Соціальна обумовленість криміналізації злочинів, пов’язаних із одержанням неправомірної вигоди та кримінальної відповідальності за їх скоєння

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівський державний університет внутрішніх справ

Соціальна обумовленість криміналізації злочинів, пов'язаних із одержанням неправомірної вигоди та кримінальної відповідальності за їх скоєння

Комарницька М.О.

аспірант кафедри кримінального права та кримінології

Анотація

кримінальний відповідальність протиправний злочинний

Стаття присвячена розкриттю сутності соціальної обумовленості як інструментів теоретичного обґрунтування необхідності запровадження кримінальної відповідальності. Мета статті передбачає вирішення нагальної потреби розкриття основних детермінант соціальної обумовленості подальшої криміналізації протиправних діянь у сфері одержання неправомірної вигоди.

Констатовано, що соціальні ризики такого виду злочинну мають надзвичайно великі системні наслідки, оскільки вони деформують систему публічного управління, не лише створюють підстави, але й розкривають реальність факту наявності паралельної системи прийняття управлінських рішень, вирішення суспільно значимих питань за винагороду, що саме собою має протиправний злочинний характер та не може вважатись нормальним виразом реалізації державно-владних або публічно-управлінських функцій. Досліджено основні аспекти соціальної обумовленості криміналізації протиправних діянь у сфері одержання неправомірної вигоди. Установлено соціально-економічні наслідки та реальні розміри збитків завданих скоєнням злочинів пов'язаних з одержанням неправомірної вигоди. Установлено невідповідності сучасного стану криміналізації відповідальності за вказані злочини з їх реальним негативним ефектом на публічно-політичну сферу суспільних відносин. Зроблено висновок, що по-перше, саме через рівень та ступінь обґрунтування соціальної обумовленості можна досягнути ефективності в теоретичному опрацюванні ознак та детермінант злочинного діяння, спрямованого на одержання неправомірної вигоди, що повинно надалі призвести до закріплення відповідного складу злочину у КК України. По-друге, соціальна обумовленість кримінальної відповідальності за аналізовані злочини обґрунтовується через статистичну вимірюваність розміру збитків, завданих такими протиправними діяннями. По-третє, важливим елементом криміналізації та диференціації видового складу злочинів, предметом яких є одержання неправомірної вигоди, є статистичне відтворення та спостереження за динамікою їх та іншими ознаками, які їх характеризують.

Ключові слова: соціальна обумовленість, криміналізація, корупційні злочини, одержання неправомірної вигоди, злочинна діяльність.

The social conditionality of crimes criminalization related to obtaining of unlawful benefits and criminal liability for their commitment

Annotation

The essence of social conditionality is discovered in relation to some instruments of theoretically specified framework to impose criminal responsibility. The article aim presupposes to work out an urgent need to reveal main social aspects of unlawful acts criminalization in the field of obtaining criminal benefits. It is stated that social hazards of such a kind crime have extremely systematic consequences since they transform a system of public administration. They set up not only preconditions but open up the reality of administrative decisions parallel making, a solution of socially important issues for benefits that have a criminal character and can't be considered as an acceptable way of public and governmental functions implementation. The fundamental aspects of socially determined unlawful actions criminalization in the field of obtaining criminal benefits. The social and economic consequences and real volumes of losses as a result of obtaining criminal benefits are determined. Some discrepancies are outlined with regard to the modern state of criminal responsibility for indicated crimes with their real negative effect on the public and political sphere of social relations. It is concluded that owing to a level of social reasoning explanation one can achieve efficiency in the theoretical analysis of features and determinants of criminal acts aimed at obtaining illegal benefits. In the long term it might lead to fixing of the certain corpus delicti in the Criminal Code of Ukraine. Secondly, social reasoning of criminal responsibility for crimes under analysis is explained through a statistics measurement of losses as a result of such unlawful acts commitment. Thirdly, the significant element of criminalization and differentiation of obtaining unlawful benefit crimes is a statistical embodiment and observation their typical features.

Key words: social reasoning, criminalization, corruption crimes, obtaining of unlawful benefit, criminal activity.

Актуальність теми

«Соціальна обумовленість» як категорія, котра здатна надати риси кримінально-караного діяння моделі протиправної поведінки, яка традиційно в суспільстві таким не вважалась, є потужним інструментом сучасної кримінально-правової політики держави. Будь-яке протиправне діяння незалежно від ступеня тяжкості демонструє нехтування засадами законності та правопорядку, встановленому державою в суспільстві та соціумі. Держава не просто проголошує правові цінності в державі, вона встановлює та визначає засади правопорядку, забезпечує його реалізацію та підтримку, створює передумови для боротьби з порушеннями, зокрема шляхом запровадження кримінальної відповідальності. Одержання неправомірної вигоди особами за виконання ними своїх службових повноважень або за утримання від вчинення дій, що безпосередньо входить до їх службових обов'язків - все це негативно впливає на баланс суспільних інтересів. Деформація системи зобов'язальних відносин та системи публічного управління досягає свого піку за умови, коли одержання неправомірної вигоди призводить до прийняття особами рішень, які суперечать цілям демократичного розвитку, свободи ринку та дотримання конкурентних правил тощо. Тому об'єктивується актуальність соціальної обумовленості запровадження кримінального покарання за такі злочини. Із погляду суспільства, це розглядається як необхідний елемент дотримання порядку у сфері публічного управління та корпоративного управління. Із погляду держави - це забезпечує транспарентність державної політики та якість надання адміністративних послуг населенню й бізнесу.

Ступінь наукового дослідження проблеми

Питаннями обґрунтування потреб криміналізації протиправних діянь щодо одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки її одержання присвячувались роботи таких дослідників, як О.Ю. Бусол, О.І. Гузоватий, Д.А. Третьяков, М.І. Хавронюк, Ю.О. Чернега, О.Ю. Шостко та інші.

Мета статті

На сьогодні є нагальна потреба розкриття основних детермінант соціальної обумовленості подальшої криміналізації протиправних діянь у сфері одержання неправомірної вигоди.

Виклад матеріалу

Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди є одним із найбільш соціально значимих та небезпечних кримінальних проявів корупції в сучасному суспільстві. Ризики та небезпека цього виду злочинів не є такою очевидною, яка буває, наприклад, від злочинів проти особи, проти власності чи суспільного порядку, оскільки майже завжди корупційні злочини не мають яскраво вираженої, вимірюваної та наочної шкоди. Важко визначити розмір шкоди від одержання посадовими особами неправомірної вигоди, оскільки така категорія шкоди відноситься до умовною, можливої та потенційної. Реальність проявів аналізованого виду злочинної поведінки розкривається лише через порушення цілісності та законності системи публічного чи корпоративного управління, оскільки демонструє ситуацію, за якої розкривається протизаконний характер конкретної дії конкретної посадової чи службової особи в конкретний момент часу, що лише дає підстави для того, щоб уявити можливі попередні корупційні дії такої особи.

Натомість, на нашу думку, соціальні ризики такого виду злочинну мають надзвичайно великі системні наслідки, оскільки вони деформують систему публічного управління, не лише створюють підстави але й розкривають реальність факту наявності паралельної системи прийняття управлінських рішень, вирішення суспільно значимих питань за винагороду, що саме собою має протиправний злочинний характер та не може вважатись нормальним виразом реалізації державно-владних або публічно-управлінських функцій.

Соціальна обумовленість - це реакція держави на суспільну потребу в запровадженні нового рівня та нової якості гарантій законності. Ураховуючи характер аналізованого складу злочину, держава повинна створювати передумови для підвищення рівня довіри до власних механізмів та власного апарату, через що транспарентність публічного управління визначається основним показником ефективності системи державного управління.

На думку О.І. Гузоватого, соціальна обумовленість кримінальної відповідальності - «це репресивно-правове реагування держави на «болюче» для неї та суспільства заподіяння шкоди таким благам, як відносини, які забезпечують авторитет держави, порядок здійснення державної служби, мета й завдання установ та організацій публічного сектора, встановлений (нормативно закріплений) порядок їх функціонування» [2, с. 35-38]. Із цього ж приводу Л.М. Прозументов зазначає, що така реакція держави охоплюється ознаками необхідної криміналізації суспільно небезпечного діяння, тобто коли держава реагує на суспільну потребу визнання протиправним та кримінально караним певне діяння, що втілюється в новелізації кримінального законодавства. Але для такої новелізації необхідна реальна підстава, яка з погляду дослідника «означає наявність дійсної суспільної потреби у кримінально-правовій нормі» [5, с. 19-22]. Дійсність суспільної потреби означає критичну необхідність, тобто критичний стан соціальної невдоволеності тією чи іншою проблемою, яка потребує втручання з боку держави. Це все детермінує різні ознаки соціальної обумовленості, але на думку М.І. Хавронюка, головне полягає в тому, що вона розкривається через суспільну небезпечність діяння, в загрозі заподіяння або в заподіянні шкоди об'єктам кримінально-правової охорони [7, с. 55]. До такого висновку можна поставитись скептично, оскільки складно визначити реальний обсяг шкоди, яка заподіюється суб'єктами злочину, передбаченого, наприклад, ст. 368, 368-1, 368-3, 368-4, 368-5 КК України.

Цікаво, що Д.А. Третьяков щодо цього вказує на оціночний характер суспільної небезпеки та шкоди, яка завдається внаслідок прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди. Хоча дослідник і називає цю сукупність злочинів «фактором створення загрози національній безпеці та демократичному розвитку України з огляду на те, що корупція в Україні має масштабний, системний, організований характер і справляє визначальний вплив на політику, економіку та інші сфери суспільного життя» [6, с. 421]. О.Ю. Шостко щодо цього зазначає: «найбільш небезпечним для держави й суспільства є ситуація, коли корупційні злочини вчиняють керівники державних, правоохоронних органів, органів місцевого самоврядування, які незаконно й неправомірно використовують свій державний статус для отримання переваг. Від інших злочинців подібні особи відрізняються обсягами й масштабністю владних можливостей для самозбагачення та отримання інших вигод» [9, с. 179-182]. Тобто соціальна обумовленість відповідальності за злочини, пов'язані із прийняттям пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди розкривається через особливість правового статусу осіб злочинців, а також їх можливості щодо доступу до процесу прийняття рішень, виконуючи функції держави.

Водночас Ю.О. Чернега зауважує, що суспільну небезпечність утворює низка чинників: характеристика (з погляду важливості) об'єкта злочину; характер і розмір заподіяної шкоди; характеристика об'єктивної сторони діяння (спосіб учинення злочину, спосіб, знаряддя та засоби, за допомогою яких учинено, час, місце, обставини, стан його вчинення); форми та ступінь вини особи, яка вчинила злочин; мотиви злочинної діяльності та мета, досягнення якої переслідувалось винним [8, с. 53-54]. Зважаючи на те, що в корупційних відносинах зацікавлені не тільки особи, вповноважені на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування та прирівняні до них особи, але й пересічні громадяни, важливим складником є підтримка й заохочення їх до активної протидії цьому феномену [1]. Саме тому соціальна обумовленість відповідальності за всі корупційні злочини проявляється в тому, що корупція деформує систему публічного управління, вона створює передумови для створення паралельної системи прийняття рішень, легітимізованих комплексом та обсягом повноважень посадових осіб публічного або приватного права, але наслідки яких жодним чином не відповідають потребам державного розвитку, спотворюють поняття законність та деформуються соціальну справедливість.

Таким чином, соціальна необхідність криміналізації злочинів, предметом яких є неправомірна вигода, є об'єктивною через той негативний ефект, який справляє на суспільну свідомість така протиправна діяльність осіб, уповноважених на виконання функцій держави або на яких покладені відповідні функції та повноваження в юридичних особах приватного права. Розуміючи, що надання неправомірної вигоди зробить більш оперативним, повним чи своєчасним рішення відповідної особи в інтересах того, хто звернувся із запитом, або навпаки - надання неправомірної вигоди зупинить дію посадової чи службової особи - суспільство зменшить рівень довіри до офіційної влади. Соціальна необхідність у криміналізації нових складів корупційних злочинів, пов'язаних з одержанням неправомірної вигоди, розкривається ще й через необхідність уточнення та більшої детермінації наявних складів злочинів, для цілей правильної кваліфікації злочинної діяльності.

Теоретичні засади соціальної необхідності криміналізації відповідальності за скоєння аналізованих злочинів розкривається через відповідь на питання: «Чи досягають види покарання функцій кримінальної відповідальності?». Сучасний підхід законодавця до визначення виду та розміру покарання за аналізований вид злочинів демонструє невідповідність потенційно можливим обсягам збагачення осіб, що скоюють корупційні злочини. Корупція - це явище, тривале в часі, а тому за період наявності стійких корупційних зв'язків може відбуватись накопичення особами такого обсягу неправомірної вигоди, яка не лише дасть змогу покрити збитки від притягнення до відповідальності, але й через використання її неправомірним шляхом ще й уникнути такої відповідальності.

Саме тому є логічна потреба для відображення відомостей про матеріальні збитки, їх відшкодування у процесі протидії злочинній діяльності за корупційними правопорушеннями правоохоронними органами України (табл. 1). Водночас, аналізуючи збитки, варто звернути увагу на те, кому саме ці збитки завдаються більшою мірою: системі публічного управління чи суспільству. Така неоднозначна ситуація із встановленням потерпілих осіб певним чином нівелює соціальну обумовленість відповідальності за прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою як діяння, яке відзначається суспільною небезпекою в розумінні суспільної шкоди, тобто шкоди, заподіяної громадянам держави.

Аналізуючи дані табл. 1, можна побачити, що збитки, завдані скоєнням злочинів, пов'язаних з одержанням неправомірної вигоди, хоча й мають певний тренд коливання, однак є вражаючими в абсолютному вимірі. Наприклад, у 2017 році розмір збитків складав 16,3 млрд. грн., в 2018 - 5,4 млрд. грн., а в 2019 - 51,8 млрд. грн., що є дійсно надзвичайно високими показниками, й це враховуючи той факт, що ця сума є встановленою шкодою, тобто шкодою доведеною і такою, розмір якої потрібно стягнути. Водночас сума відшкодованих збитків, яка може бути опосередкованим показником ефективності системи кримінального переслідування та виконання покарань, демонструє що стягується приблизно від 2% до 10% від суми завданих збитків в річному виразі.

Такі обсяги шкоди, а також суб'єктний склад осіб, яким така шкода завдана - органи публічної влади - демонструє зниження спроможності держави та органів місцевого самоврядування забезпечувати найбільш гострі соціально-економічні потреби громади та населення України загалом через фактичне вимивання коштів із бюджетів різних рівнів.

Але це не означає, що ці ресурси зникли, - вони перейшли з легального сектора економіки в тіньовий, підсиливши за такої умови злочинний корупційний компонент, зокрема в середовищі тих же органів державної влади та місцевого самоврядування, яким завдані фінансові збитки. І саме в цьому, а не лише в надмірних обсягах матеріальних збитків, завданих корупційними злочинами, і проявляється найбільша суспільна небезпека від аналізованого виду злочину, що й собі зумовлює необхідність криміналізації протиправної діяльності, яка призводить до відповідних наслідків.

Останнє дає нам підстави запропонувати внести зміни у форму звітності «Звіт про стан протидії корупції за формою № 1-КОР», затверджену Наказом Генеральної прокуратури, Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки, Міністерства доходів і зборів,

Міністерства оборони, Державної судової адміністрації України від 22.04.2013 р. № 52/394/172/71/268/60 шляхом доповнення Розділу 5 цього звіту «Відомості про матеріальні збитки, їх відшкодування та вилучення предметів злочинної діяльності за корупційними правопорушеннями (за закінченими розслідуванням кримінальними провадженнями)» розбивкою графи «Установлена сума матеріальних збитків» на видову кваліфікацію корупційних злочинів, котрі дасть змогу вимірювати конкретний розмір збитків, завданих різними корупційними злочинами.

До речі, диференціація корупційних злочинів за видовою класифікацією, передбаченою статтями кк України, здійснюється в межах зазначеного вище звіту, але робиться це щодо таких показників, як «кількість кримінальних правопорушень». Аналіз кількості корупційних злочинів демонструє, що законодавець відносить до них значно більше кримінально караних діянь, ніж передбачено в Розділі XVII КК України «Злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг», що є однією з підстав запропонувати зміну кодифікації особливої частини КК України, створивши окремий Розділ «Корупційні злочини», до якого внести склади злочині, які відображені у статистичній звітності щодо розслідування корупційних діянь.

Але якщо поглянути на табл. 2, то можна побачити, що найбільшу питому вагу складають злочини передбачені ст. 368 КК України.

Якщо проаналізувати видову характеристику корупційних злочинів, то може видатись, що кількість скоєння злочинів, які кримінальний закон ідентифікує як «незаконне збагачення», становлять найменшу частину вибірки. Хоча об'єктивним є те, що цей злочин тісно пов'язаний із одержанням неправомірної вигоди й до того ж має характеру тривалого злочину, що більш повною мірою відображає розуміння корупційного діяння.

Таблиця 1. Відомості про матеріальні збитки та їх відшкодування особами, що вчинили корупційні злочини (за закінченими розслідуванням кримінальними провадженнями), млн.. грн.*

Таблиця 2. кількість корупційних злочинів, кримінальні провадження за якими закінчені розслідуванням*

Таким чином, ми приходимо до висновків, що соціальна обумовленість відповідальності за прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою визначається такими ключовими аспектами:

- по-перше, значні обсяги реальних збитків, які завдаються державному та місцевому бюджету вказаним видом протиправної діяльності. Хоча чітко визначити такий обсяг досить складно через відсутність необхідної статистичної інформації саме за видовим складом злочинів, натомість ураховуючи загальну питому вагу скоєних злочинів у загальному обсязі корупційних злочинів, доцільно зауважити, що обсяги завданої ними шкоди будуть значними;

по-друге, прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою створює передумови для прийняття такою особою рішень, зокрема на виконання функцій держави, які не відповідають інтересам держави, громади, суспільства тощо. Тому відбувається створення паралельної правової дійсності, в якій перебувають суб'єкти суспільних відносин, які отримали адміністративну послугу, прийняте на свою користь політичне рішення, конкретний ресурс, переданий від комунальної чи державної власності у приватну тощо. Ураховуючи протизаконність, прийнятого рішення, юридичні наслідки, які воно породжує, також не можуть повною мірою характеризуватись як легальні чи легітимізовані у законний спосіб;

по-третє, прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою приватного права призводить до негативних наслідків для ринкової економіки, деформуючи приватний сектор;

по-четверте, наявність об'єктивних факторів та чинників зовнішнього середовища, які впливають на необхідність криміналізації нових видів злочинної корупційної діяльності;

по-п'яте, в сучасних умовах розвитку технологій та моделей організаційного впливу на систему прийняття рішень у публічному та корпоративному управлінні є потреба подальшої диверсифікації та диференціації видового різноманіття корупційних злочинів.

Сама собою поява такого різновиду злочинного діяння, як прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою стала можливою через еволюцію кримінально-правової думки шляхом уточнення та деталізації складів корупційних злочинів.

Подальше виділення або оптимізація видового складу аналізованих злочинів повинна відбуватись найперше з метою підвищення ефективності кримінального переслідування за їх скоєння. Але для цього є нагальна потреба для дослідження закордонного досвіду у сфері регламентації кримінальної відповідальності за прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди.

Висновки

Теоретичне та практичне опрацювання проблеми соціальної обумовленості кримінальної відповідальності за прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди, а також самої криміналізації відповідних складів злочинів дало змогу встановити наступне.

По-перше, саме через рівень та ступінь обґрунтування соціальної обумовленості можна досягнути ефективності в теоретичному опрацюванні ознак та детермінант злочинного діяння, спрямованого на одержання неправомірної вигоди, що повинно надалі призвести до закріплення відповідного складу злочину у КК України.

По-друге, соціальна обумовленість кримінальної відповідальності за аналізовані злочини обґрунтовується через статистичну вимірюваність розміру збитків, завданих такими протиправними діяннями.

По-третє, важливим елементом криміналізації та диференціації видового складу злочинів предметом яких є одержання неправомірної вигоди є статистичне відтворення та спостереження за динамікою їх та іншими характеризуючими ознаками.

Таким чином, соціальна обумовленість в аналізованому виді злочинної діяльності розкривається як теоретичний інструмент, засіб демонстрації реальної соціальної небезпеки, які несуть у собі вказані злочини, демонстрація чого забезпечується статистичними даними та соціально-економічними наслідками.

Література

1. Бусол О.Ю. Протидія корупційній злочинності в Україні у контексті сучасної антикорупційної стратегії: дис. ... д-ра юрид. наук. Київ, 2015. 470 с.

2. Гузоватий О.І. Кримінальна відповідальність за незаконне збагачення (порівняльне дослідження): дис. ... к.ю.н.; спеціальність: 12.0.08. Дніпро: ДДУВС, 2016. 273 с.

3. Звіт про стан протидії корупції за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019 рік за формою № 1-КОР URL: https://mvs.gov.ua/ua/pages/274_Statistika.htm/.

4. Кримінальний кодекс України: Кодекс України від 05.04.2001 р. № 2341-Ш. - URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14.

5. Прозументов Л.М. Общественная опасность как основание криминализации (декриминализации) деяния Вестник Воронежского института. № 4. 2009. С. 18-24.

6. Третьяков Д.А. Деякі питання щодо доцільності криміналізації пропозиції неправомірної вигоди. Форум права. 2013. № 4. С. 419-422.

7. Хавронюк М.І. Довідник з Особливої частини Кримінального кодексу України. Київ: Істина, 2004. 504 с.

8. Чернега Ю.О. Відповідальність за підкуп за кримінальним правом України: дис. ... к.ю.н.; спеціальність: 12.00.08. Львів, Львівський державний університет внутрішніх справ МВС України, 2019. 223 с.

9. Шостко О.Ю. Стан і тенденції виявлення кримінальних корупційних правопорушень в Україні. Проблеми законності. 2018. Вип. 141. С. 175-185.

Размещено на Allbest.ru