Авторське право у сфері журналістської діяльності: проблемні аспекти

У статті розглянуто проблему розподілу авторського права між декількома особами, що брали участь у створенні матеріалу та визначили правове підґрунтя стосовно авторського права на журналістський твір, а також частково згадано правову систему США у плані захисту інтелектуальної власності журналіста (авторське право журналіста) та запропоновано внесення конкретних правок до змісту Статті 13 Закону «Про авторське право та суміжні права», що допоможе урегулювати відносини «журналіст-респондент» у полі авторського права.

Ключові слова: авторське право; правова система; інтерв'ю; законодавча система України; журналістський твір; інтелектуальна власність.

Вступ. Постановка проблеми. У сучасних умовах засоби масової інформації демонструють доволі стрімкий розвиток, що, зокрема, виражається у трансформації та дифузії класичних жанрів. Разом з тим, одним із найпопулярніших залишається жанр інтерв'ю. Він не втрачає своєї актуальності, незважаючи на інтеграцію з іншими жанрами та модернізацію форм, що виражається у появі інтерв'ю-роздуму, інтерв'ю-монологу, інтерв'ю-повідомлення тощо [1].

Водночас законодавством України не врегульовані характерні для інтерв'ю відносини «автор-респондент» в аспекті авторського права. Отже, актуальним залишається питання вдосконалення правової системи розподілення прав на частки медійного продукту та визнання авторського права журналіста або респондента на журналістський твір.

Мета дослідження. Метою цієї розвідки є аналіз правового підґрунтя професійної журналістської діяльності в аспекті авторського права на журналістський твір та утворення пропозицій щодо вдосконалення правової системи України у сфері захисту авторського права журналіста.

Об'єкт дослідження - законодавча база України у сфері захисту авторського права журналіста та співавторства.

Методи дослідження. Дослідження проводилося із використанням загальнонаукових методів: описового, аналізу та синтезу. За допомогою цих методів вдалося розглянути та проаналізувати законодавчу системи України в області авторського права та запропонувати її вдосконалення.

Аналіз останніх досліджень та публікацій.

У зв'язку з тим, що зміни до законів, які стосуються захисту інтелектуальної власності та авторських прав журналіста, не змінювалось багато років, а засоби масової інформації активно розвиваються, певна їх частина потребує вдосконалення, доповнення, конкретизації та надання більшої чіткості. Тож Закон «Про авторське право і суміжні права», який повинен забезпечувати чіткий розподіл авторських прав та враховувати усі випадки співавторства, не передбачає розкриття такого поняття як «інтерв'ю» (далі - Закон), хоча це є один із найпопулярніших жанрів у сучасній журналістиці. Через неповноту Закону може виникнути низка правових колізій та конфліктів між журналістом та респондентом. З цієї причини у статті запропоновано варіант доповнення до Закону задля надання йому повноти та вичерпності.

Результати й обговорення. У словнику іншомовних слів зазначається, що інтерв'ю - це результат спільної праці та взаємодії людини, що бере інтерв'ю та людини, що дає інтерв'ю, тому творцями вважаються обидва учасники [1].

Слід зазначити, що авторське право журналіста - це, перш за все, можливість захистити продукт своєї праці та бути впевненим у тому, що результати професійної діяльності не будуть використовуватися іншими людьми без зазначення авторства.

Під захист авторського права підпадає будь-яка інтелектуальна праця журналіста, наприклад, інтерв'ю, книги, статті, брошури, лекції (у тому числі й в усній формі), а також презентації та фотографії. Авторські права можуть належати журналісту, декільком журналістам (якщо це спільна праця), або редакції видання, під іменем якого матеріал вийшов у світ. Система авторського права допомагає не тільки захистити твір від використовування його без згоди автора, але й запобігти перекручуванню висловлювань [2].

Незважаючи на те, що ми звикли вважати інтерв'ю об'єктом авторського права, у переліку об'єктів авторського права його не зазначено. У Законі також зазначено, що співавтори мають рівні права на результат своєї праці. Тобто можна зробити висновок, що якщо інтерв'ю створено шляхом взаємодії людини, яка його дала та людини, яка його взяла, то воно підпадає під частину 3 Статті 13 «Про авторське право та суміжні права». Це означає, що на юридичному рівні журналіст та людина, що дає коментар або висловлює експертну думку, вважається співавтором, тому може використовувати результат спільної праці без згоди журналіста. Так само й журналіст, що бере інтерв'ю, має право на його публікацію [3].

Через неоднозначність прописаних законів виникає чимало суперечок навколо творів, що не містять усіх рис традиційного інтерв'ю або є симбіозом інтерв'ю та інших жанрів, тому що один із учасників процесу (журналіст або респондент), на його думку, міг докласти більше зусиль для досягнення кінцевого результату, і тому повинен мати більше прав на використання своєї праці. Однак у рамках правового поля будь-який твір за авторством декількох осіб, вважається єдиним цілим [4]. Таким чином, можна зробити висновок, що якщо у переліку об'єктів авторського права немає інтерв'ю, але воно відповідає усім критеріям, за якими твір підпадає під охорону авторського права, то інтерв'ю автоматично стає його об'єктом.

Це означає, що вихідний продукт, незалежно від того, який формат він має, - інтерв'ю у традиційному розумінні чи інший журналістський жанр із рисами інтерв'ю, у рамках правового поля не може бути розділений на умовні частини, якими може володіти один зі співавторів. Іншими словами, репліки респондента, як і питання та коментарі журналіста, після комплектації інтерв'ю переходять у категорію «співавторство», тому не можуть належати тільки одному з творців. Таким чином, матеріал, створений в умовах співавторства, утворює одне нерозривне ціле, незважаючи на те, що твір може бути розділений він на окремі частини, які мають самостійне значення [5].

Окрім того, можливі ситуації, коли декілька журналістів беруть інтерв'ю в однієї людини. У такому випадку, якщо інтерв'ю - це спільна творча праця журналістів, авторське право буде поширюватися на усіх інтерв'юерів. Аналогічну ситуацію можемо спостерігати у випадку, коли один журналіст бере інтерв'ю у декількох осіб. Варто звернути увагу, що формат прес-конференції не передбачає співавторства між журналістами, тому що не вважається спільною творчою працею журналістів.

Критерії, за якими твір підпадає під захист авторського права, мають два пункти:

1) творчу складову (тобто журналіст не просто висвітлив факти, але й передав настрій людини, дізнався її думки з того чи іншого приводу, обробив інформацію, надав інтерв'ю цілісного вигляду, вибудував бесіду, адже інтерв'ю не зводиться до «механічної роботи» у форматі питання - відповідь);

2) об'єктивність викладу, тобто інтерв'ю повинно бути таким, щоб його можна було відтворити та сприйняти.

Формат може бути різним, наприклад, запис на диктофоні або плівці. Отже, не кожне інтерв'ю можна вважати об'єктом авторського права із тієї причини, що критерію об'єктивності відповідають практично усі інтерв'ю, а от творчу складову має далеко не кожне, тому відсутність повною мірою розкритого терміна «інтерв'ю» є недоліком українського законодавства.

Тобто якщо інтерв'ю підпадає під ці критерії, то його публікація можлива тільки зі згоди людини, що дає інтерв'ю. Цей факт може бути причиною суперечок через неможливість журналіста скористатися своїм авторським правом повною мірою. Перед публікацією інтерв'ю матеріал обов'язково має бути затверджений людиною, що дала інтерв'ю [6]. Зазвичай респондент має залишити свій підпис на закінченому роздрукованому матеріалі, щоб підтвердити згоду на оприлюднення та поширення інтерв'ю. Таким чином, цілком можливе виникнення «правового колапсу», тому що правовий підхід в Україні передбачає співавторство між журналістом та його реципієнтом, але водночас залишає «останнє слово» за людиною, що дає інтерв'ю, незважаючи на те, що вона дала згоду на інтерв'ю до його проведення.

У США авторське право журналіста захищається законом, що передусім ставить соціальну значущість інтерв'ю вище бажань співавтора та дозволяє публікацію матеріалу у випадку якщо визнано важливість інформації, яку він містить, прямо або опосередковано впливати на життя людей. Тобто ця інформація дуже важлива для соціуму.

Також у США практикується укладання договору перед інтерв'ю, де особа, що дає згоду на інтерв'ю, погоджується відповісти і на усі питання, які поставить журналіст, не знаючи їх заздалегідь. У випадку, коли йдеться про інтерв'ю у форматі прямого ефіру, то можна вважати, що якщо людина дає згоду на інтерв'ю, то вона дає згоду і на його публікацію [6].

Слід зазначити, що, згідно із законодавством України, під захист авторського права не підпадає ідея, а тільки реалізація цієї ідеї. Це означає, що ідеї у «чистому вигляді» не є творчим надбанням або інтелектуальною власністю. Тобто втілення у життя задуму іншими людьми не є плагіатом.

Висновки

авторський право журналістський інтелектуальний

У статті розглянули проблему розподілу авторського права між декількома особами, що брали участь у створенні матеріалу та визначили правове підґрунтя стосовно авторського права на журналістський твір, а також частково згадали правову систему США у плані захисту інтелектуальної власності журналіста (авторське право журналіста).

З метою досягнення урегулювання відносин між особами, що беруть участь у процесі створення інтерв'ю, доцільним буде внести уточнюючі правки до Статті 13 Закону «Про авторське право та суміжні права» для надання їй вичерпності та вказати, що інтерв'ю - це призначена спеціально для оприлюднення спільна праця осіб, що брали в ньому участь, а тому її результати/продукти можуть оприлюднюватись (у тому числі і публікуватись) без надання згоди співавтора.

Список використаних джерел

In this article, we looked at the problem of the distribution of copyright among several people who participated in the creation of the material and considered the legal basis of Ukraine for copyright of a journalistic work, and also, partially considered the US legal system for the protection of the journalist's intellectual property (copyright of a journalist). In order to reach a settlement between the people who are involved in the interview process, it would be appropriate to amend Article 13 of the Law on Copyright and Related Rights in order to give it a full scope andto indicate that the interview is specifically intended for publication, the joint work of the people who participated in it, and therefore, may be published without the consent of the co-author. The purpose of the study is to analyze the legal basis of professional journalistic activity in the aspect of copyright for a journalistic work and to formulate proposals for improving the legal system of Ukraine in the field of copyright protection of a journalist. Due to the ambiguity of the prescribed laws, a lot of controversy arises over works that do not contain all the features of a traditional interview or are a symbiosis of interviews and other genres, because one of the participants of the process (journalist or respondent), in their opinion, could have made more efforts to the end result, and, therefore, should have more rights to use their work. However, within the legal field, any work authored by several people is considered to be a single whole. Thus, it can be concluded that if the list of copyright objects does not have an interview but meets all the criteria for which the work is covered by copyright, then the interview automatically becomes its object.