Правове регулювання соціального розвитку села

Размещено на http://www.allbest.ru/

Правове регулювання соціального розвитку села

Поняття та принципи правового регулювання соціального розвитку села

Одним із важливих принципів аграрного права є принцип соціального розвитку села. Соціальне відродження села та підвищення ефективності аграрного виробництва - процеси органічно пов'язані. Реформи аграрного сектору матимуть позитивні результати лише за умов їх соціального спрямування та підвищення життєвого рівня сільського населення. На необхідність соціального розвитку села у сучасний період звертається увага у законодавстві багатьох держав.

В аграрно-правовій літературі ще недостатньо досліджено питання щодо розуміння "соціального розвитку села". Ці проблеми поки що повністю не вирішені і в практиці діяльності як державних органів, органів місцевого самоврядування, так і самих аграрних суб'єктів. Тому в Основних засадах розвитку соціальної сфери села наголошується, що збереження і розвиток села, забезпечення повноцінного відтворення в ньому української нації повинні стати одним із пріоритетних завдань держави⁾ Гаєцька-Колотило Я.З. Аграрне право України: навч. посіб. / Я.З. Гаєцька-Колотило, Н.В. Ільків. - К. : Вид-во "Істина", 2008. - С. 151.).

Першим законом України, спрямованим на відродження українського селянства, є Закон України "Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві"⁾ Відомості Верховної Ради України. - 1990. - № 45. - С. 602. ) від 17 жовтня 1990 р. На жаль, достатньо прогресивні положення цього закону поки що є декларативними. Це зумовлює необхідність урегулювання цілого ряду відносин із соціального розвитку села підзаконними нормативно-правовими актами.

У широкому розумінні "соціальний розвиток села" тлумачиться як історичний процес, що охоплює комплекс соціально-економічних заходів із розвитку сільськогосподарського виробництва; збільшення у сільській місцевості кількості установ освіти, культури, охорони здоров'я, торгівлі, побутового обслуговування; перетворення сіл на належним чином облаштовані населені пункти. У вузькому розумінні "соціальний розвиток села" означає вдосконалення способу життя сільського населення на основі розширення й підвищення ефективності суспільного виробництва, покращання умов праці, розвитку середовища матеріального, соціально-культурного, комунально-побутового обслуговування.

Соціальний розвиток села розглядається як вид аграрних відносин, пов'язаних із забезпеченням умов праці, гідного життя та вільного розвитку сільського населення. право соціальний село

З усієї різноманітності відносин, пов'язаних із соціальним розвитком села, можна виділити декілька їх груп:

соціально-трудові відносини, що включають відносини із забезпечення соціальних прав у сфері трудової діяльності громадян (право на вільну працю, вибір роду занять і професії, на сприятливі умови праці тощо);

соціально-культурні відносини (право на житло, освіту, медичне обслуговування, участь у культурному житті, свободу художньої, наукової, технічної та інших видів творчості, інтелектуальну власність тощо);

відносини соціального забезпечення сільського населення (право на соціальне забезпечення за віком, на випадок хвороби, інвалідності, втрати годувальника тощо);

4) відносини із соціального обслуговування сільського населення (це діяльність соціальних служб із соціальної підтримки, надання соціально-побутових, соціально-медичних, психолого-педагогічних, соціально-правових послуг і матеріальної допомоги, проведення соціальної адаптації та реабілітації громадян, які перебувають у складній життєвій ситуації)⁾ Гаєцька-Колотило Я.З. Аграрне право України: навч. посіб. / Я.З. Гаєцька-Колотило, Н.В. Ільків. - К. : Вид-во "Істина", 2008. - С. 152.).

Важливим засобом впливу на суспільні відносини із соціального розвитку села є державні цільові програми, під якими необхідно розуміти сукупність заходів, спрямованих на вирішення окремих соціальних проблем на селі, пов'язаних із досягненням мети, поставленої державою та суспільством, обмежені у часі й територією.

Указом Президента України від 15 липня 2002 р. затверджена Державна програма розвитку соціальної сфери села на період до 2005 року ⁾ Указ Президента України " Прозатвердження Державної програми розвитку соцільної сфери села від 15.07.2002 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/640/2002.). Метою цієї Програми стало припинення негативних процесів у соціальній сфері села, досягнення позитивних зрушень у забезпеченні життєдіяльності сільського населення, що стануть основою поліпшення демографічної ситуації та розвитку трудового потенціалу. Програмою передбачалося: збільшення зайнятості сільського населення на сільськогосподарських підприємствах різних організаційно-правових форм тa в особистих підсобних господарствах за рахунок нарощування обсягів виробництва сільськогосподарської продукції, її первинного перероблення та збереження, поширення в сільській місцевості практики урізноманітнення видів господарської діяльності; підвищення продуктивності праці, рівня заробітної плати працівників сільського господарства та застосування науково обґрунтованих норм праці; ефективне використання трудових ресурсів та робочого часу; зупинення закриття, а також відновлення діяльності раніше закритих та відкриття нових закладів соціально-культурного призначення в сільських населених пунктах; нарощування обсягів житлового будівництва на основі спеціальних програм його підтримки; збільшення обсягів будівництва інженерних мереж і споруд насамперед у регіонах, де відсутні місцеві джерела питної води та паливно-енергетичні ресурси; розвиток систем розвідних мереж водо- і газопроводів із метою повнішого завантаження існуючих магістралей; створення сприятливих умов для розвитку на селі сфери платних послуг. І хоча Програма декларує заходи до 2005 р., однак вони й надалі залишаються актуальними.

Крім того, прийнята велика кількість інших нормативно-правових актів у цій сфері, зокрема: Указ Президента України "Про заходи щодо підтримки індивідуального житлового будівництва на селі" ⁾ Указ Президента України" Про заходи щодо підтримки індивідуального житлового будівництва на селі" від 27.03.1998 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:// zakon.rada.gov.ua/ cgi-він/ laws/ main.cgi?nreg=222%2F98.) від 27 березня 1998 р., "Про затвердження Положення про порядок формування і використання коштів фондів підтримки індивідуального житлового будівництва на селі" ⁾Указ Президента України "Прозатвердження Положення про порядок формуванняі використання фондів підтримки індивідуального житлового будівництва на селі" від 3.08.1998 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1211-98-%D0%BF.) від 3 серпня 1998 р., та ін.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2007 р. затверджена Державна цільова програма розвитку українського села на період до 2015 року ⁾ Постанова Кабінету Міністрів України " Про затвердження Державної цільової програми розвитку українського села" від 19.09.2007 р. на період до 2015 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1158-2007-%D0%BF.). У Програмі зазначається, що найгострішими проблемами на селі є відсутність мотивації до праці, бідність, трудова міграція, безробіття, занепад соціальної інфраструктури, поглиблення демографічної кризи та відмирання сіл. Складна економічна та соціальна ситуація на селі зумовлена: невідповідністю програм реформування економіки сільського господарства і результатів їх виконання визначеним соціальним пріоритетам; невизнанням при формуванні бюджетної політики об'єктивної нерівності умов відтворення сільськогосподарського виробництва порівняно з іншими галузями і сферами діяльності, що спричинено сезонністю виробництва, залежністю від природно-кліматичних умов, довготривалістю виробничих циклів і відповідно уповільненим оборотом капіталу; незадовільним законодавчим забезпеченням та захистом прав власності селян на землю і майно; недостатнім рівнем фінансової підтримки сільськогосподарського виробництва та соціальної сфери села; недостатнім стимулюванням упровадження інноваційних технологій та інвестицій в агропромислове виробництво; відсутністю паритетних економічних відносин між аграрним сектором та іншими галузями економіки; недостатнім рівнем державної підтримки облаштування сільських територій; передачею об'єктів соціальної сфери сільськогосподарських підприємств до державної та комунальної власності без належного фінансування їх утримання; відсутністю умов для підвищення рівня продуктивної зайнятості, створення додаткових робочих місць у сільській місцевості та підвищення рівня доходів; недостатнім рівнем розвитку інфраструктури аграрного ринку, тінізацією та монополізацією каналів реалізації сільськогосподарської продукції; проведенням неефективної державної політики щодо створення умов для розвитку кооперативних та інших некомерційних об'єднань сільськогосподарських товаровиробників у сфері заготівлі, перероблення, реалізації продукції та фінансового і транспортного обслуговування товарних потоків; відсутністю інформаційного забезпечення сільського населення з питань господарювання в ринкових умовах.

Основною метою Програми є забезпечення життєздатності сільського господарства, його конкурентоспроможності на внутрішньому і зовнішньому ринках, гарантування продовольчої безпеки країни, збереження селянства як носія української ідентичності, культури та духовності.

Розвиток соціальної сфери села та аграрного сектору забезпечується насамперед шляхом забезпечення впровадження соціальних стандартів та нормативів у сільській місцевості; визначення перспектив розвитку сільської поселенської мережі на період до 2015 р. на основі розробленої та затвердженої в установленому порядку містобудівної документації; удосконалення механізму надання державної підтримки аграрному сектору та забезпечення розвитку сільських територій з урахуванням вимог світової організації торгівлі.

Правовому регулюванню соціального розвитку села як правовому інституту властиві певні принципи. Принципи правового регулювання соціального розвитку села - це виражені у нормах права нормативно-керівні ідеї, положення, що визначають зміст відносин із забезпечення сприятливих умов праці, гідного життя та вільного розвитку людини.

Ці принципи головним чином закріплені у Конституції України. До основних можна віднести такі принципи: людина, її честь і гідність є найвищою соціальною цінністю; визнання, дотримання і захист прав людини - обов'язок держави; гарантований розмір мінімальної заробітної плати; забезпечення державної підтримки сім'ї, материнства і дитинства; захист від безробіття та ін.

Принципи правового регулювання соціального розвитку села розкривають зміст захисту соціальних прав і законних інтересів сільського населення, а гарантії є умовою реалізації цих принципів.

У юридичній літературі виділяють такі основні принципи правового регулювання соціального розвитку села.

Принцип установлення гідних умов життя сільського населення. Цей принцип конкретизує загальноправовий принцип, закріплений у Загальній декларації прав людини (1948 р.) і у Міжнародному пакті про економічні, соціальні й культурні права (1966 р.), який передбачає право кожного на достатній життєвий рівень для нього самого та його сім'ї - належне харчування, одяг і житло, і на постійне покращання умов життя. Принцип установлення гідних умов життя сільського населення закріплений і у Конституції, яка проголошує, що Україна є соціальною державою, яка дбає про забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя.

Принцип соціальної рівності. Держава забезпечує рівність усіх перед законом. Соціальна держава прагне до ліквідації соціальної нерівності. При цьому способи, які застосовуються для досягнення цієї мети, досить різноманітні. Ними можуть бути соціальні корективи, які вносяться у правові відносини; державне втручання в суспільні відносини (охорона праці); забезпечення загальнодоступних найважливіших благ і послуг (розвиток системи охорони здоров'я, освіти); покращання соціального становища шляхом державних виплат тощо.

Принцип соціальної справедливості, що полягає у створенні рівних умов для усіх суб'єктів відносин із соціального розвитку села.

4. Принцип соціальної відповідальності передбачає, що організації, підприємства, установи та інші суб'єкти, які здійснюють свою діяльність у сільській місцевості, зобов'язані для своїх працівників за рахунок власних коштів забезпечувати професійну і технічну безпеку, знижувати соціально-психологічні ризики праці та ін.

5. Принцип державної підтримки соціального розвитку села. Як відомо, сільське господарство зазнає значних збитків, пов'язаних із диспаритетом цін на промислову і сільськогосподарську продукцію, неплатежами, неповним та несвоєчасним бюджетним фінансуванням. Рівень доходів значної частини сільськогосподарських виробників не дозволяє їм вести виробництво на розширеній основі, підтримувати й оновлювати матеріально-технічну базу та соціальну інфраструктуру. Все це обумовлює необхідність надання селу державної підтримки. Така підтримка надається, як правило, шляхом використання економічних методів регулювання, але здійснюється вона у певних правових формах⁾ Чичкин А.В. Правовое регулирование социального развития села: понятие, особенности, принципы // Аграрное и земельное право / А.В. Чичкин. - К., 2005. - № 4. - С. 49.). Так, Закон "Про державну підтримку сільського господарства України"⁾ Відомості Верховної Ради України. - 2004. - № 49. - Ст. 527.) від 24 червня 2004 р. визначає основи державної політики у бюджетній, кредитній, ціновій, страховій, регуляторній та інших сферах державного управління щодо стимулювання виробництва сільськогосподарської продукції та розвитку аграрного ринку, а також забезпечення продовольчої безпеки населення.

Стаття 2 Закону "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років" ⁾ Закон України "Про тимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 р." від 18.01.2001 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2238-14.) від 18 січня 2001 р. визначає основні засади державної політики на період реформування сільського господарства як пріоритетної галузі народного господарства. Установлено, що пріоритетний розвиток сільського господарства забезпечується такими шляхами: підтриманням стабільних законодавчої та нормативно-правової баз із метою забезпечення передбачуваних умов розвитку підприємництва у сільському господарстві; невтручанням органів виконавчої влади у вибір форм господарювання та господарську діяльність суб'єктів підприємництва, крім випадків, передбачених законами; стимулюванням розвитку приватного підприємництва; забезпеченням суб'єктам господарювання захисту прав власності на землю, майно та результати своєї праці; державною підтримкою наукових досліджень зі створення та впровадження нових екологічно чистих ресурсозбережних технологій вирощування, поглибленого перероблення сільськогосподарської сировини та виготовлення з неї конкурентноспроможної вітчизняної продукції; проведенням закупівель сільськогосподарської продукції до державних ресурсів; підтримкою сільськогосподарських товаровиробників, інфраструктури аграрного ринку, виробництва стратегічно важливих видів сільськогосподарської продукції, спрямованих на забезпечення продовольчої безпеки держави; формуванням цінового, податкового й кредитного механізмів з урахуванням специфіки сільського господарства як галузі із сезонним характером виробництва, уповільненим оборотом капіталу і низькою нормою прибутку, дотування виробництва продукції тваринництва, рибництва та рибальства, льону; сприянням розширенню вітчизняної сировинної бази для виробництва тютюнових виробів, а саме введенням обов'язкового використання вирощеної і ферментованої в Україні тютюнової сировини у вітчизняних сигаретах ліцензованих марок, захищених знаком для товарів України; поєднанням обов'язкового й добровільного страхування; створенням умов для забезпечення кредитами сільськогосподарських товаровиробників з урахуванням сезонності виробництва; сприянням розвитку мережі дорадчих сільськогосподарських служб і системи моніторингу аграрного ринку.

У статті 10 Закону "Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві" зазначається, що держава захищає сільську поселенську мережу незалежно від категорії, величини та місця розташування сільських населених пунктів. Будь-які перетворення сільських поселень (об'єднання, роз'єднання, перейменування, переведення до іншої категорії тощо) можуть здійснюватися за рішенням сесій районних рад лише з волі жителів цих поселень.

До принципів правового регулювання соціального розвитку села можна віднести адресну підтримку населення з надання соціальних послуг, соціальної допомоги, соціального обслуговування та ін.

Організаційно-економічні та правові засади, що забезпечують пріоритетність соціального розвитку села

Пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу об'єктивно випливає з виняткової значущості та незамінності вироблюваної продукції сільського господарства у життєдіяльності людини і суспільства, з потреби відродження селянства як господаря землі, носія моралі та національної культури. Високий рівень соціально-економічного розвитку села є основною умовою продовольчого та сировинного забезпечення країни, її економічної незалежності.

Основні умови, зміст і межі пріоритетності розвитку соціальної сфери села та агропромислового комплексу в структурі народного господарства сформульовані Законом "Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві". Стаття 1 Закону серед організаційно-економічних та правових заходів, що забезпечують пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу, виділяє: надання агропромисловим товаровиробникам права вільного вибору форм власності і напрямів трудової та господарської діяльності, повної власності на результати своєї праці; створення необхідної ресурсної бази для всебічного задоволення виробничих потреб і розвитку соціальної інфраструктури; зміну державної інвестиційної політики, зокрема спрямування інвестицій на першочергове створення матеріально-технічної бази з виробництва засобів механізації, хімізації, переробної промисловості, будівельної індустрії для агропромислового комплексу з метою поліпшення його соціально-економічного становища і наукового забезпечення та соціальних умов життєдіяльності трудових колективів; повне ресурсне забезпечення капітальних вкладень для соціально-економічного розвитку села та агропромислового комплексу; еквівалентний товарообмін між промисловістю та сільським господарством на основі паритетного ціноутворення на їх продукцію; регулювання відносин агропромислових товаровиробників і держави за допомогою системи бюджетного фінансування, кредитування, оподаткування, страхування і з широким застосуванням комплексу пільг; формування належної соціальної інфраструктури села, спрямування демографічної політики на зміну міграційних процесів на користь села, створення соціально-економічних умов для природного приросту сільського населення, всебічного розвитку сім'ї; підготовку і підвищення кваліфікації спеціалістів та кадрів масових професій для всіх господарств і напрямів виробничої діяльності; створення рівних можливостей для всіх громадян, які постійно проживають і працюють у сільській місцевості, щодо задоволення соціальних, культурно-освітніх і побутових потреб; створення системи аграрного законодавства.

Пріоритетність розвитку соціальної сфери села та агропромислового комплексу забезпечується зміною структури інвестицій в народному господарстві, переорієнтацією промислового виробництва на їх потреби, зростанням обсягів капіталовкладень і матеріально-технічних ресурсів. Нові програми соціально-економічного розвитку України не можуть бути прийняті без урахування пріоритетності розвитку села.

Формування програм будівельно-монтажних робіт і забезпечення їх матеріально-технічними ресурсами та обладнанням на всіх рівнях управління здійснюються в порядку, при якому потреби агропромислового комплексу та інших галузей, що здійснюють капітальні вкладення в розвиток соціальної і виробничої сфер села, задовольняються першочергово і в повному обсязі.

Промислові підприємства, будівельні та інші організації компенсують у повному обсязі збитки за невиконання поставок матеріально-технічних ресурсів або будівельно-монтажних робіт. Статтею 6 Закону України "Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві" передбачено державне інвестування розвитку соціальної сфери села та агропромислового комплексу.

Будівництво у сільській місцевості об'єктів освіти, охорони здоров'я, культури і спорту, водопроводів, каналізаційних систем та споруд, мереж газо- і електропостачання, шляхів, об'єктів служби побуту; благоустрій територій, а у праценедостатніх селах, крім цього, спорудження житла здійснюються за рахунок державного і місцевого бюджетів.

Функції розпорядника цільових державних централізованих капіталовкладень у соціальну сферу села покладаються на органи місцевого та регіонального самоврядування і місцеву державну адміністрацію, які однаково відповідають з іншими учасниками інвестиційного процесу за цільове та ефективне їх використання.

Будівництво меліоративних, гідротехнічних, електроенергетичних споруд та мереж, обводнення земель, здійснення протиерозійних заходів, хімічної меліорації, закладення багаторічних насаджень, будівництво й технічне переозброєння підприємств переробної промисловості, сприяння розвиткову фермерських господарств, колективних та інших підприємств, формування виробничої інфраструктури в сільській місцевості здійснюються відповідно до державних програм.

Витрати на утримання всіх закладів соціально-культурного та спортивного призначення в сільській місцевості, у тому числі будинків для інвалідів і ветеранів праці, дитячо-юнацьких спортивних шкіл, а також на проведення фізкультурно-спортивних заходів фінансуються з бюджету.

Усі шляхи, що зв'язують сільські населені пункти (у тому числі в межах цих населених пунктів) із мережею шляхів загального користування, належать до категорії шляхів загального користування. Забороняються ліквідація, реорганізація та перепрофілювання закладів охорони здоров'я, освіти, соціального захисту населення (будинки-інтернати для престарілих та інвалідів) у сільській місцевості. Важливе значення має стаття 7 зазначеного Закону, що передбачає економічне стимулювання трудових колективів підприємств та організацій, які виконують роботи для агропромислового комплексу. З цією метою непрофільні промислові підприємства, що виконують державне замовлення на проектування та виготовлення машин, обладнання і запасних частин для агропромислового комплексу, включаючи об'єкти соціально-культурного призначення, забезпечуються матеріалами централізовано.

Розділ III Закону України "Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві" присвячений питанням соціальної захищеності селян і сільськогосподарських підприємств. Так у статті 8 Закону закріплено, що селу надається перевага порівняно з містом (з розрахунку на одну особу) у спорудженні житла, об'єктів освіти, культури і спорту, охорони здоров'я, побуту, торгівлі, газифікації, водо- і електропостачання, телефонізації, зв'язку, комунальних об'єктів, щодо послуг радіо і телебачення, забезпечуються однакові з містом умови постачання промисловими тa продовольчими товарами, а також рівень медичного, культурного, спортивного, комунально-побутового, транспортного і торговельного обслуговування за науково обгрунтованими нормативами. Законом встановлені пільги особам, які переселяються і проживають у праценедостатніх населених пунктах, а також пільги для індивідуального житлового будівництва на землях сільських населених пунктів.

Держава забезпечує проведення демографічної політики щодо зміни міграційних процесів на користь села, створення соціально-економічних умов для підвищення народжуваності та всебічного розвитку сім'ї шляхом запровадження системи пільг.

Політика цін спрямовується на постійне дотримання еквівалентного обміну між сільським господарством та промисловістю, іншими галузями народного господарства.

Фінансування наукових досліджень із проблем соціального розвитку села та агропромислового виробництва здійснюється в основному за рахунок державного бюджету. Підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації спеціалістів та робітничих кадрів для виробничої і соціальної сфер села у державних навчальних закладах здійснюються за рахунок державного та місцевого бюджетів, а також на підставі договорів між навчальними закладами, підприємствами, організаціями.

Зважаючи на сьогоднішні умови, в яких опинилося селянство України, необхідно підтримати Н. Титову, яка вважає за необхідне прийняття Програми "Село України", яка містила б такі основні розділи, що забезпечують спеціалізацію конституційних прав громадян України для селян:

1. Підвищення соціального статусу селянина в суспільстві, зокрема в таких напрямах: а) вільного розвитку особи; б) забезпечення пільгового права на освіту; в) добровільного вибору організаційних форм використання земель сільськогосподарського призначення; г) державного гарантування мінімальної оплати праці; д) державного гарантування права на відпочинок; е) забезпечення реального соціального захисту; є) забезпечення різних формах охорони здоров'я, медичної допомоги та медичного страхування; ж) введення стабільного пільгового оподаткування та кредитування; з) державної допомоги щодо покращання сільської інфраструктури.

2. Пріоритетне бюджетне фінансування села.

3. Пільгове державне кредитування потреб селян та усіх організаційно-правових аграрних структур: фермерських господарств, сільськогосподарських кооперативів, особистих селянських господарств, приватних аграрних підприємств тощо.

4. Системне пільгове оподаткування сільськогосподарських товаровиробників.

5. Збереження та відновлення раціональних великих колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів тощо відповідно до ст. 93-110 ГК.

6. Розроблення спеціальної державної програми "Молодий фермер України" зі стимулювальними умовами проживання та праці для молоді на селі.

7. Надання податкових пільг приватним формуванням, які функціонують в Україні та за її межами, за умов спонсорування ними потреб села.

8. Організація простої і прямої державної та приватної форм реалізації сільськогосподарської продукції (без посередників).

9. Стимулювальна оплата вироблення екологічно чистої сільсько- господарської продукції ⁾ Гаєцька-Колотило Я.З. Аграрне право України: навч. посіб. / Я.З. Гаєцька-Колотило, Н.В. Ільків. - К. : Вид-во "Істина", 2008. - С. 162-163.).

Питання для самоконтролю

1. Назвіть основні заходи і пріоритети розвитку соціальної сфери села.

2. Які недоліки слід усунути для здійснення першочергових засад і пріоритетів розвитку села?

3. Якими шляхами забезпечується державою пріоритетність економічного і соціального розвитку села?

4. Які нормативно-правові акти регулюють соціальну сферу села?

5. Джерела фінансування розвитку соціальної інфраструктури села.

6. Права сільськогосподарських підприємств у будівництві об'єктів культурно-побутового й спортивно-оздоровчого призначення.

7. Обов'язки сільськогосподарських підприємств у будівництві об'єктів культурно-побутового і спортивно-оздоровчого призначення.

Юридичний тренінг

Завдання 1. Розкрийте особливості правового регулювання страхових відносин у сільському господарстві. Як пов'язане страхування з державною підтримкою сільськогосподарського виробництва?

Завдання 2. Яких заходів вживає держава для стимулювання кредитування сільськогосподарських товаровиробників? Які зміни відбулися в цій сфері у зв'язку з фінансовою та економічною кризою?

Завдання 3. Вирішіть завдання.

1. Громадянка Липкова звернулася до суду з позовом до АТ "Обрій" як правонаступника КСП "Мир" із вимогою відновити її порушені при розпаюванні КСП права. Їй було відмовлено у виділенні майнового та земельного паїв з тієї причини, що вона на момент розпаювання не була членом підприємства. Однак Липкова вважає, що має право на частку в колективній власності, оскільки 40 років пропрацювала у сільській школі, а зараз перебуває на пенсії.

Чи правомірні вимоги Липкової? Чи мають право працівники соціальної сфери села на участь у розпаюванні КСП? Чи передбачені чинним законодавством заходи щодо захисту інтересів працівників соціальної сфери та пенсіонерів цієї сфери під час проведення земельної реформи?

2. Фермер Цибульський на належній йому на праві власності земельній ділянці збудував штучну водойму-копань із метою використовувати її для відпочинку та ведення рибного господарства для власних потреб і реалізації лишків риби на місцевому ринку. Голова селищної ради надіслав фермерові письмове застереження з вимогою привести земельну ділянку у належний стан відповідно до вимог чинного законодавства. При цьому зазначалося, що Земельний кодекс не допускає можливості громадянам бути суб'єктами спеціального землекористування на землях водного фонду. Фермер звернувся до юридичної фірми з проханням дати йому обґрунтоване роз'яснення з приводу правомірності його дій як власника землі.

Якими правами та обов'язками наділяються власники земель фермерських господарств? Дайте мотивоване роз'яснення щодо справи.

3. Під час приватизації майна державного сільськогосподарського підприємства та перетворення його на акціонерне товариство перед загальними зборами працівників підприємства постало питання про вирішення участі об'єктів соціальної сфери, побудованих за рахунок коштів підприємства. Були висловлені пропозиції передати ці об'єкти на баланс новоствореного АТ як правонаступника, а також про включення їх до статутного фонду.

Дайте консультацію з приводу того, як розпорядитися цими об'єктами. Чи можливе їх включення до статутного фонду АТ?

Завдання 4. Які нормативно-правові акти регулюють питання соціального розвитку села?

Навпроти кожного питання зробіть позначення - так, ні.

Список використаної та рекомендованої літератури

1. Аграрне право України / В.З. Янчук, В. І. Андрійцев, С.Ф. Василюк та ін. ; за ред. В.З. Янчука. - 2-ге вид. - К. : Юрінком Інтер, 2000. - 720 с.

2. Вербицька Н. Співвідношення публічного і приватного інтересу при встановленні земельних зон із спеціальним режимом використання / Н. Вербицька // Підприємництво, господарство і право. - 2010. - № 8. - С. 84-87.

3. Гайворонський В.М. Аграрне право України: підручник для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. / В.М. Гайворонський, В.П. Жушман. - Х. : Право, 2003. - 240 с.

4. Гаєцька-Колотило Я.З. Аграрне право України: навчальний посібник / Я.З. Гаєцька-Колотило, Н.В. Ільків. - К. : Вид-во "Істина", 2008. - 184 с.

5. Гафурова О. Сільські території: поняття, ознаки, класифікації / О. Гафурова // Підприємництво, господарство і право. - 2010. - № 8. - С. 84-87.

6. Джабраілов Р.А. Особливості реалізації міськими органами місцевого самоврядування господарської компетенції / Р.А. Джабраілов // Вісник господарського судочинства. - 2008. - № 6. - С. 97-105.

Размещено на Allbest.ru