Гонорар успіху адвоката: сучасний стан та перспективи розвитку в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru

Гонорар успіху адвоката: сучасний стан та перспективи розвитку в Україні

THE ATTORNEY'S SUCCESS FEE: CURRENT STATE AND PERSPECTIVES OF DEVELOPMENT IN UKRAINE

Папій Т.О.,

студентка V курсу факультету адвокатури Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

Стаття присвячена комплексному дослідженню правової природи та проблемних теоретичних і практичних аспектів гонорару успіху адвоката в Україні. Аналіз норм національного законодавства дав можливість дійти висновку про відсутність належного нормативноправового регулювання цього питання. Це призводить до виникнення низки проблем, у тому числі неоднозначної судової практики, про що свідчить правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 462/9002/14-ц, відповідно до якої суд визнав недійсним пункт договору про гонорар успіху, спираючись на те, що він суперечить основним засадам здійснення правосуддя та актам цивільного законодавства.

Автором досліджено європейські стандарти, що містяться в Загальному кодексі правил для адвокатів країн Європейського Співтовариства, де гонорар успіху називають pactum de quota litis, а також провідний іноземний досвід законодавчої регламентації гонорару успіху (зокрема, на прикладі Сполучених Штатів Америки та Великої Британії). Окрему увагу приділено практиці Європейського суду з прав людини, яким вироблено основні підходи щодо гонорару успіху адвоката у контексті стягнення судових витрат на правову допомогу зі сторони, що програла процес.

На основі аналізу судової практики вітчизняних судів, у тому числі правових позицій Верховного Суду, автором виокремлено дві основні категорії справ, пов'язані з гонораром успіху. До першої групи належать спори, які виникають за позовами адвокатів до клієнтів у зв'язку з невиконанням останніми умов договору щодо виплати гонорару успіху або за позовами клієнтів про визнання договорів про надання правової допомоги/юридичних послуг недійсними, зокрема в частині, що стосується досліджуваного виду гонорару. Інша категорія справ пов'язана з покриттям витрат на правову допомогу, до складу яких входить грошова сума, сплачена клієнтом як гонорар успіху. гонорар адвокат стандарт

Спираючись на наукові праці, присвячені гонорару успіху адвоката, автором зроблено висновок про доцільність внесення змін до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» і Правил адвокатської етики щодо права адвоката на отримання гонорару успіху та розроблення органами адвокатського самоврядування відповідної шкали.

Ключові слова: гонорар успіху, гонорар адвоката, pactum de quota litis, адвокат, адвокатська діяльність.

The article is devoted to comprehensive research of the legal nature and problematic theoretical and practical aspects of the attorney's success fee in Ukraine. The analysis of the rules of national law showed that there is no appropriate legal regulation of this issue. It leads to a range of problems and controversial judicial practice, as evidenced by the legal position set out in the Supreme Court decision of 12.06.2018 in the case № 462/9002/14-c, according to which the Court found that the term of the legal service agreement about the success fee is invalid, because it is inconsistent with the basic principles of justice and civil law.

The author examined the European standards contained in the The Code of Conduct for European Lawyers, where the success fee is called pactum de quota litis, as well as leading foreign experience of success fee legislative regulation, in particular the example of the United States of America and the United Kingdom. Particular attention was paid to judicial practice of the European Court of Human Rights, which outlines the main approaches to the attorney's success fee, primarily in the context of recovering legal costs from the losing party.

Based on the analysis of the case law of Ukrainian courts, including the legal positions of the Supreme Court, the author has identified two main categories of cases related to the success fee. The first group includes disputes arising from attorneys' claims against their clients because the latter don't fulfill the payment terms of the success fee agreement, or clients' claims against attorneys for the invalidation of legal service agreements, in particular as regards the success fee. Another category of cases is related to legal aid costs, which include the sum of money paid by the client as a success fee.

Based on the academic works devoted to the attorney's success fee, it was concluded that there is a need to amend the Law of Ukraine “On the Bar and Legal Practice” and the Rules of Professional Conduct about the attorney's right to a success fee and the development of an appropriate success fee scale by the attorneys' self-governing bodies.

Key words: success fee, attorney's fee, pactum de quota litis, lawyer, advocacy.

Постановка проблеми

Сьогодні питання адвокатської винагороди залишається одним із найбільш актуальних на ринку юридичних послуг. Це пов'язано з тим, що клієнт завжди зацікавлений у наданні йому якісної правничої допомоги за оптимальну плату, а адвокат - у досягненні бажаного для клієнта результату та гідній винагороді за здійснену роботу. На практиці, крім звичайного гонорару, нерідко трапляється такий його різновид, як гонорар успіху. Наразі в Україні це правове явище залишається неврегульованим на законодавчому рівні, а всі пов'язані з ним проблемні аспекти вирішуються в рамках судової практики. Проте у зв'язку з винесенням Верховним Судом правової позиції у справі № 462/9002/14-ц питання гонорару успіху набуло ще більшої актуальності та потребує подальшого дослідження.

Аналіз останніх досліджень та публікацій, присвячених гонорару успіху, свідчить про недостатній рівень наукової розробки окресленої проблеми. Окремі аспекти гонорару успіху стали предметом дослідження таких вітчизняних науковців, як С.О. Іваницький, О.М. Дроздов, Д.Д. Луспеник, Р.Вітюк та інші.

Метою статті є з'ясування правової природи гонорару успіху, визначення пов'язаних з ним проблем у теоретичній та практичній площині, зокрема й на основі аналізу актуальної судової практики, пошук шляхів їх вирішення з урахуванням провідного зарубіжного досвіду, міжнародних стандартів та наявних теоретичних напрацювань у цій сфері.

Виклад основного матеріалу

Під гонораром успіху розуміють додаткову суму, яку адвокат отримує за умови досягнення позитивного для клієнта результату [1]. Такий вид винагороди є досить поширеним в Україні як серед адвокатів, що займаються індивідуальною практикою, так і серед юридичних фірм. Так, за даними дослідження цінової політики юридичних компаній, проведеного Всеукраїнським щотижневим професійним юридичним виданням «Юридична газета», станом на 30.09.2019 із 74 юридичних компаній погодинну ставку використовували 88% юрфірм, fixed fee (фіксовану плату) назвали 69% юридичних фірм, capped fee (фіксоване максимальне значення гонорару) - 33%, success fee (гонорар успіху) - 28%, абонентську плату - 24% [2].

Основними нормативними актами, що регламентують відносини у сфері виплати винагороди адвокату в Україні, є, передусім, ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та ст. 28 Правил адвокатської етики. Зазначені документи встановлюють договірні засади регулювання цього питання, а також критерії, якими необхідно керуватися під час визначення розміру гонорару (складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта, завантаженість адвоката та інші істотні обставини) [3; 4]. Спираючись на приватноправовий характер відносин адвоката і клієнта, факт регулювання гонорару в межах договору про надання правової допомоги, а також не встановлену законодавцем пряму заборону гонорару успіху, можна стверджувати про відсутність будь-яких обмежень щодо його використання на практиці.

Крім того, гонорар успіху за своєю правовою природою є відкладальною обставиною, про яку йде мова в ч. 1 ст. 212 Цивільного кодексу України: «Особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина)» [5]. На думку фахівців адвокатського об'єднання «Головань і партнери», досягнення успіху у справі, зокрема позитивне судове рішення чи укладення вигідної мирової угоди, - це і є та відкладальна обставина, щодо якої невідомо, настане вона чи ні [6].

Варто звернути увагу на міжнародні стандарти та зарубіжний досвід щодо регулювання гонорару успіху. “Pactum de quota litis” - таку назву має досліджуваний вид гонорару у Загальному кодексі правил для адвокатів країн Європейського Співтовариства [7]. Згідно з п. 3.3.2 це угода, що укладається між адвокатом і клієнтом до винесення остаточного рішення стосовно справи, що розглядається, у якій клієнт є однією із зацікавлених сторін. Згідно з вищевказаною угодою клієнт зобов'язується у разі винесення рішення на його користь виплатити адвокату винагороду у вигляді грошової суми або у будь-якій іншій формі. Розробники правил виступають проти укладення такої угоди, про що свідчить п. 3.3.1: «Адвокат не повинен укладати pactum de quota litis». Водночас, якщо визначення розміру такої винагороди здійснюється відповідно до офіційної шкали гонорарів або за наявності контролю компетентного органу, чия юрисдикція поширюється на адвоката, описана угода не вважається pactum de quota litis (п. 3.3.3).

Правове регулювання гонорару успіху в інших країнах світу не є однорідним. Так, він є дозволеним та підлягає сплаті клієнтом адвокату відповідно до укладеного між ними договору у Великобританії, Чехії, Словаччині, Польщі, Угорщині, Фінляндії, Туреччині й Греції. Водночас у Німеччині, Ірландії та Росії він розглядається як такий, що не має юридичної сили [8].

У США гонорар успіху (success fee) за своєю природою є частиною умовного гонорару (conditional fee agreement (далі - CFA). Умовний гонорар - це фінансова угода, яка застосовується в комерційних спорах, відповідно до якої клієнт зобов'язується виплатити адвокату винагороду лише у разі успішного для нього результату судового розгляду. Така угода виступає ефективним засобом розподілу ризику між клієнтом та адвокатом. У CFA чітко прописуються критерії, за якими визначається, чи є результат успішним для клієнта. Такими є або виграш у справі, або присудження певної суми збитків. Якщо ж сторона процесу зазнала поразки або отримала відшкодування, сума якого є меншою, аніж та, що була обумовлена договором, винагорода адвокату не сплачується або ж має обмежений характер (залежно від умов договору) [9].

У більшості CFA у разі виграшу справи передбачається оплата клієнтом базових витрат та гонорару успіху (success fee). Останній сплачується адвокату відповідно до умов СТА та може сягати до 100% стандартної винагороди адвоката у певних категоріях справ. Він залежить від таких факторів, як рівень ризику, сутність позову, типові витрати, імовірність врегулювання спору, залучення доказів та обсяг наявної документації [9].

Проте щодо гонорару успіху іноземне законодавство також передбачає низку обмежень. Так, у США гонорар успіху не може становити частину відшкодованих у справі збитків, а загальна сума виплаченої винагороди клієнту в рамках CFA (базові витрати + success fee) не може перевищувати 25% від суми компенсації за шкоду, завдану здоров'ю [9]. Останнє правило застосовується й у Великій Британії [10], де, крім того, з 5.04.2019 р. набув чинності закон, що забороняє покриття гонорару успіху коштом відповідача у певних категоріях справ (наприклад, defamation and privacy claims) [11].

У практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) однією з ключових справ, присвяченою досліджуваній проблемі, є кейс «Іатрідіс проти Греції» (“Iatridis v. Greece”, 2000). У ньому ЄСПЛ тлумачить гонорар успіху як домовленість, згідно з якою клієнт зобов'язується виплатити адвокату як винагороду певний відсоток від присудженої йому судом грошової суми, якщо вирок буде на користь клієнта. Якщо такі угоди є юридично дійсними, то визначені суми підлягають сплаті клієнтом (§55) [12].

Як відомо, питання дійсності того чи іншого договору вирішується на рівні закону кожної країни окремо. Так, у справі «Даджен проти Сполученого Королівства» (“Dudgeon v. The United Kingdom”, Article 50, 1983) суд встановив, що така угода згідно із законодавством Північної Ірландії є недійсною, тому на заявника не може бути покладено обов'язок щодо здійснення виплат за нею (§ 22) [13]. Водночас ЄСПЛ визнав чинність домовленості, яка була подібна до гонорару успіху, між паном Камасінскі та його адвокатом зі Сполучених Штатів Америки, оскільки зазначені угоди підлягають виконанню відповідно до норм права США (§ 115 справи «Камасінскі проти Австрії» (“Kamasinski v. Austria”, 1989) [14].

Що ж стосується гонорару успіху в аспекті судових витрат, то позиція ЄСПЛ зводиться до того, що домовленості такого роду породжують зобов'язання винятково між адвокатом і клієнтом та не є обов'язковими для суду, який повинен оцінювати рівень витрат, що мають бути присуджені, з посиланням не тільки на те, чи були ці витрати фактично понесені, а й на їх розумність (§55 справи «Іатрідіс проти Греції» (“Iatridis v. Greece”, 2000) [12]. У кейсі «MGN Лімітед» проти Сполученого Королівства» (“MGN Limited” v. The United Kingdom”, 2011) суд визнав обов'язок відповідача сплатити 100% гонорар успіху позивачу непропорційним і таким, що є порушенням прав компанії в контексті ст. 10 ЄКПЛ (свобода вираження поглядів) (§57) [15].

Зважаючи на низку розглянутих судових рішень, варто погодитися з думкою Д.Д. Луспеника, що ЄСПЛ не став заперечувати можливість укладення таких угод, залишивши питання про їх юридичну силу на розсуд національного права, проте не став розглядати їх і як повноцінний доказ, який необхідно враховувати під час вирішення питання про дійсність і розмір судових витрат [8].

Що стосується судової практики в Україні, то можна виокремити два основних сегменти судових рішень щодо гонорару успіху. До першої групи належать спори, які виникають за позовами адвокатів до клієнтів у зв'язку з невиконанням останніми умов договору щодо виплати гонорару успіху або за позовами клієнтів про визнання договорів про надання правової допомоги або юридичних послуг недійсними, зокрема в частині, що стосується досліджуваного виду гонорару. Інша категорія справ пов'язана з покриттям витрат на правову допомогу, до складу яких входить грошова сума, сплачена клієнтом як гонорар успіху. Для всебічного дослідження проблеми варто розглянути кожен із зазначених видів спорів детальніше.

Предметом розгляду Касаційного цивільного суду (далі - КЦС) у справі № 462/9002/14-ц [16] став позов адвоката до клієнта з вимогою стягнути кошти за договором про надання правової допомоги, зокрема додаткову винагороду за досягнення позитивного рішення у цивільній справі (визнання права власності на частину квартири, укладення мирової угоди на умовах, вигідних клієнту) у розмірі 10% від суми, що становить експертну вартість частини квартири, яка була предметом попереднього судового розгляду. Клієнт подав зустрічний позов з вимогою визнати договір про надання юридичних послуг недійсним у частині додаткової винагороди. КЦС задовольнив касаційну скаргу клієнта і визнав пункт договору про гонорар успіху недійсним.

Ключовими моментами правової позиції Верховного Суду щодо досліджуваної проблеми є такі тези:

інтереси клієнта за договором про надання правової допомоги спрямовані на досягнення певного результату - позитивного рішення, проте досягнення такого результату виходить за межі предмета договору, яким є лише надання юридичних послуг;

можливість належності діяльності органів судової влади до сфери приватноправового регулювання, а також до предмета цивільно-правових договорів, виключається;

свобода договору не є абсолютною, вона обмежується законом і суттю договірних правовідносин, якою згідно з договором про надання юридичних послуг у формі представництва у суді є забезпечення балансу приватних і публічних інтересів;

реалізуючи принцип свободи договору, сторони не мають права змінювати імперативну вимогу закону щодо предмета договору про надання юридичних послуг шляхом визначення в безпосередній чи завуальованій формі результату розгляду справи судом як складової частини предмета договору про надання юридичних послуг;

судове рішення не належить до об'єктів цивільних прав, а його ухвалення у конкретній справі не є результатом наданих адвокатами сторін послуг, а тому не може бути предметом договору [16].

Аналіз зазначеного рішення дає змогу дійти висновку, що суд визнав недійсним пункт договору про гонорар успіху з огляду на положення ч. 1 ст. 203 ЦК, спираючись на те, що він суперечить основним засадам здійснення правосуддя та актам цивільного законодавства.

Проте з вищезазначеною позицією колегії не погодився суддя КЦС В.І. Крат, виклавши низку аргументів у Окремій думці від 12.06.2018 [17]. Зокрема, суддя зазначає, що сторона виявляє ініціативу розгляду справи в суді, несе тягар формування доказового матеріалу, представляє своє судження про факти, обґрунтовує вимоги і заперечення, висловлює думку щодо оцінки фактів і правової кваліфікації спору. З огляду на це ми не погоджуємося з тезою, що конкретне судове рішення не є результатом діяльності адвокатів, оскільки такий підхід нівелює потребу у правовій допомозі (п. 3.2. Окремої думки).

В.І. Крат справедливо зауважує, що правова допомога має інтерес для клієнта не сама собою, а переслідує певну мету і задовольняє потребу у захисті, відновленні і задоволенні його прав. Саме тому ці наслідки бажані клієнтом і сприймаються ним саме як результат надання правової допомоги. Тобто судове рішення є, передусім, оцінкою якості послуг, успіху чи неуспіху вжитих стороною дій і юридичним фактом, з яким сторони пов'язують за договором умови виплати винагороди за надані юридичні послуги (п. 4-4.1. Окремої думки).

Колегія суддів не вказала конкретну імперативну цивільно-правову норму, якій суперечив би оскаржуваний пункт договору про правову допомогу (п. 6 Окремої думки).

Аналогічний підхід щодо ролі адвокатів у процесі ухвалення певного судового рішення зазначає і Касаційний адміністративний суд у своїй постанові у справі №466/1367/16-а від 30.05.2018, стверджуючи про «особливий характер адвокатської професії, представники якої є учасниками творення правосуддя, у зв'язку з чим користуються, зокрема, правом участі у суді як захисники чи представники» [18].

Цікавим є те, що декількома місяцями раніше, р., КЦС ухвалив ще одну постанову у подібній справі, яка містить протилежну правову позицію стосовно гонорару успіху. Так, предметом розгляду суду стала касаційна скарга ТОВ «Перша всеукраїнська незалежна адвокатська компанія «Ліга Справедливості» за позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором про надання юридичних послуг, частину якої становить винагорода за позитивний результат - 3% від реально стягнутої суми. Дослідивши матеріали, КЦС встановив, що розірвання договору про надання юридичних послуг в односторонньому порядку зі сторони клієнта, а саме його відмова сплатити винагороду адвокатській компанії, на яку при укладенні договору обґрунтовано розраховував позивач, слід вважати істотним порушенням умов договору [19]. Таким чином, можна стверджувати, що цим судовим рішенням колегія суддів визнала право товариства на гонорар успіху.

Що ж стосується покриття судових витрат на правничу допомогу, то, як показує практика, суди першої [20; 21] та апеляційної інстанції [22] під час ухвалення судових рішень керуються саме правовою позицією КЦС від

(справа № 462/9002/14-ц), а також практикою ЄСПЛ і відмовляють стороні процесу у задоволенні вимог щодо покриття витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають сплаті адвокату за позитивне для його клієнта судове рішення.

Важливим кроком у вирішенні проблеми гонорару успіху є Рішення №35 Ради адвокатів України «Про розгляд звернення адвоката Дроздова О.М. щодо гонорару успіху адвоката за надану правничу (правову) допомогу» від 12.04.2019 р. Враховуючи положення Загального кодексу правил для адвокатів країн Європейського співтовариства, застереження щодо pactum de quota litis, легальність та поширеність гонорару успіху в багатьох зарубіжних країнах, Рада адвокатів України роз'яснила, що:

адвокат має право отримувати гонорар успіху за надану правничу (правову) допомогу, розмір якого чинним законодавством не обмежений та визначається договором про надання правової допомоги між адвокатом та клієнтом;

адвокату не рекомендується заявляти у судовому порядку вимогу щодо відшкодування сплаченого йому гонорару успіху за надану правничу (правову) допомогу [23].

Крім того, було прийнято рішення про створення Робочої групи, ключова мета діяльності якої - розробка правил, які б регулювали розмір та порядок виплати адвокатам гонорару такого виду (п. 2 Рішення).

О. Дроздов також пропонує внести зміни до ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та ст. 28 Правил адвокатської етики, доповнивши їх положеннями такого змісту: «Адвокат має право відповідно до порядку, затвердженого Радою адвокатів України, включати в договір про надання правничої (правової) допомоги умову, відповідно до якої розмір та/або виплата клієнтом винагороди ставиться в залежність від результату надання адвокатом правничої (правової) допомоги, зокрема у разі ухвалення судового рішення на його користь (гонорар успіху)» [24].

Крім того, з метою належного врегулювання досліджуваного питання виникає необхідність розробити так звану шкалу гонорару успіху. Це завдання покладається на органи адвокатського самоврядування. На думку О. Дроздова, зазначена шкала може бути у формі певного відсотку (10-50%) від отриманого клієнтом (наприклад, у результаті ухвалення судового рішення на його користь) або зекономленого у результаті сприятливого рішення [24].

Висновки

Підсумовуючи вищезазначене, можна дійти висновку, що наразі склалася парадоксальна ситуація, коли, з одного боку, відсутність прямої законодавчої заборони гонорару успіху та дія принципу свободи договору фактично дозволяють використовувати його у договорах про надання юридичних послуг, а з іншого - судова практика визнання положень договору щодо цього виду гонорару недійсними ставить під загрозу інтереси адвоката, який під час укладення договору з клієнтом має певні обґрунтовані очікування щодо винагороди. Рішення Ради адвокатів України про створення спеціальної Робочої групи, діяльність якої присвячена окресленій проблемі, є, безумовно, позитивним кроком на шляху закріплення належної правової регламентації гонорару успіху відповідно до міжнародних стандартів та з урахуванням наукових розробок й успішного іноземного досвіду у цій сфері.

Список використаних джерел

Вітюк Р Гонорар за успіх. Бонус для адвоката: стимул чи корупційна складова? Закон і Бізнес. №31 (1381). 2018. URL: https://zib.com.ua/ua/print/133986-bonus_dlya_advokata_stimul_chi_korupciyna_skladova.html. (дата звернення: 16.10.2019).

Ставки, знижки, hourly rates. Цінова політика юридичних компаній України. Юридична Газета : Всеукраїнське щотижневе професійне юридичне видання. 2019. URL: http://yur-gazeta.com/publications/legal-business-in-ukraine/stavki-znizhki-hourly-rates.html. (дата звернення: 16.10.2019).

Про адвокатуру та адвокатську діяльність : Закон України від 05.07.2012 р. № 5076-VI. Дата оновлення: 05.01.2017. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5076-17 (дата звернення: 16.10.2019).

Правила адвокатської етики : затверджені Звітно-виборним з'їздом адвокатів України 09.06.2017. URL: https://unba.org.ua/assets/ uploads/legislation/pravila/2017-06-09-pravila-2017_596f00dda53cd.pdf (дата звернення: 16.10.2019).

Цивільний кодекс України : Закон України від 16.01.2003 р. № 435-IV. Дата оновлення: 26.09.2019. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/435-15 (дата звернення: 16.10.2019).

Актуальні питання відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу / Адвокатське об'єднання «Головань і партнери». URL: http://unba.odessa.ua/wp-content/uploads/2016/04/Golovan.pdf (дата звернення: 16.10.2019).

Загальний кодекс правил для адвокатів країн Європейського Співтовариства : міжнародний документ від 01.10.1988. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_343 (дата звернення: 17.10.2019).

Луспеник Д. Гонорар успіху адвоката: практика Європейського суду з прав людини. Судебно-юридическая газета. 2019.

URL: https://sud.ua/ru/news/publication/132954-gonorar-uspikhu-advokata-praktika-yevropeyskogo-sudu-z-prav-lyudini (дата звернення:

.Conditional Fee Agreement: Everything You Need To Know. UpCounsel. URL: https://www.upcounsel.com/conditional-fee-agreement (дата звернення: 17.10.2019).

What is a Conditional Fee Agreement? (CFA). Spencers Solicitors. URL: https://www.spencerssolicitors.com/accident-guides/what-is-a- conditional-fee-agreement.html (дата звернення: 17.10.2019).

Emma Foubister Publication and Privacy Proceedings CFAs, abolition of success fees, some practical guidance. Inforrm's Blog: The International Forum for Responsible Media Blog. 2019. URL: https://inforrm.org/2019/03/28/publication-and-privacy-proceedings-cfas-abolition- of-success-fees-some-practical-guidance-emma-foubister (дата звернення: 17.10.2019).

Case of latridis v. Greece. 19 October, 2000. №31107/96. HUDOC. URL: http://hudoc.echr.coe.int/rus?i=001-59087 (дата звернення:

.Case of Dudgeon v. The United Kingdom (Article 50). HUDOC. 24 February, 1983. № 7525/76. URL: http://hudoc.echr.coe.int/ eng?i=001-57472 (дата звернення: 18.10.2019).

Case of Kamasinski v. Austria. HUDOC.19 December, 1989. 9783/82. URL: http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-57614 (дата звернення:

.Case of MGN Limited v. The United Kingdom. 18 January, 2011. №39401/04. HUDOC. URL: http://hudoc.echr.coe.int/ eng?i=001-102965 (дата звернення: 18.10.2019).

Постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12.06.2018 (справа № 462/9002/14-ц). Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/76022516 (дата звернення: 19.10.2019).

Окрема думка судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Крата В.І. від 12.06.2018 (справа № 462/9002/14-ц). Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/74963389 (дата звернення: 19.10.2019).

Постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30.05.2018 (справа №466/1367/16-а). Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/74407460 (дата звернення: 19.10.2019).

Постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25.01.2018 (справа № 401/1466/15-ц). Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/71828855 (дата звернення: 19.10.2019).

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2019 (справа № 520/3584/19). Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/83137777 (дата звернення: 19.10.2019).

Додаткове рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 22.08.2019 (справа № 450/159/18). Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/83863442 (дата звернення: 20.10.2019)

Додаткова постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.04.2019 (справа № 903/710/18). Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/81302440 (дата звернення: 20.10.2019).

Про розгляд звернення адвоката Дроздова О.М. щодо гонорару успіху адвоката за надану правничу (правову) допомогу : Рішення № 35 Ради адвокатів України від 12.04.2019. URL: http://osav.vn.ua/images/2019/r35.pdf (дата звернення: 18.10.2019).

Дроздов О. Гонорар успіху адвоката: світовий досвід та перспективи законодавчого врегулювання в Україні / Сайт «ЮРЛІГА». 2018.

URL: https://jurliga.ligazakon.net/analitycs/171358_gonorar-uspkhu-advokata-svtoviy-dosvd--perspektivi-zakonodavchogo-vregulyuvannya-v-

ukran (дата звернення: 18.10.2019).

Размещено на Allbest.ru