Адміністративно-правові засади державного регулювання діяльності кооперативів в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

1

МІЖРЕГІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ

БАЛЮК ІРИНА АНАТОЛІЇВНА

УДК 342.9 : 346.27 (043,3)

кооператив норма правовий статус

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ КООПЕРАТИВІВ В УКРАЇНІ

Спеціальність 12.00.07 - адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Київ - 2014

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана».

Науковий керівник:

доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент НАН України, заслужений діяч науки і техніки України, академік Академії інженерних наук України ОПРИШКО Віталій Федорович, ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», декан юридичного факультету.

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор РЯБЧЕНКО Олена Петрівна, Національний університет державної податкової служби України, начальник кафедри управління, адміністративного права і процесу та адміністративної діяльності;

кандидат юридичних наук МАРЧЕНКО Олеся Володимирівна, Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, доцент кафедри цивільного, трудового та господарського права.

Захист відбудеться 25 червня 2014 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.142.02 Міжрегіональної Академії управління персоналом (03039, Київ-39, вул. Фрометівська, 2).

З дисертацією можна ознайомитись у Міжнародному бібліотечно-інформаційному центрі ім. Ярослава Мудрого Міжрегіональної Академії управління персоналом (03039, м. Київ, вул. Фрометівська, 2).

Автореферат розісланий 23 травня 2014 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої рад Н.П. Христинченко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми зумовлена значущістю діяльності кооперативів у сучасному суспільстві, зважаючи на їх визначальну соціальну спрямованість, роль і місце в розвитку держави та подоланні економічної кризи. Кооператив як колективний суб'єкт господарювання, насамперед, є об'єднанням його членів, а не капіталу. Різні типи і види кооперативів об'єднані загальною метою, що полягає у задоволенні потреб їх членів, складають систему кооперативних організацій соціально орієнтованої форми господарювання. Вплив кооперації на вирішення питань економічного зростання та сталий розвиток визнають на національному та міжнародному рівнях. Проблема безробіття, особливо серед молоді, а також непропорційність трудової зайнятості чоловіків та жінок залишається однією з найгостріших. Організація Об'єднаних Націй останні двадцять років постійно звертає увагу на позитивну роль кооперативів у скороченні масштабів бідності і сприянні соціальному розвитку.

Концептуальне обґрунтування державного регулювання діяльності кооперативів як господарської самоорганізації громадян має сприяти вдосконаленню правового регулювання таких відносин, науковому уточненню предмета адміністративного права та практичній діяльності кооперативів.

Вітчизняні та зарубіжні вчені з адміністративно-правової науки, розглядаючи різноманітні аспекти публічно-правової діяльності органів виконавчої влади, як правило, не досліджували відносини державного регулювання діяльності кооперативів. Фахівці з кооперації та кооперативного права зосереджувалися на окремих аспектах функціонування власне кооперативів, переважно досліджуючи правове становище різних типів кооперативів та з'ясовуючи окремі історичні й економічні риси їх організації та діяльності тощо. При цьому досі відсутнє теоретичне осмислення адміністративно-правових засад регулювання діяльності кооперативів, не вироблено комплексного погляду на механізм державного регулювання такої діяльності, не здійснено аналізу проблеми як зовнішнього регулювання, так і внутрішнього управління діяльністю кооперативів. Недосконалість і суперечливість чинного законодавства щодо кооперативів, неузгодженість базових нормативно-правових актів з основних ґрунтовних положень, проблеми адміністративно-правового регулювання в сфері господарювання, відсутність змістовної державної політики щодо кооперативів, а також недостатність теоретичних розробок із вказаної тематики беззаперечно доводять актуальність теми та науково-теоретичне і практичне значення її поглибленого дослідження.

Теоретичну основу для проведення пропонованого дослідження склали праці відомих свого часу радянських, сучасних українських та зарубіжних вчених-юристів з питань адміністративного права, теорії управління, господарського права, економіки та інших галузей знань: В. Б. Авер'янова, С. С. Алексєєва, М. І. Ануфрієва, Г. В. Атаманчука, О. Ф. Андрійко, С. Г. Бабенка, О. О. Бандурки, Д. М. Бахраха, Ю. П. Битяка, І. Л. Бородіна, С. Н. Братуся, С. Д. Гелей, І. П. Голосніченка, Е. Ф. Демського, В. О. Заросила, Р. А. Калюжного, Ю. М. Козлова, А. М. Колодія, Б. А. Кормич, В. І. Курило, М. Н. Курко, Б. М. Лазарєва, В. В. Лаптєва, В. К. Мамутова, В. І. Марочка, О. В. Марченко, О. А. Музика-Стефанчук, Н. Р. Нижник, А. В. Омельченка, В. Ф. Опришка, В. Ф. Погорілка, А. М. Подоляки, В. М. Половець, О. П. Рябченко, В. І. Семчика, І. В. Спасібо-Фатєєвої, Ю. О. Тихомирова, В. Ю. Уркевича, В. В. Цвєткова, О. В. Чаянова, Я. М. Шевченко, Ю. С. Шемшученка, В. С. Щербини, О. Х. Юлдашева, В. З. Янчука та ін.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана на кафедрі правового регулювання економіки Державного вищого навчального закладу «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» відповідно до Комплексного плану науково-дослідних робіт юридичного факультету КНЕУ «Проблеми правового забезпечення соціально-економічного та політичного розвитку України» (0102U006315) та у рамках комплексної цільової програми «Законодавче забезпечення вирішення проблем, пов'язаних із подоланням наслідків Чорнобильської катастрофи» (номер державної реєстрації 0108U006686). Роль автора у виконанні науково-дослідних робіт полягає в комплексному дослідженні адміністративно-правових засад регулювання діяльності кооперативів та виробленні пропозицій щодо вдосконалення системи державного регулювання та нормативно-правової бази.

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у визначенні сутності та особливостей державного регулювання діяльності кооперативів, його комплексному науковому аналізі та розробленні наукових обґрунтованих висновків і рекомендацій щодо практичного вдосконалення організаційно-правового регулювання діяльності кооперативів.

Для досягнення зазначеної мети основну увагу приділено вирішенню таких задач:

- з'ясувати соціально-правову природу кооперативної організації та розкрити сутність діяльності кооперативів як предмета правового регулювання;

- провести системний аналіз законодавства України про кооперативи, визначити ефективність правового регулювання діяльності кооперативів та перспективи вдосконалення чинного законодавства;

- визначити місце адміністративно-правових норм у правовій регламентації діяльності кооперативів;

- уточнити сутність, принципи, функції державного регулювання діяльності кооперативів, розкрити форми і методи взаємодії держави та кооперативів;

- провести теоретико-правовий аналіз системи та правового статусу державних та інших органів, які беруть участь у відносинах державного регулювання діяльності кооперативів, та окреслити перспективи розвитку і вдосконалення організаційно-правових засобів впливу на функціонування кооперативів;

- з'ясувати особливості внутрішнього управління діяльністю кооперативів;

- проаналізувати міжнародний досвід діяльності кооперативів та визначити в ньому позитивні аспекти, придатні для реалізації у державному регулюванні діяльності кооперативів;

- сформулювати висновки, пропозиції і рекомендації щодо вдосконалення законодавства про кооперативи та державне регулювання їх діяльності.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, які складаються у сфері діяльності кооперативів в Україні.

Предметом дослідження є адміністративно-правові засади державного регулювання діяльності кооперативів в Україні.

Методи дослідження обрані з урахуванням специфіки об'єкта та предмета, мети та задач дослідження. Методологічну основу дисертаційної роботи становлять філософсько-світоглядні підходи, загальнонаукові та спеціальні методи наукового пізнання.

Використання діалектичного методу дозволило на основі накопиченої інформації теоретичного і практичного змісту з'ясувати сутність адміністративно-правових засад державного регулювання діяльності кооперативів (підрозділи 1.1-1.3). Ціннісний підхід застосовувався при наданні різних оцінок загального поняття (розділи 1-3). Рекомендації щодо вдосконалення правового забезпечення діяльності та регулювання діяльності кооперативів ґрунтуються на методі моделювання та теоретико-прогностичному методі (розділи 1-3). Історичний метод застосовувався для з'ясування генезису становлення кооперативів, державного впливу та правового забезпечення цього процесу, що сприяло визначенню основних закономірностей розвитку законодавства про кооперацію та напрямів його подальшого вдосконалення (підрозділи 1.2, 1.3, 2.1, 2.3). Формально-логічний метод допоміг при розгляді правового аспекту державного регулювання діяльності кооперативів (підрозділи 1.1, 2.1, 3.1). Системно-структурний метод дозволив визначити систему органів управління та регулювання діяльності кооперативів (підрозділи 2.1, 3.1, 3.2). Аналіз адміністративно-правових відносин органів державної влади і місцевого самоврядування із кооперативами здійснювався на основі функціонального методу (підрозділи 2.1, 2.2). Організаційно-правові засоби державного впливу визначалися за допомогою методів аналізу і синтезу (підрозділи 1.1, 2.3). Методи узагальнення, раціональний та статистичний використані для аналізу особливостей кооперативів при визначенні їх місця в суспільстві (підрозділи 1.1, 3.1, 3.2). З'ясування змісту юридичних норм та аналіз основних термінів дослідження спирається на порівняльно-правовий метод (розділи 1-3).

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим у науці адміністративного права комплексним дослідженням теоретичних і практичних проблем адміністративно-правових засад регулювання діяльності кооперативів. Наукову новизну дослідження характеризує низка положень та висновків, запропонованих автором:

вперше:

на основі концептуально-цілісного правового аналізу системи кооперативів визначено системно-структурну побудову діяльності кооперативів в Україні, що складається з кооперативів, які залежно від типу функціонують як непідприємницькі (перший тип - споживчі, другий - обслуговуючі) і підприємницькі (третій тип - виробничі), поєднаних загальнородовою ознакою об'єднання людей, а не капіталу. Різноманітність кооперативів та багатоаспектність сфер їх функціонування зумовлюють численність видів кооперативів, які при цьому залишаються належними до одного з трьох типів;

запропоновано авторське розуміння сутності діяльності кооперативів як предмета правового регулювання з позицій адміністративно-правової регламентації процесів створення, існування та припинення різних типів та видів кооперативів. Така регламентація здійснюється в межах адміністративних процедур, що забезпечують адміністративно-правові норми;

обґрунтовано авторське бачення концептуального підходу до адміністративно-правового регулювання діяльності кооперативів. Запропоновано створення в системі органів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування підрозділів з відповідними функціями регулювання діяльності кооперативів. Запропоновано створення Всеукраїнського об'єднання кооперативів. Подано пропозицію про прийняття Кооперативного кодексу та Модельного статуту Всеукраїнського об'єднання кооперативів;

удосконалено:

- класифікацію кооперативів як структурних елементів кооперації. Критерії, які покладено в основу класифікації, визначено за метою створення, обов'язковими умовами членства, законодавчим забезпеченням функціонування кооперативів;

- визначення видів системи адміністративно-правових відносин кооперативів з державою. Такими є організаційно-функціональні та адміністративно-деліктні відносини. Останні виникають тільки у випадку порушення правових норм кооперативами. З організаційно-функціональних виокремлено чотири види відносин кооперативів та держави: поодинокі, у певній сфері діяльності, у певній сфері кооперації, з певним типом або видом кооперативу;

- норми чинного законодавства про кооперативи. Обґрунтовано доцільність внесення доповнень у ст. ст. 14, 15, 34, 37 Закону України «Про кооперацію» та ст. 1 Закону України «Про кредитні спілки». Запропоновано уніфікацію поняття «споживчий кооператив» у текстах Законів України «Про кооперацію», «Про споживчу кооперацію» та Господарського кодексу України. Доведено необхідність внесення змін до ч. 4 ст. 95, ч. 3 ст. 97 Господарського кодексу України та скасування ч.1 ст. 105 Господарського кодексу України. Запропоновано для уніфікації визначення члена кооперативу як фізичної особи внести зміни до ст. ст. 1, 5, 6, 10, 11 Закону України «Про споживчу кооперацію», ст. 163 Цивільного та ст. ст. 94-98, 111 Господарського кодексів України;

дістали подальшого розвитку:

- положення про особливості виробничого кооперативу як специфічного соціально орієнтованого суб'єкта господарювання. Виробничий кооператив є підприємницьким суб'єктом господарювання, але одержання прибутку є другорядною метою його створення на тлі основної мети - задоволення потреб членів виробничого кооперативу. Членство у виробничому кооперативі передбачає обов'язкову особисту трудову участь;

- визначення засад організаційно-правового регулювання діяльності кооперативів. Шляхом аналізу предмета адміністративного права доведено, що виконання державними та іншими уповноваженими державою органами своїх повноважень для створення умов самостійного господарювання кооперативів, з урахуванням суспільних інтересів, забезпечується нормами адміністративного права;

- положення про принципи та функції державного регулювання діяльності кооперативів, визначення форм та методів державного регулювання діяльності кооперативів;

- визначення системи внутрішнього управління діяльністю кооперативів. Внутрішнє управління кооперативу базується на загальних засадах управління. Кооператив як корпоративна організація, яка відрізняється від інших корпоративних утворень кооперативним інтересом, будує систему органів внутрішнього управління за правилами корпоративного управління;

- аргументація необхідності державної участі на зовнішньому та внутрішньому рівнях регулювання діяльності кооперативів, інформаційного сприяння діяльності кооперативів та використання міжнародного досвіду.

Практичне значення одержаних результатів. Результати дисертаційного дослідження мають теоретичне і практичне значення, яке полягає у можливості їх використання:

- у науково-дослідній діяльності для подальшого теоретичного опрацювання проблем державного регулювання діяльності кооперативів та інших самоорганізованих утворень;

- у законотворчій діяльності для вдосконалення вітчизняного законодавства про кооперативи;

- у навчальному процесі при підготовці підручників, навчальних посібників та викладанні таких навчальних дисциплін, як: «Адміністративне право», «Правові основи управління у сфері економіки», «Цивільне право», «Господарське право», «Господарське процесуальне право», «Господарське законодавство», «Вирішення господарських та зовнішньоекономічних спорів», «Корпоративне право», «Кооперативне право» та ін. (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження у навчальному процесі ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана» від 12.12. 2013 р.).

Апробація результатів дослідження. Одержані автором дисертації результати виголошено на таких міжнародних науково-практичних конференціях: Міжнародній науково-практичній конференції «Парламентаризм в Україні: теорія та практика» (м. Київ, 26 червня 2001 р.), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні проблеми управління» (м. Київ, 27-28 листопада 2003 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Міжнародне економічне співробітництво України (правові проблеми)» (м. Київ, 18 листопада 2004 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Правові проблеми подолання наслідків Чорнобильської катастрофи» (м. Київ, 18 травня 2011 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасна економічна теорія та пошук ефективних механізмів господарювання» (м. Сімферополь, 15-16 березня 2013 р.).

Публікації. Основні положення та висновки дисертаційної роботи викладено у чотирнадцяти наукових працях автора, з яких вісім опубліковано у фахових наукових виданнях, що входять до переліку наукових видань, затверджених Міністерством освіти і науки України, одна у міжнародному правовому журналі та п'ять - у збірниках матеріалів міжнародних науково-практичних конференцій.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, до яких входять вісім підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 230 сторінок, із яких 185 сторінок основного тексту та 45 сторінок використаних джерел (401 найменування).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначено мету і задачі, об'єкт, предмет і методи дослідження, наукову новизну одержаних результатів та їх практичне значення, наведено відомості про апробацію результатів та структуру дисертації.

Розділ 1. «Правове регулювання діяльності кооперативів в Україні» має три підрозділи, у яких висвітлено сутність правової регламентації діяльності кооперативів, історію розвитку та сучасний стан законодавства про кооперацію.

У підрозділі 1.1. «Діяльність кооперативів як предмет правового регулювання» на основі узагальнення науково-теоретичного матеріалу здійснено аналіз сутності понять «кооперація», «кооператив», «діяльність кооперативу», схарактеризовано адміністративно-правові відносини державного регулювання діяльності кооперативів. Кооперативу як соціально-економічному суб'єкту господарювання, створеному на засадах добровільного об'єднання його членів для задоволення своїх потреб, притаманна одна з головних відмінних рис кооперативу - демократичність управління (один член кооперативу - один голос незалежно від розміру майнової частки члена кооперативу). За характером діяльності кооперативи поділяють на три типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. Первісна основна загальнородова мета створення всіх типів кооперативів - задоволення соціально-економічних потреб його членів, при цьому виробничий кооператив функціонує з метою одержання прибутку, що є другорядною метою створення та слугує для досягнення головної мети. Кооперативи здійснюють обрану на свій розсуд, із врахуванням соціальних потреб, діяльність, не заборонену чинним законодавством України, у будь-якій галузі господарства. На наш погляд, доцільно вважати кооперативним об'єднанням таке, у якому всі члени є кооперативами, що діють на кооперативних засадах.

Обґрунтовано, що з позицій організаційно-структурного аспекту предметом правового регулювання діяльності кооперативів є та сфера діяльності кооперативів, яку держава вважає важливою для суспільства. На теоретико-концептуальному рівні доведено, що правовим регулюванням діяльності кооперативів є упорядкування діяльності різних типів та видів кооперативів у різноманітних сферах господарювання за допомогою правових засобів. Чинником, що об'єднує таку багатогранну сферу, є єдина соціально-економічна природа кооперативів.

Досліджено сутність та зміст відносин кооперативів з державними органами, які регламентуються нормами адміністративного права. З'ясовано, що кооперативи як суб'єкти адміністративного права беруть участь в організаційно-функціональних та адміністративно-деліктних відносинах. Адміністративно-деліктні відносини настають у випадку порушення кооперативами чинного законодавства. В організаційно-функціональних відносинах кооперативи виступають двояким чином: як власне кооператив і як недержавна організація.

Звернено увагу на те, що відносини держави з окремими кооперативами, певними типами та видами кооперативів встановлюються безсистемно, що заважає розв'язанню проблем діяльності кооперативів у комплексі. Запропоновано виправлення такого становища за виваженої державної політики щодо підтримки кооперації в цілому та чіткого визнання кооперативу соціально орієнтованим суб'єктом господарювання, при цьому самі кооперативи мають вплинути на таку ситуацію, об'єднавшись у місцеві та всеукраїнські організації, які захищатимуть їх інтереси на місцевому та загальнодержавному рівнях.

У підрозділі 1.2. «Історія розвитку правового регулювання діяльності кооперативів в Україні» досліджено історію розвитку правової регламентації діяльності кооперативів з урахуванням того, що тривалий час Україна не була самостійною, незалежною державою, перебувала у складі інших держав: царської Росії, СРСР, Польщі, Австро-Угорської імперії. Проаналізовано історію розвитку та становлення правового регулювання діяльності кооперативів в Україні як складника історії кооперації в цих державах, котрі по-різному регулювали діяльність кооперативів.

Досвід існування української кооперації свідчить, що вона з початку виникнення в другій половині ХІХ ст. розвивалася у доволі несприятливих умовах. Правова регламентація діяльності кооперативів з'явилася значно пізніше, ніж почали функціонувати кооперативи. Перша і друга світові війни, Жовтнева революція 1917 р. та економічна політика радянської держави - все це зумовило проблеми розвитку кооперативів. Після об'єднання у 1939 р. Західної України з Українською РСР вся територія України увійшла до складу Радянського Союзу. Розуміючи неможливість знищення кооперації, радянська влада намагалася зробити її частиною державного сектору, суворо контролювати її діяльність шляхом реформування кооперації і пристосування її до радянської системи.

Встановлено, що за радянських часів діяльність кооперативів не була заборонена, на відміну від інших організаційно-правових форм приватного господарювання. У певних сферах, наприклад у сільськогосподарській, кооперативна форма господарювання була досить поширеною. Але в умовах адміністративно-командної системи основні засади і принципи діяльності кооперативів були обмежені.

Аналіз історії правового регулювання кооперації дозволяє стверджувати, що до кооперативів зверталися у важкі економічні часи, намагаючись за їх допомогою подолати кризу. Залежно від намірів держава або створювала умови для розвитку кооперативів, або стримувала їх діяльність, проте остаточно побороти їх не змогла.

У підрозділі 1.3. «Характеристика законодавства України про діяльність кооперативів» доведено, що діяльність кооперативів забезпечують норми різних галузей права: конституційного, адміністративного, цивільного, господарського та ін. Норми про діяльність кооперативів закріплені у нормативно-правових актах, які містять положення про: 1) правове забезпечення організації та функціонування кооперативів; 2) суб'єкт господарювання та правову регламентацію його діяльності; 3) державне регулювання господарської діяльності кооперативів.

Обґрунтовано, що кооперативне право є комплексною підгалуззю господарського права. Кооперативне право об'єктивно сформувалося як комплексна підгалузь, але ще не здобуло кодифікованого законодавчого оформлення.

Аргументовано перспективність прийняття Кооперативного кодексу України для закріплення єдиної організаційно-правової та соціально-економічної основи кооперації, усунення недоліків у законах України про кооперацію та систематичного дублювання норм.

Окреме місце в законодавстві про діяльність кооперативів посідають акти кооперації - кооперативні акти, котрі, як ми вважаємо, є різновидом локальних (корпоративних) актів. Основоположні відносини внутрішнього управління кооперативами визначені і сформульовані в законах про кооперацію. Нормами цих законів надано право, а в певних випадках встановлено обов'язок вирішувати внутрішні питання у власних актах, якими є: статут, правила внутрішнього розпорядку, внутрішньогосподарської діяльності тощо. Основне призначення внутрішніх актів кооперації - конкретизувати положення закону стосовно умов діяльності відповідного кооперативу.

Розділ 2. «Адміністративно-правовий зміст державного регулювання діяльності кооперативів в Україні» складається з трьох підрозділів, присвячених аналізу суті державного регулювання діяльності кооперативів, його принципів та функцій, форм та методів, визначенню системи державних та інших уповноважених державою органів регулювання діяльності кооперативів та їх правового статусу.

У підрозділі 2.1. «Сутність державного регулювання діяльності кооперативів» визначено, що державне регулювання - одна із загальних функцій державного управління, при втіленні якої владно-примусовий характер державного управління зберігає свою принципову природу, але не є його головною і визначальною рисою. Доведено, що відносини державного регулювання органами виконавчої влади (іншими уповноваженими ними органами) діяльності кооперативів належать до предмета адміністративного права.

Запропоновано власне бачення принципів державного регулювання діяльності кооперативів, що відображають логіку взаємозв'язку держави та кооперативів, які систематизовані як принципи функціонування органів виконавчої влади, принципи окремих напрямів державного регулювання та принципи функціонування кооперації. Такими є: законність, демократизм, визнання людини найвищою соціальною цінністю, відповідальність держави.

Дослідження функцій державного регулювання дозволило визначити поняття «функції державного регулювання діяльності кооперативів» як діяльність органів виконавчої влади відповідно до їх компетенції щодо інтересів кооперативів. Встановлено, що загальними функціями державного регулювання діяльності кооперативів можна вважати регулювання, координацію, прогнозування, контроль, інформацію та інші функції. Спеціальними функціями доречно називати такі: забезпечення збутової, переробної, торговельно-закупівельної та іншої діяльності споживчих кооперативів, фінансової підтримки сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, ліцензування діяльності кредитних спілок тощо.

Підрозділ 2.2. «Система і правовий статус органів державного регулювання діяльності кооперативів» присвячено визначенню системи органів, що здійснюють державне регулювання діяльності кооперативів.

Унаслідок аналізу компетенції державних органів згідно з нормами загальних законів та конкретних положень визначено систему органів державного регулювання діяльності кооперативів. До неї належать: Президент України, органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування. У системі органів виконавчої влади, які здійснюють державне регулювання діяльності кооперативів, виокремлюються три ланки: вища - Кабінет Міністрів України; міністерства та інші центральні органи виконавчої влади: Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, Міністерство фінансів України, Міністерство доходів і зборів України, Міністерство аграрної політики та продовольства України, Державна служба України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва, Державна реєстраційна служба України, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг; місцеві органи виконавчої влади - Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські, районні державні адміністрації. У випадку наділення відповідними повноваженнями такими також можуть бути Асоціація кредитних спілок та Центральна спілка споживчих товариств України (Укоопспілка). При здійсненні делегованих органами виконавчої влади повноважень органи місцевого самоврядування та саморегулятивні організації кооперативів виконують функції держави. Відносини органів виконавчої влади та місцевого самоврядування у сфері державного регулювання діяльності кооперативів регулюють адміністративно норми права.

Зважаючи на важливість кооперативів у сучасних умовах та з метою координації їх діяльності, запропоновано в апараті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та місцевих державних адміністраціях (органах місцевого самоврядування) створити самостійні сектори з питань діяльності кооперативів.

У підрозділі 2.3. «Форми і методи державного регулювання діяльності кооперативів» зроблено висновок про те, що державне регулювання діяльності кооперативів реалізується в традиційній, притаманній державному управлінню формі актів управління. Наголошено на тому, що державне регулювання діяльності кооперативів має здійснюватися лише у передбачених чинним законодавством формах, інакше важко буде досягти бажаної мети. Державне регулювання діяльності кооперативів відбувається у формі видання нормативно-правових та індивідуальних актів. Процес впливу на діяльність кооперативів відбувається як у правових, так і в організаційних формах. Організаційні форми в державній регуляторній діяльності застосовуються насамперед, якщо наслідком організаційних дій буде правовий акт.

Встановлено, що методи державного регулювання діяльності кооперативів за характером впливу на них поділяються на загальні методи переконання та примусу. Коли ідеться про сферу господарювання, а саме сферу діяльності кооперативів, тоді використовуються адміністративний і економічний методи. Адміністративний метод безпосереднього впливу не є притаманним для державного регулювання діяльності кооперативів, але в певних випадках його обов'язково застосовують. Економічний метод, що полягає в опосередкованому впливі через майнові інтереси і потреби, стимулювання в різних економічних формах, є основним методом регулювання діяльності кооперативів.

Розділ 3. «Правові питання організації внутрішнього управління діяльністю кооперативів» складається з двох підрозділів, у яких розкривається механізм внутрішнього управління діяльністю кооперативів, досліджується досвід міжнародних організацій кооперативів та перспективи його використання у сфері управління діяльністю кооперативів в Україні.

Підрозділ 3.1. «Сутність та правовий механізм внутрішнього управління діяльністю кооперативів» містить комплексне дослідження внутрішнього управління діяльністю кооперативів, яке ґрунтується на адміністративно-правових засадах державного регулювання. Зважаючи на те, що основу права управління в кооперативі становить право членства в кооперативі, стаючи членом кооперативу, особа набуває взаємопов'язаних членських, майнових та управлінських прав. Кооператив завжди є колективним утворенням, яке налічує не менше, ніж три особи. Доведено, що кооперативне управління є різновидом корпоративного управління. Сам процес управління кооперативом становить комплекс відносин між кожним членом і органами управління кооперативу та між самими органами.

Обґрунтовано унікальність внутрішнього управління в кооперативі, яке полягає в тому, що, з одного боку, члени кооперативу є суб'єктами управління, а з іншого, їх трудова діяльність пов'язана з об'єктами управління. Мінімальна кількість членів-власників кооперативу імперативно визначена законодавством. З'ясовано, що проблема полягає в тому, що невизначеність граничної кількості найманих працівників у виробничому кооперативі нівелює його соціально-економічну природу. Тому дисертантом рекомендується внести відповідне доповнення до Закону України «Про кооперацію».

Визнано, що структуру внутрішньої централізованої системи органів управління кооперативом складають: вищий орган управління - загальні збори членів кооперативу (чергові, позачергові, установчі як різновид загальних); виконавчий орган - правління або голова кооперативу. Контроль за додержанням статуту та діяльністю виконавчого органу здійснює спостережна рада, яка є обов'язковою у кредитних спілках, у інших - залежно від кількості членів кооперативу та їх бажання. Контроль за фінансово-господарською діяльністю кооперативу здійснює ревізійна комісія (ревізор). Крім зазначених органів, у кредитній спілці діє кредитний комітет - відповідальний за організацію кредитної діяльності спілки. Кооперативні акти, в яких сформульовані кооперативні норми, виступають формою реалізації влади членів кооперативу. До системи відносин внутрішнього управління діяльністю кооперативів належать і відносини управління кооперативними об'єднаннями.

У підрозділі 3.2. «Міжнародний досвід діяльності кооперативів та його використання в управлінні та регулюванні діяльності кооперативів» досліджено статус міжнародних кооперативних організацій, учасниками яких є українські кооперативи. Участь у міжнародних відносинах потребує певного рівня розвитку країни. На міжнародний рівень виходять об'єднання кооперативів, тобто доволі численні кооперативні організації, які мають певні досягнення у межах своєї країни.

Приділено окрему увагу Міжнародному кооперативному альянсу - головній організації світового кооперативного руху, яка є однією з найбільших неурядових організацій у світі за кількістю фізичних осіб. Його досвід організаційно-правового утворення системи постійно діючих органів може бути корисним при створенні всеукраїнського кооперативного центру. Структуру Альянсу складають: центральний офіс, чотири регіональних відділення (Африки, Америки, Азії і Тихоокеанського регіону, Європи) - кожне зі своїм власним офісом і співробітниками, світові та регіональні секторні організації і тематичні комітети.

Аргументовано важливість діяльності Міжнародного кооперативного альянсу для кооперативів України. Схвалені Міжнародним кооперативним альянсом принципи кооперації (добровільне і відкрите членство; демократичний членський контроль; економічна участь членів; автономія і незалежність; освіта, підвищення кваліфікації, інформація; співробітництво між кооперативами; турбота про громаду) імплементовані у вітчизняне законодавство про кооперацію та слугують керівництвом для українських кооперативів.

Визначено цінність норм Статуту Європейського кооперативного товариства для вдосконалення вітчизняного законодавства про кооперацію. Норми статуту є квінтесенцією з національного законодавства країн-членів Європейського Союзу та узгодженою членами Європейського Союзу позицією із зазначеного питання.

ВИСНОВКИ

1. Діяльність кооперативів як предмет правового регулювання - це процес створення, функціонування та припинення різних типів і видів кооперативів різноманітних сфер господарювання, які організовані їх членами-власниками та функціонують у межах правової поведінки, встановленої державою. Сучасна система кооперації має три складники: виробничий, споживчий, обслуговуючий. Різновидом споживчої кооперації є кредитна кооперація. Кооперативною організацією є виробничий, споживчий, обслуговуючий кооперативи, їх різновиди, кредитна спілка (різновид споживчого кооперативу), кооперативні об'єднання. Виробничий кооператив є підприємницьким (другорядною метою створення є одержання прибутку), а обслуговуючий та споживчий кооперативи, кредитна спілка - непідприємницькими суб'єктами господарювання. Власниками обслуговуючого і споживчого кооперативів є фізичні й юридичні особи, причому останні будь-якої організаційно-правової форми. До того ж членом споживчого кооперативу може бути державне підприємство. Членами виробничого кооперативу і кредитної спілки є лише фізичні особи. Виробничий кооператив, незважаючи на віднесення до підприємницьких суб'єктів господарювання за метою створення - отримання прибутку, є соціально орієнтованим суб'єктом господарювання. Особливість соціальної структури виробничого кооперативу полягає в тому, що трудовий колектив кооперативу складається з усіх його власників, а отримання доходу членами кооперативу пов'язане з трудовою діяльністю.

Кооперативні організації - це кооператив та кооперативне об'єднання. Первинною організаційною формою кооперації є кооператив - соціально орієнтований суб'єкт господарювання, що діє з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб своїх членів. Кооператив як суб'єкт господарювання (юридична особа) створений його членами (фізичними та/або юридичними особами) на засадах об'єднання майна та діяльності з демократичним управлінням для задоволення власних і суспільних потреб. Кооператив завжди є колективним утворенням, чисельність членів-власників кооперативу не може бути меншою, ніж три особи (одноособова чи колективна). Кооперативним об'єднанням є таке, в якому всі члени є кооперативами і діють на кооперативних засадах. Створення Всеукраїнської організації кооперації сприяло б зміцненню зусиль кооперативів щодо покращення умов їхньої діяльності. Українські кооперативні об'єднання є учасниками міжнародних неурядових організацій. Ці організації можна поділити на всесвітні, регіональні та предметні. Вони виконують рекомендаційні, консультативні та дорадчі координаційні функції.

Методологічна неузгодженість базових норм Цивільного і Господарського кодексів України про організаційну форму кооперативів як корпорації спричиняє складнощі у процесі їхнього функціонування та проблеми у правозастосуванні. Така неузгодженість потребує усунення. Теоретико-правовий аналіз законодавства та доктринальне визначення понять «корпорація» дозволяє вважати кооператив різновидом корпорації.

2. Законом України «Про кооперацію» сформульовано засади діяльності виробничих, споживчих, обслуговуючих кооперативів. Статус виробничого кооперативу врегульовано також нормами Цивільного (ст. ст. 163-166) та Господарського (ст. ст. 93-110) кодексів України. Засади діяльності сільськогосподарських кооперативів визначено Законом України «Про сільськогосподарську кооперацію». Норми Закону України «Про споживчу кооперацію», ст. 86 Цивільного кодексу України та ст. 111 Господарського кодексу України забезпечують правову регламентацію функціонування споживчого кооперативу. Статус кредитних спілок визначено нормами Закону України «Про кредитні спілки» та ст. 130 Господарського кодексу України. Сучасні норми законодавства, які регламентують діяльність кооперативів, та кооперативні норми власних нормативних актів кооперативних організацій складають кооперативне право - самостійну комплексну підгалузь господарського права. Численність законів про кооперацію і кооперативи зумовлює наявність у них колізій та дублювання. Для виправлення такого становища та формалізації підгалузі пропонуємо провести кодифікацію законодавства та прийняти Кооперативний кодекс України.

3. Державне регулювання діяльності кооперативів здійснюється шляхом організаційно-функціонального впливу на сферу діяльності окремих кооперативів, певні типи та види кооперативів. Кооператив як учасник адміністративних правовідносин бере участь в організаційно-функціональних та адміністративно-деліктних відносинах. Адміністративно-деліктні відносини настають у випадку порушення кооперативом правових норм. В організаційно-функціональних відносинах кооперативи виступають двояким чином: як власне кооператив і як недержавна організація. Виокремлюються чотири види організаційно-функціональних відносин кооперативів та держави. Перший вид відносин - це поодинокі випадки взаємовідносин держави з конкретним кооперативом. Другий вид - адміністративно-правові відносини держави і окремих кооперативів певної сфери господарської діяльності, де функціонують кооперативи. Третій вид адміністративно-правових взаємовідносин кооперативів і держави - відносини у певній сфері кооперації. Четвертий вид - це адміністративно-правові відносини держави з певним типом або видом кооперативів. Кооперативи мають об'єднатися за типами у місцеві та всеукраїнські організації, які захищатимуть їх інтереси на місцевому та загальнодержавному рівнях.

4. Державне регулювання діяльності кооперативів - це організуючий вплив органів виконавчої влади (інших органів, яким делеговані державні повноваження) на сферу функціонування кооперативів, що полягає у виконанні органами своїх повноважень з метою створення умов для самостійного господарювання кооперативів з урахуванням публічних інтересів. Принципи державного регулювання діяльності кооперативів систематизуються як принципи функціонування органів виконавчої влади, принципи регулювання окремих напрямів державного впливу та принципи діяльності кооперативів. Функцією державного регулювання діяльності кооперативів є діяльність органів виконавчої влади (уповноважених ними органів) відповідно до їх компетенції щодо інтересів кооперативів. Загальними функціями є регулювання, прогнозування, координація, контроль, інформація та інші функції, котрі визначаються як наукові абстракції. Спеціальними функціями є забезпечення збутової, переробної, торговельно-закупівельної та іншої діяльності споживчих кооперативів, фінансової підтримки сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, ліцензування діяльності кредитних спілок тощо. Форма державного регулювання діяльності кооперативів завжди має бути правовою, але процес впливу на сферу кооперації може відбуватися як у правових (видання нормативно-правових та індивідуальних актів), так і організаційних формах.

5. Систему органів виконавчої влади, які здійснюють державне регулювання діяльності кооперативів, очолює Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади. Залежно від діяльності кооперативів на сферу кооперації поширюється компетенція центральних органів виконавчої влади: Міністерства економічного розвитку і торгівлі України - одного із центральних міністерств, що здійснює регулювання діяльності кооперативів, Міністерства фінансів України, Міністерства доходів і зборів України, Міністерства аграрної політики та продовольства України, Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва, Державної реєстраційної служби України, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, місцевих державних адміністрацій. У випадку наділення відповідними повноваженнями такими також можуть бути органи місцевого самоврядування, Асоціація кредитних спілок та Центральна спілка споживчих товариств України (Укоопспілка). Органи центральної виконавчої влади державного регулювання діяльності кооперативів можна поділити на органи загальної компетенції (взаємодіють з усіма типами та видами кооперативів) і спеціальної компетенції (взаємодіють з окремими типами та видами кооперативів). Зважаючи на важливість кооперативів у сучасних умовах та з метою координації діяльності кооперативів, пропонуємо в апараті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та місцевих державних адміністраціях (органах місцевого самоврядування) створити самостійні сектори з питань кооперативів.

6. Внутрішнє управління діяльністю кооперативів - це сукупність відповідних функцій в межах відносин кооперативного управління кооперативних організацій між членами-пайовиками через спільне прийняття рішень на демократичних засадах та в процесі створення ними органів управління справами кооперативу для досягнення спільної мети. Суб'єктами управління в кооперативі виступають його власники - члени кооперативу. Вони визначають організаційно-правову форму кооперативу, створюють відповідну систему органів та встановлюють компетенцію кожного органу. Залежно від кількісного складу кооперативу система органів управління складається з двох або трьох ланок. Вищий орган управління - загальні збори членів кооперативу. Установчі збори є різновидом загальних зборів. Виконавчий орган кооперативу може бути колегіальним чи одноособовим - правління або голова. Необов'язковий орган у системі управління кооперативу - спостережна рада. Контрольно-ревізійний орган кооперативу може бути колегіальним чи одноособовим - ревізійна комісія або ревізор. У кредитній спілці обов'язковими є усі ланки органів внутрішнього управління, а також кредитний комітет. Управління в об'єднаннях кооперативів здійснюється на загальних засадах внутрішнього управління кооперативами. Об'єднанню кредитних спілок можуть бути делеговані функції державного регулювання.

7. Рекомендаційні норми Міжнародного кооперативного альянсу про принципи кооперації, імплементовані у вітчизняне законодавство про кооперацію, набули обов'язковості. Норми Статуту Європейського кооперативного товариства можуть бути орієнтиром при вдосконаленні вітчизняного законодавства про кооперацію. Досвід структурної будови Міжнародного кооперативного альянсу варто запозичити при підготовці Модельного статуту Всеукраїнської організації кооперації.

8. Належне правове забезпечення діяльності кооперативів сприяє поліпшенню їх функціонування. Залежно від намірів держава за допомогою правових норм або створювала умови для розвитку кооперативів, або стримувала їх діяльність. Неузгодженість норм чинних законів ускладнює правову регламентацію діяльності кооперативів, тому пропонуємо з метою:

- сприяння розвитку кооперативів усіх видів та типів - закріпити у Законі України «Про кооперацію» норму: «Примірні статути кооперативів розробляються центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування державної політики у сфері кооперації»;

- чіткого встановлення статусу кредитної спілки - уточнити у ст. 1 Закону України «Про кредитні спілки», що кредитна спілка є кооперативом;

- уніфікації поняття «споживчий кооператив» - запровадити єдиний термін «споживчий кооператив», у зв'язку з чим у тексті Законів України «Про кооперацію», «Про споживчу кооперацію», Господарському кодексі України слова «споживче товариство» в усіх відмінках замінити словами «споживчий кооператив» у відповідному відмінку;

- усунення колізій у нормах законодавства через наявність у ч. 3 ст. 97 Господарського кодексу України вимоги щодо державної реєстрації виробничого кооперативу лише за його нормами, що суперечить нормам Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», - вилучити слова «відповідно до вимог цього Кодексу» із ч. 3 ст. 97;

- уніфікації сути поняття «виробничий кооператив» - виключити із ч. 4 ст. 95 Господарського кодексу України словосполучення «кооперативне підприємство»;

- вдосконалення державного регулювання діяльності кооперативів - доповнити ст. 37 Закону України «Про кооперацію» абзацом 4: «У Державному бюджеті України та місцевих бюджетах передбачати витрати на підтримку кооперативів»;

- вдосконалення чинного законодавства - у ст. ст. 1, 5, 6, 10, 11 Закону України «Про споживчу кооперацію», ст. 163 Цивільного та ст. ст. 94-98, 111 Господарського кодексів України для визначення члена кооперативу як фізичної особи слово «громадянин» замінити на словосполучення «фізична особа»;

- уточнення змісту норми про асоційоване членство - до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про кооперацію» внести доповнення: «Кількість асоційованих членів виробничого кооперативу не може перевищувати двадцяти відсотків від кількості членів кооперативу»;

- утвердження виробничого кооперативу як соціально орієнтованого суб'єкта господарювання - до ч. 2 ст. 34 Закону України «Про кооперацію» додати друге речення: «Гранична кількість найманих працівників за звітний рік, не враховуючи сезонних працівників та тих, хто виконує роботу за цивільно-правовим договором, не може перевищувати двадцяти відсотків від кількості членів кооперативу», та четверте речення: «Колективний договір укладається у кооперативах з кількістю найманих працівників не менш як п'ятнадцять осіб»;

- уточнення компетенції установчих і загальних зборів - виключити з третього абзацу ст. 15 Закону України «Про кооперацію» слова «затвердження статуту кооперативу та», а слова «внесення до нього змін» замінити на слова «внесення змін до статуту кооперативу»;

- уточнення компетенції спостережної ради виробничого кооперативу - ч. 1 ст. 105 Господарського кодексу України виключити;

- прискорення перетворення кооперації на злагоджену систему - прийняти Модельний статут Всеукраїнської організації кооперації.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Балюк І. А. Форми власності та їх вплив на видовий поділ підприємств України / І. А. Балюк // Правове регулювання економіки: збірник наукових праць Київського національного економічного університету. - К. : Інститут законодавства Верховної Ради України, 2000. - Вип. 1. - С. 95-101.

2. Балюк І. А. Механізм взаємодії державного управління та органів управління колективними підприємствами / І. А. Балюк // Правове регулювання економіки: збірник наукових праць Київського національного економічного університету. - К. : Інститут законодавства Верховної Ради України, 2001. - Вип. 2. - С. 75-85.

3. Балюк І. А. Форми державного управління / І. А. Балюк // Правове регулювання економіки: збірник наукових праць Київського національного економічного університету. - К. : КНЕУ, 2002. - Вип. 3. - С. 58-66.

4. Балюк І. А. Виробничий кооператив як об'єкт правового регулювання / І. А. Балюк // Правове регулювання економіки: збірник наукових праць ДВНЗ «Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана». - К. : КНЕУ, 2007. - Вип. 7. - С. 241-251.

5. Балюк І. А. Механізм впливу виконавчої влади на виробничі кооперативи / І. А. Балюк // Правове регулювання економіки: збірник наукових праць ДВНЗ «Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана». - К. : КНЕУ, 2008. - Вип. 8. - С. 154-164.

6. Балюк І. А. Державне управління та недосконалість методології законодавства про виробничі кооперативи / І. А. Балюк // Юридична Україна. - 2009. - № 8. - С. 92-98.

7. Балюк І. А. Розв'язання соціально-економічних проблем територій, що зазнали забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, та виробничі кооперативи / І. А. Балюк // Правове регулювання економіки: збірник наукових праць ДВНЗ «Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана». - К. : КНЕУ, 2010. - Вип. 10. - С. 123-132.

8. Балюк І. А. Участь органів виконавчої влади в організаційно-господарських відносинах / І. А. Балюк // Правове регулювання економіки: збірник наукових праць ДВНЗ «Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана». - К. : КНЕУ, 2012. - Вип. 11-12. - С. 23-33.

9. Балюк И. А. Деятельность Международного кооперативного альянса и правовое регулирование деятельности кооперативов Украины / И. А. Балюк // Legea єi viaюa. Publicatie stiintifico-practica. Republic of Moldova: Международный научно-практический правовой журнал «Закон и жизнь». - 2013. - № 8. - С. 63-66.