Праця жінок: європейські стандарти та законодавство України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет «Одеська юридична академія»

ПРАЦЯ ЖІНОК: ЄВРОПЕЙСЬКІ СТАНДАРТИ ТА ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ

Пожарова О.В., кандидат юридичних наук, доцент кафедри

трудового права та права соціального забезпечення

Пожаров Ю.В., адвокат,

член Ради адвокатів Одеської області

Анотація

У статті здійснено порівняльно-правовий аналіз європейських актів (актів Ради Європи, Європейського Союзу) щодо праці жінок і норм чинного трудового законодавства України на предмет відповідності останніх європейським стандартам.

Розглянуто Хартію основних прав Європейського Союзу 2000 року і Хартію Співтовариства про основні соціальні права працівників 1989 року. Охарактеризована стаття 8 «Право працюючих жінок на охорону материнства» Європейської соціальної хартії (переглянутої).

Досліджено стан імплементації Директиви Ради 92/85/ЄЕС про заходи з підвищення безпеки праці та охорони здоров'я вагітних жінок, жінок, які нещодавно народили, і жінок, які годують дітей, від 19 грудня 1992 року, Директиви 2000/78ЖC про встановлення загальних правил рівного ставлення у сфері зайнятості та професійної діяльності від 27 листопада 2000 року, Директиви 2010/18/ЄС про впровадження переглянутої рамкової угоди щодо батьківської відпустки від 8 березня 2010 року в національну юридичну практику. європейський праця жінка законодавство

Встановлено, що ключовим принципом реалізації основних трудових прав в Європейському Союзі є проголошення рівності чоловіків та жінок у сфері праці. Цей принцип закріплено на національному законодавчому рівні - у Конституції України, Кодексі законів про працю України, Сімейному кодексі України, багатьох законах, зокрема в Законі «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків»

Розглянуто норми трудових прав та гарантій для вагітних жінок, жінок, які мають дітей, та зроблено висновок про те, що законодавство України щодо правового регулювання праці жінок загалом відповідає європейським стандартам, але в частині так званої «ґендерної охорони праці жінок» потребує подальшого доопрацювання. Звернуто увагу на основні проблемні питання у трудовій сфері жінок, які потребують негайного вирішення.

Вносяться пропозиції щодо вдосконалення національного трудового законодавства з метою формування сприятливих умови для участі жінок у трудових процесах.

Ключові слова: материнство, працюючі жінки, батьки, вагітні жінки, роботодавець, норми трудового права, пільги, гарантії, відпустки, захист прав, ґендерна рівність, європейські акти, директиви.

Annotation

WORK OF WOMEN: EUROPEAN STANDARDS AND THE LEGISLATION OF UKRAINE

The article provides a comparative legal analysis of European acts (acts of the Council of Europe, the European Union) on women's labour and the norms of the current labour legislation of Ukraine for compliance with European standards.

The Charter of fundamental rights of the European Union of 2000 and the Community Charter of the Fundamental Social Rights of Workers of 1989 are considered. Article 8 of the European Social Charter (revised) - the Right of working women to maternity protection - was characterized.

The state of implementation of Council Directive 92/85/EEC on the introduction of measures to encourage improvements in the safety and heal that work of pregnant workers and workers who have recently given birth or are breastfeeding of 19 October 1992 (tenth individual Directive with in the meaning of Article 16 (1) of Directive 89/391/EEC), Council Directive 2000/78/EC of 27 November 2000 establishing a general framework for equal treatment in employment and occupation, and Council Directive 2010/18/EU of 8 March 2010 implementing the revised Framework Agreement on parental leave concluded by BUSINESSEUROPE, UEAPME, CEEP and ETUC into national legal practice.

It is established that the key principle for the implementation of basic labour rights in the European Union is the declaration of the equality of men and women in the field of work. This principle is enshrined at the national legislative level - in the Constitution of Ukraine, the labour Code of Ukraine, the Family Code of Ukraine, many laws, in particular “On ensuring equal rights and opportunities for women and men”.

The norms of labour law and guarantees for pregnant women and women with children are considered, and it is concluded that the legislation of Ukraine on the legal regulation of women's labour generally meets European standards, but in terms of the so-called “gender protection of women's labour”, requires further improvement. Attention is drawn to the main problematic issues in the labour sphere of women that require immediate solutions.

Proposals are being made to improve the national labour legislation in order to create favourable conditions for women's participation in labour processes.

Key words: maternity, workingwomen, parents, pregnant women, employer, norms of labour law, benefits, guarantees, vacations, protection of rights, gender equality, European acts, Directives.

Постановка проблеми

Сьогодні стратегічною метою нашої держави є досягнення європейських стандартів у всіх сферах життя: політичній, соціальній, економічній, у сфері праці також.

В Україні трудова діяльність жінок регулюється як загальними нормами законодавства про працю, що встановлює державні гарантії трудових прав і свобод для всіх працівників, так і нормами, ухваленими з урахуванням характеру й умов праці жінок, психофізіологічних особливостей їхнього організму, наявності сімейних обов'язків та інших суспільно значущих чинників.

Проте на практиці жінки стикаються з утисками прав, які особливо чітко помітні у трудовій сфері. Це виражається в нижчій заробітній платі, дискримінації пыд час прийому на роботу, незначних шансах отримати керівну посаду, різноманітних перешкодах для повноцінного розвитку кар'єри тощо. Такий стан речей насамперед пов'язаний ыз материнськими функціями жінок, які йдуть усупереч інтересам роботодавця.

Саме тому дослідження стосовно виділення проблем правового регулювання праці жінок за законодавством України та встановлення, наскільки його норми відповідають європейським стандартам і вимогам часу, є надзвичайно актуальним.

Аналіз досліджень і публікацій

Теоретичні та практичні аспекти правового регулювання праці жінок досліджують у своїх працях вітчизняні та закордонної науковці: В.М. Андріїв, Н.Б. Болотіна, І.А. Вєтухова, А.М. Лушніков, М.В. Лушнікова, В.Г. Ротань, О.М. Потопахіна, Г.І. Чанишева й інші. На жаль, за часів незалежності в Україні виконано лише декілька спеціальних комплексних досліджень питань правового регулювання праці жінок, а саме: «Особливості правового регулювання праці жінок, які поєднують роботу з материнством, та його подальше вдосконалення» І.А. Вєтухової, «Правове регулювання праці жінок за законодавством України» та А.А. Тісецької. Проте питання забезпечення трудових прав жінок потребують нових підходів для оновлення національного законодавства з урахуванням європейських актів і позитивного законодавчого досвіду окремих закордонних країн.

Постановка завдання дослідження

Здійснення порівняльно-правового аналізу норм актів чинного трудового законодавства України у сфері трудових прав жінок з урахуванням європейських стандартів є актуальним завданням науки трудового права України.

Виклад основного матеріалу дослідження

Європейські стандарти трудових прав містяться в актах Ради Європи і Європейського Союзу (далі - ЄС). Серед документів Ради Європи велике значення мають Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, яка не тільки проголосила основоположні права людини, а й створила механізм їх захисту, та Європейська соціальна хартія (переглянута) (далі - ЄСХ (п)).

Варто зауважити, що особливе значення має ст. 8 «Право працюючих жінок на охорону материнства» ЄСХ (п), яка закріплює право працюючих жінок на відпустку на період до і після пологів загальною тривалістю не менш чотирнадцяти тижнів або з оплатою такої відпустки, або з виплатою достатньої допомоги із соціального забезпечення, або з наданням допомоги державним коштом; заборону звільнення вагітних жінок і жінок, які перебувають у відпустці у зв'язку з материнством. Роботодавцю заборонено надсилати жінці попередження про звільнення з роботи у період від дати повідомлення нею свого роботодавця про вагітність до закінчення її відпустки по вагітності та родах або робити попередження про звільнення в такий час, якщо воно набирає чинності в цей період.

Зазначеною статтею також передбачені надання матерям, які мають грудних дітей, перерви, тривалість якої достатня для годування дитини; регламентація нічної роботи вагітних жінок, жінок, які нещодавно народили дитину, і жінок, що годують своїх грудних дітей; заборона застосування праці вагітних жінок, жінок, які нещодавно народили дитину, і жінок, що годують своїх грудних дітей, на підземних гірничих роботах і всіх інших роботах, які протипоказані жінкам у зв'язку з небезпечними, шкідливими або важкими умовами праці, і вжиття відповідних заходів для захисту трудових прав цих жінок [1].

Отже, ст. 8 ЄСХ (п) юридично закріплює право працюючих жінок на захист у разі материнства, а також у разі зайнятості на нічних роботах і небезпечних, шкідливих для здоров'я або важких роботах. Це положення ЄСХ (п) застосовується до всіх жінок, які працюють за винагороду, державних службовців. Винятком є лише незалежні жінки-працівниці. Відповідно до Закону України від 14 вересня 2006 р., Україна взяла на себе зобов'язання вважати обов'язковими всі п'ять пунктів ст. 8 ЄСХ (п).

Крім цього, Директива Ради 92/85/ЄЕС про заходи з підвищення безпеки праці та охорони здоров'я вагітних жінок, жінок, які нещодавно народили, і жінок, які годують дітей, від 19 грудня 1992 р. встановлює захисні норми щодо вагітних жінок і жінок, які годують дітей, у зв'язку із застосуванням їхньої праці на шкідливих роботах, а також у нічний час. Зі змісту Директиви 92/85/ЄЕС випливає, що вона по суті визначає європейські стандарти праці жінок із погляду материнства.

Хартія Співтовариства про основні соціальні права працівників від 9 грудня 1989 р. проголошує принцип і право рівності чоловіків і жінок у сфері праці. Ст. 16 Хартії передбачається необхідність ужиття заходів, які дозволяють чоловікам і жінкам поєднувати їхню трудову діяльність і сімейні обов'язки [3].

7 грудня 2000 р. в Європейському Союзі був розроблений і затверджений власний перелік основних прав особистості - Хартія основних прав Європейського Союзу. Цей документ містить також інші основні трудові права. Згідно з § 1 ст. 33 «Сімейне і професійне життя» Хартії, забезпечується правовий, економічний і соціальний захист сім'ї. Щоби мати можливість поєднувати сімейне і професійне життя, кожний має право на захист від будь-якого звільнення з мотивів, пов'язаних із вагітністю і пологами, а також правом на оплачувану відпустку з вагітності та пологів і на відпустку з догляду за дитиною після народження або усиновлення дитини (§ 2 ст. 33) [4].

Угода про асоціацію з ЄС вимагає узгодити програми на національному рівні із програмними документами ЄС, як-от: Директива 2000/43/ЄС про реалізацію принципу рівного ставлення до осіб незалежно від расової або етнічної належності, Директива 2000/78/ЄС про встановлення загальних правил рівного ставлення у сфері зайнятості та професійної діяльності, Директива 2010/18/ЄС про впровадження переглянутої рамкової угоди щодо батьківської відпустки тощо. Вищевказані директиви передбачають надання можливості працюючим поєднати сімейне життя із професійним, уладнати ситуацію працюючих вагітних і матерів-годувальниць груддю, будувати систему соціального забезпечення з урахуванням принципу рівності статей, і для всіх працюючих, зокрема й самозайнятих, працюючих пенсіонерів, нарешті, запровадити принцип ґендерно рівного ставлення в доступі до товарів і послуг, у сфері засобів масової інформації, у рекламі й освіті.

Ухвалена 5 липня 2006 р. Директива Європейського парламенту і Ради 2006/54/ЄС про імплементацію принципу рівних можливостей і рівного поводження щодо чоловіків і жінок у питаннях працевлаштування та зайнятості кодифікує всі положення стосовно рівного поводження щодо чоловіків і жінок у сфері праці, ухвалені з 1975 р., включаючи норми прецедентів Суду.

За даними аналітичного дослідження «Ґендерна дискримінація в доступі до праці й послуг: оцінка стану впровадження Україною антидискримінаційних директив Ради ЄС», ситуація щодо імплементації директив непроста: ще існують невідповідності в національному законодавстві, яке потребує подальшого вдосконалення.

Сьогодні правове регулювання праці жінок здійснюється у гл. 12 «Праця жінок» Кодексу законів про працю України [5], ст. 10 Закону України «Про охорону праці» [6], р. 4 Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» [7], а також іншими нормативно-правовими актами.

У найбільш загальному вигляді вітчизняне законодавство містить такі норми щодо трудових прав та гарантій жінок: заборона застосування праці жінок на важких та шкідливих для здоров'я роботах; обмеження щодо роботи в нічний час; заборона залучення вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років, до виконання окремих видів робіт (надурочних, нічних, направлення у відрядження); встановлення неповного робочого часу, надання різних додаткових видів часу відпочинку та соціальних відпусток: у зв'язку з вагітністю та пологами та для догляду за дитиною, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; у зв'язку з усиновленням дитини; додаткові гарантії під час прийому на роботу та звільнення вагітних жінок і жінок, що мають дітей.

Отже, національне законодавство загалом навіть випереджає право ЄС у питаннях соціального захисту прав вагітних жінок і матерів. В Україні продовжують діяти спеціальні норми з охорони праці жінок (так звана «ґендерна охорона праці»).

Під час реалізації проєкту «Практики роботи Міністерства соціальної політики України щодо посилення експертної роботи з імплементації «антидискримінаційних» директив Ради ЄС» було проаналізовано стан імплементації основних положень відповідних директив у національну юридичну практику.

М.М. Скорик звернула увагу на такі проблемні питання, які потребують негайного вирішення в Україні: 1) дефіцит доглядових закладів, дитячих дошкільних закладів, шкіл, закладів охорони здоров'я, як у міській, так і в сільській місцевостях. Це ускладнює можливості, передусім жінкам, але також і чоловікам, загалом сім'ям із дітьми, поєднувати професійне та сімейне життя; 2) реформа охорони здоров'я передбачає закриття медичних закладів, скорочення медичних працівників із міркувань рентабельності. Це ставить у залежність доступ жінок до медичних послуг від транспортної інфраструктури, наявності додаткових коштів на проїзд, їхньої фізичної мобільності загалом, яка в жінок нижча, ніж у чоловіків; 3) статистика зайнятості та праці показує досить великі розриви в оплаті праці жінок та чоловіків як у середньому, так і за галузями, за видами професій тощо. За даними експертів, середня зарплата жінок за всю історію незалежності України не перевищувала 79% зарплати чоловіків; 4) приховане безробіття серед жінок. Працівницям надають тривалі неоплачувані відпустки, переводять їх на скорочений графік роботи. Тому масштаби жіночого безробіття зазвичай вищі за вказані в офіційних даних. Великий відсоток жінок серед неформально зайнятих; 5) пенсійна реформа несе велику загрозу через відсутність механізму захисту репродуктивних прав жінок і врахування часу на догляд за дітьми у страховий стаж; 6) чинна судова й досудова системи врегулювання трудових конфліктів неспроможні оперативно й адекватно реагувати на проблеми утиску прав жінок; 7) порушення трудових прав жінок під час прийому на роботу та звільнення [8, с. 9-14].

Найбільш вразлива категорія на ринку праці в Україні - молоді жінки та жінки, старші 45 років. Понад 40% жінок стикалися з порушеннями своїх прав під час прийому на роботу або трудових прав своїх близьких. Майже третині жінок відмовляли у прийнятті на роботу із причин народження дитини, вагітності, наявності малої дитини; а 50% із них змусили звільнитися саме із цих причин тому, що роботодавці, уважаючи законодавчі вимоги щодо захисту прав вагітних жінок і жінок, які мають дітей, занадто обтяжливими для себе, ідуть на пряме порушення трудових прав жінок (за даними соціологічних досліджень ВГО «Ліга соціальних працівників»).

Тому для забезпечення гідних умов праці для жінок і жінок-матерів не можна орієнтуватися на будь-який один, хоча й істотний чинник, наприклад, економічний, правовий, ідеологічний або медичний. Необхідно комплексно використовувати всі механізми, які б формували сприятливі умови для участі жінок у трудових процесах.

Висновки з дослідження і перспективи подальших розробок у цьому напрямі. Ураховуючі вищевикладене, можна дійти висновку, що ключовим принципом реалізації основних трудових прав в ЄС є проголошення рівності чоловіків та жінок у сфері праці. На законодавчому рівні - у Конституції України, Кодексі законів про працю України, Сімейному кодексі України, багатьох законах, зокрема в Законі «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», така рівність закріплена.

Чинне трудове законодавство України щодо праці жінок загалом відповідає європейським стандартам. Водночас, незважаючи на тривалу співпрацю в рамках Ради Європи та проголошений курс на європейську інтеграцію, у частині так званої «ґендерної охорони праці жінок» національне законодавство потребує змін і узгодження з європейськиими стандартами, ураховуючи положення директив ЄС.