Перспективи розвитку інституту конституційно-правової відповідальності в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПВНЗ Університету Короля Данила

ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ІНСТИТУТУ КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

Книш Віталій Васильович,

кандидат юридичних наук, доцент,

доцент кафедри теорії та історії держави і права

Анотація

Стаття присвячена перспективам розвитку інституту конституційно -правової відповідальності в Україні. За результатами дослідження автор робить висновок про те, що на даному етапі має місце посилення механізму негативної відповідальності (у частині запровадження та подальшої реалізації механізму люстрації (очищення влади) на державницькому рівні, а також у контексті декомунізації як на державному рівні, так і на рівні недержавних організацій - політичних партій, інших об'єднань громадян, що може проявлятись у обмеженні їх участі у виборчому процесі).

Ключові слова: відповідальність, соціальна відповідальність, юридична відповідальність, конституційно-правова відповідальність, люстрація, очищення влади.

Аннотация

Кныш В. В. Перспективы развития института конституционно-правовой ответственности в Украине

Статья посвящена перспективам развития института конституционно -правовой ответственности в Украине. По результатам исследования автор делает вывод о том, что на данном этапе имеет место усиление механизма отрицательной ответственности (в части введения и последующей реализации механизма люстрации (очистки власти) на государственном уровне, а также в контексте декоммунизации как на государственном уровне, так и на уровне негосударственных организаций - политических партий, других объединений граждан, может проявляться в ограничении их участия в избирательном процессе).

Ключевые слова: ответственность, социальная ответственность, юридическая ответственность, конституционно-правовая ответственность, люстрация, очищение власти.

Annotation

Knysh V. V. Prospects for the development of the institution of constitutional and legal responsibility in Ukraine

The article is devoted to the perspectives of development of the institution of constitutional and legal responsibility in Ukraine. According to the results of the research, the author concludes that at this stage there is an intensification of the mechanism of negative responsibility (with regard to the introduction and subsequent implementation of the lustration mechanism (clearing of power) at the state level, and in the context of decommunization both at the state level and at the level non-state organizations - political parties, other associations of citizens, may manifest themselves in limiting their participation in the electoral process).

Keywords: responsibility, social responsibility, legal responsibility, constitutional and legal responsibility, lustration, purification of power.

Постановка проблеми

Важливе значення для підвищення ефективності функціонування суб'єктів владних відносин має конституційно-правова (конституційна) відповідальність. Проте, незважаючи на вагомий ступінь дослідження даного правового інституту на загальнотеоретичному, міжгалузевому та галузевому рівнях, на сучасному етапі реформування державно -політичних інституцій та засад їх функціонування (а особливо - з 2014 року) визріла особлива потреба перегляду та подальшої перебудови механізму конституційно -правової відповідальності в Україні. Це, у свою чергу, потребує окремого наукового дослідження конституційно -правової (конституційної) відповідальності з позиції запровадження нових механізмів, форм та санкцій, через які вона втілюється.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Питання юридичної відповідальності на загальнотеоретичному рівні досліджували С. Алексєєв, А. Бобильов, О. Вітченко, В. Гойман, Горшеньов, Ю. Гревцов, Л. Завадська, О. Зайчук, В. Казимирчук, В. Кудрявцев, Ю. Кривицький, Лисенков, О. Малько, О. Мельник, Н. Оніщенко, А. Поляков, П. Рабінович, Ю. Решетов, В. Сирих, О. Скакун, Т. Тарахонич, Ю. Шемшученко, Л. Явич.

На рівні конституційного права питанням конституційно-правової відповідальності присвячені наукові дослідження, які здійснили К. Басін, В. Кафарський, І. Кресіна, О. Майданик, В. Погорілко, В. Полевий, В. Федоренко, А. Червяцова В. Шаповал та інші науковці.

Разом з тим, у контексті останніх тенденцій українського державотворення та правотворення, а також з урахуванням потреби у глобальному теоретико -правовому (а не суто галузевому чи інституціональному) вивченні потреб трансформації юридичної відповідальності в Україні та окремих її різновидів конституційно -правова відповідальність потребує окремого наукового дослідження саме з позицій оновлення її механізмів, форм та конституційно-правових санкцій.

Постановка завдання

Метою даної статті є висвітлення основних напрямів удосконалення конституційно-правової відповідальності у контексті реформування сучасної державно -правової системи України.

відповідальність конституційний правовий юридичний

Виклад основного матеріалу дослідження

Слід зазначити, що основи перегляду вказаного механізму вже закладені через так званий інститут люстрації (очищення влади). Зокрема, 16 вересня 2014 року було прийнято Закон України «Про очищення влади» [1; 5; 11]. У даному нормативному акті визначено дві основні категорії суб'єктів, які на певні строки не можуть допускатись до зайняття державних посад, а також перелік самих посад, кандидати на зайняття яких підлягають люстраційній перевірці як особливій превентивній формі конституційно-правової відповідальності.

Відповідно до Заходи з очищення влади (люстрації) здійснюються щодо наступних посад: 1)

Прем'єр-міністра України, Першого віце-прем'єр-міністра України, віце-прем'єр-міністра України, а також міністра, керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, Голови Національного банку України, Голови Антимонопольного комітету України, Голови Фонду державного майна України, Голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України, їх перших заступників, заступників; 2) Генерального прокурора, Голови Служби безпеки України, Голови Служби зовнішньої розвідки України, начальника Управління державної охорони України, керівника центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, керівника податкової міліції, керівника центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, їх перших заступників, заступників; 3) військових посадових осіб Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, крім військовослужбовців строкової військової служби та військовослужбовців служби за призовом під час мобілізації; 4) членів Вищої ради правосуддя, членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, суддів, Голови Державної судової адміністрації України, його першого заступника, заступника; 5) Глави Адміністрації Президента України, Керівника Державного управління справами, Керівника Секретаріату Кабінету Міністрів України, Урядового уповноваженого з питань антикорупційної політики, їх перших заступників, заступників; 6) начальницького складу органів внутрішніх справ, центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції, центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту; 7) посадових та службових осіб органів прокуратури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Національного банку України; 8) членів Центральної виборчої комісії, Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, голів та членів національних комісій, що здійснюють державне регулювання природних монополій, державне регулювання у сферах зв'язку та інформатизації, ринків цінних паперів і фінансових послуг; 9) керівників державних, у тому числі казенних, підприємств оборонно-промислового комплексу, а також державних підприємств, що належать до сфери управління суб'єкта надання адміністративних послуг; 10) інших посадових та службових осіб (крім виборних посад) органів державної влади, органів місцевого самоврядування; 11) осіб, які претендують на зайняття усіх вищевказаних посад [5; 12].

Вказаний Закон виділяє коло суб'єктів негативної конституційно-правової відповідальності у формі заборони їх доступу до влади та управлінської діяльності строком не менше десяти років до кола осіб, які обіймали сукупно не менше одного року посаду (посади) у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року (у період перебування В. Ф. Януковича на посаді Президента України - авт.), зокрема: 1) Президента України, Прем'єр-міністра України, Першого віце-прем'єр-міністра України, віце-прем'єр-міністра України; 2) міністра, керівника центрального органу виконавчої влади, який не входить до складу Кабінету Міністрів України, Голови Національного банку України, Голови Антимонопольного комітету України, Голови Фонду державного майна України, Голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України, їх першого заступника, голови або члена національної комісії, що здійснює відповідно державне регулювання природних монополій, державне регулювання у сферах зв'язку та інформатизації, ринків цінних паперів і фінансових послуг; 3) Генерального прокурора України, Голови Служби безпеки України, Голови Служби зовнішньої розвідки України, начальника Управління державної охорони України, керівника центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції, їх першого заступника чи заступника, заступника Міністра внутрішніх справ України; 4) Секретаря Ради національної безпеки і оборони України, його першого заступника, заступника; 5) Глави Адміністрації Президента України, Керівника Державного управління справами, Керівника Секретаріату Кабінету Міністрів України, Урядового уповноваженого з питань антикорупційної політики, їх першого заступника, заступника; 6) члена Вищої ради юстиції (крім Голови Верховного Суду України), члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Голови Державної судової адміністрації України, його першого заступника, заступника; 7) керівника, заступника керівника самостійного структурного підрозділу центрального органу (апарату) Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Міністерства внутрішніх справ України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції; 8) керівника, заступника керівника територіального (регіонального) органу прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі; 9) Голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим, голови обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації, їх перших заступників, заступників, голови районної державної адміністрації, районної в місті Києві державної адміністрації; 10) Начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України, Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України, Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України, Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України, їх першого заступника [5; 14].

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України «Про очищення влади», конституційно- правова відповідальність у вигляді заборони доступу до державних посад на термін не менше десяти років також поширюється на осіб, які раніше займали керівні посади в партійних та державних органах СРСР та УРСР, зокрема: 1) були обрані і працювали на керівних посадах Комуністичної партії Радянського Союзу, Комуністичної партії України, Комуністичної партії іншої союзної республіки колишнього СРСР починаючи з посади секретаря районного комітету і вище; 2) були обрані і працювали на керівних посадах починаючи з посади секретаря ЦК ЛКСМУ і вище; 3) були штатними працівниками чи негласними агентами в КДБ СРСР, КДБ УРСР, КДБ інших союзних республік колишнього СРСР, Головному розвідувальному управлінні Міністерства оборони СРСР, закінчили вищі навчальні заклади КДБ СРСР (крім технічних спеціальностей) [5; 16].

Закон «Про очищення влади» також передбачає негативну конституційно-правову відповідальність у формі заборони чи обмеження доступу до державної влади та державних посад строком до п'яти років, яка може бути застосована до наступних суб'єктів: 1) до посадових та службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування (які, обіймаючи відповідну посаду у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року, своїм рішенням, дією чи бездіяльністю, що встановлено рішенням суду щодо них, яке набрало законної сили, здійснювали заходи, спрямовані на узурпацію влади Президентом України Віктором Януковичем, підрив основ національної безпеки, оборони чи територіальної цілісності України, що спричинило порушення прав і свобод людини [5; 10]; 2) до посадових та службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування, в тому числі суддів, співробітників органів внутрішніх справ, прокуратури України та інших правоохоронних органів, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю, що встановлено рішенням суду щодо них, яке набрало законної сили, здійснювали заходи, спрямовані на перешкоджання реалізації конституційного права громадян України збиратися мирно і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації або спрямовані на завдання шкоди життю, здоров'ю, майну фізичних осіб у період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року [5]; 3) до посадових та службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування, в тому числі суддів, співробітників органів внутрішніх справ, прокуратури та інших правоохоронних органів, стосовно яких встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили, що вони: співпрацювали із спецслужбами інших держав як таємні інформатори в оперативному отриманні інформації; своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на підрив основ національної безпеки, оборони чи територіальної цілісності України; закликали публічно до порушення територіальної цілісності та суверенітету України; розпалювали міжнаціональну ворожнечу; своїми протиправними рішеннями, дією чи бездіяльністю призвели до порушення прав людини та основоположних свобод, визнаних рішенням Європейського суду з прав людини [5; 15].

М. О. Материнко вважає, що Закон України «Про очищення влади» передбачає два види відповідальності: політичну, яка здійснюється за специфічною - люстраційною процедурою, та юридичну (конституційно-правову) - стосовно осіб, які погодились на проведення щодо них перевірки для встановлення факту конституційно-правового делікту [4].

Існує ще одна думка, яку висловлюють О. В. Марцеляк, М. А. Погорецький, С. В. Прилуцький щодо правової природи люстрації як форми конституційно -правової та політичної відповідальності. Зокрема, вони дають роз'яснення, за яким в сучасному юридичному значенні під терміном люстрація розуміється низка політичних і юридичних заходів, метою яких є ліквідація наслідків попереднього, ворожого до людини й народу, режиму. Вона відбувається при повній зміні політичної системи суспільства [3, с. 249].

Більше того, як зазначають О. В. Марцеляк, М. А. Погорецький, С. В. Прилуцький, Законом України «Про очищення влади» передбачена комплексна (змішана) - конституційно-політична відповідальність, яка може застосовуватися одночасно з іншими видами юридичної відповідальності, наприклад, кримінальною.

Ми не підтримуємо думку М. О. Материнка про те, що люстрація - це швидше форма політичної відповідальності, ніж конституційно-правової. Вважаємо, спираючись на позицію О. В. Марцеляка, М. А. Погорецького та С. В. Прилуцького, що люстрація - це форма конституційно- правової відповідальності, яка може мати преюдиціальне значення для застосування інших видів юридичної відповідальності (в т. ч. адміністративно-правової чи кримінальної).

Ще одним нормативно-правовим актом, який спрямований на утвердження засад конституційно-правової відповідальності, є Закон України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» від 09 квітня 2015 року [6]. На відміну від інших законодавчих актів, які визначають відповідальність органів державної влади, зазначений Закон спрямований на встановлення конституційно-правової та іншої юридичної відповідальності політичних партій, інших об'єднань громадян за пропаганду комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та їхньої символіки.

У даному випадку вказані заборони встановлені у ст. 3 Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки». Дані заборони можна систематизувати у рамках наступних елементів:

1. загальні засади конституційно-правової відповідальності у сфері декомунізації та заборони нацизму. Відповідно до ч. 1 ст. 3 зазначеного Закону, пропаганда комуністичного та/або націонал - соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та їхньої символіки визнається наругою над пам'яттю мільйонів жертв комуністичного тоталітарного режиму, націонал -соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму та заборонена законом [6];

2. встановлення конституційно-правової відповідальності у цій сфері у формі відмови у легалізації новостворених чи припинення діяльності існуючих суб'єктів суспільно -політичної та іншої соціальної діяльності. За ч. 2 ст. 3 Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», пропаганда комуністичного та/або націонал -соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та їхньої символіки юридичною особою, політичною партією, іншим об'єднанням громадян, друкованим засобом масової інформації та/або використання у назві символіки комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів є підставою для відмови в реєстрації та/або припинення діяльності юридичної особи, політичної партії, іншого об'єднання громадян, підставою для відмови в реєстрації та/або припинення випуску друкованого засобу масової інформації [6];

3. процедура судового розгляду припинення діяльності суб'єктів, які порушують вимоги Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки». За ч. 3 ст. 3 вказаного Закону, у разі невиконання юридичними особами, політичними партіями, іншими об'єднаннями громадян, друкованими засобами масової інформації вимог цього Закону їх діяльність/випуск підлягає припиненню в судовому порядку за позовом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державної реєстрації юридичних осіб, реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, громадських спілок, інших громадських формувань, або іншого уповноваженого органу державної влади [6] ;

4. процедура припинення діяльності зазначених суб'єктів в адміністративному порядку. Зокрема, за ч. 4 ст. 3 досліджуваного Закону, рішення про невідповідність діяльності, найменування та/або символіки юридичної особи, політичної партії, іншого об'єднання громадян вимогам цього Закону приймає центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державної реєстрації юридичних осіб, реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, громадських спілок, інших громадських формувань, у визначеному Кабінетом Міністрів України порядку [6].

5. конституційно-правова відповідальність суб'єктів, які порушують вимоги Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», у формі заборони брати участь у виборчому процесі. Згідно ч. 5 ст. 3 даного Закону, політичні партії, обласні, міські, районні організації або інші структурні утворення, передбачені статутом політичної партії, щодо яких центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державної реєстрації юридичних осіб, реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, громадських спілок, інших громадських формувань, прийнято у визначеному Кабінетом Міністрів України порядку рішення про невідповідність їх діяльності, найменування та/або символіки вимогам цього Закону, не можуть бути суб'єктом виборчого процесу [6].

Слід зазначити, що заборона щодо вищевказаних суб'єктів на участь у виборчому процесі також юридично закріплена у ч. 2 ст. 12 Закону України «Про місцеві вибори» від 14 липня 2015 р., за якою не може бути суб'єктом виборчого процесу місцева організація партії, щодо якої центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державної реєстрації юридичних осіб, реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, громадських спілок, інших громадських формувань, прийнято у визначеному Кабінетом Міністрів України порядку рішення про невідповідність її або партії в цілому діяльності, найменування та/або символіки вимогам Закону України «Про засудження комуністичного та націонал -соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» [7].

І. В. Тимошенко також акцентує увагу на необхідності про субсидіарну конституційно -правову відповідальність складу колегіальних органів за свої діяння у сфері організації та проведення виборів в Україні [13, с. 72].

Ще одним напрямом конституційно-правової відповідальності, який перебуває на стадії розвитку, є позитивна відповідальність у сфері співробітництва територіальних громад, що обумовлено сучасною муніципальною реформою. Тут можна виділити два основні аспекти: 1) позитивна відповідальність органів місцевого самоврядування. Зокрема, вона проявляється, на наш погляд, в муніципальній оферті (пропозиції) про співробітництво та в муніципальному акцепті (відповіді) на співробітництво. Відповідно до ст. 6 Закону України «Про співробітництво територіальних громад», сільський, селищний, міський голова, що представляє територіальну громаду, надсилає пропозицію про початок переговорів з питань організації співробітництва сільським, селищним, міським головам, що представляють відповідні територіальні громади - потенційних суб'єктів співробітництва, та забезпечує утворення комісії, до складу якої входять представники відповідних територіальних громад (муніципальна оферта - авт.). З іншого боку, сільський, селищний, міський голова за рішенням сільської, селищної, міської ради забезпечує протягом 60 днів з дати надходження пропозиції про початок переговорів з питань організації співробітництва її вивчення, оцінку виконавчими органами сільської, селищної, міської ради щодо відповідності потребам територіальної громади, а також проведення громадського обговорення такої пропозиції, після чого вона подається на розгляд відповідної ради для прийняття рішення про надання згоди на організацію співробітництва чи відмову та делегування представника (представників) до комісії [2; 8].

Держава також бере на себе позитивну конституційно -правову відповідальність у сфері стимулювання такого співробітництва, За ст. 15 зазначеного Закону, державне стимулювання співробітництва здійснюється шляхом: 1) надання субвенцій місцевим бюджетам суб'єктів співробітництва у пріоритетних сферах державної політики; 2) передачі об'єктів державної власності у комунальну власність суб'єктів співробітництва; 3) методичної, організаційної та іншої підтримки діяльності суб'єктів співробітництва. Держава стимулює співробітництво у разі, якщо:

1) посилюється спроможність суб'єктів співробітництва до забезпечення реалізації визначених законом повноважень; 2) до співробітництва залучені додаткові ресурси, у тому числі фінансові; 3) співробітництво здійснюється більш як трьома суб'єктами співробітництва; 4) забезпечується широка участь громадськості у здійсненні співробітництва [8].

Схожий правовий механізм позитивної відповідальності за розвиток територіальної громади також встановлюється і у сфері добровільного об'єднання територіальних громад. Згідно ст. 5 Закону України «Про добровільне об'єднання територіальних громад», ініціаторами (муніципальними оферентами - авт.) добровільного об'єднання територіальних громад сіл, селищ, міст можуть бути: 1) сільський, селищний, міський голова; 2) не менш як третина депутатів від загального складу сільської, селищної, міської ради; 3) члени територіальної громади в порядку місцевої ініціативи; 4) органи самоорганізації населення відповідної території (за умови представлення ними інтересів не менш як третини членів відповідної територіальної громади). При цьому, пропозиція щодо ініціювання добровільного об'єднання територіальних громад повинна, зокрема, містити: 1) перелік територіальних громад, що об'єднуються, із зазначенням відповідних населених пунктів; 2) визначення адміністративного центру об'єднаної територіальної громади та її найменування [9].

Після проведення погоджувальних процедур настає муніципальний акцепт у формі рішення щодо добровільного об'єднання територіальних громад, яке повинно містити: 1) перелік територіальних громад, що об'єднуються, із зазначенням відповідних населених пунктів;

1. визначення адміністративного центру об'єднаної територіальної громади та її найменування;

2. план організаційних заходів щодо добровільного об'єднання територіальних громад [9].

Висновки

Що стосується динаміки конституційно-правової відповідальності в Україні, то на даний час вона має наступні тенденції: 1) передбачає посилення механізму негативної відповідальності (у частині запровадження та подальшої реалізації механізму люстрації (очищення влади) на державницькому рівні, а також у контексті декомунізації як на державному рівні, так і на рівні недержавних організацій - політичних партій, інших об'єднань громадян, що може проявлятись у обмеженні їх участі у виборчому процесі); 2) відбувається розширення сфери позитивної конституційно-правової відповідальності за рахунок утворення нових суб'єктів державно-владних та державно-політичних відносин, якими виступатимуть об'єднані територіальні громади.

Список використаних джерел

1. Висновок Європейської комісії за демократію через право щодо Закону України «Про очищення влади» (Закон «Про люстрацію») в Україні від16 грудня 2014 р. № 788/2014 (CDL- AD(2014)044). URL: http://www.venice.coe.int/webforms/documents/?country=47&year=all.

2. Конституційні територіальні громади. URL: http://terhromady.info/.

3. Марцеляк О. В. Науково-правовий висновок щодо питань відповідальності суддів у контексті відповідності конституції України положень пункту 6 частини першої, пунктів 2, 13 частини другої, частини третьої статті 3 закону України «про очищення влади» від 16 вересня 2014 року № 1682-VII. Вісник кримінального судочинства. 2015. № 2. С. 249 - 263.

4. Материнко М. О. Щодо співвідношення понять «люстрація», «політична відповідальність», «конституційна відповідальність» як передумова для звільнення судді з посади. URL: http://dspace.nlu.edu.ua/bitstream/123456789/10736/1/Materunko_136-139.pdf.

5. Про очищення влади: Закон України від 16 вересня 2014 р. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1682-18.

6. Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки: Закон України від 09.04.2015 р. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/317-19.

7. Про місцеві вибори: Закон України від 14.07. 2015 р. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/595-19/.

8. Про співробітництво територіальних громад: Закон України від 17.06. 2014 р. URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1508-18. Про добровільне об'єднання територіальних громад URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/157-19.

9. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 16.03.2015 р. № 3. URL: http://ccu.gov.ua: 8080/doccatalog/document?id=290761.

10. Саленко О. В. Дотримання міжнародних стандартів і вимог конституції України щодо дисциплінарної відповідальності суддів у межах застосування механізму відновлення довіри до судової влади. URL: http://applaw.knu.ua/index.php/arkhiv -nomeriv/1-11-2015/item/407-dotrymannya-mizhnarodnykh-standartiv-i-vymoh-konstytutsiyi-ukrayiny-shchodo-dystsyplinarnoyi- vidpovidalnosti-suddiv-u-mezhakh-zastosuvannya-mekhanizmu-vidnovlennya-doviry-do-sudovoyi- vlady-salenko-o-v.

11. Судова практика: Впасти в люстрацію. Юрист. 2014. № 10. URL: http://jurist.ua/?artide/778.

12. Тимошенко І. В. Особливості конституційно -правової відповідальності за порушення виборчого законодавства України. Правовий вісник Української академії банківської справи. 2011. № 2 (5). С. 68 - 72.

13. Усенко І. Очищення влади по-українськи. URL: http://khpg.org/index.php?id=1419228414.

14. Хлабистова К. В. Інститут люстрації: конституційно-правові засади регулювання та вдосконалення: дис... канд. юрид. наук: 12.00.02. Київ, 2017. 250 с.

15. Чи є відповідальність за порушення норм Закону про люстрацію? URL: https://buhbudget.com.ua/ua/) oumal/buhbudget/article/7312.

Размещено на Allbest.ru