Організаційно-тактичні питання вилучення документів у процесі розслідування кримінального банкрутства

Размещено на http://www.allbest.ru/

3

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ТАКТИЧНІ ПИТАННЯ ВИЛУЧЕННЯ ДОКУМЕНТІВ У ПРОЦЕСІ РОЗСЛІДУВАННЯ КРИМІНАЛЬНОГО БАНКРУТСТВА

ORGANIZATЮNAL АШ TACTICAL ISSUES OF SEIZURE OF DOCUMENTS IN THE PROCESS OF INVESTШАTЮN OF CRIMINАL BАNKRUPTCY

Марушев А.Д.,

кандидат юридичних наук, доцент кафедри криміналістики Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

Стаття присвячена дослідженню проблематики розслідування злочинів у сфері господарювання, а саме кримінального банкрутства. Актуальність теми зумовлена ще тим, що проблема розслідування злочинів у сфері господарювання, а саме кримінального банкрутства, є однією з найбільш складних у боротьбі зі економічною злочинністю і має латентний характер. На підставі досліджень криміналістичної тактики продовжено вдосконалення застосування процесуального порядку й тактики провадження слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних заходів для вилучення документів. Визначення мети вилучення документів у процесі досудового слідства злочинів, пов'язаних із кримінальним банкрутством, є одним із пріоритетних завдань як кримінального процесуального права, так і криміналістики. Аргументується висновок, що вилучення документів у процесі розслідування злочинів, що передбачені ст.ст. 218-1,219 й 220-2 КК України, необхідно під час проведення таких слідчих (розшукових) й інших процесуальних дій, як 1) обшук, 2) слідчий огляд, 3) тимчасовий доступ до речей і документів, 4) шляхом витребування, тобто направлення вимоги (запиту), 5) надання документів за власною ініціативою учасниками кримінального провадження. Крім того, в процесі планування вилучення документів під час розслідування кримінальних правопорушень, які передбачені ст.ст. 218-1, 219 й 220-2 КК України, враховувати: мету використання документа (документів); на якому матеріальному носії зафіксований документ (папір, диск, фотоплівка, магнітна стрічка, перфострічка, дискета, флеш-карта тощо); необхідний документ належить до офіційних, службових або особистих; необхідні оригінал, дублікат або копія. У статті зазначається, що залежно від мети вилучення необхідних документів на досудовому слідстві злочинів, пов'язаних із кримінальним банкрутством, необхідно здійснювати шляхом розумного поєднання проведення слідчих (розшукових) дій з іншими процесуальними діями, такими як обшук, слідчий огляд, тимчасовий доступ до речей і документів, витребування, або отримання документів від учасників кримінального провадження за їх власною ініціативою.

Ключові слова: активи, боржник, документи, доказова інформація, злочин, кримінальне банкрутство, кримінальне провадження, слідчі (розшукові) дії, процесуальні дії.

слідчі дії злочин банкрутство

The article is devoted to the study of the problems of investigation of crimes in the sphere of economy management, namely criminal bankruptcy. The topic is relevant due to the fact that the problem of investigation of crimes in the sphere of economy management, namely criminal bankruptcy is one of the most difficult in the fight against economic crimes and is latent. On the basis of research of criminalistics tactics improvement of application of a procedural order and tactics of production of investigative (search) actions and other procedural measures for withdrawal of documents is continued. Determining the purpose of seizure of documents in the pre-trial investigation of crimes related to criminal bankruptcy is one of the priorities of both criminal procedural law and criminalistics. The conclusion is argued that the seizure of documents in the investigation of crimes under articles 218-1, 219 and 220-2 of the Criminal code of Ukraine is necessary during such investigative (search) and other procedural actions as: 1) search; 2) investigative inspection; 3) temporary access to items of property and documents; 4) by request that is submitting of the requirement (request); 5) provision by participants of criminal proceedings on their own initiative. In addition, in the process of planning the seizure of documents in the investigation of criminal offenses under articles 218-1, 219 and 220-2 of the Criminal code of Ukraine to take into account: the purpose of seizure of the document (s); on any material medium recorded document (on paper, disk, film, magnetic tape, tape, floppy disk, flash card, etc.); the required document belongs to official, official or personal; required original, duplicate or copy. The article notes that depending on the purpose of seizure of the necessary documents at the pre-trial investigation of crimes related to criminal bankruptcy, it is necessary to carry out by a reasonable combination of investigative (search) actions with other procedural actions, such as: search; investigative inspection; temporary access to items of property and documents; request or receipt of documents from participants of criminal proceedings on their own initiative.

Key words: assets, debtor, documents, evidentiary information, crime, criminal bankruptcy, criminal proceedings, investigative (search) actions, procedural actions.

Стаття присвячена висвітленню однієї з актуальних проблем розслідування злочинів, а саме особливостям вилучення документів та застосування їх як доказів у кримінальному проваджені. Треба зазначити, що в процесі розслідування злочинів, кримінальна відповідальність за вчинення яких передбачена ст.ст. 218-1, 219 й 220-2 КК України, на наш погляд, мало приділяється уваги своєчасному вилученню й дослідженню документів.

Актуальність теми зумовлена ще тим, що проблема розслідування злочинів із кримінального банкрутства є однією з найбільш складних у плані збору доказовою інформацією, яка зосереджена в різнопланових документах. Тому удосконалення процесуального порядку й тактики провадження слідчих (розшукових) дій, спрямованих на пошук вилучення, і використання їхніх результатів у доказуванні є одним із пріоритетних завдань як кримінального процесуального права, так і криміналістики.

У науковій літературі організаційно-тактичні проблеми проведення слідчих (розшукових) дій у процесі розслідування злочинів у сфері господарювання висвітлено в працях таких учених, як А.ф. Волобуєв, В.Г. Гончаренко, В.А. Журавель, А.В. Іщенко, В.О. Коновалова, В.С. Кузмічов, І. Клименко, Є.Д. Лук'янчиков, Г.А. Матусов- ський, М.В. Салтевський, М.Я. Сегай, В.В. Тіщенко, Я. Фридман, К.О. Чаплинський, В.Ю. Шепітько та інші. окремі питання щодо особливостей підготовки та проведення слідчих дій під час досудового розслідування злочинів у бюджетній сфері розглядали такі учені-криміналісти, як В.І. Василинчук, А.Ф. Волобуєв, О.В. Курман, Г.А. Матусовський, Р.Л. Степанюк, С. С. Чернявський та інші. Проте дослідженнями злочинів, пов'язаних із кримінальним банкрутством, займалися такі вітчизняні вчені, як Ю.Б. Грек, О.О. Круглова, Н.М. Ляпунова, О.Г Фролова, і переважно на рівні кандидатських дисертацій, які стосувалися кримінально-правових і кримінологічних її аспектів.

Метою пропонованої статті є подальший розвиток наукових положень і формулювання організаційно-тактичних рекомендацій, впровадження яких у практичну діяльність слідчих органів дасть змогу підвищити ефективність підготовки і проведення слідчих (розшукових) дії в процесі розслідування злочинів, пов'язаних із кримінальним банкрутством, визначити доцільність та своєчасність застосування слідчих (розшукових) дії та інших процесуальних заходів для вилучення документів на досудовому слідстві зазначеної категорії злочинів, а також сприятиме підвищенню професійної кваліфікації осіб, на яких покладено обов'язок провадити досудове розслідування.

Останнім часом в Україні відзначається активізація злочинних посягань в економічний сфері, що завдає суттєвих збитків державі і впливає на її економічну безпеку. розробка нових та вдосконалення наявних методичних рекомендацій із розслідування злочинів у сфері господарювання дасть змогу спланувати здійснення дієвих процесуальних та організаційно-тактичних заходів щодо своєчасного виявлення і розслідування кримінальних правопорушень, які передбачені ст.ст. 218-1, 219 й 220-2 КК України, та протидії організованій злочинності в економіці. Аналіз слідчої й судової практики свідчить, що кримінальних проваджень та вироків злочинів, пов'язаних із кримінальним банкрутством, майже немає. не становить таємницю і те, що матеріальний збиток від кримінальних банкрутств по Україні обчислюється мільйонами гривень щорічно, але до кримінальної відповідальності притягуються лише одиниці. Вчені зазначають, що по цих злочинах кримінальні провадження до суду майже не доходять, «розпадаючись» уже на стадії досудового слідства, тому зафіксовані лише одиничні випадки притягнення осіб до кримінальної відповідальності за доведення до банкрутства [9, с. 366].

Аналіз матеріалів практики показує, що здебільшого ініціатори кримінальних банкрутств прагнуть у такий спосіб: приховати інший злочин, зокрема, розкрадання бюджетних коштів та фінансові шахрайства; уникнути оподаткування; реструктуризу- вати борги шляхом списання коштів на фіктивну санацію; позбутися заборгованості перед кредиторами; усунути конкурента або захопити контроль над підприємством чи його активами [6, с. 145]. У результаті кримінального банкрутства комерційних підприємств, у тому числі банків, страждає, в першу чергу, суспільство і виникає серйозна загроза економічного розвитку країни загалом. При цьому варто зазначити, що в Україні дуже високий рівень латентності кримінальних банкротств, що, своєю чергою, ускладнює процес їх повноцінного вивчення і розвиток методики їх розслідування. Класична схема умисного або штучного банкротства в сучасних умовах виглядає таким чином. Уклавши з фіктивною або підставною юридичною особою завідомо збитковий контракт або контракт із великими штрафними санкціями, який завідомо не може бути виконаний, підприємство - майбутній банкрут здійснює відчуження основної маси належного йому майна, після чого розпочинається провадження у справі про банкрутство [ 2, с. 302].

У чинному кримінально-процесуальному законодавстві України зазначається, що збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим у порядку, передбаченому кПк України, шляхом проведення слідчих (розшукових) дій і негласних слідчих (розшукових) дій (ст. 93 КПК України). Водночас збирання доказів та виявлення обставин, що підлягають з'ясуванню у процесі розслідування злочинів, пов'язаних із кримінальним банкрутством, безумовно, має свої особливості, що накладає відбиток на організацію розслідування й має враховуватися під час розробки методичних рекомендацій. відповідно, це дає змогу говорити про особливості планування і застосування в рамках кримінального провадження, процесуальних засобів (заходів), які спрямовані на їх встановлення, та певні особливості їх проведення. Йдеться про проведення початкових слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій.

У ч. 2 ст. 84 КПК України зазначається, що процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. відповідно до ст. 99 КПК України документом є спеціально створений із метою збереження інформації матеріальний об'єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження [5, ст. 84].

в юридичній літературі науковцями надається багато визначень документа як джерела доказів. У криміналістиці документ - матеріальний об'єкт, в якому зафіксовані відомості про будь-які факти, що відбулися або передбачаються. За своєю процесуальною природою письмові документи можуть виступати як письмові та речові докази [15, с. 92]. На нашу думку, найбільш обґрунтованим і вдалим є визначення В.А. Дем'янчука, котрий під документом як джерелом доказів у кримінальному процесі розуміє матеріальний об'єкт, який перебуває в зафіксованій формі та безпосередньо відображає відомості про факти та події, що мають кримінальне процесуальне значення і викладені з допомогою знаків та дають змогу відтворювати у формі зображень чи усної мови, передавати і тлумачити людську думку. документ може бути складений певною особою, підприємством, установою, організацією або отриманий в установленому порядку органами розслідування або судом та доданий до матеріалів справи [1, с. 65].

Як зазначає С.С. Чернявський, у процесі розслідування злочинів у сфері банківського кредитування злочинці використовували механізми кримінального банкрутства у вигляді навмисного доведення підпри- ємства-позичальника до фінансової неспроможності шляхом: незаконних переказів коштів на рахунки інших підприємств, їх зняття та привласнення; видачі отриманих кредитів комерційним й іншим підприємствам та навмисне їх неповернення; переказу коштів за кордон за фіктивними контрактами; придбання сировини чи матеріалів за умисно завищеними цінами або реалізація продукції за умисно заниженими цінами [13, с. 43]. Аналіз бухгалтерських документів й особливо тих господарських операцій, які привели до вагомих збитків, можна одержати уявлення про управління підприємством, усвідомити характер виконуваних господарських операцій, діловодства, технології виробництва продукції, простежити операції з відчуження майна та виконання зобов'язань перед кредиторами і на цій основі виявити порушення. джерелами відомостей про обставини злочинів, пов'язаних із кримінальним банкрутством, можуть бути дані щодо партнерів по бізнесу і суміжних підприємств, з якими укладались угоди, а також інших свідків - співробітників підприємства, співучасників злочину, з якими укладались відповідні документи.

Як справедливо зазначає С.С. Чернявський, важливими є ті з них, що містять відомості про те, до якої операції зарахований документ, яким видом обліку він передбачений, скільки примірників складено, як можна перевірити закріплені в ньому дані. З цієї позиції важливо визначити зв'язок ланок у системі «документ - відображений у ньому факт - виконавець документа». Для розробки системи типових слідів у документах необхідне системне уявлення про документообіг і документи, якими оформлюються відповідні банківські операції з вказівкою «найуразливіших» місць, що використовуються для внесення неправомірних записів, а також вчинення виправлень [13, с. 69]. На наш погляд, необхідно розрізняти такі документи: а) документи, зміст яких є предметом злочинного посягання; б) документи, що є засобом вчинення злочину; в) документи, за допомогою яких приховується злочин; г) документи, що характеризують особу злочинця; ґ) документи, що містять інформацію про інші обставини справи.

У процесі розслідування цих злочинів виникає гостра потреба у вилученні різнопланових документів, що відображають вже здійснену господарську діяльність, яка і призвела підприємство до банкротства. Перелік цих документів доволі великий й класифікувати їх можна за різними підставами. Наприклад, із метою аналізу фінансово-господарської діяльності і визначення неплатоспроможного підприємства вилученню підлягають: установчі

документи підприємства (засновницький договір, статут), а також довідка про включення до ЄДРПОУ, свідоцтво про державну реєстрацію, реєстр власників акцій (за наявності); баланс підприємства (форма № 1, для суб'єктів малого підприємництва - форма №1-м); звіт про фінансові результати (форма № 2, для суб'єктів малого підприємництва - форма № 2-м); - звіт про рух грошових коштів (форма № 3); звіт про власний капітал (форма № 4); примітки до річної фінансової звітності (форма № 5); звіт про наявність та рух основних фондів, амортизацію (знос) (форма № 11-0З); обстеження технологічних інновацій промислового підприємства (форма № 1-інно- вація); звіт про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованість (форма № 1-Б); звіт із праці (форма № 1-Пв); звіт про стан умов праці, пільги та компенсації за роботу зі шкідливими умовами праці (форма № 1-ПВ (умови праці)); звіт про використання робочого часу (форма № 3-ПВ); звіт про виробництво промислової продукції (форма № 1П-НПП); інша інформація, необхідна для проведення аналізу та виявлення резервів виробництва.

На наш погляд, спочатку треба визначати в кожному конкретному випадку, яке джерело доказів має місце - документ чи речовий доказ, мета вилучення документа, місця збереження або осіб, в яких знаходяться документи, а потім планувати проведення окремих, слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, особливо в процесі розслідування злочинів, пов'язаних із кримінальним банкрутством. Так, О.В. Курман зазначає, що для вирішення завдань тактичної операції «документ» необхідно а) встановити, які документи було передано кредиторові для одержання позики або пільг щодо оподаткування, б) з'ясувати їх місцезнаходження, в) провести виїмку документів, г) вивчити їх зміст і перевірити відомості, які містяться в них [7, с. 181].

Аналіз судово-слідчої практики дає змогу стверджувати, що цілями пошуку в процесі розслідування кримінальних правопорушення, що передбачені ст.ст. 218-1, 219 й 220-2 КК України, є такі:

1) документи (документ) можуть бути використані як доказ факту вчинення кримінального банкрутства (наявність бухгалтерських документів, які відображають істинне фінансове становище підпри- ємства-боржника, тобто заявлене банкрутство не відповідає дійсності і підприємство в змозі погасити усі боргові зобов'язання тощо);

2) документи (документ) відображають фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб (наприклад, акт на списання нового технологічного обладнання, акт передачі товарно-матеріальних цінностей (активів) я внесків у статутний капітал іншого підприємства тощо);

3) документи (документ) необхідні для проведення низки криміналістичних експертиз (почеркознавча, технічна експертиза документів тощо), тобто в матеріалах кримінального провадження є дані, що на низку господарських операцій були оформлені фальсифіковані бухгалтерські документи;

4) документи (документ) необхідні для проведення судово-економічних експертиз, а саме: а) експертизи документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності для встановлення: документальної обґрунтованості оформлення операцій з одержання, зберігання, виготовлення, реалізації товарно-матеріальних цінностей, у тому числі грошових, основних засобів, надання послуг; визначення документальної обґрунтованості розміру нестачі або надлишків товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів, періоду і місця їх утворення; визначення обліку доходів та витрат за фінансово-господарськими операціями, що підлягають оподаткуванню податком на прибуток; визначення відповідності чинному законодавству відображення в податковому обліку податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість тощо; б) експертизи документів про економічну діяльність підприємств і організацій для встановлення: документальної обґрунтованості, аналізу показників фінансового стану (платоспроможності, фінансової стійкості, прибутковості тощо); документальної обґрунтованості розрахунків відповідно до чинних методик оцінки вартості майна підприємства-боржника, питання аналізу економічної доцільності отримання і використання кредитів, позик тощо підприємства-боржника;

5) документи (документ), що відображають господарську діяльність підприємства-боржника, мають фактичні дані про передачу активів підприємства і можна встановити місця їх приховування і осіб, які отримали це майно (договори (контракти) на оренду складських приміщень, кооперативних гаражів, а також інших місць приховування товарно- матеріальних цінностей);

6) особисті документи (документ) осіб, причетних до вчинення злочинів із кримінального банкрутства, містять фактичні дані про передачу матеріальних цінностей (активів підприємства) окремим громадянам на збереження (розписки на отримання матеріальних цінностей, розписки на отримання грошових коштів нібито як позики тощо), і можна встановити місця їх приховування і осіб, які отримали майно або грошові кошти на збереження.

Підкреслимо, що особливо значущими для всіх видів злочинів, пов'язаних із кримінальним банкрутством, є сліди в документах. Документи і комп'ютерна техніка, в яких зберігається відповідна доказова інформація, у процесі вчинення злочинів відіграють подвійну роль. По-перше, документи та комп'ютерна система можуть виступати знаряддям злочину (наприклад, для виготовлення фальсифікованих документів). По-друге, у документах та комп'ютерній системі можуть зберігатися докази, тобто виступати в ролі електронної картотеки (наприклад, електронна форма бухгалтерського обліку підприємства, облік руху матеріальних цінностей на підприємстві тощо).

Отже, встановивши мету необхідності вилучення документів у процесі розслідування кримінальних правопорушень, які передбачені ст.ст. 218-1, 219 й 220-2 КК України, в подальшому необхідно встановити носій, на якому знаходиться інформація. Ми згодні, що матеріальна складова частина документа - його речовинна (фізична) сутність, форма документа, що забезпечує його здатність зберігати та передавати інформацію в часі та просторі [8, с. 142]. Інформація, закладена в документі, обов'язково закріплена на якому-небудь спеціальному матеріалі (папірус, пергамент, папір, кіно-, фотоплівка), що має визначену форму носія (стрічка, лист, картка, барабан, диск, нитка). Крім того, інформація завжди фіксується будь-яким способом запису, передбачає наявність засобів (фарба, туш, чорнила, барвники) та інструментів (ручка, друкарський станок, відеокамера, принтер) [14, с. 241-242]. Але треба ще враховувати, що на сучасному етапі розвитку економічних відносин більшість фінансово-господарських операцій здійснюється шляхом складання електронних документів. Ми згодні, що електронний документ буде визнаватися доказом у кримінальному проваджені за наявності хоча б однієї з таких умов:

1) якщо він виступав знаряддям злочину; 2) зберіг на собі сліди злочину; 3) є предметом злочину; 4) є майном, цінним папером чи іншою цінністю, отриманою в результаті злочинних дій або нажитою злочинним шляхом; 5) може виступати засобом для виявлення злочину та встановлення обставин по кримінальній справі; 6) якщо викладені в ньому відомості мають значення для встановлення обставин, що підлягають доказуванню по кримінальній справі. отже, наведені ознаки та властивості електронного документа дають змогу стверджувати, що це нове джерело інформаційного суспільства [14, с. 242]. До магнітних носіїв інформації зараховують магнітну стрічку (МС), магнітну карту (МК), магнітний диск (МД) (жорсткий і гнучкий). Магнітна стрічка - носій інформації у вигляді стрічки із гнучкої та прозорої плівки з феромагнітним покриттям. МС несе звукову чи цифрову інформацію, закріплену електромагнітним способом [11, с. 121].

Таким чином, під матеріальним складником документа, що підлягає вилученню під час проведення розслідування кримінальних правопорушення, що передбачені ст.ст. 218-1, 219 й 220-2 КК України, маються на увазі: документи на паперовому носії, документи на електронному носії (магнітну стрічку (МС)), магнітну карту (МК), магнітний диск (МД) (жорсткий і гнучкий), флеш-карти тощо.

Крім того, в процесі вилучення документів, залежно від мети використання документа в кримінальному провадженні необхідно визначити: 1) оригінал документа, 2) дублікат документа (документ, виготовлений у такий самий спосіб, як і його оригінал), 3) копію документа, 4) копії інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, 5) електронний носій інформації, 6) документи, що виконані у вигляді рукописних записів, як буквених, так і цифрових (коли надаються угоди, розписки та інші акти, пов'язані з реалізацією прав і обов'язків громадян).

Підсумовуючи вищевикладене, можна зазначити, що на вибір слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій у процесі розслідування цих злочинів впливають: 1) мета використання документа (документів); 2) матеріальний носій документа (папір, диск, фотоплівка, магнітна стрічка, перфострічка, дискета, флеш-карта тощо); 3) це офіційні, службові чи особисті документи; 4) оригінали, дублікати та копії.

Як зазначає А. Слободзян, залучення документів кримінального провадження відповідно до вимог кримінального процесуального закону можливе в такі способи: 1) подання за власною ініціативою учасниками провадження, а також будь- якими іншими фізичними та юридичними особами;

2) витребування й отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових і фізичних осіб документів, їх копій, висновків ревізій, актів перевірок на вимогу сторони кримінального провадження та потерпілого; 3) вилучення документів під час обшуку, що проводиться на підставі ухвали слідчого судді; 4) тимчасового доступу на підставі ухвали слідчого судді, суду, що полягає в наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії, а у разі прийняття відповідного рішення слідчим суддею, судом - вилучення (тимчасовий доступ заборонено до документів, зазначених у ст. 161 КПК України); 5) одержання на території іноземної держави в результаті здійснення міжнародного співробітництва під час кримінального провадження [12, с. 188].

О.В. Курман, розглядаючи тактичну операцію «Документ», зазначає, що під час проведення цієї тактичної операції до її складу включають такі слідчі дії: (а) виїмка документів як у кредитно-фінансовій установі, так і в позичальника; (б) обшук; (в) слідчий огляд документів; (г) допит; (ґ) огляд приміщень; (д) призначення судово-економічної експертизи [7, с. 183].

Аналіз слідчої й судової практики дає змогу дійти висновку, що вилучення документів у процесі розслідування злочинів, що передбачені ст.ст. 218-1, 219 й 220-2 КК України, необхідне під час проведення таких слідчих (розшукових) й інших процесуальних дій, як 1) обшук, 2) слідчий огляд, 3) тимчасовий доступ до речей і документів, 4) витребування, тобто направлення вимоги (запиту), 5) надання за власною ініціативою учасниками кримінального провадження.

У загальному вигляді перераховані слідчі (розшукові) й інші кримінально-процесуальні дії можна поділити на дві групи: перша група об'єднує процесуальні дії примусового характеру - це обшук, слідчий огляд і тимчасовий доступ до речей і документів; друга група включає дії, пов'язані з добровільним наданням інформації (документів), - це витребування і надання за власною ініціативою учасниками кримінального провадження.

Тут варто погодитися з думкою, що процесуальні дії співвідносяться зі слідчими діями як ціле і частина. Процесуальні дії охоплюють усі передбачені кримінально-процесуальним законодавством заходи, проте відрізняються від слідчих за метою, колом уповноважених суб'єктів і порядком провадження, отримуваними результатами тощо [10, с. 49].

Крім того, слідчому необхідно в процесі панування проведення слідчих (розшукових) й інших кримінально-процесуальних дій необхідно враховувати рекомендації Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, де зазначається, що сторона кримінального провадження може витребувати та отримати речі або документи за умови їх добровільного надання володільцем без застосування процедури, передбаченої главою 15 КПК [4, п. 8].

Таким чином, це дослідження дає змогу сформулювати висновки. Чинне кримінально-процесуальне законодавство України надає змогу в процесі розслідування злочинів, пов'язаних із кримінальним банкрутством, шляхом проведення слідчих (розшукових) й інших кримінально-процесуальних дій вилучити необхідні документи для виконання задач кримінального судочинства. На наш погляд, вилучення необхідних документів на досудовому слідстві цих кримінальних правопорушень необхідно здійснювати шляхом розумного поєднання проведення таких слідчих (розшукових) дій з іншими процесуальними діями, такими як обшук, слідчий огляд (огляд приміщень), тимчасовий доступ до речей і документів, витребування або отримання документів від учасників кримінального провадження за їх власною ініціативою. Крім того, в процесі планування вилучення документів під час розслідування кримінальних правопорушень, які передбачені ст.ст. 218-1, 219 й 220-2 КК України, варто враховувати: мету використання документа (документів); на якому матеріальному носії зафіксовано документ (документи) (на папері, диску, фотоплівці, магнітній стрічці, перфострічці, дискеті, флеш-карті тощо); документ, що вилучається, належить до офіційних, службових або особистих; необхідні оригінал, дублікат або копія.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.Дем'янчук В.А. Застосування поняття «документ» у кримінальному процесі. Правова інформатика. 2008. № 2 (18). С.63-67.

2.Дудоров О.О., Мельник М.І., Хавронюк М.І. Злочини у сфері підприємництва: Навчальний посібник. Київ : Атіка, 2001.608 с.

3.Про електронні документи та електронний документообіг : Закон України від 22 травня 2003 р. Відомості Верховної Ради України (ВВР). URL: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/851-15.

4.Інформаційний лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 511550/0/4-13 від 04.04.2013 р. «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України». URL: http://sc.gov.ua/ uploads/tinymce/filesЛнформаційний%20лист%20%20від%2004.04.2013%20р.doc.

5.Кримінальний процесуальний кодекс України : Закон України від 13.04.2012 р. № 4651-VI. Дата оновлення: 05.08.2018. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/mam/t21.

6.Кришевич О.В., Рощина І.О. Доведення до банкрутства: кримінально-правовий аспект та розмежування з шахрайством. Наукові праці Національного авіаційного університету. Серія: Юридичний вісник «Повітряне і космічне право»: Збірник наук. пр. 2015. № 1 (34). С. 143-147.

7.Курман О.В. Зміст і структура тактичних операцій при розслідуванні шахрайства з фінансовими ресурсами. Проблеми законності: респ. міжвідом. наук. збірник. 2008. Вип. 96. С. 180-185.

8.Кушнаренко Н.М. Документознавство. Київ : Знання, 2006. 459с.

9.Лазарєва Н.М. Виникнення інституту неплатоспроможності суб'єктів господарювання та проблеми застосування законодавства про банкрутство підчас кримінального провадження. Молодий вчений. 2017. № 8. С. 364-368. URL: http:// nbuv.gov.ua/UJRN/molv_2017_8_82.

10.Михеєнко М.М. Кримінальний процес України. Київ : Либідь, 1999. 536 с.

11.Палеха Ю.І. Організація сучасного діловодства : навч. посібник. Київ : Кондор, 2007. 194 с.

12.Слободзян А. Документ як джерело доказів у кримінальному провадженні. Науковий вісник Національної академії прокуратури України. 2014. № 1. С. 184-190.

13.Чернявський С.С. Злочини у сфері банківського кредитування (проблеми розслідування та попередження) : навч. посібник. Київ : Юрінком Інтер, 2003. 264 с.

14.Швецова-Водка Г.М. Документознавство. Київ : Знання, 2007. 398 с.

15.Шепитько В.Ю. Криминалистика: Курс лекций. Изд. 2-е, перераб. и доп. Харьков : «Одиссей», 2005. 352 с.

Размещено на Allbest.ru