Сутність адміністративно-правового регулювання економічної безпеки держави

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний університет внутрішніх справ

СУТНІСТЬ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ

Кошиков Д.О., кандидат юридичних наук,

старший викладач кафедри поліцейської діяльності

та публічного адміністрування факультету № 3

Анотація

адміністративний правовий регулювання безпека

У статті досліджено зміст поняття «адміністративно-правове регулювання» та його складові елементи. Окрему увагу приділено науковій характеристиці ознак адміністративно-правового регулювання економічної безпеки держави, дослідженню їх змісту та особливостям реалізації у практичній діяльності державних органів. Наголошено, що основною метою адміністративно-правового регулювання економічної безпеки держави є забезпечення реалізації та захисту економічних прав, свобод і законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Визначено, що економічна безпека - це складова частина національної безпеки України, що представляє собою стан суспільних відносин, які складаються із приводу виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ та послуг, що характеризує їх захищеність та стійкість до зовнішніх і внутрішніх загроз, гарантує захист національних економічних інтересів, сприяє реалізації соціально-економічних прав і свобод громадян, а також створює умови для подальшого розвитку і зростання національної економіки та забезпечує конкурентоспроможність держави у світовому економічному середовищі. З'ясовано, що економічна безпека держави як об'єкт адміністративно-правового регулювання являє собою сукупність відносин, що складаються у сфері публічного управління із приводу виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ та послуг, стабільний та захищений стан яких гарантує захист національних економічних інтересів, сприяє реалізації соціально-економічних прав і свобод громадян, а також створює умови для подальшого розвитку і зростання національної економіки та забезпечує конкурентоспроможність держави у світовому економічному середовищі. Зроблено висновок, що за своєю сутністю адміністративно-правове регулювання економічної безпеки доцільно розглядати у двох аспектах: 1) як сукупність адміністративно-правових норм, які регулюють управлінські суспільні відносини у сфері економічної безпеки; 2) як системний організуючий вплив спеціально уповноважених органів держави на економічні суспільні відносини за допомогою адміністративно-правових норм та інших юридичних засобів, насамперед адміністративного характеру, з метою їх захисту, вдосконалення та створення належних умов для подальшого розвитку в контексті забезпечення національної безпеки України.

Ключові слова: безпека, економічна безпека, правове регулювання, адміністративно-правове регулювання.

Annotation

THE ESSENCE OF THE ADMINISTRATIVE AND LEGAL REGuLATION of the economic security of the STATE

The article investigates the content of the concept of “administrative and legal regulation” and its constituent elements. Special attention is paid to the scientific characterization of the features of administrative and legal regulation of the economic security of the state, the study of their content and peculiarities of implementation in the practical activity of state bodies. It is emphasized that the main purpose of administrative and legal regulation of the economic security of the state is to ensure the realization and protection of economic rights, freedoms and legitimate interests of individuals and legal entities. It is established that economic security is a component of Ukraine's national security, which is a state of public relations consisting of the production, distribution, exchange and consumption of tangible goods and services, which characterizes their security and resistance to external and internal threats, guarantees the protection of national economic interests, promotes the realization of socio-economic rights and freedoms of citizens, and creates conditions for the further development and growth of the national economy and ensures the competitiveness of the states in the global economic environment. It is revealed that the economic security of the state as an object of administrative and legal regulation is a set of relations that are formed in the sphere of public administration concerning the production, distribution, exchange and consumption of material goods and services, a stable and protected state of which guarantees the protection of national economic interests, promotes the realization of socio-economic rights and freedoms of citizens, and creates conditions for the further development and growth of the national economy and ensures the competitiveness of the state in the world this economic environment. It is concluded that by its nature administrative and legal regulation of economic security it is advisable to consider in two aspects: 1) as a set of administrative and legal norms that regulate managerial social relations in the field of economic security; 2) as systematic organizing influence of specially authorized bodies of the state on economic social relations by means of administrative-legal norms and other legal means, first of all, of an administrative character, with the purpose of their protection, improvement and creation of proper conditions for further development in the context of ensuring national security of Ukraine.

Key words: security, economic security, legal regulation, administrative and legal regulation.

Постановка проблеми

Значення економічної безпеки держави для її розвитку та існування в сучасному світі важко переоцінити. Стала економіка, що здатна забезпечити потреби населення та створити передумови для реалізації людиною базових прав і свобод, що закріплені Конституцією України, є своєрідним «двигуном» розвитку будь-якої країни, який підвищує її міжнародний та регіональний авторитет, а також гарантує захищеність від зовнішніх та внутрішніх загроз соціально-політичного, економічного та військового характеру. Водночас слід відмітити, що економічні відносини, які є основою економічної безпеки, потребують належного нормативно-правового регулювання, а також чіткої та скоординованої діяльності уповноважених органів державної влади, що, реалізуючи владні повноваження, здатні вдосконалювати та розвивати такі суспільні відносини.

Вищезазначена діяльність уповноважених органів держави, які відповідають за формування та реалізацію державної політики у сфері економіки, здебільшого лежить в адміністративно-правовій площині, оскільки тісно пов'язана зі здійсненням публічного управління та реалізацією владних організаційно-розпорядчих повноважень, спрямованих на стабільність та передбачуваність економічних відносин. Незважаючи на існування об'єктивних економічних законів, саме держава відповідає за належне впорядкування суспільних відносин у сфері економіки, здійснення їх моніторингу та коригування, що зумовлює застосування певних правових норм, форм та методів управління, які мають адміністративно-правову природу. Виходячи із пропонованих тез, можна зробити висновок, що наукове опрацювання проблем адміністративно-правового регулювання економічної безпеки держави набуває актуальності та своєчасності в сучасних умовах розвитку держави та національної правової науки.

Аналіз останніх публікацій

Питанням адміністративно-правового регулювання різних сфер суспільного життя у свій час були присвячені наукові роботи таких дослідників, як: Безпалова О.І. [1, с.111], Ємець Л.О. [2, с. 39], Іванищук А.А. [3, с. 401-402], Ільєва Н.В. [4, с. 96-97], Красюк Н.І. [5, с. 34], Олійник О.В. [6, с. 157], Падалко Р.К. [7, с. 289-291]. Разом із цим слід відмітити, що сьогодні проблема адміністративно- правового регулювання економічної безпеки держави перебуває поза межами системного наукового опрацювання, а отже існує потреба в актуалізації зазначеного питання та його висвітлення у спеціальній літературі.

Метою статті є визначення змісту та особливостей адміністративно-правового регулювання економічної безпеки України.

Виклад основного матеріалу

Питання адміністративно-правового регулювання будуть розглянуті неповно без докладного аналізу змісту загальної категорії «правове регулювання» та її складових частин. Із цього приводу маємо відмітити, що зазначений термін був об'єктом наукових досліджень багатьох вчених із різних галузей юридичної науки: теорії держави та права, конституційного права, адміністративного та цивільного права тощо. У найбільш загальному вигляді правове регулювання визначається як регулювання суспільних відносин за допомогою норм права та інших юридичних засобів [8, с. 5]; вплив права на суспільні відносини за допомогою юридичних засобів: норм права, правовідносин, актів реалізації права [9, с. 10]. На думку А.Т. Комзюка, правове регулювання - це специфічний вплив, який здійснюється правом як особливим нормативним інституційним регулятором. При цьому правове регулювання має цілеспрямований, організаційний, результативний характер і здійснюється за допомогою цілісної системи засобів, що реально виражають саму матерію права як нормативного інституту утворення - регулятора [10, с. 47].

І.М. Шопіна досліджувала поняття правового регулювання з декількох позицій, а саме: в інструментальному аспекті правове регулювання - це частина (елемент) правового впливу держави на суспільні відносини за допомогою специфічних правових засобів (норм права, правовідносин, актів реалізації права) з метою упорядкування, закріплення, охорони і розвитку суспільних відносин; у діяльнісному аспекті правове регулювання - це діяльність держави, її органів і посадових осіб, а також уповноважених на те громадських організацій щодо встановлення обов'язкових для виконання юридичних норм (правил) поведінки суб'єктів права їх реалізації в конкретних відносинах та застосування державного примусу до правопорушників із метою досягнення стабільного правопорядку в суспільстві [11, с. 1059].

У контексті діяльнісного підходу проводив свої дослідження і В.І. Теремецький, на думку якого правове регулювання охоплює 1) специфічну діяльність держави (її нормотворчих органів), пов'язану з виробленням юридичних настанов і визначенням юридичних засобів забезпечення їх дієвості; 2) діяльність безпосередніх учасників суспільних відносин, спрямовану на пошук та залучення засобів юридичного регулювання для узгодження своєї поведінки із правом (його принципами, ідеями, призначеннями) [12, с. 106]. Р.Я. Демків подібно до попередніх вчених наголошує на тому, що правове регулювання як юридичне явище (нормативно-юридичне регулювання) - це система дій та операцій, які здійснюються органами державної влади у встановлених процесуальних формах за допомогою певних методів та з використанням при цьому юридичних засобів, спрямованих на встановлення і реалізацію певних моделей суспільного розвитку [13, с. 22].

Різниться в наукових працях і підхід до складових частин правового регулювання. Зокрема, виділяються два підходи: широкий та вузький. Відповідно до першого правове регулювання - це всі форми впливу держави на поведінку суб'єктів суспільних відносин (норми права, акти застосування права, юридичні договори, забезпечення реалізації норм права, в тому числі примусовою силою, законність і правопорядок). У свою чергу, вузький підхід говорить, що правове регулювання не можна розуміти як всі форми і засоби, що використовуються державою для впорядкування суспільних відносин [13, с. 20; 14, с. 94].

На підставі вищевикладеного можна дійти висновку, що сутність правового регулювання можна розглядати із двох позицій. Перша визначає правове регулювання як сукупність певних правових засобів, за допомогою яких здійснюється вплив на суспільні відносини. Друга позиція полягає в тому, що правове регулювання можна розглядати як специфічну діяльність уповноважених органів держави щодо встановлення або застосування таких правових засобів із метою впорядкування певних суспільних відносин, встановлення прав і обов'язків їх учасників та меж їхньої належної поведінки, а також закріплення юридичної відповідальності за порушення певних правових приписів.

Підтверджують зазначену думку наукові здобутки О.І. Безпалової, яка говорить, що в механізмі правового регулювання управління органами поліції можна виокремити дві складові частини - статичну та динамічну. Статичний складник включає в себе правові норми, які регламентують специфіку управління органами поліції. Інші ж елементи правового механізму управління органами поліції (інституційна складова частина, принципи, форми й методи, правовідносини та ресурсна складова частина) виступають динамічним складником. Невід'ємною складовою частиною механізму правового регулювання управління органами поліції є правове забезпечення, тобто статичний складник [1, с. 111].

Засновуючись на вищезазначених позиціях, спробуємо визначити специфіку терміна «адміністративно-правове регулювання». Не викликає сумнівів, що це поняття пов'язане зі сферою суспільних відносин, що входять до предмета адміністративного права. Якщо проаналізувати наукову позицію таких відомих вчених-адміністра- тивістів, як Ю.П. Битяк та Р.С. Мельник, то можна дійти висновку, що, оскільки адміністративне право регулює суспільні відносини, які виникають у зв'язку із забезпеченням публічною адміністрацією прав і свобод людини та громадянина, то йому притаманні певні межі правового регулювання - сфера діяльності виконавчих та розпорядчих органів і суспільні відносини управлінського характеру, що складаються в цій сфері [15, с. 58; 16, с. 27].

Отже, якщо вести мову про сферу економічної безпеки та економічні відносини, що складають її основу, то слід попередньо зазначити, що саме економічні відносини управлінського характеру мають належати до об'єкта адміністративно-правового регулювання. Порівняльний аналіз наукових праць із проблематики адміністративно-правового регулювання різних сфер суспільно-політичного життя показує такі результати:

- у сфері забезпечення екологічної безпеки держави об'єктом адміністративно-правового регулювання виступають, зокрема, суспільні відносини у формі поведінки та дій людей, які мають місце у зв'язку із забезпеченням суб'єктами публічної влади, насамперед публічною адміністрацією, екологічних прав і свобод людини та громадянина, інтересів суспільства та держави у цій сфері [2, с. 39];

- адміністративно-правове регулювання судової гілки влади - цілеспрямований вплив норм конституційного та адміністративного права на суспільні відносини у цій сфері [3, с. 401-402];

- виборчі відносини, як об'єкт адміністративно-правового регулювання, характеризує особливий вид суспільних відносин, що регулюються за допомогою цілеспрямованого впливу адміністративно-правових норм [6, с. 157];

- нафтогазовий комплекс як об'єкт адміністративно-правового регулювання - це система суспільних відносин у цій сфері, що врегульовані нормами адміністративного права [17, с. 185-186];

- метою адміністративно-правового регулювання земельних відносин є забезпечення реалізації та захисту прав, свобод і законних інтересів держави, фізичних і юридичних осіб щодо можливості володіння, користування і розпорядження землею [5, с. 34].

На підставі наведених правових позицій можемо зробити висновок, що адміністративно-правове регулювання економічної безпеки можна сформулювати як багато- складне поняття, яке включає в себе два компоненти:

- сукупність адміністративно-правових норм, які регулюють управлінські суспільні відносини, що складаються із приводу виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ та послуг, забезпечення захищеності та стійкості економічної системи держави до зовнішніх і внутрішніх загроз і які гарантують захист національних економічних інтересів, сприяють реалізації соціально-економічних прав і свобод громадян, а також створюють умови для подальшого розвитку і зростання національної економіки та забезпечують конкурентоспроможність держави у світовому економічному середовищі;

- системний організуючий вплив спеціально уповноважених органів держави на економічні суспільні відносини за допомогою адміністративно-правових норм та інших юридичних засобів, насамперед адміністративного характеру, з метою їх захисту, вдосконалення та створення належних умов для подальшого розвитку в контексті забезпечення національної безпеки України.

Сформульоване нами визначення дає змогу впевнено сказати, що економічна безпека України виступає повноцінним об'єктом адміністративно-правового регулювання на таких підставах:

1. суспільні відносини, що складаються у сфері економіки, є предметом практичній діяльності уповноважених на те органів виконавчої влади щодо реалізації завдань і функцій держави в різних сферах суспільного життя, зокрема у сфері забезпечення національної безпеки;

2. однією зі сторін суспільних відносин у сфері економічної безпеки як об'єкта адміністративно-правового регулювання є спеціально уповноважений орган держави, який має визначені законодавством предметну та територіальну компетенцію. Як вказано в нормативних актах нашої країни, основними складовими частинами економічної безпеки виступають фінансова безпека, макроекономічна безпека, виробнича безпека, енергетична безпека, зовнішньоекономічна безпека, інвестиційно-інноваційна безпека. Складовими частинами фінансової безпеки визначаються: банківська безпека, безпека небанківського фінансового сектору, боргова безпека, бюджетна безпека, валютна безпека, грошово-кредитна безпека [18].

За відповідними напрямами діяльності держави функціонують такі органи центральні виконавчої влади: Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, Міністерство енергетики та захисту довкілля України, Міністерство фінансів України, Державна казначейська служба України, Державна служба фінансового моніторингу України, Державна служба експортного контролю України, Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України, Державна інспекція енергетичного нагляду України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг тощо. Окрім цього, враховуючи те, що економічна безпека є складовою частиною національної безпеки, важливу роль у її забезпеченні відіграє Рада національної безпеки та оборони України як координаційний орган із питань національної безпеки і оборони;

1. особливістю суспільних відносин, що складаються у сфері економічної безпеки як об'єкта адміністративно-правового регулювання, є те, що вказані вище органи виконавчої влади та інші уповноважені суб'єкти мають право вимагати від відповідних учасників відносин певної поведінки шляхом встановлення адміністративно-правових норм. Наприклад, Міністерство енергетики та захисту довкілля розробляє і затверджує правила безпеки постачання електричної енергії та здійснює моніторинг безпеки постачання електричної енергії та природного газу, зокрема балансу попиту та пропозицій природного газу в Україні; галузеві технічні регламенти та нормативні характеристики технологічних витрат електричної енергії [19]. Міністерство фінансів України забезпечує управління фіскальними ризиками, складає разом із головними розпорядниками коштів державного бюджету Бюджетну декларацію, розробляє та доводить до відома головних розпорядників коштів державного бюджету інструкції з підготовки пропозицій до Бюджетної декларації та орієнтовні граничні показники видатків державного бюджету [20]. Рада національної безпеки і оборони України приймає рішення щодо: визначення стратегічних національних інтересів України, концептуальних підходів та напрямів забезпечення національної безпеки і оборони в економічній, сфері; проектів державних програм, доктрин, законів України, указів Президента України, міжнародних договорів, інших нормативних актів та документів із питань національної безпеки і оборони; заходів політичного, економічного, соціального, та іншого характеру відповідно до масштабу потенційних та реальних загроз національним інтересам України [21];

2. відносини у сфері економічної безпеки можуть виникнути за ініціативою уповноваженого суб'єкта, зокрема Кабінету Міністрів України, центрального органу виконавчої влади, інших уповноважених посадових осіб, водночас згода іншої сторони, що бере в них участь, не є обов'язковою умовою для їх виникнення, на відміну від цивільно-правових відносин;

3. за протиправні діяння у сфері економічної безпеки встановлені адміністративні санкції (стягнення). Зазначені стягнення врегульовані Кодексом про адміністративні правопорушення та іншими нормативними актами, які містять у собі адміністративно-господарські санкції. Зокрема, в Кодексі України про адміністративні правопорушення встановлено відповідальність за порушення правил про валютні операції (стаття 162 КУпАП), маніпулювання на фондовому ринку (стаття 163-8 КУпАП) [22].

Відповідно до статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та в порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції: вилучення прибутку (доходу), адміністративно- господарський штраф, стягнення зборів (обов'язкових платежів), анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання окремих видів господарської діяльності, обмеження або зупинення діяльності суб'єкта господарювання, ліквідація суб'єкта господарювання [23].

Окрім цього, відповідно до положень Бюджетного кодексу України (стаття 117) за порушення бюджетного законодавства до учасників бюджетного процесу можуть застосовуватися такі заходи впливу:

- попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства з вимогою щодо усунення порушення бюджетного законодавства - застосовується в усіх випадках виявлення порушень бюджетного законодавства;

- зупинення операцій із бюджетними коштами - застосовується за порушення бюджетного законодавства в порядку, встановленому статтею 120 Бюджетного кодексу;

- призупинення бюджетних асигнувань - застосовується за порушення бюджетного законодавства, визначені статтею 116 Бюджетного кодексу.

- зменшення бюджетних асигнувань - застосовується за порушення бюджетного законодавства, визначені статтею 116 Бюджетного кодексу [24];

1. за описані вище порушення в економічній сфері винна сторона несе відповідальність перед державою, а не перед іншою стороною, як це відбувається в цивільно-правових відносинах;

2. у разі виникнення спорів між відповідними суб'єктами економічних безпекових відносин він може бути вирішений як в адміністративному, так і в судовому порядку. Зокрема, відповідно до статті 214 Бюджетного кодексу України рішення про застосування заходу впливу за порушення бюджетного законодавства може бути оскаржено в органі, що його виніс, або в суді протягом 10 днів із дня його винесення, якщо інше не передбачено законом [24].

Господарський кодекс України зазначає, що суб'єкт господарювання має право оскаржити до суду рішення будь-якого органу державної влади або органу місцевого самоврядування щодо застосування до нього адміністративно-господарських санкцій. У разі прийняття органом державної влади або органом місцевого самоврядування акта, що не відповідає законодавству і порушує права чи законні інтереси суб'єкта господарювання, останній має право звернутися до суду із заявою про визнання такого акта недійсним [23].

Водночас статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень [25].

Висновки

Проведене наукове дослідження дозволяє сформулювати такі висновки та узагальнення:

1. Економічна безпека - це складова частина національної безпеки України, що представляє собою стан суспільних відносин, які складаються із приводу виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ та послуг, що характеризує їх захищеність та стійкість до зовнішніх і внутрішніх загроз, гарантує захист національних економічних інтересів, сприяє реалізації соціально- економічних прав і свобод громадян, а також створює умови для подальшого розвитку і зростання національної економіки та забезпечує конкурентоспроможність держави у світовому економічному середовищі.

2. Економічна безпека держави як об'єкт адміністративно-правового регулювання являє собою сукупність відносин, що складаються у сфері публічного управління із приводу виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ та послуг, стабільний та захищений стан яких гарантує захист національних економічних інтересів, сприяє реалізації соціально-економічних прав і свобод громадян, а також створює умови для подальшого розвитку і зростання національної економіки та забезпечує конкурентоспроможність держави у світовому економічному середовищі.

3. За своєю сутністю адміністративно-правове регулювання економічної безпеки доцільно розглядати у двох аспектах: 1) як сукупність адміністративно-правових норм, які регулюють управлінські суспільні відносини у сфері економічної безпеки; 2) як системний організуючий вплив спеціально уповноважених органів держави на економічні суспільні відносини за допомогою адміністративно-правових норм та інших юридичних засобів, насамперед адміністративного характеру, з метою їх захисту, вдосконалення та створення належних умов для подальшого розвитку в контексті забезпечення національної безпеки України.

4. Основною метою адміністративно-правового регулювання економічної безпеки держави є забезпечення реалізації та захисту економічних прав, свобод і законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Перспективними напрямами подальших наукових досліджень визначимо аналіз питання формування та реалізації державної політики у сфері економічної безпеки держави.

Список використаних джерел

1. Безпалова О.І. Правове забезпечення управління органами поліції України. Адміністративне право і процес. 2017. № 9 (259). С. 111-115.

2. Ємець Л.О. Адміністративно-правові засади управління у сфері забезпечення екологічної безпеки держави: дис.... д-ра юрид. наук: 12.00.07 ; Харківський національний університет внутрішніх справ. Харків, 2019. 544 с.

3. Іванищук А.А Поняття об'єкту адміністративно-правового регулювання у сфері судової гілки влади. Форум права. 2012. № 4. С. 399-403.

4. Ільєва Н.В. Нотаріальна діяльність як об'єкт адміністративно-правового регулювання. Право і Безпека. 2010. № 3. С. 95-98.

5. Красюк Н.І. Адміністративно-правове забезпечення управління у сфері земельних відносин в Україні: дис.... канд. юрид. наук:07 ; Харківський національний університет внутрішніх справ. Харків, 2015. 244 с.

6. Олійник О.В. Поняття виборчих відносин як об'єкта адміністративно-правового регулювання. Право і суспільство. 2017. № 3. С. 153-158.

7. Падалко РК. Адміністративно-правова природа економічної безпеки України. Науковий вісник Національного університету біо- ресурсів і природокористування України. Серія: Право. 2013. Вип. 182(1). С. 285-292.

8. Черданцев А.Ф. Логико-языковые феномены в праве, юридической науке и практике. Екатеринбург: Наука, 1993. 189 с.

9. Бобылев А.И. Теоретические проблемы правового регулирования. Право и политика. 2002. № 8. С. 10-16.

10. Комзюк А.Т. Заходи адміністративного примусу в правоохоронній діяльності міліції: поняття, види та організаційно-правові питання реалізації: монографія / за заг. ред. О.М. Бандурки. Харків: Вид-во нац. ун-ту внутр. Справ, 2002. 336 с.

11. Шопіна І.М. Щодо концептуальних підходів до визначення поняття правового регулювання. Форум права. 2011. № 2. С. 1055-1061.

12. Теремецький В.І. Податкові правовідносини в Україні: монографія. Харків: Диса плюс. 2012. 648 с.

13. Демків РЯ. Правове регулювання як юридичне явище: окремі аспекти розуміння. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право. 2015. Вип. 34(1). С. 19-23.

14. Теорія держави і права: навчальний посібник / за заг. ред. В.В. Галунька. Херсон: ХЮІ ХНУВС. 2010. 250 с.

15. Мельник Р.С., Бевзенко В.М. Загальне адміністративне право: навчальний посібник / За заг. ред. РС. Мельника. Київ: Ваіте, 376 с.

16. Адміністративне право України: підручник / Ю.П. Битяк, В.М. Гаращук, О.В. Дьяченко та ін. ; за ред. Ю.П. Битяка. Київ: Юрінком Інтер, 2005. 544 с.

17. Лобанова С.А. Нафтогазовий комплекс як об'єкт адміністративно-правового регулювання. Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. 2013. Вип. 182. Ч. 3. С. 180-і8б.

18. Про затвердження Методичних рекомендацій щодо розрахунку рівня економічної безпеки України: Наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 29.10.2013 № 1277.

19. Про затвердження Положення про Міністерство екології та природних ресурсів України (Положення про Міністерство енергетики та захисту довкілля України): Постанова Кабінету Міністрів України; Положення від 21.01.2015. № 32.

20. Про затвердження Положення про Міністерство фінансів України: Постанова Кабінету Міністрів України; Положення від 20.08.2014 № 375.

21. Про Раду національної безпеки і оборони України: Закон України від 05.03.1998 № 183/98-ВР

22. Кодекс України про адміністративні правопорушення: Закон України від 07.12.1984 № 8073-X.

23. Господарський кодекс України: Закон України від 16.01.2003 № 436-IV.

24. Бюджетний кодекс України: Закон України від 08.07.2010 № 2456-VI.

25. Кодекс адміністративного судочинства України: Закон України від 06.07.2005 № 2747-IV.

Размещено на Allbest.ru