Адміністративно-правове забезпечення охорони публічного порядку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Адміністративно-правове забезпечення охорони публічного порядку

Коміссаров С.А.,

кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри правознавства Сєвєродонецького інституту ПрАТ «ВНЗ «Міжрегіональна Академія управління персоналом»

Стаття присвячена дослідженню поняття та сутності терміну «адміністративно-правове забезпечення охорони публічного порядку» у контексті здійснення правоохоронної діяльності державних органів щодо забезпечення охорони публічного порядку.

Проаналізовано складники вказаного терміну та низку споріднених понять, розглянуті підходи науковців до досліджуваної проблеми. Обґрунтовано унормування законодавчої термінології з метою внесення змін і доповнень до чинного законодавства. Зокрема, розкрито такі його складові елементи, як «забезпечення», «правове забезпечення». Наголошено, що термін «адміністративно-правове забезпечення охорони публічного порядку» включає в себе статичний і динамічний аспект. Так, встановлені державою гарантії є статичним компонентом, тоді як відповідна діяльність органів державної влади репрезентує собою динамічний складник феномена «забезпечення».

Звернуто увагу, що слід відокремлювати поняття «адміністративно-правова охорона публічного порядку» та «адміністративно-правове забезпечення публічного порядку», незважаючи на те, що вони є взаємопов'язаними. адміністративний правовий охорона порядок

Зроблено висновок, що адміністративно-правове забезпечення публічного порядку - це регламентована адміністративно-правовими нормами діяльність суб'єктів охорони публічного порядку, а також інших учасників відносин, що складаються у сфері публічного порядку, яка спрямована на створення умов для забезпечення належного стану публічного порядку, та встановлена адміністративно-правовими нормами система гарантій такого забезпечення. Цей термін, поряд з іншими складниками, входить до такого комплексного явища, як «охорона публічного порядку». Своєю чергою охорона публічного порядку являє собою можливість використання передбачених законодавством способів та прийомів, спрямованих на відновлення та підтримання публічних суспільних відносин щодо забезпечення захисту прав і свобод людини, її життя і здоров'я, поваги честі та людської гідності, дотримання норм суспільної моралі, а також належного функціонування юридичних осіб та громадських формувань.

Ключові слова: публічний порядок, громадський порядок, охорона, адміністративно-правове забезпечення.

Abstract

ADMINISTRATIVE AND LEGAL SUPPORT OF PUBLIC ORDER PROTECTION

The article is devoted to the study of the concept and essence of the term “administrative and legal support for the protection of public order” in the context of the implementation of law enforcement activities of public authorities to provide the protection of public order.

The components of the given term and a number of related are analyzed, the approaches of a number of scientists to the studied problem are considered. The normalization of legislative terminology is justified in order to amend the current legislation. In particular, its constituent elements such as “security” and “legal security” are disclosed. It is emphasized that the term “administrative and legal provision of public order protection” includes both static and dynamic aspects - yes, state-guaranteed guarantees are a static component, while the corresponding activity of public authorities represents a dynamic component of the phenomenon of “security”.

Attention is drawn to the need of separation the concepts of “administrative and public order” and “Administrative and legal support of public order”, even though they are interrelated.

It is concluded that the administrative and legal support of public order is the administratively regulated activity of the subjects of public order, as well as other participants of relations forming in the sphere of public order, regulated by administrative and legal norms, aimed at creating conditions for ensuring the proper state of public order, and a system of guarantees of such security established by administrative and legal standards. This term, among other components, consiste in a complex phenomenon - “public order'. Public order protection, in its turn, is an opportunity to use the methods and techniques prescribed by law aimed at restoring and maintaining public social relations in order to protect the rights and freedoms of human, it's life and health, respect of honor and human dignity, observance of norms of public morality, and the proper functioning of legal entities and public entities.

Key words: common order, public order, protection, administrative and legal support.

Постановка проблеми

Останніми роками Україна зіштовхнулася із низкою значних проблем, які провокують неспокій у суспільстві, підвищений рівень злочинності, розповсюдження правового нігілізму, загрози життю та спокою її громадян тощо. Ми вважаємо, що для того, щоб протидіяти перерахованим викликам, необхідно: по-перше, їх виявити, спрогнозувати та чітко окреслити, по-друге - комплексно, враховуючи економічні, моральні, політичні, мовні та інші чинники, підійти до їх вирішення.

Вважаємо, що одною із головних проблем, яку необхідно вирішувати передусім в державі, є сфера охорони публічного порядку. Саме від її забезпечення всіма суб'єктами залежить рівень довіри населення до державних органів, повноцінний розвиток держави, становлення громадянського суспільства. Важливим у цьому сенсі є вдосконалення чинного законодавства, що своєю чергою неможливо без наукового супроводу.

Ще одним чинником на підтвердження попередньої тези є той факт, що в державі прийнято Закон України «Про Національну поліцію», де застосовується новий для вітчизняного законодавства термін «публічний» та його похідні - «публічний порядок» та «публічна безпека» [1].

Окремі науковці та практики критично оцінили цю новелу законодавства - від банального ототожнення цих термінів до пропозицій щодо повернення до використання попередніх [2; 3; 4]. Незважаючи на це, ми все ж позитивно ставимося до такого нововведення, насамперед тому, що у даному випадку відбулася не проста заміна терміну «громадський порядок» на термін «публічний порядок». Вважаємо, що дефініція «публічний» є ширшою за своїм змістом і значенням, ніж «громадський», і більш точно відображає сферу як охорони, так і вчинення проступків.

Отже, виникає питання проведення відповідної наукової ревізії щодо застосування як самих цих термінів, так і співвідношення їх зі спорідненими поняттями. Вважаємо, що одним із актуальних напрямів наукового пошуку є здійснення аналізу поняття та сутності адміністративно-правового забезпечення охорони публічного порядку.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Дослідженню терміну «публічний порядок» присвятили свої праці такі науковці, як В.Б. Авер'янов, М.І. Ануфрієв, О.В. Батраченко, О.І. Довгань, І.В. Зозуля, Д.С. Припутень, О.Ф. Кобзар, А.А. Манжула, С.В. Пєтков, В.Г Фатхутдінов та інші.

У різні часи вивченню спорідненого терміну «громадський порядок» присвячено праці таких правників, як О.М. Бандурка, І.П. Веремеєнко, І.П. Голосніченко, В.К. Гіжевський, В.Л. Грохольський, Є.В. Додін, М.В. Ковалів, В.К. Колпаков, А.Т. Комзюк, В.В. Маліков, Р.С. Мельник, Ю.О. Небеський, О.І. Остапенко, А.М. Подоляка, Ю.І. Римаренко та інші.

Метою статті є дослідження сутності терміну «адміністративно-правове забезпечення охорони публічного порядку» а також теоретичних засад здійснення діяльності державних органів щодо забезпечення охорони публічного порядку.

Виклад основного матеріалу

Слід зазначити, що у своєму дослідженні ми дотримуємося того положення, що вироблена сьогодні позиція науковців та законодавця щодо застосування у чинному та перспективному законодавстві терміну «публічний» та його похідних є найбільш прийнятною. Проте під час роботи з джерелами будемо використовувати терміни, споріднені вказаній дефініції, у авторському викладенні, при цьому це не означає, що їх необхідно сприймати як тотожні або однозначні. Здійснений аналіз свідчить, що у значній кількості публікацій досліджуваний термін використовується з дефініцією «громадський», що було природньо у зв'язку із його застосуванням у законодавстві (наприклад, у Законі України «Про міліцію» [5], Статуті патрульно-постової служби [6] тощо). Саме тому у цьому дослідженні, оскільки воно базується на напрацюваннях значної кількості науковців та практиків, термін «адміністративно-правове забезпечення охорони громадського порядку» є спорідненим, похідним і є основою для дефініції «адміністративно-правове забезпечення охорони публічного порядку».

Проведення дослідження змісту поняття «охорона публічного порядку» потребує розгляду і певних його складників. Чи не головним є поняття «адміністративно-правове забезпечення». Слід зазначити, що відповідно до словників «забезпечити» означає створити надійні умови для здійснення чого-небудь; гарантувати щось; захищати, охороняти кого-, що-небудь від небезпеки [7, с. 281]; під поняттям «забезпечення» розуміють генерування повного і достатнього комплексу умов, необхідних для здійснення чогось та гарантії будь-чого [8, с. 291]. Поняття «адміністративно-правове забезпечення» та його складові елементи «забезпечення», «правове забезпечення» як правові категорії широко використовуються у юридичній літературі, однак загальноприйнятого підходу до визначення змісту таких термінів сьогодні ще не вироблено.

Суттєвим здобутком для формулювання поняття «забезпечення» та визначення його змісту в рамках юридичної науки є дослідження вчених, які займалися проблемами «забезпечення прав людини» та «правового забезпечення» відносно різноманітних сфер життєдіяльності держави і суспільства. Так, К.Б. Толкачев та А.Г Хабібулін пропонують розглядати поняття «забезпечення» у двох значеннях: по-перше, як діяльність державних органів, громадських організацій, посадових осіб і громадян щодо здійснення своїх функцій, компетенцій, обов'язків з метою створення оптимальних умов для суворої, неухильної реалізації правових приписів та правомірного здійснення прав і свобод; по-друге, як підсумок, результат цієї діяльності, що виражається в реалізації правових приписів, прав і свобод громадян [9, с. 60]. На рівні ж законодавчих актів термін «забезпечення громадського порядку» зустрічається в Законі України «Про особливості забезпечення громадського порядку та громадської безпеки у зв'язку з підготовкою та проведенням футбольних матчів» [10], разом з тим законодавчого його визначення Закон не містить.

Однак, звертаючись до поняття «забезпечення», що охоплюється в правовій науці зазвичай поняттям «правове забезпечення», можна виділити декілька його визначень різних авторів. Так, Великий тлумачний словник за редакцією В.Т. Бусела визначає поняття правого забезпечення як сукупність правових норм, що регламентують правові взаємини та юридичний статус [11, с. 375]. У загальному вигляді під правовим забезпеченням також розуміють утворення і підтримку в необхідних межах конструктивних організаційно-функціональних характеристик систем управління за допомогою впливу та упорядкування всього арсеналу юридичних засобів (норм права, правовідносин, прав і обов'язків, актів та ін.) [12, с. 520]. Натомість К.Г Волинка розуміє правове забезпечення як цілеспрямовану дію на поведінку людей і суспільні відносини за допомогою правових (юридичних) засобів [13, с. 103]. Сфера правового забезпечення - це сукупність прав і свобод громадян, яку можна і необхідно впорядкувати за допомогою норм права і правових засобів. При цьому до зазначеної сфери можуть належати лише відносини, що піддаються правовому регулюванню [14].

Ураховуючи той факт, що публічний порядок опо-середкований необхідністю дотримання прав і свобод людини, доцільно звернути увагу на позицію М.В. Пучкової, яка тлумачить поняття “правове забезпечення” двояко: як сукупність гарантій реалізації і охорони прав громадян та як діяльність органів державної влади із створення умов, необхідних для реалізації громадянами своїх прав [15, с. 12]. Запропонована М.В. Пучковою смислова конструкція поняття «забезпечення» включає в себе статичний і динамічний аспект. Встановлені державою гарантії є статичним компонентом, тоді як відповідна діяльність органів державної влади репрезентує собою динамічний складник феномена «забезпечення» [16].

На відміну від М.В. Пучкової, І.В. Ростовщиков концентрує увагу винятково на статичному аспекті поняття «правове забезпечення», розуміючи його лише як гарантію. З його позицій суть такої гарантії відтворюється під час створення ефективних умов для реалізації індивідом своїх прав і свобод [17, с. 12]. В іншому ракурсі проблему формулювання змісту поняття «правове забезпечення» розглянув А.Є. Олійник, який розкрив зміст поняття «правове забезпечення» крізь призму:

1) створення сприятливих умов для реалізації громадянами своїх прав;

2) запобігання їх порушенню;

3) відновлення порушених прав громадян [18, с. 16].

Натомість А.А. Опальова обмежує зміст поняття «правове забезпечення» лише охороною і захистом порушених прав громадян [19, с. 18]. Ми вважаємо такий підхід до розуміння змісту поняття «правове забезпечення» необґрунтовано звуженим в аспекті громадського порядку. Хоча охорона та захист входять до поняття правового забезпечення, проте вони відображають далеко не весь спектр компонентів, які формують зміст громадського порядку як соціально-правового явища.

Поняття «правове забезпечення» зазвичай не обмежується лише правами та свободами людини. Так, Ю.А. Тихомиров визначав комплексний характер правового забезпечення стосовно органів державної влади, виділяючи такі його елементи:

1) видання правових актів з урахуванням суспільних відносин;

2) вивчення правових актів усіма працівниками під час вступу на посаду та в процесі їх діяльності;

3) правове виховання та правова пропаганда як засоби підвищення правової культури та професійної кваліфікації працівників;

4) правильне застосування юридичних норм для оптимального вирішення завдань управління;

5) аналіз практики застосування законодавства, правових актів;

6) контроль за застосуванням законності, запобігання та усунення її порушень, застосування заохочувальних або каральних заходів впливу на посадових осіб;

7) удосконалення законодавчих та каральних заходів впливу до посадових осіб [20, с. 8].

Аналіз юридичної літератури також свідчить про від-сутність загальноприйнятого підходу до визначення тер-міну «адміністративно-правове забезпечення». Так, після вказівки на необхідність виокремлення в рамках науки адміністративного права саме адміністративно-правової природи феномена «забезпечення» І.О. Ієрусалімова пропонує власне розуміння того, що має включати в себе поняття «адміністративно-правове забезпечення» стосовно прав людини: «Таким чином, адміністративно-правове забезпечення передбачає насамперед регулювання за допомогою норм адміністративного права суспільних відносин, що виникають в процесі реалізації прав і свобод людини та громадянина, та вплив на них за допомогою передбачених в законодавстві елементів. Крім того, для адміністративно-правового забезпечення прав і свобод людини та громадянина важливим засобом виступає реалізація норм адміністративного права. При цьому тут важливі усі способи реалізації і використання, коли громадянин сам скористується засобами реалізації, додержання та виконання норм, а особливо - застосування певних норм адміністративного права з метою надання можливості громадянину отримати право. Складником адміністративно-правового забезпечення прав і свобод людини та громадянина є гарантії їх реалізації, під якими розуміються умови, засоби, способи, які забезпечують здійснення у повному обсязі і всебічну охорону прав і свобод особи...» [21, с. 83].

На думку К.В. Степаненка, адміністративно-правове забезпечення прав і свобод громадян України слід розглядати як систему їх гарантування з боку органів державної влади, яка функціонує у правовому режимі і до якої входять такі елементи, як компетенція, охорона, захист, а також створення необхідних умов для реальної реалізації людиною та громадянином своїх прав і свобод за допомогою адміністративних засобів. Водночас елементи адміністративно-правового забезпечення (компетенція, охорона, захист, відновлення порушеного права) спрямовані на регулювання за допомогою норм адміністративного права суспільних відносин, що виникають у процесі та для реалізації прав і свобод громадян України [22]. Своєю чергою Є.Є. Колесников надає узагальнююче розуміння поняття «адміністративно-правове забезпечення» як здійснюваного державою за допомогою спеціального механізму упорядкування суспільних відносин, їх юридичного закріплення, охорони, реалізації і розвитку [23].

Об'єктивно процес забезпечення публічного порядку має адміністративно-правовий зміст. Розвиток національного адміністративного права останнім часом дав змогу виділити специфіку та сутність його реформування - забезпечення прав і свобод особистості. Водночас необхідно враховувати і ту особливість, що процес забезпечення публічного порядку пов'язаний зазвичай із обмеженням відповідних прав і свобод громадян унаслідок діяльності уповноважених суб'єктів, спрямованої на дотримання належних стандартів існування людини. У цьому контексті зміст адміністративно-правового забезпечення публічного порядку, на нашу думку, визначають такі складники:

- по-перше, встановлення правил поведінки, а також заборон у сфері громадського порядку завдяки підготовці та прийняттю правових норм;

- по-друге, визначення моделі охорони громадського порядку;

- по-третє, виокремлення гарантій забезпечення громадського порядку у вигляді застосування заходів публічної відповідальності та інших примусових заходів.

З огляду на викладене вважаємо, що слід відокремлювати поняття «адміністративно-правова охорона публічного порядку» та «адміністративно-правове забезпечення публічного порядку».

Є різні точки зору щодо визначення поняття «адміністративно-правова охорона публічного порядку». Так, під цим терміном розуміють виконавчо-розпорядницьку діяльність органів державного управління, що складається з установлених обов'язкових правил поведінки, створення необхідних умов для їх виконання, а також здійснення адміністративного нагляду та застосування заходів впливу [24, с. 204]. О.О. Онищук, у цілому погоджуючись з попередньою думкою, зауважує, що адміністративно-правова охорона громадського порядку - це підзаконна виконавчо-розпорядча діяльність публічної адміністрації, яка полягає у створенні умов для реалізації прав, свобод та законних інтересів фізичних та юридичних осіб, охорони цих прав, створення обставин правового комфорту для широкого загалу осіб шляхом недопущення порушення одними особами прав і свобод та законних інтересів інших осіб у громадських місцях, адміністративного нагляду та застосування до правопорушників режиму громадського порядку засобів адміністративного примусу [25]. На думку Д.О. Коротченкова, під адміністративно-правовою охороною громадського порядку слід розуміти урегульовану нормами адміністративного права діяльність певних суб'єктів, спрямовану на:

- нормативне регулювання суспільних відносин органами виконавчої влади;

- виявлення умов та факторів, які становлять загрозу для громадського порядку, їх усунення (включаючи запобігання та припинення протиправних діянь, які посягають на громадський порядок);

- здійснення адміністративної юрисдикції у справах стосовно правопорушень, які посягають на громадський порядок [26].

Розглядаючи діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування, Л.А. Сидорчук робить висновок, що охорона громадського порядку своїм змістом охоплює виконавчо-розпорядчу діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування щодо встановлення і забезпечення обов'язкових правил поведінки у сфері громадського порядку; створення умов для реалізації прав громадян, охорони цих прав; забезпечення умов спокою у громадських місцях, поведінки громадян у рамках наказів і чинних норм; здійснення адміністративного нагляду; застосування до порушників заходів адміністративного впливу тощо. В адміністративно-правовій охороні громадського порядку розрізняють діяльність: нормотворчу - створення нормативних актів з адміністративно-правових питань охорони порядку; правозастосовну (встановлена державою, полягає у впровадженні в життя правил у сфері громадського порядку); правоохоронну (охоплює заходи забезпечення встановленого порядку і застосування заходів впливу до його порушників) [27, с. 55].

Дійсно, за своєю суттю поняття «адміністративно-правова охорона публічного порядку» та «адміністративно-правове забезпечення публічного порядку» взаємопов'язані. Разом з тим розуміння у сфері публічного порядку його адміністративно-правової охорони стосовно адміністративно-правового забезпечення зазвичай випускає з уваги нормативно врегульовану участь громадян в охороні публічного порядку, а також діяльність учасників правовідносин у сфері охорони публічного порядку, які не є суб'єктами охорони публічного порядку, однак діяльність яких спрямована на забезпечення публічного порядку. Наприклад, оператор спортивної споруди як публічного місця повинен відповідно до закону забезпечити наявність інфраструктури, необхідної для забезпечення публічного порядку. Такий оператор не є суб'єктом охорони публічного порядку, однак може бути учасником правовідносин у сфері охорони публічного порядку [28].

Висновки

Ураховуючи зазначене вище, вважаємо, що адміністративно-правове забезпечення публічного порядку - це регламентована адміністративно-правовими нормами діяльність суб'єктів охорони публічного порядку, а також інших учасників відносин, що складаються у сфері публічного порядку, яка спрямована на створення умов для забезпечення належного стану публічного порядку, та встановлена адміністративно-правовими нормами система гарантій такого забезпечення [29, с. 172]. А отже, входить так само, як і інші складники до такого комплексного явища, як «охорона публічного порядку».

Проведений аналіз дає можливість зробити висновок, що за своєю суттю охорона публічного порядку являє собою можливість використання передбачених законодавством способів та прийомів, спрямованих на відновлення та підтримання публічних суспільних відносин щодо забезпечення захисту прав і свобод людини, її життя і здоров'я, поваги честі та людської гідності, дотримання норм суспільної моралі, а також належного функціонування юридичних осіб та громадських формувань.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Про Національну поліцію : Закон України від 2 лип. 2015 р. № 580^Ш. Голос України. 6 серпня 2015.

2. Крищенко А.Є. Особливості визначення терміну «публічна безпека і порядок». Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. 2017. № 1. С. 206-214.

3. Зозуля І.В. Закон України «Про Національну поліцію»: публічна чи громадська безпека? Форум права. 2015. № 5. С. 85-92.

4. Фатхутдінов В.Г. Частотність операціоналізації та контекстуальність використання терміна «публічна безпека» в Законі України «Про Національну поліцію України» URL: http://goalint.org/chastotnist-operacionalizacii-takontekstualnist-vikoristannyaterminupublichna- bezpekav-zakoni-ukraini-pro-nacionalnu-policiyuukraini.

5. Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 року. Відомості Верховної Ради. 1991. № 4. Ст. 20.

6. Статут патрульно-постової служби міліції України: Затверджений наказом МВС України від 28 липня 1994 р.

7. Великий тлумачний словник сучасної української мови. Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. Київ ; Ірпінь : Перун, 2003. 1440 с.

8. Александрова З.Е. Словарь синонимов русского языка : около 9000 синонимических рядов. Под ред. Л.А. Чешко. 5-е изд., стереотип. Москва : Рус. язык, 1986. б00 с.

9. Толкачев К.Б. Органы внутренних дел в механизме обеспечения личных конституционных прав и свобод граждан : монография. К.Б. Толкачев, А.Г. Хабибулин. Уфа : Уфимская ВШ МВД СССР, 1991. 168 с.

10. «Про особливості забезпечення громадського порядку та громадської безпеки у зв'язку з підготовкою та проведенням футбольних матчів». Закон України від 08.07.2011 р. № 3673^1. Відомості Верховної Ради. 2012. № 9. Ст. 64.

11. Бусел В.Т. Великий тлумачний словник сучасної української мови. Київ ; Ірпінь : Перун, 2005. 1728 с.

12. Теорія управління в органах внутрішніх справ : навч. посіб. За ред. В.А. Ліпкана. Київ : КНТ, 2007. 884 с.

13. Волинка К.Г. Теорія держави і права : навч. посіб. Київ : МАУП, 2003. 240 с.

14. Лазур Я.В. Поняття, сутність та елементи адміністративно-правового механізму забезпечення прав і свобод громадян у державному управлінні. Форум права. 2009. № 3. С. 392-398.

15. Пучкова М.В. Обеспечение прав граждан органами управления союзной республики. Отв. ред. Б.М. Лазарев. Москва : Наука, 1987. 140 с.

16. Ігонін РВ. Поняття адміністративно-правового забезпечення функціонування судів загальної юрисдикції. Адвокат. 2001. № 1. С. 36-40.

17. Ростовщиков И.В. Обеспечение прав и свобод личности в СССР: вопросы теории. Саратов : Изд-во Саратов. ун-та, 1988. 117 с.

18. Олейник А.Е. Совершенствование деятельности милиции по обеспечению конституционных прав неприкосновенности лич-ности, жилища советских граждан и охраны их личной жизни : автореф. дис. на соискание уч. степени канд. юрид. наук : 12.00.02. Киев-ская высшая школа МВД СССР Киев, 1986. 24 с.

19. Опалева А.А. Конституционное право неприкосновенности личности и его обеспечение в деятельности органов внутренних дел : автореф. дис. на соискание уч. степени канд. юрид. наук : 12.00.01. Акад. м-ва внутр. дел СССР Москва, 1986. 19 с.

20. Тихомиров Ю.А. Правовое обеспечение управления : учеб. пособ. Акад. нар. хоз-ва, при Совете Министров СССР Москва, 1987. 148 с.

21. Ієрусалімова І.О. Механізм адміністративно-правового забезпечення прав і свобод людини та громадянина : дис. канд. юрид. наук: 12.00.07. Нац. трансп. ун-т. Київ, 2006. 205 а

22. Степаненко К.В. Деякі аспекти адміністративно-правового забезпечення прав і свобод громадян України за кордоном. Удоско-налення діяльності органів внутрішніх справ з попередження й розкриття злочинів та інших правопорушень : матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (Запоріжжя, 2 листопада 2007 р.). Юридичний ін-т МВС України. Запоріжжя : Юридичний ін-т МВС України, 2007. Ч. 2. С. 172-175.

23. Колесников Є.Є. Поняття та особливості адміністративно-правового забезпечення захисту прав споживачів. Форум права. 2011. № 2. С. 432-438.

24. Адміністративна (поліцейська) діяльність органів внутрішніх справ. Загальна частина : підручник. Є.М. Моісеєв, В.І. Олефір, С.Г. Братель та ін. Київ : КНТ, 2008. 816 с.

25. Онищук О.О. Громадський порядок як провідний напрям адміністративної діяльності громадської безпеки в сучасних умовах. URL: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/nvnau_pravo/2010_156/10ooo.pdf.

26. Коротченков Д.А. Организация административно-правовой охраны общественного порядка и обеспечения общественной без-опасности при проведении массовых мероприятий : автореф. дис. на соискание уч. степени канд. юрид. наук : 12.00.14. Тихоокеанск. гос. ун-т. Хабаровск, 2006. URL: http://library.khstu.ru/downloads/TextExt/avtoreferat/Korotchenkov.pdf.

27. Сидорчук Л.А. Розуміння сутності охорони громадського порядку органами місцевого самоврядування. Європейські перспек-тиви. 2011. № 2. С. 51-56.

28. Манжула А.А. Понятие административно-правового обеспечения общественного порядка. Современные проблемы науки и образования [электронный научный рецензируемый журнал]. 2013. № 2. URL: http://www.science-education.ru/108-8772.

29. Манжула А.А. Особенности административно-правового обеспечения общественного порядка. Проблемы современной науки: международный сборник научных трудов. Ставрополь : Издательство «Логос». Вып. 6. 2012

Размещено на Allbest.ru