Взаємозв'язок конституційного права з іншими галузями публічного права

кандидат юридичних наук, доцент,

У статті з теоретико-правових позицій розглядаються основні питання співвідношення конституційного права з іншими галузями публічного права, зокрема адміністративного та фінансового. Визначаються їхні особливості на рівні предмету та методу правового регулювання, а також характер взаємовпливу норм цих галузей.

Ключові слова: публічне право, галузь права, конституційне право.

Аннотация

В статье с теоретико-правовых позиций рассматриваются основные вопросы соотношения конституционного права с другими отраслями публичного права, в частности административного и финансового. Определяются их особенности на уровне предмета и метода правового регулирования, а также характер взаимовлияния норм этих отраслей.

Ключевые слова: публичное право, отрасль права, конституционное право.

Annotation

The article from the theoretical and legal positions of the basic questions of Сonstitutiona1 law relations with other branches of public law, in particular the Administrative and Financial. Determined by their particular level of subject and method of legal regulation, as well as the nature of interference standards in these industries.

Key words: public law, branch of law, Constitutional law.

Сучасна юридична наука включає в себе цілий ряд визначень нрава, що даються з позицій різних тинів праворозуміння. Але не дивлячись на багаточисельність та різнобій думок між цими визначеннями, є і такі положення, котрі розділяють більшість правознавців. До числа необхідних загальнонрийнятих постулатів слід віднести уявлення про системність як важливу суттєву характеристику нрава [1, c. 27-34]. Вочевидь, такий підхід висуває на перший план задачу вивчення фундаментальних зв'язків і закономірностей, що визначають внутрішню організацію права як єдиної системи. Даний постулат передбачає виявлення тих принципів, у відповідності з котрими здійснюється структурна побудова і функціонування правової системи [2, с. 3132].

У зв'язку з цим великого значення набуває питання про фундаментальні зв'язки основних галузей публічного нрава Публічне право - система правових норм, які регулюють суспільні (публічні) відносини. Воно визначається як сукупність правових норм, що становлять особливу функціонально-структурну систему, яка з метою врегулювання та захисту сустльних інтересів через розпорядження переважно итеративного характеру регламентує відносини за участю держави, а також між суб'єктами, які є фігурантами державного управління або перебувають у відносинах влади та тднорядкування [3, с. 26]., зокрема конституційного, фінансового та адміністративного. Сьогодні це питання привертає пильну увагу багатьох дослідників. Разом з тим доводиться констатувати, що всі кроки, що були зроблені в даному напрямку, досі не привели до бажаних результатів. Але хоча спори про співвідношення цих галузей нрава в останні роки втратили свою гостроту, значимість предмету настільки велика, що заставляє повертатися до нього знову і знову.

В даній статті ми не намагатимемось остаточно вирішити дану проблему, а спробуємо розглянути її, виходячи із уявлення про право як системне утворення, що склалося в суспільстві. Проте, не зважаючи на обмеженість, даний аспект заслуговує детального аналізу, оскільки, як правильно зауважив Л. Спірідонов, «вивчати право значить вивчати його систему, а вивчати його систему - значить вивчати право з однієї із його суттєвих сторін» [4, с. 167]. На нашу думку, суттєвою характеристикою нрава, а точніше - його галузей, є саме понятійно-категорійний апарат, що дає нам точне уявлення, характеристику тієї чи іншої галузі знань. І відношення між правовими категоріями, що входять до категорійних апаратів галузей права, а тим більш суміжних, в результаті новинні складати теоретичну систему, тому що правова дійсність, що ними відображається, сама є системою взаємопов'язаних і таких, що закономірно розвиваються правових явищ і процесів. Виразити систему внутрішніх зв'язків права, його природу можливо лише в системі правових знань. Тому категорії конституційного права і суміжних з ним (як галузі публічного права - Т.П.) адміністративного та фінансового права не можуть розглядатися без врахування їх взаємозв'язків. «Лише система категорій логічно конкретно виражає сутність нрава» [5, с. 94], - резонно зауважує А. Васильєв.

Відповідно, спираючись на теорію та методологію права, на знання, що здобуті всіма іншими науками, на власний теоретичний досвід, теорія конституційного права може і новинна дати обґрунтування такої системи правових категорій, котра, відображаючи видиме і невидиме у правовій дійсності, дозволила б нам логічно правильно та історично вірно розкрити сутність конституційного права як основоположної галузі права, уявити процес його виникнення і етани розвитку, його сучасний стан та історичну долю, а також пояснити співвідношення останнього із фінансовим та адміністративним правом.

Відомо, що не лише кожна галузь законодавства, але і кожна галузь права (в тому числі і конституційне право) має свій понятійний та термінологічний апарати, які визначають обличчя цієї галузі права, її самобутність та самостійність. Але це зовсім не дає нам підстав розглядати понятійні апарати конституційного права та суміжних з ним галузей (фінансового та адміністративного права) як самостійні утворення та протиставляти їх. Навпаки, ці термінологічні апарати потрібно аналізувати як взаємопов'язані і взаємодіючі складові усього правового термінологічного апарату. Доказом цього є твердження багатьох науковців про спільну, початкову природу цих галузей знань, а саме те, що і конституційне право, і адміністративне, і фінансове належали до «державного» нрава [6, с. 34, 41]. Проте сьогодні можна стверджувати, що «вже пройшов той час, коли різні галузі державних наук вважались досить незалежними одна від одної, так, що кожна з них могла існувати сама по собі, не заторкуючи інших. В даний час державні науки тісно пов'язані між собою; кожна із них слугує необхідним додатком іншій» [7].

У першу чергу, на нашу думку, слід пояснити співвідношення цих галузей права на рівні предмета та метода правового регулювання, адже саме предмет та метод правового регулювання характеризує ту чи іншу галузь права з огляду на її функції і тенденції розвитку її норм.

Конституційне право України за своєю сутністю є провідною галуззю національного права, яка відповідним чином впливає на зміст і розвиток інших галузей публічного і приватного права України. Характер такого впливу зумовлений особливостями Конституції як Основного Закону держави [8, с. 3], - слушно мовить професор Ю. Шемшученко. Оскільки конституційне право належить до публічного права У системі публічного права конституційне право встановлює баланс (співвідношення) загальних та корпоративних (групових) інтересів [9, с. 143], йому властивий, як і іншим галузям публічного права, імперативний метод правового регулювання, якому притаманні такі ознаки як формування та виконання владовідносин, коли правові норми приймаються та реалізуються за принципом «команда - виконання»; суворе поєднання суб'єктів публічного права законами, при чому їх діяльність окреслюється правовими рамками; правовому регулюванню властиве позитивне зобов'язання [10, с. 46].

Водночас, ми вважаємо що ці методи мають деяку свою самостійність, що по-особливому акцентує увагу на загальних гносеологічних питаннях і використанні специфічних засобів пізнання свого предмету. Так, наприклад, досліджуючи співвідношення норм конституційного права та фінансового права з нормами адміністративного, ми бачимо, що вони тісно взаємодіють, оскільки конституційна діяльність та діяльність з формування, розподілу і використання фінансових ресурсів держави є за своїм характером управлінською. Норми адміністративного права визначають повноваження органів виконавчої влади на видання управлінських актів, у тому числі й органів спеціального управління фінансами держави, закріплюють структуру цих органів, організаційні форми їх діяльності, порядок призначення і збільшення посадових осіб. Спираючись на адміністративно-правові норми, норми фінансового права регулюють ті відносини, які безпосередньо пов'язані з виконанням цими органами функцій по збиранню, розподілу і використанню фінансових ресурсів держави, контролю за їх цільовим витрачанням [11, с. 51].

Взаємодію між конституційно-правовими, фінансово-правовими нормами і нормами адміністративного права можна спостерігати і при забезпеченні дотримання законності у цих сферах діяльності держави. Наприклад, норми адміністративного права сприяють ефективній реалізації фінансово-правових норм [12, с. 76].

Поряд з цим спостерігаються і деякі відмінності між означеними галузями. Зокрема, адміністративні правовідносини владно-майнового характеру виникають з виконавчо-розпорядчої діяльності державних органів, фінансові - тільки з фінансової діяльності держави, а конституційні - пов'язані виключно з конституцією тобто, насамперед за предметом їх правового регулювання. В адміністративному праві ці відносини можуть мати безпосередньо майновий характер (наприклад, перехід у власність держави безхазяйного майна), тоді як у конституційному праві - це відносини мають основоположний політико-правовий характер, у фінансовому праві вони завжди мають грошовий характер. Проте нерідко адміністративно-правове регулювання владно-майнових відносин вимагає застосування і норм фінансового права, які, однак, у даному випадку відзначаються підпорядкованим значенням та впливають в аналогічних випадках на регулювання лише окремих сторін цих відносин. А конституційне право загалом є основою і фінансових і адміністративних відносин.

Норми фінансового права застосовуються, наприклад, у випадках реалізації конфіскованого чи реквізованого майна, а також за умови наявності у адміністративного органу грошових коштів, що стягуються у вигляді штрафів. Перехід цих коштів у власність держави регулюється на основі загальних положень фінансового права [13, с. 173-174].

Протягом ХІХ століття розпорядження державними фінансами складало один з розділів адміністративного права. Але з часом державні фінанси набули великого значення,і регулювання їх охарактеризувалось деякими особливостями, які і визначили виділення цього розділу адміністративного права у самостійну галузь. Фінансове право виділилось з адміністративного права та являло собою самостійну галузь права уже в кінці ХІХ століття.

Адміністративно-правове регулювання стосується особливої сторони фінансової діяльності органів держави - організації та здійснення управління в галузі фінансів. Адміністративно-правові норми встановлюють організацію фінансового апарату управління, компетенцію його органів у галузі бюджету. І це також цілком закономірно, оскільки бюджетне право як частина фінансового права у переважаючій частині своїх норм виділилось з адміністративного, зберігши з ним органічний зв'язок. Стосовно питання про співвідношення адміністративного та бюджетного права, слід підкреслити, що на останнє як відокремлену частину адміністративного права повністю поширюються його загальні начала.

До числа вчених, які заперечували існування фінансового права як самостійної галузі належать М. Агарков [14, c. 63], М. Шаргородський [15, с. 106-110] та інші. Наприклад, В. Тадевосян взагалі вбачає систему права, яка складається з трьох комплексних галузей: з державного, господарського та цивільного права; кожна з цих галузей об'єднує підгалузі, або види цієї галузі [16, с. 99108]. Фінансове право автор відносить до державного права, але робить зауваження, що «фінансове право може бути віднесено і до господарського права, так як в ньому все більше місця займає функція державно-організаторська, замість стягнення податків та інших функцій державного управління» [17, с. 105]. Але найчастіше автори відмічають обумовленість фінансового права нормами і принципами конституційного та адміністративного права.

Продовжуючи дослідження проблеми співвідношення конституційного права і із суміжними галузями, не можна залишити поза увагою питання взаємодії конституційного права із провідною підгалуззю фінансового права - бюджетним правом, адже ця взаємодія є найважливішою. Регулюючи суспільні відносини, конституційно-правові норми покликані інтегрувати у фундаментальні інститути суспільства та держави [18, с. 112]. Окрім того, конституційне законодавство в цілому (зокрема, норми, які закріплюють основи політичної та економічної системи, адміністративно-територіальний устрій, розмежування компетенції між державними органами) має основоположне значення для фінансово-правових норм, визначає загальну перспективу та завдання фінансово-правового регулювання, в ньому міститься і велика кількість спеціальних положень з питань бюджетної діяльності. Зокрема, ст. 58 Конституції України містить припис, який встановлює виняткові повноваження Верховної Ради України затверджувати Державний бюджет, вносити до нього зміни, контролювати його виконання, приймати рішення щодо звіту про його виконання [19]. Ця норма конкретизується у нормах конституційного права, фінансово-правові норми містять деталізовані правила, що стосуються діяльності різних державних органів у галузі фінансів [20, с. 76].

Очевидно, що за своєю природою фінансове право відноситься до ряду дисциплін державознавчих (конституційно-управлінських). Регулюючи та направляючи грошові кошти, фінансове право сприяє розвитку тих або інших галузей господарства або, навпаки, скорочує, і навіть може повністю «згорнути» окремі галузі діяльності. Образно кажучи, фінанси - це кровоносна система держави. В основі фінансового права лежать норми Конституції. У статтях Конституції закріплені основи фінансової діяльності держави Конституційні положення являються основою поточного фінансового законодавства. І саме норми фінансового права регулюють процеси мобілізації, перерозподілу та використання фондів грошових коштів у державі.

Конституційні норми, які встановлюють компетенцію органів представницької та виконавчої влади у галузі бюджету, податків, державного кредиту, страхування, грошово-кредитної системи, закріплюють загальні принципи і положення, які відносяться до фінансової діяльності держави. У фінансовому праві вони являються вихідним пунктом для конкретизації та розвитку відносин, які виникають в процесі фінансової діяльності. Так, питання, які стосуються бюджету та податків, кредиту, грошового обігу, які закріплені у відповідних статтях Конституції, конкретизуються і розвиваються у діючому фінансовому законодавстві. Таким чином, фінансово-правові норми якоюсь мірою виражають загальність конституційних принципів державного та суспільного устрою, а фінансова діяльність держави без сумніву виступає діяльністю управлінською, у якій норми, які регламентують цю діяльність, являючись нормами фінансового права, відносяться до державознавчих галузей права, які забезпечують реальне здійснення публічної державної влади держави.

З приводу зв'язку бюджетного права (як провідної підгалузі фінансового прав Норми бюджетного права яскраво відображені в Конституції України, що свідчить про безпосередній взаємозв'язок фінансового права та конституційного саме через бюджетне право.) та конституційного права, існує багато суперечливих позицій з цього приводу. Ще у 18 столітті французький дослідник П. Годме писав, що фінансове право, відокремившись в окрему галузь з конституційного права, «вилучило з конституційного права частину - «бюджетне право» [21, с. 39], вказуючи, що раніше воно було частиною державного права. Дійсно, бюджетне законодавство торкається найбільш «високих сфер» державного життя, не тільки визначаючи взаємовідносини в галузі бюджету між суб'єктами бюджетного права, а й охороняє своїм регулюючим впливом всі державні органи, підприємства, організації та установи. Звичайно, норми державного права дають необхідну базу для всіх галузей права, тобто входять якоюсь мірою у кожну з них, і фінансове право (а як його інститут і бюджетне) - не виключення. Але це входження норм державного права зовсім не порушує однорідності тієї або іншої галузі права. Більше того, конституційні норми - елемент, який поєднує будь-яку галузь у тому числі й фінансове (бюджетне право) із загальною системою права.

У Конституції України відображені всі сторони багатогранної діяльності держави. Однією з таких сторін являється організація та керівництво бюджетною системою. Значення бюджету визначається не тільки величиною концентрованих у ньому грошових коштів. Він являється провідником фінансової політики держави, слугує для вирішення задач, які постають перед державою. Все це і обумовлює закріплення основ бюджетного права в Конституції. Норми Конституції, які закріплюють суспільно-економічний устрій, знаходять безпосереднє відображення та конкретизацію у сфері бюджетно-правового регулювання Загальні принципи державного права конкретизуються у нормах фінансового права, а особливості фінансово-правових норм якоюсь мірою виражають загальність конституційних принципів. З яких би позицій не підходити до предмету державного або конституційного права, норми щодо бюджету включаються до нього. Але хіба вони не входять одночасно і в бюджетне, а значить, і в фінансове право? І це цілком закономірно в силу провідної ролі державного права у загальній системі нрава.

Отже, фінансове право входить до групи публічних галузей права і безпосередньо взаємодіє з конституційним та адміністративним правом. Зокрема, на думку Ф. Мірбаха, фінансове право включає в себе: «а) норми, що відносяться до конституційного права (курсив наш - Т.П.), і б) норми, що відносяться до адміністративного права ... Переважно під фінансовим правом розуміються тільки ті норми, котрі належать до адміністративного права, тоді як ті, що відносяться до конституційного права, знаходять своє місце в державному праві» [22, с. 106]. Але це не означає, на нашу думку, що фінансове право є частиною цих галузей, воно просто тісно з ними співвідноситься та взаємодіє.

Отже, конституційне, фінансове (а отже і бюджетне), і адміністративне право та їх термінологічні апарати зазнають взаємного впливу та розвиваються взаємопов'язано, проте, на нашу думку, вони є відокремленими та самостійними галузями права, а їх співвідношення та взаємодія лише сприяє з'ясуванню юридичної природи норм конституційного, фінансового та адміністративного права і виділенню їх в окремий вид правових норм.

Список використаних джерел

1. Алексеев С. С. Право и правовая система / С. С. Алексеев // Правоведение. - 1980. - № 1. - С. 27-34.

2. Разуваев Н. В. Правовая система и критерии отраслевой дифференциации права / Н. В. Разуваев // Известия ВУЗов: Правоведение : Научно-теоретический журнал . - 05/2002 . - № 3 . - С.31-55.

3. Пєтков С. В. Народовладдя: від права радянського до права громадянського / С. В. Пєтков . - К.: Видавничий дім «Скіф», 2014. - 56 с.

4. Теория государства и права. Учебник / Л. И. Спиридонов - М.: Проспект, 1996. - 304 с.

5. Васильев А. М. Правовые категории. Методологические аспекты разработки системы категорий теории права / А. М. Васильев . - М. : Юрид. лит., 1976 . - 264 с.

6. Лебедев В. А. Финансовое право: Учебник / В. А. Лебедев. - М.: „Статут” (в серии „Золотые страницы финансового права России”), 2000. - 460 с.

7. Лебедев В. А. - Вказана праця.

8. Теорія і практика конституціоналізації галузевого законодавства України: монографія [наук. ред. Ю. С. Шемшученко, відп. ред. Н. М. Пархоменко]. - К.: Вид-во «Юридична думка», 2013. - 308 с.

9. Мала енциклопедія конституційного права / За заг. ред. проф. Ю. Л. Бошиць- кого; Київський університет права НАН України. - К.: Кондор-Видавництво, 2012. - 462 с.

10. Тихомиров Ю. А. Публичное право:Учебник / Ю. А. Тихомиров - М.: Издательство БЕК, 1995. - 496с.

11. Фінансове право: Підручник / (Алісов Є. О., Воронова Л. К., Кадькаленко С. Т. та ін.); Керівник авт. колективу і відп. ред. Л. К. Воронова. -X.: Фірма «Консум», 1998. - 496с.

12. Босий О. Д. Юридична природа фінансово-правової норми / О. Д. Босий // Науковий вісник ЧНУ. Випуск 125. - 2001. - С. 73-77.

13. Пацурківський П. С. Проблеми теорії фінансового права / П. С. Пацур- ківський. - Чернівці: ЧДУ, 1998. - 276 с.

14. Агарков М. М. Предмет и система советского гражданского права / М. М. Агарков // Советское государство и право. - 1940. - № 8-9. - С. 52-72.

15. Шаргородский М. Д. О системе советского нрава / М. Д. Шарго-родский, О. С. Иоффе// Советское государство и право. - 1957. - № 6. - С. 101-110.

16. Тадевосян В. С. Некоторые вопросы системы советского права / В. С. Та- девосян // Советское государство и право. - 1956. - № 8. - С. 99-108.

17. Тадевосян В. С. - Вказана праця.

18. Коток В. Ф. Содержание конституционного права / В. Ф. Коток // Советское государственное право. - 1971. - № 2. - С. 109-112.

19. Конституція України від 28 червня 1996 року № 254к/96-ВР // [Електронний ресурс]: Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/ 1а'^зДЬо'^/254к/96-вр

20. Босий О. Д. - Вказана праця.

21. Годме П. М. Финансовое право. Перевод и вступительная статья доктора юридических наук, проф. Халфиной Р. О. - Москва: Прогресс, 1978. - 428 с.

22. F. Mirbach, Grundriss des Finanzrecht, 1906.

Размещено на Allbest.ru