Адміністративно-правові засади контролю у сфері надання охоронних послуг

17

Размещено на http://www.allbest.ru/

Приватний вищий навчальний заклад

«Львівський університет бізнесу та права»

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Спеціальність 12.00.07 -- адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ КОНТРОЛЮ У СФЕРІ НАДАННЯ ОХОРОННИХ ПОСЛУГ

ЗЮБАНЕНКО СЕРГІЙ ВІКТОРОВИЧ

Львів - 2014

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Однак, одного лише законодавчого закріплення, навіть на конституційному рівні, не достатньо для дійсного забезпечення прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб. Необхідним є функціонування певних правових механізмів із недопущення протиправних посягань на проголошені Конституцією України найвищі соціальні цінності. Одним із таких механізмів, за допомогою якого може бути забезпечена недоторканість прав фізичних та юридичних осіб від протиправних посягань є передбачена національним законодавством можливість таких осіб скористатися послугами з охорони.

Увага до інституту охоронних послуг приділялась у працях таких вчених-правознавців як В. Б. Авер'янов, О. Ф. Андрійко, О. М. Бандурка, Ю. П. Битяк, В. М. Гаращук, Р. А. Калюжний, Т. О. Коломоєць, А. Т. Комзюк, О. М. Музичук, О. Ю. Синявська, С. Г. Стеценко, О. Д. Тихомиров, М. М. Тищенко та багатьох інших. Однак, не зважаючи на значний вклад, який зробили вищезазначені вчені-правознавці для становлення та розвитку інституту охоронних послуг, адміністративно-правові засади контролю в сфері надання охоронних послуг вивчались фрагментарно й не були предметом окремого, комплексного дослідження. Окрім цього, важливо підкреслити, що нормативно-правова основа контролю в сфері охоронних послуг нещодавно отримала значне оновлення, а тому потребує додаткового аналізу. Таким чином, на даний час, для подальшого ефективного розвитку та функціонування інституту адміністративно-правових засад контролю в сфері надання охоронних послуг необхідним є додатковий аналіз як юридичної наукової літератури так і нормативно-правової бази, що здійснює регламентацію такого інституту, встановлення проблемних питань, пов'язаних з його функціонуванням, з'ясування шляхів їх вирішення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до Додатку 10 до Переліку пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010-2014 років, затвердженого наказом МВС України від 29.07.2010 р. № 347, а також пп. 10 та 13 Пріоритетних напрямів наукових досліджень ПВНЗ "Львівського університету бізнесу та права".

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України, узагальнень практики його реалізації, опрацювання теоретичних положень визначити правові засади контролю у сфері надання охоронних послуг, виробити пропозиції щодо удосконалення зазначеного контролю.

Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно вирішити такі основні задачі:

– з'ясувати поняття та значення контролю у сфері надання охоронних послуг;

– визначити сутність, зміст та особливості адміністративно-правового регулювання контролю в сфері надання охоронних послуг;

– охарактеризувати принципи контролю в сфері надання охоронних послуг;

– виділити об'єкт і предмет контролю в сфері надання охоронних послуг;

– дати характеристику системі суб'єктів контролю у сфері надання охоронних послуг;

– розкрити поняття форм і методів контролю в сфері надання охоронних послуг;

– удосконалити класифікацію форм контролю у сфері надання охоронних послуг

– встановити методи контролю у сфері надання охоронних послуг;

– узагальнити зарубіжний досвід контролю в сфері надання охоронних послуг;

– сформулювати пропозиції щодо удосконалення взаємодії суб'єктів контролю в сфері надання охоронних послуг.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають в сфері надання охоронних послуг.

Предмет дослідження становлять адміністративно-правові засади контролю у сфері надання охоронних послуг.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сукупність методів та прийомів наукового пізнання, які використовувались під час дослідження усіх проблемних питань дисертаційного дослідження, зокрема таких прийомів пізнання, як спостереження, аналіз, аналогія, індукція, дедукція (підрозділи 1.1, 1.2, 3.1, 3.2). У процесі з'ясування поняття, сутності, значення та принципів контролю у сфері надання охоронних послуг перевага надавалася загальнонауковим методам, зокрема, історико-правовому, системно-структурному, міжгалузевому та методу наукового узагальнення (підрозділи 1.1, 1.2, 2.1, 2.2, 2.3, 2.4). Порівняльно-правовий метод дозволив врахувати в ході дослідження тенденції розвитку відповідного нормативно-правового регулювання контролю у сфері надання охоронних послуг як в Україні, так і в інших державах (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3, 2.4). Під час розробки наукових висновків та рекомендацій застосовувалися компаративний метод і документальний аналіз положень Конституції України, Законів України, підзаконних нормативно-правових актів України та відповідних міжнародно-правових актів (підрозділи 1.1, 1.2, 1.3; 2.1, 2.2, 2.3, 2.4, 3.1, 3.2).

Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дослідження склали наукові праці вітчизняних та зарубіжних фахівців у галузі загальної теорії держави і права, теорії управління, конституційного, адміністративного права та інших галузевих правових наук. Положення та висновки дисертації ґрунтуються на нормах Конституції України, міжнародно-правових, законодавчих та підзаконних нормативно-правових актах, які визначають правові засади контролю у сфері надання охоронних послуг. Інформаційну та емпіричну основу дослідження становить практика діяльності охоронних структур, довідкова література, статистичні матеріали.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дослідження є одним із перших у вітчизняній адміністративно-правовій науці комплексних досліджень адміністративно-правових засад контролю у сфері надання охоронних послуг у зв'язку з оновленням відповідного чинного законодавства. У результаті проведеного дослідження сформульовано ряд наукових положень та висновків, зокрема

вперше:

– запропоновано нове розуміння поняття контролю у сфері надання охоронних послуг, зокрема, воно визнається як діяльність уповноважених суб'єктів контролю направлену на перевірку стану дотримання підконтрольними об'єктами вимог законів та інших нормативно-правових актів, що здійснюється з метою попередження та недопущення порушень в даній сфері, притягнення винних до відповідальності та ефективного функціонування сфери надання охоронних послуг у цілому;

– на основі аналізу чинного законодавства та узагальнення зарубіжного досвіду розроблено пропозиції, спрямовані на вдосконалення адміністративно-правового регулювання контролю у сфері надання охоронних послуг. Доведено необхідність внести зміни до ст. 9 Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”, а саме включити охоронну діяльність в перелік, що міститься в даній статті, видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до вимог спеціальних законів;

– державний контроль як форма контролю в сфері надання охоронних послуг можна визначено як діяльність, що здійснюється чітко визначеним законодавством України колом суб'єктів (державними органами та їх посадовими особами), що наділені відповідним обсягом повноважень із метою забезпечення дотримання суб'єктами охоронної діяльності дисципліни і законності в сфері надання охоронних послуг;

удосконалено:

– контролю в сфері надання охоронних послуг віднесено принципи: верховенства права, законності, гласності, єдиноначальності і колегіальності, централізації та децентралізації апарату управління, ефективності, плановості та раптовості здійснення контролю, універсальності контролю, незалежності контрольних органів та відповідальності за вчинення неправомірних дій під час проведення контролю. Під принципами контролю в сфері надання охоронних послуг запропоновано розуміти закріплені в нормативно-правових актах України найголовніші, керівні та непорушні основи здійснення такого контролю, які визначають правила його проведення та регламентують поведінку його учасників;

– поняття методів контролю у сфері надання охоронних послуг, піж якими запропоновано розуміти сукупність способів (засобів), що закріплені в законах та підзаконних нормативно-правових актах України, за допомогою яких уповноважені суб'єкти здійснюють контроль у цій сфері. У свою чергу, під формами контролю в сфері надання охоронних послуг слід розуміти врегульоване правовими нормами зовнішнє вираження дії уповноважених державою суб'єктів по здійсненню контролю, з метою впорядкування суспільних відносин що виникають, розвиваються, змінюються та припиняються внаслідок надання суб'єктами охоронної діяльності послуг із охорони;

– розуміння правових засад та адміністративно-правових засад контролю у сфері надання охоронних послуг, у зв'язку з чим наголошено, що під правовим регулюванням контролю в сфері надання охоронних послуг запропоновано розуміти діяльність, яка здійснюється за допомогою норм права, уповноважених суб'єктів по впорядкуванню поведінки учасників правовідносин, що виникають, розвиваються, видозмінюються та припиняються в зв'язку із здійсненням такого контролю. В свою чергу під адміністративно-правовим регулюванням контролю в сфері надання охоронних послуг запропоновано розуміти застосування уповноваженими суб'єктами регулюючого впливу на правовідносини, що виникають, розвиваються, видозмінюються та припиняються в зв'язку із здійсненням контролю в сфері надання охоронних послуг, з метою впорядкування таких відносин, шляхом видання адміністративно-правових норм;

дістали подальшого розвитку:

система наукових підходів щодо розуміння сутності та змісту предмети та об'єкту контролю у сфері надання охоронних послуг. Під предметом контролю в сфері надання охоронних послуг запропоновано розуміти самі охоронні послуги, при цьому необхідно враховувати той факт, що вони можуть надаватись як державними так і приватними охоронними організаціями. До об'єктів контролю в сфері надання охоронних послуг запропоновано віднести приватні та державні охоронні організації. При цьому останні представляє ДСО при МВС України, до складу якої, як самостійні об'єкти контролю в сфері надання охоронних послуг входять: міліція охорони; спеціальний підрозділ міліції охорони “Титан”; підрозділи цивільної охорони; Служба інкасації, охорони грошових знаків і цінних паперів, що перевозяться; центри спостереження ДСО;

– характеристика системи суб'єктів контролю в сфері надання охоронних послуг до яких віднесено: Президента України; Верховну Раду України; Кабінет Міністрів України; МВС України на чолі із Міністром внутрішніх справ; громадськість; органи місцевого самоврядування; Департамент ДСО при МВС України на чолі із начальником Департаменту; керівників відповідних підрозділів охорони ДСО при МВС України; фахівця з організації заходів охорони.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:

– у науково-дослідній сфері -- положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшої розробки проблем адміністративно-правового регулювання контролю у сфері надання охоронних послуг;

– у правотворчості -- висновки, пропозиції та рекомендації, сформульовані в дисертації, можуть бути використані для удосконалення чинного законодавства та розробки нових нормативно-правових актів, які регулюють контроль у сфері надання охоронних послуг;

– у правозастосовчій діяльності -- використання одержаних результатів дозволить покращити діяльність суб'єктів контролю у сфері надання охоронних послуг (акт впровадження у практичну діяльність ГУМВС України у Львівській області №25 від 10.07.2014);

– у навчальному процесі -- матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані для написання підручників та навчальних посібників з дисциплін «Адміністративне право», «Суд та правоохоронні органи», а також у викладанні зазначених дисциплін (акт впровадження у навчальний процес ПВНЗ "Львівський університет бізнесу та права" №9 від 30.06.2014);

Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження були оприлюднені на 4 науково-практичних конференціях: IX Міжвузівська інтернет-конференція молодих науковців «Наукові обрії». - Львів, 2012; Х Міжнародна науково-практична конференція «Перспективи розвитку і актуальні проблеми України та країн світу» 15-16 листопада 2012р. - Львів, 2012; ХІ Міжнародна науково-практична конференція «Україна і світ в контексті глобальних трансформацій» 16-17 травня 2013р. - Львів, 2013; ХІІ Mezdzinaronej vedeckej konferencii «Strategie bezpecnostej politiky v 21.storoci» 24-25 Oktober 2013, Lvov, Ukrajina, 2013.

Публікації. Основні положення та результати дисертації відображено у 5 наукових статтях, опублікованих у виданнях, що визначені як фахові з юридичних дисциплін, а також у 4 тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, які охоплюють десять підрозділів, списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи становить 189 сторінок, з них основного тексту 163 сторінки, список використаних джерел складається із 203 найменування і займає 22 сторінку.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

охоронний адміністративний правовий

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначаються її зв'язок з науковими планами та програмами, мета і задачі, об'єкт і предмет, методи дослідження, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, апробація результатів дисертації та публікації.

Розділ 1 «Теоретико-правові засади контролю у сфері надання охоронних послуг» містить три підрозділи, які присвячено характеристиці змісту поняття контролю у сфері надання охоронних послуг, з'ясуванню значення цього контролю, а також зосереджено увагу на особливостях адміністративно-правового регулювання зазначеного контролю та принципах його здійснення.

У підрозділі 1.1 «Поняття та значення контролю у сфері надання охоронних послуг» розглянуто основні наукові підходи до визначення поняття контролю у сфері надання охоронних послуг. У зв'язку із цим проведено етимологічний аналіз терміну «охорона», а також розглянуті його визначення закріплені на рівні офіційних нормативно-правових документів, на підставі якого зроблено висновок, що в більшості випадків законодавець розуміє охорону як сукупність певних заходів, що спрямовані на недопущення порушень тих чи інших суспільно-важливих об'єктів та цінностей. При цьому зауважено на близькості значень термінів «охорона» та «захист». Захист походить від охорони й у свою чергу є реакцією на порушення відповідних охоронюваних суспільно-важливих об'єктів.

Запропоновано, під поняттям “охорона” розуміти сукупність державних і громадських заходів організаційно-правового характеру, спрямованих на запобігання будь-яким порушенням прав, свобод і законних інтересів громадянина шляхом усунення негативних факторів соціального середовища, які можуть спровокувати або полегшити порушення прав, свобод та законних інтересів особи.

Досліджено викладені у юридичній літературі позиції з приводу співвідношення контролю і нагляду. Зауважується на тому, що саме можливість втручання суб'єктів контролю в діяльність підконтрольних об'єктів виокремлює такий спосіб забезпечення дисципліни й законності в державному управлінні від іншого - нагляду. Проаналізовані наявні серед правників погляди на поняття контролю, його мету та сутність.

Доведено, що значення контролю в сфері надання охоронних послуг полягає в забезпечені законності та дисципліни під час надання таких послуг шляхом перевірки стану дотримання суб'єктами охоронної діяльності вимог чинного законодавства, попередження та виявлення правопорушень у даній сфері, притягнення винних до відповідальності, а також здійснення інших заходів необхідних для ефективного виконання завдань, функцій та обов'язків суб'єктами охоронної діяльності.

Визначено поняття контролю у сфері надання охоронних послуг.

У підрозділі 1.2 «Особливості адміністративно-правового регулювання контролю в сфері надання охоронних послуг» охарактеризовано наукові погляди на сутність категорій «правове регулювання» та «адміністративно-правове регулювання». При цьому зауважено на необхідності розрізняти правове регулювання та правовий вплив. Зроблено висновок, що під правовим регулюванням контролю в сфері надання охоронних послуг слід розуміти діяльність, яка здійснюється за допомогою норм права, уповноважених суб'єктів по впорядкуванню поведінки учасників правовідносин, що виникають, розвиваються, видозмінюються та припиняються в зв'язку із здійсненням такого контролю.

З урахуванням усіх переваг та недоліків наявних у правовій літературі визначень поняття адміністративно-правового регулювання запропоновано авторське визначення поняття “адміністративно-правове регулювання контролю в сфері надання охоронних послуг”. Проведено аналіз основних нормативно-правових актів, що виконують роль адміністративно-правового підґрунтя реалізації контролю у досліджуваній сфері. За його результатами констатовано, що нормативно-правова основа здійснення контролю в сфері надання охоронних послуг потребує ряду деяких змін та уточнень. Це дозволить здійснювати ефективне адміністративно-правове регулювання контролю у вищезазначеній сфері, що, безумовно, буде мати позитивний вплив на формування цього правового інституту в цілому.

У підрозділі 1.3 «Принципи контролю в сфері надання охоронних послуг» присвячено увагу визначенню принципів на яких базується здійснення контрольної діяльності в сфері надання охоронних послуг. Для цього проведено теоретичний аналіз поняття «принцип», розглянуті загально філософські та правові підходи до розуміння його сутності. Досліджено точки зору правників на зміст категорії «принцип права» (правовий принцип). Доведено, що принципи визначають контрольну діяльність, окреслюють її рамки.

Розглянуто запропоновані у юридичній літературі переліки ознак принципів контролю та визначення поняття «принципи контролю». Сформовано власний перелік принципів контролю в сфері надання охоронних послуг, до якого включено: верховенство права та законність; гласність; єдиноначальність і колегіальність; централізацію та децентралізацію апарату управління; ефективність; плановість; універсальність, незалежності контрольних органів та відповідальності за вчинення неправомірних дій під час проведення контролю. Розкрито сутність та здійснено характеристику кожного із вказаних принципів окремо.

Зроблено висновок про те, що під принципами контролю в сфері надання охоронних послуг слід розуміти закріплені в нормативно-правових актах України найголовніші, керівні та непорушні основи здійснення такого контролю, які визначають правила його проведення та регламентують поведінку його учасників.

Розділ 2 «Механізм контролю в сфері надання охоронних послуг», складається з п'яти підрозділів, в яких зосереджено увагу на аналізі структурних елементів механізму контролю у сфері надання охоронних послуг. Зокрема, розглянуто поняття та сутність об'єкту і предмету контролю, його суб'єктний склад, а також форми і методи його здійснення.

У підрозділі 2.1 «Об'єкт і предмет контролю в сфері надання охоронних послуг» досліджено дві найбільш важливі складові будь-якого контролю, в тому числі контролю у сфері надання охоронних послуг, - це його об'єкт та предмет. З'ясовано, що у правознавстві та теорії управління склалися різні підходи вчених до розуміння предмета та об'єкта контролю.

Здійснено аналіз термінів об'єкт та предмет у загальномовному та філософському контекстах. Звернено увагу на зміст категорії «об'єкт права» та «предмет права». Зроблено висновок про те, що до визначення понять “об'єкт” та “предмет” мають синонімічний характер, так як у більшості випадків вони визначаються один через одного. Однак, не зважаючи на схожість вищенаведених понять говорити про те, що вони є тотожними, рівнозначними явищами не можна. Якщо казати про контроль в сфері надання охоронних послуг, то його об'єктом буде весь комплекс суспільних відносин, що виникає в зв'язку із здійсненням охоронних послуг, а предметом контролю - безпосередньо охоронні послуги.

Приділено увагу розгляду змісту державної охоронної діяльності та суб'єктам, що її здійснюють, досліджено їх завдання і функції. Акцентовано увагу на спеціальному об'єкті досліджуваного контролю - це діяльність підрозділів міліції охорони «Титан». Зазначено, що окремим об'єктом контролю в сфері надання охоронних послуг є охорона за допомогою пунктів централізованого спостереження, що здійснюється відповідно до Інструкції з технічної експлуатації засобів охоронного призначення та організації роботи центрів спостереження в підрозділах Державної служби охорони при органах внутрішніх справ і спеціалізованих підприємствах, що знаходяться у сфері управління ДСО при МВС України.

Зазначається, що якщо вести мову про такий предмет контролю в сфері надання охоронних послуг як приватна (недержавна) охоронна діяльність, то об'єктом такого контролю будуть виступати приватні охоронні структури, що надають вищезазначені послуги.

У підрозділі 2.2 «Система суб'єктів контролю у сфері надання охоронних послуг» визначено, коло суб'єктів, що здійснюють контроль у сфері надання охоронних послуг.

Проведено аналіз поняття «суб'єкт» у загальновживаному, тобто мовному розумінні та філософському контексті. Розглянуто викладені у правознавстві погляди на категорії «суб'єкт права», «суб'єкт правовідносин», «суб'єкт контролю». Зроблено висновок, що під суб'єктом контролю в сфері надання охоронних послуг слід розуміти фізичну або юридичну особу, які відповідно до законодавства та інших нормативно-правових актах України наділені контролюючими функціями в сфері надання охоронних послуг.

Проаналізовано положення деяких нормативно-правових актів (наприклад, закон «Про міліцію», Положення про Департамент Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ тощо) з метою встановлення позиції законодавця щодо переліку суб'єктів, які здійснюють досліджуваний контроль.

Констатовано, щ порядок здійснення своєї діяльності суб'єктами контролю в сфері надання охоронних послуг державними органами в більшій мірі врегульовано на підзаконному рівні, що безумовно, негативним чином впливає на формування та розвиток даного правового інституту в цілому. Доведено, що функції центрального органу виконавчої влади в сфері охоронної діяльності аж ніяк не належить виконувати МВС України, принаймні з позиції суб'єкта контролю в сфері надання охоронних послуг.

Зроблено висновок, що система суб'єктів контролю в сфері надання охоронних послуг представляє собою сукупність органів та осіб, які уповноваженні здійснювати заходи із забезпечення дисципліни та законності в сфері надання охоронних послуг, шляхом здійснення спостереження за діяльністю підконтрольного об'єкта, виявлення та усунення порушень в його діяльності, притягнення винних до відповідальності та надання консультативної допомоги задля недопущення таких порушень у майбутньому.

Підрозділ 2.3. «Поняття форм і методів контролю в сфері надання охоронних послуг» присвячено таким складовим елементам механізму контролю в сфері надання охоронних послуг як форми та методи його здійснення. Задля цього проаналізовано існуючи підходи до правових категорій форма та метод здійснення контролю взагалі та контролю в сфері надання охоронних послуг, зокрема. На підставі чого сформульований висновок, що під методом контролю в сфері надання охоронних послуг слід розуміти сукупність способів (засобів), що закріплені в законах та підзаконних нормативно-правових актах України, за допомогою яких уповноважені суб'єкти здійснюють контроль у цій сфері.

У свою чергу, під формами контролю в сфері надання охоронних послуг слід розуміти врегульоване правовими нормами зовнішнє вираження дії уповноважених державою суб'єктів по здійсненню контролю, з метою впорядкування суспільних відносин що виникають, розвиваються, змінюються та припиняються внаслідок надання суб'єктами охоронної діяльності послуг із охорони.

Наголошено на тому, що як в нормативно-правових актах України так і в юридичній науковій літературі не існує чіткого розмежування між таким поняттями як методи та форми здійснення контролю. Більш того непоодинокими є випадки, коли замість поняття метод використовується поняття форма й навпаки. Вищезазначене, безумовно впливає негативним чином на розвиток механізму контролю в цілому, в тому числі контролю в сфері надання охоронних послуг. Закріплення вищезазначених термінів в законодавстві України дозволило б вирішити багато дискусійних питань серед вчених-правознавців, сформувати єдині погляди щодо сприйняття таких важливих методологічних основ контролю як його форми й методи.

У підрозділ 2.4. «Класифікація форм контролю у сфері надання охоронних послуг» проаналізовано ряд нормативно-правових акти законодавчого та підзаконного характеру, що прямо чи опосередковано регламентують контроль у сфері надання охоронних послуг, в результаті чого зроблено висновок, що основним критерієм класифікації форм зазначеного контролю виступає суб'єкт його здійснення. Відтак контроль в сфері надання охоронних послуг знаходить своє вираження у таких формах: громадський, самоврядний та державний контроль (парламентський, президентський, урядовий, контроль міністерств та відомств).

Відзначено, що планові та позапланові заходи як окремі форми контролю в сфері надання охоронних послуг, притаманні йому у зв'язку із тим, що охоронні послуги законодавством України віднесено до одного з видів господарської діяльності. Власними, специфічними формами контролю в сфері надання охоронних послуг є контроль за охороною праці та контроль за збереженням вогнепальної зброї.

У підрозділі 2.5. «Методи контролю у сфері надання охоронних послуг» розглянуто викладені у юридичній літературі погляди на різновиди та зміст методів і способів державного контролю. До основних методів контролю в сфері надання охоронних послуг віднесено гласні та негласні перевірки, фізичні перевірки та перевірки із застосуванням технічних засобів, ревізії, інструктаж, ведення обліку, інспектування, моніторинг, призначення експертиз, здійснення аналізу певної діяльності, а також застосування змішаних методів контролю.

Зазначено, що перевірка, виступаючи основним методом контролю в сфері надання охоронних послуг, як і будь який метод, складається із сукупності способів, за допомогою яких вона може здійснюватись. З аналізу нормативно-правової бази, що регламентую здійснення перевірок у сфері надання охоронних послуг зроблено висновок про існування: гласної та негласної перевірки, ревізії, фізичної перевірки, перевірки із застосуванням технічних засобів. При цьому застосування гласних перевірок під час здійснення контролю в сфері надання охоронних послуг є одним із найпоширеніших методів його здійснення.

Зауважено на тому, що під час здійснення контролю в сфері надання охоронних послуг широко застосовується метод перевірки із використанням технічних засобів, зокрема засобів зв'язку.

Встановлено, що особливим методом здійснення контролю в сфері надання охоронних послуг виступають негласні перевірки, під час яких можуть використовуватись прилади нічного бачення, відеокамери, біноклі, радіостанції тощо. У такому разі негласна перевірка поєднується із перевіркою із застосуванням технічних засобів, а тому її можна називати змішаним методом контролю, тобто таким, що одночасно поєднує в собі декілька прийомів його проведення.

Наголошено, що окремими методом контролю в сфері надання охоронних послуг виступає моніторинг та аналіз. Останній як метод контролю в сфері надання охоронних послуг отримав своє широке використання в цій сфері, про що свідчить зміст Інструкції з технічної експлуатації засобів охоронного призначення та організації роботи центрів спостереження в підрозділах Державної служби охорони при органах внутрішніх справ і спеціалізованих підприємствах, що знаходяться у сфері управління ДСО при МВС України.

Розділі 3 «Удосконалення контролю в сфері надання охоронних послуг» складається з двох підрозділів, які присвячено аналізу закордонного досвіду з питань регулювання контролю надання охоронних послуг та здійсненню з його урахуванням вдосконалення аналогічного контролю на національному рівні, зокрема в чистині покращення взаємодії (співпраці) суб'єктів в сфері надання охоронних послуг.

У підрозділі 3.1. «Закордонний досвід контролю в сфері надання охоронних послуг» розглянуто питання організації контролю за діяльністю приватних та державних охоронних структур у Німеччині та Бельгії. Зазначено, що у Німеччині, на відміну від України, ринок охоронних послуг контролює не Міністерство внутрішніх справ, а інший орган виконавчої влади. Окрім цього зазначено, що багато країн світу в питаннях забезпечення правопорядку і безпеки більш орієнтовані не тільки на державні органи, але й на приватні охоронні агентства, що залучаються до досліджень різних аспектів боротьби з правопорушеннями.

Особливої уваги приділено досвіду контролю в сфері надання охоронних послуг наших сусідів - Російської Федерації та Республіки Білорусь. У зв'язку із чим розглянуто деякі положення основних нормативно-правових актів цих країн з питань регулювання охоронної діяльності (зокрема, Положення про Головне управління позавідомчої охорони Міністерства внутрішніх справ Російської Федерації, Закон Республіки Білорусь “Про охоронну діяльність в Республіці Білорусь”, Положення про Департамент охорони Міністерства внутрішніх справ Республіці Білорусь тощо). Із проведеного аналізу зроблено висновок, що система контролю в сфері надання охоронних послуг в зарубіжних країнах є найважливішим та невід'ємним інститут державного управління. Для більшості зарубіжних країн притаманним є застосування різних методів та форм по відношенню до різник підконтрольних об'єктів. Зокрема чітко простежується застосування різних підходів до здійснення контролю за діяльністю приватних та державних охоронних організацій. У цілому зазначено, що позитивний досвід зарубіжних країн у здійсненні контролю в сфері надання охоронних послуг неодмінно варто враховувати під час здійснення правової регламентації контрольної діяльності в даній сфері.

У підрозділі 3.2 «Шляхи вдосконалення взаємодії суб'єктів контролю в сфері надання охоронних послуг» основну увагу акцентовано на тому, що важливою запорукою ефективності здійснення будь-якого контролю, в тому числі контролю за наданням охоронних послуг є продуктивна та високоякісна взаємодії суб'єктів, що його здійснюють.

Наголошено, що сьогодні у цій сфері є ряд недоліків та проблемних питань, які потребують вирішення. У зв'язку із цим розглянуті наукові підходи до розуміння поняття взаємодії, зокрема у сфері функціонування органів внутрішніх справ.

На підставі аналізу нормативно-правових актів, що регулюють порядок взаємодії суб'єктів, які надають охоронні послуги, зазначається, що за допомогою взаємодії виконується ряд важливих завдань під час державної охорони органів державної влади України та посадових осіб.

Запропоновано Розділ V “Взаємодія суб'єктів охоронної діяльності з правоохоронними органами та громадськістю” Закону України “Про охоронну діяльність” доповнити нормами, що визначали б підстави та принципи взаємодії, більш детально регламентували її порядок та форми. При цьому необхідно окремо регламентувати взаємодію суб'єктів контролю в сфері надання охоронних послуг.

Зроблено висновок, що основним засобом вдосконалення взаємодії суб'єктів контролю в сфері надання охоронних послуг є проведення оперативно-тактичних навчань. При цьому, під час проведення таких навчань вдосконалюються не тільки питання пов'язані із здійсненням контролю в сфері надання охоронних послуг, а й забезпечується належне функціонування цієї сфери в цілому.

ВИСНОВКИ

У результаті дисертаційного дослідження на основі аналізу наукових поглядів та ідей, чинного законодавства України та практики його реалізації автором наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання - удосконалення адміністративно-правових засад контролю у сфері надання охоронних послуг. На підставі проведеного дослідження сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на реалізацію зазначеного завдання.

Під контролем в сфері надання охоронних послуг запропоновано розуміти діяльність уповноважених суб'єктів контролю направлену на перевірку стану дотримання підконтрольними об'єктами вимог законів та інших нормативно-правових актів, що здійснюється з метою попередження та недопущення порушень в даній сфері, притягнення винних до відповідальності та ефективного функціонування сфери надання охоронних послуг у цілому.

Під правовим регулюванням контролю в сфері надання охоронних послуг запропоновано розуміти діяльність, яка здійснюється за допомогою норм права, уповноважених суб'єктів по впорядкуванню поведінки учасників правовідносин, що виникають, розвиваються, видозмінюються та припиняються в зв'язку із здійсненням такого контролю. В свою чергу під адміністративно-правовим регулюванням контролю в сфері надання охоронних послуг запропоновано розуміти застосування уповноваженими суб'єктами регулюючого впливу на правовідносини, що виникають, розвиваються, видозмінюються та припиняються в зв'язку із здійсненням контролю в сфері надання охоронних послуг, з метою впорядкування таких відносин, шляхом видання адміністративно-правових норм.

Обґрунтовано, що необхідним є не просто посилання на інші нормативно-правові акти, що визначають правові основи контролю в сфері надання охоронних послуг, а виділення окремого розділу в Законі України “Про охоронну діяльність”, що був би присвячений регламентуванню даного питання.

Доведено необхідність внести зміни до ст. 9 Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”, а саме включити охоронну діяльність в перелік, що міститься в даній статті, видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до вимог спеціальних законів.

Обґрунтовано необхідність назву Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” змінити на “Про основні засади державного контролю в сфері господарської діяльності”, так як в тексті даного закону йдеться саме про контроль як спосіб забезпечення дисципліни та законності в державному управлінні, а не про нагляд, зокрема, так як останній не дозволяє суб'єкту контролю втручатися в діяльність підконтрольного об'єкта.

Визначено, що адміністративно-правове регулювання контролю в сфері надання охоронних послуг - це застосування уповноваженими суб'єктами регулюючого впливу на правовідносини, що виникають, розвиваються, видозмінюються та припиняються в зв'язку із здійсненням контролю в сфері надання охоронних послуг, з метою впорядкування таких відносин, шляхом видання адміністративно-правових норм. Нормативно-правова основа здійснення контролю в сфері надання охоронних послуг потребує деяких змін та уточнень, про які мова йшла вище. У свою чергу, це дозволить здійснювати ефективне адміністративно-правове регулювання контролю у вищезазначеній сфері, що, безумовно, буде мати позитивний вплив на формування цього правового інституту в цілому.

До принципів контролю в сфері надання охоронних послуг віднесено принципи: верховенства права, законності, гласності, єдиноначальності і колегіальності, централізації та децентралізації апарату управління, ефективності, плановості та раптовості здійснення контролю, універсальності контролю, незалежності контрольних органів та відповідальності за вчинення неправомірних дій під час проведення контролю. Під принципами контролю в сфері надання охоронних послуг запропоновано розуміти закріплені в нормативно-правових актах України найголовніші, керівні та непорушні основи здійснення такого контролю, які визначають правила його проведення та регламентують поведінку його учасників.

Встановлено, що об'єктом контролю в сфері надання охоронних послуг виступають особи, що надають охоронні послуги - суб'єкти охоронної діяльності. У свою чергу, охорона діяльність вищезазначених осіб є предметом контролю в сфері надання охоронних послуг. У залежності від предмета контролю, контроль у сфері надання охоронних послуг, може здійснюватись за державною та недержавною (приватною) охоронною діяльністю.

Доведено, що ДСО при МВС України як об'єкт контролю в сфері надання охоронних послуг, має особливе значення, так як тільки працівники даної охоронної структури мають чітко визначений законодавством та іншими нормативно-правовим актами України обсяг повноважень на охорону із використанням зброї, а також застосування владних функцій примусового характеру до правопорушників.

Запропоновано в Законі України “Про охоронну діяльність” визначити поняття “суб'єкт охоронної діяльності”, шляхом внесення до даного нормативно-правового акта відповідних змін.

Під предметом контролю в сфері надання охоронних послуг запропоновано розуміти самі охоронні послуги, при цьому необхідно враховувати той факт, що вони можуть надаватись як державними так і приватними охоронними організаціями. До об'єктів контролю в сфері надання охоронних послуг запропоновано віднести приватні та державні охоронні організації. При цьому останні представляє ДСО при МВС України, до складу якої, як самостійні об'єкти контролю в сфері надання охоронних послуг входять: міліція охорони; спеціальний підрозділ міліції охорони “Титан”; підрозділи цивільної охорони; Служба інкасації, охорони грошових знаків і цінних паперів, що перевозяться; центри спостереження ДСО.

Акцентовано увагу, що головною особливістю й відмінністю державних органів, що надають охоронні послуги від приватних є передбачена законодавством можливість таких органів під час охорони використовувати вогнепальну зброю, а також застосування владних функцій примусового характеру до правопорушників. Предметом контролю в сфері надання охоронних послуг виступає охоронна діяльність вищенаведених суб'єктів.

До системи суб'єктів контролю в сфері надання охоронних послуг віднесено: Президента України; Верховну Раду України; Кабінет Міністрів України; МВС України на чолі із Міністром внутрішніх справ; громадськість; органи місцевого самоврядування; Департамент ДСО при МВС України на чолі із начальником Департаменту; керівників відповідних підрозділів охорони ДСО при МВС України; фахівця з організації заходів охорони.

Встановлено, що основним суб'єктом у системі суб'єктів контролю в сфері надання охоронних послуг виступає керівна ланка відповідного органу або підрозділу. Система суб'єктів контролю в сфері надання охоронних послуг представляє собою сукупність органів та осіб, які уповноваженні здійснювати заходи із забезпечення дисципліни та законності в сфері надання охоронних послуг, шляхом здійснення спостереження за діяльністю підконтрольного об'єкта, виявлення та усунення порушень в його діяльності, притягнення винних до відповідальності та надання консультативної допомоги задля недопущення таких порушень у майбутньому.

Під методом контролю в сфері надання охоронних послуг запропоновано розуміти сукупність способів (засобів), що закріплені в законах та підзаконних нормативно-правових актах України, за допомогою яких уповноважені суб'єкти здійснюють контроль у цій сфері. У свою чергу, під формами контролю в сфері надання охоронних послуг слід розуміти врегульоване правовими нормами зовнішнє вираження дії уповноважених державою суб'єктів по здійсненню контролю, з метою впорядкування суспільних відносин що виникають, розвиваються, змінюються та припиняються внаслідок надання суб'єктами охоронної діяльності послуг із охорони.

Наголошено, що державний контроль як форма контролю в сфері надання охоронних послуг можна визначити як діяльність, що здійснюється чітко визначеним законодавством України колом суб'єктів (державними органами та їх посадовими особами), що наділені відповідним обсягом повноважень із метою забезпечення дотримання суб'єктами охоронної діяльності дисципліни і законності в сфері надання охоронних послуг.

До основних методів контролю в сфері надання охоронних послуг віднесено гласні та негласні перевірки, фізичні перевірки та перевірки із застосуванням технічних засобів, ревізії, інструктаж, ведення обліку, інспектування, моніторинг, призначення експертиз, здійснення аналізу певної діяльності, а також застосування змішаних методів контролю. У цьому контексті зазначено, що своє нормативне закріплення зазначені методи контролю в сфері надання охоронних послуг знайшли в актах, що мають підзаконний характер (відповідних інструкціях), що прямо суперечить ч. 4 ст. 4 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”. Зокрема, у вищенаведеній нормі встановлено, що способи здійснення державного нагляду (контролю) встановлюється виключно законами. З метою виконання законодавчих вимог, недопущення спірних ситуації під час застосування конкретних методів контролю в сфері надання охоронних послуг, а також здійснення їх належної регламентації, запропоновано, у загальному вигляді закріпити визначення вищезазначених методів контролю в сфері надання охоронних послуг в Законі України “Про охоронну діяльність”.

З'ясовано, що система контролю в сфері надання охоронних послуг в зарубіжних країнах є найважливішим та невід'ємним інститут державного управління. Для більшості зарубіжних країн притаманним є застосування різних методів та форм по відношенню до різник підконтрольних об'єктів. Зокрема чітко простежується застосування різних підходів до здійснення контролю за діяльністю приватних та державних охоронних організацій. У цілому слід зазначити, що позитивний досвід зарубіжних країн у здійсненні контролю в сфері надання охоронних послуг неодмінно варто враховувати під час здійснення правової регламентації контрольної діяльності в даній сфері.

Наголошено, що законодавець формально підійшов до питання висвітлення порядку взаємодії між державними та приватними охоронними структурами, в тому числі між суб'єктами контролю такої діяльності. Так, у Законі України “Про охоронну діяльність” відсутнє як визначення так і перелік підстав взаємодії, принципів її здійснення, у загальному вигляді регламентовані її форми. Звичайно, все це не сприяє розвитку даного правового інституту, а отже потребує негайних змін. Зокрема, слід, Розділ V “Взаємодія суб'єктів охоронної діяльності з правоохоронними органами та громадськістю” Закону України “Про охоронну діяльність” доповнити нормами, що визначали б підстави та принципи взаємодії, більш детально регламентували її порядок та форми. При цьому необхідно окремо регламентувати взаємодію суб'єктів контролю в сфері надання охоронних послуг.

Встановлено, що основним засобом вдосконалення взаємодії суб'єктів контролю в сфері надання охоронних послуг є проведення оперативно-тактичних навчань. При цьому, під час проведення таких навчань вдосконалюються не тільки питання пов'язані із здійсненням контролю в сфері надання охоронних послуг, а й забезпечується належне функціонування цієї сфери в цілому. Взаємодія суб'єктів контролю в сфері надання охоронних послуг є надійним інструментом, за допомогою якого реалізуються більшість завдань такої діяльності, що знаходить свій вираз у використані можливостей таких суб'єктів один для одного для досягнення спільних завдань і цілей. Разом із тим порядок взаємодії суб'єктів контролю в сфері надання охоронних послуг регламентовано здебільш на підзаконному рівні. Більш того, на жаль, доводиться констатувати, що взаємодія, в тому числі під час здійснення контролю, державних та приватних охоронних структур як в законодавстві так і в підзаконних нормативно-правових актах регламентовано недостатньо. При цьому ситуацію не виправило й прийняття Закону України “Про охорону діяльність”. Внесення відповідних змін до законодавства України є першим найважливішим кроком на шляху вдосконалення взаємодії суб'єктів контролю в сфері надання охоронних послуг.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Наукові праці в яких опубліковані основні наукові результати дисертації

1. Зюбаненко С.В. Поняття та значення контролю у сфері надання охоронних послуг / С.В.Зюбаненко // Наукові записки Львівського університету бізнесу та права. - 2013. - Вип. № 10. - С. 372-376.

2. Зюбаненко С.В. Система суб'єктів контролю у сфері надання охоронних послуг/ С.В.Зюбаненко // Наукові записки Львівського університету бізнесу та права. - 2013. - Вип. № 11. - С. 236-240.

3. Зюбаненко С.В. Закордонний досвід контролю в сфері надання охоронних послуг / С.В.Зюбаненко // Наукові записки Львівського університету бізнесу та права. - 2014. - Вип. № 12. - С. 114-117.

4. Zyubanenko S. Principles of control in the provision of security services / S.Zyubanenko // Международный научно-практический правовой журнал «Закон и жизнь». - 2013. - Вип.№ 9/3. - С.62-65.

5. Зюбаненко С.В. Шляхи вдосконалення взаємодії суб'єктів контролю в сфері надання охоронних послуг/ С.В.Зюбаненко // Науковий журнал «Форум права».-2014.-Вип. №1.С. - 251-259.

Опубліковані праці апробаційного характеру

1. Зюбаненко С.В. Нормативна основа надання послуг з охорони: IX Міжвузівська інтернет-конференція молодих науковців «Наукові обрії». - Львів: Львівський університет бізнесу та права, 2012. - С. 294-297.

2. Зюбаненко С.В. Контрольна діяльність в сфері надання охоронних послуг: Х Міжнародна науково-практична конференція «Перспективи розвитку і актуальні проблеми україни та країн світу» 15-16 листопада 2012. - С. 137-140.

3. Зюбаненко С.В. Надання охоронних послуг за кордоном: ХІ Міжнародна науково-практична конференція «Україна і світ в контексті глобальних трансформацій» 16-17 травня 2013. - Львів: Львівський університет бізнесу та права, 2012. - С. 92-94.

4. Зюбаненко С.В. Закордонний досвід контролю в сфері охоронних послуг: ХІІ Mezdzinaronej vedeckej konferencii «Strategie bezpecnostej politiky v 21.storoci» 24-25 Oktober 2013, Lvov, Ukrajina: Львівський університет бізнесу та права, 2013. - С.321-324.

Размещено на Allbest.ru