Організація роботи органів земського самоврядування по виробництву й популяризації керамічних вогнетривких матеріалів у Полтавській губернії на прикладі Роменського повіту (початок ХХ ст.)

Основна частина

Діяльність органів земського самоврядування все більше приковує увагу науковців, краєзнавців - усіх небайдужих до історичного минулого і майбутнього Української держави. Цінною підмогою для сучасників може бути пакет земських директивних документів і вивчення досвіду їх втілення з метою підвищення життєвих стандартів населення, збереження і примноження культурних традиції краю. Заходи Полтавського губернського земства з розвитку вогнетривкого будівництва на межі ХІХ-ХХ століть здійснювалися цілеспрямовано.

Досвід Полтавського губернського земства у визначенні пріоритетних соціально-економічних напрямів діяльності і планомірної їх реалізації потребує системного вивчення. Питання організації складської діяльності по збереженню і реалізації вогнетривких матеріалів є недостатньо розробленим, а наявні наукові джерела окреслюють лише загальні тенденції цієї проблеми.

Предметом нашого дослідження є період діяльності Полтавського губернського земства в 1894-1916 роках. З'ясовуються причини, що спонукали губернське земство вжити першочергові заходи з розвитку вогнетривкого будівництва в Роменському повіті.

Із визначеної мети (дослідження виробництва, збереження й популяризації вогнетривких матеріалів на Полтавщині) випливають такі завдання:

1) з'ясувати безпосередню причетність земства до розвитку виробництва вогнетривких будівельних матеріалів у Роменському повіті;

2) проаналізувати основні процеси у цій справі;

3) показати позитивні зміни у вогнетривкому будівництві, а також наслідки впровадження черепиці в будівельну справу в рамках проєкту захисту населення від пожеж.

На засіданні 18 грудня 1896 року Полтавська губернська земська управа запропонувала з початку весни 1897 року розпочати будівництво черепичного заводу у м. Смілому Роменського повіту. Відповідно до доповіді управи № 140 1902 року про умови передачі Смі- лянського черепичного заводу в підпорядкування Ро- менської повітової земської управи, губернська управа затвердила інструкцію щодо управління цим підприємством. Передача була можлива за умови, якщо черепиця першого ґатунку буде реалізовуватися на заводі не дорожче ніж 30 руб. за тисячу [2, c. 193].

1901 року з'їздом діячів кустарної промисловості (м. Полтава) були запропоновані заходи з урегулювання збуту складської продукції: влаштування складів та виставок, шляхом публікацій [12, c. 13].

Склади пропонувалися трьох типів : а) для постачання матеріалів і знарядь; б) торговельні склади для прийому та продажу продукції, а також для видачі позик і авансів на її виготовлення; в) склади змішаного типу, що виконували б перелічені операції [12, c. 13]. Висновки з'їзду були узяті до уваги органами земського самоврядування. Хоча учасники з'їзду більше уваги сконцентрували на гончарних виробах, проте, будівельна кераміка, як складова гончарства, не менше потребувала вирішення питань збереження і збуту продукції.

На прохання повітових управ, Полтавським губернським зібранням було доручено губернській управі забезпечити доставку та збут черепиці, що зберігалася на складах, для потреб земських та громадських закладів. Витрати на перевезення були віднесені на рахунок страхового капіталу, для чого виділено 3000 руб.

У реалізації протипожежних заходів губернського земства чималу роль відігравав Смілянський черепичний завод. Із часу відкриття і до середини січня 1901 року ним керував М.Г. Яновський. Земля, на якій побудували завод, була передана для визначеної мети козаками та селянами м. Смілого [10, c. 43].

Орендатор п. Рейх, який очолював господарство, був зацікавлений у зростанні заводських потужностей. Хоча завод за масштабами виробництва був значно менший за Мало-Будищанський у Зіньківському повіті, але кількість виготовленої продукції обома ними була майже однаковою (у 1905 році виготовлено 625 668 одиниць). Черепиця Смілянського заводу реалізовувалася за різною ціною: перший сорт - 30 руб., другий - 20 руб., третій - 10 руб. Така система відбору і продажу сприяла швидкій реалізації продукції [5, c. 105].

Питання діяльності черепичних заводів постійно розглядалося на засіданнях губернських земських органів. Була створена спеціальна комісія з черепичної справи для вивчення та внесення пропозицій щодо подальшого напрямку їх роботи. Оскільки на Мало-Будищанському заводі збудували нові приміщення і завершили їхнє оснащення, що гарантувало збільшення виробництва підприємства, губернській управі було запропоновано:

1) влаштувати склад черепиці при залізничній станції в м. Ромнах;

2) призупинити на рік діяльність Смілянського заводу через те, що на кінець року на його складах зберігалося 50 000 штук черепиці [8, с. 46].

Наявність складських приміщень гарантувала б земству більш вигідні ціни на черепицю. Йшлося, що правильно обладнаний склад при залізниці зменшить вартість гужової доставки, встановлену місцевими перевізниками [7, с. 9-11; 6, с. 416].

Склад вогнетривких будівельних матеріалів був переведений з Роменського богоугодного закладу до залізничної станції. Для його облаштування асигнували 1000 руб. та виділили із Смілянського заводу 100 000 одиниць черепиці на покриття даху нового приміщення [1, с. 97]. Висновок страхової комісії щодо облаштування складу черепиці поблизу залізничної станції м. Ромни був затверджений губернською управою, а витрати на його утримання включені до кошторису видатків 1907 року [6, с. 416].

1906 року Полтавським губернським земством розглядалося питання придбання ділянки землі для організації складу черепиці при залізничній станції м. Полтава. Земство брало до уваги умови поставок та задоволення щорічних потреб населення, а наявність складу при станції гарантувала б більш вигідні ціни та кращі за якістю матеріали. Таким чином вдалося б уникнути збільшення ціни через гужову доставку місцевих перевізників. Губернським земством на будівництво критого навісу для складу черепиці площею 186 кв. саж. та збереження до 400 000 одиниць було виділено 2099 руб. [7, с. 9-11]. Оскільки площа поблизу залізничних станцій в містах Полтаві і Ромнах для збереження черепиці була недостатньою, то відправлення її уповільнювалося [4, с. 585-588].

Організація доставки цегли та черепиці на склади Полтавському губернському земству коштувала дорого. Перед губернським зібранням постало питання про рентабельність Смілянського та Старовєровського заводів, котрі, на думку губернської управи, мали невигідне розташування (далеко від залізниці). Глина поблизу заводів була визнана неякісною, а необхідний для виробництва пісок знаходився на великій відстані, що впливало на вартість черепиці. Для уніфікації цін на території губернії страхова комісія запропонувала оплату залізничного тарифу до всіх станцій, тобто введення в практику безкоштовної доставки черепиці до повітів залізничними шляхами [6, с. 417].

Губернська земська управа розглянула питання про необхідність страхування заводських будівель. Станом на 1905 р. усі приміщення цегляного та черепичного заводів села Малі Будища та Смілянського заводу коштували 400 000 руб. Губернська управа звернулася із проханням до земського зібрання дозволити застрахувати забудови та майно заводів на суму, яку губернське земське зібрання визнає за необхідну [11, с. 52].

Будівельне відділення губернської управи у брошурі, виданій в зв'язку з участю у Катеринославській виставці (1910 р.), наголошувало, що потрібно ще не менше як 6 років, щоб у кожному населеному пункті Полтавської губернії був хоча б один черепичний дах [3, с. 180].

Питання популяризації вогнетривкого будівельного матеріалу розглядалося губернським земством у 1910 р. На його засіданні зазначалося, що майже у всіх повітах влаштовуються сільськогосподарські виставки, де, як і на великих ярмарках, обов'язково потрібно рекламувати тему зведення дахів із черепичним покриттям. Йшлося й про те, що велика кількість складської продукції третього сорту не знаходила споживача. Була внесена пропозиція віддавати її безкоштовно всім бажаючим для своїх забудов. На думку гласних, така благодійна акція мала йти на користь страховому відділенню [3, с. 103].

Губернська управа фінансово підтримувала організації, що займалися таким видом діяльності. Так, Ро- менському товариству сільських господарів на покриття частини витрат з облаштування показових виставкових павільйонів із вогнетривких матеріалів (два покриті гончарною черепицею, один - глиносоломою) була виділена сума в розмірі 2000 руб. Виставка обслуговувала кілька повітів. У 1912 р., незважаючи на дощове літо, її переглянуло 18 736 жителів губернії [13, с. 10]. У 1913 р. Товариством було зведено нові будівлі для виставки площею 1 десятина. Загалом було витрачено 11 000 руб. Губернська управа підтримала це клопотання і видала відповідні розпорядження про відшкодування цієї суми зі страхового капіталу [9, с. 313-314].

Оскільки дрібні підприємства були розкидані по території губернії, виставки виконували функцію Зборів, адже саме на них проходило активне обговорення назрілих технічних і фахових питань, що стосувалися збереження і реалізації вогнетривких матеріалів.

Заходи з широкого ознайомлення населення та зниження вартості черепиці для покупців, безоплатний відпуск зі складів для земських закладів, а також перевезення за рахунок земства на всі залізничні станції губернії сприяли тому, що протягом літа 1909 року кількість проданої черепиці досягла 1 518 102 одиниці.

Висновок

Аналізуючи вищевикладене, зауважимо, що в роботі Полтавського губернського земства простежується глибока обізнаність справи на місцях, цілеспрямованість у досягненні мети. Через систему адміністративних і організаційних заходів органи земського самоврядування активно впроваджували в життя державну соціальну політику щодо захисту населення у надзвичайних, критичних ситуаціях.

Улаштування складських приміщень сприяло активізації виробничих процесів підприємств по виготовленню керамічних будівельних матеріалів, а відтак - захисту населення від пожеж. Досвід Полтавського губернського земства заслуговує на увагу у вирішенні актуальних соціально-економічних і соціокультурних питань сьогодення.

вогнетривкий керамічний земський будівництво

Джерела

1. Журналы Полтавского губернского земского собрания 41 очередного созыва, 1905 года. Полтава : Типо-Литография И. Фришберга и С. Зохоровича, 1906. 125 с.

2. Журналы Полтавского губернского земского собрания ХХХУШ очередного созыва, 1902 год. Полтава : Типо-Литогра- фия Л. Фришберга, 1903. 208 с.

3. Полтавское губернское земское собрание 46 очередного созыва. С 1 по 10 декабря 1910 года. Полтава : Типо-Литогра- фия Л. Фришберга, 1911. 696 с.

4. Полтавское губернское земское собрание ХЬУ очередного созыва с 1 по 10 декабря 1909 года. Полтава : Типо-Литогра- фия Л. Фришберга, 1910. 630 с.

5. Полтавское губернское земское собрание ХЫ очередного созыва. С 15 по 22 января 1906 года. (Стенографический отчет). Полтава : Типография Л. Фришберга, 1906. 473 с.

6. Полтавское губернское земское собрание ХЬН очередного созыва. (30 ноября - 8 декабря 1906 года). Полтава : ТипоЛитография Л. Фришберга, 1907. 456 с.

7. Полтавское губернское земство. Чрезвычайное собрание 27 марта 1906 г. Журнал и доклады. Полтава : Электрич. Типография Торгового дома И. Фришберг и С. Зорохович, 1906. 26 с.

8. Полтавскому губернскому земскому собранию 42-го очередного созыва Ревизионной комиссии доклад 1906 года. Полтава : Типо-Литография Л. Фришберга, 1906. 90 с.

9. Полтавскому губернскому земскому собранию 49-го очередного созыва Губернской земской управы доклады 1913 года. Полтава : Типо-Литография Л. Фришберга, 1913. 708 с.

10. Полтавскому губернскому земскому собранию XL очередного созыва Ревизионной комиссии Доклад 1904 года. Полтава : Типо-Литография Л. Фришберга, 1904. 45 с.

11. Полтавскому губернскому земскому собранию ХLI очередного созыва Губернской земской управы доклады 1905 г. Полтава : Типо-Литография Л. Фришберг и С. Зохорович, 1906. 192 с.

12. Постановления областного съезда деятелей кустарной промышленности в г. Полтаве 27 сентября - 6 октября 1901 года. Полтава : Типо-Литография М. Л. Старожитского, 1901. 19 с.

13. Строительное отделение. Мероприятия по огнестойкому строительству. Отчет по строительному отделению Полтавской земской управы за 1914 год. Полтава : Типо-Литография Л. Фришберга, 1915. 142 с.

1. Zhurnaly Poltavskogo gubernskogo zemskogo sobranija41 ocherednogo sozyva, 1905 goda. (1906) [Magazines of the Poltava provincial zemstvo assembly of the 41st regular convocation, 1905.]. Poltava : Tipo-Litografija I. Frishberga i S. Zohorovicha. [in Russian].