Сутність державного управління у сфері інформаційної безпеки органів охорони державного кордону України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 351.86

Науково-дослідний інститут Державної прикордонної служби України

Сутність державного управління у сфері інформаційної безпеки органів охорони державного кордону України

Є. В. Манокін,

старший науковий співробітник,



Анотація

державний управління інформаційний безпека

У роботі досліджено теоретичні засади державного управління у сфері інформаційної безпеки як основи вдосконалення відомчої політики захисту інформаційних ресурсів прикордонного відомства України.

Оскільки державне управління у сфері інформаційної безпеки є специфічним процесом з характерними особливостями функціонування об'єкту управління, постійною генерацією нових негативних впливів та ризиків, наразі не існує єдиного підходу щодо реалізації державного управління інформаційною безпекою як на національному, так і відомчому рівнях.

Для вирішення даної проблеми автор пропонує визначити державне управління у сфері інформаційної безпеки для органів охорони державного кордону України як складну організаційно-правову систему, ефективне функціонування якої можливе у разі розв'язання та реалізації наступних наукових завдань:

— визначення ієрархічної системи нормативно-правових актів у сфері інформаційної безпеки на рівні таких стратегічних документів, якдоктрина, стратегія та концепція;

— удосконалення політики прикордонної безпеки у сфері захисту інформації;

— розробка проекту Стратегії захисту інформаційних ресурсів Державної прикордонної служби України;

— розробка моделі прийняття управлінських рішень щодо забезпечення інформаційної безпеки в органах охорони державного кордону.

Ключові слова: Державне управління, метод, функція, інформаційна безпека, доктрина, концепція, стратегія, політика безпеки інформації information security policy.



Annotation

The theoretical foundations of public administration in the field of information security as a basis for improving departmental policy to protect information resources of the border department of Ukraine are investigated in the work.

As the public administration in the field of information security is a specific process with the characteristic features of functioning of the control object and the constant generation of new negative impacts and risks, there is no single approach for the time being to the realization of the public administration of information security, both at the national and departmental levels.

To solve this problem, the researcher suggests to define the public administration in the field of information security for the bodies of the state border guard of Ukraine as a complicated organizational and legal system, the effective functioning of which is possible in the case of solution and implementation of the following research objectives:

— definition of hierarchical system of legal acts in the field of information security at the level of strategic documents such as doctrine, strategy and concept;

— improving of the border security policy in the field of information security;

— development of the project of the Strategy for protection of information resources of the State Border Guard Service of Ukraine;

— developing of a model of management decision-making as for information security in the bodies of the State Border Guard.

Key words: Рublic administration, method, functions, information security management, doctrine, concept, strategy, information security policy.



Постановка проблеми

Національним інститутом стратегічних досліджень у позачерговому посланні Президента України до Верховної Ради України "Про внутрішнє та зовнішнє становище України у сфері національної безпеки" визначено наступні актуальні загрози національній безпеці України [1, c. 6]:

— порушення територіальної цілісності;

— військова присутність Російської Федерації в Криму та на сході України;

— ведення Російською Федерацією "гібридної" війни проти України;

— відсутність надійних зовнішніх гарантій безпеки для України;

— тероризм;

— корупція та неефективна система державного управління;

— неефективність системи забезпечення національної безпеки України;

— економічна криза, зниження рівня життя населення;

— загрози енергетичній безпеці;

— загрози в інформаційній сфері;

— загрози техногенній і екологічній безпеці.

Рис. 1. Методи державного управління у сфері захисту інформаційних ресурсів

Аналіз характерних особливостей даних загроз показує наявність майже в кожній їх реалізації інформаційної складової. При цьому, враховуючи територіальну розподіленість, багатовекторність і динамічність джерел внутрішніх та зовнішніх загроз, а також значний спектр об'єктів ураження, удосконалення системи інформаційної безпеки України стає пріоритетною задачею держави [2, с. 3].

Аналіз попередніх досліджень

Теоретико-методологічні засади державного управління у сфері інформаційної безпеки досліджували Л.О. Євдоченко [2], Д.М. Овсянко [5], Н.В. Онищук [6], А.Ф. Мельник, О.Ю. Оболенський, Л.Ю. Гордієнко [7] та ін., але механізми системного підходу забезпечення захисту інформаційних ресурсів прикордонного відомства України залишаються недостатньо дослідженими.

Мета статті

Мета статті полягає у дослідженні теоретичних засад державного управління у сфері інформаційної як основи вдосконалення відомчої політики інформаційної безпеки прикордонного відомства України.

Виклад основного матеріалу

Всі визначення поняття "державне управління", які існують на сьогоднішній день, зводяться до того, що основним завданням даної дефініції повинно стати створення такої системи управління, яка була б здатна забезпечувати вирішення безлічі складних завдань сучасного періоду. З державним управлінням пов'язане з'ясування суті, змісту та форми держави, розкриття функціональних, організаційно-структурних і політико-правових параметрів виконавчої влади як окремої гілки (сфери) державної влади.

Оскільки складовою частиною даної системи, що здійснює вплив на об'єкт управління, є відповідні механізми [3, с. 12], то під механізмами державного управління щодо забезпечення необхідного рівня захисту інформаційних ресурсів Державної прикордонної служби України пропонуємо розуміти методи та функції державного управління національною безпекою, характерні для сфери "інформаційна безпека".

Найбільш загальним, пов'язаним із сутністю управлінської діяльності, поняття "метод" являє собою сукупність універсальних та специфічних способів і прийомів, які застосовуються персоналом органів державного управління при виконанні його функцій або в процесі розробки, прийняття та реалізації рішень, спрямованих на досягнення визначених цілей щодо розвитку керованих об'єктів [4, с. 12].

Рис. 2. Функції державного управління у сфері захисту інформаційних ресурсів

На думку Д.М. Овсянко, метод управління -- це спосіб реалізації його функцій, засіб впливу органу виконавчої влади на об'єкти управління [5, с. 65].

М.В. Онищук наголошує, що методи управління можуть бути віднесені до відповідних груп залежно від засад, на яких грунтуються класифікаційні підходи (наприклад, за ознакою функціонального змісту), характером управлінського впливу, місця, рівня об'єкта управління тощо. Кожна з цих засад відображає технологію державного управління, представлену певним набором його методів, єдиних за змістом і формою [6, с. 28].

Виходячи з зазначеного, під загальними методами державного управління у сфері захисту інформаційних ресурсів будемо розуміти правові, організаційно-технічні, економічні та адміністративні методи.

Загальна структура методів державного управління у сфері захисту інформаційних ресурсів Державної прикордонної служби України наведена на рисунку 1.

Стосовно функцій державного управління, в науковій літературі існують декілька визначень цього поняття:

— складова змісту управлінської діяльності, що характеризується певною самостійністю, однорідністю, складністю та стабільністю владно-організуючого впливу суб'єкта управління, спрямованого на забезпечення життєво значущих потреб об'єкта управління;

— специфічний за предметом, змістом і засобом забезпечення управляючий вплив держави [7, с. 188].

Функції державного управління поділяють на:

— основні -- це функції, що породжуються основними завданнями державного управління. Основні функції спрямовані на зміцнення конституційно встановлених суспільних відносин, державного устрою, визначають базові принципи функціонування державного механізму, забезпечують захист прав і свобод громадян;

— загальні -- це функції, що виходять із загальних завдань управління і є типовими для всього управлінського процесу. Загальні функції покликані забезпечити ефективне функціонування апарату державного управління, характеризуються тим, що здійснюються на всіх рівнях системи управління;

— допоміжні або забезпечуючі -- це функції, що виходять із допоміжних завдань управління. Вони не впливають безпосередньо на діяльність об'єкта управління, однак покликані забезпечувати реалізацію основних і загальних функцій державного управління, а також життєздатність самого органу виконавчої влади та його структурних підрозділів [8, с. 25].

Виходячи з вищевикладеного, загальна структура функцій державного управління, які можуть бути запропоновані у сфері захисту інформаційних ресурсів Державної прикордонної служби України, наведена на рисунку 2.

Водночас, як слушно зазначив В.М. Лопатін, причинами незадовільного стану справ у сфері забезпечення інформаційної безпеки на рівні держави є:

— безсистемний розвиток законодавства, що регулює відносини в інформаційній сфері, слабка ефективність механізмів його формування та реалізації;

— незадовільне фінансування діяльності, спрямованої на забезпечення інформаційної безпеки громадян, суспільства і держави;

— низька правова та інформаційна культура громадян і суспільства [8, с. 76].

Відповідно до доктрини інформаційної безпеки України, державна політика у сфері інформаційної безпеки визначена трьома головними напрямами:

— інформаційно-психологічний, зокрема, щодо забезпечення конституційних прав і свобод людини і громадянина, створення сприятливого психологічного клімату в національному інформаційному просторі задля утвердження загальнолюдських та національних моральних цінностей;

— технологічний розвиток, зокрема, щодо розбудови та інноваційного оновлення національних інформаційних ресурсів, впровадження новітніх технологій створення, обробки та поширення інформації;

— захист інформації, зокрема, щодо забезпечення конфіденційності, цілісності та доступності інформації, в тому числі технічного захисту інформації в національних інформаційних ресурсах від кібернетичних атак [10].

Оскільки об'єктом дослідження є система управління інформаційною безпекою інформаційно-телекомунікаційних систем Державної прикордонної служби України, то інформаційну безпеку в даній роботі пропонуємо розглядати в контексті технічної складової інтегрованого управління кордонами.

Під захистом інформації будемо розуміти сукупність правових, адміністративних, організаційних, технічних та інших заходів, що забезпечують збереження, цілісність інформації та належний порядок доступу до неї [11].

У зв'язку з вищезазначеним необхідно зауважити, що поняття "технічний захист інформації" та "інформаційна безпека" (навіть в контексті технічної складової) не є тотожними. Відмінність цих двох понять полягає у різних принципах досягнення головної мети -- захисту інформації. Так, принцип технічного захисту інформації полягає у виявленні, усуненні або нейтралізації негативних джерел, причин та умов впливу на інформацію. Сутність інформаційної безпеки полягає в оцінці ступеня критичної ситуації, пов'язаної з порушенням інформаційної безпеки організації, оцінці рівня ризику та в підтримці прийняття оптимального управлінського рішення за різних ситуативних обставин [12, с. 89].

Визначення сутності інформаційної безпеки можливе лише після з'ясування його змісту, виявлення характерних ознак, розкриття суттєвих характеристик цього поняття. Зазначимо, що для інформаційної безпеки таким поняттям є "безпека" [13, с. 4].

Наведемо декілька визначень цього терміну:

— безпека -- захищеність від будь-яких зазіхань чи стан, коли кому-небудь або чому-небудь ніщо не загрожує [14, с. 43];

— безпека -- положення, за якого не загрожує небезпека будь-кому або будь-чому [15, с. 38];

— безпека -- це такий стан суб'єкта, за якого ймовірність зміни властивих цьому суб'єкту якостей і параметрів його зовнішнього середовища невелика, менше визначеного інтервалу [16, с. 11].

В.М. Петрик пропонує під інформаційною безпекою розуміти стан захищеності життєво важливих інтересів людини, суспільства і держави, при якому унеможливлюється нанесення шкоди через: неповноту, невчасність та невірогідність інформації, що використовується; негативний інформаційний вплив; негативні наслідки застосування інформаційних технологій; несанкціоноване поширення, використання, порушення цілісності, конфіденційності та доступності інформації [17].

Враховуючи те, що у Законі України "Про концепцію Національної програми інформатизації" інформаційній безпеці надано першочергові пріоритети розвитку державної політики у сфері інформатизації [18], а також з огляду на відсутність на сьогодні у державному законодавстві чіткого визначення "інформаційна безпека", вважаємо за необхідне більш глибоке розкриття цього поняття.

Російський вчений В.М. Лопатін визначає інформаційну безпеку як стан захищеності національних інтересів країни (життєво важливих інтересів особи, суспільства та держави на збалансованій основі) в інформаційній сфері від внутрішніх та зовнішніх загроз [9 с. 79].

Тлумачення поняття "інформаційна безпека" як захищеність від небезпек та загроз актуалізує проблему розробки цілісної теорії загроз, оскільки єдиної методології визначення загроз, їх співвідносності між собою немає.

Це також ускладнюється розумінням того, що раніше загрози мали зовнішній і воєнний характер, коли невоєнні і воєнні засоби практично неможливо було використовувати комплексно, але зараз, в умовах глобалізації, все більшої взаємозалежності світу та нових технологій, загрози носять, як правило, комплексний та системний характер [19, с. 39].

На думку В.І. Ярочкіна та Т.А. Шевцової, інформаційна безпека -- це проведення правових, організаційних та інженерно-технічних заходів при формуванні та використанні інформаційних технологій, інфраструктури та інформаційних ресурсів, захисті інформації високого значення й прав суб'єктів, що беруть участь в інформаційній діяльності [20, с. 8].

Дещо інше тлумачення міститься у Доктрині інформаційної безпеки Російської Федерації, де "інформаційна безпека" визначається як стан захищеності національних інтересів в інформаційній сфері, що зумовлено сукупністю збалансованих інтересів особи, суспільства і держави [21].

Цікавою є думка Л.С. Харчелко, В.А. Ліпкана, О.В. Логінова, які визначили, що інформаційна безпека -- це складова національної безпеки, процес управління загрозами та небезпеками, державними і недержавними інституціями, окремими громадянами, за якого забезпечується інформаційний суверенітет України [22, с. 47].

В інформаційному праві інформаційна безпека -- це одна із сторін розгляду інформаційних відносин у межах інформаційного законодавства з позицій захисту життєво важливих інтересів особистості, суспільства, держави та акцентування уваги на загрозах цим інтересам і на механізмах усунення або запобігання таким загрозам правовими методами [23, с. 47].

Однак відсутність єдиної думки щодо категорії "управління інформаційною безпекою" навіть на рівні базових понять пояснюється існуванням різних підходів до дослідження процесу управління, а також тим, що проблема управління має багатоплановий, міждисциплінарний характер і синтезує в собі дані різних наук [24, с. 10].

Так, В.М. Соловйов трактує термін "управління" як цілеспрямований вплив на складну систему [25, с. 28], головною метою якого є узгодження, координація та кооперація індивідуальних зусиль для вирішення поставлених завдань і досягнення спільної мети.

Г.О. Пономаренко визначає управління як діяльність взаємозв'язаних суб'єктів загальної та спеціальної компетенції, які здійснюють управлінський вплив на відповідні об'єкти для досягнення загальної мети -- охорони та захисту людини, суспільства і держави від внутрішніх загроз, які є наслідком вчинення правопорушень [26, с. 38].

Категорію "державне управління" Н.В. Савченко характеризує як цілеспрямований організаційний та регулюючий вплив держави на стан і розвиток суспільних процесів, свідомість, поведінку та діяльність особи і громадянина з метою досягнення цілей та реалізації функцій держави, відображених у Конституції та законодавчих актах, шляхом запровадження державної політики, виробленої політичною системою та законодавчо закріпленої через діяльність органів державної влади, наділених необхідною компетенцією [27, с. 13].

У загальному вигляді під державним управлінням вітчизняні науковці розуміють послідовність відносно завершених етапів здійснення певних управлінських дій, а саме:

— -- аналіз управлінської ситуації;визначення (уточнення) переліку національних інтересів;

— визначення сукупності проблем, пов'язаних із прагненням (необхідністю) реалізації зазначених інтересів;

— визначення множини пріоритетних цілей;

— розробка та прийняття державно-управлінських рішень, спрямованих на досягнення визначених цілей (в загальному випадку ці рішення спрямовані на досягнення бажаного стану об'єкта управління);

— практична реалізація сукупності взаємопов'язаних та взаємообумовлених управлінських впливів на об'єкт управління (регулюючих, координуючих, контролюючих та інших) з метою прогнозування, своєчасного виявлення, запобігання та нейтралізації загроз;

— постійний моніторинг стану об'єкта управління та ймовірної можливості реалізації загроз його функціонуванню (розвитку) [28, с. 199].

Оскільки державне управління у сфері інформаційної безпеки є специфічним процесом з характерними особливостями функціонування об'єкту управління, постійною генерацією нових негативних впливів та ризиків, наразі не існує єдиного підходу щодо реалізації державного управління інформаційною безпекою як на національному, так і відомчому рівнях. Для вирішення даної проблеми автор пропонує визначити державне управління у сфері інформаційної безпеки для органів охорони державного кордону України як складну організаційно-правову систему, ефективне функціонування якої можливе у разі розв'язання та реалізації наступних наукових завдань:

— визначення ієрархічної системи нормативно- правових актів у сфері інформаційної безпеки на рівні таких стратегічних документів як доктрина, стратегія та концепція;

— удосконалення політики прикордонної безпеки у сфері захисту інформації;

— розробка проекту Стратегії захисту інформаційних ресурсів Державної прикордонної служби України;

— розробка моделі прийняття управлінських рішень щодо забезпечення інформаційної безпеки в органах охорони державного кордону.

При цьому під державним управлінням інформаційною безпекою прикордонного відомства України пропонуємо розуміти сукупність специфічних за змістом функцій та методів державного управління національною безпекою, спрямованих на забезпечення необхідного рівня захисту інформаційних ресурсів структурних підрозділів Державної прикордонної служби України.

Розв'язання першого наукового завдання дозволить:

— сформувати систему стратегічного планування;

— створити дієві механізми моніторингу та реагування на сучасні виклики та загрози у сфері інформаційної безпеки;

— удосконалити системи координації та контролю діяльності сектору безпеки;

— корегувати завдання та функції суб'єктів забезпечення національної безпеки, у тому числі в умовах особливого періоду та у кризових ситуаціях;

— підвищити ефективність діяльності суб'єктів забезпечення національної безпеки;

— розробити та впровадити загальнодержавні системи визначення та моніторингу порогових значень показників (індикаторів), які характеризують рівень захищеності національних інтересів у сфері інформаційної безпеки [29, с. 203].

Удосконалення політики прикордонної безпеки у сфері захисту інформації дозволить визначити набір вимог, правил, обмежень, рекомендацій і т. ін., які визначають систему державного управління за даним напрямом, а також врегулювати практичну спрямованість відповідних механізмів щодо захисту інформації в органах охорони державного кордону від наявних та ймовірних загроз.

Розробка проекту Стратегії захисту інформаційних ресурсів Державної прикордонної служби України дозволить визначити концептуальні засади відомчої політики захисту інформаційних ресурсів, пріоритетні напрями забезпечення безпеки інформації в органах охорони державного кордону, вести моніторинг та аналіз фінансових, матеріально-технічних, трудових ресурсів необхідних для забезпечення прикордонної безпеки у сфері захисту інформаційних ресурсів.

Розробка моделі прийняття управлінських рішень у сфері інформаційної безпеки дозволить вивчити механізми дії законів управління за цим напрямом, правильно їх використовувати в конкретних умовах, а також надасть можливість передбачувати розвиток подій, визначати обгрунтовані й реальні цілі управлінського впливу, сприятиме підвищенню оперативності та ефективності управлінських рішень за даним напрямом.



Висновки

На підставі вищевикладеного зазначимо, що на сучасному етапі розвитку держави категорія управління інформаційною безпекою як форми практичної реалізації виконавчої влади є інструментом та необхідним засобом реалізації державної політики національної безпеки [30, с. 37].

При цьому, враховуючи наявні виклики та загрози у зазначеній сфері, можемо зробити висновок про нагальну необхідність удосконалення загальної системи управління інформаційною безпекою держави в цілому та органів охорони державного кордону зокрема. Управління інформаційною безпекою, на нашу думку, має полягати в удосконаленні правового поля, методів управлінського впливу та регулятивних функцій основних суб'єктів інформаційної безпеки держави.

Подальшим напрямом досліджень будемо вважати розробку теоретико-методологічного апарату державного управління у сфері захисту інформаційних ресурсів для органів охорони державного кордону України шляхом розв'язання визначених автором наукових завдань.



Література

1. Аналітична доповідь Національного інституту стратегічних досліджень до позачергового Послання Президента України до Верховної Ради України "Про внутрішнє та зовнішнє становище України у сфері національної безпеки". -- К.: НІСД, 2014. -- 148 с.

2. Євдоченко Л.О. Удосконалення системи державного забезпечення інформаційної безпеки України в умовах глобалізації: автореф. дис. ... к-та наук з держ. упр. . спец. 25.00.01 "Теорія та історія державного управління" / Л.О. Євдоченко. -- Л., 2011. -- 24 с.

3. Коняєва В.В. Організаційно-правові механізми надання державних послуг на регіональному рівні: дис. ... к-та наук з держ. упр.: 25.00.02 / В.В. Коняєва. -- Х., 2012. -- 220 с.

4. Державне управління і менеджмент / [Г.С. Од- інцова, Г.І. Мостовий, О.Ю. Амосов та ін.]; за заг. ред. Г.С. Одінцової. -- Х.: ХарРІ УАДУ, 2002. -- 492 с.

5. Овсянко Д.М. Административное право: учебное пособие для студентов / Д.М. Овсянко. -- М.: Юристъ, 1995. -- 304 с.

6. Онищук Н.В. Методы государственного управления внедрение научно-технических достижений / Н.В. Онищук. -- К.: Наукова думка, 1990. -- 96 с.

7. Державне управління: навч. посіб. / [А.Ф. Мельник, О.Ю. Оболенський, Л.Ю. Гордієнко та ін.]; Голов. упр. держ. служби України. -- К.: Знання-Прес, 2003. -- 344 с.

8. Савченко Н.В. Державне управління як суспільне явище. Цілі та функціональна структура державного управління / Н.В. Савченко. -- К.: ІПК ДСЗУ, 2009. -- 33 с.

9. Лопатин В.Н. Информационная безопасность России: Человек. Общество. Государство / В.Н. Лопатин. -- СПб.: Фонд "Университет", 2000. -- 428 с.

10. Доктрина інформаційної безпеки України [Електронний ресурс] . Указ Президента України від 8 липня 2009 р. № 514/2009. -- Режим доступу: http:/ /www.president.gov.ua/documents/9570.html

11. Про інформацію [Електронний ресурс]. -- Закон України від 02 жовтня 1992 р. № 2657-XII. -- Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/ show/2657-12.

12. Лахно В.А. Управление информационной безопасностью на транспорте в условиях деструктивного воздействия на информационные системы / В.А. Лахно // Вісник східноукраїнського національного університету ім. В. Даля. -- 2012. -- № 8. -- С. 84 -- 91.

13. Про основи національної безпеки України: Закон України від 19 червня 2003 р. // Відомості Верховної Ради. -- 2003. -- № 39. -- С. 351.

14. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. -- К.: Ірпінь: ВТФ "Перун", 2002. -- 1440 с.

15. Словарь русского языка / Сост. С.И. Ожегов. -- 15-е изд. -- М.: Русский язык, 1987. -- 750 с.

16. Кормич Б.А. Інформаційна безпека: організаційно-правові основи: навч. посіб. / Б.А. Кормич. -- К.: Кондор, 2004. -- 384 с.

17. Петрик В. Сутність інформаційної безпеки держави, суспільства та особи [Електронний ресурс] / В. Петрик. -- Режим доступу: http:// justinian.com.ua/article.php?id=3222

18. Про Концепцію Національної програми інформатизації [Електронний ресурс]. -- Закон України від 04 лютого 1998 р. № 75/98-ВР. -- Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/75/98-вр

19. Лопатин В.Н. Вопросы военной реформы и национальной безопасности России / В.Н. Лопатин // Вестник Межпарламенской Ассамблеи СНГ. -- 1996. -- № 2 -- С. 38 -- 42.

20. Ярочкин В.И. Словарь терминов и определений по безопасности и защите информации / В.И. Ярочкин, Т.А. Шевцова. -- М.: "Ось-89", 1996. -- 78

с.

21. Доктрина информационной безопасности Российской Федерации [Електронний ресурс]: від 9 вересня 2000 р. № Пр-1895. -- Режим доступу: http:// www.scrf.gov.ru/documents/6/5.html

22. Харченко Л.С. Інформаційна безпека України / Л.С. Харченко, В.А. Ліпкан, О.В. Логінов. -- К.: "Текст", 2004. -- 180 с.

23. Литвиненко О. Інформація і безпека / О. Літ- віненко // Нова політика. -- 1998. -- № 1. -- С. 47 -- 49.

24. Пилипишин В.П. Поняття та основні риси державного управління / В.П. Пилипишин // Юридична наука і практика. -- 2011. -- № 2. -- С. 10--14.

25. Соловйов В.М. Поняття і сутність правового регулювання державного управління в Україні / В.М. Соловйов // Університетські наукові записки. -- 2007. -- № 3 (23). -- С. 27 -- 33.

26. Пономаренко Г.О. Адміністративно-правові засади управління у сфері забезпечення внутрішньої безпеки держави: автореф. дис. . д-ра юрид. наук. спец.12.00.07 "Адміністративне право і процес, фінансове право, інформаційне право" / Г.О. Пономаренко. -- Х., 2008. -- 53 с.

27. Савченко Н.В. Державне управління як суспільне явище. Цілі та функціональна структура державного управління / Н.В. Савченко. -- К.: ІПК ДСЗУ, 2009. -- 33 с.

28. Ситник Г.П. Державне управління у сфері національної безпеки (концептуальні та організаційно-правові засади) / Г.П. Ситник. -- К.: НАДУ, 2012. -- 544 с.

29. Семенченко А. І. Механізм стратегічного управління забезпеченням національної безпеки у кризових та надзвичайних ситуаціях / А.І. Семенченко / / Стратегічні пріоритети. -- 2007. -- № 1 (2). -- С. 200 -- 207.

30. Пасічник В. Державна політика національної безпеки: сутність, еволюція та чинники формування / В. Пасічник // Ефективність державного управління. -- 2012. -- № 30. -- С. 37 -- 46.

Размещено на Allbest.ru