
Подібні рішення приймаються і щодо дій на міжнародній арені. Наприклад, документами політичного характеру можуть вважатися: Європейський план з енергетичної безпеки та солідарних дій (An EU Energy Security and Solidarity Action Plan) та План дій ЄС щодо енергетичної дипломатії (EU Energy Diplomacy Action Plan) Council conclusions on Energy Diplomacy. URL: http://data. consilium.europa.eu/doc/document/ST-10995-2015-INIT/en/pdf (дата звернення: 20.02.2019)..
Існують також інструменти, що створюють «обов'язковість» дотримання рішень, прийнятих ЄС. Йдеться про імплементацію вимог енергетичного законодавства ЄС у національне законодавство як країн -- членів ЄС, так і третіх країн. Прикладом інституційної основи поширення законодавства ЄС та формування вимоги «обов'язковості» його виконання є зміни до законодавства України в рамках Енергетичного Співтовариства та Угоди про асоціацію [21].
Відтак слід звернути увагу на ефект «перепози- ціювання» національного суб'єкта управління. Прикладом встановлення для національних урядів цілей іншим суб'єктом управління може слугувати не тільки Україна [21], а й Франція. Закон Франції 2005 р. про засади енергетичної політики Loi n 2005-781 du 13 juillet 2005 de programme fixant les
orientations de la politique йnergйtique. URL: https://www.legifrance. gouv.fr/affichTexteArticle.do;jsessionid=3F67584E397FF79020F95 DFD324A9397.tplgfr36s_1?idArticle=LEGIARTI000006628573&ci dTexte=LEGITEXT000006051995&dateTexte=20180617 (дата звернення: 20.02.2019). визначав мету політики (стаття 1), а саме: державна енергетична політика Франції має гарантувати стратегічну незалежність нації та підтримувати економічну конкурентоспроможність, зокрема: сприяти національній енергетичній незалежності та гарантувати безпеку поставок; забезпечити конкурентоспроможну ціну на енергоносії; сприяти збереженню здоров'я людей та навколишнього середовища, зокрема шляхом боротьби із парниковим ефектом; гарантувати соціальну й територіальну єдність шляхом забезпечення доступу для всіх до енергії.
Проте 2011 р. ці положення були змінені в процесі кодифікації національного енергетичного законодавства та імплементації положень Третього енергетичного пакета директив ЄС, який передбачав формування загального внутрішнього енергетичного ринку ЄС. Енергетичний кодекс Франції уже не ставить завдання щодо «сприяння національній енергетичній незалежності» (стаття L100-1) 14. Наведений приклад демонструє, як входження у наднаціональні утворення можуть вплинути на межі системи (сфери регулювання), цільові завдання та принципи реалізації національної політики.
Національні уряди країн ЄС зосереджуються на регламентації функціонування моделей ліберальних енергетичних ринків, які мають урегулювати більшість питань щодо безперервної наявності енергії за доступними цінами в рамках забезпечення стабільної роботи моделі ринкової економіки (на внутрішніх, регіональних, глобальних ринках), а можливі перебої в постачанні енергоресурсів на ринки врегулювати через інструментарій створення стратегічних запасів палива, прийняття планів із безпеки постачання.
На наш погляд, такий підхід створює серйозні виклики для суб'єкта управління, особливо в умовах виникнення нових викликів та загроз енергетичній безпеці, посилення тенденції до національного та регіонального протекціонізму. Він також не може бути застосований у випадку організації енергозабезпечення суспільства в кризовій ситуації, коли принципово змінюються економічні, а часто й технологічні умови функціонування суб'єктів забезпечення процесу енергопостачання.
За межі правового регулювання також виведено питання геополітичного протиборства різних суб'єктів управління, зокрема щодо реалізації міжнародних енергетичних проектів, що суттєвим чином впливають на національну безпеку різних країн. Скажімо, незважаючи на застереження щодо реалізації газопроводу «Північний потік-2» з боку низки країн -- членів ЄС, проект продовжують підтримувати й реалізовувати комерційні суб'єкти Росії та деяких країн -- членів ЄС. Проте законодавство ЄС подібні питання забезпечення енергетичної безпеки не регулює, хоча ця ситуація не тільки загрожує національній безпеці країн Східної Європи та України, а й стабільності функціонування самого ЄС. Такий аспект перебуває у площині неформалізованих, непрозорих процедур між- елітного діалогу суб'єктів управління у логіці прагматичної політики.
У США, на відміну від ЄС, приймаються окремі законодавчі акти, які запроваджують механізми та інструменти впливу на ситуацію, прив'язуючи такі аспекти до питань забезпечення національної безпеки. Починаючи з 1920-х років, було прийнято кілька законів, які присвячувались питанням енергетики.
Проте слід відзначити, що проблематика енергетичної безпеки стала основною темою удосконалення законодавства США, починаючи із 1970-х років. При цьому закони не спрямовані на формування окремого законодавства у сфері енергетичної безпеки, а радше виступають політичними пріоритетами адміністрацій окремих президентів США, маючи на меті звернути пильну увагу на ті чи ті аспекти енергетичної політики, які набувають ваги (для реагування на загрози) у конкретний проміжок часу.14 Code de l'йnergie. URL: https://www.legifrance.gouv.fr/affichCode Artide.do;jsessionid=88CA1BD866F1561FF4313CCDEEC211F5. tplgfr36s_1?cidTexte=LEGITEXT000023983208&idArticle=LEGI ARTI000023985176&dateTexte=20181001&categorieLien=id#LE GIARTI000023985176 (дата звернення: 20.02.2019).
Окремо слід акцентувати увагу на кількох законах США. Зокрема, це закон США «Про енергетичну незалежність та безпеку» (The Energy Independence and Security Act, 2007) The Energy Independence and Security Act of 2007, USA. URL: https://www.congress.gov/n0/plaws/pubn40/PLAW-110pubn40. pdf (дата звернення: 20.02.2019)., що врегульовує питання координації з питань енергетичної безпеки у зовнішній та внутрішній політиці. Закон вимагає від Державного секретаря США «гарантувати, що енергетична безпека інтегрована в основні цілі діяльності Держдепартаменту (the Department of State)» та готувати щорічну «Доповідь з питань енергетичної безпеки» Кожна національна доповідь з питань енергетичної безпеки повинна бути представлена Конгресу США у формі таємного документа та у відкритій формі.. Доповідь має містити: опис Національної стратегії енергетичної безпеки (The National Energy Security Strategy of the United States) і, зокрема, таких питань: (1) глобальні інтереси, цілі та завдання, які є життєво важливими для національної енергетичної безпеки США; (2) зовнішня політика, міжнародні зобов'язання та національні оборонні спроможності США, необхідні для реалізації національної стратегії енергетичної безпеки США;
(3) способи використання політичних, економічних, військових та інших органів влади США для досягнення поставлених цілей;
(4) адекватність спроможностей США для захисту національної енергетичної безпеки США тощо.
Також нещодавно прийнятий Закон США «Протидія суперникам Америки шляхом санкцій» (Countering America's Adversaries Through
Sanctions Act, 2017, CAATSA) Countering America's Adversaries Through Sanctions Act, 2017.
URL: https ://www. congress. gov/bill/115th-congres s/house-bill/
3364/text (дата звернення: 20.02.2019)., який запроваджує окремі механізми та інструменти обмеження реалізації окремих енергетичних проектів, у т. ч. й інших країн. Цей закон формує інструменти впливу на поведінку Росії, зокрема щодо «Північного потоку-2».
Окремо слід відзначити, що з моменту відкритої агресії Росії проти України у 2014 р. США, ЄС та інші країни запровадили окремі санкції проти низки фізичних та юридичних осіб Росії, що частково може бути віднесено до сфери енергетичної безпеки. Проте ці інструменти мають тимчасовий характер, застосовуються в рамках інших сфер законодавства (міжнаціональної торгівлі, фінансів, національної безпеки), а результати їхнього застосування досить неоднозначні Відзначається своєрідна вибірковість їх застосування (накладення та зняття санкцій на компанії, пов'язані з російським олігархом О. Дерипаскою), недостатня наполегливість у застосуванні санкцій відповідно до прийнятих рішень (надані законом можливості щодо протидії будівництву «Півнісного потоку-2» не були застосовані до цього часу), відсутність необхідного контролю за їх дотриманням з боку окремих країн (постачання газових турбін німецької компанії «Сіменс» для будівництва теплоелектростанцій у захопленому Криму) та неоднозначність їх результативності (поведінка Росії у міжнародних відносинах залишається агресивною)..
ФІКСАЦІЯ ПРЕДМЕТНОГО ПОЛЯ СФЕРИ РЕГУЛЮВАННЯ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ БЕЗПЕКИ
Проведений огляд проблематики стосовно виділення сфери енергетичної безпеки зумовлює непросте завдання щодо формалізації предмета правового регулювання та формування системи управління у цій сфері.
Проблема полягає в тому, що визначення предмета та глибини правового регулювання цієї сфери залежить від позиції суб'єкта управління, зокрема від того, як саме він визначить межу системи регулювання (один чи більше аспектів енергетичної безпеки, глибина втручання та кількість гравців у цій сфері регулювання тощо). Окрім того, слід зважити на ті обмеження, які накладаються на рішення цього суб'єкта управління, зокрема входження в систему наднаціонального права (наднаціональні утворення), а також рівень технологічного розвитку енергетичного сектору (розвиток енергетичних технологій може кардинально змінити цілі такого регулювання).
Запропонуємо методологічний підхід, який, на наш погляд, дозволяє стабілізувати процес визначення окремих параметрів регулювання.
Пропонується модель ефективності перетворення отриманих у розпорядження країни енергоресурсів на реалізовані національні інтереси, а саме: енергетична безпека -- це спроможність країни в конкурентній боротьбі залучати енергетичні ресурси (із внутрішнього чи зовнішнього ринку) та з найбільшою ефективністю їх перетворювати (досягнення найвищого рівня доходів від такої діяльності) на задоволені потреби суспільства (сталий соціально-економічний розвиток та належні умови життєзабезпечення) та реалізовані національні інтереси (наявність доходів для просування/захисту національних інтересів). Критерієм стану енергетичної безпеки буде досягнення найнижчих витрат суспільства на таку діяльність за визначених умов (політичних, економічних, технологічних, кліматичних, соціальних та ін.).
Така модель дозволяє стабілізувати вибір пріоритетних напрямів діяльності суб'єкта управління відповідно до набору параметрів об'єкта управління, що визначають умови, за яких (при всіх інших рівних) країна перемагає конкурентів. Зміні підлягатиме лише цільове значення окремого параметра відповідно до поточного рівня розвитку. Саме за таким підходом у Енергетичній стратегії України, яка має за мету забезпечення енергетичної безпеки України, було запропоновано визначити індикатори та їхні цільові значення за такими параметрами [22]:
¦ задоволення потреб суспільства в умовах як нормального, так і особливого стану;
¦ технічно надійне та безпечне функціонування систем енергозабезпечення суспільства;
¦ економічно ефективне функціонування систем енергозабезпечення та загалом енергетичного сектору України;
¦ енергетична ефективність використання енергоресурсів суспільством та національною економікою;
¦ екологічна прийнятність впливу енергетики на довкілля та клімат;
¦ спроможність держави формувати та здійснювати політику захисту національних інтересів незалежно від наявних і потенційних загроз внутрішнього та зовнішнього характеру в енергетичній сфері.
Окрім того, такий підхід уможливив ще на етапі розробки проекту Енергетичної стратегії України подолати галузевий підхід до розробки стратегічних документів, сформувати системне бачення місця енергетики у більшій системі енергозабезпечення потреб суспільства, визначити стратегічні цілі, узгодити пріоритети та послідовність дій різних суб'єктів у рамках однієї системи управління [22].
Отже, надалі будемо використовувати таке визначення: енергетична безпека -- це спроможність країни технічно надійним та безпечним, економічно ефективним та екологічно прийнятним способом задовольнити потреби суспільства в енергоресурсах (і) Складова, яка відображатиме загалом усі аспекти технічного, економічного та політичного характеру функціонування енергетики на внутрішньому ринку у штатному режимі (тобто в режимі застосування правового регулювання прогнозованого та стабільного функціонування енергетики). Це та рамка енергетичної безпеки, яка є найбільш поширена в країнах із розвине - ною ринковою економікою., забезпечити стале функціонування національної економіки в нормальних і кризових умовах (іі) Складова, що відображатиме аспекти регулювання енергетики у період криз (у періоди, які у чинному законодавстві визначаються як особливий, надзвичайний та воєнний стан) для запобігання та реагування на загрози. та незалежність країни у формуванні і здійсненні політики захисту національних інтересів (ііі) Складова, яка відображатиме аспекти забезпечення національних.
Зазначимо, що подібного погляду на визначення терміна «енергетична безпека» дотримуються й інші українські науковці [1; 6--8]. Наше визначення перегукується із сучасним підходом до аналізу стану енергетичної безпеки через оцінку вразливості важливих енергетичних систем до загроз короткострокового та довгострокового характеру, що відображено у роботах Дж. Джевел та знайшло втілення у короткостроковій моделі енергетичної безпеки Міжнародного енергетичного агентсва (MOSES) [16; 23]. При цьому наше визначення енергетичної безпеки та пропонована модель виокремлення сфери регулювання орієнтовані на специфіку та формалізацію управлінської діяльності, а не на формалізацію моделі оцінки енергетичної безпеки.
Ураховуючи те, що прийнята нами межа сфери управління -- це «енергетична безпека у складі системи забезпечення національних інтересів», правові норми мають регулювати відносини, що виникають саме на цій межі, з урахуванням аспектів, згаданих у визначенні терміна «енергетична безпека».
Такий підхід до визначення предметного поля правового регулювання зумовлюватиме необхідність включення у себе проблематики регулювання всіх менших сфер регулювання (ресурно-технічне забезпечення; економічно- привабливе господарювання; узгодження суміжних інтересів (соціальні, екологічні, політичні обмеження)) та узгодження діяльності суб'єктів управління цих менших сфер із цілями, що поставлені на межі більшої системи.
Тобто питання закріплення щодо технічних вимог до обладнання, якості енергопостачання, правил постачання, безпеки постачання, економічних механізмів стимулювання діяльності суб'єктів енергетичних ринків та ін. належатимуть до завдань та повноважень інших, менших систем та їх суб'єктів інтересів у сфері енергетики на внутрішніх та зовнішніх ринках.. А предметом регулювання системи забезпечення енергетичної безпеки має стати встановлення формалізованих правових норм щодо розмежування та узгодження дій усіх залучених суб'єктів для досягнення цілей «межі системи». Це завдання може бути вирішене через відображення в діяльності залучених суб'єктів управління логіки постановки цілей та завдань більшої системи, у нашому випадку -- системи забезпечення енергетичної безпеки як складової системи забезпечення національної безпеки.
Відповідно до пропонованого системного підходу до сфери регулювання енергетичної безпеки надалі необхідно буде визначити завдання щодо уточнення законодавства, що врегульовує діяльність усіх суб'єктів системи з метою взаємоузгодження їхніх дій відповідно до потреб більшої системи та приведення у відповідність до сучасних безпекових вимог.22 Саме в рамках відповідних сфер регулювання та повноважень відповідних суб'єктів управління має бути забезпечено правове регулювання питань ресурсно-технічного забезпечення, вимог безпеки постачання, податкової політики, моделей функціонування енергетичних ринків тощо.
Приклади таких правових актів (уже прийнятих в Україні) у сфері:
галузевого розвитку: Програма розвитку гідроенергетики на період до 2026 року; Державна цільова економічна програма розвитку атомно-промислового комплексу України; План розвитку Об'єднаної енергетичної системи (ОЕС) України; суміжних ринків: Національний план скорочення викидів від великих спалювальних установок; Національний план дій з відновлюваної енергетики; Національний план дій з енергоефек- тивності;
безпеки постачання: Правила безпеки постачання природного газу та Національного плану дій; Правила про безпеку постачання електричної енергії; План відновлення роботи ОЕС України після системної аварії та інших.
Загалом завданням перегляду законодавства має стати забезпечення:
¦ переходу від галузевого підходу, що існує нині, до системного щодо законодавчого регулювання енергетичної безпеки, визначивши місце і роль енергетичної безпеки в системі національної безпеки;
¦ визначення державного органу (органів), відповідального за формування та загальну координацію реалізації державної політики у сфері енергетичної безпеки, здійснення моніторингу та оцінки загроз енергетичній безпеці;
¦ розмежування й узгодження завдань та повноважень суб'єктів забезпечення енергетичної безпеки відповідно до рівня їх компетенції та повноважень (за сферами регулювання, галузями енергетичного сектору);
¦ визначення та законодавче закріплення механізмів та інструментів взаємодії, обміну інформацією та координації дій суб'єктів системи забезпечення енергетичної безпеки;
¦ запровадження системи стратегічного управління у сфері енергетичної безпеки, зокрема щодо визначення цілей, ідентифікації та оцінки загроз, аналізу їх впливу на енергетичну безпеку, визначення процедур узгодження ризик-аналізу із процедурами стратегічного планування у сфері енергетичної та національної безпеки;
¦ встановлення вимог до суб'єктів енергетичних та суміжних ринків щодо забезпечення енергетичної безпеки;
¦ запровадження механізмів фінансування заходів забезпечення енергетичної безпеки.
Тобто йдеться про створення правових вимог, механізмів та інструментів реалізації національних інтересів у сфері енергетичної безпеки у довгостроковій перспективі, запобігання загрозам їх реалізації у внутрішньому та зовнішньому вимірах.
ВИСНОВКИ
Застосування системного підходу до дослідження проблем забезпечення енергетичної безпеки уможливлює створення методології:
1) формалізації управлінської діяльності відповідно до циклу її здійснення; 2) визначення стратегічних цілей у сфері забезпечення енергетичної безпеки; 3) визначення механізмів регулювання енергетичної безпеки в умовах ринкової моделі господарювання
Цілі та предмет регулювання визначаються суб'єктом управління, ураховуючи визначену межу об'єкта управління. У свою чергу, межа проектованої системи управління визначається позицією суб'єкта щодо об'єкта управління, його місця у більшій системі та фіксується у змісті термінів, якими оперує такий суб'єкт Висловлюємо припущення, що позиціювання суб'єкта управління визначається більшою системою (у нашому випадку - світоглядними установками щодо мети та способів енерговико- ристання, а також природи державної влади), навіть якщо ця більша система ним не усвідомлюється..
Цей підхід є універсальним з точки зору виділення цілей та завдань на різних рівнях управлінської діяльності та дозволяє формалізувати управлінську діяльність суб'єкта управління в рамках створення системи стратегічного управління у сфері забезпечення енергетичної безпеки. Вибравши межею об'єкта управління забезпечення національних інтересів, очевидною є необхідність формування механізмів координації та взаємодії суб'єктів, відповідальних за менші сфери регулювання, для досягнення цілей більшої системи.
Відповідно, предметом регулювання забезпечення енергетичної безпеки має стати формалізація процесу управлінської діяльності та регламентація взаємодії залучених суб'єктів для досягнення цілей, визначених у системі національної безпеки.
Дослідження також виявило низку проблем та завдань, які потребують подальшого науково- теоретичного опрацювання. Зокрема, відзначено складність визначення терміна «енергетична безпека» як інструменту окреслення сфери регулювання. Проблема полягає у панівному переважанні економічного виміру щодо проблематики енергетичної безпеки країни, що залишає поза увагою та регулюванням цілий комплекс питань, які мають бути враховані за сучасних безпекових викликів. У той же час, як показують тенденції останніх років, економічна логіка прийняття рішень досить часто відкидається суб'єктом управління на користь політичних інтересів.
Не менш складним для цілей законодавчого регулювання питанням є потреба враховувати мотиви різних гравців (суб'єктів господарювання, міжнародних організацій, політичних сил) у цілях державної політики. Загалом нині політичний аспект забезпечення енергетичної безпеки винесено за межі правового регулювання. Проте, у свою чергу, інтереси окремих гравців є визначальними при формуванні цілей та реалізації політики в цій сфері.
Не менш актуальним, з точки зору забезпечення енергетичної безпеки країни, є питання відстоювання національних інтересів у сфері міжнародної співпраці як на рівні суб'єктів господарювання, так і на урядовому рівні. Спроби запровадити енергетичну дипломатію мають бути підтримані науковими напрацюваннями щодо теоретичних засад та можливого практичного інструментарію діяльності у цій сфері.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Енергетична безпека України: стратегія та механізми забезпечення/А. І. Шевцов, М. Г. Земляний, В. О. Ба- раннік [та ін.]; за ред. А. І. Шевцова. Дніпропетровськ: Пороги, 2002. 264 с.
2. Загрози енергетичній безпеці України в умовах посилення конкуренції на глобальному та регіональному ринках енергетичних ресурсів: аналітична доповідь/за заг. ред. А. Ю. Сменковського. Київ: НІСД, 2012. 136 с.
3. Енергетична безпека України. Світові та національні виклики/Б. С. Стогній, О. В. Кириленко, С. П. Дени- сюк. Київ: Українські енциклопедичні знання, 2006. 408 с.
4. Енергетична безпека України: оцінка та напрямки забезпечення/за ред. Ю. В. Продана, Б. С. Стогнія. Київ: ОЕП «ГРІФРЕ», 2008. 400 с.
5. Прокіп А. В. Гарантування енергетичної безпеки: минуле, сьогодення, майбутнє. Львів: ЗУКЦ, 2011. 154 с.
6. Бобров Є. Енергетична безпека держави: монографія. Київ: Університет економіки та права «КРОК», 2013. 308 с.
7. Земляний М. Г. До оцінки рівня енергетичної безпеки. Концептуальні підходи. Стратегічна панорама. 2009. № 2. С. 56-64.
8. Бараннік В. О. Енергетична безпека: регіональний вимір. URL: http://www.db.niss.gov.ua/docs/energy/ EnSecBa1.pdf (дата звернення: 23.01.2019).
9. Суходоля О. М. Теоретико-методологічні засади забезпечення енергетичної безпеки України. Стратегічні пріоритети. 2014. № 2. С. 129-139.
10. Luft, G., & Korin, A. (Ed.). (2009). Energy Security Challenges for the 21st Century: A Reference Handbook. Praeger Security International.
11. Scholl, E., & Westphal, K. (2017). European Energy Security Reimagined. URL: https://wwwswp-berlin.org/ fileadmin/contents/products/research_papers/2017RP04_Scholl_wep.pdf (дата звернення: 20.02.2019).
12. Yergin, D. (1994). The Prize (The Epic Quest for Oil, Money and Power). New York: Simon & Schuster, Pocket Books. 886 p.
13. Energy and Security: Toward a New Foreign Policy Strategy. (2005). (J. H. Kalicki, D. L. Goldwyn, Eds.). Washington - Baltimore: Woodrow Wilson Center Press, Johns Hopkins University Press. 604 р.
Подобные документы
Підходи щодо сутності продовольчої безпеки, напрями реалізації та обґрунтування необхідності її державного регулювання. Методика, критерії і показники оцінки рівня регіональної продовольчої безпеки, основні принципи її формування на сучасному етапі.
автореферат [33,4 K], добавлен 25.09.2010Аналіз чинного законодавства України щодо вимушено переміщених осіб, прогалини у механізмі державного регулювання цієї сфери. Вирішення проблем забезпечення соціальної безпеки мігрантів, населення, яке залишається на тимчасово неконтрольованих територіях.
статья [18,3 K], добавлен 31.08.2017Вивчення питань реалізації норм адміністративно-деліктного законодавства України, що регулюють суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Оновлення законодавства про адміністративну відповідальність для забезпечення правових змін.
статья [22,3 K], добавлен 19.09.2017Еволюція теоретичного визначення поняття та сутності заходів безпеки в кримінально-правовій доктрині. Співвідношення заходів безпеки з покаранням, заходами соціального захисту та профілактики. Аналіз положень кримінального законодавства зарубіжних країн.
автореферат [55,2 K], добавлен 10.04.2009Роль та місце інформаційної безпеки в понятійно-категорійному апараті інформаційного права. Поняття, зміст та розвиток інформаційної безпеки. Характеристика становища інформаційної безпеки України та механізм правового регулювання управління нею.
дипломная работа [151,1 K], добавлен 15.10.2013Загальна характеристика чинного законодавства України в сфері забезпечення екологічної безпеки і, зокрема, екологічної безпеки у плануванні і забудові міст. Реалізація напрямів державної політики забезпечення сталого розвитку населених пунктів.
реферат [42,4 K], добавлен 15.05.2011Стан, принципи та напрями адміністративно-правового регулювання інформаційної безпеки України. Міжнародно-правовий досвід адміністративно-правового регулювання інформаційної безпеки. Науково обґрунтовані пропозиції щодо підвищення її ефективності.
дипломная работа [76,7 K], добавлен 07.07.2012Особливості законодавчого регулювання надання послуг у сфері освіти країн Європейського Союзу та інших країн Центральної Європи. Система законодавства про освіту країн СНД. Практика застосування правового регулювання сфери освіти у США та країн Азії.
дипломная работа [258,1 K], добавлен 08.08.2015Поняття забезпечення безпеки. Особи, які підлягають захисту та органи, до функціональних обов’язків яких відноситься застосування заходів безпеки. Їх права і обовязки, правова відповідальність. Безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві.
реферат [37,6 K], добавлен 16.03.2007Правовий зміст національної безпеки. Державний суверенітет і значення національної безпеки для його забезпечення. Статут ООН як основа сучасного права міжнародної безпеки. Проблеми національної безпеки і забезпечення суверенітету незалежної України.
курсовая работа [58,6 K], добавлен 18.11.2014
