Прокурор як суб’єкт забезпечення принципу розумності строків у кримінальному провадженні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стаття з теми:

Прокурор як суб'єкт забезпечення принципу розумності строків у кримінальному провадженні

Волошина В.К., кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри кримінального процесу Національного університету «Одеська юридична академія»

У статті автор досліджує роль і повноваження прокурора як суб'єкта забезпечення принципу розумності строків. Автор аналізує зміни в українському кримінальному процесуальному законодавстві, які стосуються правового закріплення такої засади, як розумність строків кримінального провадження. У статті називаються критерії, відповідно до яких український законодавець та Європейський суд з прав людини визначають категорію розумності строків. Автор робить висновок, що у зв'язку з неможливість передбачити на законодавчому рівні всі обставини, які можуть впливати на тривалість кримінального провадження, у Кримінальному процесуальному кодексі розумність строків слушно розкривається як засада, а критерії розумності строків дозволяють досить широку інтерпретацію.

У процесі аналізу повноважень прокурора як суб'єкта, який забезпечує принцип розумності строків досудового розслідування, автор досліджує положення статті 308 Кримінального процесуального кодексу та зазначає, що недоцільно обмежувати коло суб'єктів, до яких може бути оскаржено порушення слідчим або прокурором розумності строків, лише прокурором вищого рівня. Автор робить висновок, що в цьому положенні має бути зазначено, що недотримання розумності строків слідчим може бути оскаржене до процесуального керівника або одразу до прокурора вищого рівня. Така зміна дозволить забезпечити більш оперативне втручання в разі бездіяльності слідчого, водночас залишаючи право прямого звернення до прокурора вищого рівня. Також автор зазначає, що стаття 308 Кримінального процесуального кодексу - фактично єдине положення чинного кримінального процесуального закону, у якому прямо передбачено повноваження прокурора щодо гарантування принципу розумності строків у кримінальному провадженні. Проте, на думку автора, у даному аспекті повноваження прокурора не обмежуються лише вказаною статтею. Прокурор - процесуальний керівник має також низку інших процесуальних повноважень, спрямованих на забезпечення проведення досудового розслідування в розумні строки.

Ключові слова: прокурор, розумність строків, принципи, кримінальний процес, досудове розслідування.

PROSECUTOR AS THE SUBJECT OF ENSURING THE PRINCIPLE OF REASONABLE TIME IN CRIMINAL PROCEEDINGS

In the article the author analyze role and powers of prosecutor as a subject to ensure the principle of reasonable time. Author analyzes the changes in Ukrainian criminal procedural legislation concerning the legal describing such a principle as reasonable time of criminal proceedings. The article describes the criteria according to which the Ukrainian legislator and the European Court of Human Rights determine category of reasonable time. Author concludes that due to the inability to predict at the legislative level all the circumstances that may affect the length of criminal proceedings, Code of Criminal Procedure reasonably reveals the reasonable time as a principle and the criteria of reasonable time allow a fairly broad interpretation.

In analyzing the powers of prosecutor as a subject, which ensures the principle of reasonable time of pre-trial investigation, author analyzes Article 308 of the Code of Criminal Procedure, and states that it is in appropriate to limit the range of subjects that may resolve an appeal only by a higher level prosecutor. The author concludes that in this Article it should be stated that the investigators' failure to observe the reasonable time can be appealed to the procedural supervisor or immediately to a higher prosecutor. Such change would allow for more prompt interference with the investigator's in action, while leaving the right of direct appeal to a higher-level prosecutor. The author also notes that Article 308 of the Code of Criminal Procedure is, in fact, the only provision of current criminal procedural law that explicitly provides for the prosecutor's authority to guarantee the principle of reasonable time in criminal proceedings. However, in the author's view, in this aspect the powers of the prosecutor are not limited only by this Article. Prosecutor also has a number of other procedural rights aimed at ensuring that the pre-trial investigation is conducted with in a reasonable time.

Key words: prosecutor, reasonable time, principles, criminal procedure pre-trial investigation.

Постановка проблеми

Відповідно до ст. 2 Кримінального процесуального кодексу (далі - КПК) України, до завдань кримінального провадження відносяться захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод і законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду для того, щоби кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності відповідно до своєї вини, жодний невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необгрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура. Очевидно, що виконання вказаних завдань можливе лише шляхом активної поведінки учасників кримінального процесу. Передусім це стосується тих учасників, які наділені владними повноваженнями та на яких покладається обов'язок забезпечувати реалізацію процесуальних приписів. Водночас розмаїття кримінальних процесуальних правовідносин, які виникають або можуть виникнути у процесі розслідування, розгляду та вирішення кримінальних правопорушень, вказує на важливість прямого застосування принципів як гарантій кримінального провадження.

Законодавець у ст. 7 КПК України навів перелік основних засад (принципи) кримінального процесу, зазначивши, що зміст і форма кримінального провадження повинні їм відповідати. До цих засад, поміж інших, віднесений і такий відносно новий принцип, як розумність строків.

Питання аналізу принципу розумності строків, а також ролі прокурора в гарантуванні реалізації вказаного принципу досліджували такі вчені, як: І.В. Гловюк, Л.В. Карабут, О.П. Кучинська, Н.В. Неледва, С.Б. Фомін, С.В. Шевчук та інші. Однак новизна законодавчого закріплення вказаної засади, а також недостатня чіткість процедурної регламентації реалізаціїцього принципу зумовлюють необхідність подальшого наукового вивчення даного питання.

Мета статті полягає в проведенні аналізу повноважень прокурора як суб'єкта гарантування реалізації принципу розумності строків у кримінальному провадженні.

Виклад основного матеріалу

Як уже було зазначено, на законодавчому рівні принцип розумності строків уперше був закріплений у КПК України 2012 р. (хоча саме поняття розумності строків з'явилося дещо раніше, зі змінами у ст. 218 КПК України 1960 р.). Однак підстави для такої зміни у кримінальне процесуальне законодавство почали з'являтися набагато раніше.

Так, у 2004 р. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) виніс рішення у справі «Меріт проти України» [1], де вказувалося на два недоліки українського законодавства: 1) згідно з українським законодавством, особа не має ефективних засобів для запобігання тривалому строку кримінального розслідування [2]; 2) в Україні відсутні ефективні засоби захисту в разі порушення термінів розгляду справи [3].

С.В. Шевчук зазначав, що реально відсутній чіткий план дій щодо подолання такого недоліку українського законодавства. «Найбільша кількість справ проти України за останні роки стосується саме порушення національними судами права на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку» [4, с. 31]. Надалі було декілька спроб на законодавчому рівні закріпити необхідність дотримання принципу розумних строків [5; 6], проте відповідні закони так і не ухвалено.

Очевидно, що такі прогалини процесуального законодавства не дозволяли уніфікувати саме розуміння розумності строків серед науковців та практиків, не кажучи вже про єдність правозастосування. Спробу внести ясність у дану проблему зробив Конституційний Суд України (далі - КСУ), який у своєму рішенні зазначив, що поняття «розумний строк досудового слідства» є оціночним, тобто таким, що визначається в кожному конкретному випадку з огляду на сукупність усіх обставин учинення і розслідування злочину (злочинів). Визначення розумного строку досудового слідства залежить від багатьох чинників, серед яких обсяг і складність справи, кількість слідчих дій, число потерпілих і свідків, необхідність проведення експертиз і отримання висновків тощо. Але за будь-яких обставин строк досудового слідства не повинен перевищувати меж необхідності. Досудове слідство має бути закінчено в кожній справі без порушення права на справедливий судовий розгляд і права на ефективний засіб захисту, що передбачено ст. ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини та основних свобод [7].

У 2011 р. внесені зміни до ст. 218 КПК України 1960 р., у якій вводилась категорія «розумність строків», яка стосувалася періоду ознайомлення обвинуваченого і захисника з матеріалами кримінальної справи, що, на думку Л.В. Карабут, вказувало на «вузькість» такого підходу законодавця [8, с. 3]. Очевидно, що така зміна не гарантувала реального захисту прав і свобод учасників кримінального провадження. Тому позитивним зрушенням в даному аспекті можна назвати появу такої окремої засади кримінального провадження, як розумність строків, у КПК 2012 р.

Так, відповідно до ст. 28 КПК, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або ухвалені в розумні строки. Розумними, на думку законодавця, уважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій і ухвалення процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені КПК строки виконання окремих процесуальних дій або ухвалення окремих процесуальних рішень.

Поруч із цим у тексті даної статті також зазначаються основні критерії розумності строків у кримінальному провадженні:

складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних і кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо;

поведінка учасників кримінального провадження;

спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.

Вказані критерії, як і саме визначення розумності строків, у КПК подаються досить широко, що, на думку В.І. Мариніва, вказує на необхідність звернення до інтер- претаційних актів національних судових установ і рішень ЄСПЛ для з'ясування деталей даного поняття [9, с. 60].

Досліджуючи практику ЄСПЛ, О.П. Кучинська зазначає, що для визначення «розумного строку» судового розгляду справи Європейський суд оцінює такі обставини, як:

загальна тривалість розгляду справи в суді;

складність справи;

наслідки для сторони-заявника недодержання розумного строку розгляду справи в суді;

особиста поведінка обвинуваченого;

оперативність роботи судового органу [10, с. 46].

В.І. Манукян, у свою чергу, виділяє такі критерії:

предмет розгляду;

обсяг доказової бази;

кількість обвинувачених;

кількість епізодів злочину;

необхідність призначення експертиз;

необхідність виконання судових доручень іноземних судів;

об'єднання та виділення кримінальних справ [11, с. 176].

Отже, можна зробити висновок, що в кожному конкретному кримінальному провадженні розумність строків залежить від низки окремих чинників. Тому з урахуванням неможливості нормативного закріплення всіх обставин, які повинні врахувати уповноважені на те суб'єкти для оцінки розумності строків, цілком доцільною виглядає практика законодавця закріпити у ст. 28 КПК широкі критерії розумності строків, що притаманно саме правовим принципам. У такому разі привертає увагу абсолютна чіткість законодавця в частині визначення кола суб'єктів, які повинні гарантувати реалізацію вказаного принципу кримінального процесу. Так, відповідно до ч. 2 ст. 28 КПК, проведення досудового розслідування в розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (у частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження - суд. Отже, за законом передбачені лише три суб'єкти, які мають забезпечувати реалізацію принципу розумності строків. Однак із даною позицією законодавця погоджуються не всі. Так, наприклад, Н.В. Неледва зазначає, що головним суб'єктом забезпечення розумних строків кримінального провадження є слідчий як основний виконавець процесуальних дій і рішень, які ухвалюються під час досудового розслідування, тому його також необхідно включити до переліку посадових осіб, які повинні забезпечувати розумні строки кримінального провадження [12, с. 241]. Схожу позицію підтримує і С.Б. Фомін, який зазначає, що слідчий під час досудового розслідування має право викликати підозрюваного, свідка, потерпілого або іншого учасника провадження для допиту чи участі в іншій процесуальній дії. Водночас у повістці про виклик мають, крім іншого, зазначатися час, день, місяць і рік прибуття викликаної особи. Отже, слідчий все ж таки є суб'єктом, який встановлює процесуальні строки [13, с. 736]. Справді, на слідчого також покладаються деякі обов'язки щодо забезпечення принципу розумності строків. Проте такий обов'язок насамперед пов'язаний із виконанням покладених на слідчого завдань, які виходять із загальних завдань кримінального провадження. У свою чергу, контроль за реалізацією даного принципу покладається лише на тих суб'єктів, які передбачені в ч. 2 ст. 28 КПК. Проте власне форми такого контролю у КПК майже не прописані.

Наприклад, у ч. 1 ст. 114 КПК вказано, що для забезпечення виконання сторонами кримінального провадження вимог розумного строку слідчий суддя, суд мають право встановлювати процесуальні строки в межах граничного строку, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням обставин, установлених під час відповідного кримінального провадження. У ч. 2 ст. 114 КПК зазначено, що будь-які строки, що встановлюються прокурором, слідчим суддею або судом, не можуть перевищувати меж граничного строку, передбаченого КПК, та мають бути такими, що дають достатньо часу для вчинення відповідних процесуальних дій або ухвалення процесуальних рішень та не перешкоджають реалізації права на захист. Проте в даній ситуації більший інтерес представляє аналіз процесуальних повноважень прокурора щодо забезпечення принципу розумності строків.

Як уже було зазначено, у найбільш загальному вигляді обов'язок прокурора забезпечувати реалізацію вказаного принципу передбачено в ч. 2 ст. 28 КПК України. Більш чіткий прояв вказаного обов'язку передбачений у ст. 308 КПК, де зазначено, що підозрюваний, обвинувачений, потерпілий, інші особи, права чи законні інтереси яких обмежуються під час досудового розслідування, мають право оскаржити прокурору вищого рівня недотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування. Отже, прокурор вищого рівня зобов'язаний розглянути скаргу протягом трьох днів після її подання і, у разі наявності підстав для її задоволення, надати відповідному прокурору обов'язкові для виконання вказівки щодо строків учинення певних процесуальних дій або ухвалення процесуальних рішень.

У такому разі одразу необхідно звернути увагу на визначення суб'єктного складу щодо оскарження недотримання розумного строку. Очевидно, що коли принцип розумності строків порушується самим прокурором, то така скарга, справді, має надсилатися до прокурора вищого рівня. Проте не зовсім виправданою виглядає практика оскарження недотримання розумності строків слідчим також до прокурора вищого рівня. Очевидно, що прокурор - процесуальний керівник має першим реагувати на такі скарги учасників кримінального провадження. Можливо, законодавець у ст. 308 КПК наголошує на зверненні до прокурора вищого рівня саме як до останньої інстанції, адже можливість оскарження недотримання слідчим розумних строків до процесуального керівника фактично передбачена іншими положеннями КПК (наприклад, шляхом подання клопотань у порядку ст. 220 КПК), а ст. 308 КПК лише визначає порядок дій у разі неефективності процесуального керівництва. Проте така думка все одно не обґрунтовує відсутність вказівки на прокурора - процесуального керівника у ст. 308 КПК, яка нерозривно пов'язана з положеннями ст. 28 КПК. Тому доцільним буде доповнити ст. 308 КПК і зазначити, що недотримання розумності строків слідчим може бути оскаржене до процесуального керівника або одразу до прокурора вищого рівня. Така зміна дозволить забезпечити більш оперативне втручання в разі бездіяльності слідчого, водночас залишаючи право прямого звернення до прокурора вищого рівня.

Необхідно зазначити, що ст. 308 КПК - фактично єдине положення чинного кримінального процесуального закону, у якому прямо передбачено повноваження прокурора щодо гарантування принципу розумності строків у кримінальному провадженні. Проте очевидно, що в даному аспекті повноваження прокурора не обмежуються лише вказаною статтею. Прокурор - процесуальний керівник має також низку інших процесуальних повноважень, які спрямовані на забезпечення проведення досудового розслідування в розумні строки. До таких повноважень можна віднести:

надання дозволу на продовження строку досудового розслідування або затвердження клопотання про продовження строку досудового розслідування;

надання доручень слідчому й оперативним підрозділам;

ухвалення рішення щодо об'єднання та виділення матеріалів досудового розслідування (зокрема, з метою забезпечення більш оперативного розслідування);

ухвалення рішення про зупинення та відновлення досудового розслідування або погодження постанови слідчого про зупинення досудового розслідування;

ухвалення рішення про закриття кримінального провадження або звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру;

звернення до слідчого судді в разі зволікання сторони захисту під час ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, до яких надано доступ тощо.

Процесуальні можливості прокурора для гарантування реалізації принципу розумності строків фактично проявляються у значній частині його процесуальних повноважень і виходять передусім із завдань кримінального провадження, які передбачені у ст. 2 КПК. Саме тому необхідно ще раз підкреслити доцільність виділення розумності строків як засади кримінального провадження. Це пов'язано із правовою природою поняття «розумність строків» та необхідністю дотримання відповідної засади на всіх етапах розслідування, розгляду та вирішення кримінального провадження. У зв'язку із цим може виникнути цілком логічне питання: чи продовжує прокурор гарантувати дію вказаної засади на судових стадіях?

Логічним убачається висновок, що розумність строків на судових стадіях має гарантувати власне суд. Таке твердження цілком узгоджується з низкою положень чинного КПК України. Так, саме на суд робить вказівку законодавець у ст. 28 КПК у частині визначення кола суб'єктів, які забезпечують реалізацію принципу розумності строків на судових стадіях. Суд керує перебігом судового розгляду та може власними рішеннями впливати на поведінку інших учасників кримінального провадження. З метою забезпечення принципу розумності строків кримінальні провадження можуть передаватися з одних судів в інші [14]. З урахуванням дії принципу рівності сторін прокурор виступає лише як учасник судового розгляду, на нього не можуть покладатися будь-які обов'язки щодо гарантування швидкості та дієвості судового розгляду. Очевидно, що прокурор повинен реалізовувати свої права під час судового засідання таким чином, щоби не допустити затягування судового розгляду, проте такий обов'язок покладається і на інших учасників судового розгляду, а гарантувати відповідну поведінку повинен саме суд.

Висновки

прокурор повноваження строк припис

Законодавець, визначаючи прокурора як суб'єкта забезпечення реалізації принципу розумності строків, наділив його досить широкими повноваженнями для виконання вказаного завдання під час досудового розслідування. Проте більшість цих повноважень пов'язані з реалізацією інших функцій прокурора у кримінальному провадженні. І саме неухильне дотримання всіх процесуальних приписів є головною запорукою забезпечення реалізації принципу розумності строків.

Список використаних джерел

1. Європейський Суд у Страсбурзі 30 березня 2004 р. ухвалив рішення у справі «Меріт проти України».

2. Європейський суд з прав людини визнав порушення права на справедливий судовий розгляд у розумні строки у справі проти України: коментар В. Яворського від 5 квітня 2004 р.

3. Європейський суд з прав людини визнав порушення права на справедливий судовий розгляд у розумні строки в справі проти України: коментар О.В. Лавриновича - міністра юстиції України - від 13 квітня 2004 р.

4. Шевчук С.В. Захист права на додержання розумних строків судового провадження: європейський досвід та українські реалії. Вісник Верховного Суду України. 2006. № 8. С. 31-36.

5. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту права особи на досудове провадження, розгляд справи судовим органом або виконавче провадження протягом розумного строку: проєкт закону України від 7 червня 2007 р. № 3652.

6. План заходів, спрямованих на реалізацію пріоритетів діяльності Кабінету Міністрів України у 2008 р., затв. розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27 лютого 2008 р. № 383-р.

7. Рішення Конституційного Суду України від І8 січня 2012 року № 1-рп/2012 у справі за конституційним поданням 47 і 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) ч. ч. 6, 7 ст. 218 Кримінально-процесуального кодексу України (справа про ознайомлення обвинуваченого і захисника з матеріалами кримінальної справи). Офіційний вісник України. 2012. № 8. Ст. 300.

8. Карабут Л.В. «Розумність» строків як принцип кримінально-процесуальної діяльності. Часопис Академії адвокатури України. № 15. С. 1-8.

9. Маринів В.І. Особливості реалізації окремих засад кримінального провадження у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Право України. 2013. № 11. С. 259-265.

10. Кучинська О.П. Розумні строки кримінального провадження - одна з гарантій справедливого судочинства. Вісник кримінального судочинства. 2015. № 2. С. 44-49.

11. Манукян В.И. Европейский суд по правам человека: право, прецеденты, комментарии: научно-практическое пособие. Киев: Истина, 2007. 367 с.

12. Неледва Н.В. «Розумність строків» як нове поняття у КПК України. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія «Юриспруденція». 2013. № 5. С. 240-242.

13. Фомін С.Б. Засоби забезпечення розумності строків кримінального провадження за новим КПК України. Форум права. 2012. № 2. С. 735-741.

14. Ухвала Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 22 лютого 2017 р.

Размещено на Allbest.ru