Міжнародний розшук як одна із форм міжнародного співробітництва держав

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міжнародний розшук як одна із форм міжнародного співробітництва держав

Ляшук О.М.,

асистент кафедри кримінального права, процесу та криміналістики (Національний університет державної податкової служби 'України)

У статті розглянуто думки науковців стосовно основних форм міжнародного співробітництва держав під час кримінального провадження. Визначено, що міжнародний розшук є окремою формою міжнародного співробітництва. Встановлено недоліки чинного законодавства з даного питання та запропоновано напрями їх вирішення.

Ключові слова: міжнародне співробітництво, міжнародний розшук, кримінальне провадження, міжнародна правова допомога.

В статье рассмотрены взгляды ученых относительно основных форм международного сотрудничества государств в ходе уголовного производства. Определено, что международный розыск является отдельной формой международного сотрудничества. Установлены недостатки действующего законодательства по данному вопросу и предложены направления их решения.

Ключевые слова: международное сотрудничество, международный розыск, уголовное производство, международная правовая помощь.

In the article the opinions of scholars about main forms of international cooperation of the criminal proceeding were considered. Were determined that the international search is a separate form of international cooperation. The shortcomings of current legislation on the matter were established and the ways of their solution were proposed.

Keywords: international cooperation, international arrest warrant, criminal proceeding, international legal assistance.

Вступ. Враховуючи те, що Україна стала об'єктом зростаючої зацікавленості міжнародних злочинних угруповань, вирішення Україною важливих соціально-економічних, політичних та інших завдань практично неможливе без її участі в міжнародному співробітництві в боротьбі зі злочинністю, в діяльності міжнародних правоохоронних організацій. З огляду на це участь нашої держави у міжнародній співпраці у галузі протидії злочинності, на основі норм і принципів міжнародного права є досить важливою. Цілком зрозуміло, що таке співробітництво України з країнами світу, міжнародними організаціями є вагомою умовою успішного вирішення багатьох проблем не лише зовнішньополітичного, зовнішньоекономічного, а й внутрішнього характеру [6]. Задля ефективнішої співпраці постає питання щодо визначення форм міжнародного співробітництва під час кримінального провадження. міжнародний розшук співробітництво держава

У зв'язку з прийняттям КПК України в 2012 році унормовано міжнародне співробітництво під час кримінального провадження, визначено його обсяг та форми в окремому розділі. До цього часу в науковому полі відсутній чіткий поділ форм міжнародного співробітництво в кримінальному процесі. Відсутність належного науково-теоретичного обґрунтування правових норм щодо міжнародного співробітництва в кримінальному судочинстві, встановлення недоліків чинного законодавства та розроблення напрямів їх вирішення і зумовлює актуальність теми дослідження.

Постановка завдання. Метою дослідження є виокремлення форм міжнародного співробітництва під час кримінального провадження на основі аналізу наукових праць та норм законодавства та теоретичне обґрунтування міжнародного розшуку як окремої форми міжнародного співробітництва.

Серед вчених, що займались визначенням форм міжнародного співробітництва, - О.М. Бандурка, П.Д. Біленчук, О.І. Виноградова, Т.С. Гавриш, В.М. Гребенюк, К.К. Горяінов, І.В. Лєшукова, І.І. Лукашук, А.Г. Маланюк, В.Т. Маляренко, А.С. Мацко, В.С. Овчинський, М.І. Пашковський, Н.В. Пронюк, А.С. Сизоненко, Г.К. Сінілов, В.М. Тертишник та інші.

Результати дослідження. Зазначимо, що форми такого співробітництва є різноманітними, основні з яких є:

1) надання правової допомоги під час кримінального провадження, яка полягає у проведенні процесуальних дій, оскільки під час розслідування і судового розгляду кримінальних правопорушень часто виникає потреба у збиранні за кордоном доказів шляхом допиту обвинувачених, потерпілих, свідків, експертів, проведення обшуку, експертиз, судового огляду, вилучення та передачі предметів, вручення та пересилання документів тощо;

2) видача правопорушників для притягнення до кримінальної відповідальності або для виконання вироку суду;

3) передача засуджених осіб для подальшого відбуття покарання [4].

Деякі вчені відносять до форм міжнародного співробітництва ще й арешт, пошук та конфіскацію доходів, отриманих злочинним шляхом. Держави зобов'язуються розглядати відмивання доходів, отриманих злочинним шляхом, як кримінальне діяння; надавати допомогу у проведенні розслідування та вживати прелімінарні заходи: заморожувати банківські рахунки, накладати арешт на власність з метою запобіганню її приховування; конфіскувати засоби і доходи, отримані злочинним шляхом (або майно, вартість якого відповідає вартості доходів) та інші [10].

Н.В. Пронюк визначає, що форми міжнародного співробітництва у боротьбі зі злочинністю надзвичайно різноманітні, однак усі вони зводяться до таких видів:

1) укладання міжнародних угод (про правову допомогу в кримінальному провадженні, конвенції щодо боротьби з окремими злочинами міжнародного характеру тощо);

2) створення відповідних міжнародних організацій (спеціально створені для протидії міжнародній злочинності -- Інтерпол або організації загальної компетенції, для яких боротьба зі злочинністю є одним з напрямів роботи -- ООН, ОБОЄ, Рада Європи та ін.) [7,с. 214].

На думку вченого, ці форми є основними, оскільки на підставі міжнародних угод та в рамках міжнародних організацій держави вирішують різноманітні питання, а саме узгодження національних законодавств у сфері боротьби з злочинністю; надання правової допомоги у розслідуванні кримінальних правопорушень; екстрадиція; взаємодія правоохоронних органів; обмін досвідом щодо надання технічної та фінансової допомоги; створення спільних спеціалізованих банків даних про кримінальні правопорушення і осіб, які їх вчинили [7, с. 214].

А.Г. Маланюк зазначає, що в кримінальному судочинстві присутні такі форми міжнародного співробітництва: 1) проведення процесуальних дій; 2) перейняття кримінального переслідування; 3) видача осіб; 4) визнання і виконання іноземних судових рішень. Процесуальну природу має також передача засуджених в країну їх громадянства для подальшого відбування покарання, але вона здійснюється з огляду на можливість забезпечити найбільш сприятливі умови для ресоціалізації цих осіб [5, с. 6].

Найбільш повний перелік дає К.К. Горяінов. На його думку, міжнародне співробітництво у сфері боротьби зі злочинністю може здійснюватись в наступних формах:

1) надання взаємної правової допомоги під час кримінального провадження;

2) видача фізичних осіб, що вчинили кримінальні правопорушення, для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку;

3) передача засуджених до позбавлення волі для подальшого відбування покарання у державі їх громадянства або постійного місця проживання;

4) обмін оперативною, правовою або іншою інформацією;

5) виконання доручень з міжнародного розслідування;

6) забезпечення прав і свобод громадян певної держави при здійсненні кримінального правосуддя в іншій державі;

7) підготовка кадрів, обмін досвідом роботи правоохоронних органів різних держав у боротьбі з міжнародною злочинністю;

8) надання експертних та консультативних послуг, спеціальних науково-технічних засобів та здійснення іншої матеріально-технічної допомоги;

9) спільне вивчення проблем злочинності та боротьби з нею,

10) прогнозування та програмування цієї діяльності; участь в офіційних заходах (конгресах, нарадах) та науково-технічних конференціях (семінарах, симпозіумах), що обговорюють проблеми міжнародного співробітництва у попередженні злочинності [8].

Отже, думки науковців з приводу визначення форм міжнародного співробітництва є слушними. Проте, з огляду на велику кількість вказаних форм, пропонуємо поділити за певними напрямами. Так, форми міжнародного співробітництва під час кримінального провадження можна поділили на процесуальні, правові, організаційні і науково-методичні.

До процесуальних форм міжнародного співробітництва ми можемо віднести: 1) надання міжнародної правової допомоги під час проведення окремих процесуальних дій; 2) міжнародний розшук; 3) видача осіб, які вчинили кримінальне правопорушення (екстрадиція); 4) кримінальне провадження в порядку перейняття; 5) визнання та виконання вироків іноземних судів та передача засуджених осіб.

Правовими формами міжнародного співробітництва є укладання міжнародних договорів. Міжнародні договори України, відповідно до статті 9 Конституції України [3], нарівні із загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права є частиною її правової системи.

Разом з тим вивчення порядку виконання міжнародних запитів про проведення певних процесуальних дій у кримінальному провадженні практичними працівниками показує, що різні за статусом міжнародні договори України мають дещо відмінний один від одного зміст (наприклад, Європейська конвенція про видачу правопорушників 1957 р., Європейська конвенція про взаємну допомогу в кримінальних справах 1959 р. та Мінська конвенція 1993 р.; більшість співробітників активно використовують положення Мінської конвенції 1993 р., відомчих угод МВС України і Генеральної прокуратури України, мало застосовуються норми європейських конвенцій, а додаткові протоколи про застосування правової допомоги та інші двосторонні угоди майже не застосовуються) і не забезпечують належного виконання всіх передбачених міжнародних зобов'язань, їх норми недостатньою мірою реалізовані в кримінальному процесуальному законодавстві України [9, с. 97]. У зв'язку з цим постає питання про ґрунтовне і всебічне вивчення вказаних міжнародних угод та включення їх норм в національне законодавство. На нашу думку, цей результат можна отримати в процесі проведенні заходів із обов'язковим залученням як науковців, так і практичних працівників.

До організаційних форм міжнародного співробітництва відносимо створення та діяльність міжнародних організацій. Так, в 1923 році була створена Міжнародна організація кримінальної поліції - Інтерпол, до складу якої входять 190 країн світу. Основне завдання цієї організації полягає у пошуку певного об'єкту, людини, а також сприяє пошукам міліції. Самі працівники Інтерполу не можуть безпосередньо виконувати поліцейських функцій: права заарештовувати чи носити та застосовувати свою чи табельну зброю на будь-якій території країн-членів організації. Вони займаються лише координацією сил, щоб працівники правоохоронних органів з інших держав набагато легше справлялись з такими речами, як особливості національного правосуддя та законодавства [1]. Така форма міжнародного співробітництва спрямована на пришвидшення вирішення проблемних питань між державами.

Науково-методичними формами виступають проведення спільних симпозіумів, конференцій, круглих столів стосовно дискусійних питань кримінального правосуддя. Останнім часом актуальним стало проведення інтернет-конференцій між різними державами з приводу даного питання, що, на нашу думку, дозволяє економити час та кошти представників правоохоронних органів.

Зазначимо, що до цієї форми також слід віднести обмін досвідом між правоохоронцями різних держав. Так, у 2013 році відбулася конференція між представниками правоохоронних органів Волинської області та м. Дейтона (штат Огайо, США), яка стосувалася проблем досудового розслідування. В результаті проведеної зустрічі правоохоронці перейняли позитивний досвід Америки щодо слідчої практики, такі як: особливості розкриття різних видів злочинів (зокрема, обговорювалося питання щодо розслідування злочинів проти власності та службових злочинів), визначення статусу особи слідчого відповідних держав, встановлення недоліків у роботі слідчих та розроблення напрямів їх подолання, частково перейнявши досвід один одного [11]. На нашу думку, у цьому і полягає основне призначення таких заходів.

Т.Ш. Гавриш звертає увагу на запровадження нових форм співробітництва, а саме: здійснення спільних розслідувань, створення слідчих та слідчо-оперативних груп (ст. 19 Конвенції ООН проти транснаціональної організованої злочинності, 2000 р., Конвенція про правову допомогу та правові відносини в цивільних, сімейних та кримінальних справах, 1993 р., Другий додатковий протокол до Європейської конвенції про взаємну допомогу в кримінальних справах, 2001 р.) [2, с. 252].

На нашу думку, ці форми повинні бути закріплені в національному законодавстві, адже об'єднання зусиль держав у проведенні розслідування, здійснення міжнародного розшуку дає позитивний результат.

Ми вважаємо, що окремою формою міжнародного співробітництва має бути міжнародний розшук. Така позиція зумовлена особливостями здійснення процедури міжнародного розшуку, спеціальними суб'єктами та об'єктами міжнародного розшуку. Ця процедура є специфічною ще й тому, що включає в себе проведення спеціальних процесуальних дій (наприклад, пошук у банках даних Інтерполу осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення, ДНК-профілів, відбитків пальців рук тощо).

Основоположні норми щодо його здійснення повинні бути передбачені в рамках розділу «Міжнародне співробітництво під час кримінального провадження», а детальна регламентація дій - у відповідності до методичних рекомендацій Міністерства внутрішніх справ України. Так, нормативному закріпленню підлягають:

1) поняття «міжнародний розшук осіб», під яким ми розуміємо систему законодавчо визначених гласних, негласних та інформаційних заходів, що здійснюються з метою виявлення особи, що підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення та здійснення інших дій, спрямованих на реалізацію основних засад кримінального судочинства;

2) суб'єкти міжнародного розшуку. Зазначимо, що потрібно чітко передбачити функції кожного правоохоронного органу в процесі міжнародного розшуку: органів досудового розслідування, Генеральної прокуратури України, Міністерства юстиції України, Інтерполу. Зокрема, пропонуємо функції Міністерства юстиції України щодо міжнародного розшуку передати Генеральній прокуратурі;

3) підстави та процедура оголошення особи в міжнародний розшук. В законодавстві України безпосередньо не виділено підстав для оголошення особи в розшук, їх можна віднайти в різних нормативних документах. У зв'язку з цим пропонуємо виокремити в окремій статті КПК України підстави оголошення особи в міжнародний розшук, якщо є достатні дані вважати, що особа знаходиться за межами України;: 1) по підозрі у вчиненні кримінального правопорушення; 2) у разі ухилення від досудового розслідування;

3) у разі ухилення особи від виконання вироку.

Отже, у сучасних умовах міжнародна співпраця відіграє важливу роль у зміцненні і розвитку міжнародного співробітництва між державами. Значним також є вплив можливостей такої допомоги на охорону законних інтересів, прав і свобод особи, суспільства і держави, на зміцнення міжнародного правопорядку та боротьбу зі злочинністю.

У зв'язку з цим необхідно виділяти форми міжнародного співробітництва держав під час кримінального провадження і закріплювати їх в національному законодавстві. На основі аналізу наукових праць виділяємо такі форми міжнародного співробітництва: правові, процесуальні, організаційні та науково-методичні.

Вважаємо за необхідне законодавчо визначити поняття, підстави та процедуру міжнародного розшуку в КПК України. На нашу думку, міжнародний розшук є окремою формою міжнародного співробітництва і потребує подальшого наукового обґрунтування.

Список використаних джерел

1. Вільна енциклопедія - Вікіпедія [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http:// uk.wikipedia.org/wiki/.

2. Гавриш Т.С. До питання щодо організаційно-правових форм міжнародного співробітництва у галузі правової допомоги у кримінальних справах / Т.С. Гавриш II Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. - 2003. -- № 3-4 (7-8). - С. 252-258.

3. Конституція України: Закон від 28 червня 1996 року № 254к/96-ВР: станом на 06.10.2013 року. [Електронний ресурс] / Офіційний сайт Верховної Ради України. - Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws- /show/254%D0%BA/96-%D0%B2%Dl%80.

4. Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України від 13.04.2012 № 4651-VI: станом на 15 грудня 2013 року. [Електронний ресурс] / Офіційний сайт Верховної Ради України. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651%D0%B017/ printl329932-924471646.

5. Маланюк А.Г. Провадження у кримінальних справах, пов'язане з міжнародними відносинами, за законодавством України : автореф. дис... на здобуття наук, ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність» / А.Г. Маланюк. - Київ, 2004. -21 с.

6. Похил В.В. Міжнародне співробітництво у сфері боротьби зі злочинністю / В.В. Похил II збірник тез науково-практичної конференції за підсумками стажування слухачів «Державне управління та місцеве самоврядування: історія та сучасність», 26 вересня 2013 р. - Харків, 2013. - [Електронний ресурс] - Режим доступу : http://www.kbuapa. kharkov.ua/e-book/conf/2013-4/doc/2/12.pdf.

7. Пронюк Н.В. Сучасне міжнародне право: навчальний посібник / Н.В. Пронюк. - К. : КНТ, 2008. - 344 с.

8. Теория оперативно-розыскной деятельности: [учеб.] / под ред. К.К. Горяйнова, В.С. Овчинского, Г.К. Синилова. - М. : ИНФРА-М., 2007. - 832 с. - (Высшее образование).

9. Узунова О.В. Міжнародні договори України як джерела кримінально-процесу-ального права України / О.В. Узунова II Держава та регіони, Серія: Право. - 2009. - № 1. - С. 96-100.

10. Шорстка Т. Механізми міжнародного співробітництва у розслідуванні злочинів та забезпечення притягнення до кримінальної відповідальності винних осіб / Т. Шорстка II Офіційний сайт Міністерства юстиції України [Електронний ресурс] - Режим доступу : http://www.minjust.gov.ua/8523.

11. Scott, Michael S. Problem-Oriented Policing: Reflections on the First 20 Years. Washington D.C.: U.S. Department of Justice, Office of Community Oriented Policing Services, 2000.

Размещено на Allbest.ru