Адміністративно-правовий вимір проходження державної служби в органах внутрішніх справ України

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПРИВАТНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«ЛЬВІВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІЗНЕСУ ТА ПРАВА»

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Адміністративно-правовий вимір проходження державної служби в органах внутрішніх справ України

12.00.07 - адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

БОСАК ХРИСТИНА ЗЕНОВІЇВНА

Львів - 2015

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Приватному вищому навчальному закладі «Львівський університет бізнесу та права».

Науковий керівник:доктор юридичних наук, професорКісіль Зоряна Романівна,Львівський державний університет внутрішніх справ, декан факультету психології навчального-наукового інституту права, психології та економіки.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор

Лихачов Сергій Васильович,Донецький університет економіки та права,

завідувач кафедри адміністративно-правових дисциплін;

кандидат юридичних наук

Малиняк Христина Василівна,

Львівський інститут

Міжрегіональної академії управління персоналом, доцент кафедри права.

Захист відбудеться «27» лютого 2015 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.140.02 ПВНЗ «Львівський університет бізнесу та права» за адресою: 79021, м. Львів, вул. Кульпарківська, 99, ауд. 206

З дисертацією можна ознайомитись у загальній бібліотеці ПВНЗ «Львівський університет бізнесу та права» за адресою: 79021, м. Львів, вул. Кульпарківська, 99

Автореферат розісланий «27» січня 2015 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Л. Г. Чистоклетов

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

правовий доктринальний державний служба

Актуальність теми. В умовах глобалізаційних тенденцій та євроінтеграційних прагнень України як розвиненої соціальної, правової та демократичної держави, визначальної гостроти набувають питання гармонізації засад організації інститутів публічної влади зі стабільними показниками якості функціонування представницьких органів, які усталені у політико-правовій практиці високорозвинених європейських країн. Ще більшого значення для когеренції режиму законності та правопорядку відіграють процеси оптимізації засад функціонування органів, які складають зміст правоохоронної системи держави, оскільки вони виконують основну стабілізаційну роль у суспільстві. Органи внутрішніх справ України (надалі - ОВС України) - системотворчий інститут усієї ієрархії ланок публічного апарату, на який законом покладено реалізацію правоохоронної функції, відтак максимальної пріоритетності у парадигмі завдань України набуває комплексна реорганізація ОВС України у руслі підвищення рівня та модернізації методики захисту прав і свобод людини і громадянина, інтенсифікації боротьби зі злочинністю та корупцією як одним з її проявів, налаштування партнерських зв'язків міліції з населенням, упорядкування форм і методів оперативної та службової діяльності відповідно до суспільних вимог та стандартів.

Рівень розвитку кожного державного інституту - індикатор ступеня розвитку суспільства, проектований через призму ефективності діяльності його офіційних представників. Дисбаланс між існуючою на даний момент, архетипною моделлю організації системи ОВС України, успадкованою незалежною Україною від адміністративно-командної радянської епохи державотворення, та рівнем розвитку громадянського суспільства потребує негайного реагування як на офіційному - публічному, так і на організаційно-гносеологічному - доктринальному рівнях. Функція науки адміністративного права у цій задачі - забезпечити розробку та оптимізувати інтеграцію новітньої, демократичної та просоціальної моделі ОВС України, як базової ланки забезпечення правопорядку та підтримання законності в Україні. Комплексний та послідовний аналіз можливих методів реалізації поставленого завдання, дослідження передового досвіду іноземних держав та методологічно коректна концепція інтерполяції одержаних результатів - запорука успішності адміністративної реформи в ОВС України, гарантія реалізації фундаментальних засад демократизму у діяльності органів правопорядку нової генерації.

Факторами, що зумовлюють домінантну значущість трансформації ОВС України виступають очевидна аберація цієї підсистеми державної влади, а також специфіка завдань, які, у відповідності до механізму розподілу гілок влади, покладаються на міліцію: протекція інтересів суспільства, захист прав та законних інтересів людини і громадянина від протиправних посягань, превенція і протидія девіантним тенденціям та проявам, забезпечення планомірного соціального життя у чіткій відповідності динаміки його складових, вимогам вітчизняного законодавства. Наведені тезиси дають підстави для аксіоматизації неприпустимості спонтанного перебігу трансформацій цієї підсистеми держави, що породжує істотний виклик перш за все для науки адміністративного права як основного інструменту та, водночас, середовища функціонування останньої.

Адміністративно-правова реформа, яка відбувається в Україні, має ґрунтуватися на сучасних досягненнях науки та досвіді діяльності вітчизняних і зарубіжних державних органів. Створення оновлених ОВС України, котрі діють на основі законодавства суверенної держави, необхідність удосконалення роботи з персоналом, втілення досягнень науки у практичну діяльність, вміння ефективно працювати в кризових ситуаціях - це проблеми, які потребують сьогодні негайного вирішення. А в перспективі - через удосконалення в ОВС України організаційної діяльності, взаємодію з громадськістю на засадах взаємоповаги та співпраці - підвищення ефективності в роботі з охорони громадського порядку та профілактики правопорушень. Реалізація цього завдання не можлива без ґрунтовної розробки організаційно-правових основ менеджменту в ОВС України.

Формування і реалізація єдиної кадрової політики в ОВС України - складний, суперечливий і багатогранний процес, який починається з вияву її теоретичних, концептуальних засад, його природи і призначення, що надасть можливість визначити її цілі, завдання, сутнісні риси, принципи й пріоритети; з наукової точки зору - розкрити систему кадрового забезпечення органів внутрішніх справ України, механізми і технології реалізації цієї політики. Саме від цього в кінцевому рахунку залежить результативність та ефективність функціонування персоналу ОВС України.

Правоохоронні органи України, враховуючи величезну концентрацію засобів владного впливу, можуть стати дієвим чинником більш цілеспрямованого і швидкого просування країни до консолідованої демократії. Але для цього необхідно, перш за все, позбавитися внутрішніх негараздів - корупції, зрощення з криміналом, зловживання службовим становищем тощо. А далі слід пришвидшити принципову переорієнтацію світосприйняття та професійної діяльності правоохоронців - з карально-репресивного утиску громадян заради якихось «вищих інтересів держави» або окремих можновладців на забезпечення прав і свобод людини, обслуговування інтересів громади, громадянського суспільства в цілому, яке й є дійсним «замовником» та суддею діяльності всіх державних органів.

Тому, на сьогодні, кадрова політика в органах внутрішніх справ України набуває статусу однієї із найважливіших детермінант розвитку МВС України як правового, демократичного інституту правоохоронної системи. Правовий аспект кадрової політики в органах внутрішніх справ України передбачає врахування у ній прав і свобод правоохоронців, чітке правове регулювання всіх етапів кадрових процесів і відносин. У відносинах в органах внутрішніх справ України, в кадрових питаннях зокрема, існує два регулятора: закон - обов'язковий для виконання, та особиста мораль працівника - цілісне, відносно самостійне утворення, в якому взаємопов'язані і суспільні вимоги, і індивідуально-психологічні уявлення про добро і зло, вибіркове ставлення до соціуму, зумовлене здебільшого специфічними умовами життя. Основним методом впливу та керування кадровою діяльністю поряд з адміністративними мірами є правове регулювання.

Практика адміністративно-організаційних трансформацій правоохоронних систем окремих зарубіжних держав засвідчує планомірний поступальний рух у напрямку видозміни телеологічної сутності правоохоронних органів від сприйняття їх як репресивного інструменту в руках держави до соціального інституту, який виконує сервісно-стабілізаційну та охоронну функції. Оскільки вимоги сьогодення формують необхідність реорганізації правоохоронної підсистеми держави, злободенною є потреба наукової екстракції та систематизації позитивних та негативних властивостей, притаманних наявній моделі даного поліструктурного соціального інституту, розробки на їх основі стратегії та тактично-коректної реалізації трансформаційних заходів при неухильному збереженні паритетного балансу між критеріями функціональності та соціальної допустимості. Зміни, які необхідно інтегрувати у систему ОВС України стосуються не лише структурно-організаційних, штатних чи матеріально-технічних основ її функціонування, трансформації повинні зазнати, перш за все принципи, методи та цілі функціонування даної системи, які б надали нового поштовху концептам демократизму, гуманізму та соціальності як пріоритетним факторам правоохоронної діяльності в нашій державі.

Фундаментальною основою у здійсненому дисертаційному дослідженні слугували праці вітчизняних вчених-правознавців: В. Авер'янова, Г. Атаманчука, С. Алєксєєва, Д. Бахраха, І. Бачила, Ю. Битяка, А. Васільєва, І. Голосніченка, Є. Додіна, А. Єлістратова, Р. Калюжного, С. Ківалова, В. Коваленка, Л. Коваля, І. Коліушко, В. Колпакова, А. Коренєва, В. Манохіна, Ю. Тихомирова, Ю. Шемшученка, Ц. Ямпольської та ін. Водночас, в цілях деталізації окремих особливостей проходження державної служби в ОВС України у дисертаційному дослідженні знайшли відображення концепції, висвітлені у наукових розвідках М. Ануфрієва, Ю. Кравченка, Р. Калюжного, Я. Кондратьєва, В. Пєткова, В. Соболєва, З. Кісіль, О. Лавриненко, С. Лихачова, Х. Малиняк, Н. Матюхіної, О. Синявської, Г. Юхновця. Проблема адміністративно-правових засад проходження державної служби в системі ОВС знайшла своє відображення у дослідженнях деяких російських правознавців, зокрема: Ю. Аврутіна, І. Андрієвського, Г. Атаманчука, А. Баєва, І. Барцина, В. Баскова, А. Буданова, А. Губанова, В. Іларіонова, В. Кікотя, Л. Колодкіна, А. Коренєва, А. Кокорєва, А. Малько, Р. Мулукаєва, С. Лебедєва, Н. Рижака, В. Сальнікова, В. Чернікова, А. Франка та ін.

Незважаючи на той факт, що в науці адміністративного права і були зроблені численні спроби ідентифікації оптимальної методики удосконалення інституту державної служби в системі ОВС України, а проблемі окремих аспектів адміністративно-правового аспекту правоохоронної та службової діяльності співробітників даної системи приділено значну кількість досліджень як вітчизняних, так і зарубіжних науковців, все ж, змушені констатувати, що вказаний правовий «Рубікон» залишається нездоланим, становлячи сферу для ґрунтовного наукового дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукове дослідження виконано відповідно до Програми науково-дослідних робіт з проблем виховання особового складу органів внутрішніх справ, затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26 липня 2010 р. № 639; Пріоритетних напрямів дисертаційних досліджень МВС України, що потребують першочергового розроблення і впровадження у практичну діяльність ОВС України на період 2010-2015 рр. (наказ МВС України від 29 липня 2010 р. № 347). Дисертація безпосередньо пов'язана з виконуваною Львівським державним університетом внутрішніх справ комплексною темою «Проблеми реформування правової системи України» (державний реєстраційний номер 0109U007853). Тему дисертаційної роботи затверджено рішенням вченої ради Приватного вищого навчального закладу «Львівський університет бізнесу та права» від 03 листопада 2011 р. (протокол № 3).

Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає у синергетичному аналізі нормативно-правової та доктринальної площин відображення проблематики адміністративно-правового виміру проходження державної служби в ОВС України та розробки практично-прикладних, інноваційних рекомендацій щодо модернізації організаційних та правових засад здійснення правоохоронної функції в Україні.

Задля досягнення поставленої мети у дисертаційному дослідженні вирішується ряд взаємопов'язаних наукових задач:

- здійснити систематизований аналіз алгоритму трансформації доктринальної рефлексії адміністративно-правового виміру процесу проходження державної служби в ОВС України та виокремити закономірності останнього;

- виокремити, дослідити та раціоналізувати засади державної політики у адміністративно-правовій сфері проходження державної служби в ОВС України;

- ідентифікувати та розкрити сутність методів вдосконалення інституту державної служби в ОВС України;

- консолідувати теоретико-прикладні основи іманентної організації та функціонування механізму адміністративно-правового регулювання проходження державної служби в ОВС України;

- з'ясувати значення професійного відбору кандидатів на службу в ОВС України як засобу підвищення ефективності функціонування МВС України;

- окреслити основні елементи адміністративно-правового механізму професійної підготовки працівників ОВС України та окреслити пріоритетні напрями його вдосконалення;

- розробити пропозиції та рекомендації щодо удосконалення механізму дотримання дисципліни і законності в правоохоронній діяльності працівників ОВС України;

- концептуалізувати функцію іманентного запобігання і протидії корупції та визначити основні проблеми у площині резистенції інтеграції корупційного фактору в діяльності ОВС України;

- здійснити наукове обґрунтування значення, змісту та методики впровадження механізму адміністративно-правової модернізації системи ОВС України.

Об'єкт дослідження - суспільні відносини, які виникають у процесі проходження державної служби в органах внутрішніх справ України.

Предмет дослідження - адміністративно-правовий вимір проходження державної служби в органах внутрішніх справ України.

Методи дослідження. В основу методології дослідження адміністративно-правового виміру проходження державної служби в органах внутрішніх справ України покладено загальнотеоретичні принципи та підходи до вивчення предмету дослідження. Системний підхід надав можливість здійснити комплексне дослідження адміністративно-правового виміру проходження державної служби в органах внутрішніх справ України, окреслити шляхи удосконалення зазначеного соціально-правового інституту.

За допомогою діалектичного підходу ґрунтовно проаналізовано сутність механізму проходження державної служби в ОВС України як динамічної системи (розділ 1). Історико-правовий метод використано під час розгляду видозміни доктринального відображення правового інституту державної служби в ОВС України та її складових компонент (підрозділ 1.1). Системно-структурний та порівняльно-правовий методи використовувались з метою дослідження становлення та розвитку служби в ОВС України у межах національної правової системи (підрозділи 1.1, 1.2, 3.2). За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат (розділи 1, 2, 3). Методи абстрагування, аналізу, синтезу та моделювання використано для розроблення пропозицій щодо вдосконалення адміністративно-правового виміру проходження державної служби в органах внутрішніх справ України (підрозділи 3.1, 3.2). Порівняльний аналіз міжнародного досвіду реорганізації правоохоронних систем окремих іноземних держав надав можливість виокремити основні сучасні тенденції, уможливив їх інтерполяцію в ОВС України (розділ 3). За допомогою термінологічного методу з'ясовано історію походження термінів і позначуваних ними понять (розділи 1, 2, 3). З використанням методу наукового узагальнення здійснено структуризацію та класифікацію визначальних позитивних та деструктивних факторів у діяльності ОВС України (підрозділ 2.2). Синтез як прийом наукового пізнання використовувався для узагальнення даних, отриманих в результаті аналізу різних властивостей і ознак досліджуваного явища (розділ 1, 2, 3). Метод формалізації дозволив систематизувати, деталізувати та методологічно обґрунтувати засоби здійснення адміністративно-правового виміру реорганізації системи ОВС України, з'ясувати, виявити і сформулювати ще невирішені функціональні та організаційно-правові проблеми (розділ 1, 2, 3).

Науково-теоретичну основу дослідження становлять наукові праці фахівців з теорії держави і права, теорії управління, адміністративного та кримінального права, кримінології та адміністративної деліктології, міжнародного та конституційного права, філософії права, інших галузевих правових наук, а також психології та юридичної психології, політології, соціології тощо.

Емпіричною основою дослідження стали узагальнення практичної діяльності міліції України, аналіз політико-правових публікацій, довідкових видань, математико-статистичної обробки даних офіційних інформаційних джерел. Поглибленому вивченню проблеми слугували проведені власні спостереження, анкетування і опитування 420 працівників ГУМВС України у Львівській області, УМВС України у Вінницькій, Тернопільській, Рівненській, Чернівецькій областях та УМВСТ на Львівській залізниці.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є однією із перших спроб комплексного дослідження адміністративно-правового виміру проходження державної служби в ОВС України.

За результатами проведеного дослідження виявлено ряд інноваційних положень, що носять визначальну науково-теоретичну та практично-прикладну цінність, зміст котрих сформульовано у вигляді концептуальних пропозицій здобувача щодо удосконалення доктринального та нормативно-правового вимірів відображення досліджуваного феномену, зокрема

уперше:

- здійснено систематизований аналіз алгоритму трансформації доктринальної рефлексії адміністративно-правового виміру процесу проходження державної служби в ОВС України та виокремлено закономірності останнього;

- обґрунтовано теоретичні та методологічні базиси, які формують та ідентифікують алгоритм проходження державної служби в ОВС України;

- виокремлено, та досліджено хронологічно-функціональні засади державної політики у адміністративно-правовій сфері проходження державної служби в ОВС України;

- консолідовано теоретико-прикладні основи іманентної організації та функціонування механізму адміністративно-правового регулювання проходження державної служби в ОВС України;

удосконалено:

- методику підвищення ефективності функціонування системи ОВС України за рахунок розробки ефективної сучасної процедури професійного відбору її співробітників;

- розуміння сутності та особливостей синергетичних процесів реорганізації та оптимізації як визначальних векторів модернізації державної служби в ОВС України;

- доктринальний та процедурний виміри рефлексії розуміння, змісту та методики впровадження механізму адміністративно-правової модернізації системи ОВС України;

дістали подальший розвиток:

- інтерпретація формо-змістовних особливостей адміністративно-правового виміру механізму професіоналізації працівників ОВС України;

- дослідження проблем дотримання дисципліни і законності у правоохоронній діяльності ОВС України;

- концептуальні погляди щодо з'ясування функції іманентного запобігання і протидії корупції та визначення основних проблем у площині резистенції інтеграції корупційного фактору в діяльності ОВС України.

Практичне значення одержаних результатів полягає у доцільності їх застосування:

- у науково-дослідній роботі - для поглиблення розробки питань адміністративно-правових засад проходження державної служби в ОВС України;

- у правотворчості - для вдосконалення нормативно-правового підґрунтя, за допомогою котрого забезпечується ефективне та планомірне функціонування адміністративно-правового механізму проходження державної служби в ОВС України;

- у правозастосовній діяльності - в цілях підвищення ефективності правозастосовної техніки системи ОВС України у сферах комплектування, службової підготовки та професіоналізації її кадрового складу (акт впровадження Залізничного РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області від 23 січня 2014 р. № 18);

- у навчальному процесі - для удосконалення методики викладання спеціальних та загально-правових навчальних дисциплін та підготовки відповідних підручників, навчальних посібників з адміністративного права, основ управління в органах внутрішніх справ, адміністративної діяльності органів внутрішніх справ, адміністративного процесу, інформаційного права та інформаційної безпеки (акт впровадження Львівського державного університету внутрішніх справ від 18 лютого 2013 р. № 5; акт впровадження ПВНЗ Львівського університету бізнесу та права від 14 жовтня 2014 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження проведено автором самостійно і є завершеною науковою роботою. Сформульовані в ньому положення, узагальнення, оцінки, висновки, рекомендації й пропозиції одержані автором особисто в результаті комплексного дослідження наукового та нормативного вимірів реального стану відображення проблематики предмету дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення та висновки дисертаційної роботи обговорювалися на засіданнях кафедри адміністративного права і процесу, фінансового та інформаційного права Приватного вищого навчального закладу «Львівський університет бізнесу та права», оприлюднено у доповідях і повідомленнях на двох міжнародних та трьох всеукраїнських науково-практичних та науково-теоретичних заходах: ІХ міжнародній міждисциплінарній науково-практичній конференції «Сучасні проблеми науки і освіти» (м. Харків, 30 квітня-10 травня 2009 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Naykowa przestrec EUROPY - 2010», (м. Перемишль, 07-15 квітня 2010 р.), всеукраїнській науковій конференції ад'юнктів, аспірантів та здобувачів «Проблеми правової реформи та розбудови громадянського суспільства в Україні» (м. Львів, 30 вересня 2011 р.), ІІІ всеукраїнському круглому столі «Державотворення та правотворення в Україні крізь призму дотримання прав людини: ретроспективи, сучасні проблеми та наукове прогнозування» (м. Львів, 9 грудня 2011 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Проблеми державотворення та правотворення в Україні» (м. Львів, 17 лютого 2012 р.).

Публікації. Основні положення та висновки дисертації викладено у монографії, семи статтях, надрукованих у наукових фахових виданнях з юридичних наук та у семи тезах виступів і доповідей на науково-практичних та науково-теоретичних заходах.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, які містять дев'ять підрозділів, висновків, додатків та списку використаних джерел (192 найменування). Повний обсяг дисертації становить 198 сторінок, з них 159 - основний текст.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, висвітлено зв'язок роботи з науковими програмами, планами і темами, визначено мету і задачі дослідження, його об'єкт і предмет, охарактеризовано методи дослідження, наукову новизну одержаних результатів та їхнє практичне значення; подано інформацію про апробацію дисертаційної роботи, впровадження її результатів.

Розділ 1 «Інститут проходження державної служби в органах внутрішніх справ України: теоретичний, методологічний та гносеологічно-правовий аналіз» містить три підрозділи, у яких розглянуто генезис та метаморфічні трансформації інституту державної служби в ОВС України, визначено особливості стадійності процесу комплектування в ОВС України, функціональну сутність адміністративно-правової компоненти у норморегуляції проходження служби співробітниками ОВС України.

У підрозділі 1.1 «Теоретико-правове дослідження генезису та особливостей трансформації державної служби в органах внутрішніх справ України як інституту адміністративного права» розглянуто особливості відображення сутності та методологічних засад інституту проходження державної служби в ОВС України як полікомпонентного явища в межах предмету адміністративно-правового регулювання в вітчизняній та світовій правовій доктрині, а також висвітлено синергетику між змістом нормативно-правових засобів регламентації даного соціального феномену та станом його наукового дослідження на концептуально-правовому рівні.

Демократизація вектору державної політики та реструктуризація пріоритетів діяльності публічно-правових інститутів вимагає комплексного поступального руху у площині функціонування ланок державної влади. Правоохоронна система, як невід'ємна, важлива складова публічного апарату теж потребує реформування засад її діяльності. Викликами сьогодення продиктована необхідність абстрагування системи ОВС України від усталеної адміністративно-командної моделі її функціонування, що детермінує пріоритетну необхідність перегляду таких основ організації міліції як система, принципи, методи та засоби практичного провадження правоохоронних функцій. Відтак адміністративне право, як галузь нормативно-правового регулювання та сфера наукового пізнання повинно забезпечити належні умови для розвитку та впровадження системних трансформацій даного інституту, для чого необхідним є цілісний та послідовний аналіз позитивних та негативних факторів адміністративно-реформаційних процесів, які знайшли своє відображення у численних наукових розробках науковців у сфері права. Дослідженню даного аспекту проблеми адміністративно-правового виміру інституту державної служби в ОВС і присвячений даний підрозділ.

У підрозділі 1.2 «Адміністративно-правовий механізм формування та реалізації державної політики у сфері проходження державної служби в органах внутрішніх справ України» визначено мету, завдання та основні напрямки реалізації адміністративної реформи системи ОВС України.

Визначено, що державна служба в ОВС України - комплексний правовий інститут, що охоплює систему спеціалізованих суб'єктів управлінської діяльності, функціонування котрих регламентована комплексом правових приписів, переважно адміністративно-правової галузевої приналежності. Проведено розмежування та охарактеризовано структурні компоненти державної служби в ОВС України за функціонально-хронологічним, формально-правовим та організаційним критеріями, обґрунтовано необхідність та визначено практичні методи удосконалення адміністративно-правового механізму забезпечення проходження державної служби в системі ОВС України.

У підрозділі 1.3 «Стан та методика удосконалення процедурних та формально-правових аспектів проходження служби в органах внутрішніх справ України» проаналізовано соціальну детермінацію планомірного поступального руху у напрямку видозміни телеологічної сутності правоохоронних органів від сприйняття їх як репресивного інструменту в руках держави до соціального інституту, який виконує соціально-сервісну та охоронну функції.

Здійснена наукова екстракція та систематизація позитивних та негативних властивостей, притаманних наявній моделі даного поліструктурного соціального інституту, акцентовано увагу на потребі зміни парадигми діяльності системи ОВС України. Обґрунтовано, що зміни, які необхідно інтегрувати у систему ОВС України стосуються не лише структурно-організаційних, штатних чи матеріально-технічних засад її функціонування. Трансформації повинні зазнати, перш за все принципи, методи та цілі функціонування даної системи, які б надали нового поштовху концептам демократизму, гуманізму та соціальної спрямованості - як пріоритетні детермінанти правоохоронної діяльності в державі Україна.

Розділ 2 «Адміністративно-правові засади комплектування та професіоналізації працівників органів внутрішніх справ України» складається з трьох підрозділів, в межах яких об'єктом аналізу виступали механізм адміністративно-правового забезпечення служби в правоохоронних органах України (суб'єкт-об'єктний, субординаційний, координаційний виміри), проблемні питання комплектування працівників ОВС України, роль та значення професіоналізації персоналу.

У підрозділі 2.1 «Адміністративно-правова компонента загальнодержавного механізму регулювання служби в органах внутрішніх справ України» здійснено спробу щодо вироблення конструктивного механізму регулювання проходження служби в ОВС України, який повинен стати основою загальнодержавного механізму.

Здійснено структуризацію іманентної організації адміністративної компоненти цього механізму та визначено особливості останнього. Прерогативи методу правового регулювання, властиві адміністративному праву як галузі національного законодавства спроектовано на властивості, притаманні наявному механізму діяльності системи ОВС України та ідентифіковано засади підвищення ефективності за рахунок організаційних, формально-правових та методологічних заходів.

На основі загальної доктрини права визначено іманентний склад механізму адміністративно-правового регулювання проходження державної служби в ОВС України, який охоплює: існування системи регулятивних та прогібіційних приписів, встановлених у контексті нормотворчої діяльності уповноважених органів держави; динамічну форму існування даних приписів - особливої категорії суспільних відносин, врегульованих адміністративним правом України, виникнення котрих опосередковано управлінськими процесами у публічному апараті держави; форма інтерпретації та соціально-правової адаптації абстрактних правових положень у конкретні засоби норморегуляції шляхом реалізації правових норм.

У підрозділі 2.2 «Адміністративно-правові засади комплектування працівників органів внутрішніх справ України» зазначено, що основним недоліком існуючої системи комплектування ОВС України є проникнення до правоохоронної системи осіб, які за своїми діловими, моральними якостями не гідні почесного звання правоохоронця.

Аналіз відомчих нормативно-правових актів, які регулюють алгоритм комплектування працівників ОВС України, надав можливість виявити факти правової аномії у цій сфері та надати пропозиції щодо їх усунення.

Зазначено, що забезпечення прозорості процедури комплектування працівників міліції, тобто алгоритму, що унеможливить будь-який неправомірний вплив, на сьогодні є одним із домінантних викликів формування ефективної системи ОВС України.

Наголошено, що професійний відбір на службу в ОВС України повинен здійснюватися на основі низки критеріїв, за якими оцінюватимуться особистісно-професійна готовність претендента виконувати посадові функції; основна мета професійного відбору на службу в ОВС України - комплектування вакантних посад такими претендентами, котрі згодом у професійному аспекті будуть повсякчас самовдосконалюватися, реалізуючи особистісні та професійні завдання.

У підрозділі 2.3 «Методика та практика адміністративно-правового регулювання професіоналізації працівників органів внутрішніх справ України» проведено комплексне дослідження теоретичного та практично-прикладного рівнів адміністративного механізму професійної підготовки на посторганізаційних стадіях проходження державної служби в ОВС України. Аналіз здійснено у нерозривному поєднанні доктринальних та нормативно-правових тенденцій, положень та провідних концепцій професіоналізації, за результатами чого автором запропонована інноваційна за методикою та дієва у функціональному вимірі модель адміністративно-правового регулювання професіоналізації працівників ОВС України.

Професіоналізацію - як процес цілеспрямованого впливу на працівника ОВС України, пропонується розуміти як комплекс заходів, спрямованих на виявлення, розвиток та поглиблення вмінь, професійних навичок та емпіричного потенціалу у сфері правозастосування та виконання оперативних завдань, регламентований чинним законодавством. На основі соціометричних даних продемонстровано практичне значення кореляції показників ефективності професійної діяльності службовців ОВС України та систематичності заходів, щодо підвищення рівня їх професіоналізму.

Розділ 3 «Стан вітчизняної системи адміністративно-правової регламентації проходження служби в органах внутрішніх справ України» складається з трьох підрозділів, в яких розглянуто проблему дотримання законності у професійній діяльності працівників ОВС України, досліджено передумови виникнення корупційних деліктів в ОВС України, представлено концепцію модернізації проходження державної служби в ОВС України.

У підрозділі 3.1 «Проблематика забезпечення відповідності правоохоронної діяльності органів внутрішніх справ України вимогам законності, соціальної спрямованості та публічності» комплексно досліджено специфіку правоохоронної діяльності шляхом проектування її засад на площину основоположних цінностей сучасної держави: законності, соціальності та публічності.

Зазначено, що ідеальна модель законності передбачає неухильне дотримання усіма суб'єктами правозастосування вимог чинного законодавства; реальна ж модель надає можливість суб'єкту правозастосування реалізовувати адміністративний розсуд, що подеколи призводить до неправомірного застосування правових норм. Доведено, що взаємопроникнення правової та моральної свідомості у професійну діяльність працівників ОВС України унеможливить випадки недотримання приписів процесуальних форм, отримання доказів неправомірними методами, порушення вимог чинного законодавства, невиконання встановленого регламенту провадження, отримання неправомірної вигоди, службове підроблення, застосування рукоприкладства, знущання та катування тощо.

Запропоновано дефініцію поняття «забезпечення законності в діяльності працівників ОВС України», що змістовно зорієнтована на створення такого адміністративно-правового режиму в суспільстві, за якого вся система органів, наділених функціями охорони громадського порядку, гарантування громадської безпеки та боротьби зі злочинністю, зобов'язана, з одного боку, суворо дотримуватися вимог чинного законодавства, а з іншого - вимагати від посадових осіб та громадян безумовного виконання цих законів та інших законодавчих актів, здійснювати інші правоохоронні та правозастосовні заходи з метою зміцнення правопорядку в країні.

У підрозділі 3.2 «Адміністративно-правові заходи протидії проявам деліквенції та корупціалізації органів внутрішніх справ України» досліджено детермінанти виникнення корупційних та інших загальнодевіаційних проявів серед працівників ОВС України, визначено правові засади протидії цим неправомірним діянням.

Значна актуальність потреби розробки та запровадження спеціалізованого комплексу заходів щодо забезпечення неухильного дотримання законності в системі ОВС Україні пояснюється роллю, яку правоохоронні органи виконують у сучасному суспільстві. Оскільки органи внутрішніх справ - визначальна ланка системи інститутів, на які покладається обов'язок забезпечення практичної реалізації національного законодавства, протиправна активність у їх складі - індикатор тотальної нівеляції закону як форми норморегуляції, що становить загрозу підвалинам державності, антагонізує сутності правопорядку, посилює відчуття безкарності за правопорушення як форми соціальної поведінки.

Корупція, як один з найпоширеніших типів протиправної поведінки службових осіб системи ОВС України, водночас є і найнебезпечнішою її формою, оскільки призводить до сприйняття службової діяльності співробітниками ОВС України як такої, що повинна провадитись на комерційних засадах, нехтуючи пріоритетами суспільства та інтересами служби.

Зазначено, що формування ефективного механізму запобігання та протидії корупції - не самоціль а запорука продуктивного розвитку соціально-правових, політичних та економічних компонентів функціонування держави. Цей процес повинен перебувати у синергетичному взаємозв'язку з продуцентним потенціалом сучасної національної та світової правової доктрини задля забезпечення оптимального врахування інноваційних тенденцій та дотримання послідовності у процесі декорупціалізації ОВС України. Отже, продуктивний концепт формування антикорупційного базису в системі ОВС України інтерпретовано як пріоритетне завдання для забезпечення подальшого потенційно-ефективного функціонування державності на засадах протекції інститутів права та нетерпимості до деліквентних проявів асоціальних субструктур.

Істотного значення тепер набуло теоретико-методологічне обґрунтування концепту формування та іманентної компіляції категорії «механізм запобігання та протидії корупції». Стан доктринальної репрезентації цього концептуального за своїм значенням поняття характеризується істотною поляризацією позицій дослідників. Соціальну перцепцію корупції в ОВС України визначено як консолідований показник асиміляції корупції у соціально-правових, економічних, політичних процесах, який визначається шляхом проведення соціометричних досліджень ступеня соціально-корупційної конфірмації.

У підрозділі 3.3 «Адміністративно-правовий аспект методики удосконалення інституту проходження служби в органах внутрішніх справ України» набули фундаментальної розробки концептуальні засади реструктуризації цієї складної соціально-правової інституції. Зокрема, визначено, що органи внутрішніх справ України - системотворчий інститут усієї ієрархії ланок публічного апарату, на які законом покладено реалізацію правоохоронної функції, відтак максимальної пріоритетності у парадигмі завдань України набуває комплексна реорганізація ОВС України у руслі підвищення рівня та модернізації методики захисту прав і свобод людини і громадянина, інтенсифікації боротьби зі злочинністю та корупцією як одним з її проявів, налаштування партнерських зв'язків міліції з населенням, упорядкування форм і методів оперативної та службової діяльності відповідно до суспільних вимог та стандартів.

Акцентовано на важливості проведення об'єктивної науково-обґрунтованої ідентифікації властивостей наявної моделі системи підрозділів ОВС України та методики їх діяльності, екстракції позитивних та негативних факторів, афектуючих здійснення правоохоронних функцій у нашій державі. На основі детального дослідження вказаних властивостей, сформульовано низку рекомендацій, положень та заходів, які дозволять забезпечити ефективне реформування системи ОВС України.

Обґрунтовано необхідність розробки і реалізації в системі МВС України Концепції модернізації проходження державної служби працівниками ОВС України, що істотно підвищить їх соціальний статус, а відтак позитивно позначиться на усвідомленні необхідності остаточного переходу системи від каральних до соціально-сервісних функцій, що сприятиме досягненню основних організаційних і правових параметрів моделі, здатної найбільш ефективно забезпечувати права і свободи особи, протидію злочинності та корупції, громадську безпеку, виконання інших завдань, покладених на МВС України.

ВИСНОВКИ

На основі застосування сучасних науково-методологічних підходів здійснено теоретичне осмислення і подано нове вирішення наукових задач щодо дослідження організаційно-правових засад проходження державної служби в ОВС України. За результатами наукових пошуків зроблено такі висновки:

1. Досвід перебудови української міліції показує, що для забезпечення ефективного функціонування правоохоронних органів слід знати і враховувати не лише реалії сьогодення, не лише сучасну політику, але й значний історичний досвід їх становлення і розвитку. Євроінтеграційні процеси в Україні ставлять перед МВС України завдання щодо пошуку сучасних підходів до модернізації управлінських функцій, створення нової моделі правоохоронної системи, яка відповідатиме європейським стандартам.

Зміна вектору діяльності міліції з реактивної (карально-репресивної) на проактивну (превентивну, сервісно-обслуговуючу) сприятиме підвищенню ефективності виконання правоохоронцями своїх посадових функцій і завдань, зростанню рівня довіри населення до міліції. Реалізувати та втілити у життя принцип діяльності усіх європейських правоохоронних органів - «поліція (міліція) для народу» є вкрай важливим завданням, яке стоїть перед керівництвом МВС України.

2. Кадрова політика в ОВС України є складовою загальнодержавної кадрової політики. Під кадровою політикою слід вважати нормативно врегульовану діяльність її суб'єктів щодо комплектування, професійного навчання, розстановки персоналу у структурних підрозділах ОВС України. Мета кадрової політики в ОВС України полягає у формуванні високопрофесійного колективу, який спроможний ефективно виконувати покладені на нього посадові функції в частині забезпечення прав і свобод людини і громадянина, забезпечення правопорядку, боротьби зі злочинністю.

3. Метою сучасної Концепції проходження державної служби в ОВС України є формування високопрофесійного, досвідченого, мобільного, психологічно стійкого кадрового корпусу, спроможного ефективно виконувати правоохоронні функції, поставлені сучасними соціально-політичними, економічними викликами сьогодення.

Реалії сьогодення вимагають від МВС України вироблення новітньої стратегії кадрової політики, відповідного організаційно-правового, адміністративно-правового, управлінського, матеріально-технічного супроводу із застосуванням інструментів інституціональної розбудови Twinning, TAIEX і SIGMA.

4. Механізм адміністративно-правового регулювання проходження державної служби в ОВС України включає сукупність правових, організаційних, соціальних, інформаційних елементів, що надає можливість суб'єкту кадрової політики залучити в процес проходження служби матеріальні, політичні, процесуальні, кадрові та інші ресурси.

Основними шляхами підвищення адміністративно-правового регулювання проходження державної служби в ОВС України є: удосконалення правотворчості, у процесі якої в нормах права, що регламентують алгоритм проходження державної служби в міліції, знайдуть відображення суспільні інтереси і закономірності, у межах яких вони будуть діяти; підвищення рівня правової культури та правової свідомості працівників міліції суттєво відобразиться на якості механізму адміністративно-правового регулювання проходження державної служби в ОВС України; удосконалення механізму превентивних заходів, покликаних формувати в колективах органів та підрозділів ОВС України обстановку нетерпимості до будь-яких проявів беззаконня і свавілля, усвідомлення кожним працівником своєї особистої відповідальності за зміцнення законності, охорони прав та законних інтересів громадян, недопустимості поблажливого ставлення до тих, хто порушує закон.

5. Під адміністративно-правовими відносинами у сфері проходження служби в ОВС України слід вважати врегульовані адміністративно-правовими нормами управлінські суспільні відносини, в яких сторони виступають носіями взаємних прав і обов'язків, встановлених і гарантованих адміністративно-правовими нормами.

6. Професійний відбір - це комплекс адміністративно-правових засобів, науково-обґрунтованих методів, які сприяють виявити осіб, найбільш придатних за своїми індивідуально-психологічними, фізичними якостями до служби в ОВС України.

Очевидно, слід доповнити Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України таким підпунктом: «Постійне підвищення кваліфікації є службовим обов'язком працівників органів внутрішніх справ України. Підвищення кваліфікації чи перепідготовка здійснюються через навчання у відомчих навчальних закладах системи МВС України, як правило, не рідше одного разу на п'ять років. Результати навчання і підвищення кваліфікації є однією із підстав для просування по службі та присвоєння чергового (дострокового, надграничного) спеціального звання».

7. Законність у діяльності працівників ОВС України - це засноване насамперед на розумінні і переконанні чітке дотримання і виконання ними законів і підзаконних актів, спрямованих на охорону і розвиток демократичної, правової держави, забезпечення прав, свобод і законних інтересів людини і громадянина.

Правова свідомість працівників ОВС України - специфічна форма духовного засвоєння соціального середовища, що може розглядатися як система ідей, уявлень, переконань, теорій, почуттів, поглядів, що складаються щодо правової реальності у процесі її пізнання та осмислення.

8. З метою удосконалення теоретико-правових засад і практики організації профілактичних заходів протидії корупції в ОВС України, автором запропоновано внести такі зміни до чинного законодавства:

8.1. Ст. 14 КУпАП «Відповідальність посадових осіб» доповнити частиною другою у такій редакції: «Сприяння працівника органів внутрішніх справ України з використанням посадового становища фізичним або юридичним особам при укладенні контрактів (у тому числі на закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти) з метою одержання за це неправомірної вигоди, якщо її розмір не перевищує п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,

- тягне за собою накладення штрафу від ста до ста п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією незаконно одержаної неправомірної вигоди матеріального характеру»;

8.2. Главу 2 КУпАП доповнити статтею 14-2 «Невжиття заходів щодо запобігання та протидії корупції» з текстом такого змісту: «Невжиття заходів щодо запобігання та протидії корупції уповноваженими на це особами,

- тягне за собою накладення штрафу від двадцяти п'яти до ста п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян»;

8.3. Ст. 15 КУпАП «Відповідальність військовослужбовців та інших осіб, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів, за вчинення адміністративних правопорушень» доповнити частиною другою у такій редакції:

«Одержання особою військовослужбовцем, військовозобов'язаним та резервістами під час проходження зборів, а також особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, органів внутрішніх справ і Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України неправомірної вигоди для себе чи іншої особи у розмірі, що не перевищує п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,

- тягне за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією незаконно одержаної неправомірної вигоди матеріального характеру» (під поняттям «неправомірна вигода» слід розуміти визначення, наведене у статті 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції»);

8.4. Главу 2 КУпАП доповнити статтею 15-1 «Порушення обмежень щодо заняття підприємницькою діяльністю та вимог щодо сумісництва військовослужбовцями та іншими особами, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів» текстом такого змісту:

«Зайняття особою військовослужбовцем, військовозобов'язаним та резервістом під час проходження зборів, а також особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, органів внутрішніх справ і Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України безпосередньо або через посередників чи інших осіб підприємницькою діяльністю, а так само виконання ним роботи за сумісництвом (крім викладацької, наукової, творчої роботи або медичної практики у позаробочий час),

- тягнуть за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією отриманої винагороди від підприємницької діяльності чи роботи за сумісництвом».

9. Реалізація Концепції модернізації проходження державної служби працівниками ОВС України та розроблених на її підставі програм і планів дозволить з'ясувати місце і роль системи ОВС України у державному механізмі на найближчий час та перспективу; забезпечити стабільність її соціального призначення, завершити перебудову системи органів МВС України у цивільне відомство відповідно до внутрішньої політики; запровадити механізм унеможливлення використання правоохоронних органів у політичних, групових чи особистих інтересах.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ АВТОРА ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Наукові праці в яких опубліковані основні наукові

результати дисертації

1. Босак Х. З. Правові та організаційні засади проходження служби в органах внутрішніх справ України: монографія / Х.З. Босак.- Львів: Ліга-Прес, 2013.- 192 с.

2. Босак Х. З. Робота з персоналом в органах внутрішніх справ України: поняття та сучасні підходи до вирішення підготовки персоналу для органів внутрішніх справ / Х. З. Босак // Наукові записки Львівського університету бізнесу та права. - 2011. - № 6. - С. 126 - 129.

3. Босак Х. З. Професійна підготовка як різновид вдосконалення службової діяльності співробітників органів внутрішніх справ України / Х. З. Босак // Митна справа. - 2011. - № 4 (76). - Ч. 2. - С. 155 - 161.

4. Босак Х. З. Щодо вдосконалення соціального захисту співробітників органів внутрішніх справ України / Х. З. Босак // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. - 2011. - № 4. - С. 154 - 163.

5. Босак Х. З. Усунення причин і умов вчинення правопорушень посадовими особами системи МВС України / Х. З. Босак // Науковий вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е. О. Дідоренка. - 2011. - № 8. - С. 233 - 240.

6. Босак Х. З. До питання про поняття та сутність адміністративної відповідальності працівників органів внутрішніх справ України / Х. З. Босак // Митна справа. - 2011. - № 5 (77). - Ч. 2. - С. 247 - 252.

7. Босак Х. З. Особливості управління захистом інформації в процесі експертно-криміналістичних досліджень / Х. З. Босак, М. О. Живко // Науковий економічний журнал. - 2009. - № 10 (100). - С. 184 - 191.

8. Bosak Hristina Corruption as the Crime in the Procedure of Criminalization in the Legal System of Ukraine / Hristina Bosak // Academy of Criminalistic and Police Studiesin Belgrade. - 2013. - № 2 (31). - С. 311-315.

Опубліковані праці апробаційного характеру

1. Босак Х. З. Теоретичні аспекти праці / Х. З. Босак // Сучасні проблеми науки і освіти: матеріали IX міжнародної міждисциплінарної науково-практичної конференції (м. Харків, 30 квітня - 10 травня 2009 р.). - Х. : Українська Асоціація «Жінки в науці та освіті», Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, 2009. - С. 105 - 106.

2. Босак Х. З. Правові основи дотримання інформації щодо суб'єкта господарювання / Х. З. Босак // Naykowa przestrec EUROPY - 2010: матеріали міжнародної науково-практичної конференції (м. Перемишль, 07-15 квітня 2010 р.). - Перемишль : Наука і Студія, 2010. - С. 73 - 76.