Размещено на http://www.allbest.ru/

Адміністративно-правові засади оскарження дій або бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

право оскарження державний служба

Актуальність теми. Захист прав та інтересів особи на сьогодні залишається одним із найактуальніших завдань сучасної правової держави. Адже належний рівень захисту прав і свобод дозволяє говорити про рівень цивілізованості кожної держави. Проте у зв'язку з тим, що у сучасному світі дедалі більшого розвитку набувають економічні, політичні, культурні та ідеологічні зміни, реалізація кожним громадянином своїх суб'єктивних прав залишається невирішеною проблемою.

У процесі функціонування органів державної влади досить часто виникають конфлікти як між самими органами, так і між органами та фізичними і юридичними особами, що часто призводить до порушення їх прав, свобод та законних інтересів. У такому разі для відновлення порушених прав потрібний певний механізм, котрий дозволить їх поновити та притягнути винних осіб до відповідальності. На сьогодні таким механізмом є інститут адміністративного оскарження, який передбачає право особи на звернення зі скаргою на будь-які дії посадових осіб, що порушують законні права та інтереси людини та громадянина. Іншими словами, інститут адміністративного оскарження - це важлива гарантія забезпечення прав, свобод, законних інтересів людини та громадянина від несанкціонованих дій та незаконних рішень органів державної влади, а також виступає додатковим механізмом зміцнення законності. При цьому саме завдяки адміністративному оскарженню призупиняється дія акта, що порушує законні права та інтереси та є значно швидшим і дешевшим процесом при захисті прав та свобод людини та громадянина, ніж судовий захист.

У зв'язку з цим, одними із актуальних наукових та практичних питань, які залишились малодослідженими, є теоретико-правові засади адміністративного оскарження дій чи бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби, не досліджено поняття адміністративного оскарження, його зміст та структура, потребують детальної уваги проблеми правового регулювання подання та розгляду скарг, а також невизначеними залишаються контрольні та наглядові повноваження за дотриманням законодавства, що регулює розгляд скарг у цій сфері.

Проблеми нормативно-правового регулювання адміністративного оскарження в своїх працях неодноразово досліджували такі вітчизняні та зарубіжні вчені, як-от: В.Б. Авер'янов, С.С. Алексєєв, С.М. Алфьоров, О.М. Бандурка, Д.М. Бахрах, Ю.П. Битяк, П.Т. Василенков, С.В. Ващенко, І.П. Голосніченко, С.Т. Гончарук, Р.А. Калюжний, А.П. Клюшніченко, Л.В. Коваль, В.К. Колпаков, А.Т. Комзюк, В.І. Курило, М.Н. Курко, Д.М. Лук'янець, Д.М. Павлов, В.М. Плішкін, А.М. Подоляка, Т.О. Проценко, А.О. Селіванов, С.Г. Стеценко, В.С. Стефанюк, М.М. Тищенко, Ю.А. Тихомиров, В.О. Шамрай, М.Я. Швець, Є.В. Чаку, О.М. Якуба та інші. Однак окремі аспекти адміністративного оскарження потребують додаткового аналізу та розгляду з урахуванням сучасного стану законодавчого регулювання.

Наявність невирішених проблем свідчить про актуальність тематики даної дисертаційної роботи та наукову необхідність дослідження теоретико-правових засад адміністративного оскарження дій чи бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дисертаційного дослідження належить до числа пріоритетних у галузі адміністративного права та процесу України. Роботу виконано відповідно до додатків 13, 14 Пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010-2014 рр., затверджених наказом МВС України від 29.07.2010 р. № 347.

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб з урахуванням надбань правової науки, результатів аналізу діяльності органів державної влади розкрити особливості адміністративного оскарження дій чи бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби та запропонувати науково обґрунтовані пропозиції щодо удосконалення змісту та порядку його здійснення.

Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно вирішити такі основні задачі:

- визначити історичні передумови виникнення права на оскарження дій або бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби в Україні;

- з'ясувати зміст поняття та виокремити основні ознаки адміністративного оскарження дій чи бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби;

- визначити зміст та структуру адміністративного оскарження дій чи бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби;

- охарактеризувати правове регулювання порядку подання та розгляду скарг на дії чи бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби;

- проаналізувати особливості контролю та нагляду за додержанням законодавства, що регламентує розгляд скарг на дії чи бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби та обумовити їх значення при дотриманні законодавства, що регламентує розгляд скарг;

- визначити особливості юридичної відповідальності за порушення законодавства про розгляд скарг на дії чи бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби;

- внести пропозиції та рекомендації щодо удосконалення правового регулювання адміністративного оскарження дій та бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у процесі адміністративного оскарження дій чи бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби.

Предметом дослідження є адміністративно-правові засади оскарження дій чи бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. За допомогою історичного методу досліджується виникнення, розвиток та становлення права на оскарження, з'ясовується сутність адміністративного оскарження дій чи бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби (підрозділи 1.1; 1.2). Порівняльно-правовий метод було використано для окреслення специфіки регулювання порядку оскарження дій або бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби та визначення напрямків його вдосконалення (підрозділи 1.2; 1.3). Абстрагування та узагальнення застосовувалося у процесі вивчення наявних напрацювань та розробці власних наукових дефініцій щодо різних правових понять і категорій (право на оскарження дій чи бездіяльності посадових осіб ДВС, адміністративне оскарження дій чи бездіяльності посадових осіб ДВС, зміст адміністративного оскарження, структура адміністративного оскарження, звернення громадян, скарга, нагляд за додержанням законодавства, що регулює розгляд скарг на дії чи бездіяльність посадових осіб ДВС, контроль за додержанням законодавства, що регулює розгляд скарг на дії чи бездіяльність посадових осіб ДВС, юридична відповідальність за порушення законодавства про розгляд скарг на дії чи бездіяльність посадових осіб ДВС) (підрозділи 1.2; 2.1; 2.2; 3.1; 3.2). Формально-юридичний метод став підґрунтям внесення пропозицій, спрямованих на вдосконалення чинного та розробку нового законодавства щодо покращення регулювання адміністративного оскарження дій чи бездіяльності посадових осіб ДВС (підрозділи 1.3; 3.2). За допомогою методу раціональної критики проаналізовано нормативні акти, проекти законів і виявлено їх переваги та недоліки (підрозділи 1.3; 2.1; 2.2; 3.1; 3.2).

Нормативно-правову основу дослідження становлять Конституція України, Закони України «Про виконавче провадження», «Про державну виконавчу службу», «Про звернення громадян», інші законодавчі та підзаконні нормативно-правові акти, які регулюють питання адміністративного оскарження дій чи бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби.

Інформаційну та емпіричну основу дослідження становлять узагальнення практичного застосування норм закону та підзаконних актів, політико-правова публіцистика, судова практика, довідкові видання, статистичні дані, результати анкетування та інтерв'ювання 253 респондентів у різних містах України (Київ, Харків, Дніпропетровськ, Одеса, Рівне тощо), з яких: 113 - працівники органів державної влади, в тому числі 75 - працівники державної виконавчої служби; 52 - фахівці у галузі права; 88 - пересічні громадяни.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є однією з перших спроб комплексно, з використанням сучасних методів пізнання, урахуванням новітніх досягнень правової науки дослідити проблемні питання адміністративного оскарження дій чи бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби. У результаті проведеного дослідження сформульовано ряд наукових положень і висновків:

вперше:

- з позиції комплексного підходу розглянуто дихотомію поняття «адміністративне оскарження дій чи бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби» як інституту адміністративного права та як способу захисту права;

- сформульовано визначення поняття «адміністративна скарга на дії та бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби України», яке слід розуміти як усне чи письмове звернення особи до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, вищестоящого органу державної виконавчої служби, уповноважених відповідно до законодавства здійснювати розгляд та вирішення питань, що визначені у скарзі з метою поновлення порушених прав, свобод та інтересів скаржника та відшкодування йому шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями (бездіяльністю) посадових осіб державної виконавчої служби;

- з метою деталізації положень ст. 24 Закону України «Про звернення громадян» запропоновано прийняти Наказ Міністерства юстиції України «Про затвердження порядку притягнення посадових осіб державної виконавчої служби до відповідальності за порушення законодавства про звернення громадян», в якому визначити види відповідальності, яка настає в разі порушення законодавства, що регламентує розгляд і вирішення скарг громадян, порядок притягнення відповідних винних осіб до відповідальності;

удосконалено:

- системний підхід до визначення ключових характеристик та поняття контролю за додержанням законодавства, що регламентує розгляд скарг на дії чи бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, як здійснення контролюючими суб'єктами перевірки щодо дотримання посадовими особами державної виконавчої служби порядку розгляду скарг громадян та вирішення відповідних справ, за допомогою вжиття заходів з виявлення, попередження та припинення прийняття незаконного рішення та вчинення цими посадовими особами дій (бездіяльності), які суперечать чинному законодавству, що регулює діяльність державної виконавчої служби;

- визначення поняття «нагляд за додержанням законодавства, що регулює розгляд скарг на дії чи бездіяльність посадових осіб ДВС», під яким слід розуміти діяльність органів прокуратури, яка полягає в цільовому спостереженні за додержанням посадовими особами державної виконавчої служби спеціальних норм, які містяться у чинних законах та підзаконних нормативно-правових актах, що передбачають порядок подання та розгляду звернень суб'єктами оскарження;

дістали подальшого розвитку:

- характеристика особливостей адміністративного оскарження дій чи бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби;

- системний підхід до визначення основних ознак юридичної відповідальності за порушення законодавства про розгляд скарг на дії чи бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, до яких віднесено: 1) підставою відповідальності є порушення законодавства про звернення громадян; 2) спирається на державний примус, який є специфічним впливом уповноважених на те органів на поведінку винних осіб; 3) суб'єктами відповідальності є посадові особи державної виконавчої служби; 4) характеризується настанням несприятливих наслідків майнового, матеріального та морального характеру; 5) застосовується уповноваженими на те органами (вищестоящим органом державної виконавчої служби, судом тощо); 6) здійснюється у відповідному процедурно-процесуальному порядку, який передбачений чинним законодавством України;

- характеристика стадій адміністративного оскарження, які і визначають його структуру: а) порушення провадження по скарзі і перевірка відомостей, що містяться в ній; б) розгляд скарги по суті й ухвалення рішення; в) оскарження чи опротестування рішення по скарзі; г) виконання рішення по скарзі;

- пропозиції щодо удосконалення порядку адміністративного оскарження дій або бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені у дисертації результати дослідження можуть бути використані у:

- науково-дослідній сфері - положення та висновки дисертації можуть бути основою для розробки теоретико-правових питань щодо адміністративно-правових засад оскарження дій або бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби;

- правотворчості - висновки та пропозиції, сформульовані в дисертації, можуть бути використані для підготовки і уточнення ряду законодавчих та підзаконних актів, які регулюють порядок адміністративного оскарження дій чи бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби;

- правозастосовній діяльності - з метою вдосконалення практики використання норм чинного адміністративного законодавства суб'єктами, які уповноважені розглядати скарги осіб на рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження у практичну діяльність Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області 15.01.2014 р.);

- навчальному процесі - положення і висновки дисертації можуть бути використані при підготовці підручників і навчальних посібників з курсів «Адміністративне право», «Адміністративна відповідальність» вони вже використовуються у ході проведення занять із зазначених дисциплін у Національному університеті «Острозька академія». Їх враховано також у навчально-методичних розробках, підготовлених за участю автора (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження у навчальний процес Національного університету «Острозька академія» від 22.01.2013 р.).

Апробація результатів дослідження. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки були оприлюднені дисертантом на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях, зокрема: «Трудове законодавство: шляхи реформування» (м. Харків, 12 квітня 2013 р.), «Проблеми та стан дотримання захисту прав людини в Україні» (м. Львів, 21-22 червня 2013 р.).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладено у дев'яти наукових працях, з яких п'ять статей опубліковані у фахових виданнях України, дві - у виданнях іноземних держав, дві - тези наукових повідомлень на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації зумовлена метою й задачами дослідження і складається зі вступу, трьох розділів, які об'єднують сім підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 192 сторінки. Список використаних джерел складається з 197 найменувань і займає 19 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовується актуальність обраної теми дослідження, її зв'язок з науковими програмами, планами, темами, визначаються мета, об'єкт і предмет роботи, методологічні основи дослідження, формулюється наукова новизна одержаних результатів, висвітлюється практичне значення та апробація результатів дослідження.

Розділ 1 «Теоретико-правові засади адміністративного оскарження дій чи бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1 «Історичні передумови виникнення права на оскарження дій або бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби в Україні» визначено історичні передумови виникнення права на оскарження дій чи бездіяльності посадових осіб ДВС, серед яких вирізняють: 1) введення посад фесмофетів і архонтів в Стародавній Греції, 2) створення народних трибунів у Стародавньому Римі, 3) поява правових актів епохи Відродження і Просвітництва, які закріплювали право на оскарження як складову права на подання клопотань та петицій, 4) закріплення можливості оскарження будь-яких незаконних дій органів державної влади у Радянській Росії, 5) конституційне закріплення права на оскарження в СРСР, 6) закріплення права на оскарження в Конституції України 1996 року та спеціальних законах.

Надано визначення поняттям «право на оскарження», «оскарження дій чи бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби» та визначено їх основні ознаки.

Аналізуючи зміст права на оскарження, зауважено, що в науковій літературі виділяють дві його складові - матеріальну і процесуальну. Матеріальна складова права на оскарження проявляється у нормативному закріпленні можливості окреслених у законі суб'єктів оскаржити рішення, дії чи бездіяльність відповідних органів та їх посадових осіб. Натомість процесуальна складова у змісті даного права зумовлюється тим, що воно реалізується виключно у встановленій законом формі.

Визначено зміст поняття «право на оскарження», під яким слід розуміти суб'єктивне право особи на звернення до відповідних органів за захистом своїх прав від незаконних рішень, дій чи бездіяльності органів виконавчої влади, що виступає необхідним елементом не лише правосуб'єктності громадян, але і державних органів, громадських організацій.

Запропоновано під реалізацією права на оскарження розуміти здійснення особою відповідних дій, які спрямовані на захист її порушених прав з метою задоволення поставлених нею вимог перед органами державної влади, які своїм незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю спричинили такі наслідки.

У підрозділі 1.2 «Поняття та ознаки адміністративного оскарження дій або бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби» надано визначення категорії адміністративне оскарження дій або бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби як інституту адміністративного права та як способу захисту прав. Адміністративне оскарження як інституту адміністративного права являє собою сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини, які виникають у зв'язку із реалізацією фізичною чи юридичною особою права на оскарження рішень, дій та бездіяльності органів виконавчої влади шляхом подання скарги до органу виконавчої влади (посадової особи), що уповноважений здійснювати їх розгляд і вирішення та охарактеризовано його основні ознаки.

З'ясовано, що особливостями адміністративного оскарження будь-яких дій чи рішень є: 1) простота процедури; 2) оперативність у реагуванні на порушення прав громадян; 3) вільний спосіб викладення скарги; 4) швидкість розгляду скарги; 5) негайність виконання рішення; 6) матеріальна необтяжливість (безкоштовність) розгляду спору.

В ході дослідження загально-теоретичних аспектів адміністративного оскарження проаналізовано міжнародний досвід регулювання процедури адміністративного оскарження. Визначено, що на сьогодні існує два порядки оскарження будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби, які так чи інакше порушують законні права та інтереси громадян, - адміністративний та судовий порядок. Адміністративний порядок оскарження дій чи бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби характеризується дворівневою системою оскарження дій державного виконавця: по-перше, до того ж відділу, де відкрите виконавче провадження і перебуває конкретний державний виконавець, що провадить виконавчі дії; по-друге, до органу Міністерства юстиції України, що здійснює контроль за діяльністю відповідної державної виконавчої служби.

У підрозділі 1.3 «Стан правового регулювання адміністративного оскарження дій або бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби» надано визначення поняття «правове регулювання» та проаналізовано нормативно-правові акти, які регулюють адміністративне оскарження.

Визначено, що до матеріальної частини інституту адміністративного оскарження слід віднести норми, що законодавчо закріплюють право на оскарження та спосіб його реалізації (скарга, її нормативне поняття); норми, що визначають компетенцію органів виконавчої влади щодо розгляду скарг фізичних і юридичних осіб; норми, що закріплюють принципи інституту адміністративного оскарження; норми, що встановлюють підстави та види юридичної відповідальності суб'єктів адміністративного провадження за скаргою. Процесуальну ж частину цього інституту становлять норми, що визначають порядок реалізації права особи на оскарження; норми, що регламентують порядок здійснення провадження за скаргою, оскарження рішення, прийнятого за розглядом скарги, а також процесуальні принципи, що визначають режим цього провадження.

Проаналізовано нормативно-правові акти, які регулюють порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби і зосереджено увагу на тому, що в них відсутнє безпосереднє визначення поняття адміністративного оскарження, та непередбачений чіткий його порядок, що, на думку дисертанта, є суттєвим недоліком чинного законодавства.

Розділ 2 «Процесуально-правові засади розгляду і вирішення скарг на дії чи бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби» містить два підрозділи.

У підрозділі 2.1 «Зміст та структура адміністративного оскарження дій чи бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби» надано визначення поняттям «зміст» та «структура» та проаналізовано думки вчених щодо їх інтерпретації.

Під змістом адміністративного оскарження слід розуміти сутність, внутрішню особливість оскарження, який має певні властивості та характерні лише йому риси, що відрізняють дане адміністративне оскарження від будь-якого іншого оскарження. На думку дисертанта, структура адміністративного оскарження - це сукупність стійких зв'язків процедури адміністративного оскарження, які забезпечують його цілісність та визначають основні властивості внутрішніх і зовнішніх зв'язків його складових елементів між собою.

В ході дослідження виділено та охарактеризовано такі стадії адміністративного оскарження, які і складають його структуру: а) порушення провадження по скарзі і перевірка відомостей, що містяться в ній; б) розгляд скарги по суті й ухвалення рішення по ній; в) оскарження чи опротестування рішення по скарзі; г) виконання рішення по скарзі.

Розкриваючи структуру адміністративного оскарження, визначено, що інститут адміністративного оскарження утворюють норми матеріального і процесуального права, що дає підстави виділити у даному інституті матеріальну і процесуальну частини.

Запропоновано визначити поняття «звернення громадян» як будь-які звернення до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій та їх посадових осіб громадян із заявами, скаргами, пропозиціями, зауваженнями щодо усунення неправомірних рішень та дій посадових осіб, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів людини та громадянина, а також відшкодування завданої шкоди.

Зміст адміністративного оскарження дій чи бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби охарактеризовано за допомогою таких складових як: предмет оскарження, який становлять рішення, дії чи бездіяльність, що завдають шкоди правам, свободам і законним інтересам громадян; об'єкт оскарження, яким виступають власне дії та бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби.

У підрозділі 2.2 «Правове регулювання порядку подання та розгляду скарг на дії чи бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби» сформульовано поняття «скарга» в такій інтерпретації: будь-які усні чи письмові звернення, що надходять до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з вимогою поновити права та законні інтереси, які порушені незаконними діями чи бездіяльністю їх посадовими особами. Таким чином, метою подання скарги є захист та відновлення порушених прав і законних інтересів громадянина. При цьому зауважено, що скарга є засіб захисту й відновлення порушених суб'єктивних прав громадян.

В ході дослідження визначено складові елементи скарги, до яких відносять предмет, підстави, зміст та суб'єктний її склад. Проаналізовано норми чинного законодавства, які визначають порядок подання та розгляду скарг та зауважено, що суттєвим недоліком у нормативній регламентації порядку розгляду та вирішення адміністративної скарги є те, що на відміну від фізичних осіб порядок розгляду і вирішення скарг юридичних осіб на законодавчому рівні так і не врегульований.

Обґрунтовано, що адміністративна скарга на дії та бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби України - це усне чи письмове звернення особи до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, вищестоящого органу державної виконавчої служби (Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в області, відповідного департаменту Міністерства юстиції України), уповноважених відповідно до законодавства здійснювати розгляд та вирішення питань, що визначені у скарзі, з метою поновлення порушених прав, свобод та інтересів скаржника та відшкодування йому шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями (бездіяльністю) посадових осіб державної виконавчої служби. Скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця подається начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії чи бездіяльність начальника відділу можуть бути оскаржені до вищестоящого органу державної виконавчої служби.

Розділ 3 «Організаційно-правові забезпечення дотримання законодавства щодо розгляду скарг на дії чи бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби» містить два підрозділи.

У підрозділі 3.1 «Контроль та нагляд за додержанням законодавства, що регламентує розгляд скарг на дії чи бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби» удосконалено визначення понять «контроль» та «нагляд» за додержанням законодавства, що регламентує розгляд скарг на дії чи бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби та досліджено відмінності між цими правовими поняттями.

З'ясовано, що контроль, як і будь-яка стадія управління, характеризується такими елементами: 1) суб'єкт контролю - той, хто здійснює контроль; 2) об'єкт контролю - те, що підлягає контролю; 3) предмет контролю; 4) мета контролю; 5) завдання контролю; 6) принципи контролю; 7) методи контролю; 8) технологія контролю; 9) процес контролю.

Визначено такі види контролю: парламентський, президентський, адміністративний, судовий, громадський. Вони різняться між собою формами та межами його здійснення, а також юридичними засобами (повноваженнями), якими наділені контролюючі суб'єкти щодо усунення виявлених порушень законодавства про розгляд скарг. Відповідно контроль за діяльністю державних виконавців поділяється на внутрішній та зовнішній з боку суду, Президента України та Верховної Ради, а також громадський контроль.

В ході дослідження визначено, що не менш важливе значення при розгляді скарг має і нагляд прокурора за законодавством, що регламентує розгляд скарг на дії чи бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби. Проте з аналізованих норм проекту Закону України «Про прокуратуру» від 30.07.2013 року з'ясовано, що з прийняттям даного Закону прокурор не матиме права здійснювати нагляд за додержанням законодавства про розгляд скарг на дії чи бездіяльність посадових осіб ДВС. Тобто наглядова діяльність прокуратури звужується, адже основною їх функцією відповідно до Проекту залишається представництво інтересів осіб.

Зроблено висновок, що контроль та нагляд за додержанням законодавства, що регламентує розгляд скарг на дії чи бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби спрямовані на забезпечення додержання відповідними органами норм чинного законодавства шляхом виявлення порушення в діяльності посадових осіб державної виконавчої служби та вжиття всіх необхідних заходів для відновлення порушених незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадових осіб органів державної виконавчої служби прав та інтересів громадян.

У підрозділі 3.2 «Юридична відповідальність за порушення законодавства про розгляд скарг на дії чи бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби» проаналізовано підстави притягнення до юридичної відповідальності осіб, які порушують законодавство щодо розгляду скарг на дії чи бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби.

Надано визначення поняття «юридична відповідальність за порушення законодавства про розгляд скарг на дії чи бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби», під яким слід розуміти несприятливі наслідки майнового, матеріального та морального характеру, які настають для посадових осіб державної виконавчої служби за порушення ними чинного законодавства про звернення громадян та передбачають застосування уповноваженими на те вищестоящими органами державної виконавчої служби до винних осіб засобів впливу.

Юридична відповідальність за порушення законодавства про звернення громадян, що включає в себе і розгляд скарг, поділяється на: 1) юридичну відповідальність посадових осіб, які уповноважені розглядати скарги громадян; 2) юридичну відповідальність самих громадян.

Розглянуто підстави настання юридичної відповідальності посадових осіб за порушення законодавства про розгляд скарг та проаналізовано її види, які передбачені Законом України «Про звернення громадян».

Зроблено висновок, що чинне законодавство, яке регулює розгляд скарг, містить ряд недоліків, оскільки прямо не передбачає відповідальності за правопорушення, які виникають в процесі розгляду скарг та не визначає санкції за відповідні діяння. Тому внесена пропозиція прийняти Наказ Міністерства юстиції України «Про затвердження порядку притягнення посадових осіб державної виконавчої служби до відповідальності за порушення законодавства про звернення громадян», норми якого б визначали види та міру відповідальності, яка настає в разі порушення законодавства, що регламентує розгляд і вирішення скарг громадян, порядок притягнення відповідних винних осіб до відповідальності.

ВИСНОВКИ

У дисертації викладено основні теоретичні положення та нове вирішення наукових задач щодо удосконалення адміністративно-правових засад оскарження дій чи бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби. У результаті проведеного дослідження сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на досягнення поставленої мети.

1 Історичними передумовами виникнення права на оскарження є: 1) введення посад фесмофетів і архонтів в Стародавній Греції, 2) створення народних трибунів у Стародавньому Римі, 3) поява правових актів епохи Відродження і Просвітництва, які закріплювали право на оскарження як складову права на подання клопотань та петицій, 4) закріплення можливості оскарження будь-яких незаконних дій органів державної влади у Радянській Росії, 5) конституційне закріплення права на оскарження в СРСР, 6) закріплення права на оскарження у Конституції України 1996 року та спеціальних законах.

2. Доведено, що адміністративне оскарження дій чи бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби як інститут адміністративного права - це комплекс правових норм, що регулюють суспільні відносини, які виникають у зв'язку із реалізацією суб'єктом виконавчого провадження права на оскарження рішень, дій та бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби шляхом подання скарги до вищестоящого органу (посадової особи), що уповноважений здійснювати їх розгляд.

Адміністративне оскарження дій чи бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби як спосіб захисту громадянами своїх прав являє собою процедуру звернення суб'єктів оскарження до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкована посадова особа державної виконавчої служби, вищестоящого органу державної виконавчої служби (Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в області, відповідного департаменту Міністерства юстиції України), з метою відновлення порушених прав, задоволення відповідних інтересів та виправлення допущених помилок посадовими особами державної виконавчої служби у застосуванні норм права.

3. Під змістом адміністративного оскарження пропонується розуміти сутність, внутрішню особливість оскарження, що має певні властивості та характерні лише йому риси, які відрізняють дане адміністративне оскарження від будь-якого іншого оскарження.

Обґрунтовано, що адміністративному оскарженню будь-яких дій чи бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби притаманні такі особливості: 1) простота процедури; 2) оперативність у реагуванні на порушення прав громадян; 3) вільний спосіб викладення скарги; 4) швидкість розгляду скарги; 5) негайність виконання рішення; 6) матеріальна необтяжливість (безкоштовність) розгляду спору.

Під структурою адміністративного оскарження пропонується розуміти сукупність стійких зв'язків процедури адміністративного оскарження, які забезпечують його цілісність та визначають основні властивості внутрішніх і зовнішніх зв'язків його складових елементів між собою.

Запропоновано виділяти такі стадії адміністративного оскарження: а) порушення провадження по скарзі і перевірка відомостей, що містяться в ній; б) розгляд скарги по суті й ухвалення рішення; в) оскарження чи опротестування рішення по скарзі; г) виконання рішення по скарзі.

4. У правовому регулюванні адміністративного оскарження дій чи бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби виокремлено три блоки нормативно-правових актів: 1) Конституція України та Закон України «Про звернення громадян», які закріплюють загальні засади права на оскарження незаконних діянь органів влади та посадових осіб; 2) спеціальні нормативно-правові акти, що регулюють оскарження дій державних виконавців - Закон України «Про державну виконавчу службу», Закон України «Про виконавче провадження» тощо; 3) інші акти, що регулюють та деталізують порядок подання, реєстрації та розгляду зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування.

Адміністративна скарга на дії та бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби - це усне чи письмове звернення особи до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, вищестоящого органу державної виконавчої служби, уповноважених відповідно до законодавства здійснювати розгляд та вирішення питань, що визначені у скарзі з метою поновлення порушених прав, свобод та інтересів скаржника та відшкодування йому шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями (бездіяльністю) посадових осіб державної виконавчої служби.

5. Контроль за додержанням законодавства, що регламентує розгляд скарг на дії чи бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, - це здійснення контролюючими суб'єктами перевірки щодо дотримання посадовими особами державної виконавчої служби порядку розгляду скарг громадян та вирішення відповідних справ, за допомогою вжиття заходів з виявлення, попередження та припинення прийняття незаконного рішення та вчинення цими посадовими особами дій (бездіяльності), які суперечать чинному законодавству, що регулює діяльність державної виконавчої служби.

За додержанням законодавства, що регламентує розгляд скарг на дії чи бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, здійснюється внутрішній контроль, який покладається на Міністерство юстиції України та його органи на місцях, а також структурний підрозділ ДВС України з питань діловодства та контролю та зовнішній контроль, що здійснюється судом, Президентом України, Верховною Радою України та Громадською Радою.

Нагляд за додержанням законодавства, що регулює розгляд скарг на дії чи бездіяльність посадових осіб ДВС, - це діяльність органів прокуратури, яка полягає в цільовому спостереженні за додержанням посадовими особами державної виконавчої служби спеціальних норм, які містяться у чинних законах та підзаконних нормативно-правових актах, що передбачають порядок подання та розгляду звернень.

Доведено, що контроль та нагляд за додержанням законодавства, що регламентує розгляд скарг на дії чи бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, спрямовані на забезпечення додержання відповідними органами норм чинного законодавства шляхом виявлення порушення в діяльності посадових осіб державної виконавчої служби та вжиття всіх необхідних заходів для відновлення порушених незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадових осіб органів державної виконавчої служби прав та інтересів громадян.

6. Юридична відповідальність за порушення законодавства про розгляд скарг на дії чи бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби - це несприятливі наслідки майнового, матеріального та морального характеру, які настають для посадових осіб державної виконавчої служби за порушення ними чинного законодавства про звернення громадян та передбачають застосування уповноваженими на те вищестоящими органами державної виконавчої служби до винних осіб засобів впливу.

До ознак юридичної відповідальності за порушення законодавства про розгляд скарг на дії чи бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби віднесено: 1) підставою відповідальності є порушення законодавства про звернення громадян; 2) спирається на державний примус, який є специфічним впливом уповноважених на те органів на поведінку винних осіб; 3) суб'єктами відповідальності є посадові особи державної виконавчої служби; 4) характеризується настанням несприятливих наслідків майнового, матеріального та морального характеру; 5) застосовується уповноваженими на те органами (вищестоящим органом державної виконавчої служби, судом тощо); 6) здійснюється у відповідному процедурно-процесуальному порядку, який передбачений чинним законодавством України.

7. Внесена пропозиція прийняття Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження порядку притягнення посадових осіб державної виконавчої служби до відповідальності за порушення законодавства про звернення громадян», норми якого б визначали види відповідальності, яка настає в разі порушення законодавства, що регламентує розгляд і вирішення скарг громадян, порядок притягнення відповідних винних осіб до відповідальності.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Лук'янова М.Л. Адміністративне оскарження дій або бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби: поняття та ознаки / М.Л. Лук'янова // Наука і правоохорона. - 2012. - № 4 (18), ч. 2. - С. 162-165.

2. Лук'янова М.Л. Історичні передумови виникнення права на оскарження дій або бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби в Україні / М.Л. Лук'янова // Вісник Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. - 2012. - № 1 (58). - С. 143-149.

3. Лукьянова Л.М. Ответственность за нарушение законодательства о рассмотрении жалоб на действия или бездействия должностных лиц государственной исполнительной службы / Л.М. Лукьянова // Право и политика. Научно-методический журнал. - 2012. - № 3. - С. 211-216.

4. Лук'янова М.Л. Правове регулювання адміністративного оскарження дій або бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби / М.Л. Лук'янова // Публічне право. Науково-практичний юридичний журнал. - 2013. - № 2 (10). - С. 369-375.

5. Лук'янова М.Л. Правове регулювання порядку подання та розгляду скарг на дії чи бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби / М.Л. Лук'янова // Актуальні проблеми права: теорія і практика. Збірник наукових праць. - 2013. - № 27. - С. 343-351.

6. Лук'янова М.Л. Контроль та нагляд за додержанням законодавства, що регламентує розгляд скарг на дії чи бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби / М.Л. Лук'янова // Митна справа. Науково-аналітичний журнал. - 2013. - № 5 (89), книга 2. - С. 113-121.

7. Лукьянова Л.М. Административное обжалование действий или бездействий должностных лиц государственной исполнительной службы: содержание и структура / Л.М. Лукьянова // Закон и жизнь. Международный научно-практический правовой журнал. - 2013. - № 10/3 (262). - С. 147-150.

8. Лук'янова М.Л. До питання визначення поняття та ознак адміністративного оскарження рішень, дій або бездіяльності посадових осіб органів виконавчої влади / М.Л. Лук'янова // Трудове законодавство: шляхи реформування: матеріали ІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції (м. Харків, 12 квітня 2013 р.). - Х., 2013. - С. 264-266.

9. Лук'янова М.Л. Роль та значення правового регулювання у механізмі захисту суб'єктивних прав, свобод та інтересів людини від дій або бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби / М.Л. Лук'янова // Проблеми та стан дотримання захисту прав людини в Україні: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (м. Львів, 21-22 червня 2013 р.). - Львів, 2013. - С. 79-81.

Размещено на Allbest.ru