Перспективи впровадження кримінальної відповідальності юридичних осіб в Україні: зарубіжний досвід

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПЕРСПЕКТИВИ ВПРОВАДЖЕННЯ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ В УКРАЇНІ: ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД

Сперкач Н.А.,

кандидат юридичних наук, доцент кафедри кримінального права та кримінології Університету державної фіскальної служби України

Дорошенко Ю.1,

студентка IV курсу Навчально-наукового інституту права Університету державної фіскальної служби України

Барановська В.В.,

студентка IV курсу Навчально-наукового інституту права Університету державної фіскальної служби України

Належне функціонування та нормативне регулювання суспільних відносин у сфері кримінального права обов'язково потребує цілісного наукового дослідження та аналізу кримінально-правових питань, що, безумовно, сприятиме впровадженню ефективних та своєчасних реформ. Для ринкових відносин України, як і багатьох сучасних держав, характерним є те, що поряд з фізичними особами протиправні дії безкарно вчиняються також юридичними особами, тобто їхніми представниками в інтересах юридичних осіб, чим заподіюється значна шкода окремим особам, суспільству та країні в цілому, оскільки виникають негативні наслідки господарської діяльності та перешкоди розвиткові чесного підприємництва. 23 травня 2013 року Верховною Радою України був прийнятий Закон України № 314ІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України стосовно відповідальності юридичних осіб», який набув чинності з 1 вересня 2014 року. Законом № 314^ІІ були внесені зміни до КК України. Зокрема, був доданий Розділ 14-1, який має назву «Заходи кримінально-правового характеру щодо юридичних осіб».

У статті аналізуються питання кримінальної відповідальності юридичних осіб, розкривається сутність та головні характеристики даної відповідальності за кримінальним законодавством України. Висвітлюються основні переваги та недоліки кримінальної відповідальності за законодавством зарубіжних держав. Аналізуючи норми кримінального законодавства зарубіжних країн, які передбачають притягнення юридичних осіб до кримінальної відповідальності, автори зазначають, що у цих країнах вже доволі ефективно розроблена і впроваджена як теоретична, так і практична база щодо кримінальної відповідальності юридичних осіб. На підставі розгляду приписів кримінального законодавства України та окремих європейських держав констатуються спільні та відмінні риси нормативного урегулювання цього питання. Висловлюється авторська думка щодо доцільності імплементації деяких положень зарубіжного законодавства у вітчизняне. Також акцентується увага на можливих способах встановлення та регулювання кримінальної відповідальності юридичних осіб в Україні на основі зарубіжного досвіду.

Ключові слова: юридична особа, кримінальна відповідальність, підстави кримінальної відповідальності, склад злочину, заходи кримінально-правового характеру, міжнародний досвід.

PROSPECTS OF IMPLEMENTATION OF CRIMINAL LIABILITY OF LEGAL ENTITIESIN UKRAINE: EXTRAORDINARY EXPERIENCE

The proper functioning and regulation of public relations in the field of criminal law necessarily requires a comprehensive scientific study and analysis of criminal law issues, which will certainly facilitate the implementation of effective and timely reforms. The market relations of Ukraine, like many modern states, are characterized by the fact that along with individuals, unlawful acts are also punished by legal entities, and more precisely by their representatives in the interests of legal entities, which causes significant harm to individuals, society and the country as a whole, because there are negative consequences of economic activity and obstacles to the development of honest business. On May 23, 2013, the Verkhovna Rada of Ukraine adopted the Law of Ukraine № 314-VII “On Amendments to Certain Legislative Acts of Ukraine on Implementation of the EU Visa Regime Liberalization Action Plan for Ukraine on the Liability of Legal Entities”, which came into force on September 1 2014. Law № 314-VII amended the Criminal Code of Ukraine, in particular, added Section 14-1, which is entitled “Legal Criminal Measures against Legal Entities”. The article analyzes the issues of criminal liability of legal entities, reveals the nature and main characteristics of this liability under the criminal legislation of Ukraine.

The main advantages and disadvantages of criminal liability under the legislation of foreign states are highlighted. Analyzing the rules of criminal law of foreign countries, which provide for the prosecution of legal persons in the article, it is noted that in these countries, both theoretical and practical framework for criminal liability of legal entities is already sufficiently developed and implemented. On the basis of consideration of the prescriptions of the criminal legislation of Ukraine and individual European states, common and distinctive features of the normative regulation of this issue are established. The author expresses his opinion on the expediency of implementation of some provisions of foreign legislation in the domestic. The focus is also on possible ways of establishing and regulating criminal liability of legal entities in Ukraine based on foreign experience.

Key words: legal entity, criminal liability, grounds of criminal responsibility, composition of crime, measures of criminal nature, international experience.

Постановка проблеми

Сучасний стан розвитку України та її прагнення стати членом Європейського Союзу (далі - ЄС) вимагає фундаментальних змін та реформування практично всієї правової системи нашої держави. Безперечно, до цього переліку належить кримінально-правова політика держави. Питання кримінальної відповідальності юридичних осіб належить до дуже складних та суперечливих. Прикладом цього може бути те, що останнім часом було внесено багато змін до Загальної частини Кримінального кодексу України (далі - КК України). Норми Особливої частини КК України теж не залишились без змін та доповнень, але це не так серйозно вплинуло на доктринальні положення кримінального права. Ті ж зміни, які були внесені в Загальну частину, змушують нас практично повністю переглянути основні положення науки кримінального права, а також традиційні інститути кримінального законодавства, зокрема і в частині кримінальної відповідальності юридичних осіб.

Питання кримінальної відповідальності юридичних осіб як правового інституту кримінального права України, а також заходів кримінально-правового характеру, що застосовуються до юридичних осіб, теоретично обґрунтовані у працях таких зарубіжних та вітчизняних науковців, як Б.В. Волженкін, Т.О. Гончар, В.К. Грищук, І.В. Красницький, Н.Є. Крилов, С.Я. Лихова, О.О. Михайлов, А.В. Наумов, А.С. Нерсесян, А.С. Нікіфоров, Н.А. Орловська, М.І. Панов, О.Ф. Пасєка, І.В. Сітковський, В.С. Сотніченко, В.С. Устінов, М.І. Хавронюк, В.І. Цимбалюк, ГЗ. Яремко.

Питання кримінальної відповідальності юридичних осіб в цілому висвітлюється у статтях Т.С. Батраченка «Визначення окремих проблемних питань щодо кримінальної відповідальності юридичних осіб», П.Л. Фріса «До питання про кримінальну відповідальність юридичної особи». Зарубіжний аспект розглядуваного питання розкрито у праці О.О. Михайлова «Юридична особа як суб'єкт злочину: іноземний досвід та перспективи його застосування в Україні», монографії В.К. Грищука, О.Ф. Пасєки «Кримінальна відповідальність юридичних осіб: порівняльно-правове дослідження». Однак проблема кримінальної відповідальності юридичних осіб у нашій державі наразі повністю не вирішена.

Таким чином, основна мета цієї статті полягає у комплексному аналізі нормативно-правових актів, що регулюють впровадження та здійснення кримінальної відповідальності юридичних осіб, а також дослідженні зарубіжного досвіду регламентації такої відповідальності. Загалом необхідно з'ясувати зміст, сутність, правову природу та значення кримінальної відповідальності юридичних осіб у доктрині кримінального права та у законодавствах зарубіжних держав і визначити на цій основі доцільність запровадження такої відповідальності в кримінальному законодавстві України.

Питання можливого запровадження в Україні кримінальної відповідальності юридичних осіб є принциповим, оскільки такий вид відповідальності не у межах нашої держави, а на рівні міжнародних відносин уже діє та нормативно закріплений. В Україні вказану проблему вирішили в інших галузях законодавства, передбачивши відповідальність юридичних осіб у цивільній, податковій, екологічній, антимонопольній та інших сферах, а також у кримінально-правовій відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України стосовно відповідальності юридичних осіб».

Висвітлюючи поняття «кримінальна відповідальність юридичних осіб», варто розкрити поняття «юридична особа» в цілому. Поняття «юридична особа» сьогодні широко використовується багатьма галузями права, однак сформувалось воно у контексті цивільно-правової доктрини, а саме в рамках регулювання майнового обігу, і досі практично не зазнало змін.

Цивільний Кодекс України визначає юридичну особу як організацію, створену і зареєстровану у встановленому законом порядку. юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді [1]. Аналізуючи написане, можемо зазначити, що юридична особа, наділена відповідною правосуб'єктністю, здатна і зобов'язана відповідати за свої дії, результати діяльності, а особливо, коли вони є суспільно-небезпечними для людей, суспільства та держави.

Аналіз діяльності юридичних осіб засвідчує, що певна децентралізація управління, значна кількість осіб, залучених у сферу діяльності, а також складна організаційна структура підприємств сприяє збільшенню кількості фактів учинення суспільно небезпечних діянь з їх боку. Саме тому виникає необхідність у застосуванні заходів кримінально-правового характеру (далі - ЗКПХ) безпосередньо до юридичної особи, що є закономірною спробою посилити контроль за негативною господарською діяльністю [2, с. 97].

Відповідно до Кримінального кодексу України єдиною підставою кримінальної відповідальності є наявність у діях особи складу злочину [3]. Поняття «склад злочину» є категорією науки кримінального права і поєднує у собі такі взаємопов'язані елементи: суб'єкта, суб'єктивну сторону, об'єкт та об'єктивну сторону злочину.

Відповідно до ст. 18 КК України суб'єктом злочину може бути тільки фізична осудна особа [3]. Тобто КК України, говорячи про особу, має на увазі саме фізичну особу. Якщо фізична особа не буде ознакою суб'єкта злочину відповідно до ст. 18 КК України, то можна стверджувати, що відсутній один із елементів складу злочину, а отже, немає підстав для притягнення юридичної особи до кримінальної відповідальності [4, с. 135].

Також зазначається, що кримінальна відповідальність юридичних осіб не відповідає принципу особистої винної відповідальності і принципу індивідуалізації юридичної відповідальності і покарання [5, с. 72].

Однією із центральних категорій кримінального права є поняття вини. Вина - це обов'язкова ознака суб'єктивної сторони будь-якого злочину, яка визначає його психологічний зміст і є необхідною умовою кримінальної відповідальності. Зміст вини зумовлений сукупністю свідомості (інтелектуальний момент), волі (вольовий момент) та їх співвідношенням [6, с. 54-56]. З огляду на це постає питання про можливість та доречність притягнення саме юридичної особи до кримінальної відповідальності.

Кримінальна відповідальність завжди пов'язана з конкретною особою і не може перекладатися на інших осіб - на батьків, опікунів, подружжя, на громадські організації, юридичних осіб - навіть у разі, якщо б вони добровільно погодилися зазнати правових наслідків злочину [7, с. 260]. Натомість прихильники протилежної позиції вважають, що об'єктивацію воля знаходить лише в цілеспрямованих діях (бездіяльності), тобто вчинках особи (як фізичної, так і юридичної), що є єдиною формою, в якій воля може знайти свій об'єктивний вираз [8, с. 18].

На відміну від діянь неконтрольованого натовпу діяльність людей, об'єднаних в організації, має упорядкований, системний характер і чітку та однозначну форму вираження, тому юридична особа як цілісне утворення має свідомість і волю, які являють собою консолідовані певним чином свідомість і волю її учасників [4, с. 138].

Однією із поширених позицій є позиція, що порушення юридичними особами публічних правових норм (заборон) автоматично переводить відносини в кримінально-правову галузь, тобто вони стають суб'єктами злочину та кримінальної відповідальності. Вина суб'єктів у такому випадку проявляється через винну поведінку фізичних осіб, які представляють їх органи управління. Саме цю обставину пропонують вважати специфічною особливістю кримінальної правосуб'єктності юридичних осіб як суб'єктів злочину та кримінальної відповідальності [7, с. 264-265].

Певний компроміс під час вирішення питання про кримінальну відповідальність юридичних осіб пропонує С.Я. Лихова, яка розмежовує поняття «суб'єкт злочину» і «суб'єкт кримінальної відповідальності». Злочин може вчинити фізична особа, що має свідомість і волю. Однак підлягати кримінальній відповідальності за подібні діяння можуть не тільки фізичні, а й юридичні особи [9, с. 31-32].

На відміну від України інститут кримінальної відповідальності юридичних осіб у деяких зарубіжних країнах було введено вже досить давно. Варто наголосити, що з 28 держав ЄС у законодавстві більшості передбачена можливість притягнення юридичних осіб до кримінальної відповідальності [10, с. 10-16].

1) повне визнання інституту кримінальної відповідальності юридичних осіб в таких державах, як Франція, КНР Литва, Естонія [8, с. 129];

2) повне заперечення даного інституту. Такий підхід проявляється у законодавстві Болгарії, Угорщини та Білорусі [5, с.75];

3) квазікримінальна відповідальність (адміністративно-кримінальна відповідальність) юридичних осіб в таких державах, як Австрія, Італія, Іспанія ФРН, Швеція. Особливістю такого підходу є те, що законодавство не визнає юридичних осіб суб'єктами злочину, але у деяких випадках, зокрема, передбачених певними нормативними актами, до них можуть застосовуватися різноманітні кримінальні санкції [11, с. 125-127].

Як бачимо, Україна пішла останнім шляхом, тому питання про юридичних осіб як суб'єктів кримінального права не відрізняється особливою новизною. Замість терміна «кримінальна відповідальність щодо юридичних осіб» застосовується термін «заходи кримінально-правового характеру щодо юридичних осіб», що дає змогу уникнути змін стосовно суб'єкта кримінальної відповідальності у Загальній частині Кримінального кодексу України [7, с. 266-268].

Прихильники того підходу, що до юридичних осіб можуть застосовуватися не покарання, а інші заходи кримінально-правового характеру, бачать переваги заходів кримінально-правового характеру над покаранням у тому, що вони можуть застосовуватися і за відсутності ознак належного суб'єкта, і за відсутності суб'єктивної сторони. Встановлення таких заходів дозволить здійснювати кримінально-правовий вплив на будь-які колективні утворення, в тому числі й на організації, без утворення юридичної особи [11, с. 129-130].

Для застосування заходів кримінально-правового характеру досить встановлення кримінально-протиправної діяльності колективного утворення, заподіяння істотної шкоди суспільству або загрози заподіяння такої шкоди, а також причинного зв'язку між діяльністю та шкодою [4, с. 58-61].

Якщо класифікувати кримінальну відповідальність юридичних осіб залежно від приналежності до ЄС, то можна поділити на держави: а) що входять до складу ЄС (Бельгія, Великобританія, Угорщина, Данія, Мальта, Польща, Румунія, Франція, Швеція); б) що не входять до складу ЄС (Ісландія, Молдова, Королівство Норвегія, Хорватія, Чорногорія) [12, с. 160].

Найбільш яскраво виражена кримінальна відповідальність юридичної особи як суб'єкта злочину в країнах англосаксонської правової сім'ї. Наприклад, у Великобританії злочин визнається вчиненим корпорацією, якщо він вчинений безпосередньо нею або за посередництва інших осіб. При цьому діяльність корпорації відмінна від дій фізичної особи [13, с. 78]. Таким чином, головна проблема юридичної конструкції кримінальної відповідальності юридичних осіб, пов'язана із суб'єктивною стороною діяння, вирішується так: дії (чи бездіяльність) і психічний стан вищих керівних осіб корпорацій визначаються як діяння та психічний стан самої корпорації [14, с. 157-159].

У розробленому Інститутом американського права Зразковому кримінальному кодексі США, який було рекомендовано як зразок для прийняття кримінальних кодексів окремих штатів про відповідальність корпорацій та осіб, які діють в їхніх інтересах, йдеться про те, що корпорації можуть бути засуджені за діяння, які полягають у невиконанні покладених законом на корпорації спеціальних обов'язків стосовно вчинення позитивних дій. Корпорація може нести відповідальність за дії своїх агентів, що скоєні останніми у межах своєї службової компетенції та в інтересах корпорації, яка обов'язково мала отримати вигоду у результаті таких дій [13, с. 83-84].

У Кримінальному Законі Швеції міститься більше дев'яноста складів злочинів, які передбачають кримінальну відповідальність юридичної особи, тобто кількість складів, які передбачають кримінальну відповідальність юридичної особи, становить 25% всіх складів злочинів [15, с. 27-28].

У секції 26 КК Данії передбачена можливість притягнення організацій до кримінальної відповідальності за дії її працівників чи учасників. Подібно й у ст. 121 КК Мальти, де вказано, що відповідальність юридичної особи можлива у разі, коли через неналежний контроль вчинено злочин особою, яка обіймає керівну посаду в юридичному утворенні [16, с. 196].

Однією з характерних спільних рис відповідальності юридичних осіб у законодавствах зарубіжних держав є те, що підставою такої відповідальності є вчинення злочину певним колом фізичних осіб, які мають право діяти від імені та на користь юридичної особи. Так, згідно з положеннями відомої в американському праві доктрини respondent superior корпорація може підлягати кримінальній відповідальності за незаконні дії своїх керівників, інших службових осіб, працівників, а також агентів, які діяли у межах службової компетенції і на користь корпорації [10, с. 74-76].

Слід також звернути увагу на вирішення питання вини у злочинах, вчинених колективним суб'єктом. Польський законодавець керується тим, що для притягнення колективного суб'єкта до кримінальної відповідальності необхідно довести, що з його боку стосовно відповідної юридичної особи була вина щодо кадрового підбору, неналежного контролю або неналежного нагляду [13, с. 85].

Р.В. Вереша зазначає: «Поза увагою законодавця залишилася значна кількість злочинів. Зокрема, це злочини проти людства, вимагання та шантаж, шахрайство, фіктивне підприємництво, фіктивне банкрутство, протидія законній господарській діяльності, підробка документів, грошей, цінних паперів, незаконне захоплення земельних ділянок під забудову тощо» [15, с. 54-58].

Відповідно до Кримінального кодексу Франції 1992 р., який вступив у дію з 1994 р., до кримінальної відповідальності можна притягнути будь-яку юридичну особу, крім держави. Зокрема, ідеться лише про юридичних осіб приватного права, про комерційні товариства, різноманітні асоціації, фонди та інші громадсько-правові об'єднання, про приватні організації, які мають законодавче походження, та профспілки, а також про осіб публічного права, крім держави [13, с. 86].

Вказані положення частково дають відповідь на запитання стосовно того, якою є чи повинна бути кримінальна відповідальність юридичних осіб - додатковою чи самостійною. З огляду на викладене вище така відповідальність є додатковою щодо кримінальної відповідальності винних фізичних осіб. Оскільки юридична особа діє через фізичних осіб, а інакше вчиняти будь-які дії вона не може, то відповідальність повинна наставати лише після встановлення таких осіб і доведення, що вони діяли саме від імені юридичної особи. Саме таким шляхом пішли законодавці більшості зарубіжних держав, де таку відповідальність передбачено [14, с. 207-215].

1) спеціальна конфіскація (Албанія, Бельгія, Ірак, США, Франція);

2) обмеження діяльності юридичної особи, в тому числі заборона займатись окремими видами діяльності, закриття підрозділів чи філіалів (Албанія, Бельгія, Франція, Іспанія, Литва, Молдова, Перу);

3) тимчасове припинення діяльності юридичної особи (Іспанія, Перу);

4) ліквідація юридичної особи (Бельгія, литва, Молдова, Перу, Франція);

5) публікація вироку у ЗМІ (Бельгія, Франція) [16, с. 197-199].

У литві до юридичних осіб, визнаних винними у вчиненні злочинів, можуть бути застосовані як основні, так і додаткові види покарання. Основними видами покарань є штраф, обмеження діяльності, ліквідація, а до додаткових належить конфіскація майна [15, с. 69-70].

Подібний підхід є і у вітчизняного законодавця, однак наша держава має певну специфіку. По-перше, законодавцем вжито поняття «заходи кримінально-правового характеру», а не «види покарань». Мабуть, це пов'язано з тим, що покарання застосовується саме до фізичних осіб, тому його метою є не тільки кара, а й виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів. Зрозуміло, що таке формулювання не можна використовувати до юридичних осіб [10, с. 106-109].

Вважаємо, що ліквідація юридичної особи може бути застосована як міра покарання тільки у виняткових випадках. Наприклад, якщо юридична особа була створена з метою вчинення злочинів або її діяльність полягала переважно у скоєнні злочинів. Саме так норми про кримінально-правову ліквідацію сформульовані в Іспанії, Люксембурзі, Словенії, Хорватії, Чехії та інших державах [14, с. 117-125].

Так, КК Іспанії передбачає солідарну відповідальність юридичної особи та виплату кримінального штрафу, покладеного на її керівника чи представника, якщо останні при скоєнні злочину діяли від імені та на користь такої особи [15, с. 112-118]. КК Австрії не передбачає прямої кримінальної відповідальності юридичних осіб, проте в ньому вказується, що якщо якась юридична особа збагатиться через вчинення злочину, скоєного фізичною особою, чи коштом майна, отриманого від злочину, то вона засуджується до виплати грошової суми в розмірі неправомірного збагачення [13, с. 87].

Аналізуючи законодавство зарубіжних країн та думки науковців, можемо зазначити, що впровадження в Україні кримінальної відповідальності юридичних осіб має важливе значення. Зокрема, з позитивного боку це проявляється у тому, що:

- притягнення до кримінальної відповідальності винятково фізичних осіб за дії, які вони вчиняють в межах компанії і своїх посадових обов'язків, несправедливе. Це не дозволить досягнути бажаного результату, адже структурні недоліки в організації не зникнуть, якщо одного з її співробітників буде засуджено;

- значна кількість кримінальних правопорушень вчиняється через юридичних осіб, а єдиним ефективним методом боротьби з корпоративною злочинністю є застосування до них прямих каральних санкцій;

- на міжнародному рівні держави надають правову допомогу лише за кримінальними провадженнями, а злочинна діяльність корпорацій дедалі більше носитиме транснаціональний характер;

- альтернативні види відповідальності підприємств (адміністративна, господарська) не дають таких процесуальних гарантій, як кримінальна [5, с. 73-75].

Якщо аналізувати кримінальну відповідальність з негативного боку, то насторожує, що в склади злочинів, суб'єктами яких є юридичні особи, зміни внесені не були. Таким чином, положення розділу XIV-! «Заходи кримінально-правового характеру щодо юридичних осіб» претендують на те значення, яке відіграють в кримінальному праві такі інститути, як співучасть, стадії вчинення злочину, тобто ці положення виступають в ролі визначальних, основних інститутів кримінального права [17, с. 246-247].

Безумовно, безперечним є положення, що слід виконувати взяті на себе міжнародні зобов'язання. На необхідності імплементації європейських стандартів в кримінальне право України наголошують і вітчизняні науковці, вказуючи, що цей процес набуває важливого значення з огляду на підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС [9, с. 33].

Але цікаво те, що такі глобальні зміни вносяться у зв'язку з Планом дій, який стосується спрощення порядку одержання віз і який не є кримінально-правовим нормативним актом. Україна ще не є учасницею ЄС, проте з постійною завзятістю виконує всі його вимоги, навіть якщо вони не узгоджуються з національними традиціями. Водночас навіть країни ЄС в окремих випадках знаходять компромісні рішення, щоб відстояти власні інтереси [18, с. 89-92].

Аналізуючи норми кримінального законодавства зарубіжних країн, які передбачають притягнення юридичних осіб до кримінальної відповідальності, можемо дійти висновку, що у цих країнах вже доволі давно розроблена і ефективно впроваджена як теоретична, так і практична база кримінальної відповідальності юридичних осіб. Варто зазначити, що доречною у законодавстві України буде норма, яка передбачатиме, що з метою унеможливлення ухилення фізичних осіб від кримінальної відповідальності за наявності відповідних підстав кримінальній відповідальності будуть підлягати як фізична, так і юридична особа в цілому, тому що варто враховувати обставину, що юридична особа діє не сама, а через своїх представників та уповноважених осіб.

Наразі до кримінального законодавства України були внесені відповідні зміни, які викликали великі дискусії у науковців. Якщо одні вчені вважають факт запровадження кримінальної відповідальності юридичних осіб підставою сприяння уніфікації українського законодавства із міжнародними нормативно-правовими актами, що як результат сприятиме підвищенню авторитету України на міжнародній арені і забезпечить уникнення конфліктів, пов'язаних із вказаною сферою суспільних відносин, то інші науковці вважають, що, запроваджуючи ці нововведення, ми відмовляємося від категорії «покарання» і тим самим повертаємося в 20-ті роки до прообразу заходів соціального захисту. Проте у багатьох країнах світу юридичні особи вже досить давно визнаються суб'єктами злочину і підлягають кримінальній відповідальності. Здебільшого діяння, які вчиняються юридичною особою, заподіюють значно більшу шкоду порівняно із тими, що вчиняються фізичними особами, тому цілком виправданим є той факт, що застосування до юридичної особи відповідних цивільних та адміністративних штрафних санкцій не відповідає розміру заподіяної шкоди.

Розглядаючи кримінальну відповідальність, важливо акцентувати увагу на тому, що згідно з чинним КК України юридична особа не є суб'єктом злочину, тому відповідальність за дії несуть уповноважені особи або представники відповідної юридичної особи, проте відповідні особи можуть володіти корпоративними правами щодо юридичної особи, такі особи можуть не мати стосунку до вчинення уповноваженими особами (суб'єктами) злочину, не отримувати ніякої вигоди від цих діянь, проте внаслідок притягнення юридичної особи до кримінальної відповідальності їхні права як одного з суб'єктів юридичної особи можуть бути порушені, що в цілому суперечить основним засадам та принципам кримінальної відповідальності в Україні.

Можемо зазначити, що необхідно розширити перелік злочинів, за які юридична особа може підлягати кримінальній відповідальності, розширити перелік покарань, які можуть застосовуватися до юридичних осіб як наслідок вчинення ними злочину. Також варто звернути увагу на механізм захисту прав осіб, які володіють корпоративними правами відповідної юридичної особи, якщо такі особи не мають ніякого відношення до вчинення уповноваженими особами юридичної особи злочинів. Необхідно внести перераховані вище зміни до відповідних норм КК України, що регулюють інститут кримінальної відповідальності юридичних осіб.

Список використаних джерел

1. Цивільний кодекс України: Закон України від 16.01.2003 р. № 435-М / Верховна Рада України. Відомості Верховної Ради України. 2003. (дата звернення: 12.10.2019).

2. Батраченко Т.С. Визначення окремих проблемних питань щодо кримінальної відповідальності юридичних осіб. Вісник АМСУ Серія «Право». 2015. № 2 (11). С. 97-101.

3. Кримінальний кодекс України: Закон України від 16.01.2003 р. № 435-М / Верховна Рада України. Відомості Верховної Ради України. 2003. (дата звернення: 12.10.2019).

4. Данкович Н.О. Відповідальність юридичних осіб в Україні: кримінально-правовий аспект. Науковий вісник Національного університету державної податкової служби України (економіка, право). 2013. № 2. С. 135-139.

5. Мельникова М.В. Кримінальна відповідальність юридичних осіб: теорія і практика. Вектор науки ТГУ. 2015. № 4 (7). С. 72-76.

6. Мельник М.І. Кримінальний кодекс України: наук.-практ. коментар. Київ: Всеукр. асоціація видавців «Правова єдність». 2012. - С. 54-58.

7. Грищук В.К. До питання про кримінальну відповідальність юридичних осіб. Актуальні проблеми кримінального і кримінально-процесуального законодавства і практики його застосування: збірник тез доповідей учасників Регіонального круглого столу, м. Хмельницький, 21-22 лютого 2003 р. Хмельницький: Хмельницький ін-т регіонального управління та права. 2003. С. 260-268.

8. Лихова С.Я. Юридичні особи як суб'єкти кримінальної відповідальності за КК України. Юридичний вісник. 2014. С. 128-132.

9. Андрушко П.П. Щодо запровадження заходів кримінально-правового характеру стосовно юридичних осіб за вчинення злочинів на їх користь чи в їх інтересах. Кримінально-правові та кримінологічні засади протидії корупції в Україні: матеріали науково-практичної конференції, м. Харків, 19 квітня 2013 року ; МВС України, Харківський нац. ун-т внутр. справ ; Кримінологічна асоціація України. Харків: Золота миля. 2013. с. 30-34.

10. Михайлов О.О. Юридична особа як суб'єкт злочину: іноземний досвід та перспективи його застосування в Україні: дис.... канд. юрид. наук: 12.00.08. Київ, 2008. 190 с.

11. Орловська Н.О. Про модель кримінально-правового впливу на юридичну особу в Україні. Юридичний вісник. 2014. № 2. С. 125-130.

12. Дудченко К.Ю. Інститут заходів кримінально-правового характеру щодо юридичних осіб: актуальні питання становлення та розвитку. Вісник Кримінологічної асоціації України. 2014. № 8. С. 156-162.

13. Грищук В.К. Питання кримінальної відповідальності юридичних осіб в Англії, США, Франції та Республіці Польща. Вісник Академії адвокатури України. 2007. Вип. 10. С. 79-88.

14. Кримінальне право. Загальна частина: підручник/за ред. А.С. Беніцького, В.С. Гуславського, О.О. Дудорова, Б.Г Розовського. Київ: Істина, 2011. - 358 с.

15. Вереша РВ. Юридична особа як суб'єкт злочину за кримінальним законодавством зарубіжних держав. Актуальні проблеми удосконалення кримінального законодавства України: тези доповідей міжвідомчої науково-практичної конференції, м. Київ, 25 травня 2007 р. / ред. кол.: Є.М. Моісеєв, О.М. Джужа, О.М. Костенко та ін. Київ: Київський нац. ун-т внутр. справ, 2007. 200 с.

16. Пасєка О.Ф. Кримінальна відповідальність юридичних осіб за законодавством США та Англії. Університетські наукові записки. № 3. С. 195-200.

17. Пасєка О.Ф. До питання про доцільність визнання юридичної особи суб'єктом злочину. Науковий вісник Львів. держ. ун-ту. внутр. справ. 2007. №2. С. 240-249.

18. Дудоров О.О. Обумовленість вдосконалення кримінального законодавства України законодавством Ради Європи і Європейського Союзу. Наука кримінального права в системі міждисциплінарних зв'язків: матеріали міжнародної науково-практичної конференції, м. Харків, 9-10 жовтня 2014 р. Харків: Право, 2014. С. 89-94.

Размещено на Allbest.ru