Поняття та особливості нетрадиційних об’єктів інтелектуальної власності

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПОНЯТТЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ НЕТРАДИЦІЙНИХ ОБ'ЄКТІВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

Добріогло О.В.,

здобувач вищої освіти зі спеціальності «Право»

Інституту післядипломної освіти Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності є правовими категоріями, що за останній період були обділені увагою науковців щодо дослідження їх проблематики, тому проведення комплексного та повного дослідження нетрадиційних об'єктів інтелектуальної власності забезпечить можливість розроблення ефективного механізму реалізації та захисту прав щодо їх належного використання. Метою статті є проведення комплексного аналізу наукових досліджень, що стосуються підходів до визначення поняття нетрадиційних об'єктів інтелектуальної власності.

Об'єктом дослідження є нормативно-правова база, що регулює правову охорону нетрадиційних об'єктів інтелектуальної власності.

Предметом дослідження є правові засади охорони нетрадиційних об'єктів інтелектуальної власності.

До методів дослідження, використаних у статті, можна зарахувати метод історичного аналізу системний метод порівняльно-правовий метод, формально-логічний метод, соціологічний метод та інші.

Аналіз наукового відкриття як об'єкта інтелектуального права свідчить про багатоскладовість шляху визнання наукового відкриття. Спільні риси, які простежуються в інституті авторського права та інституті права на наукове відкриття, полягають у появі авторських публікацій, наукових статей або відповідних монографій стосовно наукового відкриття. Водночас важко переоцінити роль норм інституту патентного права, особливо після виникнення на базі вже зареєстрованого наукового відкриття нових патентно здатних рішень у вигляді винаходів. Саме до них вже повною мірою буде застосовуватись процедура оформлення й отримання охоронних документів на їх подальше використання. Але власне процедура наукової експертизи, реєстрації і визнання наукового відкриття на державному рівні забезпечується саме застосуванням відповідних норм інституту права на наукове відкриття. І норми жодного іншого інституту права не можуть забезпечити належне виконання завдань, які постають перед цим інститутом, оскільки саме норми права на наукове відкриття забезпечують найефективніше досягнення поставлених перед цим інститутом цілей, досягнення яких стане запорукою його успішного функціонування.

Ключові слова: інтелектуальна власність, комерційна таємниця, патент, авторське право, матеріальні об'єкти, наукова експертиза.

CONCEPTS AND PECULIARITIES OF NON-TRADITIONAL INTELLECTUAL PROPERTY OBJECTS

Non-traditional intellectual property objects are legal categories that have been overlooked by scientists over the recent period to investigate their issues, so conducting a comprehensive and comprehensive study of non-traditional intellectual property objects will provide an opportunity to develop an effective mechanism for the implementation and protection of rights for their proper use. The purpose of the article is to conduct a comprehensive analysis of research related to approaches to defining the concept of nontraditional objects of intellectual property.

The object of the research is the legal framework regulating the legal protection of non-traditional intellectual property objects.

The subject of the study is the legal basis for the protection of non-traditional intellectual property objects.

The research methods used in the article include, in particular, the method of historical analysis, system method, comparative legal method, formal-logical method, sociological method and others.

The analysis of scientific discovery as an object of intellectual law testifies to the multifaceted nature of the way of recognition of scientific discovery. The common features that can be traced to the copyright institute and the institute of scientific discovery are the appearance of copyright publications, scientific articles, or related monographs on scientific discovery. At the same time, it is difficult to overestimate the role of the rules of the patent law institute, especially after the emergence on the basis of already registered 'scientific discovery of new patentable solutions in the form of inventions. Exactly to them the procedure of registration and reception of security documents for their further use will already be fully applied. But, in fact, the procedure of scientific examination, registration and recognition of scientific discovery at the state level is ensured by the application of the relevant rules of the institute of the right to scientific discovery. And the norms of no other institute of law can not ensure the proper fulfillment of the tasks that the institute faces, since it is the norms of the right of scientific discovery that ensure the most effective achievement of the goals set before this institute, the achievement of which will be the key to its successful functioning.

Key words: intellectual property, trade secret, patent, copyright, material objects, scientific expertise.

Для зростання економічного потенціалу нашої держави необхідна наявність ефективного та дієвого механізму захисту прав інтелектуальної власності, в тому числі прав інтелектуальної власності на нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності.

Питання щодо різних аспектів правової охорони різноманітних нетрадиційних об'єктів інтелектуальної власності досліджували Г.П. Андрощук, В.С. Дроб'язко, РВ. Дроб'язко, П.П. Крайнєв, О.А. Підопригора, Б.Г. Прахов, О.Д. Святоцький, П.М. Цибульов, Т.М. Шевелева та інші науковці. Однак нині є нагальна потреба в проведенні аналізу та систематизації низки положень щодо цих об'єктів інтелектуальної власності.

Метою статті є проведення комплексного аналізу наукових досліджень, що стосуються підходів до визначення поняття нетрадиційних об'єктів інтелектуальної власності.

Нетрадиційні об'єкти права інтелектуальної власності являють собою одну з чотирьох відокремлених груп об'єктів права інтелектуальної власності, що викликає резонанс у сучасних наукових колах з огляду на низку причин. Важливим упущенням є той факт, що в чинному законодавстві відсутня визначення «нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності. По-різному його визначають й окремі автори.

Так, А.С. Тарасов зазначає, що «право на нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності - це правова охорона таких результатів інтелектуальної діяльності як сорти рослин, топографії інтегральних мікросхем, комерційна таємниця (ноу-хау)» [1, с. 129].

Е.А. Булат стверджує, що введення терміна «нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності» має умовний характер і відображає певну недостатність правового матеріалу, необхідного для визнання цих об'єктів самостійними і традиційними об'єктами права інтелектуальної власності в цивільному праві України.

На думку автора, «їх правовий режим відрізняється від режиму традиційних об'єктів, що охороняються авторським і патентним правом. Таким чином, під нетрадиційними об'єктами інтелектуальної власності пропонуємо розуміти результат інтелектуальної діяльності як об'єкт правової охорони, який відповідає встановленим вимогам нормативно-правових актів, відрізняється від об'єктів промислової власності та об'єктів авторського права й суміжних прав, а також має відмінності у своїх видах.

Варто зазначити, що більшість авторів підручників і праць у сфері права інтелектуальної власності до визначення «нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності» підходять традиційно - шляхом простого перелічування таких об'єктів.

Законодавцем у ст. 420 Цивільного кодексу України визначений перелік об'єктів інтелектуальної власності [2, с. 356], однак у нормах національного законодавства відсутня будь-яка класифікація таких об'єктів, що викликає незручності в роботі з ними. У науковій та навчальній літературі з інтелектуальної власності об'єкти права інтелектуальної власності, як правило, поділяють на групи. Однак науковці по-різному підходять до питання класифікації таких об'єктів. Варто сказати, що нині немає єдиної точки зору ані щодо кількості груп об'єктів права інтелектуальної власності, ані щодо того, до якої з цих груп які саме об'єкти треба зараховувати. Так, О.А. Підопригора та О.О. Підопригора поділяють об'єкти права інтелектуальної власності на об'єкти авторського права [3, с. 31] та об'єкти промислової власності [3, с. 62]. В.С. Дроб'язко та Р.В. Дроб'язко на підставі спільних ознак виділяють чотири групи об'єктів права інтелектуальної власності, серед яких об'єкти авторського права і суміжних прав, об'єкти промислової власності, засоби індивідуалізації продукції, робіт, послуг та нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності. При цьому до останньої групи зараховано сорти рослин, породи тварин та топографії інтегральних мікросхем, а до об'єктів промислової власності - винаходи, промислові зразки, корисні моделі та комерційну таємницю [4, с. 17]. Хоча, відверто кажучи, комерційну таємницю навряд можна зарахувати до об'єктів промислової власності, оскільки цей об'єкт має певні особливості і, на відміну від винаходів, промислових зразків, корисних моделей та інших об'єктів промислової власності, не підлягає державній реєстрації. Через особливості комерційної таємниці і навіть її нетрадиційність механізм правової охорони комерційної таємниці суттєво відрізняється від механізму правової охорони об'єктів промислової власності. Крім того, в зазначеній класифікації не знайшли свого місця такі об'єкти права інтелектуальної власності, як наукові відкриття та раціоналізаторські пропозиції.

Варто сказати, що, на думку автора цієї статті, найбільш вдалою є класифікація об'єктів права інтелектуальної власності (не тільки за кількістю груп, а і за їх наповненням), проведена П.М. Цибульовим, який поділяє їх на три групи: об'єкти промислової власності, нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності, об'єкти авторського права і суміжних прав. До нетрадиційних об'єктів інтелектуальної власності П.М. Цибульовим зараховано сорти рослин, породи тварин, компонування (топографії) інтегральних мікросхем, комерційні таємниці, наукові відкриття та раціоналізаторські пропозиції [5, с. 56-57].

Крім того, зазначена класифікація не суперечить нормам Паризької конвенції про охорону промислової власності від 20 березня 1883 р., до якої приєдналася Україна, де в переліку об'єктів промислової власності не йдеться про раціоналізаторські пропозиції, комерційну таємницю (секрети виробництва), селекційні досягнення тощо [6, с. 208].

Будь-яка власність завжди має потребу в охороні, в тому числі і власність інтелектуальна. Способи охорони прав інтелектуальної власності відрізняються від способів охорони матеріальних об'єктів. Основним способом охорони об'єктів права інтелектуальної власності є видача суб'єкту права інтелектуальної власності охоронного документа - патенту чи свідоцтва на об'єкт права інтелектуальної власності, що охороняється [7, с. 55].

Охорона прав на нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності регламентується Цивільним кодексом України, а на такі нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності, як сорти рослин та топографії інтегральних мікросхем спеціальними законами України: «Про охорону прав на сорти рослин», «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем». Що ж стосується інших нетрадиційних об'єктів інтелектуальної власності (породи тварин, комерційні таємниці, ноу-хау, наукові відкриття, раціоналізаторські пропозиції), на цей час ще не прийняті спеціальні закони щодо їх правової охорони, хоча низка питань регулюється нормативними актами різної галузевої належності та різної юридичної сили [8, с. 91].

Варто зазначити, що охоронні документи на нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності, як правило, видаються урядовими органами державного управління, до ведення яких зараховані спеціалізовані види діяльності, за напрямом яких створюються ці нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності.

Законодавство України у сфері інтелектуальної власності, що стосується нетрадиційних об'єктів інтелектуальної власності, створювалося в умовах її незалежності, майже з чистого аркуша, тому воно не позбавлене окремих істотних недоліків, прогалин, суперечливих положень, деякі норми не узгоджені між собою тощо.

Ці об'єкти входять в інститут охорони так званих «нетрадиційних» об'єктів інтелектуальної власності. Правової основи для зарахування цих об'єктів до нетрадиційних немає. Введення цього терміна має умовний характер і відображає певну недостатність правового матеріалу, необхідного для визнання цих об'єктів самостійними і традиційними об'єктами інтелектуальної власності. їхній правовий режим відрізняється від режиму традиційних об'єктів, що охороняються авторським і патентним правом.

У чинному законодавстві України про інтелектуальну власність більш вдало склалася система захисту авторських і суміжних прав. Щодо захисту прав на нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності, то її не можна визнати задовільною. З огляду на реальний стан речей, система захисту прав на нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності, що склалася в Україні, потребує перегляду й удосконалення.

Не можна стверджувати, що наша держава у цій сфері нічого не робить. Але наявні правові засоби захисту не досягають мети, не забезпечують надійного та ефективного захисту права на нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності.

Тільки за умови ефективної правової охорони наукових відкриттів як об'єкта інтелектуальної власності може бути забезпечене доцільне і повне використання наукового і технічного потенціалу результатів фундаментальних досліджень.

Отже, аналіз наукового відкриття як об'єкта інтелектуального права свідчить про багатоскладовість шляху визнання наукового відкриття. Спільні риси, які простежуються в інституті авторського права та інституті права на наукове відкриття, полягають у появі авторських публікацій, наукових статей або відповідних монографій стосовно наукового відкриття. Водночас важко переоцінити роль норм інституту патентного права, особливо після виникнення на базі вже зареєстрованого наукового відкриття нових патентно здатних рішень у вигляді винаходів. Саме до них вже повною мірою буде застосовуватись процедура оформлення й отримання охоронних документів на їх подальше використання. Але власне процедура наукової експертизи, реєстрації і визнання наукового відкриття на державному рівні забезпечується саме застосуванням відповідних норм інституту права на наукове відкриття. І норми жодного іншого інституту права не можуть забезпечити належне виконання завдань, які постають перед цим інститутом, оскільки саме норми права на наукове відкриття забезпечують найефективніше досягнення поставлених перед цим інститутом цілей, що стане запорукою його успішного функціонування.

інтелектуальний власність право авторський

Література

1. Про затвердження мінімальних ставок винагороди (роялті) за використання об'єктів авторського права і суміжних прав: Постанова Каб. Міністрів України від 18.01.2003 р. № 72. Офіційний вісник України. 2003. № 4. Ст. 129.

2. Цивільний кодекс України: від 16.01.2003 р. № 435-ІУ Відомості Верховної Ради України. 2003. № 40-44. Ст. 356.

3. Про охорону прав на винаходи і корисні моделі: Закон України від 15.12.1993 р. № 3687-ХІІ. Відомості Верховної Ради України. 1994. № 7. Ст. 32.

4. Про авторське право і суміжні права: Закон України від 23.12.1993 р. № 3792-ХІІ. Відомості Верховної Ради України. 1994. № 13. Ст. 64.

5. Про охорону прав на сорти рослин: Закон України від 21.04.1993 р. № 3116-ХІІ. Відомості Верховної Ради України. 1993. № 21. Ст. 218.

6. Право інтелектуальної власності: підручник / за ред.: О.А. Підопригора, О.Д. Святоцький. Київ: Ін Юре, 2002. 602 с.

7. Право інтелектуальної власності України: конспект лекцій / за ред. В.І. Борисової. Харків: Право, 2008. 112 с.

8. Борко Ю.Л. Фінансовий механізм управління інтелектуальною власністю. Київ: Лазурит-Поліграф, 2010. 216 с.

Размещено на Allbest.ru