Міське самоврядування у Великобританії: поява сучасної концепції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міське самоврядування у Великобританії: поява сучасної концепції

Нестор В. Р.

Метою статті є аналізісторичногодосвідуміськогосамоврядування у СполученомуКоролівстві в контекстібританськоїмуніципальноїреволюції.

Нині в Українівідбуваєтьсямуніципальна реформа. Вона привертаєувагу до вивченняісторичногодосвіду - як національного, так і історичного. З точки зоруактивізаціїпроцесівурбанізаціїцікавим є історичнийдосвідміськогосамоврядування.

Попри значущість «британськоїмуніципальноїреволюції» як всеохоплюючоїреформимісцевого, у т.ч. міськогосамоврядування, вартозазначити, шо вона модернізувалафеодальніінститути таким чином, шоб вони відповідали потребам розвитку науки, техніки, технологій, капіталістичного укладу економіки. Запроваджена у процесіцієїреформи система проіснуваламайжестоліття і булапіддана критичному та системному перегляду лише у 1970-х роках.

Перспективиподальшихдосліджень у цьомунапрямівбачаються в аналізіпопереднього та наступнихісторичнихперіодіврозвиткуміськогосамоврядування у СполученомуКоролівствіВеликобританії і ПівнічноїІрландії.

Ключові слова: міськесамоврядування, місцевесамоврядування, місто, міськатериторіальнагромада,територіальна громада, публічнавлада.

Nestor V. R. City government in the United Kingdom: the modern concept's appearance

The aim of the article is to analyze the historical experience of urban self-government in the United Kingdom in the context of the British municipal revolution. британська муніципальна революція самоврядування

Ukraine is currently undergoing municipal reform. It draws attention to the study of historical experience - both national and historical. From the point of view of intensification of urbanization processes, the historical experience of city self-government is interesting.

The historical period that is interesting in the development of urban self-government both in Ukraine and in the United Kingdom is the formation of local self-government in its modern form. It is worth noting that this historical period covers an extremely long period of time - from the “British municipal revolution of the nineteenth century” to the devolution of public power, which took place in the late twentieth - early twenty-first century. At the end of the XIX century, city government bodies were formed, which still function, and the competence and economic and financial foundations of their activities were laid during the devolution. Similarly, the devolution has brought some changes to the way in which urban self-government is exercised in various historical parts of the United Kingdom.

Under feudalism, every British city developed in a direction or directions that were considered more appropriate in terms of its geographical, cultural and other features of its wealthiest inhabitants. The individualization of urban self-government did not manifest itself in organizational and legal forms (that is, not through the structure of urban self-government), as in most cities of continental Europe.

It should be noted that the decline of feudalism and the industrial revolution contributed to the large-scale

municipal reform in the United Kingdom in the mid-nineteenth century, which lasted almost until the end of the century and was called the “British Municipal Revolution”.

Despite the importance of the “British Municipal Revolution” as a comprehensive reform of the local, including urban self-government, it should be noted that it modernized the feudal institutions so that they meet the needs of science, technology, technology, capitalist economy. The system introduced during this reform lasted for almost a century, and was subjected to critical and systematic revision only in the 1970s.

Prospects for further research in this area are seen in the analysis of previous and subsequent historical periods in the development of urban self-government in the United Kingdom of Great Britain and Northern Ireland.

Key words: city government, local government, city, city territorial community, territorial community, public authority.

Постановка проблеми та їїактуальність

Нині в Українівідбуваєтьсямуніципальна реформа. Вона привертаєувагу до вивченняісторичногодосвіду - як національного, так і історичного. З точки зоруактивізаціїпроцесівурбанізаціїцікавим є історичнийдосвідміськогосамоврядування.

Історичнийперіод, якій є цікавим у розвиткуміськогосамоврядування як в Україні, так і у СполученомуКоролівстві, - цеформуваннямісцевогосамоврядування у йогосучасномувигляді. Варто зазначити, щоцейісторичнийперіодохоплюєнадзвичайнотривалийпроміжок часу - від «британськоїмуніципальноїреволюції ХІХ століття» до деволюціїпублічноївлади, яка відбуласянаприкінці ХХ - на початку ХХІ століть. Наприкінці ХІХ століттясформувалисьорганиміськогоуправління, якіфункціонують і досі, а компетенційна та економічно-фінансовіосновиїхньоїдіяльностібулизакладеніпід час здійсненнядеволюції. Так само деволюція внесла і певнізміни в те, яким чином здійснюєтьсяміськесамоврядування в різнихісторичнихчастинахСполученогоКоролівства.

Варто зазначити, щозанепадфеодалізму та промисловареволюціясприяли тому, що у середині ХІХ століття у СполученомуКоролівствіпочалася масштабна муніципальна реформа, яка тривала практично до кінцясторіччя та отрималаназву «британськамуніципальнареволюція».

Аналізостанніхдосліджень і публікацій

Питанняміськогосамоврядування у СполученомуКоролівствіВеликобританії і ПівнічноїІрландії у порівняльномуконтексті з Україноюпокищо не аналізувалися. Що ж до питань компаративного дослідженнямісцевогосамоврядування у цихкраїнахзагалом, то вонорозроблялосьлишепрофесором Н.В. Мішиною [1-3]. Однак вона не публікувалапраці, присвяченіісторіїсамоврядування в ційкраїні, у т.ч. про британськумуніципальнуреволюцію.

Метою статті є аналізісторичногодосвідуміськогосамоврядування у СполученомуКоролівстві в контекстібританськоїмуніципальноїреволюції.

Виклад основного матеріалу

У середньовіччібританськімістамаликоролівськіхартіїсамоврядування, однакціхартії надавали вкрай мало прав і свобод. Поступовоситуаціязмінювалася на краще для міст - так, у 1200 роцітаунІпсвічотримавпривілей, відповідно до якогобейліф та коронер не призначувались монархом, а обиралисьмешканцямиміста. Однактаківипадкибулипоодинокими. Здебільшого в місцевихнаселених пунктах мешканціформувалиневелику за своєючисельністю раду, обирали голову (мера) та інколи тих посадовихосіб, якихмали право обиративідповідно до своєїхартії.

Інколи з метою економіїресурсівміста, навпаки, свідомовідмовлялисьвідзмогиформувативласніоргани, обиративласнихпосадовихосіб. Так, хрестоматійним прикладом став досвідміста Лестер, в якомукоролівський суд водночасфункціонував як суд міськоїгільдіїкупцівцьогоміста (за дозволом монарха) [4, с. 742].

Вченіузагальнюютьінформацію про міськесамоврядування у середньовіччіщодоСполученогоКоролівства, констатуючи, що «зросла роль міст у соціально-економічному та політичномужиттікраїни. Містабуликрупнимиплатникамиподатків. Вони давали королям грошовісубсидії. Натомістькоролівськавлада давала містамрізніпривілеї. Приблизно 200 містБританіїмали у ХІІІ ст. міськіхартії, що давали їмекономічні та політичні права і вольності. Міста, як і раніше, залишалисьвірними союзниками монарха» [5, с. 26].

Дослідникипропонуютьвважати, що у СполученомуКоролівстві «до перших актів, щостосуютьсядіяльностімісцевогосамоврядування, можназарахуватикоролівськіхартії про інкорпорацію. Цідокументи давали самостійністьокремиммістам, в яких:

1) створювалисясвоїорганивлади;

2) формуваласявнутрішньоміськасудова система;

3) визначаласявласність, що належала місту» [6, с. 88].

Варто погодитисьізцимтвердженнямчастково. Дійсно, вчені справедливо окреслили коло питань, якімістиликоролівськіхартії для міст. Однакпередчаснобуло б іменуватиціхартії «хартіями про інкорпорацію». Справа у тому, щоцепоняттязастосовується на сучасномуетапі для того, щобвідмежовуватиінкорпорованіадміністративно-територіальніодиниці (муніципалітети) відадміністративно-територіальниходиниць, які не є інкорпорованими (тобто не уважаютьсямуніципалітетами). Таким чином, хартіїбританськихмонархів, щонадавалисямістам, навряд чиможутьвважатися актами про інкорпораціюадміністративно-територіальноїодиниці.

Варто зазначити, що з часом королівськіхартії почали «цікавити» лишетіміськінаселеніпункти, де булиутворенікупецькігільдії, аджехартії надавали здебільшогофінансово-економічніпривілеї. Як зазначаютьдослідникиісторіїдержави і права СполученогоКоролівства, «ще з часівдинастіїПлантагенетіванглійськімістамалиможливість стати «самостійними», відкупившисьвід повинностей на користь короля і поміснихлордів» [7, с. 55]. Варто погодитисьіз таким ємним та стислимвизначеннямсутностікоролівськиххартій для британськихміст.

Таким чином, кожнебританськемісторозвивалося в напрямічинапрямах, яківважалисяйогонайбільшзаможнимимешканцямибільшдоцільними з точки зоруйогогеографічних, культурних, іншихособливостей. Індивідуалізаціяміськогосамоврядуваннязнаходиласвійпрояв не в організаційно-правових формах (тобто не через структуру міськогосамоврядування), як у більшійчастинімістконтинентальноїЄвропи. Перевагавіддаваласяфункціональному, компетенційномурозвитку - тікошти, якізалишались у місцевих бюджетах післясплатиподатків та зборів до Державної казни, застосовувались на подальшийрозвитокміста (абогородяни, їхнємайнообтяжувалисяподаткамизначноменше, ніжсільськіжителі, а тому маливищийрівеньжиття).

Доволікрасномовнонеобхідністьзмін у державномууправлінні та у місцевомусамоврядуванні на цьомуетапіісторичногорозвитку з філософської точки зору описав С.О. Капков: «Розвитоккапіталізму, науково-технічнареволюція, індустріалізація та урбанізація в останнійтретині XIX століттяознаменували початок новоїепохи, яку називаютьепохою модерну (modernity).Маховик прогресу в західнихмістах, якийрозкручувався з епохиВідродження, привів до найбільш радикального розривусучасногожиття з життям у традиційнихсуспільствах. Круто змінилися ритм і мобільність» [8, с. 46].

Британськамуніципальнареволюціяпочалася у доволіважкихсоціальнихумовах, на стиціфеодалізму та капіталізму. Як зазначаютьфахівці з історіїдержави і права, «початок XIX ст. характеризуєтьсяпрагненнямземлевласницькоїаристократіївсілякозберегти себе як клас, однорідний у своїхдержавних і суспільнихінтересах і поглядах. Разом ізтим у процесіпромисловоїреволюціїперетворенняВеликобританії з країниземлеробської на найбільшуторгівельно-промисловудержавусвіту не могло не привести до коріннихзмін у взаєминахнаселення, в суспільнійструктурінації і у всіхїїісторичнихтрадиціях. Соціальна основа життяАнгліїістотнозмінилася. Сталосяпереміщеннязначноїчастининаселення до міст і посилилосяекономічнезначенняіндустріальних і торговельнихкласів, керівна роль землевласницькоїаристократії в політиці і самоврядуванні ставала неможливою» [9, с. 115].

Нормативно-правовим актом, з якогопочаласьбританськамуніципальнареволюція, став Акт про муніципальнікорпорації 1835 року (у цьомуАктібулозакріпленовимогу про виборністьчленівцихкорпорацій - фактично, муніципальних рад, а такожвпроваджувалась система цих рад). Прийняттяцього документа активно лобіювалосьбританськимимістами, особливо крупними центрами промисловості та капіталу.

О.В. Чумакова, досліджуючиісторичніобставинивпровадженняцього Акта для британськихміст, зазначила: «У 1835 р. у містахВеликобританіїбулоздійсненоспробуствореннявідокремленогоуправління на місцях, результатом якої стало формуванняповноцінноїсистемиміськогосамоврядування» [10, с. 97]. Як підкреслюютьфахівці з історіїдержави і права, «фактично, цебувпершийправовий акт, якийзамінивпартикулярнінорми грамот і хартій, якірегулюютькожнемістоокремо» [6, с. 88-89]. Починаючи з цього часу, коректнішеговорити, що конкретна адміністративно-територіальнаодиниця є інкорпорованою, тобто є муніципалітетом. Однакміськесамоврядуванняпокищо не набулосвоїхсучасних рис, цевідбувалосяпоступово.

Майже через 50 роківбуловпровадженоповністювиборніпредставницькіорганимісцевогосамоврядування: «Відповідно до закону “Про місцевеуправління” у 1888 р. у країні почали обиратися ради графств, на якіпокладавсяобов'язокпідтримання в належномустанідоріг, забезпеченняпритулків для бездомних і дітей, керівництвополіцією. Створениму графствахвиборним радам була передана вся адміністративнавлада. У результатіреформимісцевесамоврядуванняперейшловідаристократії до підприємців» [10, с. 97-98].

Завершенняреформи, на думку дослідників, знаменувалиакти про місцевеуправління 1888 та 1894 років, а також Акт про управління Лондону 1899 року.

Потреба у прийнятті Акта про місцевеуправління 1894 року майже через п'ятьроківпіслянабуттячинності Актом про місцевеуправління 1888 року полягала у факті, якій є цікавим для дослідниківбританськогоміськогосамоврядування, - у необхідностівпровадитирізніпідходи до організаціїмісцевогосамоврядування в сільських та міськихнаселених пунктах. Органимісцевогосамоврядування в сільськихнаселених пунктах буливизнанінеобхідними (до цього часу вони були далеко не в кожному селі, а відповідніфункціїпокладались на муніципальніоргани графств). Варто зазначити, щоорганисільськогосамоврядуваннямализначноменше коло повноважень, ніжорганисамоврядування в міськихнаселених пунктах, а їхняфінансово-економічна база буладоволі скромною. Цеможнапояснитивідсутністювагомоговпливу в «старихеліт» - британськоїаристократії.

Акт про управління Лондону 1899 року як такий, що завершив «британськумуніципальнуреволюцію», є особливо символічним - із початком промисловоїреволюції у СполученомуКоролівствідедалібільше прав та повноваженьконцентрувалося у британськихмістах, у т.ч. в Лондоні. Впливміст, у т.ч. економічний, постійнозростав, що й знайшлосвоєвідображення в ідеологіїреформимісцевогосамоврядування в містах. Протягом «британськоїмуніципальноїреволюції» самоврядування в британськихмістахпоступовонабувалосучасних рис. Представникиеліти, що проживали в містах, ефективнолобіюваливласніінтереси, як наслідок, вчені справедливо узагальнюють, що «муніципальнареволюція» XIX ст., щопроводилася в Великобританіїпоетапно, становила особливийінтерес, тому щовікторіанці, демократизу- ючидержавнийустрій, зробили ставку в реформімісцевогоуправління на місцевийінтерес, ініціативу, відповідальність, що в усічаси становило суть англійськогоSelfgovernment¹. Воносвоєючергоюоцінювалося як основа парламентськогоправління в Великобританії» [11, с. 75]. Наголос на правах людини, у т.ч. на політичних правах, органічнепоєднаннявідстоювання народного представництва на загальнодержавному та на місцевомурівняхсприялиуспіху реформ місцевого, у т.ч. міськогосамоврядування. Історикипідкреслюють, щоця «реформа місцевогоуправліннявиявиласянеминучою на тому етапіполітичноїеволюціїБританії, коли здійснювавсяперехідвідолігархічногоправління до реальноїконституційноїдемократії» [11, с. 78].

Варто зазначити, щосамецямуніципальна реформа - «британськамуніципальнареволюція» - привернула увагувідомогофахівця з місцевогосамоврядування, професора Р. Гнейста. Перебуваючи у постійнихнауковихпошуках, «Р. ГнейстзаймавсяісторієюБританії, з його точки зору, класичноїкраїни буржуазного конституціоналізму, бонамагавсязнайти модель для найкращогополітичного устрою Пруссії, а пізніше - Німецькоїімперії. Він не обмежився простим викладомісторичногорозвиткувнутрішньогоуправління і сформулюваввласнутеоріюselfgovernment²як характерної для Англіїорганізаціївнутрішньоїдержавноївлади. Вінзахоплювався «англійською свободою», втіленняякоїбачив у тисячолітнійісторії парламенту. Головнимджереломцієїсвободивінвважав систему selfgovernment. Вона впродовжстолітьнібипідпирала весь розвитокцентральнихустановкраїни і визначиласвоєрідністьнаціональногорозвитку, якийрізковідрізнявсявід того шляху, якимслідувалидержави континенту» [11, с. 79]. Варто зазначити: попри те, що Р. ГнейстбувзнавцеммуніципальногодосвідуСполученогоКоролівства, він не вважавйогоприйнятним для запозиченняНімеччиною. Формулюючивисновки та пропозиції для організаціїмісцевого (комунального) самоврядування в Німецькійімперії, Р. Гнейстзастосувавдержавницькутеоріюмісцевогосамоврядування, а не теоріювільноїгромади, на якійґрунтуєтьсямісцеве, у т.ч. міськесамоврядування, в СполученомуКоролівствівідсвоговиникнення до теперішнього часу.

Висновки

Попри значущість «британськоїмуніципальноїреволюції» як всеохоплюючоїреформимісцевого, у т.ч. міськогосамоврядування, вартозазначити, що вона модернізувалафеодальніінститути таким чином, щоб вони відповідали потребам розвитку науки, техніки, технологій, капіталістичного укладу економіки. Запроваджена в процесіцієїреформи система проіснуваламайжестоліття і булапіддана критичному та системному перегляду лише в 1970-х роках.

Перспективиподальшихдосліджень у цьомунапрямівбачаються в аналізіпопереднього та наступнихісторичнихперіодів у розвиткуміськогосамоврядування в СполученомуКоролівствіВеликобританії і ПівнічноїІрландії.

Література

1. Мішина Н.В. Територіальнігромади та об'єднанітериторіальнігромади в Україні. Наукові праці НУ ОЮА. 2019. Т. 24. С. 75-80.

2. Мішина Н.В. Актуальніпроблемивикладаннямуніципального права в Україні. Наукові праці НУ ОЮА. 2016. Т. 15. С. 161-167.

3. Мішина Н.В. Деякіособливостімуніципальногоуправління в Лондоні. Актуальні проблеми держави і права:Збірник наук. праць. Вип. 22. Одеса :Юридичналітература, 2004. С. 229-233.

4. Karn N. Centralism and Local Government in Medieval England: Constitutional History and Assembly Politics, 950-1300. History Compass. 2012. # 10. P. 742-751.

5. История стран Западной Европі в 2 ч. Часть 1. Великобритания. Германия :учебник для академического бакалавриата. Москва: Изд-во Юрайт, 2019. 356 с.

6. Пшенко О.Ю., Пшенко А.Г. Формирование модели местного самоуправления в Великобритании (исторический аспект). Историческая и социально-образовательнаямысль. 2014. № 6-1. С. 88-91.

7. Евдокимов В.Б., Старцев Я.Ю. Местные органы

власти зарубежных стран: правовые аспекты.

Москва :Спарк, 2001. 251 с.

8. Капков С.А. Трансформация городских общественных пространств (социально-философские аспекты) :дис. ... канд. философ. наук. Москва, 2020. 198 с.

9. Горбатюк Е.С. Местное самоуправление в

Великобритании XIX в.: аналитический обзор.

Вестник Санкт-Петербургского университета. Политология. Международные отношения. 2010. № 1. С. 113-120.

10. Чумакова О.В. Шляхи розвиткумісцевогосамоврядуванняУкраїни в контекстідосвіду держав ЄвропейськогоСоюзу :дис. ... канд. держ. упр. Дніпропетровськ, 2008. 200 с.

11. Дребушевская Г.А. Феномен английского самоуправления. ВестникОмскогоуниверситета. 2009. № 1. С. 75-80.

Размещено на Allbest.ru