Дискреційні повноваження як корупційні ризики в діяльності органів державного управління

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 342.95

Дискреційні повноваження як корупційні ризики в діяльності органів державного управління

С.А. Резанов,

кандидат юридичних наук,

доцент кафедри адміністративної діяльності органів внутрішніх справ факультету з підготовки фахівців для підрозділів міліції громадської безпеки та кримінальної міліції у справах дітей Харківського національного університету внутрішніх справ

Досліджено поняття дискреційних прав, їх сутність і види. Розглянуто механізм викорис-тання дискреційних повноважень та можливі шляхи удосконалення процесу захисту прав і свобод громадян від протиправних рішень посадових осіб органів державної влади. Визна-чено поняття дискреційних прав, виокремлено їх основні ознаки. Наголошено, що дискре-ційне право спрямоване на забезпечення законності, справедливості, доцільності та ефекти-вності адміністративного регулювання, а основна мета застосування дискреційних прав - ухвалення оптимального рішення у справі, максимально повно забезпечуючи досягнення встановлених правом цілей.

Ключові слова: дискреційні повноваження, корупційні ризики, дискреція, адміністративний розсуд, органи державного управління, компетенція. дискреційний право громадянин державний

Исследовано понятие дискреционных прав, их сущность и виды. Рассмотрен механизм ис-пользования дискреционных полномочий и возможные пути совершенствования процесса защиты прав и свобод граждан от противоправных решений должностных лиц органов го-сударственной власти. Определено понятие дискреционных прав, выделены их основные признаки. Отмечено, что дискреционное право направлено на обеспечение законности, справедливости, целесообразности и эффективности административного регулирования, а основная цель применения дискреционных прав - принятие оптимального решения по делу, максимально полно обеспечивая достижение установленных правом целей.

Ключевые слова: дискреционные полномочия, коррупционные риски, дискреции, административное усмотрение, органы государственного управления, компетенция.

The author researches the concept of discretion rights, their essence and kinds. A mechanism of using discretionary powers and possible ways to improve the process of protecting the rights and freedoms of citizens against unlawful decisions of officials working within state agencies is stud-ied. The concept of discretion is determined; their basic features are specified. It is emphasized that implementation of discretionary rights is the intellectual and forceful activity of a competent subject permitted by law. Its content is to select one of several options of the decision set by a le-gal norm to guarantee the legality, fairness, appropriateness and efficiency of the administrative regulation aimed at adopting optimal decision of the case, maximum fully ensuring the achieve-ment of goals set by the law.

It is established that the main features of discretion rights may include: legal permissibility of ad-ministrative discretion, above mentioned activity consists of a series of mental operations, selec-tion of one of several options of decisions is realized, options of decisions are set by a legal norm, discretion right is aimed at guaranteeing the legality, fairness, appropriateness and effectiveness of administrative regulation, the main purpose of applying discretionary rights is adoption of an optimal decision in the case, maximum fully ensuring the achievement of goals set by the law.

Keywords: discretionary powers, corruption risks, discretion, administrative discretion, state agencies, competence.

Одним з аспектів вирішення проблеми за- під час реалізації таких повноважень, є визна- стосування дискреційних прав і, відповідно, чення їхньої правової природи. Дискреційні захисту прав та свобод громадян, які порушені повноваження є головною підставою існування корупційних ризиків у державному управлінні. Тому аналіз їх змісту, підстав дозволить мак-симально зменшити кількість випадків зло-вживань.

У юридичній літературі цій проблемі приді-ляється недостатня увага, незважаючи на її очевидне науково-практичне значення. Цьому питанню та загальнотеоретичним аспектам правозастосовної діяльності взагалі присвятили свої праці такі вчені, як: В. М. Дубовицький [1], Б. М. Лазарєв [2], В. Г. Лебединський [3], В. І. Ремньов [4], Г. М. Бребан [5], Г. Й. Ткач [6], Д. М. Чечот [7] та інші.

Метою нашого дослідження є повний та всебічний аналіз механізму застосування дис-креційних повноважень в діяльності органів державного управління. На підставі вище-вказаних наукових праць будуть розроблені основні положення щодо удосконалення цього процесу для підвищення рівня захисту прав та свобод громадян.

Юридична наука характеризує дискреційне право як волю органів виконавчої влади оці-нювати ситуації й приймати щодо них рішення. Тут їм надано простір, оскільки вони можуть робити вибір між кількома варіантами рішення. Класичним прикладом дискреційного права були королівські укази про вигнання або ув'язнення без суду й слідства. У цей час зу-стрічається багато можливостей застосування дискреції з питань політичного, дипломатич-ного або військового характеру.

Проблему максимального обмеження дис-креційних повноважень працівників право-охоронних органів було порушено ще декілька років назад. Аналіз практики застосування мі-ліцією норм адміністративного законодавства, зокрема, збирання та застосування доказів, офо-рмлення протоколів про адміністративні право-порушення, їх розгляд і прийняття рішень, виконання постанов про накладення адміністра-тивних стягнень, а також застосування інших заходів адміністративного примусу свідчать про те, що працівники міліції не завжди дотриму-ються вимог, яким має відповідати здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення. Такий стан справ потребує від міліції та посадових осіб, які застосовують законодавство про адміністративні правопо-рушення, глибоких знань цього законодавства з метою забезпечення правильної кваліфікації протиправних діянь, правильного оформлення адміністративних матеріалів, а також дотри-мання законності під час застосування заходів впливу до правопорушників [8, с. 204-205].

У нормі права заздалегідь не можливо пе-редбачити всіх життєвих випадків і обставин. Тому вона залишає певний простір, який має заповнити орган, котрий застосовує норму. При цьому орган повинен брати до уваги загальний погляд на значення певних понять, мету, якої він має досягти, і, нарешті, на засади здорового глузду.

Правозастосовний орган має керуватися вимогами законності, обґрунтованості, доціль-ності, справедливості [9, с. 429]. Однак у разі, коли правовий припис, не встановлюючи кон-кретного варіанта дій, наділяє орган певною свободою у вирішенні індивідуально-конкре-тної адміністративної справи і прийнятті опти-мального рішення, може йтися про вільний розсуд, який означає можливість вибору в ши-роких межах, установлених правовою нормою.

Так, В. Г. Лебединський називав дискре-ційним правом органів управління їхні повно-важення вчиняти оперативні дії, необхідні для правильного функціонування певної установи чи підприємства. Він вважав, що передбачення правом такої гнучкості є необхідним [3, с. 134-136].

На думку B. I. Ремньова, дискреційні повно-важення - право органу державного управління приймати владні рішення на власний розсуд. Розглядаючи ці органи в їх вертикальному під-порядкуванні, він дійшов висновку, що обсяг дискреційних повноважень зменшується зверху донизу. Самі ж дискреційні повноваження є елементом компетенції, і використання їх у рамках закону лише зміцнює законність [4, с. 51-53].

Французький учений Г. М. Бребан вважав, що дискреційні повноваження, які означають свободу адміністрації оцінювати ситуації і приймати щодо них рішення, надають адмініс-трації простір у здійсненні вибору між вільни-ми рішеннями. Вона вправі діяти або не діяти, а коли діє, то може вибирати один або декілька з можливих варіантів дій [5, с. 192].

Існування права дискреційної влади, з одно-го боку є найкращим вираженням правової держави, з іншого свобода адміністрації має бути обмежена цілою низкою кордонів і здійс-нюватися в рамках законності для повної реа-лізації прав і свобод громадян та їх захисту.

Дискреційне право є законним і невід'єм-ним елементом публічної влади. Воно дає мож-ливість посадовій особі диференціювати ситуа-ції залежно від обставин, вичерпний перелік яких неможливо вказати в нормі права.

Обсяг дискреційних повноважень органів виконавчої влади досить широкий, а застосування їх породжує безліч можливостей для використання у власних потребах. Існуюча система державного управління є неефективною, а функціонування державного апарату - незадовільним. Однією з багатьох причин цього стали нечіткість і непрозорість процедур та критеріїв прийняття рішень у багатьох сферах державного управління, що призводить до адміністративного свавілля та посилення корупції [10, с. 113]. Передумовою такого стану можна визнати кілька факторів, один з яких - застосування адміністративного розсуду в діяльності посадових осіб. Відсутність чіткої регламентації діяльності державних службовців щодо процедури здійснення службових повноважень, прийняття рішень, видачі офіційних документів; наявність у посадових осіб надто широких розпорядчо-дозвільних повноважень для прийняття рішень на свій розсуд, що дає їм можливість створювати зайві ускладнення, перебільшувати свою роль у вирішенні питань, пов'язаних із зверненнями громадян, - ось деякі з основних організаційно-управлінських факторів, які впливають на подальший розвиток корупції.

Стосовно адміністративного права О. П. Ко-ренев пише, що за ступенем визначеності гіпо-тези і диспозиції норми можуть бути абсолютно визначені, відносно визначені і невизначені. Причому, на думку автора, існування визначе-ної і невизначеної диспозицій в адміністратив-ному праві об'єктивно обумовлено характером управлінських відносин. У сфері управління деколи виникають настільки індивідуальні су-спільні відносини, що заздалегідь докладно регламентувати правом ці відносини неможли-во. Така регламентація поводження суб'єктів адміністративного права, з позиції О. П. Коре-нева, призвела б до формалізму в управлінській діяльності, позбавила б її творчого характеру [11, с. 20].

Вважаю, що негативне ставлення до дис- креції тією чи іншою мірою ставить під сумнів такий загальновизнаний принцип правозасто- совного процесу, як доцільність. Видаючи нор-мативні розпорядження, законодавець повинен враховувати лише загальні тенденції розвитку суспільних відносин, виробляти ідеальні моделі поводження людей, тому що він не в змозі врахувати всі специфічні особливості конкрет-них обставин кожного випадку.

Процес прийняття рішень має бути прозо-рим та відкритим для ретельного його розгляду. Суспільство має знати, яким чином державні інститути розпоряджаються наділеними повноваженнями і ресурсами. Інформаційна прозорість може бути підкріплена такими за-ходами, як застосування систем розкриття ві-домостей та визнання ролі активних і незалеж-них засобів масової інформації [12].

У свою чергу, доцільність правозастосуван- ня припускає волю і незалежність його суб'єк-тів. Закон повинний надавати посадовим особам, котрі його застосовують, відомі можливості в рамках, установлених законом, самостійно вишукувати шлях для його найбільш правильного застосування відповідно до завдань, які він ставить, з урахуванням особливостей кожної справи. Така можливість має надаватися посадовим особам тоді, коли вирішення завдань, поставлених законом, залежить від конкретних обставин, що неможливо заздалегідь передбачити і кваліфікувати в законі без шкоди для його правильного застосування.

Таким чином, застосування дискреційних прав - це дозволена законом інтелектуально- вольова діяльність компетентного суб' єкта, змі-стом якої є здійснення вибору одного з кількох варіантів рішення, встановленого правовою нормою, для забезпечення законності, справе-дливості, доцільності й ефективності адмініст-ративного регулювання з метою ухвалення оп-тимального рішення у справі, максимально повно забезпечуючи досягнення встановлених правом цілей. До основних ознак дискреційних прав можна віднести юридичну дозволеність адміністративного розсуду. Вище вказана дія-льність складається з ряду розумових операцій, здійснюється вибір одного з кількох варіантів рішення, варіанти рішення встановлені право-вою нормою, дискреційне право спрямоване на забезпечення законності, справедливості, доці-льності та ефективності адміністративного ре-гулювання, основна мета застосування дискре-ційних прав - ухвалення оптимального рішення у справі, максимально повно забезпечуючи до-сягнення встановлених правом цілей.

Список використаних джерел

1. Дубовицкий В. Н. Законность и усмотрение в советском государственном управлении / В. Н. Дубо- вицкий. - М. : Прогресс, 1984. - 247 с.

2. Лазарев Б. М. Компетенция органов управления / Б. М. Лазарев. - М. : Юрид. лит., 1972. - 279 с.

3. Лебединский В. Г. Советская прокуратура и ее деятельность в области общего надзора / В. Г. Лебединский. - М. : Юрид. лит., 1954. - 358 с.

4. Ремнев В. И. Социалистическая законность в государственном управлении / В. И. Ремнев. - М. : Юрид. лит, 1979. - 378 с.

5. Бребан Г. Французское административное право / Г. Бребан. - М : Прогресс, 1988. - 512 с.

6. Ткач Г. Природа і види адміністративного розсуду / Г. Ткач // Право України. - 2002. - № 5. - С. 30-33.

7. Чечот Д. М. Административная юстиция: теоретические проблемы / Д. М. Чечот. - Л. : Изд-во ЛГУ, 1973. - 412 с.

8. Комзюк А. Т. Заходи адміністративного примусу в правоохоронній діяльності міліції: поняття, види та організаційно-правові питання реалізації : монографія / А. Т. Комзюк ; за заг. ред. проф. О. М. Бандурки. - Харків : Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2002. - 336 с.

9. Скакун О. Ф. Теория государства и права : учебник / О. Ф. Скакун. - Харьков : Консум ; Ун-т внутр. дел, 2000. - 704 с.

10. Гонцянж Я. Адміністративна реформа: нездійснені мрії та втрачені можливості. Як знайти конструктивний шлях для реалізації основних компонентів адміністративної реформи? / Я. Гонцянж, Н. Гнидюк - Київ : Міленіум, 2002. - 136 с.

11. Коренев А. П. Нормы административного права и их применение / А. П. Коренев. - М. : Юрид. лит., 1978. - 265 с.

12. Корупційні ризики в діяльності державних службовців : роз'яснення М-ва юстиції України від 12 квіт. 2011 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/n0026323-11.

Размещено на Allbest.ru