Правові основи адміністрування місцевих податків і зборів в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ В. Н. КАРАЗІНА

Спеціальність 12.00.07 - Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Правові основи адміністрування місцевих податків і зборів в Україні

Борисенко Володимир Володимирович

Харків - 2015

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Харківському національному університеті внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України.

Захист відбудеться «01» липня 2015 р. о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.051.28 у Харківському національному університеті імені В. Н. Каразіна за адресою: 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, ауд. 431.

З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна за адресою: 61022, м. Харків, майдан Свободи, 4.

Автореферат розісланий «28» травня 2015 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Ю. П. Янович

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Питання децентралізації влади в Україні, які у сьогоднішніх складних політичних та економічних умовах набувають особливо важливого значення, тісно пов'язані з необхідністю надання місцевим органам влади більших повноважень, виконання яких можливе за наявності достатніх коштів у відповідних місцевих бюджетах. Основу економічної самостійності органів місцевого самоврядування мають становити місцеві податки і збори, як основне джерело наповнення місцевих бюджетів.

Оскільки діюча наразі в Україні система місцевого оподаткування не забезпечує органи місцевого самоврядування необхідними для здійснення покладених на них завдань фінансовими ресурсами, питання реформування місцевого оподаткування, зокрема й адміністрування місцевих податків і зборів в Україні, стають вкрай актуальними.

Загальні питання оподаткування розглядаються у роботах таких вітчизняних учених, як В. Л. Андрущенко, О. М. Бандурка, О. О. Бандурка, Л. К. Воронова, О. П. Гетманець, Т. Є. Кагановська, А. І. Крисоватий, М. П. Кучерявенко, В. М. Мельник, П. В. Мельник, М. І. Миколенко, А. О. Монаєнко, Н. В. Нечай, О. В. Покатаєва, К. П. Проскура, В. І. Теремецький, О. П. Угровецький, В. Д. Чернадчук та ін. Дослідженням правових основ адміністрування місцевих податків і зборів займалися українські науковці: М. П. Бадида, Н. І. Блащук, В. В. Греченко, П. В. Коломієць, І. В. Колупаєва, В. М. Кофлан, В. І. Кравченко, О. А. Музика-Стефанчук, В. В. Письменний, О. М. Піхоцька, С. В. Сарана та ін. У процесі дослідження проаналізовано роботи з питань історії оподаткування, а також адміністрування місцевих податків і зборів таких учених, як А. Сміт, М. І. Тургенєв, І. І. Янжул, Ч. Адамс, В. А. Лєбєдєв, С. В. Попова, А. Шах, С. В. Запольський та ін.

Незважаючи на те, що чинне податкове законодавство України містить велику кількість норм, присвячених правовому регулюванню місцевих податків і зборів, а також попри значну увагу вітчизняних науковців до системи місцевого оподаткування, сьогодні у цій сфері все ще залишається велика кількість проблемних питань, що вимагає удосконалення правових основ адміністрування місцевих податків і зборів та зумовлює актуальність теми даного дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано відповідно до п. 16 Додатку № 17 Пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010-2014 років, затверджених наказом МВС України від 29.07.2010 р. № 347, пп. 13.24, 19 Пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2013-2014 рр., схвалених вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ 28.12.2010 р. (протокол № 10) , а також у рамках науково-дослідної теми Харківського національного університету внутрішніх справ «Законотворча та законодавча діяльність в Україні» (номер державної реєстрації 0113U008189).

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у тому, щоб на підставі аналізу положень податкового права, вітчизняного та зарубіжного законодавства і практики його застосування визначити особливості правових основ адміністрування місцевих податків і зборів в Україні, а також сформулювати конкретні практичні рекомендації щодо їх подальшого удосконалення.

Для досягнення поставленої мети необхідно розв'язати такі задачі:

- визначити фінансово-правові засади становлення та сучасний стан системи місцевих податків та зборів у податковій системі України;

- сформулювати поняття місцевих податків та зборів, встановити їх види та методи адміністрування у фінансовій діяльності держави;

- з'ясувати особливості правового статусу та повноважень суб'єктів адміністрування місцевих податків та зборів;

- охарактеризувати принципи адміністрування місцевих податків і зборів;

- визначити правові основи та механізм адміністрування місцевих податків і зборів в Україні;

- узагальнити зарубіжний досвід адміністрування місцевих податків і зборів;

- запропонувати шляхи реформування адміністрування місцевих податків і зборів в Україні.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у сфері адміністрування місцевих податків і зборів в Україні.

Предметом дослідження є правові основи адміністрування місцевих податків і зборів в Україні.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є сукупність загальнонаукових та спеціально-юридичних методів наукового пізнання. За допомогою логіко-семантичного методу та методу наукових абстракцій поглиблено понятійний апарат, зокрема уточнено зміст понять «адміністрування місцевих податків і зборів», «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки», «транспортний податок», «земельний податок», «єдиний податок», «збір за місця для паркування транспортних засобів». Діалектичний метод пізнання суспільних і правових явищ застосовувався у процесі розгляду тенденцій розвитку системи місцевих податків та зборів. Історичний метод - при дослідженні фінансово-правових засад становлення системи місцевих податків та зборів у податковій системі України (підрозділ 1.1). Аналіз чинного національного податкового законодавства здійснювався формально-юридичним методом (підрозділи 1.2-1.4, 2.1-2.3). Комплексний аналіз виступив методологічним підґрунтям дослідження правових основ та механізмів адміністрування місцевих податків і зборів в Україні (підрозділи 2.1-2.3). Методами індукції та дедукції послуговувалися в ході формулювання понять та вироблення пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства у сфері адміністрування місцевих податків і зборів (підрозділи 1.2-1.4, 2.1-2.3, 3.2). Статистичний метод дослідження був використаний для вивчення динаміки надходжень місцевих податків і зборів до місцевих бюджетів (підрозділи 2.2, 2.3, 3.1, 3.2). Завдяки порівняльно-правовому методу обґрунтовано можливість використання в Україні зарубіжного досвіду адміністрування місцевих податків і зборів (підрозділи 3.1, 3.2).

Науково-теоретичним підґрунтям дисертаційного дослідження є наукові праці фахівців у галузі філософії, загальної теорії держави і права, адміністративного і податкового права, інших галузевих правових наук, у тому числі зарубіжних дослідників. Положення і висновки дисертації ґрунтуються на нормах Конституції України, чинних нормативно-правових актів, які регулюють адміністрування податків в Україні. Використано також законодавство у сфері місцевого оподаткування окремих іноземних держав, досвід яких у адмініструванні місцевих податків може бути застосований в Україні. Інформаційною та емпіричною основою дослідження стали узагальнення діяльності фіскальних органів, судова практика у сфері оподаткування, матеріали Державної казначейської служби України, Державної фіскальної служби України, Державної служби статистики України, політико-правова публіцистка у галузі податкового права, матеріали періодичних видань з питань оподаткування, статистичні дані щодо динаміки надходжень місцевих податків і зборів в Україні та зарубіжних країнах.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертація є однією з перших спроб комплексно, з використанням сучасних методів пізнання та врахуванням новітніх досягнень науки податкового права, визначити особливості правових основ адміністрування місцевих податків і зборів в Україні. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку нових наукових положень і висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:

уперше:

- надано визначення понять «місцевий податок», під яким запропоновано розуміти обов'язковий, безумовний платіж, який встановлюється відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених Податковим кодексом України, рішеннями сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень, і зараховується до відповідних місцевих бюджетів, а також «місцевий збір», яким є обов'язковий платіж, що встановлюється відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених Податковим кодексом України, рішеннями сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень, справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок учинення на користь таких осіб органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій, та зараховується до відповідних місцевих бюджетів. Це дозволить чітко розмежувати поняття загальнодержавних та місцевих податків і зборів під час реформування системи місцевого оподаткування у процесі децентралізації влади в державі;

- згруповано і охарактеризовано основні принципи адміністрування місцевих податків і зборів, що сприятиме забезпеченню ефективного та стабільного процесу адміністрування місцевих податків і зборів у системі оподаткування в Україні;

- обґрунтовано доцільність відмови від такої правової конструкції, як «податок на майно», оскільки цей податок не є самостійним місцевим податком, а являє собою сукупність трьох окремих, ніяк не пов'язаних між собою місцевих податків;

- запропоновано з урахуванням позитивного зарубіжного досвіду після стабілізації політичної та економічної ситуації в державі розширити перелік місцевих податків і зборів за рахунок запровадження в Україні нового місцевого податку - податку на собак; розроблено детальний механізм адміністрування даного податку, що дозволить отримати додаткові джерела наповнення місцевих бюджетів та сприятиме посиленню контролю за чисельністю собак у населених пунктах;

удосконалено:

- визначення понять «адміністрування податків» та «туристичний збір», у зв'язку з чим запропоновано внести зміни до податкового законодавства щодо визначення понять «адміністрування місцевих податків і зборів», «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки», «транспортний податок», «земельний податок», «єдиний податок», «збір за місця для паркування транспортних засобів», що дасть можливість уникнути помилок та запобігти порушенням у процесі адміністрування місцевих податків і зборів;

- процедуру адміністрування туристичного збору шляхом законодавчого закріплення визначення об'єкта оподаткування туристичним збором;

- механізм адміністрування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, шляхом заміни при визначенні бази оподаткування даним податком площі об'єкта житлової та/або нежитлової нерухомості вартістю такого об'єкта;

дістали подальшого розвитку:

- періодизація процесу розвитку місцевого оподаткування як складової системи оподаткування на українських землях: запропоновано розділити його на п'ять основних етапів, які пов'язані з певними історичними періодами становлення української державності;

- положення про необхідність усунення виявлених суперечностей між нормами податкового і цивільного законодавств щодо режиму спільної сумісної власності на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;

- підходи щодо складу плати за землю в частині некоректності включення до неї орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, оскільки орендні відносини за своєю правовою природою є договірними.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес і можуть бути використані:

- у науково-дослідній сфері - з метою подальшого розроблення теоретико-правових питань удосконалення правового регулювання адміністрування місцевих податків і зборів, а також розроблення програм і концепцій у сфері оподаткування;

- у правотворчій діяльності - з метою вдосконалення податкового законодавства України в частині місцевого оподаткування;

- у правозастосовній діяльності - для розширення повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері адміністрування місцевих податків і зборів щодо тлумачення своїх рішень по встановленню місцевих податків та зборів, контролю виконання власних рішень у сфері оподаткування (акт впровадження в практичну діяльність Вовчанської міської ради Харківської області від 04.03.2015 р.);

- у навчальному процесі - під час підготовки матеріалів лекцій та проведення семінарських і практичних занять з дисциплін «Фінансове право», «Податкове право», «Бюджетне право». Окремі положення дисертаційного дослідження вже впроваджено у навчальний процес (акт впровадження у навчальний процес Харківського національного університету внутрішніх справ від 02.03.2015 р.).

Апробація результатів дослідження. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, узагальнення і висновки було оприлюднено на науково-практичних конференціях: «Перспективные направления развития современной юридической науки» (м. Сімферополь, 2014); «Актуальні питання безпеки фінансової системи держави» (м. Харків, 2014); «Теоретичні та практичні проблеми правового регулювання суспільних відносин» (м. Харків, 2014); «Адміністративне право і процес в Україні: пріоритетні напрями розвитку в умовах демократизації» (м. Запоріжжя, 2014); «Рівень ефективності та необхідність впливу юридичної науки на нормотворчу діяльність та юридичну практику» (м. Донецьк, 2014); «Административное право и процесс: история, современность, перспективы развития» (м. Запоріжжя, 2014); «Modern jurisprudence: international dialogue» (м. Гамбург, ФРН, 2014); «Юридична освіта та юридична наука в Україні: витоки, сучасність, перспективи» (м. Запоріжжя, 2014); «Актуальні проблеми правового забезпечення господарської діяльності в Україні» (м. Харків, 2015).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладено у п'яти статтях, чотири з яких опубліковано у наукових фахових виданнях України і одна - у науковому періодичному виданні іншої держави, та у семи тезах наукових повідомлень на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, поділених на дев'ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертації становить 219 сторінок, з яких 192 сторінки - основний текст. Список використаних джерел складається зі 192 найменувань і займає 18 сторінок, додатки розміщено на 8 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначаються її зв'язок з науковими планами та програмами, мета і задачі, об'єкт та предмет, методи дослідження, розкривається наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, наводяться відомості про їх апробацію та публікації за темою дослідження.

Розділ 1 «Характеристика правових основ адміністрування місцевих податків і зборів в Україні» складається з чотирьох підрозділів, які присвячені характеристиці фінансово-правових засад становлення й сучасного стану системи місцевих податків і зборів на українських землях, визначенню понять, видів, методів і принципів адміністрування місцевих податків і зборів, правового статусу і повноважень суб'єктів адміністрування таких податків і зборів.

У підрозділі 1.1 «Фінансово-правові засади становлення та сучасний стан системи місцевих податків та зборів у податковій системі України» на основі історичних фактів зроблено висновок про те, що місцеві податки і збори як важливий складник податкової системи держави суттєво вплинув на її розвиток. Місцеве оподаткування стало частиною вже існуючої системи оподаткування та набуло основних її ознак, які сформувались у період зародження і становлення інститутів держави.

З'ясовано, що становлення і формування місцевого оподаткування нерозривно пов'язані з ґенезою всієї системи оподаткування на українських землях, у якій можна виділити п'ять ключових етапів відповідно до основних історичних періодів розвитку української державності, а саме: перший етап - виникнення місцевого оподаткування на українських землях - пов'язаний із заснуванням та розвитком Київської Русі у IX-XIII століттях; другий етап - їх становлення в системі оподаткування - припадає на XIV - початок XX ст., коли українські землі перебували у складі інших держав; третій етап - спроба формування місцевого оподаткування в рамках самостійної фінансової політики - зумовлений існуванням Української Народної Республіки, Гетьманату та Директорії; четвертий етап -розвиток місцевого оподаткування в умовах соціалістичної економіки - збігається з часом перебування України у складі Радянського Союзу; п'ятий етап - реформування місцевого оподаткування в нових економічних умовах - пов'язаний із набуттям Україною незалежності у серпні 1991 р., коли в державі почалось cтворення власного фінансового законодавства.

У підрозділі 1.2 «Поняття, види місцевих податків і зборів, методи їх адміністрування у фінансовій діяльності держави» розглянуто ознаки податків і зборів, зокрема ті, що притаманні місцевим податкам і зборам.

Доведено, що сутнісними ознаками місцевих податків і зборів, що відрізняють їх від загальнодержавних податків і зборів, є: право місцевих рад приймати їх відповідним рішенням (у межах їх повноважень та відповідно до Податкового кодексу України); обов'язковість до сплати на території відповідних територіальних громад; спрямованість до відповідних місцевих бюджетів (відповідно до Бюджетного кодексу України).

Наголошено, що метою запровадження місцевих податків і зборів є необхідність забезпечення органів місцевого самоврядування достатніми для здійснення покладених на них функцій коштами, проте досягнення цієї мети потребує подальшого удосконалення чинного податкового законодавства.

Підкреслено, що закріплене в Податковому кодексі України поняття «адміністрування податків» є надто перевантаженим юридичною термінологією та «розмитим». Тому запропоновано підпункт 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України викласти в новій редакції. Зважаючи на те, що визначені під час дослідження ознаки адміністрування податків та його мета є характерними і для адміністрування місцевих податків і зборів, пропонується авторське визначення поняття «адміністрування місцевих податків і зборів».

Встановлено, що особливістю застосування методів податкового адміністрування при стягненні місцевих податків і зборів є те, що сільські, селищні, міські ради можуть встановлювати певні додаткові пільги по сплаті деяких місцевих податків і зборів відповідно до їх повноважень, встановлювати ставки місцевих податків і зборів у межах, визначених Податковим кодексом України.

У підрозділі 1.3 «Правовий статус та повноваження суб'єктів адміністрування місцевих податків та зборів» на підставі аналізу категорії «правовий статус» визначено права та обов'язки платників місцевих податків і зборів, а також контролюючих (податкових) органів, сільських, селищних і міських рад з управління місцевим оподаткуванням.

З'ясовано, що повноваження органів місцевого самоврядування в системі місцевого оподаткування суттєво обмежені, тож існує нагальна потреба розширення прав органів місцевого самоврядування у сфері місцевого оподаткування, що сприятиме фінансовій самостійності місцевих бюджетів. Зазначено, що досягнення головної мети адміністрування податків - забезпечення повного і своєчасного надходження податків і зборів до бюджетів усіх рівнів - можливе за умови ефективного застосування методів адміністрування податків.

Встановлено, що особливістю застосування методів податкового адміністрування при стягненні місцевих податків і зборів є можливість сільських, селищних, міських рад встановлювати певні додаткові пільги по сплаті деяких місцевих податків і зборів відповідно до їх повноважень, а також ставки місцевих податків і зборів у межах, визначених Податковим кодексом України. Крім того, місцеві податки і збори зараховуються до відповідних місцевих бюджетів.

Визначено, що до суб'єктів адміністрування місцевих податків і зборів належать контролюючі органи, платники податків і зборів, а також сільські, селищні, міські ради. У зв'язку з відсутністю законодавчо закріпленого переліку обов'язків контролюючих (податкових) органів пропонується доповнити Податковий кодекс України ст. 201 «Обов'язки контролюючих органів», у якій повинен бути закріплений вичерпний перелік обов'язків, покладених на контролюючі органи, зокрема щодо місцевого оподаткування.

У підрозділі 1.4 «Принципи адміністрування місцевих податків і зборів» стверджується, що питанню розроблення принципів адміністрування місцевих податків і зборів у вітчизняній юридичній літературі та наукових дослідженнях приділено недостатньо уваги. На основі аналізу положень Європейської хартії місцевого самоврядування, норм Податкового кодексу України та загальних принципів адміністрування податків і зборів визначено такі принципи адміністрування місцевих податків і зборів: принцип поєднання загальнодержавного та місцевого управління місцевими фінансами; принцип законності адміністрування місцевих податків і зборів; принцип поєднання одноманітності та відмінності процедури адміністрування місцевих податків і зборів; принцип достатності місцевих податків і зборів; принцип ефективності адміністрування місцевих податків і зборів; принцип обґрунтованості місцевих податків і зборів; принцип неупередженості адміністрування місцевих податків і зборів. Дотримання цих принципів має важливе значення для забезпечення ефективного та стабільного процесу адміністрування місцевих податків і зборів.

Розділ 2 «Правове регулювання адміністрування місцевих податків і зборів в Україні» складається з трьох підрозділів, у яких досліджено особливості адміністрування загальних правових елементів податку на майно, єдиного податку та чинних місцевих зборів.

У підрозділі 2.1 «Правові основи адміністрування податку на майно» обґрунтовано необхідність відмови від правової конструкції «податок на майно» для забезпечення правильного адміністрування місцевих податків. Доведено, що запровадження такої правової конструкції, як «податок на майно», суперечить не тільки нормам податкового законодавства України, але й теорії податкового права, оскільки податок на майно не є самостійним місцевим податком, а являє собою сукупність трьох окремих, ніяк не пов'язаних між собою місцевих податків. Обґрунтовано необхідність відмови від правової конструкції «податок на майно» для забезпечення правильного адміністрування місцевих податків. місцевий податок майно

З метою запобігання помилкам та порушенням у процесі адміністрування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та у зв'язку з тим, що в чинному податковому законодавстві України визначення поняття «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» відсутнє, запропоновано доповнити статтю 266 Податкового кодексу України авторським визначенням цього поняття.

У результаті аналізу положень Податкового кодексу України стосовно платників податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, виявлено суперечності між нормами податкового і цивільного законодавств щодо режиму спільної сумісної власності на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у разі поділу цього майна між його співвласниками і запропоновано уточнення до ст. 266 Податкового кодексу України в частині визначення об'єкта оподаткування.

Доведено, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сприяє стабільному наповненню місцевих бюджетів завдяки тому, що база оподаткування цим податком немобільна. Це перешкоджає ухилянню від сплати податку, забезпечує безперешкодний контроль з боку податкових органів та робить адміністрування цього податку відносно простим.

У зв'язку з відсутністю у Податковому кодексі України визначення транспортного податку з метою забезпечення правильного та ефективного адміністрування даного податку запропоновано викласти ст. 267 Податкового кодексу України в новій редакції, доповнивши її авторським визначенням поняття «транспортний податок», і доведено необхідність уточнення бази оподаткування транспортним податком.

Внесено пропозицію з метою уникнення помилок під час адміністрування земельного податку ст. 269 Податкового кодексу України викласти у новій редакції, доповнивши її авторським визначенням поняття «земельний податок». Наголошено на доцільності виключення орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності зі складу плати за землю, а також необхідність зміни назви обов'язкового платежу «плата за землю» на «земельний податок».

У підрозділі 2.2 «Правовий механізм адміністрування єдиного податку в Україні» доведено, що використання спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності створює сприятливі умови для розвитку малого і середнього підприємництва в Україні, що, у свою чергу, є умовою ефективного функціонування економічної системи держави. Аналіз різних аспектів функціонування нової спрощеної системи оподаткування дав підстави стверджувати, що чинниками, які негативно на неї впливають, є нестабільність податкового законодавства, недосконалість механізму правового регулювання адміністрування єдиного податку, що полягає в наявності значної кількості помилок, неузгодженостей та неточностей у законодавстві. Звернено увагу на необхідність усунення законодавцем деяких помилок та неточностей правового регулювання єдиного податку (зокрема щодо кількості найманих працівників, працю яких можуть використовувати платники єдиного податку третьої групи; щодо відсутності у Податковому кодексі визначень термінів «роздрібний продаж», «паливно-мастильні матеріали»; щодо використання терміна «фізична особа» стосовно платників єдиного податку замість «фізична особа - підприємець»; щодо заборони застосовувати спрощену систему оподаткування відокремленим підрозділам юридичної особи, які у будь-якому випадку не можуть її використовувати через відсутність у них статусу юридичної особи; щодо використання термінів «торговий апарат» і «торговий автомат» для позначення одного й того ж самого поняття тощо), які не сприяють правильному застосуванню норм податкового законодавства під час адміністрування даного податку. Запропоновано відповідні зміни та доповнення до Податкового кодексу України.

З'ясовано, що єдиний податок є одним з основних елементів механізму функціонування спрощеної системи оподаткування. У зв'язку з відсутністю у Податковому кодексі України поняття «єдиний податок», а також з метою забезпечення ефективності процесу адміністрування єдиного податку запропоновано доповнити розд. XII Податкового кодексу України відповідними положеннями.

Встановлено, що, незважаючи на виявлені під час даного дослідження недоліки правового регулювання механізму адміністрування єдиного податку, діюча сьогодні спрощена система оподаткування, обліку та звітності є більш зрозумілою, стабільною та гнучкою, ніж спрощена система оподаткування, що існувала до неї. Це сприяє поступовому збільшенню надходжень від єдиного податку до місцевих бюджетів та підвищенню рівня зайнятості населення. Констатовано, що податкове законодавство в частині регулювання спрощеної системи оподаткування й, зокрема, єдиного податку, потребує подальшого розвитку та доопрацювання на основі збалансованої податкової політики, що стимулюватиме розвиток малого підприємництва.

У підрозділі 2.3 «Місцеві збори: правові аспекти адміністрування» окреслено правові основи адміністрування місцевих зборів, до яких чинне податкове законодавство України відносить збір за місця для паркування транспортних засобів та туристичний збір.

Встановлено, що чинне податкове законодавство не містить визначення терміна «збір за місця для паркування транспортних засобів». Оскільки таке становище не сприяє правильному адмініструванню даного збору, запропоновано викласти ст. 2681 Податкового кодексу України в новій редакції, доповнивши її авторським визначенням збору за місця для паркування транспортних засобів. Наполягається на внесенні змін до підпункту 2681.2.1 п. 2681.2 ст. 2681 Податкового кодексу України для виправлення законодавчих помилок, пов'язаних із некоректним використанням терміна «площа земельної ділянки» на позначення того, що не є об'єктом оподаткування збором за місця для паркування транспортних засобів.

Визначено, що механізм адміністрування туристичного збору, закріплений чинним Податковим кодексом України, суттєво відрізняється від механізму адміністрування курортного збору, який справлявся до прийняття Податкового кодексу України, оскільки значно розширився перелік платників туристичного збору, змінився порядок визначення ставок туристичного збору, що сприяє збільшенню податкових надходжень від даного збору до місцевих бюджетів. Виявлено ряд недоліків правового регулювання туристичного збору, які потребують законодавчого вирішення. Зокрема, наведене у Податковому кодексі України визначення туристичного збору не розкриває реального змісту цього поняття, що не сприяє правильному адмініструванню даного збору. У зв'язку з цим запропоновано п. 268.1 ст. 268 Податкового кодексу України викласти у новій редакції. З метою забезпечення ефективного адміністрування туристичного збору вбачається за необхідне уточнення об'єкта оподаткування туристичним збором.

Розділ 3 «Напрями удосконалення правових основ адміністрування місцевих податків і зборів» складається з двох підрозділів, присвячених аналізу зарубіжного досвіду у сфері адміністрування місцевих податків і зборів та визначенню основних напрямів реформування правових основ адміністрування місцевих податків і зборів в Україні.

У підрозділі 3.1 «Зарубіжний досвід адміністрування місцевих податків і зборів» встановлено, що у Сполучених Штатах Америки місцеві податки відіграють важливу роль та є основою дохідної частини місцевих бюджетів. До найважливіших місцевих податків у США належать податок на власність, податок на доходи та податок із роздрібних продажів. Податок на власність є основним джерелом фінансування місцевих органів муніципальних утворень у США. Базою оподаткування цим податком є вартість нерухомого майна. Виявлено, що адміністрування податків у США здійснюється на трьох рівнях: на вищому рівні адміністрування федеральних податків здійснюється Податковим управлінням США; на другому рівні податкові служби штатів здійснюють адміністрування тих податків і зборів, які встановлюються урядами відповідних штатів; на нижньому рівні місцеві податкові органи здійснюють адміністрування місцевих податків і зборів, які запроваджуються місцевими органами влади.

З'ясовано, що основними місцевими податками у Федеративній Республіці Німеччина є промисловий податок, поземельний податок, податок на собак, податок на полювання та рибальство, податок на реєстрацію питного закладу, податок з дозволеної торгівлі спиртними напоями. Поземельний податок у ФРН є одним з основних джерел наповнення бюджетів муніципальних утворень. Він сплачується власниками нерухомості щорічно та розраховується на підставі вартості нерухомого майна, а сума поземельного податку залежить від розміру земельної ділянки, її місцезнаходження та виду користування. Виявлено, що важливим додатковим джерелом доходів муніципалітетів у ФРН є податок на собак, який, окрім фіскальних цілей, переслідує ще й цілі обмеження кількості собак. Доведено, що для податкової системи ФРН властивим є збалансований розподіл повноважень з адміністрування податків між федеральною владою, владою земель та органами місцевого самоврядування.

Визначено, що у Франції до місцевих податків і зборів, які становлять основу дохідної бази місцевих бюджетів, належать, зокрема, податок на нерухомість на забудовані ділянки, податок на нерухомість на незабудовані ділянки, податок на житло, територіальний економічний внесок. З'ясовано, що органи місцевої влади у Франції мають досить широкі повноваження в питаннях місцевого оподаткування, зокрема вони визначають розміри ставок місцевих податків і зборів, але такі ставки не можуть перевищувати визначених законодавством меж. Адміністрування місцевих податків і зборів у Франції здійснюється не самими місцевими органами влади, а від їх імені органами центральної державної влади, зокрема Генеральною дирекцією державних фінансів. Підсумовано, що французький досвід адміністрування місцевих податків і зборів може бути корисним для України як унітарної держави.

З'ясовано, що у Російській Федерації місцеві податки - земельний та податок на майно фізичних осіб - відіграють важливу роль у податковій системі держави, забезпечуючи бюджети органів місцевого самоврядування власними фінансовими надходженнями. Звернено увагу на те, що органи місцевого самоврядування у Російській Федерації не наділені правом встановлювати власні місцеві податки, але вони мають можливість визначати ставки місцевих податків у межах, визначених податковим законодавством, а також встановлювати деякі пільги щодо сплати місцевих податків. При цьому зауважено, що функції з адміністрування місцевих податків покладені не на органи місцевого самоврядування, а на спеціальну державну службу (Федеральну податкову службу), яка провадить адміністрування місцевих податків із використанням уніфікованих підходів на всій території держави.

У підрозділі 3.2 «Шляхи реформування адміністрування місцевих податків і зборів в Україні», враховуючи досвід місцевого оподаткування провідних держав світу і аналіз недоліків правового регулювання місцевих податків і зборів, а також діючого сьогодні механізму їх адміністрування, запропоновано такі основні напрями реформування системи місцевого оподаткування та механізмів адміністрування місцевих податків і зборів в Україні: удосконалення податкового законодавства з питань місцевого оподаткування, яке полягає в усуненні існуючих помилок, неузгодженостей між окремими нормами податкового законодавства, суперечностей із нормами інших галузей права, зокрема тих, що були виявлені під час даного дослідження; забезпечення стабільності податкового законодавства з питань місцевого оподаткування; розширення переліку місцевих податків і зборів, рішення щодо запровадження яких приймаються органами місцевого самоврядування; надання більших повноважень щодо встановлення місцевих податків і зборів органам місцевого самоврядування, розширення їхніх можливостей щодо встановлення ставок місцевих податків і зборів шляхом закріплення на законодавчому рівні лише верхніх меж таких ставок.

Як конкретний крок на шляху реформування адміністрування місцевих податків і зборів в Україні запропоновано змінити механізм адміністрування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Зокрема, запропоновано: враховуючи позитивний досвід США, ФРН, Франції, Російської Федерації, замість площі об'єкта житлової та/або нежитлової нерухомості використовувати для визначення бази оподаткування даним податком вартість такого об'єкта, що дозволяє врахувати при оподаткуванні об'єкта нерухомості його стан, місцезнаходження, інфраструктуру тощо.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення наукового завдання, що полягає у визначенні особливостей правових основ адміністрування місцевих податків і зборів в Україні, а також у розробленні конкретних практичних рекомендацій щодо їх подальшого удосконалення. На підставі проведеного дослідження сформульовано низку нових наукових положень, висновків, пропозицій та рекомендацій, спрямованих на досягнення поставленої мети.

1. Доведено, що фінансово-правові засади становлення та сучасний стан системи місцевих податків та зборів у податковій системі України нерозривно пов'язані з виникненням державності і є наслідком розвитку процесу місцевого оподаткування як складової системи оподаткування на українських землях, що підтверджується аналізом умов становлення української державності, які складаються з п'яти певних історичних періодів.

2. Сформульовано визначення «місцевий податок», під яким запропоновано розуміти обов'язковий, безумовний платіж, який встановлюється відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених Податковим кодексом України, рішеннями сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень, і зараховується до відповідних місцевих бюджетів.

Визначено поняття «місцевий збір» - це платіж, який встановлюється відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених Податковим кодексом України, рішеннями сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій, і зараховується до відповідних місцевих бюджетів. Таке визначення дозволить чітко розмежувати поняття загальнодержавних та місцевих податків і зборів під час реформування системи місцевого оподаткування у процесі децентралізації влади в державі. Встановлено, що сьогодні законодавчого закріплення дефініцій «місцеві податки» та «місцеві збори» немає, тому рекомендовано закріпити їх у п. 8.3 ст. 8 Податкового кодексу України.

Запропоновано визначення адміністрування місцевих податків і зборів, під яким слід розуміти врегульовану законом управлінську діяльність уповноважених органів та їх посадових осіб, пов'язану з процесом організації та контролю за стягненням встановлених законом та рішеннями сільських, селищних, міських рад місцевих податків і зборів.

3. З'ясовано, що повноваження сільських, селищних, міських рад у сфері адміністрування місцевих податків і зборів суттєво обмежені. Зокрема, вони не наділені правом тлумачити свої рішення щодо встановлення місцевих податків та зборів, не мають права контролювати виконання власних рішень у сфері оподаткування, не мають права відмовитися від встановлення на відповідній території більшості місцевих податків і зборів. Рекомендовано з метою забезпечення більшої самостійності місцевих бюджетів та децентралізації влади в Україні розширити повноваження місцевих органів влади.

4. Охарактеризовано принципи адміністрування місцевих податків і зборів. На підставі положень Європейської хартії місцевого самоврядування, Податкового кодексу України та загальних принципів адміністрування податків і зборів визначено основні принципи адміністрування місцевих податків і зборів, дотримання яких має забезпечити ефективність та стабільність процесу адміністрування місцевих податків і зборів.

5. Окреслено правові основи та механізм адміністрування місцевих податків і зборів в Україні. Доведено, що запровадження у Податковому кодексі України такої правової конструкції, як «податок на майно» суперечить не тільки нормам податкового законодавства України, а й теорії податкового права, оскільки податок на майно не є самостійним місцевим податком, а являє собою сукупність трьох окремих, ніяк не пов'язаних між собою місцевих податків. Обґрунтовано необхідність відмови від правової конструкції «податок на майно» для забезпечення правильного адміністрування місцевих податків.

Встановлено, що чинне податкове законодавство України не містить визначення поняття «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки». З метою запобігання помилкам та порушенням у процесі адміністрування даного податку запропоновано доповнити ст. 266 Податкового кодексу України авторським визначенням поняття податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, такого змісту: «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - це місцевий податок, який може бути встановлений на відповідній території рішенням сільської, селищної, міської ради в межах ставок, встановлених цим Кодексом, платниками якого є фізичні та юридичні особи, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості».

Запропоновано з метою забезпечення правильного та ефективного адміністрування транспортного податку викласти ст. 267 Податкового кодексу України в новій редакції, доповнивши її авторським визначенням транспортного податку, такого змісту: «Транспортний податок - це місцевий податок, який встановлюється в обов'язковому порядку на відповідній території рішенням сільської, селищної, міської ради в межах ставок, встановлених цим Кодексом, платниками якого є фізичні та юридичні особи, які мають зареєстровані в Україні власні легкові автомобілі».

Доведено, що включення орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності до складу обов'язкового платежу (плати за землю) є некоректним, оскільки орендні відносини за своєю правовою природою є договірними і передбачають юридичну рівність сторін, тоді як податкові відносини мають суто владний характер. Запропоновано виключити орендну плату за земельні ділянки державної і комунальної власності зі складу плати за землю, назву обов'язкового платежу «плата за землю» замінити на «земельний податок», а ст. 269 Податкового кодексу України викласти у новій редакції, доповнивши її авторським визначенням земельного податку такого змісту: «Земельний податок - це місцевий податок, який встановлюється в обов'язковому порядку на відповідній території рішенням сільської, селищної, міської ради в межах ставок, встановлених цим Кодексом, платниками якого є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі».

Запропоновано з метою забезпечення ефективності процесу адміністрування єдиного податку доповнити розд. XII Податкового кодексу України статтею такого змісту: «Єдиний податок - це місцевий податок, який встановлюється в обов'язковому порядку на відповідній території рішенням сільської, селищної, міської ради в межах ставок, встановлених цим Кодексом, платниками якого є юридичні особи та фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, обліку та звітності та відповідають вимогам, встановленим цим Кодексом. Правові засади справляння єдиного податку встановлюються главою 1 розділу XIV цього Кодексу».

Встановлено, що чинне нині податкове законодавство не містить визначення терміна «збір за місця для паркування транспортних засобів». Оскільки таке становище не сприяє правильному адмініструванню даного збору, запропоновано викласти ст. 2681 Податкового кодексу України в новій редакції, доповнивши її авторським визначенням збору за місця для паркування транспортних засобів наступного змісту: «Збір за місця для паркування транспортних засобів - це місцевий збір, який може бути встановлений на відповідній території рішенням сільської, селищної, міської ради в межах ставок, встановлених цим Кодексом, платниками якого є юридичні особи (їх філії, відділення, представництва) та фізичні особи - підприємці, які провадять діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів».

Виявлено ряд недоліків правового регулювання туристичного збору, зокрема щодо визначення поняття туристичного збору та відсутності у Податковому кодексі визначення об'єкта оподаткування туристичним збором. Запропоновано п. 268.1 ст. 268 Податкового кодексу України викласти у такій редакції: «268.1. Туристичний збір - це місцевий збір, який може бути встановлений на відповідній території рішенням сільської, селищної, міської ради в межах ставок, встановлених цим Кодексом, платниками якого є фізичні особи, які прибувають на територію відповідної адміністративно-територіальної одиниці та отримують послуги з тимчасового проживання».

6. Узагальнено досвід адміністрування місцевих податків і зборів провідних держав світу: Сполучених Штатів Америки, Федеративної Республіки Німеччини, Франції та Російської] Федерації. Указано на необхідність використання позитивного досвіду адміністрування місцевих податків і зборів у зазначених державах під час реформування системи місцевого оподаткування в Україні.

7. Запропоновано основні шляхи реформування адміністрування місцевих податків і зборів в Україні та рекомендовано змінити механізм адміністрування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Внесено пропозицію, що ґрунтується на позитивному досвіді США, ФРН, Франції, Російської Федерації, замість площі об'єкта житлової та/або нежитлової нерухомості використовувати для визначення бази оподаткування даним податком вартість такого об'єкта, що дозволить врахувати при оподаткуванні об'єкта нерухомості його стан, місцезнаходження, інфраструктуру тощо.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Борисенко В. В. Поняття та ознаки місцевих податків та зборів за законодавством України / В. В. Борисенко // Наук. вісн. акад. муніцип. управління: зб. наук. пр. - Сер. Право. - 2014. - Вип. 2. - С. 221-226.

Борисенко В. В. Історико-правовий аналіз становлення місцевого оподаткування в Україні / В. В. Борисенко // Юрид. вісн. - 2014. - № 3. - С. 264-270.

Борисенко В. В. Механизм администрирования местного налогообложения в Украине / В. В. Борисенко // Legea Si Viata. - Publicatie scientific practica. - 2014. - October. - C. 18-21.

Борисенко В. В. Принципи адміністрування місцевих податків і зборів / В. В. Борисенко // Наук. вісн. Міжнар. гуманітар. ун-ту. - 2014. - № 10-1. Т. 1. - С. 89-91.

Борисенко В. В. Проблемні питання визначення правового статусу суб'єктів адміністрування місцевих податків і зборів / В. В. Борисенко // Порівняльно-аналітичне право. - 2014. - № 5 [Електрон. ресурс]. - Режим доступу : www.pup.in.un //e-journal@pap.in.ua.www.pap.in.ua.

Борисенко В. В. Сутність адміністрування в податкових правовідносинах в Україні / В. В. Борисенко // Перспективные направления развития современной юридической науки : материалы междунар. науч.-практ. конф. (г. Симферополь, 24-25 янв. 2014 г.). - Симферополь : Юрид. мысль, 2014. - С. 69-71.

Борисенко В. В. Щодо прав платників податків при проведенні податкових перевірок / В. В. Борисенко // Теоретичні та практичні проблеми правового регулювання суспільних відносин : матеріали міжнар. наук.-практ. конф., (м. Харків, 21-22 лют. 2014 р.). - Х. : Асоц. аспірантів-юристів, 2014. - С. 45-47.

Борисенко В. В. Місце податкового контролю в системі права / В. В. Борисенко // Адміністративне право і процес в Україні: пріоритетні напрями розвитку в умовах демократизації : [матеріали міжнар. наук.-практ. конф. пам'яті д-ра рид. наук, проф., засл. діяча науки і техніки України Леоніда Васильовича Коваля, (м. Запоріжжя, 27-28 лют. 2014 р.)]. - Запоріжжя : ЗНУ, 2014. - С. 42-45.

Борисенко В. В. Напрями удосконалення правового забезпечення системи державного контролю за дотриманням податкового законодавства / В. В. Борисенко // Актуальні питання фінансової безпеки держави : зб. наук. пр. міжнар. наук.-практ. інтернет-конференції «Актуальні питання безпеки фінансової системи держави» (м. Харків, 21 лют. 2014 р.). - Х. : ХНУВС, НікаНова, 2014. - С. 60-62.

Борисенко В. В. Законодательные пробелы в процедуре проведения налоговых проверок в Украине / В. В. Борисенко // Административное право и процесс: история, современность, перспективы развития : [тезисы докладов междунар. дистанцион. науч.-практ. конф. (21-22 мая 2014 г., г. Москва, г. Запорожье)]. - М; Запорожье : ЗНУ, 2014. - С. 53-55.

Борисенко В. В. Проблеми правового регулювання місцевого оподаткування в Україні / В. В. Борисенко // Modern jurisprudence internatiol dialogue: Сollection of scientific worrs. - 2014 (29th of September 2014). - Hamburg. Germany dep.ed.OO Association of lawyers and legal CIS, 2014. - С. 194-199.

Борисенко В. В. Правовий механізм адміністрування збору за місця для паркування транспортних засобів у податковій системі України / В. В. Борисенко // Актуальні проблеми правового забезпечення господарської діяльності в Україні : матеріали круглого столу (12 берез. 2015 р., м. Харків). - Х. : ХНУВС, 2015. - С. 65-70.

Размещено на Allbest.ru