Межі прояву соціальної безпеки як правової категорії: між декларативністю та реальністю

Размещено на http://www.allbest.ru

Академія Державної пенітенціарної служби

Межі прояву соціальної безпеки як правової категорії: між декларативністю та реальністю

Денисенко К.В., кандидат наук із державного управління, доцент

кафедри теорії та історії держави і права, конституційного права

Стаття присвячена аналізу соціальної безпеки як правової категорії в межах її прояву в національному законодавстві. Розглянуто підходи до тлумачення сутності поняття «соціальна безпека» та виділено плюралізм думок науковців щодо змістовного наповнення вказаної категорії. Проаналізовано законодавче визначення поняття «соціальна безпека» та обгрунтовано, що це не тільки науково-теоретична категорія, але й важливий елемент розвитку держави, який визначає її роль, призначення та напрями діяльності в регулюванні соціальних відносин.

Здійснено аналіз деяких нормативно-правових актів, які регулюють питання щодо соціального захисту населення. Встановлено, що ключовим орієнтиром системи соціального захисту населення є не людина, яка зазнала соціального ризику чи перебуває у складних життєвих обставинах із її нагальними потребами.

В низці нормативно- правових актів, які регулюють призначення соціальних виплат, прослідковується суто маніпулятивний характер реалізації соціальної безпеки.

Діяльність держави в окресленому напрямі виявляється у створенні правових підвалин, де фактично законодавець декларує, за наявності законодавчо встановлених умов, право на отримання пенсій, соціальних допомог, компенсаційних виплат тощо, при цьому їх рівень та обсяг не сприяє дотриманню прав людини на достатній життєвий рівень, що в свою чергу зводить нанівець ефективність національної системи соціального захисту населення.

Суспільна цінність соціальної безпеки проявляється, перш за все, в дієвих та ефективних механізмах її реалізації, а тому правові норми, які регулюють питання соціального захисту населення, потребують перегляду. Вбачається доцільним при внесенні змін і доповнень до діючого законодавства та прийнятті нових нормативних актів здійснювати їх експертизу на предмет відповідності законодавчому поняттю «соціальна безпека».

Ключові слова: соціальна безпека, соціальна держава, державна соціальна політика, прожитковий мінімум, соціальний захист, соціальна сфера, соціальний ризик, складні життєві обставини, пенсія, достатній життєвий рівень.

LIMITS OF DISPLAYING SOCIAL SECURITY AS A LEGAL CATEGORY: BETWEEN DECLARATION AND REALITY

In the article the author analyses social security as a legal category in its limits of display in the current national legislation. The author discusses present-day theoretical approaches to the essence of definition “social security” and stresses the variety of thoughts as to the profound meaning of the given category. The author analyses the legal definition of “social security” and proves that it is not only the scientific and theoretical category but an important element of the state development as well, that defines its role, purpose and activity trends in the regulation of social relations.

The author gives the analysis of some normative and legal acts that regulate the issue of people's social security. The author determines that the key point in the system of people's social security is not a person who is exposed to a social risk or lives in the complicated living conditions and has some urgent needs. In the normative and legal acts that regulate the purpose of social payments one can see the manipulative nature of the social security implementation.

The activity of the state in this way is revealed in establishing legal grounds in which a legislator practically declares the right to get a pension, social assistance, compensation payments etc. according to legally established circumstances while the level and the amount of such social payments don't contribute to human rights observance at the sufficient living level. This fact, in its turn, brings the efficiency of the national system of people's social security to nothing.

The value of the social security is manifested, first of all, in the effective mechanisms of its implementation and that's why legal norms that regulate the issue of people's social security are to be reconsidered. One can see that it's essential to make their examination on the subject of conformity with legal concept “social security”.

Key words: social security, social state, state social policy, minimum living wage, social security, social sphere, social risk, complicated living circumstances, pension, sufficient living level.

1. Постановка проблеми

Проголосивши себе правовою та соціальною державою, Україна зобов'язалася підтримувати незахищені та вразливі верстви населення, які зазнали соціального ризику чи перебувають у складних життєвих обставинах, шляхом реалізації різних заходів матеріального та нематеріального характеру, тим самим визначивши зміст, спрямованість та обсяг своєї діяльності.

Реалії сучасного етапу державотворення свідчать, що левова частина українських громадян потребує соціального захисту та достатнього життєвого рівня для себе та своєї сім'ї, проголошених Основним Законом. Проведення безсистемних і перманентних реформ, які в сумарному результаті призвели до зниження обсягу існуючих прав і гарантій, соціальної нерівності та напруги в суспільстві, поширення безробіття, зростання цін, продемонстрували свою неефективність, посилення інтеграційних і глобалізаційних процесів, численних негараздів у соціально-економічній сфері, масового зубожіння населення, загострення наявних проблем. З огляду на зазначене постає необхідність посилення соціальної безпеки громадян як невід'ємного складника ефективної системи соціального захисту населення та локалізатора накопичених в останні десятиріччя проблем у соціальній сфері.

Стан дослідження. Теоретичні та прикладні аспекти зазначеної категорії прямо чи опосередковано досліджували такі вчені, як С.М. Домбровська, М.А. Кальницька, Н.В. Коленда, Н.І. Кривоконь, В.І. Куценко, Е.М. Лібанова, Р.В. Підлипна, А.Л. Помаза-Пономаренко, В.А. Скуратівський, Б.І. Сташків, В.П. Удовиченко, А.А. Халецька, П.І. Шевчук, Л.П. Шумна та багато інших. В той же час стрімкі процеси, пов'язані із реформуванням соціального законодавства, створюють передумови для подальшого дослідження поняття «соціальна безпека».

Метою статті є аналіз соціальної безпеки як правової категорії в межах її прояву в поточному національному законодавстві.

2. Виклад основного матеріалу

Соціальна безпека є універсальною науковою, політичною, правовою, освітньою, юридичною, соціальною, управлінською, медико-психологічною категорією [1, с. 12], кожна з яких досліджує це поняття у власному аспекті, визначивши для себе ціннісні орієнтири та складники.

А.Л. Помаза-Пономаренко та С.М. Домбровська переконують, що соціальна безпека - це оптимальний рівень системи захисту населення, його сфер життєдіяльності й інтересів, яка забезпечує найбільш повне використання людського потенціалу, універсальність надання та доступність отримання соціальних послуг у макро-, мезо- і мікрорегіонах, а також стабільний і безпековий їх розвиток [2, с. 56-57]. Є.А. Подольська та П.О. Назаркін під соціальною безпекою розуміють комплекс заходів і технологій, спрямованих на збереження і розвиток існуючої у держав соціальної системи [3, с. 21].

І.І. Білоус це поняття визначає як стан захищеності життєво важливих соціальних інтересів людини, громадянина у поєднанні з інтересами всього суспільства від зовнішніх і внутрішніх загроз національним інтересам у соціальній сфері, за якого забезпечуються громадянські права для усіх членів суспільства, стабільне економічне становище населення, вільний і всебічний розвиток особистості, збереження в суспільстві соціального миру [4].

Соціальна безпека є одним із найбільш дискусійних понять у сучасній науці. Вчені досліджують це поняття крізь призму слів «рівень» / «комплекс» / «стан», здійснюючи вдосконалення наявних трактувань, що пов'язано із суспільними перетвореннями та виникненням нових граней соціальних викликів. Аналіз зазначеного вище наукового доробку дозволяє констатувати плюралізм думок, тому доцільно здійснити термінологічний аналіз його ключових слів - «соціальна» та «безпека».

Великий тлумачний словник української мови слово «соціальна» трактує як «пов'язаний із життям і стосунками людей у суспільстві; суспільний; громадський / породжений умовами суспільного життя, певного середовища, ладу / існуючий у певному суспільстві / здійснюваний у суспільстві / зумовлений поділом суспільства на класи» [5, с. 1360]. У свою чергу «безпека» - «стан, коли кому-, чому-небудь ніщо не загрожує» [5, с. 70]. Саме останнє трактування, на думку автора, є визначальним аспектом змістовної конструкції поняття «соціальна безпека».

Н.І. Кривоконь наголошує, що гарантування соціальної безпеки окремої людини та суспільства слід вважати основним завданням соціальної політики в соціальній державі [6, с. 86]. Зважаючи на новітні запити та тенденції розвитку державотворення, соціальну безпеку доцільно розглядати як особливий домінуючий елемент ефективної соціальної політики, яка слугує базисним індикатором відсутності такого негативного явища як бідність в українському суспільстві, де пріоритети та напрями діяльності законодавця зорієнтовані на загальне благополуччя населення і дотримання прав людини на достатній життєвий рівень.

Офіційне визначення «соціальної безпеки» міститься в Методичних рекомендаціях розрахунку рівня економічної безпеки України, затверджених Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 29.10.2013, де під цим поняттям розуміється стан розвитку держави, за якого вона здатна забезпечити гідний і якісний рівень життя населення незалежно від віку, статі, рівня доходів, сприяти розвитку людського капіталу як найважливішого складника економічного потенціалу країни. Відповідно до цих методичних рекомендацій соціальна безпека розглядається як складник економічної безпеки [7].

Соціальна безпека - це не тільки науково-теоретична категорія, але й важливий елемент розвитку держави, який визначає її роль, призначення та напрями діяльності в регулюванні соціальних відносин. Цікавою є вказівка законодавця на те, що «держава здатна» забезпечити гідний і якісний рівень життя населенню, з чого випливає, що під «здатністю» можна розуміти функціонування соціальної безпеки на практиці. В цьому контексті варто з'ясувати відповідність останньої тези сучасним реаліям забезпечення соціальної безпеки громадян.

Загалом межі прояву соціальної безпеки прослідковується в низці національних нормативно-правових актів. У частині 3 статті 46 Конституції України передбачено, що пенсії, інші види соціальних виплат і допомоги, які є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом [8]. З одного боку, вказана конституційна норма є гарантією соціальної безпеки громадян, оскільки спрямована на убезпечення соціально-вразливих верств населення від злиденності. Водночас аналіз розмірів прожиткового мінімуму як важливого чинника дотримання прав людини на достатній життєвий рівень і державних соціальних виплат цю тезу спростовує.

Так, Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на вказаний рік розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у розрахунку на місяць передбачено з 1 січня 1638 гривень [9], тобто 54,6 гривень на день. Доводиться констатувати, що цей розмір не гарантує життєво необхідний мінімум і не сприяє реалізації соціальної безпеки, платоспроможності його отримувачів у сучасних умовах. Забезпечення реального розміру прожиткового мінімуму, який відповідає реальним потребам соціальних і демографічних груп населення, базується на об'єктивних та обґрунтованих даних вартості товарів і послуг, є одним із найбільш нагальних питань.

Наслідки пенсійної реформи 2017 року щодо збільшення тривалості страхового стажу призвели до відсутності у низки громадян права на пенсію за віком у солідарній системі. Законом України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю» [10] передбачена допомога особам, які не мають права на пенсію. Здавалось би держава потурбувалася про таких громадян, задекларувавши право на соціальну виплату, убезпечивши їх від бідності. Розмір державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, становить 30 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність [10]. Це свідчить про номінальний характер цієї допомоги та її невідповідність змісту категорії «соціальна безпека», що зафіксовано в Методичних рекомендаціях розрахунку рівня економічної безпеки України.

Окремої уваги заслуговує й питання щодо соціальної безпеки громадян, які отримують пенсійні виплати із солідарної системи. В Аналітичній довідці про підсумки роботи Пенсійного фонду України за 10 місяців 2019 року зазначено, що 4 769 457 осіб отримували пенсійну виплату у розмірі від 1501 до 2000 гривень, 1820 осіб - від 1401 до 1500 гривень відповідно [11, с. 12]. Сучасні умови засвідчують, що держава не спроможна забезпечити гідний і якісний рівень життя значній частині громадян, які отримують пенсійні виплати.

У Преамбулі Закону України «Про охорону дитинства» поняття «охорона дитинства» в Україні визначено як загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, а також соціальний захист. Статтею 8 цього нормативно-правового акту передбачено право на достатній життєвий рівень, за якого кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку [12].

У 2014 році було припинено призначення та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. При цьому законодавець розширив межі допомоги при народженні дитини, включивши до неї першу. Так, відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям із дітьми» допомога при народженні дитини (стаття 12) призначається у розмірі 41 280 гривень.

Виплата допомоги здійснюється одноразово у сумі 10 320 гривень, решта суми виплачується протягом наступних 36 місяців рівними частинами, тобто 860 гривень на місяць [13]. Такий розмір допомоги навіть не досягає рівня законодавчо встановленого розміру прожиткового мінімуму на дітей до 6 років, у зв'язку з чим не може слугувати критерієм соціальної безпеки дитини.

Навіть поверхневий огляд зазначених вище нормативно-правових актів свідчить, що ключовим орієнтиром системи соціального захисту населення є не людина, яка зазнала соціального ризику чи перебуває в складних життєвих обставинах із її нагальними потребами. В низці нормативно-правових актів, які регулюють призначення соціальних виплат, прослідковується суто маніпулятивний характер реалізації соціальної безпеки. Діяльність держави в окресленому напрямі виявляється у створенні правових підвалин, де фактично законодавець декларує, за наявності законодавчо встановлених умов, право на отримання пенсій, соціальних допомог, компенсаційних виплат, при цьому їх рівень та обсяг не сприяє дотриманню прав людини на достатній життєвий рівень. Це зводить нанівець ефективність національної системи соціального захисту населення.

Автор звертає увагу на проблематику наявності компетентних фахівців, які формують державну політику у сфері соціального захисту населення. І. Оксьом зауважує, що формула соціальної, правової держави не зводиться тільки до демократичних виборів представників державної влади і нормативного проголошення прав і свобод людини і громадянина [14, с. 247]. Досвід останнього десятиріччя доводить, що на загальнонаціональному рівні питання щодо життєзабезпечення соціально незахищених верств населення вирішують кадри, не обізнані в проблемах нижчих класів і прошарків. За таких умов рішення суб'єктів, предметом відання яких є питання щодо формування правових підвалин реалізації системи соціального захисту населення, державних соціальних стандартів, державних соціальних гарантій, питань забезпечення достатнього життєвого рівня людини, зорієнтовані на реалізацію поточних ситуативних заходів і посадових обов'язків, які в сумарному результаті не вирішують нагальних протиріч у соціальній сфері.

Висновки

Можна стверджувати, що становлення інституту соціальної безпеки ще не завершено. Законодавець підкреслює нероздільність функціонування соціальної безпеки від можливостей держави забезпечити гідний і якісний рівень життя населенню.

Суспільна цінність соціальної безпеки виявляється, перш за все, в ефективних механізмах її реалізації, а тому правові норми, які регулюють питання соціального захисту населення, потребують перегляду. Вбачається доцільним при внесенні змін і доповнень до діючого законодавства та прийнятті нових нормативних актів здійснювати їх експертизу на предмет відповідності законодавчому поняттю «соціальна безпека».

правовий соціальний безпека пенсія

Список використаних джерел

1. Стан і перспективи соціальної безпеки в Україні: експертні оцінки : монографія / О.Ф. Новікова, О.Г. Сидорчук, О.В. Панькова та ін.; Львів. регіон. ін-т державного управління НАДУ; НАН України, Інститут економіки промисловості. К., Львів : ЛРІДУ, НАДУ, 2018. 184 с.

2. Помаза-Пономаренко А.Л., Домбровська С.М. Соціальна безпека - оптимальний рівень соціального розвитку макро-, мезо- і мікрорегіонів України. Інвестиції: практика та досвід. 2016. № 16. С. 53-57.

3. Подольська Є.А., Назаркін П.О. Новий сенс й інноваційні способи забезпечення соціальної безпеки. Вісник ОНУ ім. І.І. Мечникова. Соціологія і політичні науки. 2015. Т 20. Вип. 2(23). С. 19-25.

4. Білоус І.І. Поняття соціальної безпеки та її роль у системі національної безпеки держави. Ефективна економіка. 2019 № 3. URL: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=6955 (дата звернення: 25.12.2019).

5. Великий тлумачний словник української мови (з дод. і допов.). Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. К., Ірпінь : ВТФ «Перун», 2005. 1728 с.

6. Кривоконь Н.І. Проблеми соціальної роботи та соціальної політики в Україні : навчальний посібник. Чернігів : Чернігівський державний технологічний університет, 2012. 320 с.

7. Методичні рекомендації щодо розрахунку рівня економічної безпеки України, затв. Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 29.10.2013 № 1277. URL: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v1277731-13 (дата звернення: 25.12.2019).

8. Конституція України : Закон України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 140.

9. Про Державний бюджет України на 2020 рік : Закон України від 14.11.2019 № 294-ІХ. Офіційний вісник України. 2019 № 99. Ст. 3308.

10. Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю : Закон України від 18.05.2004 № 17274 V. Відомості Верховної Ради України. 2004. № 33-34. Ст. 404.

11. Аналітична довідка про підсумки роботи Пенсійного фонду України за 10 місяців 2019 року. URL: https://www.pfu.gov.ua/content/uploads/2019/12/Zvit_10-misyatsiv_2019_25112019_final.pdf (дата звернення: 26.12.2019).

12. Про охорону дитинства : Закон України від 26.04.2001 № 2402-ІІІ. Відомості Верховної Ради України. 2001. № 30. Ст. 142.

13. Про державну допомогу сім'ям із дітьми : Закон України від 21.11.1992 № 2811-ХІІ. Відомості Верховної Ради України. 1993. № 5. Ст. 21.

14. Оксьом І. Правове регулювання соціальної сфери: сучасний стан та напрями вдосконалення. Публічне право.№ 4. С. 246-253.

Размещено на Allbest.ru