Особливості механізму правового регулювання в контексті реалізації прав людини

Размещено на http://www.allbest.ru/

ОСОБЛИВОСТІ МЕХАНІЗМУ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ В КОНТЕКСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВ ЛЮДИНИ

Стаття присвячена аналізу механізму правового регулювання в контексті реалізації прав людини. Автор порушує проблемне питання щодо удосконалення механізму правового регулювання реалізації прав людини, аналізує погляди вчених на це проблемне питання. Особливу увагу звернено на те, що в країні, яка прагне побудувати демократичне, правове суспільство, в якому принцип верховенства права є основоположним принципом, необхідно створити належні умови для забезпечення механізму реалізації права всіх її громадян. Саме дієві механізми правового регулювання забезпечать змогу людині повною мірою реалізувати свої права, займаючи активну життєву позицію.

Зазначено, що в науковців щодо поняття «механізм правового регулювання» існують розбіжності, немає єдиних поглядів. У структурі механізму правового регулювання реалізації права вчені виокремлюють юридичні норми, правовідносини, акти реалізації суб'єктивних прав і обов'язків, механізм правотворчості, механізм реалізації норм права, механізм державного примусу, а також правосвідомість, правотворчість і правопорядок. Стверджується, що загалом механізм правового регулювання як інструмент має бути механізмом забезпечення реалізації права, оскільки реалізація права це правомірна поведінка суб'єктів щодо використання права, виконання обов'язків і дотримання заборон. Вказано на різницю функціонального призначення механізму правового регулювання та механізму реалізації прав особи, що механізм правового регулювання є механізмом забезпечення реалізації права, а механізм реалізації права складовою частиною механізму правового регулювання. У механізмі правового регулювання суб'єктами правового регулювання є представники державної влади та місцевого самоврядування, натомість у механізмі реалізації права суб'єктами правореалізації є люди, особи, громадяни, які є суб'єктами втілення смислів права.

Ключові слова: реалізація права, механізм правового регулювання, норми права, правові засоби, суб'єкти права.

PECULIARITIES OF LEGAL REGULATION MECHANISM IN THE CONTEXT OF HUMAN RIGHTS REALIZATION

The article is devoted to the analysis of the mechanism of legal regulation in the context of the realization of human rights. The author raises the problematic issue of improving the mechanism of legal regulation of the realization of human rights, analyzes the views of scientists on this problematic issue. Particular attention is paid to the fact that in a country that seeks to build a democratic, legal society in which the rule of law is a fundamental principle, it is necessary to create the necessary conditions to ensure the mechanism of exercise of the rights of all its citizens. It is the effective mechanisms of legal regulation that will enable a person to fully exercise his rights by taking an active life position.

It is noted that there are disagreements about the concept of “mechanism of legal regulation”, there are no common views. In the structure of the mechanism of legal regulation of the realization of law, scientists distinguish legal norms, legal relations, acts of realization of subjective rights and obligations, the mechanism of law-making, the mechanism of implementation of rules of law, the mechanism of state coercion, as well as justice, law-making and law and order. It is argued that, as a whole, legal regulation, as a tool, should be a mechanism for enforcing the law, since the exercise of law is the legitimate behavior of the subjects in the exercise of the law, the performance of duties and the observance of prohibitions.

The difference between the functional purpose of the mechanism of legal regulation and the mechanism of realization of the rights of a person is pointed out, that the mechanism of legal regulation is the mechanism of ensuring the realization of the right, and the mechanism of the exercise of law is a component of the mechanism of legal regulation. In the mechanism of legal regulation, the subjects of legal regulation are representatives of state power and local self-government, while in the mechanism of exercising the right, the subjects of legal realization are people, persons, citizens who are the subjects of the embodiment of the meaning of law.

Key words: implementation of law, mechanism of legal regulation, norms of law, legal means, subjects of law.

правове регулювання право людина

Реалізація прав людини є важливою правовою проблемою нашої держави на сучасному шляху державотворення, оскільки перетворює певну абстрактну можливість на фактичне благо. Тому першочерговим завданням держави має стати створення належних умов для втілення цих можливостей у життя. У цьому сенсі важливим є створення таких механізмів правового регулювання, які забезпечать кожному громадянину країни право на ефективну реалізацію його суб'єктивних прав.

Проблемні питання реалізації права стали предметом дослідження таких науковців, як М. Антонович, О.Бандура, В. Братасюк, С. Головатий, Д. Гудима, С. Гусарєв, О. Скакун, О. Петришин, В. Цвік, О. Зайчук, М. Козюбра, М. Костицький, Н. Оніщенко та ін., а також зарубіжні автори: С. Алєксєєв, Г Баурінг, А. Дайсі, Дж. Ллойд, Дж. Нікель, М. Сандел, Таманага Брайян, А. ковлер, С. Оганесян та ін.

Проте аналіз наукових джерел засвідчує, що посиленої уваги вчених вимагає вдосконалення механізму правового регулювання реалізації права.

Метою статті є з'ясування особливостей ознак та структурних елементів механізму правового регулювання в контексті реалізації прав людини.

Загальновідомо, що реалізацію права в демократичній, правовій державі забезпечує належний механізм правового регулювання. На підтвердження Н. Оніщенко зазначає, що створення дієвих юридичних механізмів дадуть людині повною мірою реалізувати права і свободи, займаючи активну життєву позицію [1, с. 18].

Проте на основі аналізу наукової літератури можна стверджувати, що в науковців немає єдиного погляду щодо розуміння механізму правового регулювання.

Так, під механізмом правового регулювання К.В. Шундіков розуміє комплексну категорію, яка являє собою «сукупність всіх правових засобів, організованих послідовним чином, за допомогою яких забезпечується результативний спеціально-юридичний вплив на суспільні відносини» [2]. Подібно зазначає А.О. Абрамова, яка вважає, що під механізмом правового регулювання варто розуміти нормативно організований, послідовно здійснюваний комплексний процес, спрямований на результативне втілення правових норм у життя за допомогою адекватних правових засобів [3, с. 6]. У цьому контексті А.В. Коструба підкреслює: «Механізм правового регулювання <.. .> дозволяє не лише визначити взаємозв'язки між нормою права, юридичним фактом, правовідносинами та актами правореалізації, а й встановити у прикладній площині особливості впливу норм права на суспільні відносини» [4].

Вважається, що найповніше у своїх дослідженнях цю категорію в межах найбільш поширеного інструментального підходу обґрунтував С.С. Алексєєв. Науковець визначає механізм правового регулювання як єдину систему правових засобів, за допомогою якої забезпечується результативний правовий вплив на суспільні відносини [5, с. 30]. Вчений вважає, що поняття «механізм правового регулювання» має охоплювати цілісний механізм, кожна частина якого виконує свої специфічні функції, всі правові засоби, які передбачають характеристику стадій правового впливу чи правового регулювання.

Отже, під механізмом правового регулювання варто розуміти всю сукупність юридичних засобів, за допомогою яких забезпечується правовий вплив на суспільні відносини. Проте у вчених виникають розбіжності щодо визначення кількості елементів і ознак механізму правового регулювання.

Наприклад, до елементів механізму правового регулювання С.С. Алексєєв зараховує юридичні норми, правовідносини та акти реалізації суб'єктивних прав і обов'язків. така структура механізму правового регулювання характерна для права «взагалі», для правових систем усіх юридичних типів і має універсальний характер [5].

Натомість В.М. Сирих, відповідно до стадій правового регулювання, поділяє механізм правового регулювання на три компоненти: механізм правотворчості, механізм реалізації норм права, механізм державного примусу. Під механізмом правореалізації він розуміє сукупність правових засобів, які мають забезпечити реалізацію чинних норм права в конкретних правовідносинах. Серед зазначених засобів науковець виокремлює методи тлумачення норм права, договори та угоди, правові засоби, які використовуються державою з метою охорони та забезпечення належного виконання зобов'язань учасниками конкретних правовідносин, акти застосування норм права [6].

Ю.С. Шемшученко до головних складників цього механізму зараховує «норми права, зафіксовані в законах та інших правових актах; юридичні факти, тобто конкретні життєві обставини; власне правові відносини, тобто суспільні відносини, опосередковані нормами права; акти реалізації прав та обов'язків суб'єктів суспільних відносин, тобто дії цих суб'єктів у межах приписів відповідних правових норм; правові санкції щодо порушників норм права» [7]. К.В. Шундіков у перелік ознак механізму правового регулювання включає наявність специфічного предмета, надання особливого, спеціально-юридичного впливу права, пов'язаного з використанням специфічних засобів і методів, спрямованість на досягнення особливих юридичних цілей, реалізацію тільки в особливій нормативно передбаченій формі, досягнення конкретних соціальних результатів [2]. А.Д. Корецький до елементів механізму правового регулювання додає правосвідомість, правотворчість і правопорядок [8]. Ми підтримуємо цю позицію науковців, хоча сама правосвідомість формується в результаті правового впливу правових норм, а не правового регулювання, це результат дії виховної функції права. Правосвідомість починає впливати на поведінку суб'єкта після того, як вона сформувалася, в порядку зворотного зв'язку, оскільки право не здатне повністю регулювати внутрішній світ людини.

У цьому контексті слушною є думка С.С. Алексєєва, який вважає, що правосвідомість у механізмі правового регулювання має загальне значення. Вона не є якоюсь відокремленою частиною механізму, а пронизує цей механізм, відображає його, впливає на нього загалом [5], з чим не можна не погодитися.

Разом із тим Л. Завадська зазначає: «Новий погляд на право як на міру свободи дає змогу зробити висновок, що загалом механізм правового регулювання, як інструмент, має бути механізмом забезпечення реалізації права» [9, с. 98]. Сам механізм реалізації, на думку О.Ф. Скакун, це «засоби, які здатні створити умови для реалізації прав та свобод людини» [10, с. 206]. Ю.П. Пацурківський доходить висновку, що це діяльність суб'єкта права, зобов'язаної сторони, законотворчого органу, правозастосовчого органу та наявні юридичні норми, які регулюють їх діяльність, складовою частиною якої виступає механізм юридичної відповідальності [11, с. 62].

Проте реалізація права це правомірна поведінка суб'єктів щодо використання права, виконання обов'язків і дотримання заборон. Зазначеними способами правомірна поведінка не вичерпується, зокрема, правомірним може бути не тільки використання, але і невикористання (нездійснення) суб'єктивних прав.

Можна дійти висновку, що механізм реалізації права це динамічно активний феномен діяльності із застосуванням низки правових засобів суб'єктами права, зобов'язаною стороною, законотворчим органом, суб'єктами правозастосування на засадах стандартів права та наявних юридичних норм із метою втілення в життя смислів та принципів у фактичній поведінці суб'єктів права.

Ми підтримуємо підхід Л. Завадської, що механізм правового регулювання є механізмом забезпечення реалізації права, а механізм правореалізації складником механізму правового регулювання. Механізм правового регулювання здійснюється суб'єктами правового регулювання, тобто представниками державної влади та місцевого самоврядування, натомість механізм реалізації права суб'єктами правореалізації, якими є люди, особи, громадяни, які є суб'єктами втілення смислів права.

З цього огляду, на нашу думку, більш вдалим визначенням, що відповідає реаліям сьогодення та враховує людиноцентристський вектор розвитку суспільних відносин, є визначення В.І. Осадчого щодо механізму правового регулювання. Науковець вважає, що «це засоби функціонування єдиної системи правового регулювання в сучасному українському суспільстві з метою забезпечення прав, свобод і публічних законних інтересів фізичних та юридичних осіб, функціонування громадянського суспільства і держави» [12].

Крім вищезазначеного, вдосконалення механізму правового регулювання вимагає теоретичного узгодження позиції щодо ототожнення реалізації права та реалізації права особи, оскільки, на нашу думку, ці поняття не можна ототожнювати. У першому випадку йдеться про реалізацію об'єктивного права, а у процесі реалізації права особи реалізується суб'єктивне право. Реалізація правових норм охоплює всі види норм, а реалізація прав людини лише уповноважувальні норми.

Ще одну відмінність виокремлює А. Колодій. науковець вважає, що різниться також функціональне призначення механізму правового регулювання та механізму реалізації прав особи. реалізація прав і свобод це форма їх буття, що зводиться до переведення соціальних благ, що закріплені нормами права, у стан їх можливого і дійсного використання конкретною особою (особами) задля задоволення своїх різноманітних потреб та інтересів [13, с. 218].

Отже, механізм правового регулювання та механізм реалізації права співвідносяться як ціле і одиничне і відрізняються за суб'єктами правового регулювання та правореалізації, а також за функціональним призначенням.

Як приклад, механізм реалізації прав і свобод людини і громадянина на повагу до її гідності має містити такі елементи: гарантії здійснення права людини на повагу до її гідності; юридичні елементи механізму реалізації (норми, факти, правовідносини); процес фактичного втілення можливості та необхідності в дійсність; умови і фактори такого процесу. Якщо проаналізувати визначені елементи в динаміці, вважає А.М. Колодій [13], то стає очевидним, що реалізація прав і свобод людини і громадянина, як і будь-яка інша діяльність, характеризується певним процесом, елементами якого є три стадії: правовий статус; правові відносини; користування конкретними благами.

Своєю чергою, особливістю механізму правового регулювання реалізації права людини на повагу до її гідності є необхідність здійснення учасниками правовідносин приписів правової норми, тобто реалізація їхніх суб'єктивних прав та виконання юридичних обов'язків у всіх трьох формах реалізації: дозволів, заборон, зобов'язань [14].

Ми вважаємо, що стадії реалізації права людини на повагу до її гідності можна класифікувати на стадії створення умов для реалізації права і власне стадію діяльності людини з реалізації її права. Щодо реалізації права людини на повагу до її гідності у формі дозволів, то право людини на гідність є природноправовим правом. реалізація цього права відбувається у формі надання кожній людині впевненості у своїй суспільній цінності, можливості усвідомлювати себе як особистість, поважати власні моральні принципи й етичні норми, наполягати на повазі до себе інших. А сфера свободи людини у процесі здійснення цього суб'єктивного права дає їй змогу діяти згідно з її гідністю й честю настільки, наскільки її свобода не обмежує свободу інших осіб.

Так, вершиною системи норм, спрямованих на захист конституційних прав громадян, є Конституція України, яка ст. 40 надає право направляти індивідуальні чи колективні звернення до органів державної влади та місцевого самоврядування, а також зобов'язує відповідні органи розглядати ці звернення; ст. 42 ч. 3 забезпечує захист конкуренції в підприємницькій діяльності; ст. 55 надає кожному право звертатися за захистом своїх прав до суду, до Уповноваженого верховної ради з прав людини, а також самостійно захищати свої права; ст. 56 надано права на відшкодування коштом держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди [15].

На нашу думку, механізм захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина представляє собою систему встановлених державою норм, спрямованих на відновлення порушеного права компетентними органами або самим суб'єктом цього права.

Отже, нині одним із важливих завдань юридичної науки є вдосконалення ефективних механізмів і юридичних засобів раціонального поєднання суспільних та особистих інтересів, вирішення конфліктів між реалізацією прав людини і суспільними інтересами, оскільки рівень реалізації громадянами своїх конституційних прав та свобод вказує на загальний рівень демократизації в державі. Гарантії їх реалізації мають бути пріоритетом державної політики та виявлятися у відповідних нормативно-правових актах.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Оніщенко Н. Невідкладність завдань по забезпеченню прав, свобод і законних інтересів особи (теоретичні моделі та практика реалізації). Вісник Національної академії правових наук України. 2013. № 2. С. 17-25.

2. Шундиков К.В. Механизм правового регулирования. Саратов, 2001. 102 с.

3. Абрамова А.А. Эффективность механизма правового регулирования : автореф. дис. ... канд. юрид. наук. Красноярск, 2006. 23 с.

4. Коструба А.В. Юридичні факти в механізмі правоприпинення цивільних відносин : монографія. Київ : Ин Юре, 2014. 416 с.

5. Алексеев С.С. Механизм правового регулирования в социалистическом государстве. Москва : Юридическая литература, 1966. 187 с.

6. Сырых В.М. Теория государства и права : учебник для вузов. 3-е изд., перераб. и доп. Москва : ЗАО Юстицинформ, 2007. 703 с.

7. Юридична енциклопедія : В 6 т / Редкол.: Ю С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. Київ : Укр. енцикл., 1998. Т 1: А-Г 672 с.

8. Загальна теорія держави і права: Підручник для студентів юридичних вищих навчальних закладів / За ред. д-ра юрид. наук, проф. акад. АПрН України М.В. Цвіка, д-ра юрид. наук, проф. акад. АПрН України О.В. Петришина. Харків : Право. 2009. 584 с.

9. Завадская Л.Н. Механизм реализации права. Москва : Наука, 1992. 288 с.

10. Скакун О.Ф. Теория государства и права. Харків : Консум ; Ун-т внутр. дел, 2000. 704 с.

11. Пацурківський Ю.П. Реалізація права: поняття, зміст та співвідношення з суміжними категоріями. Науковий вісник Чернівецького університету. 2012. Випуск 636. Правознавство. С. 59-64.

12. Осадчий В.І. Механізм правового регулювання. Митна справа. 2013. № 5(2.2). С. 336-340.

13. Колодій А.М. Права людини і громадянина в Україні. Київ : Юрінком Інтер, 2003. 325 с.

14. Недибалюк В.Д. Особливості механізму реалізації права людини на повагу до її гідності. Часопис Київського університету права. 2012. № 3. С. 131-135.

15. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР База даних «Законодавство України». URL: https://zakon.rada.gov. ua/laws/show/254/96-вр.

Размещено на Allbest.ru