Загальна характеристика досудового провадження

Размещено на http://www.allbest.ru/

2

Курсова робота

Загальна характеристика досудового провадження

Зміст

ВСТУП

Розділ І. Процесуальний порядок досудового розслідування

Розділ ІІ. Форми досудового розслідування

Розділ ІІІ. Порядок досудового розслідування: етапи, строки

Розділ IV. Зупинення досудового розслідування

ВИСНОВКИ

призупинення, припинення розслідування суд

ВСТУП

Без проведення значної за обсягом і надзвичайно складної за своїм характером кваліфікованої підготовчої роботи, пов'язаної із з'ясуванням усіх обставин вчиненого злочину та встановленням осіб, які його скоїли неможливий повний, всебічний, об'єктивний розгляд кримінальної справи у суді [1]. Тому вивчення досудового розслідування та його особливостей є актуальним. За своєю спрямованістю та змістом досудове розслідування суттєво відрізняється від судової діяльності, передбачає не безпосереднє розв'язання правового конфлікту між державою і фізичною особою, яка вчинила злочин, а письмову реконструкцію, відновлення всіх обставин злочину як події минулого у спеціальному документаційному угрупуванні - кримінальній справі [2].

Органи досудового розслідування, прокуратура та суд реалізують свою кримінально-процесуальну діяльність у певній послідовності, на відносно самостійних етапах, що характеризуються безпосередніми завданнями, специфічним колом суб'єктів процесуальної діяльності, властивою їм формою та рішеннями, тобто на певних стадіях кримінального провадження [3].

Метою даної роботи є вивчення першого елементу кримінального процесу - досудового розслідування, оскільки від детального і вірного дотримання процедури досудового розслідування залежить подальший перебіг кримінального процесу.

Об'єктом дослідження є досудове розслідування, порядок його здійснення, форми, строки, етапи, процес зупинення досудового розслідування.

Предметом дослідження є зміст досудового розслідування; відмінності та спільні риси між формами досудового розслідування; характеристика строку досудового розслідування, його етапів; характеристика процесу зупинення досудового розслідування.

Завданням курсової роботи є:

- вивчення змісту категорії «досудове розслідування»;

- дослідити форми досудового розслідування;

- з'ясувати основні подібні та відмінні риси форм досудового розслідування;

- охарактеризувати етапи і строки досудового розслідування;

- проаналізувати процес зупинення досудового розслідування.

Інформаційною базою є законодавчі акти, монографічні дослідження, періодична правова література.

Розділ І. Процесуальний порядок досудового розслідування

Досудове провадження є першим структурним елементом кримінального процесу і починається з моменту отримання слідчим, прокурором інформації про вчинене кримінальне правопорушення й закінчується або передачею кримінального провадження до суду, або його припиненням шляхом закриття.

Процесуальний порядок початку досудового розслідування включає прийняття і реєстрацію інформації про вчинене кримінальне правопорушення, які докладно регламенттуються відомчими нормативними актами [3].

Відповідно до ч. 4 ст. 214 КПК слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти і зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається (зокрема, недопустимим є неприйняття або повернення заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення під приводом обслуговування іншої території або з мотиву недостатності в них необхідних даних тощо).

Фізична або юридична особа, яка звернулася із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування, і яка не є потерпілим, - є заявником (чинний КПК вперше регламентував процесуальний статус цього суб'єкта кримінального процесу. Згідно зі ст. 60 КПК заявник має право: 1) отримати від органу, до якого він подав заяву, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію; 2) подавати на підтвердження своєї заяви речі і документи; 3) отримати інформацію про закінчення досудового розслідування)[4].

Процесуальний порядок досудового розслідування заключається в кілька стадій: перша - це прийняття інформації про вчинене кримінальне правопорушення та друга внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Розглянемо особливості кожної стадії досудового розслідування.

На стадії прийняття інформації про вчинене кримінальне правопорушення, чинне кримінальне законодавство передбачає необхідність прийняття, подальшої реєстрації в ЄРДР будь-якої інформації про вчинене кримінальне правопорушення без проведення її попередньої перевірки. Однак є певні особливості даної стадії.

По-перше, інформація повинна стосуватися саме кримінального, а не адміністративного, дисциплінарного чи іншого правопорушення. Тобто при її прийнятті необхідно з'ясувати, чи має вона ознаки приводу (заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення чи самостійного виявлення кримінального правопорушення) і чи міститься в ній визначена підстава для початку кримінального провадження (ця вимога випливає із положення ч.1 ст. 214 КПК). Якщо ні, то на неї не поширюються вимоги КПК та вказаних відомчих нормативних актів. Дана інформація кваліфікується як звернення громадян, приймається і розглядається в іншому порядку; якщо за результатами перевірки буде виявлено ознаки кримінального правопорушення, посадова особа, яка її здійснювала, може повторно ініціювати початок кримінального провадження, направивши слідчому, прокурору відповідний рапорт чи інший документ (у такому випадку приводом буде самостійне виявлення кримінального правопорушення).

По-друге, перевірка інформації про кримінальне правопорушення до внесення відомостей до ЄРДР (тобто до початку досудового розслідування) не проводиться. Ні чинний КПК, ні відомчі нормативні акти не передбачають можливості її здійснення (передбачена ч.3 ст.214 КПК можливість проведення до внесення відомостей до ЄРДР такої слідчої розшукової дії, як огляд місця події, зумовлена не потребою перевірки, а необхідністю запобігти втраті доказової інформації).

Також, варто зазначити, що відомчі нормативні акти щодо порядку прийняття, розгляду і реєстрації отриманої інформації про кримінальні правопорушення досить докладно регламентують особливості адміністративного порядку дій відповідних посадових осіб того чи іншого відомства. Вони містять норми щодо порядку прийняття і фіксування інформації про кримінальні правопорушення, що є змістом не тільки кримінальних процесуальних, а також адміністративних правовідносин. Це відноситься:

а) до вимог щодо кола суб'єктів, які уповноваженні на прийняття і реєстрацію такої інформації. Відповідно до п. 2.3. Інструкції про порядок ведення єдиного обліку (ЄО) в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події (далі Інструкція про порядок ведення ЄО) у випадках надходження інформації про вчинене кримінальне правопорушення до органу внутрішніх справ, який обслуговує іншу територію (тобто не за місцем можливого провадження досудового розслідування), вона реєструється в ЄО, щодо неї уживаються необхідні заходи щодо запобігання або припинення кримінального правопорушення й про вчинену подію невідкладно інформується той орган, на території оперативного обслуговування якого мала місце подія. Такий порядок направлення матеріалів за належністю є доцільним і може бути застосований у випадку надходження інформації про кримінальне правопорушення не за підслідністю до будь-якого органу досудового розслідування.

б) необхідності реєстрації такої інформації у визначених певним відомством облікових документах, електронних базах (наприклад, відповідно до п. 3.1 Інструкції про порядок ведення ЄО передбачено, що заяви і повідомлення про вчинені кримінальні правопорушення та інші події фіксуються цілодобово в чергових частинах органів внутрішніх справ оперативними черговими відразу після їх надходження та вносяться до журналу ЄО, а також до інформації підсистеми «ФАКТ» інтегрованої інформаційно-пошукової системи органів внутрішніх справ (ІП «ФАКТ» ІІПС ОВС).

Таку реєстрацію не слід плутати із внесенням відомостей до ЄРДР. Відмінність між ними в тому, що фіксація в передбачених певним відомством облікових базах є початковим моментом руху отриманої інформації про вчинене кримінальне правопорушення, а в ЄРДР - кінцевим, яким розпочинається досудове розслідування. Положення ч. 4 ст. 214 КПК, яке передбачає можливість реєстрації заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення уповноваженою службовою особою, стосується лише внесення відомостей до ЄО, а не до ЄРДР (підтвердженням цього є ч.1 ст. 214 КПК, яка передбачає, що тільки слідчий і прокурор є суб'єктами, які можуть вносити відомості до ЄРДР).

По-третє, при безпосередньому прийнятті інформації про кримінальні правопорушення повинні бути дотримані вимоги КПК та відомчих нормативних актів щодо його належного документування.

Особа, яка подає заяву чи повідомляє про кримінальне правопорушення (незалежно від того в усній чи письмовій формі), під розпис повинна бути попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення (ст. 383 КК). Заява або повідомлення про кримінальне правопорушення вважаються поданими з моменту попередження особи про кримінальну відповідальність (за винятком випадків, коли таке попередження неможливо зробити з об'єктивних причин: надходження заяви, повідомлення поштою, іншим засобом зав'язку, непритомний стан заявника, відрядження тощо) (пп. 1.3, 1.4 роз. ІІ Положення про порядок ведення ЄРДР). Варто зазначити, що особи, які не досягли 16-річного віку, не попереджаються про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення. Їм роз'яснюється лише обов'язок про необхідність надання правдивої інформації.

Розглянемо вимоги, які стосуються порядку прийняття заяви (повідомлення) залежно від її форми.

При прийнятті усних заяв, повідомлень:

1) необхідно встановити особу заявника (прізвище, ім'я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника п. 2 ч. 5 ст. 214 КПК). Відсутність документів, що посвідчують його особу, не є перешкодою для прийняття заяви про кримінальне правопорушення. У таких випадках дані про особу заявника вносяться у протокол з його слів, однак у подальшому їх необхідно обов'язково перевірити. Якщо заявник відмовляється повідомити дані про себе, то його заяву необхідно вважати анонімною;

2) інформація про заявлене кримінальне правопорушення повинна бути зафіксована в протоколі прийняття усної заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) або в протоколі слідчої дії, в процесі якої така заява була зроблена. Протокол підписується заявником та посадовою особою, яка прийняла заяву;

3) особа, яка прийняла заяву, повинна вручити заявнику документ, що підтверджує її прийняття та реєстрацію у відомчих облікових документах, електронних базах (в ОВС це талон-повідомлення), а потерпілому - пам'ятку, передбачену ч. 2 ст. 55 КПК;

4) якщо про вчинене кримінальне правопорушення повідомлено телефоном, службова особа, яка уповноважена на прийняття і реєстрацію інформації про кримінальні правопорушення, пропонує заявнику прибути до відповідного органу для подання заяви чи надіслати її поштою. У разі відмови від виконання цієї вимоги така заява перевіряється в адміністративному або оперативно-розшуковому порядку (спосіб перевірки визначається керівником органу або певного підрозділу, враховуючи характер отриманих даних). У випадку підтвердження інформації про наявність обставин кримінального правопорушення приводом до початку кримінального провадження вважатиметься самостійне виявлення кримінального правопорушення слідчим чи прокурором.

При прийнятті письмових заяв повідомлень:

1) службовій особі, уповноваженій на прийняття і реєстрацію заяв (повідомлень), потрібно звернути увагу на те, чи підписана вона особою, якою подається. Засвідчення письмової заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення означає не тільки наявність нерозбірливого розчерку, а й наведення необхідних відомостей про особу заявника: прізвища, ім'я, по батькові (якщо мова йде про юридичну особу, то повинні бути зазначені її реквізити (назва та місцезнаходження), посада та підпис посадової особи, засвідчений печаткою підприємства, установи чи організації). Відсутність відомостей про заявника робить таку заяву (повідомлення) анонімною.

Розглянемо стадію внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Єдиний реєстр досудових розслідувань (ЄРДР) утворено та ведеться відповідно до вимого КПК з метою забезпечення:

- єдиного обліку кримінальних правопорушень та прийнятих під час досудового розслідування рішень, осіб, які їх учинили, та результатів судового провадження (це спрятиме недопущенню паралельних проваджень щодо одних і тих же осіб чи кримінальних правопорушень);

- оперативного відомчого контролю та прокурорського нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування;

- аналізу стану та структури кримінальних правопорушень, вчинених у державі.

Порядок формування та ведення, а також надання відомостей з Реєстру визначається Положенням про порядок ведення ЄРДР. Відповідно до п. 1.2 Положення, Єдиний реєстр досудових розслідувань - це створена за допомогою автоматизованої системи електронна база даних, відповідно до якої здійснюється збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення відповідних даних про вчинені кримінальні правопорушення, які використовуються для формування звітності, а також надання інформації про відомості, внесені до Реєстру.

У разі якщо кримінальне правопорушення виявляється безпосередньо працівником правоохоронного органу, складається рапорт із зазначенням відомостей, які становлять зміст ЄРДР. Рапорт передається керівнику органу досудового розслідування, який визначає попередню правову кваліфікацію і доручає слідчому провести досудове розслідування [5]

До ЄРДР можуть вносити інформацію прокурори та слідчі органів прокуратури, внутрішніх справ, безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, та органів державного бюро розслідувань (з моменту створення).

Знайомитися із внесеними до ЄРДР відомостями можуть керівники прокуратур та органів досудового розслідування, прокурори, слідчі та інші уповноваженні особи органів внутрішніх справ, безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства та Державного бюро розслідувань, які виконують функції з інформаційно-аналітичного забезпечення правоохоронних органів та ведення спеціальних обліків (оперативних, оперативно-облікових, дактилоскопічних тощо) відповідно до чинного законодавства (пп. 1.10, 1.11 Положення).

Відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування.

Частина 5 ст. 214 КПК містить вимоги до змісту відомостей, які повинні вноситися до ЄРДР:

А) відомості про джерело інформації про правопорушення (привід) (пп. 1-3 ч.5: 1) дата (та час) надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; 2) прізвище, ім'я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника; 3) інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення);

Б) наявність достатніх обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення (підстава) (пп. 4-5 ч. 5: 1) короткий виклад змісту цих обставин, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; 2) попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність);

В) прізвище, ім'я, по батькові та посада слідчого, прокурора, який вніс відомості до Реєстру та/або розпочав досудове розслідування;

Г) інші обставини, передбачені положенням про ЄРДР (зокрема на початковому етапі кримінального провадження (тобто разом із вищевказаними відомостями) це можуть бути відомості про передачу матеріалів та відомостей іншому органу досудового розслідування або за місцем проведення досудового розслідування (ч. 5 ст. 36, ч.7 ст. 214, ст. 216, ст. 218 КПК)), дату затримання особи (підпункти 6,8 п. 2.1 Положення).

У ЄРДР автоматично фіксується дата внесення інформації та присвоюється номер кримінального провадження.

З моменту внесення відомостей до ЄРДР розпочинається досудове розслідування. Виняток із загального правила передбачений ч. 3 ст. 214 КПК: «У разі виявлення ознак кримінального правопорушення на морському чи річковому судні, що перебуває за межами України, досудове розслідування розпочинається негайно; відомості про нього вносяться до ЄРДР при першій можливості».

Про початок досудового розслідування, підставу початку досудового розслідування та інші відомості, передбачені ч. 5 ст. 214 КПК, слідчий невідкладно у письмовій формі повідомляє прокурора (ч. 6 ст. 214 КПК).

Слідчий, який здійснює досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування (ч. 1 ст. 214 КПК).

На початку розслідування слідчий перевіряє наявність вже розпочатих досудових розслідувань щодо того ж кримінального правопорушення. У разі якщо буде встановлено, що іншим слідчим органу досудового розслідування або слідчим іншого органу досудового розслідування розпочато кримінальне провадження щодо того ж кримінального правопорушення, слідчий передає слідчому, який здійснює досудове розслідування, наявні у нього матеріали та відомості, повідомляє про це прокурора, потерпілого або заявника та вносить відповідні відомості до ЄРДР (з 4 ст. 218 КПК).

Якщо слідчому із заяви, повідомлення або інших джерел стало відомо про обставини, які можуть свідчити про кримінальне правопорушення, розслідування якого не віднесено до його компетенції, він проводить розслідування доти, доки прокурор не визначить іншу підслідність (ч. 2 ст. 218 КПК). Що стосується документального оформлення початку досудового розслідування, то необхідно звернути увагу на наступне:

- першим документом, що повинен міститися в матеріалах кримінального провадження, що формуються стороною обвинувачення, повинна бути виписка з ЄРДР про внесення відповідним слідчим інформації про кримінальне правопорушення й початку досудового розслідування;

- КПК не передбачає необхідності винесення слідчим, прокурором рішення про прийняття розпочатого кримінального провадження до свого провадження (як це було передбачено в КПК 1961 р.). Однак вважаємо, що документ, який би підтверджував правомочність конкретного слідчого (а також оперативного співробітника) чи прокурора на провадження досудового розслідування щодо конкретного кримінального правопорушення, повинен бути в матеріалах провадження (на підставі його аналізу робитиметься висновок про допустимість доказів на предмет отримання його належним суб'єктом). Таким документом, на думку О.В. Тація, О.В. Калініної, О.Г. Шило, є відповідне доручення керівника слідчого підрозділу, прокурора, слідчого (у випадку делегування ним своїх повноважень на провадження досудового розслідування оперативному підрозділу).

Отже, у першому розділі проаналізовано процесуальний порядок досудового розслідування, охарактеризовано його стадії, а також ЄРДР, мету його ведення та інформацію, яка вноситься до даного реєстру.

Розділ ІІ. Форми досудового розслідування

Досудове розслідування - це регламентована кримінальним процесуальним законом діяльність органів досудового розслідування із встановлення обставин кримінального правопорушення, осіб, причетних до його вчинення, а також припинення і запобігання вчиненню кримінальних правопорушень [6].

Ю. М. Грошевой, В. В. Вапнярчук, О.В. Капліна, О. Г. Шило досудове розслідування визначили як - регламентовану кримінально-процесуальним законом діяльність органів дізнання та досудового слідства по встановленню обставин злочину (суспільно небезпечного діяння), причетних до його вчинення, а також по припиненню і запобіганню скоєння злочину. Дане тлумачення терміну «досудове розслідування» тотожне з визначенням О.М. Бандурки, Є.М. Блажівського у науково-практичному коментарі [7]. Відповідно до ст. 215 КПК досудове розслідування злочинів здійснюється у формі досудового слідства, а кримінальних проступків - у формі дізнання [4].

Досудове розслідування є основною формою досудової підготовки матеріалів справи, яке здійснюється у формі дізнання, досудового слідства [7].

Дізнання - це початкова форма досудовго розслідування, яка представляє собою врегульовану кримінально-процесуальним законодавством діяльність уповноважених законом державних органів і посадових осіб, що зв'язана їх функціональним призначенням, і яка виражається в провадженні досудовго розслідування кримінальних справ з метою досягнення завдань кримінального судочинства з наступним направленням матеріалів справи слідчому у строк встановлений законом або її закриттям [7, с. 9].

Досудове слідство є основною формою досудового розслідування, яка забезпечує максимальні гарантії встановлення істини та забезпечення прав учасників процесу. Воно провадиться у всіх справах, за винятком справ про злочини, по яких передбачено досудове розслідування у формі досудової підготовки матеріалів у протокольній формі.

Протокольна форма досудової підготовки матеріалів - це провадження:

А) по злочинах, які не становлять великої суспільної небезпеки і віднесені законом до категорії злочинів невеликої або середньої тяжкості; які вчинені в умовах явної очевидності, коли відома особа, яка скоїла злочин, і вина її може бути з достовірністю доказана очевидцями злочину, іншими особами, а також зібраними документами;

Б) яке здійснюється органом дізнання у встановленому законом порядку;

В) яке завершується складанням протоколу (звідси і назва) з викладенням обставин вчиненого злочину, що направляється прокурору, а потім і в суд із зібраними матеріалами [7].

Розглянемо спільні риси для вказаних форм досудового розслідування (досудового слідства і дізнання).

1) за суб'єктним складом (суб'єктами здійснення кримінального провадження є слідчий та прокурор, які наділені відповідними повноваженнями, закріпленими статтями 40 і 36 КПК (як виняток закон передбачає можливість здійснення досудового розслідування щодо кримінальних правопорушень іншими особами - службовими особами, уповноваженими на вчинення процесуальних дій (гл. 41 КПК)). Так відповідно до ч. 3 ст. 38 КПК при досудовому розслідуванні кримінальних проступків у встановлених законом випадках повноваження слідчого органу досудового розслідування можуть здійснюватися співробітниками інших підрозділів органів внутрішніх справ, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів безпеки);

2) за формою закінчення досудового розслідування (форми закінчення досудового розслідування є однаковими: згідно ст. 283 КПК, особа має право на розгляд обвинувачення проти неї в суді в найкоротший строк або на його припинення шляхом закриття провадження; прокурор зобов'язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з наступних дій:

а) закрити кримінальне провадження;

б) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності;

в) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Відомості про закінчення досудового розслідування вносяться прокурором до ЄРДР.

Закінчення досудового розслідування кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами, котрі зазначені у ст. 283 КПК, з урахуванням певних особливостей.

По-перше, слідчий зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше двадцяти п'яти днів після повідомлення особі про підозру, подати на затвердження прокурору один із процесуальних документів (проект рішення про закриття кримінального провадження; проект клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності; обвинувальний акт; клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру; клопотання про продовження строку досудового розслідування з підстав, передбачених КПК (ст. 301 КПК).

У разі необхідності прокурор має право самостійно оформити процесуальні документи, передбачені ч. 2 ст. 301 КПК.

Згідно п. 3 ст. 301 КПК, прокурор зобов'язаний до спливу тридцяти денного терміну після повідомлення особі про підозру здійснити одну із зазначених дій: прийняти рішення про закриття кримінального провадження; звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру; подати клопотання про продовження строку досудового розслідування з підстав, передбачених КПК.

Відкриття матеріалів досудового розслідування іншій стороні здійснюється слідчим у порядку передбаченому КПК (ч. 4 ст. 301 КПК) [4].

Відмінності між двома формами досудового розслідування (досудовим слідством і дізнанням) полягають у наступному:

1) за повноваженнями слідчого (хоча, як уже зазначено, форми закінчення розслідування є однаковими, однак мають місце різні повноваження слідчого, який здійснив досудове розслідування.

Наприклад, якщо розслідування здійснювалося в формі досудового слідства, то слідчий: має право за наявності відповідних підстав самостійно прийняти рішення про закриття кримінального провадження (ч. 3 ст. 284 КПК); має право (зобов'язаний) скласти обвинувальний акт чи клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру й передати їх для затвердження прокурору (статті 291, 292 КПК); не має права складати клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, відповідно до ст. 286 КПК (це є повноваженням прокурора).

Якщо ж розслідування здійснювалося у формі дізнання слідчий: не має права самостійно прийняти рішення про закриття кримінального провадження, він складає лише проект цього рішення, який подає на затвердження прокурору; має право (зобов'язаний) скласти обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру; має право (зобов'язаний) скласти проект клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, який подає на затвердження прокурору.

2) Відмінності між двома формами досудового розслідування мають місце у процесуальних заборонах та обмеженнях, які закон передбачає щодо дізнання:

- строк розслідування у формі дізнання, за загальним правилом, - один місяць з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку (може бути продовжений до двох місяців); у формі досудового слідства, за загальним правилом, - два місяці з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину (може бути продовжений до шести місяців при розслідуванні злочинів невеликої або середньої тяжкості та до дванадцяти місяців при розслідуванні тяжкого чи особливо тяжкого злочину) (ст. 219 КПК);

- під час досудового розслідування кримінальних проступків у формі дізнання не допускається застосування запобіжних заходів у вигляді домашнього арешту, застави або тримання під вартою (ст. 299 КПК);

- для досудового розслідування кримінальних проступків у формі дізнання дозволяється виконувати всі слідчі (розшукові) дії, окрім негласних слідчих (розшукових) дій (ст. 300 КПК).

Отже, у другому розділі роботи, зазначено зміст поняття «досудове розслідування» і вказано, що це (за тлумаченням Бандурки О.М., Блажівського Є.М., Бурдоля Є.П.) регламентована кримінальним процесуальним законом діяльність органів досудового розслідування із встановлення обставин кримінального правопорушення, осіб, причетних до його вчинення, а також припинення і запобігання вчиненню кримінальних правопорушень. Охарактеризовано основні форми досудового слідства (відповідно до ст. 215 КПК досудове розслідування злочинів здійснюється у формі досудового слідства, а кримінальних проступків - у формі дізнання), їх спільні та відмінні риси.

Розділ ІІІ. Порядок досудового розслідування: етапи, строки

Ще в середньовічному розшуковому процесі, досудове розслідування сформувалося як самостійне провадження з чіткими етапами (стадіями):

1) загальний етап (лат. - inquisitio generalis);

2) сумарний етап (лат. - inquisitio summaria);

3) спеціальний етап (лат. - inquisition specialis).

Аналогічні етапи утворюють основу структури досудового розслідування і сьогодні у переважній більшості сучасних світових кримінально-процесуальних систем (незалежно від того, як вони йменуються в тому чи іншому національному праві). Розглянемо їх детальніше в контексті вітчизняного кримінального процесу.

Перший етап досудового розслідування - це розслідування, яке проводиться за фактом виявлення події, що містить ознаки кримінального правопорушення, відносно невизначеного (загального) кола осіб (коли ще не встановлено особу, причетну до його вчинення (підозрюваного)). Основною метою цього етапу досудового розслідування є встановлення наявності або відсутності події кримінального правопорушення, виявлення і викриття особи, винної в її вчиненні. Навіть якщо вже є підстави вважати, що якась особа причетна до вчинення кримінального правопорушення, яке розслідується, вона являється невинуватою не тільки в силу закону (презумпція невинуватості), а навіть органами, які здійснюють досудове розслідування, оскільки підозра проти неї ще офіційно не висунута.

Другий етап досудового розслідування має місце тоді, коли на підставі аналізу (оцінки) сукупності зібраних в провадженні доказів, на думку слідчого, прокурора, встановлена особа, причетна до вчинення кримінального правопорушення й вона повинна бути притягнена до кримінальної відповідальності.

Відповідно до п. 1.2 Рішення КСУ у справі за конституційним поданням МВС України щодо офіційного тлумачення положень частини третьої ст. 80 Конституції України (справа про депутатську недоторканність) № 1-15/99 від 27.10.1999 «притягнення до кримінальної відповідальності, як стадія кримінального переслідування, починається з моменту пред'явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину». Новий КПК не передбачає такого інституту як притягнення особи як обвинуваченого. Його аналогом є інститут повідомлення про підозру. Отже, за чинним кримінально-процесуальним законодавством саме письмове повідомлення про підозру в порядку, передбаченому статтями 276-278 КПК, є початковим моментом притягнення особи до кримінальної відповідальності. Підтвердженням цього є положення п. 14 ч.1 ст. 3 КПК «притягнення до кримінальної відповідальності - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення».

Таким чином, призначенням цього етапу досудового розслідування є повідомлення про підозру особі, яка, на думку суб'єктів сторони обвинувачення, причетна до вчинення кримінального правопорушення, і, таким чином, декларування ними власної правової позиції щодо встановлення певною особою кримінального правопорушення.

Отже, даний етап по суті збігається з процедурою письмового повідомлення про підозру.

Третій етап досудового розслідування проводиться щодо конкретної особи (підозрюваного). На даному етапі, з урахуванням підтвердження або спростування доводів суб'єктів сторони захисту ще раз перевіряється обґрунтованість обвинувальних доказів і визначається остаточне обвинувачення.

У вітчизняному кримінальному процесі цей етап починається після вручення особі письмового повідомлення про підозру і завершується складанням обвинувального акту та наступним зверненням з ним до суду.

Заключним етапом діяльності на стадії досудового розслідування є його закінчення, під час якого приймаються підсумкові для всієї стадії процесуальні рішення.

Розглянемо строки досудового розслідування.

Процесуальні строки - це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею, або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов'язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії. Строки установлені КПК обчислюються годинами, днями і місяцями.

Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову у задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об'єктивних причин - надсилається їй [6, c. 219].

Кримінальні процесуальні відносини виникають з моменту отримання слідчим, прокурором інформації про вчинене кримінальне правопорушення. Провадження ж досудового розслідування розпочинається з моменту внесення слідчим, прокурором відомостей про вчинене кримінальне правопорушення до ЄРДР (ч. 1 ст. 214 КПК) і триває до прийняття рішення прокурором про його закінчення в одній із форм, передбачених ч. 2 ст. 283 КПК. Закон не встановлює конкретні строки між цими юридичними фактами. Строки досудового розслідування, згідно з КПК, починають обраховуватися лише з моменту повідомлення особі про підозру.

Відповідно до ст. 220 КПК, клопотання сторони захисту, потерпілого, його представника, законного представника про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, прокурор, зобов'язані розглянути у строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав [6, c. 544]

Так відповідно до ст. 219 КПК досудове розслідування повинно бути закінчено:

А) протягом одного місяця з дня повідомлення про підозру у вчиненні кримінального проступку;

Б) протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

Однак, з метою забезпечення бистроти досудового розслідування, за наявності до того можливостей розслідування повинно бути закінчено і в більш короткий строк.

Вказані строки досудового розслідування не є кінцевими, хоча слідчий, прокурор зобов'язані вжити всіх можливих заходів для їх дотримання. У необхідних випадках строк досудового розслідування може бути продовжений до:

- двох місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку - якщо закінчити досудове розслідування (дізнання) неможливо внаслідок складності провадження - районним (міським) або іншим прирівняним до нього прокурором (п. 1 ч. 2 ст. 219, ч. 1 ст. 294 КПК);

- шести місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості та до 12 місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину у такому порядку: 1) до трьох місяців - районним (міським) або іншим прирівняним до нього прокурором, якщо досудове розслідування неможливо закінчити внаслідок складності провадження (п. 2 ч. 2 ст. 219, п.1 ч. 2, ч.3 ст. 294 КПК); 2) до шести місяців - прокурором області, міст Києва чи прирівняним до них прокурором або їх заступниками (п. 2 ч. 2 ст. 219, п. 2 частини 2, 3 ст. 294 КПК), якщо його неможливо закінчити внаслідок особливої складності провадження; 3) до 12 місяців - Генеральним прокурором України чи його заступниками (п. 3 ч. 2 ст.219, п. 3 частини 2, 3 ст. 294 КПК), якщо його неможливо закінчити внаслідок виняткової складності провадження).

Термін «складність провадження», «особлива складність провадження», «виняткова складність провадження», як підстави для продовження строку досудового розслідування, є оціночним поняттям, які з'ясовуються в кожному конкретному кримінальному провадженні. Обставинами, які свідчать про їх наявність, може вважатись: багатоепізодність злочинної діяльності чи декілька підозрюваних, матеріали досудового розслідування щодо яких неможливо виділити в окреме провадження; необхідність проведення великої кількості чи особливо складних і тривалих слідчих (розшукових) дій (наприклад, експертиз; слідчих експериментів тощо); необхідність провадження процесуальних дій в інших чи декількох районах чи областях, отримання міжнародної правової допомоги тощо. Такими обставинами не можуть бути особливості суб'єкта, який здійснює досудове розслідування (наприклад, відпустка, хвороба, відрядження, зайнятість іншими провадженнями тощо).

У строк досудового розслідування не включається час, протягом якого воно було зупинене з підстав, передбачених у ст. 280 КПК (підозрюваний захворів на тяжку хворобу, яка перешкоджає його участі у кримінальному провадженні; підозрюваний переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності і його місце знаходження невідоме; слідчий суддя відмовив у задоволенні клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування; наявна необхідність виконання процесуальних дій у межах міжнародного співробітництва). Відповідно до ч. 3 ст. 219 КПК строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до дня її скасування слідчим суддею або винесення постанови про відновлення кримінального провадження не включається у строки досудового розслідування.

Продовження строку досудового розслідування кримінального правопорушення здійснюється за клопотанням слідчого або прокурора, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування.

У клопотанні про продовження строку досудового розслідування зазначаються: прізвище, ім'я, по батькові підозрюваного; найменування (номер) кримінального провадження; суть повідомленої підозри і правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, у вчиненні якого підозрюється особа; посилання на докази, якими обґрунтовується підозра; процесуальні дії, проведення або завершення яких потребує додаткового часу; значення результатів цих процесуальних дій для судового розгляду; строк, необхідний для проведення або завершення процесуальних дій; обставини, що перешкоджали здійснити ці процесуальні дії раніше.

Копія клопотання вручається слідчим або прокурором, що здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення цього досудового розслідування, підозрюваному та його захиснику не пізніше ніж за п'ять днів до подання клопотання прокурору, що уповноважений на розгляд питання про продовження строку досудового розслідування.

Підозрюваний, його захисник мають право на подання клопотання про продовження строку досудового розслідування подати слідчому або прокурору, який ініціює це питання, письмові заперечення, які обов'язково долучаються до клопотання і разом з ним подаються прокурору, уповноваженому на його розгляд.

Прокурор, уповноважений розглядати питання продовження строку досудового розслідування, зобов'язаний вриішити клопотання не пізніше трьох днів з дня його отримання, але в будь-якому разі до спливу строку досудового розслідування.

Рішення прокурора про продовження строку досудового розслідування або про відмову у такому продовженні приймається у формі постанови (ч. 5 ст. 295 КПК).

Прокурор задовольняє клопотання та продовжує строк досудового розслідування, якщо переконається, що додатковий строк необхідний для отримання доказів, які можуть бути використанні під час судового розгляду, або для проведення чи завершення проведення експертизи, за умови, що ці дії не могли бути здійсненні чи завершені раніше з об'єктивних причин.

Якщо прокурор задовольняє клопотання слідчого, прокурора, він визначає новий строк досудового розслідування. Прокурор зобов'язаний визначити найкоротший строк, достатній для потреб досудового розслідування. У разі необхідності прокурор перед спливом продовженого строку може повторно звернутися з клопотанням про його продовження, у межах строків, встановлених ч. 2 ст. 219 КПК (ст. 296 КПК).

Прокурор відмовляє у задоволенні клопотання та продовженні строку досудового розслідування у разі, якщо слідчий, прокурор, який звернувся з клопотанням, не доведе наявність підстав для такого продовження, а також якщо дослідженні під час вирішення цього питання обставини свідчать про відсутність достатніх підстав вважати, що сталася подія кримінального правопорушення, яка дала підстави для повідомлення про підозру, та/або підозрюваний причетний до цієї події кримінального порушення.

У разі відмови у продовженні строку досудового розслідування, прокурор, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування, зобов'язаний протягом п'яти днів закінчити досудове розслідування в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 283 КПК (ст. 297 КПК).

Також варто зазначити, що у КПК не передбачено порядку обчислення строків досудового розслідування у випадках, коли постанова слідчого про закриття кримінального провадження скасована прокурором чи слідчим суддею. Відтак за відсутності прямої вказівки у КПК, у подібних випадках доцільно вирішувати питання про завершення та продовження строків досудового розслідування на загальних підставах (ст. ст. 219, 294 - 297 КПК). Зокрема, при скасуванні постанови про закриття кримінального провадження слідчий має закінчити досудове розслідування з урахуванням строку, який сплив з моменту повідомлення особи про підозру до закриття кримінального провадження, а за неможливості закінчити досудове розслідування у зазначений термін - порушити питання про продовження його строків [8, c. 23].

Отже, у третьому розділі проаналізовано етапи досудового розслідування, особливості кожного з них в контексті вітчизняного законодавства. Охарактеризовано строки досудового розслідування, особливості їх обчислення, виходячи зі складності злочину, умови продовження строків досудового розслідування.

Розділ IV. Зупинення досудового розслідування

У даному розділі розглянемо поняття і значення зупинення досудового розслідування, підстави та умови, процесуальний порядок зупинення досудового розслідування та його відновлення.

Швидке розслідування і судовий розгляд означає, що строки встановлення події кримінального правопорушення і винних осіб повинні максимально наближатися до моменту вчинення кримінального правопорушення задля одержання достовірної інформації та своєчасного притягнення осіб, винних у його вчиненні, до кримінальної відповідальності. Даній спрямованості кримінального провадження відповідають положення статей 36 (п.8 ч. 2), 38 (ч. 4), 39 (п. 2. ч. 2) КПК щодо необхідності забезпечення ефективного досудового розслідування, ст. 28 КПК стосовно вимоги дотримання розумних строків виконання процесуальних дій чи прийняття процесуальних рішень як засади кримінального провадження і однієї з процесуальних гарантій забезпечення прав особи, ст. 283 КПК щодо загальних положень закінчення досудового розслідування у найкоротший строк, тощо.

Однак при даних обставинах не виключаються випадки, коли за об'єктивних чи суб'єктивних причин досудове розслідування не може бути вчасно завершене. Наприклад, випадки, коли підозрюваний ухиляється від кримінальної відповідальності або не може взяти участь у кримінальному провадженні через хворобу (пп. 1,2 ч. 1 ст. 280 КПК), у разі наявності виконання процесуальних дій у межах міжнародного співробітництва ( п. 3 ч. 1 ст. 280 КПК).

За таких обставин досудове розслідування тимчасово не може бути продовжене, а тому потребує зупинення.

Сутність, підстави та порядок зупинення досудового розслідування регламентовані у главі 23 КПК.

Підстави припинення досудового розслідування - це передбачені законом обставини, з якими законодавець пов'язує можливість прийняття рішення про зупинення досудового розслідування).

Згідно зі ст. 280 КПК, досудове розслідування може бути зупинене після повідомлення особі про підозру у разі, якщо:

1) підозрюваний захворів на тяжку хворобу, яка перешкоджає його участі у кримінальному провадженні, за умови підтвердження цього відповідним медичним висновком;

2) підозрюваний переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності і його місцезнаходження невідоме;

3) слідчий суддя відмовив у задоволенні клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування;

4) наявна необхідність виконання процесуальних дій у межах міжнародного співробітництва.

До зупинення досудового розслідування слідчий зобов'язаний виконати всі слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії, проведення яких необхідне та можливе, а також всі дії для встановлення місцезнаходження особи, якщо зупинити досудове розслідування необхідно у зв'язку з обставинами, передбаченими вище.

Якщо у кримінальному провадженні є два або декілька підозрюваних, а підстави для зупинення стосується не всіх, прокурор має право виділити досудове розслідування і зупинити його стосовно окремих підозрюваних.

Досудове розслідування зупиняється вмотивованою постановою прокурора або слідчого за погодженням з прокурором, відомості про що вносяться до ЄРДР. Копія постанови надсилається стороні захисту, потерпілому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюються провадження, які мають право її оскаржити слідчому судді. Після зупинення досудового розслідування проведення слідчих (розшукових) дій не допускається, крім тих, які спрямовані на встановлення місцезнаходження підозрюваного.

Якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме, то слідчий прокурор оголошує його розшук.

Про оголошення розшуку виноситься окрема постанова, якщо досудове розслідування не зупиняється, або вказується в постанові про зупинення досудового розслідування, якщо таке рішення приймається, відомості про що вносяться до ЄРДР. Здійснення розшуку підозрюваного може бути доручено оперативним підрозділам.

Часова перерва провадження досудового розслідування означає, що переривається перебіг лише строків розслідування (ч. 3 ст. 219 КПК); перебіг інших процесуальних строків не виключається. Так, якщо до учасника кримінального провадження застосовано заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі і запобіжні заходи, то за наявності законних підстав для їх подальшого застосування вони не припиняються та не скасовуються. Оскільки строки заходів забезпечення кримінального провадження перебігають самостійно, то у разі закінчення можливе їх продовження у встановлених законом межах. Доцільність збереження тих чи інших заходів забезпечення кримінального провадження під час зупинення досудового розслідування повинна визначатись відповідною посадовою особою, що їх обрала.

Зупинення досудового розслідування не означає його закінчення. Змінюються лише напрями діяльності слідчого, обумовленні необхідністю усунення перешкод, що заважають продовженню досудового розслідування.

Згідно за ч. 5 ст. 280 КПК заборонено після зупинення досудового розслідування проведення слідчих (розшукових) дій, крім тих, які спрямовані на встановлення місцезнаходження підозрюваного.

Після зупинення досудового розслідування можуть продовжуватися заходи, рішення про проведення яких було прийняте до моменту зупинення:

- затримуватися кореспонденція в результаті накладення на неї арешту;

- зніматися інформація з транспортних телекомунікаційних мереж, відповідно до ч. 4 ст. 249 КПК негласні слідчі (розшукові) дії з метою встановлення місцезнаходження особи, яка переховується від органів досудового розслідування, слідчого судді чи суду, та оголошена в розшук;

- находити відповіді на запити до різних установ.

Водночас запобіжні заходи та інші заходи забезпечення кримінального провадження досудового розслідування застосовуватися не можуть.

Після зупинення досудового провадження змінюються напрями роботи слідчого, які визначаються залежно від підстави зупинення. Зокрема це може бути перевірка даних лікувальних закладів, моргів, військових комісаріатів, слідчих ізоляторів про можливе знаходження підозрюваного у цих закладах, вжиття заходів, спрямованих на те, щоб підозрюваний не знищив або не сховав доказів, тощо.

Якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного не встановлено, то слідчий, прокурор оголошує його розшук. Про його розшук вказується в постанові про зупинення досудового розслідування. Відомості про це вносяться до ЄРДР, а здійснення розшуку доручається оперативним підрозділам (ст. 281 КПК).

Наявність кримінального процесуального інституту зупинення досудового розслідування є важливою процесуальною гарантією забезпечення прав і законних інтересів особи, яка тимчасово не бере участі у кримінальному провадженні (пп. 1, 2 ч. 1 ст. 280 КПК). Також цей інститут служить економії процесуальних сил і засобів, які спрямовуються лише на розшук підозрюваного, збирання переважно орієнтуючої інформації про його місцезнаходження, виконання процесуальних дій, які необхідні у межах міжнародного співробітництва (пп. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 280 КПК).

Зупинення досудового розслідування обумовлює збільшення тривалості розслідування, новим КПК одним із засобів вирішення проблеми забезпечення «розумності» строків досудового розслідування правопорушень, поряд з встановленням максимальних строків розслідування (ст. 219 КПК), передбачена можливість оскарження слідчому судді постанови слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування заінтересованими особами: потерпілим, його представником і законним представником (п. 2 ч. 1 ст. 303 КПК).

Скасовувати незаконні постанови про зупинення досудового розслідування і невідкладне відновлення незаконно зупиненого досудового розслідування покладено на прокурорів наказом Генерального прокурора України від 19.12.2012 № 4 гн «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні» (п. 6.2).

За наявності підстав і дотримання умов зупинення досудового розслідування компетентна посадова особа (прокурор, слідчий за погодженням з прокурором) виносить вмотивовану постанову.

Постанова складається з трьох частин: вступної, мотивувальної та резолютивної (ч. 5 ст. 110 КПК). У вступній частині вказується назва постанови, місце і час її прийняття, прізвище, ім'я по батькові, посада, спеціальне звання (класний чин) особи, найменування кримінального провадження.

У мотивувальній частині (описовій) викладається: фактичні обставини кримінального правопорушення, які визначають сутність підозри, обставини, що стали підставою для зупинення досудового розслідування, з посиланням на статті КПК, умови, за яких можливе прийняття такого рішення.