Правове регулювання соціальної політики

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ

LEGAL REGULATION OF SOOAL POLICY

Пирога І.С.,

кандидат юридичних наук, докторант кафедри конституційного права та порівняльного правознавства

ДВНЗ «Ужгородський національний університет»

У роботі аналізуються соціальні стандарти в Україні. Обґрунтовано спосіб оцінки ефективності соціальної політики за часткою фонду оплати праці у ВВП і пропорціями розподілу в суспільстві. Запропоновано визначити на рівні закону розмір фонду оплати праці, що становить 30-40% доданої вартості, і забезпечити відношення мінімальної й середньої зарплати не більше ніж 1:3, а мінімальної й максимальної - не більше ніж 1:10.

Ключові слова: соціальні стандарти, прожитковий мінімум, мінімальна зарплата, додана вартість, фонд оплати праці.

соціальний політика оплата праця

В работе анализируются социальные стандарты в Украине. Обоснован способ оценки эффективности социальной политики по доле фонда оплаты труда в ВВП и пропорциям распределения в обществе. Предложено определить на уровне закона размер фонда оплаты труда, который составляет 30-40% добавленной стоимости, и обеспечить отношение минимальной и средней зарплаты не более чем 1:3, а минимальной и максимальной - не более чем 1:10.

Ключевые слова: социальные стандарты, прожиточный минимум, минимальная зарплата, добавленная стоимость, фонд оплаты труда.

The paper analyzes social standards in Ukraine. The method of evaluating the effectiveness of social policy by the share of the wage fund in GDP and the proportions of distribution in society is substantiated. It is proposed to determine at the level of the law the size of the wage fund, which amounts to 30-40% of the value added, and to ensure that the minimum and average wage ratios are not more than 1:3 and the minimum and maximum not more than 1:10.

Key words: social standards, living wage, minimum wage, added value, wage fund.

Постановка проблеми. Серед факторів, що стримують зростання в Україні, Світовий банк називає надзвичайне погіршення балансу домашніх господарств URL: https://www.5.ua/ekonomika/svitovyi-bank-polipshyv-prohnoz- zrostannia-vvp-ukrainy-v-2018-rotsi-do-35-147241.html.. Згідно з європейськими стандартами, за межею бідності в Україні проживає близько 80% населення. Надзвичайно низький рівень доходів і низька купівельна спроможність населення є результатом незадовільної соціальної політики держави, яка базується на ігноруванні міжнародних соціальних стандартів, що схвалені Верховною Радою України й формально набули сили закону. Стаття 1 Конвенції Міжнародної організації праці № 117 «Про основні цілі та норми соціальної політики» [1] визначає цілі державної політики: «1. Вся політика повинна передусім спрямовуватися на досягнення добробуту й розвитку населення, а також на заохочення його прагнення до соціального прогресу».

Основними завданнями соціальної політики держави є створення умов для реалізації соціальних, культурних і економічних прав людини, сприяння самостійності й відповідальності кожної особи за свої дії, надання соціальної допомоги тим громадянам, які з незалежних від них обставин не можуть забезпечити достатній рівень життя для себе й своєї сім'ї.

Ефективність і результативність державної соціальної політики слід оцінювати за індексом людського розвитку (далі - ІЛР) країни. ІЛР включає14 стандартів соціальних норм, які гарантують гідний рівень життєдіяльності суспільства. нині співробітники ООН визначають і використовують ці норми для аналізу й прогнозування соціально-політичної ситуації в державі. Три з цих норм визначають соціальні стандарти щодо розподілу доходів у суспільстві:

рівень доходів граничних децильних груп населення не перевищує 10:1;

відношення мінімальної та середньої зарплати не перевищує 1:3;

мінімальний рівень погодинної заробітної плати - не менше 3 дол. США за паритетом купівельної спроможності (далі - ПКС).

Метою статті є дослідження структури ВВП, визначення основних шляхів збільшення частки оплати праці у ВВП, аналіз законодавства, що регулює сфери виробництва й розподілу, виявлення й усунення його недоліків для забезпечення мінімальних соціальних стандартів.

Виклад основного матеріалу. Аналізуючи ефективність економічних законів, ми не знаходимо базових принципів, які регулюють відносини у сфері виробництва. Для оцінки ефективності ринкової економіки в Україні за інерцією користуються показниками планової економіки: собівартість, рентабельність, продуктивність праці. Жоден із названих показників у ринковій економіці не повинен регулюватися на законодавчому рівні. Це внутрішня справа кожної компанії. зовнішнім індикатором є біржова оцінка компанії.

Ефективність державної соціальної політики загалом оцінюється часткою фонду оплати праці у ВВП країни. Ця частка може бути оцінена досить просто. Відповідно до звіту про виконання бюджету України у 2016 році ВВП країни (без урахування тіньової економіки) становив 2383,182 млрд грн URL: http://ukurier.gov.ua/uk/articles/mformaciya-mirnsterstva- finansiv-ukrayini-2702/.. У 2016 р. надходження єдиного соціального внеску (далі - ЄСВ) склали 111,707 млрд грн. Розмір внеску, визначений п. 5 ст. 8 Закону України [2], становить 22% бази нарахування. За цими даними можна визначити базу нарахування ЄсВ, яка становить 111,707/0,22=507,7591 млрд грн. База нарахування єдиного внеску, визначена ст. 7 цього Закону, включає всі види виплат, що нараховуються на кожну застраховану особу. Частка оплати праці у ВВП складає 507,7591/2383,18=0,2131 (21,31%). Для порівняння наведемо частку оплати праці у ВВП розвинених країн: у країнах Єврозони - 47,6% ВВП, зокрема в країнах Європи (15) - 49,3% ВВП. Найвища частка оплати праці у ВВП у Швейцарії (62,1%), Ісландії (58,5%), Великобританії (55,5%), Швеції (54,1%), Данії (52,9%), Франції (51,9%), у США вона становила 55,5%, а в Японії - 51,6% [3; 4].

В Україні система оплати праці настільки спотворена, що майже половину в доходах громадян становить соціальна допомога й інші трансферти. соціальна допомога фінансується з інших джерел, а не з фонду оплати праці. Тому вона включається в доходи громадян, але не може враховуватися під час визначення частки оплати праці у ВВП. так, частка заробітної плати у структурі доходів населення становить у країнах Європи 80%, в Україні - трохи більше 40%. У структурі доходів в Україні майже 40% складає соціальна допомога й інші трансферти. Якби на 40% зріс фонд оплати праці замість 40% соціальної допомоги й трансфертів, то зросли б відрахування ЄсВ і податку на доходи фізичних осіб. це дозволило б підвищити рівень пенсій і довести їх до вартості споживчого кошика.

Заробітна плата й соціальна допомога визначають інший економічний показник - частку доходів у ВВП, що витрачається на споживання. статистика в Україні оперує саме цим показником, видаючи його за частку оплати праці у ВВП, що зовсім неправильно. частка доходів на споживання у ВВП у 2010 р. становила 49,9%. Де ж решта? У розвинутих країнах, таких, як США і Японія, ця частка становить більше 75% [5].

Якщо збільшити частку оплати праці у ВВП України принаймні до 50% протягом року-двох, що майже в 2,5 рази більше, ніж та, що має місце сьогодні, то можна буде істотно підвищити мінімальні соціальні гарантії: підвищити прожитковий мінімум до рівня вартості споживчого кошика, установити мінімальну пенсію, що дорівнює прожитковому мінімуму, у 2,5 рази підвищити мінімальну заробітну плату, ліквідувати дефіцит Пенсійного фонду й державного бюджету.

Останні дослідження українських науковців свідчать, що ні в ЄС, ні в США немає прямо встановлених норм щодо рівня частки оплати праці у ВВП [3]. однак ці країни не є прибічниками вільного ринку загалом і ринку праці зокрема, а навпаки, сповідують кейнсіанський підхід «помірного контролювання ринку». В Україні ринкові механізми не працюють узагалі, тому будь-яке регулювання ринку відсутнє, як і регулювання рівня оплати праці. Ось приклад функціонування ринкових механізмів в Україні. Законом України № 909-19 від 24.12.2015 р. [6] установлено розмір страхового внеску 22% бази нарахування. У 2015 р. діяли диференційовані ставки єдиного внеску в межах від 36,76% (для першого класу професійного ризику виробництва) до 49,7% (для 67 класу професійного ризику виробництва). фактично це означає двократне зменшення розміру єдиного внеску. У результаті за 2016 р. сума єдиного внеску становила 111,707 млрд грн [7], за 2015 р. - 168,1597429 млрд грн. Надходження єдиного внеску у 2016 р. скоротилися на 56,453 млрд грн. З 01.01.2016 р. збільшено ставку податку на доходи фізичних осіб із 15 до 18% (крім пенсій) і збільшено базу оподаткування в результаті відміни стягнення ЄсВ із працівників (3,6%). Дотації Пенсійному Фонду у 2015 р. становили 63,05 млрд грн [8], у 2016 р. - 142,6 млрд грн. Відповідно роботодавці отримали 79,55 млрд грн додаткового прибутку. слід також урахувати видатки Пенсійного фонду: у 2015 р.- 267,35 млрд грн, а в 2016 р. - 255,9 млрд грн. ця різниця збільшує доходи роботодавців ще на 11,45 млрд грн. Загальний прибуток роботодавців зріс на 91 млрд грн виключно за рахунок змін, унесених у законодавство. На 91 млрд грн не створено жодного нового робочого місця, не підвищена легальна заробітна плата, тобто економічні показники діяльності підприємців (зростання доходів) ніяк не впливають на добробут працівників.

Наведені відомості свідчать про те, що зміст поняття «заробітна плата» та її функції в економіці традиційно трактуються неправильно. За інерцією заробітну плату відносять до затрат виробництва як основної складової частини собівартості продукції. Таке тлумачення, поєднане з планами зі зниження собівартості, визначає хибний шлях регулювання економіки держави. До того ж низький розмір оплати праці культивується державою як конкурентна перевага української економіки. Забезпечення конкурентоспроможності економіки України на основі низької вартості робочої сили все більше доводить свою невідповідність поточним і стратегічним завданням соціально-економічного розвитку та викликам глобалізації.

Низькі заробітні плати передбачають примітивне виробництво з низьким технологічним укладом. Перехід до економіки, заснованої на знаннях, вимагає відмови від моделі дешевої робочої сили й акцентування на поліпшенні якісних характеристик трудового потенціалу [9, с. 191-192]. Нова якість робочої сили передбачає й вищі затрати на оплату праці. Співвідношення якості робочої сили й розміру оплати праці є доволі дискусійним, оскільки йдеться про стратегічно важливий вибір - вибір макроекономічної політики. Для здійснення усвідомленого вибору належить уточнити зміст поняття «заробітна плата».

У Законі України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому вираженні, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Таке визначення заробітної плати означає, що держава повністю усувається від регулювання ринку праці, а отже, немає ніякої соціальної політики. Зміст поняття «заробітна плата» підлягає перегляду. У своїй монографії С.С. Пирога не відносить заробітну плату до затрат виробництва, а трактує її зміст як дохід на фактор виробництва, адже праця, так само, як і прибуток - це дохід на фактор виробництва - капітал [10]. Поєднання цих двох факторів у виробничому процесі дозволяє створити нову вартість - додану вартість. таке тлумачення поняття «заробітна плата» вказує на її зв'язок із доданою вартістю, яка відображає кінцеві результати виробництва. Це дозволяє визначити додану вартість як суму заробітної плати й прибутку підприємства. Відповідно пропорції розподілу доданої вартості повинні відображати вклад цих факторів виробництва в кінцевий результат. Розподіл доданої вартості повинен спиратися на певні соціальні стандарти, на які Україна добровільно погодилася, ратифікувавши відповідні протоколи Міжнародної організації праці (далі - МОП). Звичайно, способи імплементації соціальних норм можуть бути різні, однак кожний із них повинен забезпечити мінімальну заробітну плату, співвідношення між мінімальною й середньою заробітною платою та між мінімальною й максимальною.

Прийнято вважати, що співвідношення між фондом оплати праці й прибутком залежить від вартості основних фондів, ступеня автоматизації виробництва й т. п. Насправді такої залежності немає. Для основних фондів передбачене відрахування на відновлення - амортизаційні відрахування, які належать до затрат виробництва, так само, як і затрати на сировину, матеріали, комплектуючі тощо. основні фонди є авансовим капіталом, а терміни його відновлення регулюються нормами амортизаційних відрахувань, передбачених Податковим кодексом України. З іншого боку, ступінь автоматизації й механізації виробництва напряму пов'язаний із розміром авансованого основного капіталу й визначає продуктивність праці, доходи від експлуатації основного капіталу. співвідношення між вартістю авансованого основного капіталу й продуктивністю праці вирішується на кожному підприємстві окремо. Що краще: екскаватор чи 10 робітників із лопатами? Питання до власника основних фондів. Екскаватор, звичайно, дорожчий, але й продуктивність праці вища. У цьому разі вищий прибуток забезпечується зростанням обсягу робіт (продуктивністю праці), а не ціною одиниці.

Підвищення розміру оплати праці зазвичай зумовлюється прискореним ростом продуктивності праці [11]. це хибна думка. Продуктивність праці в основному залежить від продуктивності основних фондів, рівня застосовуваних технологій і наукоємності продукції. Понад 40% зайнятих у промисловості України працюють на виробництві низького технологічного рівня, близько 20% - середнього й тільки 2,5% - високого URL: https://dt.ua/macrolevel/yak-rozirvati-porochne-kolo-mzkih- zarobitnih-plat-_html.. До того ж переважна частина обладнання перевищила термін повної амортизації принаймні трикратно. Якщо ставиться вимога підвищення продуктивності праці, то це насамперед стосується забезпечення виробництва високотехнологічним обладнанням, упровадження передових технологій (зокрема енергоощадних) і наукоємної продукції. технологічний рівень виробництва ставить вищі вимоги до кваліфікації найманих працівників. Однак навчання й перенавчання працівників - це також обов'язок власника. тому розмір заробітної плати не може й не повинен ставитися в залежність від підвищення продуктивності праці. Темпи росту продуктивності праці - відповідальність власника основних фондів. Чим нижчий технічний рівень виробництва, тим вища частка фонду оплати праці у величині заново створеної доданої вартості.

Як показано вище, заново створена додана вартість у 2016 р. розподілялася так: фонд оплати праці - 21,31%, прибуток - 78,69%. Якщо одержаний прибуток принаймні частково витрачати на підвищення технічного й технологічного рівня виробництва, то можна забезпечити випереджаючий ріст продуктивності праці порівняно з темпами зростання заробітної плати. Як засвідчує світова практика, 3% доданої вартості вкладається в науково-дослідні й дослідно- конструкторські розробки (далі - НДДКР). Для стимулювання оновлення основних фондів і підвищення продуктивності праці є такі ринкові інструменти - прискорена амортизація, диференційовані ставки ПДВ, податку на прибуток і ставки оподаткування дивідендів.

Із метою підвищення ефективності соціальної політики доцільно підвищувати частку фонду оплати праці у ВВП, зокрема й за рахунок скорочення соціальної допомоги. Пропорції розподілу доданої вартості між фондом оплати праці й прибутком краще визначити у відсотках. на жаль, не можна дати універсальних рецептів визначення частки оплати праці у величині доданої вартості. Ця частка залежить від багатьох факторів: кваліфікації кадрів, частки ручної праці в технологічному процесі, ступеня автоматизації виробництва, витрат на нДДкр, інноваційності товарів, що виробляються, прогресивності технологічних процесів, ефективності управління та ін. Деякі із цих показників можна точно визначити, інші не піддаються кількісній оцінці. Однак у цьому немає потреби. Достатньо встановити якісь мінімальні соціальні стандарти, на які добровільно погодилася Україна. Забезпечення мінімальних соціальних стандартів передбачає встановлення мінімальної величини фонду оплати праці, що складає 30-40% доданої вартості.

Ефективність соціальної політики держави визначається не тільки часткою оплати праці у ВВП, але й передбачає встановлення оптимальних пропорцій розподілу в колективі: співвідношення мінімальної та середньої заробітної плати в межах 1:3; мінімальної та максимальної - у межах 1:10.

У розвинутих країнах частка заробітної плати у ВВП законодавчо не регламентується. Однак повсюдно застосовується соціальна гарантія - мінімальна заробітна плата, а соціальна політика держави орієнтується на певні соціальні стандарти. Радою Європи мінімальну заробітну плату рекомендовано встановлювати на рівні 60% національної середньої заробітної плати (так званий індекс Кейтса [3, ст. 25]). У розвинених країнах індекс Кейтса знаходиться в діапазоні 44-75% (в Японії - 44%, у США - 50%, у Франції - 60%, у Нідерландах - 75%). За рекомендаціями МОП, індекс Кейтса повинен бути більшим за 50%. Цей індекс фактично й визначає частку оплати праці у ВВП.

В Україні такий спосіб малоприйнятний із цілої низки причин. Перелічимо головні: нестабільний курс національної грошової одиниці (і ціна товарів), високий рівень кредитних ставок, нерівномірний розподіл доходів за секторами економіки внаслідок різного технічного рівня й ступеня зношеності основних фондів; високий ступінь монополізації економіки; низька купівельна спроможність населення. Більш прийнятним способом забезпечення соціальних стандартів є законодавче закріплення частки фонду оплати праці у ВВП і пропорцій його розподілу. Ринкова вартість товарів/послуг автоматично визначить грошовий еквівалент доданої вартості, розмір фонду оплати праці й прибуток, тобто автоматично визначається податкова база ПДВ, на доходи фізичних осіб, на прибуток і база ЄСВ. За правильно вибраного співвідношення частки оплати праці в доданій вартості автоматично підтримується купівельна спроможність і надходження основних податків (ПДВ, на прибуток, на доходи фізичних осіб) і ЄСВ. Одночасно буде запроваджено автоматичні регулятори забезпечення купівельної спроможності й рівня життя громадян, стабільність курсу гривні, стримування інфляції.

Висновки

На підставі проведеного дослідження можна зробити такі висновки. для втілення в життя соціальних стандартів, гарантованих Конституцією України, обґрунтована доцільність законодавчого закріплення мінімальної частки фонду оплати праці, що складає 30-40% заново створеної доданої вартості, і встановлення таких пропорцій її розподілу:

прожитковий мінімум дорівнює вартості товарів/послуг, включених до споживчого кошика;

розмір мінімальної пенсії дорівнює прожитковому мінімуму;

мінімальна зарплата дорівнює 2,5 прожитковим мінімумам;

середня зарплата - 2-3 мінімальні;

максимальна зарплата не повинна перевищувати 10 мінімальних.

Список використаних джерел

1. Конвенція про основні цілі та норми соціальної політики № 117 № 993_016 від 16.09.2015 р. URL: http:// zakon0.rada.gov.ua/laws/show/993_016.

2. Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування: Закон України. Відомості Верховної Ради України. 2011. № 2-3. С. 11. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2464-vi.

3. Новак І.М. Мінімальна заробітна плата: методичні підходи до визначення та вплив на ринок праці. Україна: аспекти праці. 2012. № 5. C. 23-29.

4. Кузьменко В.В. Зарубіжний досвід визначення частки оплати праці у ВВП та собівартості продукції. Вісник Хмельницького національного університету. 2009. № 5. С. 72-76.

5. Слава С.С., Висіч О.В., Павлович В.І. Динаміка показників ефективності регулювання оплати праці в Україні. Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Економіка. 2014. Вип. 3 (44). С. 20-24.

6. Податковий Кодекс України № 2755-17 (редакція від 01.01.2018 р.). URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/ show/2755-17.

7. Виконання бюджету Пенсійного фонду України за 2016 рік. URL: http://pfu.spov.com.ua/?p=3479.

8. Інформаційно-аналітичні матеріали до звіту про виконання бюджету Пенсійного фонду України за 2015 рік. URL: http://pfu.spov.com.ua/?p=3895.

9. Лібанова Е.М. Людський розвиток в Україні: мінімізація соціальних ризиків: колективна науково-аналітична монографія / за ред. Е.М. Лібанової. К.: Ін-т демографії та соціальних досліджень ім. М.В. Птухи НАН України, Держкомстат України, 2010. 496 с.

10. Пирога С.С. Інноваційний шлях розвитку України: правове забезпечення: монографія. Луцьк: ПП Іванюк В.П.,308 с.

11. Роботодавці: темпи зростання заробітної плати не можуть перевищувати темпи приросту продуктивності праці та ВВП. Конфедерація профспілки України. URL: http://www.confeu.org/ua/presscentre/news/1659.html.

Размещено на Allbest.ru