Адміністративні процедури крізь призму модернізації державної кримінально-виконавчої політики України

В умовах розбудови в Україні демократичної соціальної нравової держави актуальним є нитання унормування діяльності всіх органів державної влади. Безносередньо вказане найбільшою мірою торкається органів виконавчої влади, оскільки вони є тим варіантом суб'єктів реалізації державної нолітики, який знаходиться найближче до людини, до нересічного громадянина. А саме для снрияння реалізації нрав, свобод і законних інтересів і створена держава.

Незважаючи на снецифічний характер діяльності Державної неніте- нціарної служби України, вона також знаходиться у вирі реформування. Одним із нанрямів модернізації діяльності служби виконання кримінальних нокарань є занровадження та втілення у новсякденну діяльність органів та установ виконання нокарань інституту адміністративних процедур. Сутність їх нолягає у максимальній стунені внорядкованості здійснення тих нанрямів (нроцесів, ноточних дій), новсякденної діяльності органів та установ Державної ненітенціарної служби України, які найчастіше виникають. У цьому сенсі адміністративні нроцедури - це веління часу, оскільки їх максимальне внровадження у діяльність державних органів нередбачено багатьма нормативно-нравовим актами загальнодержавної снрямованості.

Відразу зазначимо, що адміністративна нроцедура - це різновид нравової нроцедури. Під останньою О.О. Середа, яка свого часу досліджувала теоретико-правові засади та нрактичні виміри правової процедури, розуміє нормативно врегульовану невну нослідовність дій, нов'язаних цільовим нанрямком, що здійснюються в імнеративній чи диснозитив- ній формах, у невні строки, а результати здійснення дій мають юридичну фіксацію [1, с. 21]. Ключове, як видається у такого роду розумінні, - нев- на нослідовність дій та юридична фіксація наприкінці. Своєю чергою, Л. Л. Понов та співавтори характеризують уже адміністративну процедуру як процедуру здійснення різних видів позитивної управлінської діяльності (процедури нормотворчої діяльності, процедури реалізації прав і обов'язків громадян і організацій у сфері управління, процедури контрольної діяльності), а також нроцедури, нов'язані з організацією роботи ана- рату органів виконавчої влади. Така діяльність характеризується як орга- нізаційно-нроцедурна, що здійснюється органами виконавчої влади в нроцесі реалізації своїх функцій [2, с. 222]. Ми ноділяємо такого роду розуміння і констатуємо, що адміністративні нроцедури у діяльності органів і установ Державної ненітенці- арної служби України семантично схожі із адміністративними нроцеду- рами узагалі, нроте їм нритаманні невні особливості, що відображають снецифіку функцій та завдань служби виконання кримінальних нока- рань.

У цілому ж стосовно теоретичного розуміння адміністративних нро- цедур абсолютно снраведливу точку зору висловлює С. Г. Стеценко, коли зазначає, що адміністративний нро- цес має три складових:

1) адміністративно-судовий нро- цес, в рамках якого здійснюється розгляд нублічно-нравових снорів в адміністративних судах;

2) адміністративно-унравлінсь- кий нроцес, в рамках якого здійснюється виконавчо-рознорядча діяльність органів нублічної адміністрації;

3) адміністративно-юрисдикцій- ний нроцес, в рамках якого здійснюється розгляд снрав нро адміністративні нравонорушення та застосування заходів адміністративного нримусу.

Даючи невні нояснення стосовно другої складової - адміністративно- унравлінського нроцесу, вище цитований автор вказує, що це те, що на сьогодні дослідниками нерідко називається адміністративними нроцеду- рами в розумінні їх як варіантів здійснення органами нублічного унрав- ління снрав нозитивного характеру [3, с. 42-431.

Положення нро Державну нені- тенціарну службу України, затверджене Постановою Кабінету міністрів України від 2 линня 2014 р. № 225 містить ноложення, відновідно до яких основними завданнями Служби є:

1) реалізація державної нолітики у сфері виконання кримінальних нокарань;

2) внесення нронозицій щодо за- безнечення формування державної нолітики у сфері виконання кримінальних нокарань;

3) забезнечення формування системи наглядових, соціальних, виховних та нрофілактичних заходів, які застосовуються до засуджених та осіб, узятих нід варту;

4) контроль за дотриманням нрав людини і громадянина, вимог законодавства щодо виконання і відбування кримінальних нокарань, реалізацією законних нрав та інтересів засуджених та осіб, узятих нід варту [41.

Виходячи із цього, розробка та внровадження адміністративних нро- цедур у діяльності Служби новинно базуватись на фактичних шляхах реалізації тих завдань, які неред нею ставляться. Водночас, необхідно керуватись і нерснективним баченням шляху нашої держави до внровадження євронейських стандартів, імнлементації ноложень міжнародних нормативно-нравових актів. Здійснюючи адміністративно-нравовий аналіз можливості нроведення реформування Державної кримінально- виконавчої служби, ми новинні усвідомлювати, що адміністративні нроцедури новинні носісти належне місце у цих заходах.

Ще у 1960 році М. О. Бєляєв ни- сав нро те, що «юридичними фактами, які нороджують винравно- трудові відносини, є акти органів державної влади, видання яких тягне за собою нояву у суб'єктів цих відносин нрав та обов'язків, що реалізуються в нроцесі винравно-трудового внливу на нравонорушника. Таким юридичним фактом є нерш за все обвинувальний вирок суду, котрий містить засудження злочинця до міри нокарання винравно-трудового характеру» [5, с. 506]. Що характерно, акти органів державної влади, видання яких тягне за собою нояву у суб'єктів відносин нрав та обов'язків, за норядком їх видання та введення у дію є ні чим іншим, як адміністративними нроцедурами. Фактично, з урахуванням невної зміни нарадигми саме ненітенціарної снрямованості, вищенаведена цитата багато в чому актуальна і для сьогодення України. Державна ненітенціарна служба України встунає у нравові відносини із фізичною особою нравонорушника тоді (за виключенням неребування ув'язненого у слідчому ізоляторі), коли є юридичний факт - вирок суду. І у цьому сегменті своєї діяльності органи та установи виконання покарань новинні створити свого роду алгоритми дій, розраховані на багаторазове використання у повсякденній діяльності.

У 2012 році світ нобачив Указ Президента України «Про Концен- цію державної нолітики у сфері реформування Державної кримінально- виконавчої служби України», де поставлені визначені шляхи та ностав- лені конкретні завдання щодо удосконалення діяльності Служби. Реалізація ноложень Конценції здійснюватиметься шляхом нрийняття нових актів законодавства та внесення змін до актів, що регулюють нитання діяльності Державної кримінально- виконавчої служби України та порядок виконання нокарань [6]. Планується здійснити організаційні, методичні та інформаційні заходи, спрямовані на занровадження сучасної моделі унравління Державної кримінально-виконавчої служби України, забезнечення її кваліфікованим персоналом, гуманізацію умов тримання засуджених та осіб, узятих нід варту.

Основними нанрямами реалізації Конценції стали:

- поліпшення умов тримання засуджених та осіб, узятих під варту;

- удосконалення системи охорони здоров'я засуджених та осіб, узятих нід варту, нідвищення якості медичної дономоги;

- нідвищення рівня організації соціально-виховної та нсихологічної роботи із засудженими;

- модернізація підприємств установ виконання покарань, а також удосконалення системи нрофесійної нідготовки засуджених;

- підвищення ефективності виконання покарань, не пов'язаних з нозбавленням волі;

- підвищення ефективності діяльності персоналу органів та установ виконання нокарань.

Вказані напрями нотребують свого відомчого унормування шляхом створення, перевірки та запровадження у практичну діяльність органів та установ виконання нокарань адміністративних нроцедур. Крім вищевказаних, важливим нанрямом упровадження адміністративних процедур у контексті удосконалення діяльності Державної ненітенціарної служби України новинні стати забезнечення нрав засуджених та ув'язнених. Загальновідомо, що норми законів (як це і характерно для романо-германської правової сім'ї) нерідко сформульовані досить абстрактно, що обумовлюється характером суснільних відносин, на які дані закони розраховані. Вказане стосовно системи виконання нокарань потребує створення нідзаконних нормативно-правових актів, які конкретизують та деталізують норми законів. Як слушно зазначає Р. В. Лемак, «до державних засобів забезнечення (нрав і законних інтересів засуджених. - В. О.) слід віднести судовий захист, нрокурорський нагляд, адміністративну діяльність вищестоящих органів Державної ненітенціарної служби України, Президента України, Прем'єр-міністра, Уновноваженого Верховної Ради України з прав людини, голів місцевих державних адміністрацій, народних депутатів тощо» [7, с. 11]. У цьому сенсі вбачається доцільним онтимізувати шляхом створення адміністративних нроцедур адміністративну діяльність вищестоящих органів Державної пенітенціарної служби України стосовно здійснення контрольно-наглядових новноважень щодо органів та установ виконання нокарань при реалізації на нрактиці реалізації нрав та законних інтересів засуджених та ув'язнених.

Відомо, що одним із проблемних напрямів діяльності Державної пенітенціарної служби України є належне забезпечення права засуджених та ув'язнених на звернення за правовим захистом до різних державних та недержаних інституцій, які спеціалізуються на такого роду діяльності. «Відстун від закону в екзекутивній діяльності адміністрації установ виконання покарань призводить до порушення прав і законних інтересів засуджених. Повинні бути також вироблені чіткі правові гарантії законності шляхом визначення форм і видів контролю за діяльністю органів і установ виконання нокарань, закріплення в кримінально-виконавчому законодавстві нрава засуджених на звернення за нравовим захистом у різні інстанції як усередині країни, так і в міждержавні органи но захисту нрав і свобод людини» [8, с. 332, 337]. Зазначене потребує визначення та апробації адміністративних процедур дій персоналу органів та установ виконання покарань щодо реалізації права засуджених на звернення за правовим захистом. Останнім часом особливої актуальності набувають звернення засуджених та ув'язнених у міждержавні органи но захисту прав і свобод людини, що вимагає від персоналу Служби створення адекватних механізмів реалізації.

Значною мірою вплинуло на діяльність органів та установ Державної ненітенціарної служби України прийняття Верховною Радою України та ніднисання Президентом України Закону України від 8 квітня 2014 р. № 1185-VII «Про амністію у 2014 році» [9]. Суттєві зміни стосовно зменшення чисельності засуджених та ув'язнених в органах та установах, що належать до сфери унравління Державної ненітенціарної служби України, та осіб, які неребувають на обліку у нідрозділах кримінально-виконавчої інснекції (засуджені до кримінальних нокарань, не пов'язаних з нозбавленням волі, та адміністративних стягнень), нотребують проведення невних заходів, спрямованих на реорганізацію (перепрофілювання) низки органів та установ і встановлення оптимальної чисельності персоналу відповідно до законодавчих вимог. Офіційні статистичні дані свідчать, що станом на 1 жовтня 2014 року в 177 установах, що належать до сфери управління Державної пенітенціарної служби України, трималося 90 882 особи. На обліку у 669 нідрозділах кримінально-виконавчої інспекції перебувало 90 914 засуджених до кримінальних покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, та адміністративних стягнень. При цьому у 23 слідчих ізоляторах та 8 установах виконання нокарань з функцією СІЗО трималось 18 071 особа. Вказані цифри суттєво менші ніж на ночатку 2014 року, що нерш за все нов'язано із виконанням вказаного закону.

Виходячи із тієї обставини, що чинне законодавство (Закон України від 2 березня 2000 р. «Про чисельність Державної кримінально- виконавчої служби України») містить ноложення, відновідно до яких загальна чисельність нерсоналу, який забезнечує діяльність установ виконання нокарань, слідчих ізоляторів, визначається в розмірі 33 відсотків кількості осіб, які в них утримуються, нерсоналу кримінально-виконавчої інснекції - н'яти відсотків кількості осіб, які неребувають на обліку в цій інснекції, - це вимагає здійснення невних кроків, снрямова- них на онтимізацію чисельності нер- соналу органів та установ виконання нокарань. Як видається, вказана робота не новинна нроводитись хаотично, суб'єктивно, без використання науково обргунтованих критеріїв. Як видається, нозитивним може стати занровадження адміністративних нроцедур визначення онтимальної чисельності нерсоналу з урахуванням ностунового зменшення осіб, які утримуються в органах та установах виконання нокарань.

У цілому нризначення Державної ненітенціарної служби України, як і будь-якого іншого правоохоронного органу, полягає у встановлені та дотримання нравонорядку у тій сфері, якою онікується правоохоронний орган. Як стверджує Є.Р. Азарян, «нравонорядок на стадії відбування нокарання є нервообразом того, у відновідності до чого має відбуватись нроцес винравного неревтілення та соціальної реабілітації засудженого. Щоб ефективно слугувати цим цілям, він не повинен суттєво відрізнятись від нравонорядку у вільному суснільстві, куди має новернутись засуджений, який відбув своє покарання» [10, с. 202]. Саме таким чином повинні діяти органи та установи виконання покарань, саме на цих засадах новинні будуватись адміністративні нроцедури у діяльності Служби.

Таким чином варто вказати, що розробка та внровадження у діяльність Державної ненітенціарної служби України адміністративних нро- цедур має снрийматись як один із важливих нанрямів удосконалення діяльності Служби. Такого роду роботу варто проводити комнлексно із залученням фахівців - нрактиків, науковців, представників правозахисних організацій.

Список використаних джерел

пенітенціарний адміністративний служба

1. Середа О.О. Правова процедура: теоретико-правові засади та практичні виміри: Дис... канд. наук: 12.00.01 / Середа Олеся Олегівна. - К., 2008.- 195 с.

2. Попов Л. Л. Административное нраво Российской Федерации / Л. Л. Понов, Ю. И. Мигачев, С. В. Тихомиров ; |Тод ред. Л. Л. Понова]. - М. : Юрайт, 2010. - 444 с.

3. Стеценко С.Г. Сутність адміністративного процесу: теоретичний погляд // С.Г. Стеценко // Право України. - 2011. - № 4. - С. 39-46

4. Про затвердження Положення нро Державну ненітенціарну службу України: Постанова Кабінету Міністрів України від 2 линня 2014 р. № 225 // Офіційний вісник України. - 2014. - № 54. - Ст. 1452

5. Беляев Н. А. Избранные труды / Беляев Н. А. ; предисловие Р. М. Асланова, А. И. Бойцова, Н. И. Мацнева, И. М. Рагимова. - СПб. : Юрид. центр Пресс, 2003. - 569 с.

6. Про Конценцію державної нолітики у сфері реформування Державної кримінально-виконавчої служби України: Указ Президента України від 8 листонада 2012 р. № 631/2012 // Офіційний вісник України. - 2012. - № 87. - Ст. 3531

7. Лемак Р. В. Прокурорський нагляд за додержанням законів в установах виконання нокарань : моногр. / Лемак Р. В. - Х. : Право, 2013. - 224 с.

8. Степанюк А. Х. Актуальні нроблеми виконання нокарань (сутність та нринцини кримінально-виконавчої діяльності: теоретико-нравове дослідження: Дис.... докт. юрид. наук: 12.00.08 / А. Х. Стетнюк. - Х., 2002. - 456 с.

9. Про амністію у 2014 році: Закон України від 8 квітня 2014 р. № 1185-VII // Відомості Верховної Ради України. - 2014. - № 23. - Ст. 868

10. Азарян Е. Р. Преступление. Наказание. Правопорядок / Азарян Е. Р. - СПб. : Юрид. центр Пресс, 2004. - 229 с.

Размещено на Allbest.ru