Судова помилка в адміністративному судочинстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 342.97

12.00.07 - адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

СУДОВА ПОМИЛКА В АДМІНІСТРАТИВНОМУ СУДОЧИНСТВІ

ГОРБАЛІНСЬКИЙ

ВОЛОДИМИР ВОЛОДИМИРОВИЧ

Київ - 2015

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі управління, адміністративного права і процесу та адміністративної діяльності Національного університету державної податкової служби України

Науковий керівник доктор юридичних наук, професор

Рябченко Олена Петрівна,

Національний університет державної податкової служби України,

начальник кафедри управління, адміністративного права і процесу та адміністративної діяльності

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, доцент

Ігонін Руслан Владиславович,

Національна академія прокуратури України,

професор кафедри адміністративно-правових дисциплін;

кандидат юридичних наук

Заїка Микола Миколайович,

Вищий адміністративний суд України, суддя.

Захист відбудеться “29” вересня 2015 року о “10” годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.062.16 у Національному авіаційному університеті за адресою: 03058, м. Київ, пр. Космонавта Комарова, 1.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного авіаційного університету за адресою: 03058, м. Київ, пр. Космонавта Комарова, 1.

Автореферат розісланий “27” серпня 2015 року.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради І. М. Сопілко

АНОТАЦІЯ

Горбалінський В.В. Судова помилка в адміністративному судочинстві. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Національний авіаційний університет. - Київ, 2015.

Дисертацію присвячено встановленню сутності, судової помилки в адміністративному судочинстві, систематизації таких помилок, визначенню причин їх виникнення та способів усунення, виявленню недоліків у правовому регулюванні відносин щодо здійснення правосуддя адміністративними судами та обґрунтуванню на цій основі пропозицій щодо внесення змін до адміністративного матеріального і процесуального законодавства.

На основі вивчення існуючих доктринальних положень щодо визначення юридичної і зокрема, судової помилки, з урахуванням специфіки процесуальної форми відправлення правосуддя в адміністративних справах, специфіки адміністративних правовідносин сформульовано поняття та визначено ознаки судової помилки в адміністративному судочинстві. Надано характеристику судовій помилці з позиції розуміння її як, передусім, відхилення від встановленого порядку розгляду судових адміністративних справ. Визначено види судових помилок в адміністративному судочинстві за конкретними критеріями. Здійснено систематизацію причин виникнення судових помилок. Особливу увагу приділено прогалинам та колізіям адміністративного матеріального та процесуального законодавства як об'єктивним причинам судових помилок, а також особливостям та проблемам тлумачення норм права адміністративним судом при здійсненні правосуддя як суб'єктивним причинам їх виникнення. Визначено пропозиції щодо усунення вказаних прогалин та колізій, а також основні шляхи вирішення проблем такого тлумачення. З урахуванням помилок, які допускаються суддями адміністративних судів визначено гарантії належного фахового рівня їх підготовки. При цьому окрему увагу приділено таким специфічним гарантіям підготовки суддів адміністративних судів, як врахування особливостей окремих категорій осіб-кандидатів на посаду судді; нормативне забезпечення спеціалізації підготовки. Надано характеристику перегляду судових рішень адміністративних судів як способу усунення судових помилок. Такий перегляд розуміється у широкому (як система передбачених законодавством процедур перегляду) та вузькому (як конкретні види процесуальних форм перегляду судових рішень) сенсі.

Ключові слова: юридична помилка, судова помилка, адміністративне судочинство, підготовка суддів, прогалина, колізія, адміністративний суд.

судовий помилка адміністративний процесуальний

АННОТАЦИЯ

Горбалинский В.В. Судебная ошибка в административном судопроизводстве. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Национальный авиационный университет. - Киев, 2015.

Диссертация посвящена установлению сущности судебной ошибки в административном судопроизводстве, систематизации таких ошибок, определению причин их возникновения и способов устранения, выявлению недостатков в правовом регулировании осуществления правосудия административными судами и обоснованию на этой основе предложений по внесению изменений в административного материального и процессуального законодательства. На основе изучения существующих доктринальных положений относительно определения юридической и, в частности, судебной ошибки, с учетом специфики процессуальной формы отправления правосудия по административным делам, специфики административных правоотношений сформулировано понятие и определены признаки судебной ошибки в административном судопроизводстве. Представлена характеристика судебной ошибки с позиции понимания ее как, прежде всего, отклонения от установленного порядка рассмотрения судебных и административных дел.

Судебной ошибкой назван негативный результат деятельности административого суда (судьи) или участников административного судопроизводства, которые не имеют заинтересованности в решении административного дела, который состоит в отклонении от установленного процессуального порядка, или неправильном применении норм материального законодательства, или ином допущенном нарушении, которое усложняет или делает невозможным достижение цели процессуального порядка решения конкретного административного дела.

Определены виды судебных ошибок в административном судопроизводстве по конкретным критериям. Осуществлена систематизация причин возникновения судебных ошибок. Особое внимание уделено пробелам и коллизиям административного материального и процессуального законодательства как причинам судебных ошибок, а также особенностям и проблемам толкования норм права административным судом при осуществлении правосудия как субъективным причинам их возникновения. Сформулированы предложения по устранению указанных пробелов и коллизий, а также основные пути решения проблем такого толкования.

С учетом ошибок, которые допускаются судьями административных судов, определены гарантии надлежащего профессионального уровня их подготовки. Указано, что специфика осуществления правосудия в административных судах обуславливает существование особенных требований к подготовке судей административных судов, в частности относительно наличия определённого уровня специальных знаний, умений в отдельных сферах государственного управления, что обуславливает необходимость обеспечения специализации подготовки судей административных судов. При этом отдельное внимание уделено таким специфическим гарантиям надлежащей подготовки судей административных судов, как учет особенностей отдельных категорий лиц-кандидатов на должность судьи; нормативное обеспечение специализации подготовки.

Дана характеристика пересмотра судебных решений административных судов как способа устранения судебных ошибок. Такой пересмотр понимается в широком (как система предусмотренных законодательством процедур пересмотра) и узком (как конкретные виды процессуальных форм пересмотра судебных решений) смысле.

Обоснованы предложения по внесению изменений в Кодекс административного судопроизводства Украины, направленные на совершенствование правового регулирования пересмотра судебных решений как способа устранения судебных ошибок. Такие изменения условно разделены на два направления: 1) совершенствование юрисдикции административных судов по пересмотру судебных решений; 2) совершенствавние процессуальной формы пересмотра судебных решений как способа устранения судебных ошибок.

Ключевые слова: юридическая ошибка, судебная ошибка, административное судопроизводство, подготовка судей, пробел, коллизия, административный суд.

SUMMARY

Gorbalinsky V.V. The judicial error in administrative proceedings. - The manuscript.

The dissertation for scientific degree of the Candidate of Juridical Sciences, speciality 12.00.07 - administrative law and process; financial law; information law. - National aviation university. - Kyiv, 2015.

The thesis is devoted to establishing the essence of judicial error in the administrative proceedings, systematization of such errors; identify the reasons of arising and remedies of eliminating, to identifying defects in the legal regulation of relations on the administration of justice by the administrative courts and to justification proposals for amendments to the substantive and procedural administrative law. Based on the study of existing doctrinal provisions regarding the definition of law and, in particular, judicial error, taking into account the specific of procedural forms of justice in administrative cases, and also the specific of administrative relations, concept and the signs of judicial error are formulated. The characteristics of judicial error from a position of understanding it as first of deviation from the established order of deciding administrative cases by court are given. The types of judicial errors in administrative proceedings are defined on specific criteria. The systematization of the causes of judicial error arising is made. Special attention is paid to the gaps and collisions in administrative substantive and procedural law as objective reasons of judicial errors arising, as well as to the features and problems of interpretation of law by the administrative court in the administration of justice as subjective reasons for their occurrence. The proposals to eliminate these gaps and collisions, as well as main ways of solutions of interpretation problems are defined. With taking into account the mistakes that allowed by the judges of the administrative courts the assurance of their adequate professional training are defined. Special attention is paid to such specific assurances, as taking into account the business qualities of individual categories of persons as candidates for the post of judge; regulatory support of specialization of training. Characteristics of review of administrative courts decisions as the remedy of judicial errors eliminating is given. This review is understood in a broad (as a system of required by law revision procedures) and narrow (as specific types of procedural forms of judicial decisions review).

Key words: law mistake, judicial error, administrative proceedings, judicial training of judges, gap, collision, the administrative court.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Для демократичної, правової держави значення винесення судами законних та обґрунтованих рішень складно переоцінити. Додаткової актуальності цій проблемі надає необхідність вдосконалення чинного законодавства України, в тому числі і в сфері судочинства, в напрямку наближення до чинних міжнародних стандартів здійснення правосуддя. Попри те, що Кодекс адміністративного судочинства України було прийнято ще у 2005 році, стан урегульованості процесуальної форми відправлення правосуддя у адміністративних справах свідчить про те, що адміністративне судочинство ще залишається для законодавця порівняно новим видом судочинства, що виражається у недостатньому врегулюванні окремих питань як процесуальної форми розгляду адміністративних справ, так і забезпечення відправлення правосуддя адміністративними судами, зокрема підготовки суддів адміністративних судів.

В рамках наведеного слід відмітити недостатню увагу законодавця до повноважень судів першої інстанції, окремих питань процесуальної форми перегляду судових рішень судами вищих судових інстанцій, питань підготовки суддів адміністративних судів тощо. Зазначене призводить до порушень прав учасників адміністративного судочинства, знижує якість відправлення правосуддя в цілому. Так, в окремих випадках письмове провадження у справі призначається навіть після першої неявки в судове засідання належним чином повідомленого відповідача, що зменшує можливості для нього щодо подання доказів у справі та призводить до подальшого оскарження постанови суду. Крім того, значною проблемою у підготовці суддів є неврахування необхідності забезпечення їх спеціалізації, особливо з питань судової адміністративної юрисдикції. Як наслідок перелічених та інших вад - наявність судових помилок у адміністративному судочинстві.

Проблема зменшення кількості судових помилок та, в кінцевому випадку - їх усунення недостатньо вивчена науковцями, які присвятили свій пошук питанням розвитку адміністративного процесу, особливо - судового. На сьогоднішній день не визначеними є основоположні категорії судової помилки в адміністративному судочинстві: поняття, ознаки, види, причини виникнення, способи усунення.

Систематизація наукового доробку дозволяє виділити проблему помилки у загальнотеоретичному, цивільно-правовому та кримінально-правовому аспектах. Така комплексність аналітичної роботи вчених не випадкова і обумовлена багатогранністю правової матерії, об'єктивно пов'язаної із соціальними явищами і процесами. Зокрема можна виділити роботи з теорії права М.Л. Голубєвої, О.Б. Лисюткіна та інших. У цивільному праві плідно працювали у напрямку дослідження правової природи, витоків судової помилки Н.О. Батурина, Є.В. Васьковський, Н.Н. Вопленко, В.В. Комаров, Б.В. Красильніков, С.Г. Пишина, Л.А. Терехова, В.І. Тертишніков та інші. У кримінальному праві і кримінальному процесі вказану проблематику досліджували В.І. Фалеєв, М.Б. Фаткулліна, О.А. Щерба та інші.

У наукових роботах з адміністративного процесу проблема судової помилки ще не була предметом окремого наукового аналізу. Тільки у авторефераті Ю.Л. Шереніна можна знайти положення, присвячені аналізу судових помилок як підстав перегляду судових рішень адміністративними судами. Розгляд окремих проблем судової помилки в адміністративному судочинстві можна зустріти у роботах І.В. Андронова, І.Л. Самсіна, М.І. Смоковича. Разом із тим, розгляд проблеми судової помилки вказаними науковцями здійснюється у межах основних напрямів їх досліджень.

Сучасний стан розвитку науки адміністративного права і процесу характеризується наявністю достатньо широкого кола напрацювань, присвячених визначенню сутності процесуальної форми адміністративно-правових відносин. Можна виділити такі напрямки наукового аналізу як адміністративний процес, адміністративне судочинство - В.Б. Авер`янов, Е.Ф. Демський, В.К. Колпаков, О.В. Кузьменко, А.О. Селіванов та інші. Науковий доробок цих та інших вчених покладено в основу дослідження проблеми судової помилки в адміністративному судочинстві.

Отже, при всій значущості перелічених та інших наукових напрацювань серед них відсутні комплексні дослідження, присвячені судовій помилці в адміністративному судочинстві.

Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана на кафедрі управління, адміністративного права і процесу та адміністративної діяльності Національного університету державної податкової служби України відповідно до планів науково-дослідної роботи “Організаційно-правові засади правоохоронної діяльності у сфері оподаткування” (державний реєстраційний номер УкрНТІ 0105U000657), а також “Правове регулювання управлінської та правоохоронної діяльності у сфері оподаткування” (державний реєстраційний номер УкрНТІ 0112U001826).

Мета і задачі дослідження. Мета роботи полягає у встановленні сутності судової помилки в адміністративному судочинстві, причин виникнення судових помилок та способів їх усунення, виявленні недоліків у правовому регулюванні відносин щодо здійснення правосуддя адміністративними судами та обґрунтуванні на цій основі пропозицій щодо внесення змін до адміністративного матеріального і процесуального законодавства.

Відповідно до зазначеної мети, поставлено такі задачі:

- виділити основні напрями та етапи розвитку поняття судової помилки на підставі дослідження еволюції цього поняття, встановити особливості трансформації проявів судової помилки у адміністративному судочинстві;

- обґрунтувати ознаки та сформулювати поняття судової помилки в адміністративному судочинстві;

- здійснити систематизацію судових помилок в адміністративному судочинстві та встановити причини їх виникнення;

- розкрити значення недосконалості норм адміністративного матеріального і процесуального законодавства як причин судової помилки;

- висвітлити основні проблеми тлумачення адміністративними судами норм адміністративного матеріального та процесуального законодавства та обґрунтувати шляхи їх розв'язання;

- з урахуванням результатів узагальнення судової практики, виділити помилки, які найчастіше допускаються суддями адміністративних судів, та встановити гарантії належного фахового рівня їх підготовки;

- надати характеристику перегляду судових рішень адміністративних судів як способу усунення судових помилок;

- обґрунтувати пропозиції щодо усунення недоліків у чинному адміністративному матеріальному і процесуальному законодавстві України.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини у сфері адміністративного судочинства.

Предметом дослідження є судові помилки в адміністративному судочинстві.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становлять як загальнонаукові, так і спеціально-юридичні методи наукового пізнання. За допомогою історичного та системно-структурного методів проаналізовано еволюцію судової помилки та трансформацію її проявів у адміністративному судочинстві (підрозділ 1.1). Застосування логіко-семантичного методу у поєднанні із формально-юридичним дало змогу сформулювати поняття судової помилки в адміністративному судочинстві. За допомогою методів аналізу та формально-юридичного методу визначено ознаки судової помилки в адміністративному судочинстві (підрозділ 1.2). За допомогою методів класифікації та групування здійснено систематизацію судових помилок в адміністративному судочинстві та причин їх виникнення (підрозділ 1.3). Застосування формально-юридичного методу у поєднанні із системно-структурним методом та методом аналогії дозволило виявити відповідні прогалини і колізії адміністративного матеріального та процесуального законодавства, розкрити вплив недосконалості норм матеріального і процесуального законодавства на виникнення судових помилок (підрозділ 2.1). На основі застосування методів порівняльного аналізу, індукції, синтезу, формально-юридичного методу висвітлено основні проблеми тлумачення адміністративними судами норм адміністративного матеріального та процесуального законодавства та визначити шляхи їх вирішення (підрозділ 2.2). За допомогою таких методів, як формально-юридичний, системно-структурний, порівняльно-правовий, метод індукції визначено гарантії належного фахового рівня підготовки суддів адміністративних судів (підрозділ 3.1), а також надано характеристику перегляду судових рішень адміністративних судів як способу усунення судових помилок (підрозділ 3.2). Застосування у взаємозв'язку таких методів, як формально-юридичний, порівняльний аналіз, синтез дозволило обґрунтувати пропозиції щодо усунення недоліків у чинному адміністративному матеріальному і процесуальному законодавстві України.

Нормативну базу роботи склали Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР, міжнародні акти у сфері судочинства та судоустрою, інше адміністративне процесуальне законодавство України. Емпіричну базу дослідження становить судова практика адміністративних та загальних судів 2013 року і по теперішній час, дані судової статистики Управління вивчення та аналізу судової практики Верховного Суду України, відділу узагальнення судової практики Вищого адміністративного суду України.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є однією з перших у вітчизняній адміністративно-правовій науці комплексних наукових досліджень, в якій з'ясовується сутність судової помилки, здійснюється систематизація помилок, виділяються причини їх виникнення, визначаються способи усунення судових помилок, обґрунтовуються нові наукові положення і пропозиції щодо вдосконалення законодавства в розглядуваній сфері суспільних відносин.

У результаті проведеного дослідження автором сформульовано висновки, рекомендації і пропозиції, які відображають новизну дисертаційної роботи, а саме:

уперше:

- визначено поняття судової помилки в адміністративному судочинстві, спираючись на обґрунтовані ознаки: 1) допускається судом (суддею, колегією суддів) або учасником, який не має заінтересованості у вирішенні справи, у разі відсутності виправлення відповідного діяння судом; 2) полягає у відхиленні від встановленого процесуального порядку, або неправильній реалізації норм матеріального законодавства, або інших допущених порушеннях; 3) є негативним результатом діяльності суб'єкта, який допускає помилку, внаслідок якого не досягається мета процесуального порядку вирішення конкретної справи адміністративної юрисдикції або створюються перешкоди у її досягненні;

- доведено, що суб'єктами судової помилки можуть бути не тільки суд (суддя, колегія суддів), але й учасники, які не мають заінтересованості у вирішенні справи;

- визначено види судових помилок в адміністративному судочинстві за наступними критеріями: 1) процесуальні наслідки допущення помилок; 2) суб'єкти допущення помилок;

удосконалено:

- положення про чинники, які впливають на наявність особливостей судової помилки в адміністративному судочинстві. Виділено дві групи чинників: 1) специфіка спору, що є предметом адміністративного судочинства; 2) значна розпорошеність норм адміністративного матеріального законодавства по нормативних актах різної юридичної сили, що ускладнює їх застосування;

- визначення основних напрямків адміністративно-правового регулювання матеріальних і процесуальних відносин, які містять прогалини і колізії та спричиняють виникнення судових помилок в адміністративному судочинстві;

- науковий підхід щодо змісту поняття “перегляд судових рішень” як способу усунення судових помилок в адміністративному судочинстві, яке запропоновано визначати у широкому та вузькому смислах;

- зміст належного фахового рівня підготовки судді адміністративного суду шляхом обґрунтування відповідних знань, умінь, навичок, як основи спеціалізації підготовки суддів;

дістало подальшого розвитку:

- обґрунтування необхідності врахування при визначенні у ч.1 ст.2 КАС України завдань адміністративного судочинства випадків звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень;

- визначення особливостей судового тлумачення норм права адміністративними судами, яке має здійснюватись, спираючись на загально правові принципи із врахуванням особливостей судової адміністративної юрисдикції;

- систематизація факторів впливу на підготовку суддів за критерієм характеру впливу на підготовку та виділено дві групи факторів: 1) фактори безпосереднього впливу; 2) фактори опосередкованого впливу. До першої групи віднесені фактори: а) навчально-адаптаційного; б) кадрового та наукового; в) комунікативного; г) забезпечувального характеру. До другої групи віднесено: а) правовий статус установ, що здійснюють підготовку суддів; б) модель підготовки суддів; в)організація добору кандидатів на посаду судді.

Практичне значення одержаних результатів. Викладені у дисертації положення, висновки і пропозиції можуть бути використані:

- у законотворчій діяльності для удосконалення чинного адміністративного матеріального та процесуального законодавства в напрямку вдосконалення процесуальної форми відправлення правосуддя в адміністративних справах та окремих гарантій винесення адміністративними судами законних та обґрунтованих рішень;

- у правозастосовній діяльності - використання одержаних результатів дозволить вдосконалити практичну діяльність суддів адміністративних судів;

- у наукових дослідженнях - положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшої розробки питань вдосконалення процесуальної форми реалізації судової адміністративної юрисдикції та окремих гарантій винесення адміністративними судами законних та обґрунтованих рішень;

- у навчальному процесі - при викладанні дисципліни “Адміністративний процес” у юридичних вузах, при підготовці лекцій і навчальних посібників з даної проблематики.

Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження було апробовано на V міжнародній науково-практичній конференції “Поняття та категорії юридичної науки” (18 листопада 2014 р., м. Київ), а також на міжнародній науково-практичній інтернет-конференції “Наукова дискусія: питання юриспруденції” (27 листопада 2014 р., м. Тернопіль).

Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертаційної роботи викладено у п'ятьох статтях, вміщених у фахових юридичних виданнях (в тому числі одна - у іноземному), та тезах двох доповідей на міжнародних науково-практичних конференціях.

Структура дисертації визначена метою та завданнями дослідження і складається зі вступу, трьох розділів, які включають вісім підрозділів, висновків до кожного розділу та загальних висновків до роботи. Повний обсяг дисертації складає 204 сторінки, з них основний текст - 178 сторінок, список використаної літератури (192 найменування) - 26 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначається її зв'язок з науковими планами та програмами, мета і завдання, об'єкт і предмет, методи дослідження, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, особистий внесок автора в їх одержанні, наведено відомості щодо апробації та публікації результатів дисертаційного дослідження.

Розділ 1 “Поняття та види судових помилок в адміністративному судочинстві” присвячено визначенню сутності, видів та причин судової помилки в адміністративному судочинстві із врахуванням тенденцій еволюції судової помилки.

Підрозділ 1.1 “Еволюція судової помилки та трансформація її проявів у адміністративному судочинстві” присвячений дослідженню розвитку наукових поглядів щодо сутності судової помилки та впливу цього розвитку на формування цього поняття у адміністративному судочинстві.

Поняття “судова помилка” пройшло непростий історичний шлях свого становлення, що було обумовлено складністю історичного процесу становлення та розвитку адміністративної юстиції (і зокрема - адміністративного судочинства) як способу захисту громадянина від неналежних дій публічної влади, а також судової системи в цілому. Сучасному розумінню цього терміну передували такі поняття як “помилка”, “юридична помилка”, “судова помилка”. Специфіка процесу становлення та розвитку досліджуваного терміну на території України обумовлена специфікою зміни політичних режимів, що мали місце на її території від початку становлення радянської влади до сьогодні, і полягає у відсутності належної уваги науковців до цього поняття протягом достатньо тривалого часу та відродженні цієї уваги тільки за часів незалежності України.

Поняття “судова помилка” є похідним від першопочаткового поняття “помилка” як невірності суджень чи невідповідності їх реальності. Під впливом світового розвитку судочинства у Західній Європі у другій половині ХІХ століття були створені умови для розуміння судової помилки у сфері адміністративного судочинства не тільки як хибного остаточного рішення суду в адміністративній справі, і не тільки як дефекту у розумовій діяльності судді, але як процесуального порушення, відхилення від встановленого законом порядку під час здійснення судочинства, що порушує права громадян та повинно бути усунено вищестоящим судом.

Перший етап розвитку поняття судової помилки характеризується становленням базового поняття “юридична помилка”. На другому етапі, з врахуванням підсумків першого, зароджується поняття саме судової помилки, а на третьому - створюються умови для зазначеного вище розуміння судової помилки в адміністративному судочинстві. В межах другого напрямку (становлення та розвиток вказаного поняття на території України) можливо виділити три етапи: 1) початок становлення державності України (кінець 1920-х років); 2) зміцнення та панування радянської влади на Україні (до 1991 р.); 3) набуття Україною незалежності та прийняття 28 червня 1996 р. Конституції України. В межах першого етапу спостерігається піднесення ідеї адміністративного судочинства і, відповідно, поняття судової помилки в адміністративному судочинстві. В межах другого етапу навпаки - спостерігається практично повна відсутність правових досліджень щодо цього поняття. Третій етап характеризується поступовим становленням поняття адміністративного судочинства та відновленням інтересу науковців до проблеми виявлення та усунення судової помилки у судовому адміністративному процесі. Втім, основні напрацювання щодо судової помилки на сьогоднішній день належать до сфер кримінального та цивільного судочинства.

Підрозділ 1.2 “Поняття та ознаки судової помилки в адміністративному судочинстві” присвячений визначенню ознак та формулюванню поняття судової помилки в адміністративному судочинстві.

На основі аналізу позицій вітчизняних та зарубіжних науковців у сфері цивільного та кримінального процесу щодо визначення судової помилки, а також за результатами дослідження еволюції судової помилки визначено співвідношення понять “помилка”, “юридична помилка”, “судова помилка”, що співвідносяться відповідно як родові та видові поняття. Враховуючи існуючі теоретичні напрацювання, присвячені проблемі судової помилки та шляхів її усунення, а також співвідношення наведених понять, визначені ознаки судової помилки з позиції: 1) суб'єкта такої помилки; 2) її оформлення; 3) процесуальних наслідків її допущення. Надано характеристику кожній з ознак судової помилки в адміністративному судочинстві. Підкреслено, що важливою ознакою судової помилки в адміністративному судочинстві є ненавмисність дій, що становлять зовнішню сторону такої помилки. Це відрізняє судову помилку, що допускається іншими учасниками адміністративного судочинства, від зловживання процесуальними правами. На підставі визначених ознак сформульовано загальне поняття судової помилки в адміністративному судочинстві.

Обґрунтовано, що поняттям “судова помилка в адміністративному судочинстві” слід охоплювати також помилки, що допускаються учасниками, які не мають заінтересованості у вирішенні справи при реалізації ними своїх процесуальних прав та виконанні процесуальних обов'язків. Неправильна реалізація правових норм може допускатись також особами, які беруть участь у справі, але випадки такої реалізації не повинні охоплюватись поняттям “судова помилка в адміністративному судочинстві”. Обґрунтовано, що найбільш небезпечними щодо встановлення фактичних обставин справи є помилки тих учасників процесу, завданням яких є допомога суду у з'ясуванні обставин справи, а саме таких, як свідки, експерти. Значну небезпеку становлять помилки перекладача та спеціаліста.

Підрозділ 1.3 “Види судових помилок в адміністративному судочинстві та причин їх виникнення” присвячений систематизації судових помилок в адміністративному судочинстві, визначенню та характеристиці причин їх виникнення.

Встановлено доцільність класифікації судових помилок в адміністративному судочинстві за такими критеріями, як: 1) суб'єкт судової помилки; 2) процесуальні наслідки її допущення. За першим критерієм визначено помилки, що допускаються судом та помилки, що допускаються учасниками, які не мають заінтересованості у вирішенні справи. В рамках першої групи обґрунтовано доцільність визначення підгруп судових помилок залежно від процесуальних наслідків їх допущення.

Обґрунтовано, що до судових помилок, які можуть бути виправлені судом, що ухвалив рішення, відносяться не тільки випадки допущення описок та арифметичних помилок, але й не вирішення судом питань, що мають бути вирішені судовим рішенням (ч. 1 ст. 168 КАС України), порушення вимог щодо чіткості судового рішення, що зумовлює необхідність його роз'яснення (ч. 1 ст. 170 КАС України). Крім того, судовою помилкою визначено також продовження провадження у справі за наявності обставин, передбачених ст.ст. 155, 157 КАС України - у випадку коли суддя міг та повинен був знати про такі обставини.

Встановлено дві групи чинників, які впливають на наявність особливостей судової помилки в адміністративному судочинстві та визначені специфікою підстав виникнення відповідних адміністративно-процесуальних відносин, а також характером норм адміністративного матеріального законодавства.

Розділ 2 “Причини судових помилок в адміністративному судочинстві” присвячено характеристиці окремих причин судових помилок таких як недосконалість норм адміністративного матеріального і процесуального законодавства, помилок у тлумаченні норм законодавства.

У підрозділі 2.1. “Недосконалість норм адміністративного матеріального і процесуального законодавства як причина судової помилки” доведено, що поняття “причини виникнення судових помилок” в адміністративному судочинстві слід застосовувати для позначення явищ, внаслідок яких виникають судові помилки. Підтримано науковий підхід, відповідно до якого причини судових помилок можливо поділити на об'єктивні та суб'єктивні. Разом із тим, констатовано наявність тісного взаємозв'язку та взаємозалежності між цими двома групами причин, що зумовлює відносну умовність такого поділу.

Вказано, що прогалини і колізії норм адміністративного матеріального і процесуального законодавства значною мірою сприяють виникненню судових помилок. Виявлено основні напрямки адміністративно-правового регулювання матеріальних і процесуальних відносин, які містять прогалини і колізії та спричиняють виникнення судових помилок. Недоліки матеріального законодавства стосуються регулювання: права суб'єкта владних повноважень на звернення до адміністративного суду; компетенції суб'єкта владних повноважень, що впливає на визначення його належною стороною в адміністративній справі. Щодо недоліків процесуальних норм, то вони стосуються як конкретних процедур, що мають місце в ході відправлення правосуддя (таких, як розгляд зауважень щодо протоколу вчинення окремої процесуальної дії), так і концептуальних питань адміністративного судочинства (визначення завдань адміністративного судочинства, ознак суб'єкта владних повноважень як сторони адміністративного судочинства тощо).

У напрямку усунення недоліків адміністративного матеріального законодавства обґрунтовано доцільність закріплення права суб'єкта владних повноважень на звернення до адміністративного суду із адміністративним позовом на виконання своїх повноважень у Законі України “Про центральні органи виконавчої влади”, а також у положеннях про відповідні центральні органи. Звернено увагу на існування аналогічної проблеми також щодо інших органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб. Крім того, необхідне усунення дублювання компетенції різних суб'єктів владних повноважень.

У напрямку усунення недоліків адміністративного матеріального законодавства доведено доцільність розширення предмету нормативного визначення завдань адміністративного судочинства з метою приведення його у відповідність до реально виконуваних адміністративними судами функцій щодо охорони прав, свобод, законних інтересів. Підтримано науковий підхід К.Ю. Пуданс-Шушлебіної про те, що визначення суб'єкта владних повноважень як суб'єкта адміністративного судочинства слід здійснювати через поняття “публічна влада”, у зв'язку з чим обґрунтовано необхідність уточнення визначення суб'єкта владних повноважень як сторони в адміністративному судочинстві (п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України). Обґрунтовано необхідність внесення інших змін до КАС України в напрямку усунення окремих недоліків щодо конкретних процедур, що мають місце під час відправлення правосуддя. Зокрема, обґрунтовано необхідність визначення строку розгляду зауважень відносно протоколу вчинення окремої процесуальної дії (ст. 46-1 КАС України).

У підрозділі 2.2 “Помилки у тлумаченні норм адміністративного матеріального і процесуального законодавства” висвітлюються основні проблеми тлумачення адміністративними судами норм адміністративного матеріального та процесуального законодавства та окремі шляхи їх розв'язання.

Обґрунтовано, що важливою причиною помилок у тлумаченні адміністративними судами норм адміністративного законодавства є недотримання в окремих випадках основних теоретичних засад тлумачення, зокрема - принципів тлумачення, неправильне застосування способів (методів) такого тлумачення тощо. Разом із цим, значний негативний вплив спричиняють недоліки адміністративного матеріального та процесуального законодавства.

Визначено окремі особливості судового тлумачення актів адміністративного законодавства, порівняно із тлумаченням іншими органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами. Такі особливості полягають у пріоритеті при здійсненні тлумачення принципів верховенства права, науковості, об'єктивності. Обґрунтовано, що ігнорування суддею норми законодавства з метою подолання юридичної колізії не охоплюється поняттям судової помилки.

Доведено доцільність видання роз'яснень Пленуму Вищого адміністративного суду України щодо належного застосування у практиці адміністративних судів категорій, передбачених у п.п. 2-10 ч. 3 ст. 2 КАС України. Розробку відповідних роз'яснювальних актів доцільно покласти на Науково-консультативну раду при Вищому адміністративному суді України. Обґрунтовано необхідність визначення завдання адміністративного судочинства не з позицій “захисту прав осіб ... шляхом розгляду адміністративних справ”, а з позиції саме здійснення правосуддя у адміністративних справах, у зв'язку із чим запропоновано зміни до ч. 1 ст. 2 КАС України.

Розділ 3 “Способи попередження та усунення судових помилок в адміністративному судочинстві” присвячений обґрунтуванню особливостей фахового рівня підготовки суддів адміністративних судів як належного як способу попередження судових помилок, а також перегляду судових рішень адміністративних судів як способу усунення судових помилок.

У підрозділі 3.1 “Належний фаховий рівень підготовки суддів як спосіб попередження судових помилок” досліджуються гарантії належного фахового рівня підготовки суддів адміністративних судів з урахуванням помилок, які найчастіше допускаються суддями адміністративних судів.

Визначено фактори, що впливають на підготовку судді адміністративного суду та здійснено їх систематизацію за критерієм характеру впливу. Особливу увагу приділено таким специфічним факторам щодо підготовки суддів адміністративних судів, як: 1) врахування особливостей окремих категорій осіб - кандидатів на посаду судді; 2) нормативне забезпечення спеціалізації підготовки.

Обґрунтовано, що підготовка судді адміністративного суду повинна враховувати застосування ним таких оцінних понять, як обґрунтованість, розсудливість, добросовісність, пропорційність тощо (п.п. 2-10 ч. 3 ст. 2 КАС України). Це зумовлює необхідність поглиблених знань щодо ділової практики та, в окремих випадках, наявності певного рівня спеціальних знань стосовно окремих сфер державного управління. Як наслідок - необхідне нормативне забезпечення спеціалізації підготовки суддів адміністративних судів, залежно від сфер державного управління, у межах яких виникає публічно-правовий спір. Доцільне закріплення особливостей складення окремими категоріями осіб іспиту за наявності певних підстав. До вказаних категорій віднесено осіб, які мають значний стаж роботи у сфері державного управління в апараті органів влади або місцевого самоврядування у статусі представника адміністративної влади. Підставою застосування таких особливостей є охоплення сфери попередньої роботи особи-кандидата тим напрямком спеціалізації в межах адміністративної юрисдикції, в рамках якого особа претендує на посаду судді адміністративного суду. Необхідно передбачити особливі: кількість та склад завдань іспиту, методи оцінювання тощо. З цією метою доцільне внесення відповідних змін до нормативних актів, що регламентують складання такого іспиту. Обґрунтовано необхідність нормативного забезпечення підготовки суддів, які переводяться у межах п'ятирічного строку на роботу на посаді судді до суду іншої юрисдикції. Сформульовано відповідні зміни до чинного законодавства.

У підрозділі 3.2 “Перегляд судових рішень адміністративних судів як спосіб усунення судових помилок” надається характеристика перегляду судових рішень адміністративних судів як способу усунення судових помилок.

Доведено, що перегляд судових рішень адміністративними судами є єдиним способом усунення судових помилок. Проведене дослідження дозволило охарактеризувати перегляд судових рішень апеляційним судом як універсальний спосіб усунення судових помилок, оскільки в такий спосіб можуть бути виправлені будь-які помилки суду першої інстанції, в тому числі і помилки щодо вирішення спору по суті, на відміну від, зокрема, усунення судом першої інстанції власних помилок, яке може мати місце тільки у випадках, передбачених законом. Перегляд судових рішень у касаційному порядку як спосіб усунення судових помилок характеризується, передусім, більш вузькою спрямованістю, ніж перегляд в апеляційному порядку. Разом із тим, цей спосіб характеризується вищим професійним рівнем розгляду справ, що дозволяє усувати помилки, допущені як в судах першої, так і апеляційної інстанцій. Перегляд судових рішень Верховним Судом України охарактеризовано як екстраординарний спосіб усунення судових помилок. Специфіку цього способу відображають: коло судових помилок, що підлягають виправленню, повноваження суду за результатами розгляду справи. Визначено, що перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами не слід вважати способом усунення судових помилок.

Актуальні питання внесення до КАС України окремих змін, спрямованих на: 1) усунення прогалин щодо врегулювання повноважень судів вищих інстанцій щодо ухвалення додаткового рішення у справі, роз'яснення судового рішення, виправлення описок і очевидних арифметичних помилок у судовому рішенні; 2) вдосконалення процесуальної форми перегляду Верховним Судом України судових рішень Вищого адміністративного суду України у справах, передбачених ст. 171-1 КАС України; 3) вдосконалення юрисдикції Вищого адміністративного суду України при вирішенні окремих категорій адміністративних справ.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягало у з'ясуванні та визначенні сутності судової помилки в адміністративному судочинстві, причин виникнення помилок та способів їх усунення, у результаті чого визначаються напрями та перспективи вдосконалення адміністративного матеріального і процесуального законодавства. Результати дисертації сформульовані у формі таких узагальнених висновків.

1. Встановлено два відносно самостійні напрями розвитку поняття “судова помилка”, в тому числі щодо адміністративного судочинства: 1) розвиток у світі, зокрема у таких країнах Західної Європи як Франція та Німеччина; 2) розвиток на території України. В межах першого напрямку виділено три основні етапи розвитку цього поняття: а) виникнення та розвиток наглядових (але не судових) органів щодо законності діяльності публічної влади; б) виникнення судових органів, які могли скасовувати рішення органів публічної влади; в) виникнення судових органів, завданням яких є скасування незаконних рішень нижчестоящих судів.

2. Під судовою помилкою слід розуміти негативний результат діяльності адміністративного суду (судді, колегії суддів) або учасників адміністративного судочинства, які не мають заінтересованості у вирішенні справи, який полягає у відхиленні від встановленого процесуального порядку, або неправильному застосуванні норм матеріального законодавства, або іншому допущеному порушенні, яке ускладнює або унеможливлює досягнення мети процесуального порядку вирішення конкретної справи адміністративної юрисдикції. Важливою ознакою судової помилки в адміністративному судочинстві є ненавмисність вчинюваних дій. Саме за цією ознакою судова помилка відрізняється від зловживання процесуальними правами.

3. За критерієм суб'єкта судової помилки визначено помилки, що допускаються судом та помилки, що допускаються учасниками, які не мають заінтересованості у вирішенні справи. Помилки, що допускаються судом за критерієм процесуальних наслідків їх допущення поділено на два види: 1) ті, які тягнуть скасування чи зміну судового рішення; 2) ті, які не тягнуть скасування чи зміну судового рішення. У межах першого виду виділено такі підвиди помилок: а) ті, що стосуються порушення вимог законності і обґрунтованості судових рішень; б) ті, які порушують єдність судової практики та міжнародні зобов'язання України. До другого виду (помилки, які не тягнуть скасування чи зміну судового рішення) належать: а) ті, які можуть бути усунені судом, який прийняв рішення; б) ті, які стосуються порушення норм процесуального законодавства.

4. Обґрунтовано, що нормативне визначення завдань адміністративного судочинства повинно враховувати і окремі справи за зверненням суб'єкта владних повноважень, зокрема: за адміністративними позовами суб'єктів владних повноважень про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (ст. 182 КАС України); за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними передбачених законом повноважень (ст. 183-3 КАС України); щодо підтвердження обґрунтованості застосування суб'єктами владних повноважень заходів реагування на виявлені під час здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності порушення вимог законодавства (ч. 1 ст. 183-6 КАС України) тощо.

5. Встановлено, що недосконалість норм адміністративного матеріального і процесуального законодавства є однією з основних причин судових помилок. Недоліки процесуальних норм стосуються конкретних процедур відправлення правосуддя (таких, як розгляд зауважень щодо протоколу вчинення окремої процесуальної дії), а також концептуальних питань адміністративного судочинства (визначення завдань адміністративного судочинства, суб'єкта владних повноважень як сторони адміністративного судочинства тощо). Характеризуючи недоліки адміністративного матеріального законодавства як причини виникнення судових помилок виділено недоліки, що впливають на правовий статус суб'єкта владних повноважень в адміністративному судочинстві, а саме: 1) неналежна регламентація права суб'єкта владних повноважень на звернення із адміністративним позовом на виконання своїх завдань; 2) дублювання, в окремих випадках, компетенції органів виконавчої влади, що ускладнює належне визначення сторони при провадженні у адміністративній справі.

6. Особливості тлумачення адміністративним судом адміністративного матеріального законодавства при вирішенні справ зумовлені вимогами загальноправових принципів: захист основоположних прав і свобод людини, верховенство права (пріоритетність основоположних, природних прав і свобод). Вказане означає, що при вирішенні окремих категорій справ (таких, як справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень) суди повинні тлумачити конкретні норми адміністративного матеріального законодавства з урахуванням критеріїв, наведених у п.п. 2-10 ч. 3 ст. 2 КАС України, а саме: використання повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, безсторонньо (неупереджено), добросовісно тощо. Зазначене передбачає тлумачення відповідних норм матеріального законодавства з урахуванням: 1) вимог вказаних вище принципів захисту основоположних прав і свобод людини та верховенства права; 2) вимог, передбачених п.п. 2-10 ч. 3 ст. 2 КАС України; 3) конкретних обставин справи.

7. Специфіка здійснення правосуддя в адміністративних справах зумовлює існування особливих вимог щодо підготовки суддів адміністративних судів, зокрема щодо наявності в них певного рівня спеціальних знань, вмінь стосовно певних сфер державного управління, що зумовлює необхідність забезпечення спеціалізації підготовки суддів адміністративних судів.

8. З метою закріплення особливостей складення іспиту, передбаченого Законом України “Про судоустрій і статус суддів” особами, які мають значний стаж роботи у сфері державного управління в апараті органів влади або місцевого самоврядування у статусі представника адміністративної влади доцільно передбачити у Положенні про порядок складення кандидатами на посаду судді анонімного тестування (іспиту) та методики його оцінювання особливу кількість, склад завдань іспиту, методи їх оцінювання тощо.

9. Необхідна розробка нормативного забезпечення підготовки суддів, які переводяться у межах п'ятирічного строку на роботу на посаді судді до суду іншої юрисдикції. Таке забезпечення має включати в себе внесення відповідних змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, а також до Cтатуту Національної школи суддів України в напрямку закріплення її завдання щодо підготовки таких суддів, а також затвердження Положення щодо проходження такими суддями спеціальної підготовки.

10. Перегляд судових рішень як спосіб усунення судових помилок можна розуміти у вузькому та широкому смислах. У широкому сенсі розуміння цього перегляду відрізняється від загальноприйнятого розуміння його як способу забезпечення законності й обґрунтованості судового рішення тим, що до нього, з одного боку слід включити перегляд судом першої інстанції винесених ним судових рішень, а з іншого - виключити перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. У вузькому сенсі зазначений перегляд слід розуміти як: 1) перегляд судом першої інстанції рішення, яке він постановив; 2) перегляд судових рішень в порядку апеляційного провадження; 3) перегляд судових рішень в порядку касаційного провадження; 4) перегляд судових рішень Верховним Судом України. Кожен вказаний вид такого перегляду слід характеризувати з позиції механізму його здійснення, або сукупності наступних ознак: коло судових помилок, що може бути виправлене таким способом, стадії конкретного провадження, межі перегляду судових рішень, повноваження суду за результатами перегляду, строки здійснення перегляду, порядок набрання рішенням суду за результатами перегляду законної сили. Вказаний перегляд у широкому сенсі є єдиним способом усунення судових помилок.