Моделі періодизації правового регулювання трудових прав працівників в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Моделі періодизації правового регулювання трудових прав працівників в Україні

Остапенко Ю.О.

У статті критичному аналізу піддаються найбільш поширені серед українських учених варіанти (моделі) періодизації еволюції правового регулювання трудових прав працівників на території сучасної Україні. Аналізуючи спеціальні наукові дослідженні із цього питання, автор виявляє переваги та недоліки пропонованих ученими моделей періодизації правового регулювання трудових прав працівників. Наголошено, що становленню й розвитку основних прав та інститутів, що формували трудове право, сприяли численні історичні події, які відбувалися у світі, а також на теренах сьогочасної України. Кожен історичний етап певним чином віддзеркалювався на правовому регулюванні трудових прав і гарантій соціального забезпечення. З огляду на це, більшість науковців узагалі схильна пов'язувати виникнення й розвиток права з історією, а тому історико-правовий аналіз є обґрунтованим способом виявлення процесу еволюціонування трудових прав працівників. З'ясовано, що науковці фактично не виділяли як окремий етап період після прийняття Конституції України, хоча ця подія є дуже вагомою в процесі становлення й розвитку трудових прав працівників, оскільки в Основному Законі нашої держави закріпився важливий принцип здійснення працівниками трудової діяльності й установилися невід'ємні гарантії сучасного працівника.

Визначено, що ринок трудової діяльності характеризується багатовіковою історією, адже вже навіть в умовах рабовласницького ладу або в феодальних державах жили люди, які нікому не належали й не були ні рабами, ні рабовласниками, ні кріпаками, ні феодалами, ні ремісниками. Ці вільні особи розпочинали здійснювати трудову діяльність за наймом, наприклад, будучи підмайстрами ремісників, й отримували грошову або іншу матеріальну винагороду за свою працю. Зроблено висновок, що генезис і розвиток правового регулювання трудових прав працівників в Україні складається з таких історичних періодів: дофабричний період правового регулювання трудових прав; ранній період правового регулювання трудових прав; період правового регулювання трудових прав під час Української революції; радянський період регулювання трудових прав.

Ключові слова: еволюція права, нормотворчість, періодизація, правове регулювання, працівники, трудові права.

The article observes critically the variants (models) of periodization of employees' labour rights legal regulation evolution on the territory of modern Ukraine, which are the most widespread among Ukrainian scientists. While analyzing the specific scientific researches within this question, the author identifies advantages and disadvantages of the periodization models for employees' labour rights legal regulation, proposed by the scientists. It was numbed, about the establishment and development of fundamental rights and institutes, about the formulated labor right, about the number of historical rights, about the second time in Ukraine, as well as on the terms of the hourly Ukraine. The leather is historical, with a singing rank that has been mirrored on the legal regulation of the labor rights and the guarantee of social security. Let me take a look at the best way to learn more about what's wrong and how to get right, and what's the historical legal analysis? It's explained that scholars didn't actually see in strict terms the period when they adopted the Constitution of Ukraine, I'm given a wish even later, during the process of developing labor rights. It is indicated that the labor market is characterized by a history of history, even in the minds of the slave-vladnik fret, however, in the feudal powers, people who didn't belong to anyone at all were not slaves, but not slaves, but Many individuals committed a good job for hire, for example, being the copywriters of the bookkeepers, they reproved the groshov abo mother goods for the city. The gown has been broken, and its genesis and development of the legal regulation of labor rights in Ukraine are stored in the latest historical periods: pre-factory period of legal regulation of labor; early period of legal regulation of labor rights; period of legal regulation of labor rights at the hour of the Ukrainian Revolution; Radyansky period regulation of labor rights. періодизація правовий регулювання трудовий

Key words: evolution of law, labor rights, legal regulation, periodization, rulemaking, workers.

Вступ. Цілком очевидним є те, що будь-яке соціальне явище не виникає спонтанно у відриві від суспільства та його розвитку, а «формується в конкретно-історичних умовах, взаємодіючи з певними суспільними процесами (економічними, політичними, соціальними, духовними) відповідного історичного періоду». Сучасне трудове право як особливе соціальне явище та юридична наука «пройшло свій самобутній і досить суперечливий еволюційний шлях» [1, с. 148-149], будучи супровідним свідком цивілізаційного розвитку людства та наслідком цього розвитку. Між тим формування трудового права й, відповідно, правового регулювання трудових прав і їх захисту пройшло тривалий і суперечливий шлях, дослідження якого дасть змогу уникнути помилок, що вчинялися раніше, зокрема прогалин правового регулювання трудових правовідносин, забезпечення, охорони та захисту трудових прав у процесі подальшої трансформації цієї галузі права.

Не викликає сумнівів, що в процесі дослідження подій минулого можна також належним чином переосмислити стан сучасного правового регулювання у т. зв. «світі праці», актуальних комплексних досліджень якого сьогодні об'єктивно не вистачає для формування актуальної стратегії реформування трудового законодавства. Отже, завдяки дослідженню етапів виникнення й розвитку нормативно-правового регулювання трудових прав постане можливим з'ясування передумов для утворення такого суспільно-правового явища, а також це дасть змогу виявити певні тенденції до визначення правової регламентації цієї групи прав у подальшому.

Окрім того, актуальність досліджуваної теми підсилюється євроінтеграційними напрямами в розвитку нашої держави, які вимагають перегляду негативних моментів правового регулювання трудових прав працівників і визначення напрямів його вдосконалення, задля ефективного впорядкування суспільних правовідносин, що відбуваються в процесі використання найманої праці.

Сучасний стан дослідження питання еволюції правового регулювання трудових прав характеризується науковими роботами багатьох українських і зарубіжних учених, а саме: А.Г Бі- рюкової, В.Я. Бурака, В.С. Венедиктова, Ю.М. Гавриленка, В.М. Гураша, Ю.П. Дмитренка, О.І. Кисельової, З.Я. Козака, Т.А. Коляди, Є.В. Краснова, Ю.М. Маршавіна, П.Д. Пилипенка, В.О. Пироговської, Дж.Г Поупа, В.В. Пузанової, А.В. Семенової, О.В. Смірнова, І.О. Снігирьо- вої та багатьох інших науковців. Утім, не применшуючи вагомих внесків окреслених науковців у дослідження генезису трудових прав, наголосимо на необхідності здійснення оновленого теоретико-правового огляду становлення й розвитку прав працівників у сфері здійснення ними своєї трудової діяльності, враховуючи останні зміни в трудовому законодавстві України.

Постановка завдання. Отже, метою наукової статті є аналіз наявних підходів до періодизації генезису правового регулювання трудових прав працівників. Досягненню цієї мети слугуватиме вирішення таких завдань: (1) проаналізувати спеціальні наукові дослідження та розвідки, в яких вченими обґрунтовуються підходи до періодизації еволюції правового регулювання трудових прав в Україні; (2) виявити переваги й недоліки пропонованих ученими моделей періодизації; (3) сформулювати загальні висновки та запропонувати власну періодизацію генезису й розвитку правового регулювання трудових прав працівників в Україні.

Результати дослідження. Вивчаючи історію становлення правового регулювання трудових прав працівників, необхідно зауважити, що становленню й розвитку основних прав та інститутів, які формували трудове право, слугували численні історичні події, що відбувалися у світі, а також на теренах сьогочасної України. Власне, кожен історичний етап певним чином віддзеркалювався на правовому регулюванні трудових прав і гарантій соціального забезпечення. З огляду на це, більшість науковців узагалі схильна пов'язувати виникнення й розвиток права з історією, а тому історико-правовий аналіз є обґрунтованим способом виявлення процесу еволюціонування трудових прав працівників.

При цьому під час аналізу наявних наукових підходів учених до періодизації правового регулювання трудового права та правового регулювання трудових прав найманих працівників, захисту їхніх прав, примітним є те, що вихідним началом цієї періодизації, на думку науковців, є період становлення радянського права (фактично з моменту звершення лютневого більшовицького перевороту) чи пізній період існування фабричного й заводського законодавства (кінець ХІХ ст.). Наприклад, українська вчена В.М. Гураш указує, що зародження правового регулювання трудових прав в Україні відбувалося наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. в межах правових систем різних держав (з огляду на те, що сучасна територія України на той час перебувала в складі Австро-Угорщини, Російської імперії, Української Народної Республіки, Української Держави, а також Польської Республіки). Поряд із тим дослідниця наголошує, що означений розвиток правового регулювання характеризувався єдиною ідеєю, спрямованою на захист прав працівників. У цьому сенсі В.М. Гураш виокремлює такі історичні періоди становлення правового регулювання трудових прав в Україні: (1) становлення трудового законодавства в Україні кінця ХІХ - початку ХХ ст.; (2) розвиток трудового законодавства України ХХ ст.; (3) тенденції розвитку трудового законодавства України кінця ХХ - початку ХХІ ст. [2, с. 14].

Як убачається, В.М. Гураш розробила досить абстрактну класифікацію історичних етапів становлення й розвитку трудових прав в Україні, які не дають змоги констатувати важливі події, що впливали на нормативну регламентацію трудових прав працівників. Позбавлений конкретики перелік періодів генезису трудових прав не забезпечує якісного осягнення процесу еволюціонування трудових прав працівників. Окрім того, невизначеність часових меж цієї періодизації також характеризує її як результат недостатнього історико-правового аналізу зазначеної проблематики. Наявність чітко визначених історичних фактів дає можливість запропонувати більш кон-кретні та детальні етапи генезису трудових прав.

У свою чергу, О.І. Кисельова й А.В. Семенова вважають, що фундамент правового регулювання трудового права закладено ще за часів СРСР і навіть дотепер підходи до розуміння трудових прав залишаються аналогічні, які віддзеркалюють марксистську ідеологію, а у зв'язку з трансформацією трудових відносин після переходу до ринкової економіки виникла необхідність його реформування, в основі чого має лежати нова концепція трудового права. На думку цих науковців, правове регулювання трудових прав розпочинається із середини ХІХ ст. Автори виділяють такі сім етапів становлення й розвитку трудових прав: (1) скасування кріпацтва, появу фабрик і заводів, що стало причиною зародження трудових відносин у сучасному їх розумінні (з другої половини ХІХ ст. по 1918 рік); (2) час дії прийнятого в 1918 році Кодексу законів про працю РРФСР - першого кодифікованого акта на території України, що регулював трудові права найманих працівників (1918-1922 роки); (3) період, протягом якого діяв Кодекс законів про працю (далі - КЗпП) УРСР, що порівняно з КЗпП РРФСР 1918 року був більш ліберальним і значно покращував становище працівників (1922-1941 роки); (4) період, який характеризується погіршенням трудових прав працівників унаслідок воєнних дій (1941-1945 роки); (5) поступове відновлення трудових прав працівників (1945-1970 роки); (6) прийняття Основ законодавства СРСР і союзних республік про працю та Кодексу законів про працю УРСР, який в актуальній редакції є чинним і дотепер (1970-1991 роки); (7) унесення змін і доповнень до КЗпП України у зв'язку зі здобуттям Україною незалежності, а також прийняття нових національних законів, котрі регулюють правовідносини у сфері трудового права (з 1991 року по сьогоднішній день) [3, с. 65]. Аналізуючи складену О.І. Кисельовою та А.В. Семеновою періодизацію еволюції правового регулювання трудових прав, можемо дійти висновку, що вона характеризується повнотою й широтою охоплених часових проміжків, протягом яких активно приймаються та вдосконалюються права громадян у сфері трудової діяльності. Потрібно зазначити, що окреслена класифікація історичного розвитку нормативно-правової регламентації трудових прав працівників є максимально науково обґрунтованою й буде взята нами за основу під час виведення власної періодизації. Утім необхідно зауважити, що розглядуваною періодизацією не охоплено періоду розвитку трудового права до моменту скасування кріпосного права. Також необхідно звернути увагу на те, що науковці фактично не виділяли як окремий етап період після прийняття Конституції України, хоча ця подія є дуже вагомою в процесі становлення й розвитку трудових прав працівників, оскільки в Основному Законі нашої держави закріпився важливий принцип здійснення працівниками трудової діяльності й установилися невід'ємні гарантії сучасного працівника.

У свою чергу, українська дослідниця А.Г Бірюкова вважає, що генезис правового регулювання трудових прав працівників характеризується такими сімома історичними періодами: з 1882 по 1917 роки; з 1918 по 1921 роки; з 1922 по 1936 роки; з 1937 по 1940 роки; з 1941 по 1970 роки; з 1971 по 1984 роки; з 1985 по теперішній час [4, с. 117-118].

Схожу логіку в періодизації правової регламентації трудових прав використовує Т.А. Коляда, поділяючи генезис правової регламентації трудових прав на такі історичні періоди:

1) із середини XIX ст. по 1917 рік. Учена наголошує, що першоосновою для виникнення сучасних трудових прав стало право на захист працівників, яке вперше закріплено в державах Європи в середині XIX ст. у зв'язку з появою окремих законодавчих актів, котрими почали встановлюватися певні обмеження для роботодавців щодо застосування найманої праці. Головним чином до цих нормативно-правових актів у сфері трудової діяльності варто зараховувати закони й підзаконні акти, якими: (а) заборонялося використання праці дітей молодших за 9 років (Ан-глія, 1802 рік) чи 8 років (Франція, 1841 рік); (б) урегульовувалося застосування дитячої праці на нічних, а також небезпечних роботах (Росія, 1882, 1885 роки); (в) обмежувалася тривалість робочого дня (зокрема прийняття в 1847 році в Англії Біллю про десятигодинний робочий день); (г) регламентувалася діяльність фабричної інспекції праці (Росія, 1886 рік) тощо [5, с. 5];

2) з 1918 по кінець 1920-х років. Цей період становлення правового регулювання трудових прав, на думку вченої, характеризується значним позитивним впливом на формування трудового права пролетарських ідей т. зв. «Жовтневої революції». Указаний період розпочався з прийняття окремих декретів, що стосувалися прав робочих, а також із прийняття в 1918 році КЗпП РРФСР, і продовжився затвердженням Положення про тариф 1920 року, КЗпП 1922 року (відобразив перехід до нової економічної політики й розширив договірний характер трудових відносин), а також актів про робочий час, час відпочинку, колективні договори, вирішення трудових спорів;

3) з 1930-х по 1951 роки. Означений період розвитку правового регулювання охоплює передвоєнний, воєнний і ранній післявоєнний період, а тому характеризується домінуванням командно-адміністративних засад регулювання сфери праці;

4) з 1952 по 1970-і роки. Цей період, як зазначає Т.А. Коляда, розпочався реформуванням правового регулювання сфери праці. Фактично одразу після ХХ з'їзду Комуністичної партії СРСР відновилися принципи правового регулювання трудових прав, які характеризувалися порівняльною демократичністю. Завершився цей період тим, що в 1970 році проведено першу Всесоюзну кодифікацію трудового законодавства й прийнято Основи законодавства Союзу РСР і союзних республік про працю;

5) з 1971 по теперішній час. Зазначений період розпочався в 1971 році у зв'язку з прийняттям республіками колишнього СРСР кодифікованих законодавчих актів про працю, які вміщували всі основні трудові права працівників. З указаних кодексів про працю до сьогодні залишився чинним лише КЗпП України [5, с. 7].

Отже, як убачається, періодизація правового регулювання трудових прав Т.А. Коляди пов'язана з прийняттям найважливіших актів у сфері праці. При цьому примітним є те, що в цій періодизації вченою не враховуються особливості, тенденції та закономірності сучасного стану розвитку відповідного правового регулювання, що є значним недоліком пропонованої Т.А. Колядою періодизації.

Подібний підхід до періодизації правового регулювання трудових прав також використовує Є.В. Краснов, установлюючи такі періоди в історії виникнення й розвитку трудових прав: із XIX ст. до початку XX ст.; з початку ХХ ст. по другу половину ХХ ст.; із 60-х років ХХ ст. по 70-і роки ХХ ст.; із 70-их років ХХ ст. по 80-і роки ХХ ст.; із 90-х років ХХ ст. до теперішнього часу [6, с. 6-7]. Окреслена логіка використовується також і В.О. Пироговською в процесі періодизації правового регулювання охорони праці в сільському господарстві України, що є питанням, безпосередньо пов'язаним із трудовими правами відповідної категорії працівників. Утім реалізація вченою вказаного підходу характеризується більшою конкретизацією відповідних історичних періодів та етапів, а саме: (1) дореволюційний період (кінець ХІХ ст. - 1917 рік); (2) радянський період (1917-1991 роки), котрий учена умовно поділяє на три етапи: (а) виникнення і становлення правового регулювання охорони праці в сільській місцевості (1917-1967 роки); (б) уніфікації правил техніки безпеки як для колективних господарств, так і для державних сільськогосподарських підприємств (1967-1974 роки); (в) удосконалення правового регулювання охорони праці в сільському господарстві шляхом систематизації спеціального законодавства внаслідок створення Системи стандартів безпеки праці (1974-1991 роки); (3) сучасний період (з 1991 року до теперішнього часу), що умовно поділяється на такі три етапи: (а) з липня 1990 року до лютого 1994 року; (б) з лютого 1994 року до грудня 1999 року; (в) з грудня 1999 року дотепер [7, с. 223].

У свою чергу, Ю.М. Маршавін у монографічній праці «Регулювання ринку праці України: теорія і практика системного підходу» вирішив скласти власну періодизацію становлення трудового права, орієнтуючись на розвиток ринку праці, починаючи з періоду розвитку капіталізму в Європі. Учений наголошує, що ринок трудової діяльності характеризується багатовіковою історією, адже вже навіть в умовах рабовласницького ладу або у феодальних державах жили люди, які нікому не належали й не були ні рабами, ні рабовласниками, ні кріпаками, ні феодалами, ні ремісниками. Ці вільні особи розпочинали здійснювати трудову діяльність за наймом, наприклад, будучи підмайстрами ремісників, й отримували грошову або іншу матеріальну винагороду за свою працю. Фактично науковець у дослідженні виділяє такі етапи правового регулювання трудових прав: (1) період розвитку капіталізму; (2) перша половина XVIII ст. - перша чверть ХІХ ст.; (3) 1930-1950 роки; (4) друга половина XX ст. - середина 1970-х років; (5) етап глобалізації економіки [8, с. 29-39]. Критично аналізуючи викладену періодизацію, звернемо уваги на те, що вона характеризується власними перевагами й недоліками. Суттєвою перевагою є те, що науковець, аналізуючи фактично розвиток правового регулювання праці, заглибився в періоди дофабричного законодавства. Недоліками цієї періодизації є те, що в її межах практично неможливо осмислити закономірності й особливості етапів еволюції правового регулювання трудових прав. Примітним є те, що окремі з наведених періодів не містять конкретних часових проміжків і науковець не надає лаконічну характеристику кожного з етапів задля розуміння доцільності їх виділення. Абстрактний характер у встановленні історичних періодів еволюції трудових прав є недостатньою мірою виправданим, адже в ньому відсутня точність відображення певних подій, що вплинули на виникнення й розвиток правового регулювання цієї категорії прав. Разом із тим необхідно зазначити, що останній період, наведений досліджуваним науковцем, справді пов'язаний із глобалізацією ринкової економіки, становленням ринкових відносин і значним розширенням трудових прав працівників, а тому його наявність у зазначеній періодизації є позитивним моментом, тому що більшість теоретиків права не розглядали новітні етапи розвитку аналізованої суспільної категорії.

Висновки. Підводячи підсумок викладеному, варто зауважити, що юристи-трудовики, як правило, пов'язують генезис правового регулювання трудових прав із виникненням фабричного законодавства, хоча насправді ці права вже врегульовані звичаєвим правом, у період дії якого наймані працівники на Русі були фактично безправними, а самі трудові відносини мали цивільний, адміністративний характер. З огляду на це та на сутність еволюції трудового права загалом, уважаємо, що генезис і розвиток правового регулювання трудових прав працівників в Україні складається з таких історичних періодів: (1) дофабричний період правового регулювання трудових прав (до кінця XVIII ст.), що виявляється в регулюванні мінімальних трудових прав звичаєвим правом; (2) ранній період правового регулювання трудових прав (кінець XVIII ст. - 1917 рік), який збігається зі становленням і розвитком фабричного й заводського законодавства; (3) період правового регулювання трудових прав під час Української революції (1917-1921 роки); (4) радянський період регулювання трудових прав (1917-1991 роки), що складається з таких етапів: (а) експансивний етап (1917-1921 роки), який характеризується поширенням правого режиму трудового права, створеного більшовиками, на історичні території України; (б) етап становлення українського радянського трудового права (1922-1940 роки), що характеризується створенням системи нормативно-правових актів УРСР у сфері праці; (в) етап регулювання трудових прав у період участі колишнього СРСР у II світовій війні (1941-1944 роки), що виявляється в урегулюванні питань праці актами адміністративного й кримінального законодавства, а також визначенні жорстких правових норм, які мінімізували трудові права працівників; (г) етап регулювання трудових прав у післявоєнний період (1945-1970 роки), котрий характеризується поступовим скасуванням установленого в попередні часи жорсткого режиму правового регулювання трудових прав працівників і розширенням останніх шляхом прийняття широкої кількості нормативно-правових актів; (ґ) етап лібералізації українського радянського трудового права (1971-1990 роки), що характеризується створенням, прийняттям і дією в УРСР нового трудового законодавства; (5) період правового регулювання трудових прав під час незалежності України (з 1991 року й дотепер), який можна поділити на такі умовні етапи: (а) перехідний етап регулювання трудових прав (1991-1995 роки); (б) етап трансформації правового регулювання трудових прав у напрямі трансформації трудового права (1996-2013 роки); (в) етап правового регулювання трудових прав у процесі активного розроблення нового трудового законодавства (з 2014 року й дотепер), який виявляється в європеїзації законодавства про працю та активізації процесу прийняття Трудового кодексу України, проект якого прийнятий за основу у 2015 році.

Список використаних джерел

1. Рощин Б.Е. К вопросу о возникновении науки российского трудового права. Исторические, философские, политические и юридические науки, культурология и искусствоведение. Вопросы теории и практики. 2011. № 2-1. С. 148-150.

2. Гураш В.М. Становлення та розвиток трудового права в Україні : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.05. Київ, 2013. 16 с.

3. Кисельова О.І., Семенова А.В. Історичні передумови формування сучасного трудового законодавства та його відповідність сучасному рівню розвитку трудових відносин в Україні. Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия «Юридические науки». 2014. Т. 27 (66). № 4. С. 60-67.

4. Бірюкова А.Г. Трудове законодавство України у контексті становлення та розвитку. Наше право. 2013. № 10. С. 113-118.

5. Коляда Т.А. Трудове право : конспект лекцій для студентів усіх спеціальностей Академії. Харків : Вид-во Харків. нац. академ. міськ. госп., 2007. 158 с.

6. Краснов Є.В. Основні трудові права: міжнародні стандарти і законодавство України : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.05. Одеса, 2008. 20 с.

7. Пироговська В.О. Становлення і розвиток правового регулювання праці в сільському господарстві в Україні. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Право». 2014. Т 1. Вип. 29. С. 221-224.

8. Маршавін Ю.М. Регулювання ринку праці України: теорія і практика системного підходу : монографія. Київ : Альтерпрес, 2011. 396 с.

Размещено на Allbest.ru