Деякі аспекти співвідношення понять і термінів у сфері кримінально-правового захисту права інтелектуальної власності в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Деякі аспекти співвідношення понять і термінів у сфері кримінально-правового захисту права інтелектуальної власності в Україні

Топчій В.В.,

кандидат юридичних наук, прокурор

Прокуратури Київської області

У статті проведено аналіз використання термінів і понять, які використовуються під час кримінально-правової характеристики злочинів у сфері інтелектуальної власності, та аналізується стан у сучасній науці щодо ситуації, коли звертання до фактичного матеріалу не може вирішити суперечки стосовно визначення та застосування цих понять. Зазначається, що у цьому разі необхідно звернутися до аналізу категоріальної структури наукового мислення, з'ясувати, чи правильно використовуються категорії, чи застосовуються вони для вирішення того класу завдань, що відповідає їх природі, чи не привносяться в розуміння їх взаємозв'язку такі співвідносини, котрі їм непритаманні, що ускладнює кримінально-правову кваліфікацію.

Констатовано, що невизначеність термінології, котра застосовується науковцями та практиками у наукових та навчальних виданнях з кримінально-правових дисциплін щодо інтелектуальної власності, призводить до неоднозначності розуміння суттєвих і змістовних характеристик явищ сучасної практики.

Вказано, що основними правилами визначення понять у кримінально-правовій науці вважається чіткість; одним з найважливіших правил утворення понять також зазначається «закон тотожності»; аргументується, що у визначенні не повинно бути подвійного трактування, що зустрічається у визначальній частині, предмет є таким, що лише ця форма діяльності свідомості йому відповідає, що лише за допомогою цього способу може бути відтворений, відображений у розумінні кримінально-правової науки ; зрозуміти явище - це значить з'ясувати його місце і роль у конкретній системі явищ, що взаємодіють, у якій воно з необхідністю здійснюється, і з'ясувати саме ті особливості, завдяки яким це явище тільки може грати визначену роль у складі цілого уявлення кримінального правопорушення; зрозуміти явище - значить з'ясувати спосіб його виникнення, об'єктивні та суб'єктивні, проаналізувати самі умови виникнення злочину як явища.

Здійснено спробу дослідити основні правила утворення понять для здійснення правильної кримінально-правової характеристики злочинів у сфері інтелектуальної власності.

До основних операцій з поняттями віднесено: узагальнення й обмеження понять і розподіл понять. Приватним видом розподілу встановлено класифікацію.

Ключові слова: інтелектуальна власність, поняття, категорія, термінологія, захист, явище, предмет, закон, злочин.

Some aspects of relationship of terms and terms in the field of criminal legal protection of intellectual property rights in Ukraine

The article analyzes the use of terms and concepts used in the criminal characterization of crimes in the field of intellectual property and analyzes the state of the art in the current situation when the reference to the actual material cannot resolve disputes, regarding the definition and use of these concepts. It is noted that in this case it is necessary to turn to the analysis of the categorical structure of scientific thinking, to find out whether the categories are correctly used, whether they are used to solve the class of problems that are appropriate to their nature, or not to understand their relationship with such relationships, which are not peculiar to them, which complicates criminal qualification.

It is stated that the ambiguity of the terminology used by scientists and practitioners in scientific and educational publications in the criminal law disciplines on intellectual property leads to ambiguity in understanding the essential and meaningful characteristics of the phenomena of modern practice.

It is stated that the basic rules for defining concepts in criminal law are clarity; one of the most important rules for the formation of concepts is also referred to as the “law of identity”; argues that in the definition there should be no double interpretation occurring in the determining part, the subject matter is such that only this form of activity of consciousness corresponds to it, that only by this method can it be reproduced, reflected in the understanding of criminal law; to understand a phenomenon means to find out its place and role in the specific system of interacting phenomena in which it is necessarily carried out, and to find out precisely the features by which this phenomenon can only play a definite role in the whole presentation of a criminal offense; to understand a phenomenon means to find out the way of its occurrence, objective and subjective, to analyze the conditions of occurrence of a crime as a phenomenon.

An attempt was made to investigate the basic rules of concept formation for the implementation of the correct criminal characterization of crimes in the field of intellectual property.

The basic operations with concepts include: generalization and limitation of concepts and distribution of concepts. Private classification is a classification.

Key words: intellectual property, concept, category, terminology, protection, phenomenon, subject, law.

Постановка проблеми

поняття злочин кримінальний інтелектуальний власність

Сучасний стан розвитку загально- та спеціально-наукової теорії пізнання складних соціально- правових явищ характеризується високою динамікою і дає можливість стверджувати, що одним із важливих завдань пізнання є визначення понятійно-категоріального апарату - наукової проблеми, що не втратила своєї актуальності в сучасних умовах. Особливо це має значення для кримінального права.

Підставами для такого висновку є невизначеність термінології, котра застосовується науковцями та практиками у наукових та навчальних виданнях з кримінально-правових дисциплін щодо інтелектуальної власності, призводить до неоднозначності розуміння суттєвих і змістовних характеристик явищ сучасної практики. Актуальність цього питання підтверджується роботами авторських колективів, що працювали над словниками, матеріалами науково-практичних конференцій, навчальних видань, дисертаціями з визначення «захисту...» і статтями стосовно термінологічної визначеності правових категорій охорони та захисту інтелектуальної власності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій досліджень. Окремі питання у сфері інтелектуальної власності щодо визначеності понять досліджували такі вчені, А.П. Закалюк, А.Ф. Зелінський, К.Є. Ігошев, С.М. Інша- ков, О.Г. Кальман, М.В. Карчевський, О.М. Костенко, О.Є. Користін, Н.Ф. Кузнецова, О.Г. Кулик, О.М. Литвинов, А.А. Ломакіна, С.Я. Лихова, В.В. Лунєєв, М.І. Мельник, О.В. Негодченко, О.В. Новіков, В.І. Осадчий, А.В. Савченко, Н.Х. Устаева, В.Б. Харченко, В.В. Чернєй, С.С. Чер- нявський, В.І. Шакун та інші.

Сформульовані зазначеними авторами положення в галузі кримінального права, кримінології, кримінальної психології мають важливе наукове і практичне значення.

Нецілеспрямовані дискусії серед науковців не сприяють впровадженню у практичну діяльність науково- обґрунтованої та виваженої термінології. Так, у теоретичних розробках здебільшого відсутні визначення понять захист, охорона, забезпечення, супроводження у їх різних поєднаннях, що призводить до звичайної підміни термінів під час здійснення характеристики інтелектуальної власності, що ускладнює кримінально-правове розуміння та визначеність під час кваліфікації.

Метою запропонованої статті є спроба дослідити основні правила утворення понять для здійснення правильної кримінально-правової характеристиці злочинів у сфері інтелектуальної власності.

Використовуючи методологічний потенціал наукових праць, можна стверджувати, що для вивчення будь-якого явища необхідно визначитися у сутнісних та змістовних характеристиках понять, методиці визначення основних категорій та понять, що дасть підстави для формулювання загальних правил, за якими здійснюється визначення понять у сфері інтелектуальної власності для правильного використання під час кримінально-правової характеристики.

Виклад основного матеріалу

У сучасній науці склалася ситуація, коли звертання до фактичного матеріалу не може вирішити суперечки стосовно визначення та застосування понять. У такому разі необхідно звернутися до аналізу категоріальної структури наукового мислення, з'ясувати, чи правильно використовуються категорії, чи застосовуються вони для вирішення того класу завдань, що відповідає їх природі, чи не привносяться в розуміння їх взаємозв'язку такі співвідносини, котрі їм далекі тощо [1, с. 5].

Проблема єдності, стійкості і мінливості наукових понять є центральною у діалектичній концепції розвитку та руху понять. Це, безумовно, одне з найскладніших питань, над яким працює філософська думка [2, с. 230].

Розвиток наукових понять означає глибоке пізнання їх змісту, основних, істотних ознак, заміну старих класичних понять новими, що принципово відрізняються своїм змістом від старих понять. Це складна якісна зміна всіх істотних ознак у понятті, що розвивається. Однак і це закономірно, що усі історичні зміни в суспільстві відбуваються раніше, ніж вони відображаються у системі понять [3, с. 14-15].

Так, у монографіях Е.В. Ільєнкова «Діалектика абстрактного і конкретного в науково-теоретичному мисленні» та Є.К. Войшвилло «Поняття як форма мислення: логіко-гносеологічний аналіз» обґрунтовується розуміння «поняття» з застосовуванням різних методологічних підходів, кожен автор розуміє поняття через власну систему аргументації.

Так, Е.В. Ільєнков досліджує закономірності теоретичного мислення в контексті логіки розвитку елементів наукового знання. Предметом останнього він вважає історизм категоріальних характеристик мислення. Найважливіші особливості наукового методу дослідження безпосередньо знаходять своє вираження в аналізі понять абстрактного та конкретного тощо.

Є.К. Войшвилло досліджує специфіку поняття як форми мислення, його роль у пізнанні, можливі логічні структури, види відносин між поняттями, основні операції з ними. Показує можливості застосування засобів сучасної логіки для аналізу відносин між поняттями та для вирішення деяких спірних питань теорії поняття.

Погоджуючись загалом з пропозиціями і висновками авторів стосовно невирішеності питань теорії поняття та шляхів їх вирішення, автор вважає за доцільне висловити свій погляд на найважливіші методологічні аспекти вказаної проблеми з позиції кримінально-правової науки.

Природно, що єдиною логічною формою, у якій людина може усвідомити об'єктивну конкретність, є не абстракція, що відображає лише «загальне» у явищах, а тільки єдність системи визначень - система абстракцій, що є єдиною можливою формою існування розуміння навколишнього світу у свідомості людини. Останнє обґрунтовує положення, що наукове знання може існувати тільки у формі системи категорій. При цьому кожна з категорій за своїм об'єктивним змістом є відображенням предмета - але тільки його однобічним відображенням.

Дуже часто поняття «на побутовому рівні» більш розумні, ніж тлумачення категорій у філософських вченнях. Часто люди, що не мають ніякого уявлення про тонкощі філософії і логіки, мають більш розумне уявлення про речі, ніж особа, що вивчила ці тонкощі. Але саме ці незначні деталі і тонкощі відіграють велике значення в кримінальному праві.

Ототожнення наукових характеристик «поняття» як «клітинки» мислення з характеристиками слова, терміну в історії філософії є досить живучою традицією. Реальноюпідставою для такого абстрактного ототожнення є те, що мислення завжди протікає у формі мови, а поняття виражається через слово, термін, найменування. Тому для наукового визначення поняття недостатньо сказати, що поняття - це зафіксоване в слові відображення «загального», що неодноразово повторюється в ряді явищ.

Кожне поняття реалізується через термін, кожне теоретичне судження - через вислів. Але не всякий термін заключає в собі «поняття», не усякий вислів реалізує собою теоретичне судження, акт мислення в поняттях, які використовуються під час характеристики інтелектуальної власності. Така невизначеність понять ускладнює кримінально-правове розуміння.

Отже, процес утворення абстракції взагалі, що співпадає з процесом утворення загального терміну, слова, найменування, являє собою лише передумову процесу виникнення і розвитку поняття. Тому закони утворення абстракції, закони утворення загального терміну не можна сприймати як закони утворення поняття.

Уперше чітко встановив розходження між поняттям і загальним уявленням, вираженим у слові, Гегель. За ним, вихідним є не абстрактний індивід, а суспільно-історичний суб'єкт, індивід, що пізнає речі у формах, розвинених суспільним процесом. Мислення має охопити все уявлення в русі, а для цього воно повинне бути діалектичним [4, с. 209].

Це вказує, що поняття є чимось більшим, ніж виражена в слові абстрактно-загальна, неодноразово повторювана чуттєво сприймана подібність. Тому питання, з яким людина звертається до логіки, стосується більш складного завдання: як виробити таку абстракцію, що виражала б об'єктивну сутність речі, факту, явища, закон його існування?

Отже, питання про загальність поняття переноситься в площину дослідження реального процесу розвитку. Тому поняття повинно відображати не абстрактно-загальне, а таке загальне, котре, включає в себе різноманітність особливого й окремого і являє собою конкретне загальне під час характеристики кримінального правопорушення.

Зрозуміти річ - значить розглянути в ній такі якості, що характеризують її як елемент даної, конкретно історичної системи речей, що взаємодіють; побачити в ній такі властивості, завдяки яким тільки вона може виконувати конкретно визначену роль у цій системі взаємодії.

Кожне одиничне й особливе явище, річ, предмет, подія розуміється через її взаємодію з іншими речами, явищами, процесами, в кожному одиничному понятті абстрактно виділяється та сторона, якою воно зобов'язане саме цій системі. Це належить цьому одиничному тільки як елементу «даного цілого» і не може виникнути в ньому поза «даним цілим». Тому поняття (на відміну від загального уявлення) не просто прирівнює одну річ до іншої, але й гасить всі її специфічні відмінності.

У понятті одиничний предмет відображається саме з боку його особливості, завдяки якій він і є необхідним елементом деякого цілого, «одиничним» вираженням конкретного цілого. Адже кожен елемент «цілого» виражає загальну природу цього цілого саме своєю відмінністю від інших елементів, «складових частин», а зовсім не своєю абстрактною подібністю з ними.

Тому «конкретно-загальна» природа «одиничного» збігається не з абстрактною тотожністю всіх явищ, а з вираженням об'єктивної ролі даного одиничного в складі досліджуваного цілого, з вираженням тієї особливості «одиничного», завдяки якій воно грає саме таку, а не іншу роль у розумінні кримінального права, коли йдеться про сферу інтелектуальної власності.

Важливим правилом утворення понять є «закон тотожності». Не називай ту саму річ двома різними іменами і не називай дві різні речі тим самим ім'ям, інакше неможлива суперечка. Тому кожна людина в суперечці з іншою вправі жадати від цієї іншої, щоб вона називала предмет відповідним словом, що позначав ту реальність, про яку йде суперечка, визначеною назвою у законі іншої галузі права.

З наведеного необхідно зробити висновок: ні в діалектичній, ні у формальній логіці неприпустимо безапеляційно ділити поняття та клас абстрактних і конкретних [5, с. 153]. Але це твердження є досить дискусійним для кримінального права.

Для подальшого необхідно також розглянути визначення поняття іншими авторами, більшість з яких розглядає у своїй монографії Е.В. Ільєнков. Категорія - це гранично загальне поняття. Утворюється як останній результат абстрагування від предметів їх особливих ознак [6, с. 481].

К.Х. Момджян відзначає, що основними принципами категоріальної організації є метод сходження від абстрактного до конкретного. При цьому джерелом складностей і протиріч була і залишається недостатня системність соціологічного мислення вчених, за якої порушується методологічна вимога стосовно того, що кожне поняття знаходиться у відомому відношенні, у відомому зв'язку з всіма іншими, через що умовою їх розуміння є розуміння взаємозалежності всіх понять, їх переходів з одного в інше [7, с. 40].

О.Д. Шершунов вважає, що категорії повинні розкриватися як послідовні ланки пізнання соціального цілого, а розуміння змісту кожної категорії залежить від її місця і ролі в загальному ланцюзі взаємозв'язку категорій [8, с. 3]. Відповідно до визначення П.В. Коп- ніна: «Поняття - це судження, предикатом якого є думка про загальне у явищі» [9, с. 45]. П.С. Попов вважає, що поняття слова в науковому змісті є судження, у предикаті якого розкривається сутність деякого предмета (мислимого в суб'єкті судження) [10, с. 73].

Як видно з цих прикладів, визначення терміну поняття є досить важливим, але надто складним процесом. Головне у проблемі поняття складається саме в тому, щоб з'ясувати його специфіку як форми відображення світу й усвідомити тим самим його роль у процесі пізнання, а також у формуванні, розумінні і засвоєнні мови. Потрібно погодитися з тим, що смислові змісти імен, насамперед загальних, це поняття, але треба пояснити, що являють собою ці смислові змісти і як вони формуються.

Підводячи підсумок викладеному, доцільно погодитися з Є.К. Войшвилло, що поняття як форма (вид) думки, або як уявне утворення, є результатом узагальнення предметів деякого класу й уявного виокремлення самого цього класу за визначеною сукупністю загального для предметів цього класу - із сукупності відмінних для них ознак [11, с. 91].

Основними прийомами утворення понять є: аналіз предметів, що є в уяві розкладання їх на окремі ознаки, виявлення їх зв'язків і відносин з іншими предметами;

синтез - відтворення предметів, розчленованих у процесі аналізу на окремі ознаки, що представляє їх як систему виділених властивостей і відносин; порівняння - виявлення подібностей і розходжень між предметами; та узагальнення - об'єднання в одній думці під однією знаковою формою безлічі предметів за їх подібними рисами.

Є думка, що по-справжньому наукові поняття, всупереч закону зворотних відносин, являють собою такі узагальнення предметів і явищ, за яких забезпечується збереження в понятті особливих і навіть індивідуальних рис предметів, що узагальнюються [12, с. 262]. Адже роль загального полягає в тому, що воно є необхідною основою пізнання особливого й окремого, оскільки всяке особливе, як і окреме, пізнається на стадії мислення не інакше як через загальне.

Автор вважає, що поняття, як система знання - це сукупність відомих нам як основних, так і похідних ознак, що мисляться у понятті предметів, а також знання про те, у яких конкретних формах існують у дійсності ці предмети, що узагальнюються в понятті.

Розрізнення видів понять здійснюється головним чином за трьома підставами: 1) за деякими характеристиками обсягів понять; 2) за характером ознак, що складають видову відмінність мислимих предметів у понятті за характером предикату, що виражає ця видова відмінність; 3) за характером предметів, що узагальнюються в понятті.

Існують також пусті поняття. Одиничним є поняття, обсягом якого охоплюється одиничний клас, а загальні поняття мають як обсяг клас, що складається більш ніж з одного предмета. Поняття є загальним, якщо в межах його обсягу можуть бути виділені деякі види предметів.

Серед загальних понять особливе місце займають універсальні поняття та збірні поняття. Також слід розрізняти емпіричні і теоретичні поняття.

У різноманітті видів понять виражається активний і складний характер відображення світу в мисленні, що відповідає складності і багатосторонності дійсності, що нами пізнається.

Поняття також можуть бути порівняними або непорівняними. Серед непорівняних понять не існує вже ніяких відносин. У безлічі пар порівняних понять виділяються сумісні і несумісні поняття.

У безлічі пар сумісних понять розрізняються три різновиди: рівнозначні поняття; поняття, що знаходяться у відносинах логічного підпорядкування; перехресні поняття. Поняття з більш широким обсягом називається таким, котре підпорядковує, а інші - підлеглими.

До основних операцій з поняттями належать: узагальнення й обмеження понять і розподіл понять. Приватним видом розподілу є класифікація.

Розподіл є правильним, якщо він задовольняє п'яти умовам, що називаються у теорії поняття правилами поділу: поділ повинен відбуватися за однією визначеною підставою; отримані під час поділу поняття повинні бути попарно-несумісні; члени розподілу як класи повинні вичерпувати обсяг вихідного поняття, тобто об'єднання їх має дорівнювати цьому обсягу; ніякий із членів розподілу не повинний бути порожнім класом; розподіл повинен бути безперервним, тобто всі його члени є найближчими видами обсягу вихідного поняття, що виділяється за обраною підставою. Теорія також виділяє номінальні і реальні визначення, явні і неявні [13, с. 146].

Висновки

Таким чином, враховуючи викладене вище, основними правилами визначення понять у кримінально- правовій науці ми вважаємо такі: визначення повинно бути чітким; одним з найважливіших правил утворення понять також є «закон тотожності» - не називай ту саму річ двома різними іменами і не називай дві різні речі тим самим ім'ям; у визначенні не повинно бути кола - термін, що зустрічається у визначальній частині, не повинен визначатися через зумовлений термін; предмет є таким, що лише ця форма діяльності свідомості йому відповідає, що лише за допомогою цього способу може бути відтворений, відображений у розумінні кримінально-правової науки; зрозуміти явище - це значить з'ясувати його місце і роль у конкретній системі явищ, що взаємодіють, у якій воно з необхідністю здійснюється, і з'ясувати саме ті особливості, завдяки яким це явище тільки може грати визначену роль у складі цілого уявлення кримінального правопорушення; зрозуміти явище - значить з'ясувати спосіб його виникнення, об'єктивні та суб'єктивні, проаналізувати самі умови виникнення злочину як явища. Отже, наукова проблема визначеності понять у кримінальному праві не є надуманою і потребує негайного вирішення як у всій науці так і у сфері інтелектуальної власності зокрема.

Список використаних джерел

1. Андреев М.А. О соотношении общих и специфических законов общественного развития. Учен. зап. кафедр общественных наук вузов г. Ленинграда. Философия, вып. XIV. Лениград, 1973. С. 5.

2. Розенталъ М.М Принципы диалектической логики Москва, 1960. 542 с.

3. Карабанов М.В. Проблемы развития социальных понятий. Москва : Наука, 1985. 159 с.

4. Ленин В.И. Полит, собр. соч. Т 29. С. 209.

5. Ильенков Э.В. Диалектика абстрактного и конкретного в научно-теоретическом мышлении. Москва : «Российская политическая энциклопедия (РОС-СПЭН), 1997. 464 с.

6. Новейший философский словарь : 2-е изд., переработ, и дополн. Мн. Интерпрессервис. Книжный Дом. 2001. 1280 с.

7. Момджян К.Х. Категории исторического материализма: системность, развитие (начальные этапы восхождения от абстрактного к конкретному) : монография. Москва : Изд-во Московского университета. 1986. 287 с.

8. Шершунов А.Д. Категории исторического материализма в их взаимосвязи. Москва, 1975. 98 с.

9. Копнин П.В. Формы мышления и их взаимосвязь. Вопросы философии. 1956. № 3. С. 45-52.

10. Попов П.С. Суждение и его строение. Философские записки. Т VI. Москва, 1983. С. 72-73.

11. Войшвилло Е.К. Понятие как форма мышления: логико-гносеологический анализ. Москва : Изд-во МГУ, 1989. 239 с.

12. Розенталь М.М. Принципы диалектической логики. Москва, 1960. 542 с.

13.Войшвилло Е.К. Понятие как форма мышления: логико-гносеологический анализ. Москва : Изд-во МГУ, 1989. 239 с.

Размещено на Allbest.ru