Адміністративно-правове забезпечення електронного суду в Україні: сучасний стан та перспективи

Аналіз правотворчої, правореалізаційної та виконавчо-розпорядчої діяльності щодо впровадження електронного суду в Україні. Удосконалення законодавства, технічно-інформаційного забезпечення судів, розроблення систем забезпечення захисту інформації.

Рубрика Государство и право
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 02.03.2021
Размер файла 21,6 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕЛЕКТРОННОГО СУДУ В УКРАЇНІ: СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ

Обрусна С.Ю.,

доктор юридичних наук, доцент, професор кафедри державно-правових дисциплін Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького

Дзюман Л.В.,

керівник апарату Придніпровського районного суду м. Черкаси

Шаповал Т.Б.,

кандидат історичних наук, викладач кафедри державно-правових дисциплін Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького

У статті розглянуто сучасний стан та подальші перспективи адміністративно-правового забезпечення електронного суду в Україні. Адміністративно-правове забезпечення електронного суду визначено як теоретичну, правотворчу, організаційну, правореалізаційну та виконавчо-розпорядчу діяльність, спрямовану на якісне підвищення функціонування судової системи та здійснення правосуддя. З огляду на це, проаналізовано проблемні питання здійснення окремих видів такої діяльності. Зазначено, що теоретико-правові проблеми впровадження електронного суду полягають у недостатньому науковому підґрунті вказаного проекту, відсутності належно сформованого понятійно-категоріального апарату, що став би основою розробки і впровадження електронного суду. Визначено зміст поняття «електронний суд» як адміністративно-правової категорії та наголошено на необхідності його закріплення на рівні законодавства.

У процесі аналізу правотворчої, правореалізаційної та виконавчо-розпорядчої діяльності щодо впровадження електронного суду в Україні здійснено порівняння з етапами електронної судової взаємодії, визнаними в країнах Європейського Союзу (перший: онлайнова інформація про загальнодоступні послуги; другий: одностороння взаємодія; третій: двостороння взаємодія; четвертий: транзакція), зроблено висновок, що вітчизняна судова система успішно подолала перший і другий рівні, починає впроваджувати третій рівень, а четвертий є поки що справою майбутнього.

У висновках наголошено, що ефективне адміністративно-правове забезпечення електронного суду в Україні передбачає системні послідовні дії щодо удосконалення законодавства, технічно-інформаційного забезпечення судів, розроблення заходів і систем забезпечення захисту інформації, правове регулювання питань відповідальності осіб за порушення у цій сфері, вжиття заходів попередження кіберзлочинності у цій сфері, проведення навчальних семінарів серед працівників апарату суду та інших користувачів системи, широку просвітницьку роботу серед населення, систематичний моніторинг ефективності роботи системи та її постійну модернізацію.

Ключові слова: адміністративно-правове забезпечення, судова система, електронний суд, єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система, адміністративно-правове забезпечення електронного суду.

ADMINISTRATIVE AND LEGAL SUPPORT OF ECOURT IN UKRAINE: CURRENT STATE AND PERSPECTIVES

The article considers current state and future perspectives of administrative and legal support of e-court in Ukraine. Administrative and legal support of e-court is defined as theoretical, law-making, organizational, law-enforcement and executive-administrative activity aimed at improving functioning of the judicial system and the administration of justice. On this basis, the problematic issues of implementing certain types of such activities have been analysed. It is noted that theoretical and legal problems of e-court implementation have insufficient scientific basis. They also lack properly formed conceptual and categorical apparatus that would become the basis for e-court development and implementation. The content of e-court concept as an administrative and legal category has been defined and the necessity of its regulation at the level of legislation has been emphasized.

Having analysed law making and enforcement activities related to the implementation of e-court in Ukraine, a comparison with the stages of e-court interaction recognized in the European Union has been conducted. The latter include online information about public services; unilateral interaction; bilateral interaction and transaction. The analysis proves that the domestic judicial system has successfully overcome the first and the second levels; it is making its first steps towards the implementation of the third level, and the fourth one is still a matter of the future.

The author comes to the conclusion that effective administrative and legal support for e-court in Ukraine requires systematic consistent steps towards improving legislation as well as technical and information support of courts; development of information security measures and systems; legal regulation of the issues of a person's liability for violations in this field; taking cybercrime prevention measures in this area; conducting trainings among court staff and other system users; extensive awareness-raising work among the population, systematic monitoring of the efficiency of the system and its constant modernization.

Key words: administrative and legal support, judicial system, e-court, unified judicial information and telecommunication system, administrative and legal support of e-court.

Постановка проблеми

Стрімкий розвиток сучасних інформаційних технологій, безумовно, вплинув на всі сфери людської діяльності, став незмінним засобом ефективного управління, в тому числі й у сфері організації роботи суду та здійснення правосуддя. Електронний суд - порівняно нове явище в Україні, що розвивається як частина загальновизнаної в сучасному інформаційному суспільстві моделі електронного врядування, покликаної надавати швидкі і якісні державні послуги населенню. Разом із тим без належного наукового обґрунтування практичне впровадження як електронного уряду, так і електронного суду, може бути недостатньо ефективним.

Вказана проблематика недостатньо досліджена і в межах науки адміністративного права, хоча з огляду на його сучасну природу, в основу якої покладено людиноорієнтовану ідеологію, визначену В. Авер'яновим, за якою держава має служити інтересам громадян, діяти на їх благо через усебічне забезпечення пріоритету прав, свобод та законних інтересів у сфері публічної адміністрації [1, с. 9], є актуальною як для адміністративно-правової науки, так і для галузі адміністративного права.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Проблемам електронного судочинства як окремого напряму електронного врядування у вітчизняній юридичній науці на рівні наукових публікацій приділяють увагу М. Кравчик, Н. Кушакова-Костицька, А. Коршун, І. Камінська, Н. Логінова, І. Каланча, Л. Сердюк, М. Бондаренко, С. Пограничний, В. Білоус, О. Фонова, А. Паскар, І. Ізарова, О. Головченко, Р. Кирилюк, І. Боголюбський, О. Присяжнюк, О. Євсєєв, І. Булгакова та інші.

Перший досвід та перспективи подальшого впровадження електронного суду узагальнено в монографії О. Бринцева. З'являються дослідження, в яких аналізуються окремі процесуальні аспекти електронного судочинства. Крім того, питання запровадження електронного судочинства останнім часом досить часто висвітлюються в засобах масової інформації, вебсайтах судів тощо. Але більшість публікацій мають науково-популярний, прикладний, публіцистичний характер. Звичайно, це можна пояснити новизною самого проекту, але важливо, щоб наука була на крок вперед від практики, що актуально й для науки адміністративного права.

Позитивно, що з'являються публікації, присвячені саме проблемам адміністативно-правового забезпечення електронного суду, зокрема В. Куценком досліджено поняття «адміністративно-правове забезпечення електронного суду» та визначено його зміст [2]. Окремі питання електронного судочинства в ракурсі дослідження адміністративно-правового аспекту надання судових послуг розглядаються й у дисертаційній роботі О. Іваненка [3]. Аналізуючи проблеми та сучасні тенденції судового реформування, досліджує електронний суд і Р. Крусян [4]. Разом із тим спостерігається незначна кількість монографій чи дисертаційних робіт, присвячених вищевказаній проблематиці.

Метою статті є висвітлення окремих аспектів адміністративно-правового забезпечення електронного суду в Україні, визначення проблемних питань його впровадження на сучасному етапі та подальших перспективних напрямів у майбутньому.

Виклад основного матеріалу

Проаналізувавши підходи науковців до визначення поняття «адміністративно-правове забезпечення впровадження електронного суду», погоджуємося з думкою В. Куценка, який визначає його як теоретичну, правотворчу, правореалізаційну діяльність щодо впорядкування, закріплення і розвитку надання адміністративних послуг через електронний ресурс та здійснення в цій системі виконавчо-розпорядчої діяльності з метою якісного підвищення функціонування судової системи та здійснення правосуддя [2].

Теоретико-правові проблеми впровадження електронного суду варто звести до таких: 1) недостатнє теоретико-правове підґрунтя вказаного проекту; 2) поки що не сформовано належний понятійно-категоріальний апарат, який би став науковим підґрунтям розробки і впровадження електронного суду. Це стосується і самого поняття «електронний суд». Як свідчить аналіз наукових публікацій, «електронний суд», «електронне правосуддя», «електронне судочинство» розглядають як однорядові терміни або ж розмежовують їх. Також автори більшості публікацій не визначають зміст самого поняття «електронний суд», а називають та характеризують його структурні елементи. Крім того, відсутні єдині підходи щодо визначення вищевказаного поняття.

Так, наприклад, А. Коршун зазначає, що про електронне правосуддя варто говорити не лише як про частину поняття «правосуддя», а як і про один зі способів його реалізації [5, с. 22]. Саме з таких позицій поняття «електронний суд» може розглядатися як категорія адміністративного права.

Н. Телешина електронне правосуддя визначає як спосіб здійснення правосуддя, що базується на використанні інформаційних технологій [6, с. 45]. Тобто акцентується увага на судовому процесі, а отже, розумінні електронного правосуддя у вузькому значенні.

Тому слушною є думка С. Романенкової, яка вважає, що поняття «електронне правосуддя» варто розглядати у широкому та вузькому значенні [7, с. 26]. У вузькому значенні електронний суд - це змога суду та інших учасників судового процесу здійснювати передбачені нормативно-правовими актами дії, що безпосередньо впливають на початок та хід судового процесу. У широкому значенні нормативно-правове забезпечення, організація роботи сукупності різних автоматизованих інформаційних систем - сервісів, що забезпечують доступ до правосуддя та його здійснення.

На основі аналізу поглядів науковців щодо визначення поняття «електронний суд» можна сформулювати його визначення з погляду науки адміністративного права - складова частина електронного врядування, порівняно самостійна та унікальна форма адміністративної судової діяльності і юридичного процесу, заснованого на інформаційних технологіях, що забезпечують повний цикл руху документації та розгляду судової справи в електронному форматі, що має легальну юридичну природу.

Категорія «електронний суд» поки що не отримала правового визначення у вітчизняному законодавстві, хоча законодавчо оформлена, на що вказано у п. 9 ст. 152 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» [8]. Окремі дослідники висловлюють думку, що її зміст розкрито через категорію «Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система» у ст. 151 вказаного закону [8], з чим не можна погодитись у повній мірі, оскільки у вказаній статті визначено структурні елементи вказаної категорії, але не її зміст.

Для успішного впровадження проекту «Електронний суд» вагоме значення має правотворча, правореалізаційна, виконавчо-розпорядча діяльність. Варто зазначити, що в адміністративно-правовому регулюванні цих напрямів маємо як низку успішних кроків, так і невирішених проблем.

Важливим кроком до впровадження електронного суду став Указ Президента України «Про концепцію вдосконалення судівництва та утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів» [9], на виконання якого було розпочато роботу над Концепцією Єдиної судової інформаційної системи. У межах її створення та удосконалення було започатковано реалізацію проекту «Електронний суд». Робота над вказаним проектом розпочалася зі створення міжвідомчої робочої групи, завданням якої було проаналізувати функціональні і технологічні можливості інформаційної інфраструктури судів загальної юрисдикції для підготовки впровадження пілотного проекту [10].

Реалізацію пілотного проекту щодо обміну електронними документами між судом та учасниками судового процесу було розпочато у Святошинському районному суді міста Києва та апеляційному суді Дніпропетровської області з 15 жовтня 2012 р. [11, с. 18]. З 2015 р. пілотний проект «Електронний суд» запрацював у трьох судах Одеської області [12]. У липні 2016 р. організаторами проекту презентовано позитивні його результати [13]. Разом із тим наголошувалося на неможливості повного завантаження такої практики в судову систему внаслідок неповної готовності чинного законодавства, чим і було зумовлено подальші зміни нормативного поля.

Вагоме місце серед них займає Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» [14]. Як уже зазначалося, відповідно до ст. 151 і п. 8 ч. 1 ст. 152 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» було розроблено та затверджено Концепцію побудови Єдиної судової інформаційної-телекомунікаційної системи.

З 4 червня 2018 р. у 18 пілотних судах України розпочалося тестування підсистеми Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС) - «Електронний суд» [15], а з 22 грудня 2018 р. у всіх місцевих та апеляційних судах, у тому числі й Придніпровському районному суді м. Черкаси, розпочалась експлуатація підсистеми «Електронний суд» у тестовому режимі [16].

Як свідчить практика роботи у Придніпровському районному суді м. Черкаси, певна кількість осіб звертається до суду через підсистему «Електронний суд» зі зверненнями, які є предметом розгляду в цивільному та адміністративному судочинстві, але значна їх частина відхиляється, оскільки вони не подані в паперовому вигляді. Зазначена ситуація викликає негатив у відносинах громадян із судом, спричиняє низку скарг на діяльність суду, зумовлює розчарування та втрату інтересу користувачів до функціонування підсистеми «Електронний суд», а також практично підриває довіру громадян до запровадження електронних інструментів правосуддя. Тому Рада суддів України своїм Рішенням від 20.09.2019 р. № 75 «Щодо неоднозначної практики застосування судами підсистеми «Електронний суд» рекомендувала судам приймати до розгляду документи, отримані з використанням підсистеми «Електронний суд». [17] Але ж відповідно до процесуального законодавства справа має бути і в паперовому вигляді. На практиці Придніпровського районного суду м. Черкаси документи, які надходять із підсистеми «Електронного суду», відповідальними працівниками роздруковуються, на них проставляються відповідні реєстраційні позначки, здійснюється автоматизований розподіл справи/матеріалів, що передаються судді. Звісно, через такий механізм виникає питання в раціональності використання паперу та обслуговування оргтехніки.

Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система мала запрацювати з 1 березня 2019 р., але Державна судова адміністрація України відтермінувала запуск ЄСІТС відповідно до рішення Вищої ради правосуддя, враховуючи результати обговорення питання з судами, іншими органами та установами системи правосуддя.

07.11.2019 р. ДСА затверджено Концепцію в новій редакції, якою змінено підходи до побудови Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, до складу цільової архітектури якої входять: центральна система обробки та зберігання даних, захищена телекомунікаційна мережа, інформаційно-телекомунікаційні системи автоматизації діяльності судів, органів та установ системи правосуддя, комплексна система захисту інформації. Для побудови ЄСІТС передбачаються 4 етапи, кожен з яких характеризується певними завданнями в рамках загального впровадження системи та розрахований на впровадження починаючи з 2020 р. та має кінцевий термін 2023 р. [18].

Аналіз нормативно-правових актів, що регулюють процес реалізації проекту «Електронний суд», дає змогу простежити такі етапи його впровадження: 1) направлення процесуальних документів суду учасникам судового процесу засобами електронного зв'язку та надсилання судових повісток у вигляді SMS-повідомлень; 2) внесення відповідних змін у процесуальне законодавство; матеріально-технічне забезпечення проекту, повноцінний обмін електронними документами між судом і учасниками процесу; можливість направлення електронних запитів інформації та отримання електронних відповідей на них; використання електронних платежів для оплати судових витрат тощо. Заходи, спрямовані на реалізацію першого етапу проекту «Електронний суд», мають два аспекти: 1) надсилання процесуальних документів електронною поштою учасникам судового процесу; 2) надсилання судової повістки у вигляді SMS-повідомлення.

У межах реалізації проекту нині здійснюється надсилання сторонам судового процесу повісток, забезпечується можливість участі особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, отримання копій процесуальних документів в електронній формі; проводиться автоматичний розподіл справ, фіксація судового процесу технічними засобами; ведуться електронне судове діловодство та документообіг, електронний архів, судова статистика, узагальнення судової практики тощо. Так, Придніпровським районним судом м. Черкаси у 2019 р. проведено 504 засідання в режимі відеоконференції, а лише у січні 2020 р. 36 таких засідань, з них: 24 - із судовими установами, 12 - з установами Державної пенітенціарної служби. Практикою стало направлення судових повісток у формі SMS-повідомлень (січень 2020 р. - 829).

Нині проблемними питаннями залишаються: відсутність єдиної уніфікованої інформаційної платформи для спілкування учасників процесу з судом та з іншими державними органами; відсутність єдиних стандартів щодо інформаційного контенту, котрим мають відповідати відповідні судові інформаційні; ресурси, електронні сервіси; неналежне фінансування судової системи взагалі і видатків на інформатизацію; збереження дисонансу інформаційних технологій та процесуальних правил, захист інформації тощо. Актуальним є забезпечення двосторонньої комунікації між судом, учасниками судового процесу та усіма іншими заінтересованими особами за допомогою засобів сучасних електронних інформаційно-комунікаційних технологій. електронний суд захист інформація

Висновки

Як бачимо, нині заходи першого етапу активно впроваджуються в організацію роботи суду та здійснення правосуддя. Значні кроки також здійснено для реалізації другого етапу. Якщо проаналізувати рівні електронної судової взаємодії, визнані в країнах ЄС (перший: онлайнова інформація про загальнодоступні послуги; другий: одностороння взаємодія: завантаження форм із сайтів; третій: двостороння взаємодія: обробка форм, процесуальні дії в цифровій формі; четвертий: транзакція: робота зі справою, прийняття та оголошення рішення, оплата тощо), можна зробити висновок, що вітчизняна судова система успішно подолала перший і другий рівні, починає впроваджувати третій рівень, а четвертий є поки що справою майбутнього.

Аналіз вищевказаних нововведень дає змогу дійти висновку, що вони спрямовані, перш за все, на забезпечення ефективного, своєчасного, економічно вигідного інформування учасників судового процесу, яке дозволить оптимально реалізувати надані їм права на доступ до правосуддя та захисту своїх прав у суді, а також ширшої взаємодії між судом і суспільством за допомогою інформаційних технологій.

Список використаних джерел

1. Авер'янов В. Оновлена українська адміністративно-правова доктрина на основі принципу верховенства права. Часопис Київського університету права. 2008. № 3. С. 9-14.

2. Куценко В.Д. Поняття та зміст адміністративно-правового забезпечення електронного суду.

3. Іваненко О.Ю. Адміністративно-правовий аспект надання судових послуг в Україні: автореф. дис.... канд. юрид. наук: 12.00.07. Запоріжжя. 2018. 18 с.

4. Крусян РА. Реформування судоустрою в Україні: досвід, сучасність, тенденції: дис.... канд. юрид. наук: 12.00.10. Одеса, 2018. 255 с.

5. Коршун А. Розвиток в Україні електронного правосуддя в контексті взаємодії суду та інститутів громадянського суспільства: теоретико-правова характеристика. Національний юридичний журнал: теорія і практика. 2017. С. 20-24.

6. Телешина Н. Реалізація електронного правосуддя в Росії (на прикладі арбітражного суду Владимирської області). Арбітражний і цивільний процес. 2014. № 6. С. 44-50.

7. Романенкова С. Поняття електронного правосуддя, його генеза і впровадження в правозастосовчу практику зарубіжних країн. Арбітражний і цивільний процес. 2013. № 4. С. 31.

8. Про судоустрій і статус суддів: Закон України від 02.06.2016 р. № 1402-VN! (зі змінами). Про концепцію вдосконалення судівництва та утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів: Указ Президента України від 10.05.2006 р. № 361/1006.

9. Про утворення міжвідомчої робочої групи з розробки пілотного проекту «Електронний суд». Наказ ДСА від 27 січня 2012 р. № 14.

10. Бринцев О.В. «Електронний суд» в Україні. Досвід та перспективи: монографія. Харків: Право, 2016. 72 с.

11. Про визначення модельних судів щодо поетапного запровадження інструментів «електронного правосуддя» в діяльності судів України. Рішення Ради суддів України від 22.07.2015 р. № 74.

12. В Одесі презентовано результати пілотного проекту «Електронний суд». Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів: Закон України від 3 жовтня 2017 р. № 2147-VMI.

13. Про внесення змін до наказу ДСА України від 23.03.2017 № 367: Наказ ДСА України від 31.05.2018 р. № 269.

14. Про проведення тестування підсистеми «Електронний суд» у місцевих та апеляційних судах: Наказ ДСА України від 22.12.2018 р. № 628

15. Щодо неоднозначної практики застосування судами підсистеми «Електронний суд». Рішення Ради суддів України від 20.09.2019 р. № 75.

16. Про забезпечення створення і функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: Наказ ДСА від 07.11.2019 р. № 1056.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.