Проблеми класифікації договорів охорони

Размещено на http://www.allbest.ru/

Проблеми класифікації договорів охорони

Д.В. Козир

Постановка проблеми. Вдало проведена класифікація будь-яких договорів дозволяє не лише з'ясувати особливість правової природи того чи іншого договору, а і сформулювати низку загальних положень щодо всіх договорів тієї чи іншої групи, виокремити особливості правового регулювання, що значно спрощує їх застосування на практиці та дослідження у цивілістичній доктрині. Значення будь-якої класифікації полягає в тому, щоб те чи інше поняття, яке вивчається на підставі об'єктивних критеріїв, віднести до певної групи. Обґрунтована класифікація дозволяє з'ясувати особливості підстав виникнення та виконання договірних зобов'язань за договором з врахуванням об'єкту договору, предмету охорони, суб'єктного складу та мети заради якої укладається договір.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Критерії класифікації цивільно-правових договорів досліджувалися такими відомими вітчизняними та зарубіжними вченими як: Т.В. Боднар, В.М. Гордон, О.С. Іоффе, О.О. Кра-савчиков, Р.А. Майданик. Дослідженню поняття, правової природи та змісту договору охорони були присвячені низка наукових праць як вітчизняних (С.П. Довбій, Ю.О. Заіка, Ю.І. Кириченко, Ю.П. Космін, О.О. Пунда), так і зарубіжних вчених (В.М. Васін, А.М. Ліньов, О.В. Мільков та ін.), проте з природних причин, оскільки безпосередньо цей договір у Цивільному кодексі був легалізований лише під час останньої кодифікації цивільного права, питанню класифікації договорів саме на надання охоронних послуг, у цивілістичній доктрині спеціальна увага не приділялася, що зумовлює певні труднощі як при його теоретичному аналізі, так і при правозастосуванні.

Мета статті. З'ясувати критерії класифікації договорів охорони, які дозволять найоптимальніше сформувати зміст договору на надання охоронних послуг та забезпечити права та інтереси сторін, у першу чергу споживача. зобов'язальний правовідносини цивільний договір

Основні результати дослідження. Різноманітність зобов'язальних правовідносин, які виникають у цивільному обороті, зумовлює і потребу їх систематизації. В основу класифікації цивільно-правових зобов'язань покладають різні критерії.

З прийняттям Цивільного кодексу України договір охорони отримав законодавчу регламентацію і визначений як один із спеціальних видів

зберігання. Значною віхою у розвитку законодавства про надання охоронних послуг став Закон України «Про охоронну діяльність», який визначає організаційно-правові принципи здійснення господарської діяльності у сфері надання послуг з охорони власності і громадян [1].

У ст. 978 ЦК України дається лише загальне визначення договору охорони та по суті змодельовані два основні його види:

1) договір на охорону фізичної особи та 2) договір на охорону майна.

Тобто в основі легального розмежування договорів охорони покладена класифікація речей: охорона фізичної особи та охорона інших речей (охорона майна).

З метою індивідуалізації цивільно-правових відносин доктрина цивільного права традиційно окреслює їх елементи: суб'єкти, об'єкти та зміст (суб'єктивне цивільне право та суб'єктивні цивільні обов'язки). Носії цивільних прав та обов'язків виступають як суб'єкти цивільних правовідносин.

Ринкова організація господарства потребує чіткої уяви про визначення правового становища юридичних осіб [15, с. 345].

За суб'єктним складом договори охорони можна поділити на:

- договори охорони за участю державних охоронних суб'єктів (юридичних осіб публічного права);

- договори охорони за участю недержавних (приватних) охоронних суб'єктів.

Виконавцями договору охорони за участю державних суб'єктів охорони виступає досить широке коло суб'єктів, правовий статус яких і визначає особ-ливість договірних відносин щодо надання послуг по охороні: органи внутріш-ніх справ України, які являють собою специфічний суб'єкт договірних охорон-них послуг.

Щодо безпосередніх функціональних структур органів внутрішніх справ, які надають охоронні послуги, то до них відносяться: Державна служба охорони при МВС України; внутрішні війська; інші органи і підрозділи мініс-терства внутрішніх справ, до яких належать територіальні, транспортні, галу-зеві органи та підрозділи внутрішніх справ.

Серед підрозділів ОВС України, які надають охоронні послуги, необхідно виокремити:

- відомча воєнізована охорона окремих міністерств (воєнізована охорона Міністерства інфраструктури України, Міністерства палива та енергетики України) ;

- служба авіаційної безпеки;

- служба морської безпеки;

- військові частини Збройних сил України;

- митні органи.

Наведені суб'єкти, як юридичні особи публічного права, здійснюють свою діяльність у першу чергу відповідно до затверджених в установленому порядку повноважень і компетенції.

Виконавцями договору охорони за участю недержавних структур (юри-дичних осіб приватного права) можна віднести:

- приватні охоронні структуру: спеціалізовані охоронні організації, що є суб'єктом підприємницької діяльності і які отримали ліцензію на здійснення охоронної діяльності або фізична особа (громадянин, який є суб'єктом підприємницької діяльності і отримав відповідну ліцензію);

- приватні охоронні організації воєнізованого характеру. На сьогодні такі суб'єкти на ринку надання охоронних послуг в Україні ще відсутні, проте їх поява не виключена, наприклад для надання послуг у спеціальних сферах, наприклад, для безпеки судноплавства.

Щодо замовників охоронних послуг, то ними можуть виступати: фізичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, юридичні особи публічного права, наприклад, територіальні громади.

Класифікація договорів охорони за суб'єктним складом дозволяє з'ясувати нормативно-правову базу, яка регламентує укладання та виконання договору охорони. За своєю структурою нормативні акти можна поділити на загально-правові, які повинні застосовуватися незалежно від того, який суб'єкт надає охоронні послуги і кому, та спеціальні і корпоративні, які регламентують особливість надання охоронних послуг державними охоронними структурами і підприємницькими структурами, які у встанов-леному порядку отримали ліцензії.

Як зазначається в літературі перелік об'єктів цивільних прав можна поділити умовно на дві групи - нематеріальні і матеріальні, хоча цей поділ є відносним і загалом не відображає динаміки цивільних правовідносин. Не завжди можна також з точністю визначити, до якої саме групи об'єктів цивіль-них прав належить у тій чи іншій життєвій ситуації той чи іншій об'єкт [14, с. 250]

За об'єктом охорони можна виділити охорону:

- життя, здоров'я, честі, гідності фізичних осіб;

- майна та його різновиди (житлові та нежилі приміщення, транспортні засоби, вантаж, готівка та ін.);

- громадську безпеку та громадський порядок.

Водночас, з позицій сучасної доктрини важко однозначно визначити правову природу такого об'єкту цивільно-правової охорони - як «громадська безпека» і «громадський порядок».

Досить таки своєрідними договорами охорони є договори на охорону життя, здоров'я, честі і гідності та інших абсолютних прав. Абсолютні права - це вид прав, які охороняються від усіх інших цивільно-правових суб'єктів: усі повинні утримуватись (виявляти пасивність) від порушення абсолютного права певного суб'єкта [ 7, с. 36].

Договір охорони абсолютних немайнових прав (життя, здоров'я ін.) стає додатковою гарантією належного дотримання суб'єктивних цивільних обов'язків. Незважаючи на відсутність спеціальної правової регламентації, такий договір буде підпорядкований загальним засадам, на яких здійснюється регулювання договорів охорони, проте особливість об'єкту, який охороняється, зумовлює певну специфіку надання охоронних послуг, а за відсутності спеціального правового регулювання до відносин щодо охорони таких благ - можливе застосування законодавства за аналогією.

Конструкція договору охорони фізичної особи і його спеціальні ознаки, не дозволяють розглядати такий договір як різновид договору зберігання.

З точки зору визначеності предмета виконання зобов'язання традиційно виділяють зобов'язання з конкретним предметом виконання, альтернативні і факультативні зобов'язання. Зобов'язання з конкретним предметом виконання мають місце тоді, коли предметом зобов'язання є цілком конкретна поведінка учасників [ 9, с. 249 ].

Що ж становить предмет зобов'язання у договорах, за якими охороняються абсолютні права? У договорах на охорону життя, здоров'я своєрідний предмет виконання - недопущення будь-яких посягань на такі абсолютні права людини - як життя, здоров'я, честь, гідність тощо. Такий предмет зобов'язання не можна вважати ні конкретним, ні альтернативним, ні факультативним.

За господарською метою договори охорони відносяться до договорів на надання послуг, які у більшості своїй є публічними. Як зазначає В.В. Луць, важливою гарантією прав споживача є положення про те, що підприємець не може відмовитись від укладання публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг). У разі необґрунтованої відмови підприємця від укладення публічного договору він має відшкодувати збитки, завдані споживачеві такою відмовою [10, с. 57].

Проте особливість укладання договору охорони, якому передує, як правило, обстеження об'єкту, складання акту обстеження, -- це обов'язок замовника усунути недоліки, зазначені в акті обстеження, що є умовою укладання договору, викликають певний сумнів у наявності підстав для віднесення договору охорони до договорів публічних.

3а характером індивідуалізації (визначеності) об'єкта охорони розрізняють:

- конкретизований об'єкт: визначена особа чи визначене майно (цьому випадку обов'язки охорони полягають у забезпечені збереженності відповідного майна чи, відповідно, особистої недоторканності фізичної особи);

- загальний об'єкт: безпека покупців, туристів, мешканців готелів, паса-жирів, футбольних вболівальників, інших осіб під час проведення тих чи інших масових заходів та ін.

За значимістю, виду та концентрації матеріальних, історичних, культурних та інших цінностей, що зберігаються на об'єктах та в приміщеннях, що охороняються, об'єкти традиційно поділяються на три категорії:

- об'єкти категорії «А»: а) об'єкти життєзабезпечення населених пунк-тів; б) фабрики та центральні сховища грошових знаків та цінних паперів; в) об'єкти Державного комітету по телебаченню та радіомовленню; г) сховища державних архівів; д) приміщення, де зберігаються: зброя, боєприпаси, наркотичні та психотропні речовини, отрути, дорогоцінні метали та каміння, ювелірні вироби з них; історичні та культурні цінності державного значення;

вибухові та радіоактивні речовини і матеріали; бази та склади зі зберіганням цінностей на суму понад 100 тис. мінімальних зарплат та ін.;

- об'єкти категорії «Б»: підприємства, магазини, бази, сховища, де збері-гаються: а) комп'ютерна техніка; б) малогабаритна та дефіцитна оргтехніка; в) відео- та аудіотехніка, що користується попитом; г) кіно- та фототехніка; ґ) хутра натуральні та штучні вироби з них; д) шкіра натуральна та вироби з неї; е) автомобілі та запасні частини та ін.

- об'єкти категорії «В»: особисте майно громадян (квартири, садиби громадян, гаражі, дачі, автомобільні стоянки та ін.).

За характером правового регулювання договори охорони можна поділити на договори, які:

- регулюються загальними нормами зобов'язального права, гл.66 ЦК «Зберігання», в т.ч. ст.978 ЦК «Договір охорони» та Законом України «Про охоронну діяльність»;

- спеціальними актами законодавства МВС України, положення якого не суперечать ЦК та законодавству в цілому, проте ретельно регламентують діяльність структурних підрозділів органів внутрішніх справ, які надають охоронні послуги;

- локальними правовими актами суб'єктів підприємницької діяльності.

Під локальними правовими актами зазвичай розуміють юридичні дії,

вчинені уповноваженими органами юридичних осіб відповідно до законодавства, які регламентують відносини, що виникають і діють у межах даної юридичної особи, закріплюють індивідуально-правовий статус та обов'язкові для виконання працівниками й учасниками цієї організації [11, с. 333]. Шляхом прийняття локальних правових актів уточнюються та конкретизуються законодавчі норми.

Законодавче регулювання цивільних правовідносин не може сковувати особистої ініціативи їх учасників, якщо вона не суперечить суспільним інтересам [13, с. 63]. Саме через умови договору відносини сторін індивідуалізуються, права й обов'язки набувають більшого ступеня деталізації, що дає змогу якнайповніше задовольнити потреби сторін [8, с. 407]. Таким чином, оскільки законодавство не обмежує коло можливих договорів вичерпним переліком, то в межах однієї групи договорів, також може існувати будь-яка кількість з відповідним правовим регулюванням, встановленим самими сторонами.

Відповідно різного роду акти підприємницьких структур, зміст і положення відносно умов надання охоронних послуг, знаходять своє закріплення в умовах договорів на надання охоронних послуг, які вони укладають з клієнтами.

Цивільно-правова відповідальність може настати лише за нормативних підстав. Такі норми, як зазначає Т.В. Боднар, можуть міститься як в актах цивільного законодавства, так і в укладеному сторонами договорі [1, с. 113].

Свобода сторін договору простягається до тих меж, поки договір не порушує прав інших осіб [4, с. 161]. Тобто, обрання виду договору охорони, формування його змісту не повинно порушувати прав та інтереси інших суб'єктів цивільних правовідносин та публічного порядку в цілому.

У підприємницьких відносинах певне поширення має договір приєднання, тобто, договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати нові умови договору. Можливість і допустимість зміни чи розірвання договору за вимогою сторони, яка приєдналася, залежить від того, хто заявляє таку вимогу: підприємець чи будь- яка інша особа ( ст.634 ЦК).

Коли вимогу про зміну договору приєднання заявляє особа (не підприємець), то вона має довести, що завдяки укладенню договору вона позбавляється прав, які звичайно мала, або якщо договір виключає чи обмежує відповідальність іншої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналась [12, с. 194-195]. Проте, як, справедливо зазначають Ю.О. Заіка і І.С. Тімуш, здебільшого споживач, який зацікавлений в отриманні певної послуги, в силу монопольного становища контрагента не має можливості відмовитися від укладання такого договору [6, с. 460-461]. Договір приєднання є своєрідним обов'язковим договором для споживача, оскільки, наприклад, коли послуги надає Державна служба охорони відносно охорони об'єктів, жилих приміщень тощо, умови таких договорів затверджуються в установленому порядку і зміні не підлягають. Замовник або погоджується на такі умови, або не укладає договір.

За періодами надання охоронних послуг можна виокремити договори охорони, коли:

- послуги надаються безперервно протягом всього строку дії договору;

- послуги надаються епізодично - в нічний час, під час інкасації та ін. [5, с. 260-261].

За характером сил та засобів, що використовує виконавець, послуги за договором охорони, розрізняють:

- озброєну охорону;

- пультову охорону;

- охорону із застосуванням спеціальних засобів;

- сторожову охорону.

Кожний із видів охорони має свої особливості. Так ст.17 Закон «Про охоронну діяльність» дозволяє використання службових собак винятково для виявлення:

1) проникнень (спроб проникнень) на об'єкти, що охороняються;

2) осіб, які незаконно перебувають на об'єктах, що охороняються.

Забороняється використання службових собак в охоронній діяльності

без наявності провідника собаки в громадських і загальнодоступних місцях.

На закритих територіях, де відсутні люди, дозволяється тримати собак без прив'язі, якщо на видних місцях розміщені чіткі та розбірливі попереджувальні написи про охорону об'єкта за допомогою службових собак.

Висновки. Класифікація договорів охорони, яка проводиться на засадах загальної класифікації цивільно-правових договорів, дозволяє визначити конкретні ознаки договору охорони, який повинен бути укладено, його вид, особливість суб'єктного складу, виду охорони, з метою обрання най- оптимальніших засобів захисту об'єкту, який підлягає охороні.

Належно проведена класифікація договорів охорони і визначення місця конкретного договору в цій класифікації дозволяє визначити правову природу конкретного договору (публічний договір, договір приєднання, договір на користь третьої особи та ін.), найбільш оптимально сформувати зміст договору з врахуванням суб'єктного складу, об'єкту, який охороняється, характеру охоронних послуг, які надаються, способу охорони та строку, протягом якого надаються охоронні послуги, та встановити межі відповідальності сторін за невиконання і неналежне виконання договірних зобов'язань.

Договір охорони фізичної особи за своєю природою є самостійним договором, який не можна вважати різновидом договору зберігання, та який повинен зайняти своє місце в системі договорів охорони, оскільки його природа не передбачає передачу об'єкту, який охороняється, у володіння охоронця.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Про охоронну діяльність: Закон України від 22 березня 2012 р. // Відомості Верховної Ради України. -- 2012. -- № 23. -- Ст. 225.

2. Боднар Т.В. Договірні зобов'язання в цивільному праві (Загальні положен-ня): Навчальний посібник / Т.В. Боднар. - К. : Юстиніан, 2007. - 280 с.

3. Боднар Т.В. Умови відповідальності за порушення договірних зобов'язань // Відповідальність у приватному праві: Монографія / І. Безклубий, Н. Кузнєцова, Р. Майданик та ін. / За заг. ред. І. Безклубого. - К. : Грамота, 2014. -- С. 113-116.

4. Діковська І.А. Принципи правового регулювання міжнародних приватних договірних зобов'язань: Монографія / І.А. Діковська. - К. : Юрінком Інтер, 2014. - 464 с.

5. Заіка Ю.О. Договір охорони // Цивільне право. Договірні та недоговірні зобов'язання: Підручник / С.С. Бичкова, І.А. Бірюков, В.І. Бобрик та ін. / За заг. ред. С.С.Бичкової. - 3-тє вид. доп. і змін. - К. : Алерта, 2014. - С. 257-274.

6. Заіка Ю.О., Тімуш І.С. Класифікація договорів // Цивільне право України. Загальна частина. Загальні положення. Особисті немайнові права фізичної особи. Право власності та інші речові права. Спадкове право. Право інтелектуальної влас-ності. Загальні положення про зобов'язання і договори: Підручник. - К. : Алерта, 2014. -- С. 460- 461.

7. Кохановська О.В. Втілення та реалізація ідей розробників ЦК України щодо нормативного закріплення поняття та видів об'єктів цивільних права // Актуальні проблеми приватного права України: Збірник статей до ювілею д. ю. н., проф. Н.С. Кузнєцової / [відп. ред. Р.А. Майданик та О.В. Кохановська]. - К. : ПрАТ «Юридична практика», 2014. -- С. 24-271.

8. Кузнєцова Н.С. Договір у механізмі регулювання цивільно-правових відно-син // Кузнєцова Н.С. Вибрані праці. - К. : ПрАТ «Юридична практика», 2014. -- С. 397-408.

9. Луць В.В. Контракти у підприємницькій діяльності: Навчальний посіб-ник. - 2-е вид., перероб. і допов. / В.В. Луць. - К. : Юрінком Інтер, 2008. - 576 с.

10. Луць В.В. Строки і терміни у цивільному праві: Монографія / В.В. Луць - К. : Юрінком Інтер, 2013. -- 320 с.

11. Майданик Р. А. Цивільне право: Загальна частина. /Т.1: Вступ у цивільне право: Підручник / Р.А. Майданик. - К. : Алерта, 2012. - 472 с.

12. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: У 2- т. - 5-е вид., перероб. і доп. / За ред. О.В. Дзери (кер. авт. кол.), Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця. - К. : Юрінком Інтер, 2013. - T.II. - 1120 с.

13. Ромовська З.В. Українське цивільне право. Загальна частина. Академічний курс: Підручник. - 3-тє вид., допов./ З.В. Ромовська. - К. : «ВД «Дакор», 2013. - 672 с.

14. Стефанчук Р.О. Захист честі, гідності та ділової репутації в цивільному праві: Монографія / Р.О.Стефанчук. - К. : Наук. світ., 2001. - 306 с.

15. Шевченко Я.В. Роль і значення суб'єктів цивільного права в суспільстві // Вибрані праці (1964-2012) / Я.В. Шевченко Я.М. - Кам'янець-Подільський : ТОВ «Друкарня «Рута». -- С. 342-357.

Размещено на Allbest.ru