Домашнє насильство як вид кримінального правопорушення за законодавством України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кафедра кримінального права і процесу

Національного університету «Львівська політехніка»

Домашнє насильство як вид кримінального правопорушення за законодавством України

Criminal-legal definition of home violence concept according to Ukrainian legislation

Якимова С.В.,

кандидат юридичних наук, доцент

Лесяк Н.І., студентка

Стаття присвячена дослідженню кримінально-правової дефініції поняття домашнього насильства за законодавством України. З цією метою проведено порівняльно-правовий аналіз визначення поняття «домашнє насильство» та, зокрема, у положеннях Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 7 грудня 2017 року, диспозиції ст. 126-1 Кримінального кодексу України, а також диспозиції ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення. За результатами дослідження систематизовано загальні та спеціальні ознаки кримінально караних проявів домашнього насильства за законодавством України. До загальних ознак, що притаманні домашньому насильству, незалежно від виду юридичної відповідальності за його вчинення, зокрема, віднесено наявність взаємозв'язку між потерпілим і винним, що визначається сімейними чи близькими відносинами, а також специфічність форм проявів діяння (фізичне, економічне, психологічне чи сексуальне насильство).

Розглядаючи особливості кримінально караного виду домашнього насильства, акцентується увага на усіченому характері його форм проявів (усі форми, за винятком сексуального насильства); систематичності вчинення такого діяння, а також обов'язковості настання бодай одного з альтернативних наслідків (розлад здоров'я аж до втрати працездатності, фізичні чи психологічні страждання, емоційна залежність, погіршення якості життя потерпілої особи). Зокрема, про вчинення бодай трьох випадків домашнього насильства (систематичність) мають свідчити достатні докази. Аналізуючи суспільно небезпечні наслідки домашнього насильства як виду кримінального правопорушення, узагальнено, що, незважаючи на вичерпність їх переліку, в умовах реальної дійсності їх змістове наповнення може бути різноманітним. До того ж значна частина із законодавчо закріпленого переліку суспільно небезпечних наслідків домашнього насильства - оціночні категорії. Все це певною мірою ускладнює кримінально-правову кваліфікацію проявів домашнього насильства. З метою удосконалення практики застосування відповідних положень кримінального закону України обґрунтовано необхідність ретельного з'ясування та вивчення конкретних життєвих обставин, ситуацій, індивідуальних психоемоційних характеристик потерпілого від проявів домашнього насильства.

За результатами дослідження виявлено певну неузгодженість щодо законодавчого закріплення економічного насильства як форми домашнього насильства й економічного правопорушення у Розділі ІІ «Злочини проти життя та здоров'я особи» Особливої частини Кримінального кодексу України.

Ключові слова: законодавча дефініція, домашнє насильство, кримінальне правопорушення, форми проявів, суспільно небезпечні наслідки, систематичність, Кримінальний кодекс.

The article deals with research of criminal-legal definition of home violence concept on the legislation of Ukraine. To achieve the main aim the comparatively-legal analysis of determination of concept of home violence was conducted and, in particular, in the Law of Ukraine provisions “About prevention and counteraction to home violence” from December, 7, 2017, disposition of the Article 126-1 of the Criminal Code of Ukraine, and also disposition of the part 1 Article 173-2 Code of Ukraine which deals with administrative crimes. The results of research have help to systematize the general and special signs of criminally punishable displays of home violence on the legislation of Ukraine. To the general signs, that inherent to home violence, regardless of type of legal responsibility for his pheasant, in particular, the presence of intercommunication is taken between a victim and guilty, that is determined by domestic or near relations, and also specificity of forms of displays of act (physical economic, psychological or sexual violence).

Examining the features of criminally punishable type of domestic violence, attention is accented on the truncated character of its forms of displays (all forms, except for sexual violence); to systematic character of this act, and also obligatoryness of offensive even one of alternative consequences (disorder of health up to the loss of capacity, physical or psychological suffering, emotional dependence, worsening of quality of life of suffering person). In particular, sufficient evidences must testify at least three cases of domestic violence (systematic character). Analyzing the hazard effects of domestic violence publicly, as a kind criminal about violation, generalized, despite of exhaustence of their list, in the conditions of the real reality, them the semantic filling can be various. Besides, considerable part from the legislatively envisaged list publicly of hazard effects of domestic violence - there are evaluation categories. All of it complicates criminal-legal qualification of displays of domestic violence up to a point. With the aim of improvement of practice of application of corresponding criminal law of Ukraine provisions the necessity of the careful finding out and study of concrete vital circumstances, situations, individual psych emotional descriptions of victim is reasonable from displays domestic violence.

The result of research shows some kind of disagreement according to the legislative fixing of economic violence, as forms of domestic violence and economic offence, in Chapter ІІ “Crimes against life and health of face” of Special part of the Criminal Code of Ukraine.

Key words: legislative definition, domestic violence, criminal offence, forms of displays, publicly hazard effects, systematic character, Criminal Code.

Пoстaнoвкa проблеми

У сучасному глобалізованому світі насильство все частіше набуває характеру домінуючої деструктивної соціальної практики й, зокрема на рівні міжособистісного та групового спілкування. У цьому сенсі не є винятком й українське суспільство. Так, до прикладу, за даними соціологічних досліджень, майже 70% жінок зазнають різноманітних форм сімейного насильства [1].

35% неповнолітніх систематично потерпають від жорстоких форм батьківського виховання. Понад 1/3 умисних убивств і тяжких тілесних ушкоджень вчинюються саме в осередку сім'ї [2, с. 31].

При цьому останнім часом у нашій державі зроблено чимало у напрямі локалізації поширення проявів насильства у сфері сімейних відносин. Насамперед варто відзначити прийняття Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Реалізація його положень позитивно позначилася на якості функціонування всього механізму захисту жертв від так званих «домашніх кривдників». Окрім цього, з приєднанням України до Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами домашнє насильство нині розглядається як окремий вид кримінального правопорушення (ст. 126-1 КК України). До того ж «... скоєння злочину щодо подружжя <..> чи іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах», визнається обставиною, що обтяжує покарання [3].

Попри це, імплементація в тіло кримінального закону України поняття домашнього насильства як окремого виду кримінального правопорушення викликає чимало наукових дискусій. Насамперед це стосується дублювання одного і того ж поняття «домашнє насильство» у дещо відмінних інтерпретаціях у положеннях Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» [4] та, зокрема, у КК України. Такий підхід законодавця, з одного боку, видається виправданим, адже має на меті підкреслити особливості домашнього насильства саме як кримінального правопорушення. Хоча, з іншого боку, наявність двох різних законодавчих дефініцій щодо одного й того ж поняття видається таким, що, по-перше, суперечить правилам законодавчої техніки; по-друге, певною мірою ускладнює практику застосування відповідних положень КК України; по-третє, не сприяє чіткості ведення статистичного обліку задля кількісної оцінки вчинених кримінальних правопорушень, пов'язаних з домашнім насильством, що, зрештою, не сприяє адекватному плануванню заходів у такому напрямі протидії.

домашнє насильство кримінальний

Стан опрацювання

Численні аспекти домашнього насильства та окремих його проявів знайшли відображення у наукових працях таких учених, як: Ю.В. Александров, Б.В. Андрєєв, Ю.М. Антонян, Б.О. Бліндер, В.О. Брижик, О.М. Гумін, В.П. Голуб'єв, Б.Л. Гульман, О.О. Дудоров, О.М. Джужа, А.П. Закалюк, А.Ф. Зелін- ський, О.М. Ігнатов, А.Г Кальман, М.Й. Коржанський, О.М. Костенко, Ю.Н. Кудряков, І.І. Лановенко, К.Б. Левченко, Я.М. Яковлєв, В.О. Яхонтов та ін. Однак, зважаючи на імплементацію в законодавство України нових стандартів захисту від проявів домашнього насильства, ця проблематика потребує подальшого поглибленого наукового аналізу та, зокрема, на рівні законодавчого визначення поняття «домашнє насильство».

Мeтa cтaттi - дослідити особливості домашнього насильства як окремого виду кримінального правопорушення.

Виклад основного матеріалу

Упродовж тривалого часу в доктрині кримінального права домінувала наукова позиція щодо існування двох видів насильства: фізичне, що полягало у порушенні анатомічної цілісності організму людини, та психічне, що виражається у погрозі застосування фізичного насильства [5, с. 17; 6, с. 87]. Зокрема, С.Н. Абельцев обґрунтував доцільність виокремлення домашнього насильства як його особливого різновиду [7, с. 66].

У положеннях Стамбульської конвенції особливості домашнього насильства розглядаються залежно від виду міжособистісних стосунків, що виникають між спорідненими особами, а саме: насильство між інтимними партнерами (з боку теперішнього чи колишнього чоловіка чи дружини або партнера (особи, з якою потерпілий перебуває або перебував у сімейних чи близьких відносинах); насильство між різними поколіннями родичів (батьки/діти або діди (баби)/онуки) [8, с. 70].

Отже, визначальною видовою ознакою домашнього насильства є специфічна сфера його реалізації - осередок сім'ї, сімейні відносини. При цьому останні доцільно розглядати значено ширше, ніж шлюбно-сімейні відносини, які виникають на підставі шлюбу. У сімейних відносинах можуть перебувати не лише подружжя чи інші близькі родичі, мачуха/вітчим, усиновлювачі/усиновлені, але й інші особи, які проживають однією сім'єю. У цивільно-правовому значенні сімейні правовідносини характеризуються єдністю таких ознак, як специфічний суб'єктний склад і спроможність виступати учасниками одразу декількох сімейних правовідносин; тривалість характеру їх існування; специфічність підстав виникнення, зміни чи припинення; невідчужуваність прав та обов'язків. Таким чином, до осередку сім'ї у контексті домашнього насильства також варто віднести осіб, які перебувають у близьких відносинах, і, зокрема, тих осіб, які мають сексуальні позашлюбні або партнерські стосунки і постійно/час від часу проживають спільно, при цьому не мають взаємних прав та обов'язків, згідно із сімейним законодавством [9, с. 54-55].

Як випливає зі змісту базисного визначення поняття «домашнє насильство», що закріплене у Законі України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», його сутнісний зміст становлять такі ознаки: а) специфічне середовище вчинення (осередок сім'ї, що окреслюється сімейними чи близькими відносинами й не обов'язково спільним місцем проживання); б) особливі форми проявів поведінки - вчинення або погроза вчинення фізичного, психологічного, сексуального чи економічного насильства. Особливістю законодавчого визначення поняття домашнього насильства як кримінально караного правопорушення, зокрема, є те, що, по-перше, такою категорією не охоплюється така форма його прояву, як сексуальне насильство; по-друге, обов'язковою ознакою кримінально караного виду домашнього насильства є його систематичне застосування; по-третє, наявність вичерпного переліку альтернативних наслідків. На характеристиці вищезгаданих специфічних ознак пропонується зупинитися ретельніше.

Такий вид кримінального правопорушення розміщений у Розділі ІІ «Злочини проти життя та здоров'я особи» Особливої частини КК України, де згруповані злочини з однойменним родовим об'єктом посягання. Тому цілком логічно, що фізичне насильно є формою домашнього насильства, що заподіює шкоду фізичному, психічному здоров'ю особи. Окрім цього, у визначенні домашнього насильства, що закріплене у диспозиції ст. 126-1 КК України, також згадується й про психологічне та економічне насильство. У контексті цього розділу Особливої частини КК України психологічне насильство тлумачиться у його традиційному значенні: як погроза застосування фізичного, а також як шантаж чи залякування [3]. Відповідна поведінка винного може призвести до психологічних страждань, побоювання за особисту безпеку чи безпеку інших осіб, розладів психічного здоров'я, призвести до емоційної залежності, невпевненості, викликати почуття неспроможності захистити себе, що зрештою призводить до погіршення якості життя потерпілої особи. Отже, вищенаведене щодо фізичної чи психологічної форми домашнього насильства як кримінально караного правопорушення, що, зокрема, посягає на здоров'я особи, у тому числі психологічне, не викликає жодних сумнівів. Разом із тим посилання на економічне насильство як форму домашнього насильства у контексті злочинів, родовим об'єктом яких є життя та здоров'я особи, видається не зовсім обґрунтованим. Згідно з чинним законодавством, економічне насильство - це передусім економічне правопорушення, яке посягає на чужу власність, право користування, розпорядження чи володіння майном. Його специфічною ознакою є заподіяння матеріальної, а часом й репутаційної шкоди й, зокрема, у зв'язку з господарською діяльністю, посяганнями на інтелектуальну власність, реалізацією своїх майнових прав. При цьому варто погодитися з тим, що в окремих випадках економічні правопорушення, крім прямих матеріальних збитків, можуть спричиняти психологічну, а часом і фізичну шкоду потерпілому. Однак у цьому разі фізична та/чи психологічна шкода є опосередкованого характеру. Так, наприклад, насильник шляхом підпалу умисно знищив будинок, де проживає його сім'я й у такий спосіб позбавив родину життєво необхідного майна. У такому разі насильник заподіяв не лише прямих матеріальних збитків, але й опосередкованих, що полягають у психологічних стражданнях членів родини, погіршенні якості життя родини, що з часом може спровокувати розлади здоров'я аж до втрати працездатності. Попри те, що у наукових джерелах акцентується увага на скомбінованості характеру домашнього насильства, наведена ілюстрація вочевидь засвідчує про не цілком коректне посилання у диспозиції ст. 126-1 КК України, Розділу ІІ Особливої частини КК України на можливість вчинення домашнього насильства у формі економічного правопорушення (економічне насильство).

Таким чином, незважаючи на те, що домашнє насильство у формі економічного правопорушення може мати доволі широкий спектр злочинних наслідків, проявлятися у різних видах кримінальних правопорушень, є певна змістова невідповідність між тлумаченням економічного насильства як економічного правопорушення та його розташуванням у розділі, де згруповані злочини, родовим об'єктом яких є життя та здоров'я особи (загальнокримінальні правопорушення).

Системність як обов'язкова ознака кримінально караного виду домашнього насильства передбачає: а) вчинення трьох і більше діянь, які ототожнюються з проявами домашнього насильства та спричинили бодай один з наслідків, що визначений у диспозиції ст. 126-1 КК України; б) прояви домашнього насильства набувають будь- яких його форм за винятком сексуального насильства. Характеризуючи таку ознаку, варто зауважити, що в частині процедури встановлення факту бодай трьох діянь, що ототожнюються з домашнім насильством, думки науковців і практиків різняться. Так, зокрема, М.І. Хавронюк та О.О. Дудоров наполягають на тому, що для констатації цього не має значення факт документального відображення перших двох актів домашнього насильства [8, с. 78]. Натомість у відповідних роз'ясненнях суду зазначається: «... якщо особу кілька разів (не менше трьох) притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення насильства в сім'ї за статтею 173-2 КУпАП, вказане є підставою для порушення кримінального провадження стосовно цієї особи» [10]. Отже, про вчинення бодай трьох випадків домашнього насильства мають свідчити відповідні докази.

Як уже загадано вище, обов'язковою об'єктивною ознакою домашнього насильства як кримінально караного правопорушення є наявність відповідних наслідків. Попри те, що у наукових коментарях до ст. 126-2 КК України акцентується на вичерпності їх переліку, доцільно внести додаткові уточнення з цього приводу. По-перше, незважаючи на вичерпність переліку суспільно небезпечних наслідків домашнього насильства як кримінально- караного правопорушення, в умовах реальної дійсності їх змістове наповнення може бути доволі розширеним; по-друге, значна їх частина - оціночні категорії (до прикладу, погіршення якості життя, емоційна залежність), що у кожному конкретному випадку потребує додаткового з'ясування та ретельного вивчення конкретних життєвих обставин, ситуацій, індивідуальних психоемоційних характеристик потерпілого тощо; по-третє, як випливає з положень Закону України «Про запобігання домашньому насильству», наслідки є обов'язковою об'єктивною ознакою для фізичного та психологічного насильства, а економічне лише ототожнюється з відповідними протиправними діяннями економічного характеру. Натомість наведений у диспозиції ст. 126-1 КК України перелік альтернативних наслідків стосується, зокрема, й економічного насильства. Окремої уваги заслуговує підхід законодавця до виокремлення ступеня суспільної небезпечності наслідків домашнього насильства. На загал однозначністю оцінки, без сумніву, виділяються лише такі суспільно небезпечні наслідки, як фізичні або психологічні страждання, розлад здоров'я, втрата працездатності. Натомість оцінка інших наслідків може викликати проблеми у разі кваліфікації й, зокрема розмежування домашнього насильства як кримінально чи адміністративно караного правопорушення. Зокрема, загрозу настання шкоди фізичному чи психічному здоров'ю особи законодавець не відносить до наслідків, що вирізняються високим рівнем суспільної небезпеки, а тому їх настання характерне для адміністративно караних проявів домашнього насильства.

Висновки

За результатами порівняльного аналізу чинного законодавства України з'ясовано, що домашнє насильство як окремий вид кримінального правопорушення (ст. 126-1 КК України), на відміну від родового поняття «домашнє насильство», характеризується: а) усіченістю форм проявів (усі форми, за винятком сексуального насильства); б) систематичним характером вчинення відповідних діянь; в) обов'язковістю настання бодай одного з альтернативних наслідків (розлад здоров'я аж до втрати працездатності, фізичні чи психологічні страждання, емоційна залежність, погіршення якості життя потерпілої особи).

Кореспондуючи відповідні законодавчі положення щодо визначення сутнісного змісту поняття домашнього насильства, виявлено певну неузгодженість щодо законодавчого закріплення економічного насильства як форми прояву домашнього насильства у розділі ІІ Особливої частини КК України «Злочини проти життя та здоров'я особи».

Таким чином, попри беззаперечну доцільність посилення кримінальної відповідальності за прояви домашнього насильства в Україні, законодавча дефініція цього поняття потребує подальшої трансформації.

Список використаних джерел

1. Громадська програма співробітництва із запобігання насильству в сім'ї: матеріали 1-го науково-практичного семінару / За заг. ред. Ф.К. Думка. Одеса: ОІВС, 1999. 116 с.

2. Бойко О.В. Распространённость насилия в семье как вида делинквентного поведения. Вісник Міжнародного слов'янського університету. 2003. № 1. Том VI. С. 30-33.

3. Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами: Закон України від 6 грудня 2017 року. Відомості Верховної Ради. 2018, № 5. Ст. 34.

4. Про запобігання та протидію домашньому насильству: Закон України від 7 грудня 2017 року. Відомості Верховної Ради. 2018. № 5. Ст. 35.

5. Джужа О.М. Запобігання злочинам, пов'язаним із сексуальним насильством: монографія. Київ: Атіка, 2009. 240 с.

6. Лесько Н.В. Критерії відмежування поняття «насильство» від інших суміжних з ним понять. Юридичний науковий електронний журнал. 2017. № 5. С. 85-87.

7. Абельцев С.Н. Личность преступника и проблемы криминального насилия. Москва: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2000. 207 с.

8. Дудоров О.О., Хавронюк М.І. Відповідальність за домашнє насильство і насильство за ознакою статі: Науково-практичний коментар новел Кримінального кодексу України / За заг. ред. М.І. Хавронюка. Київ: Ваіте, 2019. 288 с.

9. Цивільне право України / Кол. авт.: О.В. Дзера, Д.В. Боброва, А.С. Довгерт, Л.І. Радченко, С.М. Паламарчук, Т.С. Шкрум, Н.С. Кузнєцова, В.С. Щербина, І.А. Безклубий, Н.В. Василенко. За заг. ред. О.В. Дзери. Київ: Юрінком Інтер, 2004. 735 с.

10. Домашнє насильство: прояви та відповідальність - роз'яснює Ватутінський міський суд Черкаської області. URL: https://court.gov.ua/press/general/656541/.

Размещено на Allbest.ru