Додаткові гарантії збереження таємниці під час досудового розслідування

Размещено на http://allbest.ru

Національна академія внутрішніх справ

Додаткові гарантії збереження таємниці під час досудового розслідування

Н.С. Топчій

Анотація

У статті розглядається питання щодо додаткових гарантій збереження таємниці під час досудового розслідування, зокрема термінового збереження інформації як окремого заходу забезпечення кримінального провадження.

Ключові слова: кримінальне провадження, досудове розслідування, таємниця досудового розслідування, термінове збереження інформації, захід забезпечення кримінального провадження.

Аннотация

Дополнительные гарантии сохранения тайны во время досудебного расследования

Н.С. Топчий

В статье рассматриваются вопросы дополнительных гарантий сохранения тайны во время досудебного расследования, в частности срочного сохранения информации как отдельной меры обеспечения уголовного производства.

Ключевые слова: уголовное производство, досудебное расследование, тайна досудебного расследования, срочное хранение информации, меры обеспечения уголовного производства.

Вступ

Метою наукового дослідження є вивчення та аналіз додаткових гарантій збереження інформації під час досудового розслідування з метою формування напрямів удосконалення гарантій таких гарантій.

Постановка проблеми. Кримінальний процесуальний кодекс України (далі - КПК України) 2012 року є значним здобутком на шляху реформування усіх інститутів кримінального процесуального права як однієї з важливих галузей правової системи України.

Зважаючи на сучасні тенденції законотворчого процесу в Україні у сфері регулювання кримінальних процесуальних правовідносин та реалії процесуальної діяльності органів досудового розслідування, важливе місце у сфері наукових досліджень з кримінального процесу посідає захист інформації у кримінальному провадженні.

Зокрема, суттєвим питанням, яке може істотно вплинути на хід кримінального провадження, завдати шкоди правам, свободам і законним інтересам учасників кримінального провадження, стати на заваді встановлення обставин, що підлягають доказуванню і мають значення для кримінального провадження, є розголошення відомостей, одержаних під час досудового розслідування. Як доречно зазначає А.О. Ляш, щоб запобігти цьому, законом встановлена заборона розголошувати такі відомості, а в разі необхідності окремі відомості можна розголосити лише з дозволу слідчого або прокурора [7].

Варто зазначити, що інститут недопустимості розголошення відомостей досудового розслідування закріплений нормативно та має важливе значення на міжнародному рівні (зокрема, його положення передбачені у Міжнародному пакті про громадянські і політичні права, прийнятому Генеральною Асамблеєю ООН 16 грудня 1966 року, Кодексі поведінки посадових осіб з підтримання правопорядку, прийнятому Генеральною Асамблеєю ООН 17 грудня 1979 року, Мінімальних стандартних правилах ООН, що стосуються відправлення правосуддя щодо неповнолітніх («Пекінські правила»), затверджених Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1985 року, Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року). Проте на практиці трапляються випадки недобросовісного дотримання цієї норми, що в результаті призводить до порушення засад кримінального провадження та роботи слідчих і прокурорів.

Саме тому кримінальний процес потребує встановлення додаткових гарантій збереження інформації під час досудового розслідування. Важливим кроком у встановленні таких гарантій стало внесення до Верховної Ради України законопроєкту від 01.09.2020 № 4003 «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо підвищення ефективності протидії кібератакам», яким пропонується можливість застосування слідчим чи прокурором окремого заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді термінового збереження інформації.

Проте, проаналізувавши запропонований нормативний акт, нами звернено увагу на деяку неузгодженість і недосконалість правових норм, що породжує за собою необхідність формування напрямів удосконалення гарантій збереження інформації під час досудового розслідування.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Процесуальні засади збереження інформації під час досудового розслідування вивчали у своїх працях чимало вчених, серед них: В. В. Вапнярчук, В. І. Галаган, Ю. М. Грошевий, Н. В. Жогін, Н. С. Карпов, В. С. Кузьмічов, А. В. Крилов, А. О. Ляш, В. П. Лавров, Л. М. Лобойко, О. В. Капліна І. В. Смолькова, В. М. Тертишник та інші.

Виклад основного матеріалу

Варто наголосити, що нерозголошення відомостей досудового розслідування (таємниця досудового розслідування) у кримінальному процесуальному праві, як правило, розглядається у системі загальних положень досудового розслідування [13, с. 201].

Відповідно до положень ст. 222 КПК України відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з дозволу слідчого або прокурора і лише у визначеному обсязі. Водночас у ч. 2 цього кодексу визначено припис про те, що у необхідних випадках слідчий, прокурор попереджає осіб, яким стали відомі відомості досудового розслідування у зв'язку з участю в ньому, про їх обов'язок не розголошувати такі відомості без його дозволу, а їх незаконне розголошення тягне за собою кримінальну відповідальність, встановлену законом (кримінальна, відповідальність передбачена ст. 387 Кримінального кодексу України) [3; 5].

Тут варто звернути увагу на тому, що ч. 2 згаданої статті КПК України, порівняно з положеннями КПК України 1960 року, зазнала змін з точки зору розширення повноважень слідчого та прокурора стосовно кола учасників кримінального провадження, що можуть попереджатися про нерозголошення. Так, якщо ч. 2 ст. 121 КПК 1960 року чітко визначала, що «у необхідних випадках слідчий попереджає свідків, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача, захисника, експерта, спеціаліста, перекладача, понятих, а також інших осіб, які присутні при провадженні слідчих дій, про обов'язок не розголошувати без його дозволу даних досудового слідства.

Винні в розголошенні даних досудового слідства несуть кримінальну відповідальність за статтею 387 Кримінального кодексу України» [6], то чинна редакція ст. 222 КПК визначає, що «слідчий, прокурор попереджає осіб, яким стали відомі відомості досудового розслідування у зв'язку з участю в ньому, про їх обов'язок не розголошувати такі відомості без його дозволу. Незаконне розголошення відомостей досудового розслідування тягне за собою кримінальну відповідальність, встановлену законом» [5; 10, с. 164]. Отже, правові положення, визначені ст. 222 КПК України, тісно взаємопов'язані з нормами цього кодексу, які створюють механізми реалізації приписів про нерозголошення відомостей досудового розслідування. Водночас їх окремі елементи виступають процесуальними гарантіями забезпечення таємниці досудового розслідування. Державним органам і посадовим особам кримінальні процесуальні гарантії забезпечують можливість виконання своїх обов'язків та використання наданих повноважень для виконання завдань кримінального провадження, а іншим учасникам кримінального процесу - реально використовувати надані їм процесуальні засоби для охорони прав, свобод і законних інтересів [4, с. 56].

Щодо процесуальних гарантій збереження таємниці у досудовому розслідуванні, у науці кримінального процесу виокремлено такі:

1) нормативно-правові приписи та формулювання правових заборон розголошувати без дозволу органів досудового розслідування та прокурора інформацію, здобуту під час кримінального провадження, які викладені у нормах кримінального та кримінального процесуального законодавства;

2) процесуальна діяльності суб'єктів кримінального провадження, яка має на меті забезпечити режим таємниці досудового розслідування;

3) процесуальна форма документів, які складаються у зв'язку з попередженням учасників кримінального провадження про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування під загрозою кримінальної відповідальності;

4) предмет та обсяг інформації, отриманої під час досудового розслідування, щодо якої забезпечується режим нерозголошення;

5) процесуальний статус суб'єктів кримінального процесу, зокрема їх процесуальний обов'язок не розголошувати відомості досудового розслідування;

6) засади кримінального провадження, які визначають підґрунтя забезпечення таємниці досудового розслідування;

7) строки дії заборони розголошувати відомості досудового розслідування;

8) процесуальні можливості органів досудового розслідування та прокурора застосовувати заходи забезпечення кримінального провадження з метою реалізації положень, визначених ст. 222 КПК України [8, с. 186-187].

Також до гарантій забезпечення нерозголошення відомостей досудового розслідування віднесено процесуальну форму попередження про обов'язок не розголошувати відомості досудового розслідування і процесуальний документ, який при цьому має бути складений або у якому такий факт має бути відображений.

Адже, як справедливо зазначає А. О. Ляш, з метою подолання розбіжностей під час документування факту попередження про нерозголошення відомостей оперативно-розшукової діяльності і досудового розслідування назву документа необхідно визначити в законі [7, с. 10]. Варто зазначити, що вищеназвані гарантії реалізуються за допомогою визначених механізмів, які поділяються на дві групи.

До першої з них відносять дії, спрямовані на захист відповідних даних, що безпосередньо становлять таємницю розслідування, від протиправних посягань із боку осіб, які намагаються нею заволодіти з метою створення протидії кримінальному провадженню.

Як зазначають науковці М. Г. Шурухнов та О. В. Пушкін, така поведінка дозволяє:

а) зацікавленим особам готуватися до слідчих (розшукових) дій, продумувати різні «хитрощі», алібі, консультуватися з фахівцями, адвокатами, на підставі чого обирати певну лінію поведінки, спрямовану на протидію розслідуванню;

б) вирішити питання, пов'язані з передачею незаконно придбаного майна, переведенням або передачею грошових коштів надійним людям, за кордон, приховуванням їх у надійних місцях, зняттям готівки із пластикових карт;

в) знищити електронні носії інформації, комп'ютерну техніку, зокрема і засоби стільникового зв'язку;

г) провести зустрічі, заручитися підтримкою впливових людей, впливати на співучасників злочину, свідків; д) покинути межі відповідного регіону або навіть держави [12, с. 76].

До другої групи відносять дії слідчого, прокурора, що спрямовані на захист даних досудового розслідування від розголошення особами, яким вони стали відомі у зв'язку з їх залученням до сфери кримінального провадження. Так, В. В. Павловський акцентує увагу на тому, що кримінальний процесуальний закон за певних умов зобов'язує окремих учасників кримінального провадження не розголошувати відомості досудового розслідування у зв'язку з їх участю у проведенні певних процесуальних дії.

Наприклад, відповідно до вимог ст. 66 КПК України свідок під загрозою кримінальної відповідальності зобов'язаний не розголошувати без дозволу слідчого, прокурора, суду відомості, які безпосередньо стосуються сутності кримінального провадження та процесуальних дій, що здійснюються (здійснювалися) під час нього і які стали відомі свідку у зв'язку з виконанням його обов'язків [9, с. 132].

Проаналізувавши нормативні гарантії збереження таємниці у кримінальному провадженні і механізм їх реалізації, зазначимо, що з огляду на сучасний стан кримінального процесу в Україні законодавець пропонує встановлення додаткових гарантій у збереженні інформації під час кримінального провадження.

Згаданим нами законопроєктом «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо підвищення ефективності протидії кібератакам» визначається окремий захід забезпечення кримінального провадження у вигляді термінового збереження інформації.

Так, коли існують обґрунтовані підстави вважати, що у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбачених розділами V (стаття 176), VI (частина 3 стаття 190), VII (статті 200 та 231), XII (статті 300, 301), XVI Особливої частини Кримінального кодексу України, інформація, що міститься в електронних інформаційних системах або їх частинах, мобільних терміналах систем зв'язку, інформаційних (автоматизованих), телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних системах або невід'ємних частинах цих систем, може бути втрачена чи змінена.

Прокурор або слідчий приймає постанову про зобов'язання власника, володільця або утримувача такої інформації терміново її зберегти із забезпеченням цілісності та незмінності упродовж часу, який необхідний для того, щоб здійснити тимчасовий доступ до терміново збереженої інформації [11].

Під терміновим збереженням інформації розуміється невідкладне фіксування та подальше зберігання інформації в електронній (цифровій) формі, яка має значення для встановлення обставин у кримінальному провадженні. Строк дії постанови про невідкладне збереження інформації не може перевищувати 90 днів.

Відповідно до запропонованого проекту постанова про термінове збереження інформації зобов'язує власника, володільця або утримувача інформації, що міститься в електронних інформаційних системах або їх частинах, мобільних терміналах систем зв'язку, інформаційних (автоматизованих), телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних системах або невід'ємних частинах цих систем, не допускати розголошення в будь-який спосіб факту отримання та виконання такої постанови упродовж часу її виконання [11].

Така особа невідкладно, але не пізніше 24 годин, з моменту фактичного отримання цієї постанови забезпечує її виконання, про що негайно повідомляє прокурора, слідчого [11].

Варто зазначити, що дефініція «збереження інформації у кримінальному провадженні» є досить загальною і не визначає особливостей інформації, яку потрібно зберігати, та механізму її збереження. Це може призвести до проблем у реалізації цієї норми на практиці. Сумнів також викликає пропозиція законодавця щодо строку такого збереження, адже, на нашу думку, такий захід забезпечення повинен застосовуватися не на 90 днів, а на період, не більший здійснення конкретного кримінального провадження. У законопроекті також визначені деякі особливості та алгоритм дій слідчого щодо проведення обшуку, пов'язаного з електронними інформаційними системами або їх частинами, мобільними терміналами систем зв'язку, інформаційними (автоматизованими), телекомунікаційними, інформаційно-телекомунікаційними системами або невід'ємними частинами цих систем.

Так, слідчий, прокурор під час проведення обшуку має право відкривати закриті приміщення, сховища, речі, долати системи логічного захисту, якщо особа, присутня при обшуку, відмовляється їх відкрити, чи зняти системи логічного захисту або обшук здійснюється за відсутності осіб [11]. Якщо під час обшуку слідчий, прокурор виявив або законно отримує доступ до електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку, інформаційних (автоматизованих), телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем або невід'ємних частин цих систем, на які не поширюється дозвіл на проведення обшуку, але щодо яких є достатні підстави вважати, що інформація, що на них міститься, має значення для встановлення обставин у кримінальному провадженні, прокурор, слідчий має право здійснити пошук, виявлення та фіксацію інформації, що на них міститься, на місці проведення обшуку.

Особи, які володіють інформацією про функціонування електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку, інформаційних (автоматизованих), телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем або невід'ємних частин цих систем та застосовані щодо них заходи захисту, можуть повідомити про це слідчого, прокурора під час здійснення обшуку [11].

Така пропозиція законодавця заслуговує на увагу і подальше схвалення, адже дозволяє слідчому і прокурору отримати доступ до ймовірних доказів, які мають важливе значення для кримінального провадження. А у зв'язку із стрімким розвитком інформаційних технологій усе більше доказів є електронними, зокрема й у справах щодо «комп'ютерних» кримінальних правопорушень. Проте у цьому випадку доцільно передбачити у КПК України обов'язкову участь спеціаліста, адже слідчий або прокурор не має змоги правильно вилучити та опрацювати електронні інформаційні системи або їх частини, мобільні термінали систем зв'язку, інформаційні (автоматизовані), телекомунікаційні, інформаційно-телекомунікаційні системи або невід'ємні частини цих систем та застосовані щодо них заходи захисту. Потрібно зазначити, що система додаткових гарантій передбачена у багатьох країнах світу.

З огляду на це проаналізуємо кримінальне процесуальне законодавство Федеративної Республіки Німеччина, де інформацію, яка належить до таємниці досудового розслідування, розподіляють на таку, що стосується безпосередньо розслідування або ж приватних осіб. Порядок розголошення зазначеної інформації також має різну форму, що залежить від суб'єкта (державний службовець або приватна особа), якому надають ці відомості (стст. 474-477 КПК Федеративної Республіки Німеччина).

Відповідно до КПК цієї країни особисті дані учасників кримінального судочинства можуть буті надані тільки посадовим особам або особам, які беруть на себе спеціальні зобов'язання щодо нерозголошення або передання їх третім особам. Надання зазначеної інформації працівниками органів досудового розслідування можливе лише в письмовій формі. Також у законі зазначено, що розголошення таємниці досудового розслідування заборонено в разі, якщо це може негативно відобразитися на досягненні мети кримінального судочинства або суперечить нормам як федерального законодавства, так і законодавства федеральних земель [2].

Докладні положення можна знайти і в інших КПК країн континентальної Європи. Наприклад, у законодавстві Республіки Білорусь відомості, що стосуються таємниці досудового розслідування, можуть бути розголошені лише з дозволу слідчого або дізнавача і тільки у визначеному обсязі, якщо таке розголошення не суперечить інтересам досудового розслідування та не пов'язане з порушенням прав і законних інтересів учасників кримінального процесу (ст. 198 КПК Республіки Білорусь). Згідно із процесуальним законодавством Франції розголошення таємниці досудового розслідування допустиме, коли закон не передбачає іншого, а також у разі, якщо такі дії завдадуть шкоди правам на захист (ст. 11 КПК Франції) [2]. процесуальний кримінальний досудовий розслідування

Висновки

Отже, повністю погоджуємося з О.В. Гризою, що розголошення відомостей досудового розслідування може стосуватись як інформації про стан розслідування, інших охоронюваних законом таємниць, так і особистого життя учасників кримінального провадження, що в підсумку істотно впливає на хід кримінального провадження, стає на заваді встановлення обставин, що підлягають доказуванню, а також може розглядатись як один із способів приниження честі і гідності особи [1, с. 1].

Існуючі нормативні гарантії збереження інформації у кримінальному провадженні бажають кращого, адже на практиці трапляються випадки непоодинокого розголошення таємниці досудового розслідування учасниками кримінального провадження. У зв'язку з цим потреба у встановленні додаткових гарантій збереження інформації у кримінальному провадженні є актуальним питанням на сьогодні.

Проведений аналіз законопроєкту № 4003 щодо законодавчого закріплення термінового збереження інформації як окремого заходу забезпечення кримінального провадження за своїм змістом і структурою є позитивним і з урахуванням деяких поправок потребує подальшого схвалення народними депутатами: зокрема, потрібно передбачити механізм збереження електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку, інформаційних (автоматизованих), телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем або невід'ємних частин цих систем; передбачити обов'язкову участь спеціаліста під час обшуку, пов'язаного з доступом до відповідних систем, тощо.

Список використаних джерел

1. Гриза О. В. Гарантії забезпечення дотримання таємниці досудового розслідування: автореф. дисерт. на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук: спец. 12.00.09 - кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність / МВС України, Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ. Дніпропетровськ: ДДУВС, 2017. 21 с.

2. Єфименко І. М. Таємниця досудового розслідування в кримінальному судочинстві європейських держав. Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ. 2017. № 1 (13). URL: Мїр://е1аг.паіаи.кіе^иа/ЬМгеат/Ш456789/2773/1/ТАЄМНИЦЯ°/о20 ДОСУДОВОГО%20РОЗСЛЩУВАННЯ^ (дата звернення: 08.10.2020).

3. Кримінальний кодекс України: Закон України від 05.04.2001 № 2341-Ш. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 (дата звернення: 10.10.2020).

4. Кримінальний процес: підруч. / за заг. ред. В. В. Коваленка, Л. Д. Удалової, Д. П. Письменного. К.: Центр учбової літератури, 2013. 544 с.

5. Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України від 13.04.2012: за станом на 16.11.2017 № 2213^Ш / Верховна Рада України. URL: http://zakon1.rada.gov.ua (дата звернення: 08.10.2020).

6. Кримінально-процесуальний кодекс України: Закон України від 28.12.1960 № 1001-05 із змін., внес. згідно із законами України та рішеннями Конституційного суду: за станом на 10.03.2011 № 3028-17 / Верховна Рада України. URL: http://zakon1.rada.gov. ш (дата звернення: 08.10.2020).

7. Ляш А. О. Недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування. Часопис Національного університету «Острозька академія». Серія «Право». 2013. № 1(7). URL: http://ij.oa.edu.ua/artides/2013/n1/13laovdr.pdf (дата звернення: 08.10.2020).

8. Осауленко О. А. Кримінальні процесуальні гарантії нерозголошення відомостей досудового розслідування. Юридична наука. 2015. № 7. С. 185-193.

9. Павловський В. В. Загальні положення досудового розслідування: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09. Київ. 2016. 246 с.

10. Пасечник М. Л. Кримінальне процесуальне законодавство, що регулює слідчу таємницю. Актуальні проблеми держави і права. 2019. С. 160-166.

11. Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо підвищення ефективності протидії кібератакам»: проєкт Закону України від 01.09.2020 № 4003 / Верховна Рада України. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=69770 (дата звернення: 08.10.2020).

12. Шурухнов Н. Г., Пушкин А. В. Конкретизация положений о недопустимости разглашения данных предварительного расследования. Вестник экономической безопасности: Юридические науки. 2019. № 1. С. 75-78.

13. Якубова А. З. Недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування у кримінальному провадженні. Вісник Луганського держ. ун-ту внутр. справ ім. Є. О. Дідоренка. № 3. 2013. С. 199-209.

References

1. Hryza O. V. Harantii zabezpechennia dotrymannia taiemnytsi dosudovoho rozsliduvannia: avtoref. dysert. na zdobuttia naukovoho stupenia kandydata yurydychnykh nauk: spets. 12.00.09 - kryminalnyi protses ta kryminalistyka; sudova ekspertyza; operatyvno-rozshukova diialnist / MVS Ukrainy, Dnipropetrovskyi derzhavnyi universytet vnutrishnikh sprav. Dnipropetrovsk: DDUVS, 2017. 21 s.

2. Iefymenko I. M. Taiemnytsia dosudovoho rozsliduvannia v kryminalnomu sudochynstvi yevropeiskykh derzhav. Yurydychnyi chasopys Natsionalnoi akademii vnutrishnikh sprav. 2017. № 1 (13). URL: http://elar.naiau.kiev.ua/bitstream/123456789/2773/1/TAIeMNYTsIa%20 DOSUDOVOHO%20ROZSLIDUVANNIa.pdf (data zvernennia: 08.10.2020).

3. Kryminalnyi kodeks Ukrainy: Zakon Ukrainy vid 05.04.2001 № 2341-III. URL: https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 (data zvernennia: 10.10.2020).

4. Kryminalnyi protses: pidruch. / za zah. red. V. V. Kovalenka, L. D. Udalovoi,

D. P. Pysmennoho. K.: Tsentr uchbovoi literatury, 2013. 544 s.

5. Kryminalnyi protsesualnyi kodeks Ukrainy: Zakon Ukrainy vid 13.04.2012: za stanom na 16.11.2017 № 2213-VIn / Verkhovna Rada Ukrainy. URL: http://zakon1.rada.gov.ua (data zvernennia: 08.10.2020).

6. Kryminalno-protsesualnyi kodeks Ukrainy: Zakon Ukrainy vid 28.12.1960 r. № 100105 iz zmin., vnes. zghidno iz Zakonamy Ukrainy ta Rishenniamy Konstytutsiinoho Sudu: za stanom na 10.03.2011 № 3028-17 / Verkhovna Rada Ukrainy. URL: http://zakon1.rada.gov.ua (data zvernennia: 08.10.2020).

7. Liash A. O. Nedopustymist rozgholoshennia vidomostei dosudovoho rozsliduvannia. Chasopys Natsionalnoho universytetu «Ostrozka akademiia». Seriia «Pravo». 2013. № 1(7). URL: http://lj.oa.edu.ua/artides/2013/n1/13laovdr.pdf (data zvernennia: 08.10.2020).

8. Osaulenko O. A. Kryminalni protsesualni harantii nerozgholoshennia vidomostei dosudovoho rozsliduvannia. Yurydychna nauka. 2015. № 7. S. 185-193.

9. Pavlovskyi V. V. Zahalni polozhennia dosudovoho rozsliduvannia: dys. ... kand. yuryd. nauk: 12.00.09. Kyiv, 2016. 246 s.

10. Pasechnyk M. L. Kryminalne protsesualne zakonodavstvo, shcho rehuliuie slidchu taiemnytsiu. Aktualni problemy derzhavy i prava. 2019. S. 160-166.

11. Pro vnesennia zmin do Kryminalnoho protsesualnoho kodeksu Ukrainy ta Kodeksu Ukrainy pro administratyvni pravoporushennia shchodo pidvyshchennia efektyvnosti protydii kiberatakam: ршюй: zakonu vid 01.09.2020 № 4003 / Verkhovna Rada Ukrainy. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=69770 (data zvernennia: 08.10.2020).

12. Shurukhnov N. H., Pushkyn A. V Konkretyzatsyia polozhenyi o nedopustymosty razghlashenyia danntikh predvarytelnoho rassledovanyia. Vestnyk эkonomycheskoi bezopasnosty: Yurydycheskye nauky. 2019. № 1. S. 75-78.

13. Iakubova A. Z. Nedopustymist rozgholoshennia vidomostei dosudovoho rozsliduvannia u kryminalnomu provadzhenni. Visnyk Luhanskoho derzh. un-tu vnutr. sprav im. Ye. O. Didorenka. 2013. № 3. S. 199-209.

Abstract

Additional guarantees of keeping secret during the pre-trial investigation

N. S. Topchiy.

The article considers the issue of additional guarantees of secrecy during the pre-trial investigation, in particular the urgent preservation of information as a separate measure to ensure criminal proceedings.

It is noted that given the current trends in the legislative process in Ukraine in the field of regulation of criminal procedural legal relations and the reality ofprocedural activities ofpretrial investigation bodies an important place in the field of criminal research is the protection of information in criminal proceedings.

Attention is drawn to the fact that in practice there are cases of unfair compliance with this rule, which in turn leads to a violation of the principles of criminal proceedings and disruption of the work of investigators and prosecutors. That is why the criminal process requires the establishment of additional guarantees for the preservation of information during the pretrial investigation. An important step in establishing such guarantees was the introduction in the Verkhovna Rada of Ukraine of the draft law «On Amendments to the Criminal Procedure Code of Ukraine and the Code of Administrative Offenses to increase the effectiveness of countering cyberattacks» from 01.09.2020 №4003, which offers the possibility of investigators or prosecutors measures to ensure criminal proceedings in the form of urgent storage of information.

Having analyzed the proposed normative act, attention is drawn to some inconsistencies and imperfections of legal norms, which necessitates the formation of areas for improvement of guarantees for the preservation of information during the pre-trial investigation. In particular, it is noted that the definition of «preservation of information in criminal proceedings» is quite general and does not specify the features of the information to be stored and the mechanism of its preservation. This can lead to problems in implementing this rule in practice. The legislator's proposal regarding the term of such retention is also questionable, because in our opinion, such a precautionary measure should be applied not for 90 days, but for a period not longer than the implementation of a specific criminal proceeding. The positive point of the bill is to determine some features and algorithm of the investigator's actions to conduct a search related to electronic information systems or their parts, mobile terminals of communication systems, information (automated), telecommunications, information and telecommunications systems or integral parts of these systems.

In addition, the participation of a specialist in this category of cases is not mandatory. It is concluded that the existing regulatory guarantees for the preservation of information in criminal proceedings want the best, because in practice there are cases of frequent disclosure of the secrets of pre-trial investigation by participants in criminal proceedings. Therefore, the need to establish additional guarantees for the preservation of information in criminal proceedings is an urgent issue today.

The analysis of the draft law № 4003 on the legislative enshrinement of urgent storage of information as a separate measure to ensure criminal proceedings in its content and structure is positive and, subject to some amendments, requires further approval by MPs: in particular, a mechanism for preserving electronic information systems or parts, mobile terminals communication systems, information (automated), telecommunication, information and telecommunication systems or integral parts of these systems; provide for the mandatory participation of a specialist in a search related to access to relevant systems, etc.

Key words: criminal proceedings, pre-trial investigation, secrecy of pre-trial investigation, urgent preservation of information, measure to ensure criminal proceedings.

Размещено на Allbest.ru