Адміністративно-правове забезпечення дисциплінарної практики у судовій системі України

18

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Адміністративно-правове забезпечення дисциплінарної практики у судовій системі України

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Однією з основних ланок державного механізму, діяльність якої спрямована на підтримку режиму законності в державі та суспільстві, є судова система, на яку покладається обов'язок захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, прав та законних інтересів юридичних осіб, інтересів держави і суспільства в цілому. Судова система забезпечує реалізацію конституційної гарантії, відповідно до якої кожний має право на судовий захист. Для успішної реалізації покладених на суди завдань та функцій у Конституції України закріплений перелік засад, на яких має відбуватися їх діяльність, що є юридичними гарантіями професійної діяльності суддів. Ці принципові вимоги покликані забезпечити незалежність судової влади та підпорядкованість суддів виключно закону. Водночас необхідно відзначити, що для реалізації належним чином судовою владою свого призначення недостатньо тільки гарантувати її незалежність та захищеність від зовнішнього втручання в її професійну діяльність, необхідно також забезпечити дотримання режиму законності та службової дисципліни всередині судової системи, адже суди - це також державні органи, в яких працюють посадові особи.

Останнім часом, в умовах подолання економічної та суспільно-політичної кризи, а також на тлі проведення численних реформ, у тому числі адміністративної, все більшої актуальності набувають питання вдосконалення механізму контролю за законністю та дисципліною в апараті держави в цілому та його окремих ланках зокрема. Це повною мірою стосується і судової системи, в який вже досить давно та гостро постала необхідність удосконалення механізму забезпечення неупередженості та об'єктивності роботи суддів, що є обов`язковою умовою розвитку демократичного суспільства в нашій державі. Одним із ключових питань, на які сьогодні варто звернути увагу на шляху до розв`язання означеної проблеми, є стан дисциплінарної практики у судовій системі. Дисциплінарні провадження в судах є центральним елементом структури дисциплінарної практики, але не єдиним, оскільки їх реалізації передує значна частина правових та організаційних заходів: від виявлення умов та підстав вчинення дисциплінарного проступку аж до аналізу ефективності застосування дисциплінарних заходів та стягнень. Зазначеним і відрізняється дисциплінарна практика від дисциплінарного провадження, яке є одним з її елементів.

Слід зауважити, що проблемні питання адміністративно-правового забезпечення діяльності судів (суддів) були предметом наукових досліджень В.Б. Авер'янова, О.М. Бандурки, О.О. Бандурки, Є. Ю. Бараша, В.М. Бевзенка, А.Л. Борка, В.М. Васильєва, І. В. Зозулі, О.М. Клюєва, М.В. Коваля, I. Б. Колiушка, А.Т. Комзюка, С.Ф. Константінова, І. М. Коропатніка, А.М. Куліша, Р.О. Куйбiди, В.В. Малікова, Р.С. Мельника, О.М. Музичука, А.О. Неугоднікова, О. І. Нікітенка, М.В. Романенко, О.М. Пасенюка, Ю.С. Педько, Н.Б. Писаренка, Д.М. Притики, А.В. Руденка, О.Ю. Салманової, О.Г. Свиди, С.В. Симов'яна, В.В. Синцова, В.С. Стефанюка, А.А. Стрижака, В.А. Сьоміної, О.П. Угровецького, В.М. Фесюніна, І. В. Шруб та інших учених. Проте у вітчизняній адміністративній науці питання організації та реалізації дисциплінарної практики у судовій системі висвітлені недостатньо, в наукових працях вони досліджувалися фрагментарно або в рамках більш вузької правової проблематики - функціонування дисциплінарних проваджень у судах, а отже, без комплексного підходу, а низка проблем, які сьогодні мають місце під час притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності і про які, до речі, неодноразово наголошувалося в загальнодержавних правових актах, виступах керівників нашої держави, засобах масової інформації тощо, лише підкреслюють доцільність наукового пошуку з досліджуваних питань.

Таким чином, необхідність удосконалення діяльності судів (суддів), відсутність комплексних наукових досліджень цієї проблематики, недосконалість правового регулювання в цій сфері обумовлюють актуальність і вказують на необхідність комплексного дослідження особливостей адміністративно-правового забезпечення дисциплінарної практики у судовій системі України як засобу забезпечення дисципліни та законності професійної діяльності суддів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до Пріоритетних тематичних напрямів наукових досліджень і науково-технічних розробок на період до 2015 року, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.2011 р. №942, Пріоритетних напрямів розвитку правової науки на 2011-2015 pp., затверджених постановою загальних зборів Національної академії правових наук України від 24.09.2010 р. №14-10, пп. 13.7, 13.29, 14.1, 14.20, 17.3, 19.5 Пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2011-2014 рр., затверджених Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ 27 грудня 2010 р. (протокол №10).

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу законодавства України й практики його реалізації визначити сутність та особливості адміністративно-правового забезпечення дисциплінарної практики у судовій системі України як засобу забезпечення дисципліни та законності професійної діяльності суддів, надати науково обґрунтовані рекомендації щодо його вдосконалення.

Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно вирішити такі основні задачі:

- охарактеризувати сутність та зміст дисциплінарної практики у судовій системі;

- окреслити систему суб'єктів дисциплінарного провадження у судовій системі та їх повноваження;

- розкрити правові засади забезпечення дисциплінарної практики у судовій системі та місце серед них адміністративно-правового регулювання;

- встановити особливості дисциплінарної відповідальності працівників судової системи;

- з'ясувати систему принципів дисциплінарної практики у судовій системі;

- визначити завдання та функції дисциплінарної практики у судовій системі;

- опрацювати форми організації та забезпечення функціонування дисциплінарної практики у судовій системі;

- уточнити адміністративно-правові методи організації та реалізації дисциплінарної практики у судовій системі;

- виявити особливості організації діяльності суб'єктів, які реалізують дисциплінарну практику у судовій системі;

- визначити шляхи підвищення ефективності адміністративно-правового забезпечення дисциплінарної практики у судовій системі.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, які формуються у судовій системі.

Предмет дослідження становить адміністративно-правове забезпечення дисциплінарної практики у судовій системі України.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становить діалектичний метод пізнання правових явищ. У дисертації також були використані такі методи науково-пізнавальної діяльності: аналітичний, історичний, системний, статистичний та порівняльний. Так, завдяки використанню логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат, удосконалено розуміння таких категорій, як «дисциплінарна практика», «дисциплінарна відповідальність», «завдання дисциплінарного провадження», «функції дисциплінарної відповідальності», «форми організації та функціонування дисциплінарної практики у судовій системі» тощо (розділи 1, 2). За допомогою системно-структурного методу розкрито сутність дисциплінарної практики у судовій системі, визначено систему суб'єктів реалізації дисциплінарної практики у судовій системі, встановлено особливості дисциплінарної відповідальності працівників судової системи (підрозділи 1.1, 1.2, 1.3). Формально-юридичний метод використано для аналізу адміністративного законодавства, яке регулює організацію та реалізацію дисциплінарної практики у судовій системі (підрозділ 1.3). Автором також застосовувалися формально-логічний (підрозділи 2.2-2.4), функціональний (розділ 2), історико-правовий (підрозділ 1.1), структурний (підрозділ 1.2), логічний (підрозділи 1.1,

2.1, 2.4) та статистичний методи (підрозділ 1.3, розділ 2), метод моделювання та реконструювання (підрозділи 2.1-2.4), а також особистий досвід роботи.

Науково-теоретичним підґрунтям дисертації є наукові праці фахівців у галузі філософії, соціології, загальної теорії держави і права, теорії управління, адміністративного права, інших галузевих правових наук, у тому числі зарубіжних учених. Нормативною основою дисертації є Конституція України, кодекси, інші закони України, акти Президента України та Кабінету Міністрів України, підзаконні нормативні акти, які регулюють діяльність судів (суддів). Інформаційною та емпіричною базою дослідження є узагальнення практики притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників суду, політико-правова публіцистика, довідкові видання, статистичні й аналітичні матеріали.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертація є однією з перших спроб комплексно, з використанням сучасних методів пізнання, врахуванням новітніх досягнень науки адміністративного права визначити проблеми адміністративно-правового забезпечення дисциплінарної практики у судовій системі України та запропонувати авторське бачення шляхів їх вирішення. В результаті проведеного дослідження сформульовано низку нових наукових положень та висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:

вперше:

- запропоновано розуміння дисциплінарної практики у широкому та вузькому значенні: в першому випадку як системи застосування до судді заохочень та (або) дисциплінарних стягнень з метою забезпечення неупередженості кожного окремого судді в судовому процесі, гарантування незалежності та підтримки престижу судової влади взагалі; в другому - як процедури розгляду уповноваженим органом чи посадовою особою звернення, в якому містяться відомості про порушення суддею вимог законодавчих та підзаконних актів;

- проведено розмежування дисциплінарних повноважень Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та Вищої ради юстиції, у зв'язку з чим обґрунтовано, що ті органи, які уповноважені переглядати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в разі їх оскарження, або не мають єдиної позиції, або не доводять до відома Вищої кваліфікаційної комісії суддів України свої узагальнені підходи до розгляду таких питань, що призводить до появи дисбалансу в реалізації дисциплінарних повноважень, негативно впливає на стан забезпечення дисципліни та законності у судовій системі;

- визначено особливості дисциплінарної відповідальності працівників судової системи, які виявляються крізь призму їх правового статусу, особливістю якого є суттєвий вплив на визначення умов та підстав їх дисциплінарної відповідальності, кола суб'єктів, які можуть ініціювати питання про їх дисциплінарну відповідальність, а також органів та посадових осіб, які правомочні вирішувати питання про притягнення до відповідальності працівників суду;

- проведено розмежування між поняттями «дисциплінарна практика» та «дисциплінарне провадження» у судовій системі, у зв'язку з чим запропоновано їх розуміння в широкому та вузькому значенні, а також встановлено, що дисциплінарні провадження у судах є центральним елементом структури дисциплінарної практики, але не єдиним, оскільки їх реалізації передує значна частина правових та організаційних заходів: від виявлення умов та підстав вчинення дисциплінарного проступку аж до аналізу ефективності застосування дисциплінарних заходів та стягнень;

удосконалено:

- визначення поняття службової дисципліни судді як дотримання ним службових прав та обов'язків, обмежень і заборон, що закріплені Конституцією та законами України, а також загальновизнаних норм етики і моралі;

- характеристику умов зміцнення законності в діяльності органів правосуддя, які безпосередньо пов'язані зі станом дисципліни, рівнем культури та етики, а також фаховою підготовкою їх працівників;

- розуміння змісту та значення підстав для застосування дисциплінарної відповідальності до судді, у зв'язку з чим наголошено, що скасування або зміна судового рішення не є підставою для застосування дисциплінарної відповідальності до судді, який брав участь у його ухваленні, окрім тих випадків, коли порушення допущено внаслідок умисного порушення суддею норм права чи неналежного ставлення ним до своїх службових обов'язків;

- перелік ознак функцій юридичної відповідальності, до яких запропоновано віднести: соціальну зумовленість; цільову спрямованість; самостійність кожної функції та їх взаємодію між собою; наявність взаємозв'язку з функціями права;

- розуміння призначення дисциплінарного провадження, яким є вжиття передбачених законодавством заходів для всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин вчинення дисциплінарного проступку, в тому числі тих, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, а також причин та умов, які сприяли його вчиненню, та притягнення винного судді до відповідальності за вчинений проступок;

дістали подальшого розвитку:

- узагальнення системи принципів дисциплінарної практики у судовій системі, які об'єднано в дві групи: загальноправові та галузеві (спеціальні) принципи;

- обґрунтування необхідності подальшого проведення судово-правової реформи в Україні з метою розбудови й розвитку української державності, утвердження верховенства права, що передбачає підвищення рівня організаційного забезпечення роботи судів, запровадження науково обґрунтованих, системних та послідовних підходів до побудови судової влади як незалежної і самостійної гілки державної влади;

- характеристика основних функцій дисциплінарної практики, до яких віднесено: компенсаційну, правовідновлювальну, каральну (штрафну), превентивну та виховну, компенсаційну та поновлювальну;

- з'ясування сутності та видів форм організації та функціонування дисциплінарної практики у судовій системі, що визначено як зовнішній вияв правових та неправових (організаційних) управлінських рішень, що здійснюються уповноваженими суб'єктами на підставах та в порядку, визначених законодавством;

- встановлення системи адміністративно-правових методів забезпечення дисциплінарної практики у судовій системі, під якими пропонується розуміти сукупність прийомів та способів впливу, які застосовуються до працівників суду з метою забезпечення додержання ними під час виконання своїх посадових обов'язків режиму законності та службової дисципліни.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес, зокрема викладені в дисертації положення можуть бути використані:

- у науково-дослідній сфері - для подальшого розроблення особливостей дисциплінарної відповідальності працівників судової системи, вдосконалення дисциплінарної практики у судовій системі;

- у правотворчості - в ході підготовки й уточнення ряду законодавчих та підзаконних актів з питань регулювання діяльності судів (суддів), притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників суду;

- у правозастосовній діяльності - з метою підвищення ефективності контролю за законністю та ефективністю виконання судами (суддями) покладених на них завдань, функцій та обов'язків, реалізації наданих прав (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження у практичну діяльність Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2014 р.);

- у навчальному процесі - під час підготовки підручників і навчальних посібників з курсу «Адміністративне право», вони вже використовуються в ході проведення занять із зазначених дисциплін у Харківському національному університеті внутрішніх справ. Їх враховано також у навчально-методичних розробках, підготовлених за участю автора (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження у навчальний процес Харківського національного університету внутрішніх справ від 14.02.2014 р.).

Особистий внесок здобувача в одержання наукових результатів, що містяться в дисертації. Дисертаційне дослідження виконано здобувачем самостійно, з використанням останніх досягнень науки адміністративного права; всі сформульовані в ньому положення та висновки обґрунтовані на основі особистих досліджень автора. Нові наукові результати отримані дисертантом особисто. У співавторстві опубліковано навчальні посібники: Контроль за діяльністю правоохоронних органів / за заг. ред. докт. юрид. наук, проф., чл.-кор. НАПрН України, засл. юриста України М. І. Іншина, докт. юрид. наук, проф., чл.-кор. НАПрН України В. І. Олефіра. - Х., 2014 (дисертантом розроблено підрозділ 2.3 (обсяг - 0,2 д.а.)); Правове регулювання окремих напрямків правоохоронної діяльності / за заг. ред. докт. юрид. наук, проф., чл.-кор. НАПрН України, засл. юриста України М. І. Іншина, докт. юрид. наук, проф., чл.-кор. НАПрН України В. І. Олефіра. - Х., 2014 (дисертантом розроблено підрозділ 9.1 (обсяг - 1,2 д.а.)); збірник наукових праць: факультету з підготовки слідчих ХНУВС за 2013 рік: Актуальні питання діяльності слідчих підрозділів органів внутрішніх справ України / за заг. ред. чл.-кор. НАПрН України, д-ра юрид. наук С.М. Гусарова. - Х., 2014 (дисертантом розроблено дві методичні рекомендації та проект нормативно-правового акта (обсяг - 1,5 д.а.)). В дисертації ідеї та розробки, які належать співавторам, не використовувались.

Апробація результатів дослідження. Підсумки розроблення проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення й висновки було оприлюднено дисертантом на науково-практичних конференціях: «Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених» (Харків, 2012), «Сучасні проблеми правового, економічного та соціального розвитку держави» (Харків, 2013), «Актуальні проблеми правового забезпечення економічної безпеки» (Київ, 2013), «Протидія кіберзлочинності в фінансово-банківській сфері» (Харків, 2013), «Реалізація в Україні основних положень Загальної декларації прав людини» (Київ, 2013).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладено в шести статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях, п'яти тезах наукових повідомлень на науково-практичних конференціях, двох навчальних посібниках та збірнику наукових праць.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, які містять десять підрозділів, висновків і списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 192 сторінки. Список використаних джерел включає 211 назв і займає 23 сторінки.

Основний зміст роботи

адміністративний судовий дисциплінарний повноваження

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено її зв'язок з науковими планами та програмами, розкрито мету і задачі, об'єкт і предмет, методи дослідження, окреслено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, наведено відомості щодо апробації результатів дослідження та публікацій.

Розділ 1 «Дисциплінарна практика у судовій системі як засіб забезпечення дисципліни та законності» складається з п'яти підрозділів.

У підрозділі 1.1 «Загальна характеристика дисциплінарної практики у судовій системі» наголошується, що дисциплінарні провадження у судах є центральним елементом структури дисциплінарної практики, але не єдиним, оскільки їх реалізації передує значна частина правових та організаційних заходів: від виявлення умов та підстав вчинення дисциплінарного проступку аж до аналізу ефективності застосування дисциплінарних заходів та стягнень. Зазначеним і відрізняється дисциплінарна практика від дисциплінарного провадження, яке є одним з її елементів.

Проаналізовано теоретичні підходи до характеристики термінів «дисциплінарне провадження» та «дисциплінарна відповідальність судді». На підставі точок зору науковців зроблено висновок про відсутність серед правників єдиного підходу щодо сутності такого явища, як дисциплінарне провадження: одні науковці виходять із того, що воно є сукупністю юридичних норм, інші беруть за основу діяльність уповноважених суб'єктів, треті зосереджують увагу на застосуванні передбачених нормами права дисциплінарних стягнень. Водночас окреслено й спільні ознаки в характеристиці досліджуваного терміна. Запропоновано власне визначення понять «дисциплінарне провадження» та «дисциплінарна відповідальність судді».

З метою окреслення характерних ознак дисциплінарної практики у судовій системі встановлено підстави та особливості притягнення працівників суду до дисциплінарної відповідальності та з'ясовано, що порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів відрізняється від загального порядку притягнення до дисциплінарної відповідальності.

У підрозділі 1.2 «Система суб'єктів дисциплінарного провадження у судовій системі та їх повноваження» визначено поняття «суб'єкти дисциплінарного провадження у судовій системі» та охарактеризовано їх види.

З метою з'ясування кола повноважень Вищої ради юстиції окреслено її структуру та визначено основні напрямки діяльності структурних підрозділів Вищої ради юстиції. З'ясовано недоліки нормативно-правового забезпечення діяльності Вищої ради юстиції під час дисциплінарного провадження. Акцентовано увагу на обов'язковості прийнятих рішень досліджуваного органу.

Встановлено, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України є органом єдиної системи, а розмежування компетенції відбувається за принципом територіальності та інстанційності судів, які детально охарактеризовано. Наголошено, що Вища кваліфікаційна комісія суддів за своїм статусом є постійно діючим органом у системі судоустрою України, окреслено її повноваження, які визначені в Конституції України та Законі України «Про судоустрій і статус суддів». Окрему увагу приділено аналізу діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України на підставі офіційних статистичних даних про розгляд скарг і заяв щодо поведінки суддів. Зроблено висновок про значне навантаження на Вищу кваліфікаційну комісію суддів України, що дозволило стверджувати про недосконалість механізму та якості розгляду скарг та заяв про порушення, що допускають судді під час розгляду справ.

У підрозділі 1.3 «Правові засади забезпечення дисциплінарної практики у судовій системі та місце серед них адміністративно-правового регулювання» визначено поняття та критерії класифікації правових засад забезпечення дисциплінарної практики у судовій системі.

Проведено системно-структурний та порівняльний аналіз Закону України «Про статус суддів» (втратив чинність) та Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Досвід реалізації вказаних вище нормативно-правових актів визначив наявність правових колізій, зокрема: недосконалість порядку притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності та порядку добору суддів, непрозорість діяльності кваліфікаційних комісій системи судів та, як результат, неналежна робота усієї судової системи, які з часом набували системного характеру і негативно позначились на рівні судового захисту громадян і якості здійснення правосуддя в цілому. Запропоновано напрямки вдосконалення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у сфері дисциплінарного провадження.

Окрему увагу приділено розподілу повноважень між Вищою кваліфікаційною комісією суддів України і Вищою радою юстиції, які не узгоджуються між собою.

У підрозділі 1.4 «Особливості дисциплінарної відповідальності працівників судової системи» такими названі: відсутність альтернативи у виборі виду покарання в порядку дисциплінарної практики у судовій системі, адже згідно з положеннями ст. 88 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» до суддів може застосовуватися дисциплінарне стягнення лише у вигляді догани; наявність особливих підстав порушення дисциплінарного провадження щодо судді, які слід відрізняти від підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності; правом ініціювати питання про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності найчастіше користуються члени Ради суддів України та голови рад суддів областей, потім - народні депутати, Міністр юстиції України і голови спеціалізованих судів; наявність особливих етапів дисциплінарного провадження.

Серед недоліків притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності названі: розгляд проступку судді часто перетворюється на «лінчування» судді; відсутність законодавчого визначення поняття «дисциплінарний проступок судді», а також складу такого проступку; відсутність чіткого переліку дисциплінарних стягнень, що застосовуються до працівників суду.

Запропоновано власне визначення поняття «дисциплінарний проступок судді».

У підрозділі 1.5 «Принципи дисциплінарної практики у судовій системі» визначено етимологію поняття «принципи», розкрито сутність терміна «адміністративно-правові принципи» та запропоновано власне визначення понять «принципи дисциплінарної практики» та «принципи дисциплінарної практики у судовій системи». Під останніми запропоновано розуміти обумовлені рівнем об'єктивного економічного, соціального, правового та культурного розвитку держави і суспільства, найбільш важливі, базисні закономірності, що покладаються в основу здійснення дисциплінарного провадження у судовій системі та виступають критерієм його відповідності прийнятим у цивілізованому демократичному світі стандартам з питань організації та функціонування судової влади.

Наголошено, що дисциплінарна практика у судовій системі має базуватися на наступних загальноправових та галузевих (спеціальних) принципах: законності в роботі дисциплінарних органів; доступності правосуддя; незалежності суддів; неупередженості; спеціалізації; територіальності; інстанційності; колегіальносекційності. Охарактеризовано кожен із зазначених принципів.

Розділ 2 «Зміст дисциплінарної практики у судовій системі та адміністративно-правові засади її організації» складається з п'яти підрозділів.

У підрозділі 2.1 «Завдання та функції дисциплінарної практики у судовій системі» розкрито значення понять «завдання» та «функції», а також розглянуто їх етимологію. Зазначено, що ані Закон України «Про судоустрій і статус суддів», ані Закон України «Про Вищу раду юстиції» не дають чіткого визначення завдань та функцій діяльності органів, уповноважених здійснювати дисциплінарне провадження.

Констатовано, що завданням дисциплінарного провадження є вжиття передбачених законодавством заходів для всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин вчинення дисциплінарного проступку, в тому числі тих, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, а також причин та умов, які сприяли його вчиненню, та притягнення винного судді до відповідальності за вчинений проступок.

Зазначається, що саме із завдань дисциплінарної практики випливають її функції, під якими в загальному вигляді пропонується розуміти головні напрями впливу норм юридичної відповідальності на суспільні відносини, через які досягаються цілі та виявляється призначення останньої.

Виокремлено особливості функцій дисциплінарної практики (провадження). До основних функцій юридичної відповідальності (дисциплінарної відповідальності суддів як виду юридичної відповідальності) віднесено: компенсаційну, правовідновлювальну, каральну (штрафну), превентивну та виховну. Розкрито сутність та особливості кожної із зазначених функцій дисциплінарної практики у судовій системі.

У підрозділі 2.2 «Форми організації та забезпечення функціонування дисциплінарної практики у судовій системі» зазначено, що якщо функції діяльності розкривають основні напрямки цілеспрямованого впливу суб'єктів на об'єкти, то форми діяльності - це зовнішній вияв здійснення такого цілеспрямованого впливу. Тобто форми діяльності вказують на те, в якому вигляді на практиці здійснюється певний вид діяльності.

Охарактеризовано поняття «форма», «правова форма», «неправова форма». Виокремлено характерні правові та неправові форми дисциплінарної практики у судовій системі. До правових віднесені: скарга (заява) про факти неправомірної поведінки судді; рішення в дисциплінарній справі стосовно судді; скарга на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності. До неправових - висновок члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та подання члена Вищої ради юстиції за результатами перевірки повідомлень. Значну увагу приділено характеристиці зазначених як правових, так і неправових форм дисциплінарної практики у судовій системі. Проведено розмежування між поняттями «заява» та «скарга». Запропоновано власне визначення поняття «форми організації та функціонування дисциплінарної практики у судовій системі».

У підрозділі 2.3 «Адміністративно-правові методи організації та реалізації дисциплінарної практики у судовій системі» визначено сутність понять «методи», «методи управління», «адміністративно-правові методи» та «адміністративно-правові методи забезпечення дисциплінарної практики».

Наголошено, що питання методів дотримання дисципліни перебувають на стику трудової та адміністративної галузі права, особливо що стосується дисципліни в системі органів влади, в тому числі судової. Проаналізовано співвідношення підходів трудового та адміністративного права до встановлення методів організації та реалізації дисциплінарної практики у судовій системі.

Запропоновано шляхи вдосконалення та визначено сутність: а) регламентаційних методів; б) розпорядчих методів; в) нормативних методів; г) організаційних методів (організаційне регламентування, нормування, проектування).

Наголошено на особливостях адміністративно-правових методів дисциплінарного провадження у судовій системі, серед яких: а) прямий вплив на керований об'єкт реалізується шляхом установлення його прав і обов'язків; б) односторонній вибір суб'єктом управління (органом, уповноваженим здійснювати дисциплінарне провадження відносно судді) найближчої та кінцевої мети, завдань управлінського процесу, порядку, термінів його виконання, умов виконання завдань на кожному конкретному етапі; в) юридична обов'язковість актів управління (висновок, подання, рішення), невиконання яких розглядається як порушення обов'язків та може тягти за собою не тільки адміністративну чи дисциплінарну відповідальність, але навіть кримінальну.

У підрозділі 2.4 «Організація діяльності суб'єктів, які реалізують дисциплінарну практику у судовій системі» наголошується, що організація дисциплінарної практики має певні стадії - чітко визначені та врегульовані нормативно-правовими актами кроки діяльності як безпосередньо органів, на які законом покладено завдання щодо організації дисциплінарної практики у судовій системі (мова йде про Вищу кваліфікаційну комісію суддів України та Вищу раду юстиції), так й інших учасників (кожен, кому відомі факти поведінки судді, яка може мати наслідком дисциплінарну відповідальність такого судді, органи прокуратури, інші заінтересовані в результаті дисциплінарного провадження особи).

До основних етапів організації діяльності суб'єктів, які реалізують дисциплінарну практику у судовій системі, віднесено: звернення зі скаргою (заявою) щодо поведінки судді, яка може мати наслідком дисциплінарну відповідальність судді; здійснення перевірки даних про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності; відкриття дисциплінарної справи; розгляд дисциплінарної справи і прийняття рішення органом, що здійснює дисциплінарне провадження; оскарження рішення у дисциплінарній справі стосовно судді; накладення на суддю дисциплінарного стягнення; оскарження рішення в дисциплінарній справі стосовно судді (факультативна стадія). Детально охарактеризовано зазначені етапи організації діяльності суб'єктів, які реалізують дисциплінарну практику в судовій системі. Запропоновано конкретні шляхи вдосконалення організації діяльності суб'єктів, які здійснюють дисциплінарну практику в судовій системі.

У підрозділі 2.5 «Шляхи підвищення ефективності адміністративно-правового забезпечення дисциплінарної практики у судовій системі» окреслено проблеми, які слід вирішити з метою вдосконалення дисциплінарної практики у судовій системі.

До основних напрямків підвищення ефективності адміністративно-правового забезпечення дисциплінарної практики у судовій системі віднесено: а) вдосконалення переліку стягнень, що можуть застосовуватися до суддів за результатами дисциплінарного провадження, зокрема передбачення такого виду дисциплінарного стягнення, як звільнення з посади за наслідками дисциплінарного провадження; б) уточнення повноважень та процедури роботи дисциплінарних інспекторів, а також удосконалення механізму контролю за їх роботою; в) розроблення та запровадження більш досконалого механізму взаємовідносин між Вищою кваліфікаційною комісією та Вищою радою юстиції, який би забезпечував їх функціонування як єдиної системи; г) запровадження адміністрування інформаційних систем, що дозволить забезпечити контроль за процесом розгляду скарг та процесом дисциплінарного провадження.

Висновки

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання - визначення особливостей адміністративно-правового забезпечення дисциплінарної практики у судовій системі України як засобу забезпечення дисципліни та законності професійної діяльності суддів. У результаті проведеного дослідження сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на виконання зазначеного завдання.

Доведено, що дисциплінарну практику доцільно розглядати в широкому та вузькому значенні. У першому випадку - як систему застосування до судді заохочень та (або) дисциплінарних стягнень з метою забезпечення неупередженості кожного окремого судді в судовому процесі, гарантування незалежності та підтримки престижу судової влади взагалі. У другому - як процедуру розгляду уповноваженим органом чи посадовою особою звернення, в якому містяться відомості про порушення суддею вимог законодавчих та підзаконних актів.

Встановлено співвідношення загального порядку притягнення особи до дисциплінарної відповідальності з порядком притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів, у зв'язку з чим зроблено висновок, що вони відрізняються за: суб'єктним складом; видами стягнень; колом осіб, уповноважених притягувати до дисциплінарної відповідальності та накладати дисциплінарні стягнення; підставами і порядком накладення й оскарження дисциплінарних стягнень.

Аргументовано, що механізм дисциплінарної відповідальності суддів повинен відповідати правовій специфіці посади судді, міжнародним стандартам та вітчизняним нормам, які містять принципи незалежності судових органів та суддів при здійсненні правосуддя. Визначено підстави дисциплінарної відповідальності суддів: порушення суддею вимог щодо його статусу; порушення суддею посадових обов'язків; порушення суддею присяги.

Констатовано, що суб'єктами реалізації дисциплінарної практики у судовій системі є система органів, на яких чинним законодавством покладено обов'язок щодо розгляду та прийняття рішення про порушення суддею вимог щодо його статусу, посадових обов'язків чи присяги судді. До основних суб'єктів, які уповноважені здійснювати дисциплінарне провадження щодо судді, віднесено: Вищу кваліфікаційну комісію суддів України - щодо суддів місцевих та апеляційних судів; Вищу раду юстиції - щодо суддів вищих спеціалізованих судів та суддів Верховного Суду України.

Встановлено особливості дисциплінарної відповідальності працівників судової системи, до яких віднесено: відсутність альтернативи у виборі покарання в порядку дисциплінарної практики у судовій системі (можливість застосування до судді лише одного виду дисциплінарного стягнення - догани); нерозривність дисциплінарної відповідальності працівників судової системи та правового статусу суддів; чітку регламентацію стадій процесу притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів; наявність автоматизованих систем, що обслуговують дисциплінарне провадження стосовно працівників суду; настання дисциплінарної відповідальності судді за порушення не тільки правових норм, але й етично-моральних.

Доведено, що дисциплінарна практика у судовій системі має базуватися на загальноправових та галузевих (спеціальних) принципах. До загальноправових віднесено: принцип законності в роботі дисциплінарних органів; принцип доступності правосуддя; принцип незалежності суддів, що передбачає організацію судової влади і судочинства так, щоб запобігти будь-яким спробам чинити тиск на суддів; принцип неупередженості. До галузевих (спеціальних) принципів дисциплінарної практики у судовій системі віднесено: принцип спеціалізації; принцип територіальності; принцип інстанційності; принцип колегіальносекційності.

Визначено, що завданням дисциплінарного провадження є вжиття передбачених законодавством заходів для всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин вчинення дисциплінарного проступку, в тому числі тих, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, а також причин та умов, які сприяли його вчиненню, та притягнення винного судді до відповідальності за вчинений проступок.

Функції дисциплінарної практики визначено як головні напрями впливу норм юридичної відповідальності на суспільні відносини, через які досягаються цілі та виявляється призначення останньої. Особливостями функцій дисциплінарної практики є такі: якщо функції права визначаються соціальним призначенням права, то функції дисциплінарної практики - її змістом та сутністю; поняття «функція дисциплінарної практики» одночасно охоплює як призначення такої практики, так і напрями правового впливу на конкретні суспільні відносини. До основних функцій дисциплінарної практики віднесено: компенсаційну, правовідновлювальну, каральну (штрафну), превентивну, виховну, компенсаційну та поновлювальну.

Під формами організації та функціонування дисциплінарної практики у судовій системі запропоновано розуміти зовнішній вияв управлінських дій, що здійснюються суб'єктами реалізації дисциплінарної практики у судовій системі на підставах та в порядку, що визначені законодавством. Форми організації та функціонування дисциплінарної практики у судовій системі запропоновано поділити на правові та неправові (організаційні). Доведено, що характерними правовими формами початку дисциплінарної практики у судовий системі є: скарга (заява) про факти неправомірної поведінки судді; висновок члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; подання члена Вищої ради юстиції за результатами перевірки повідомлень; рішення у дисциплінарній справі стосовно судді; скарга на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Під адміністративно-правовими методами забезпечення дисциплінарної практики у судовій системі запропоновано розуміти сукупність прийомів та способів впливу, які застосовуються до працівників суду з метою забезпечення додержання ними під час виконання своїх посадових обов`язків режиму законності та службової дисципліни. Встановлено сутність: а) регламентаційних методів, які полягають у визначенні елементного складу системи та встановленні стійких організаційних зв'язків між ними за допомогою закріплення їх обов'язків (як за системою в цілому, так і за окремими її ланками), завдань, функцій, прав і відповідальності; б) розпорядчих методів, які відображають поточне використання встановлених організаційних зв'язків, їх часткове коригування в разі зміни умов роботи; в) нормативних методів, які доповнюють по суті регламентаційні та розпорядчі та призначені для підтримки стабільності організаційних зв'язків за допомогою дисциплінарних вимог і систем відповідальності; г) організаційних методів (організаційне регламентування, нормування, проектування).

Сформульовано пропозиції щодо внесення змін та доповнень до чинного законодавства, спрямованих на вдосконалення дисциплінарної практики у судовій системі. Зокрема запропоновано закріпити підстави звільнення судді з посади за наслідками дисциплінарного провадження. Акцентовано увагу на проблемних аспектах дисциплінарної відповідальності суддів, якими є відсутність законодавчого визначення поняття «дисциплінарний проступок судді», а також законодавчого закріплення складу такого проступку. Обґрунтовано необхідність виключити з переліку підстав дисциплінарної відповідальності суддів підставу, передбачену в п. 6 ст. 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (неподання або несвоєчасне подання для оприлюднення декларації про майновий стан і доходи (податкової декларації), зазначення в ній завідомо неправдивих відомостей), оскільки за таке правопорушення передбачена адміністративна відповідальність. З метою захисту незалежності суддів та запобігання перенавантаженню дисциплінарних органів численними скаргами і заявами, значна частина з яких виявляється необґрунтованими та безпідставними, необхідно конкретизувати зміст слова «кожен», використаного в ч. 2 ст. 84 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Запропоновано внести доповнення до ч. 2 ст. 84 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» наступного змісту: «Право на звернення зі скаргою (заявою) щодо поведінки судді має особа, якій такі факти стали відомі як у процесі судового засідання, так і поза його межами». Таке доповнення, по-перше, встановлюватиме пріоритет скарг тих осіб, що стали свідками вчинення порушень з боку суддів безпосередньо в судовому процесі, а по-друге, стимулюватиме суддів до етичної поведінки як у судовому засіданні, так і поза його межами, що, у свою чергу, зменшить кількість випадків некоректної поведінки працівників суду, що дискредитує суддю як представника судової влади. З метою підвищення ефективності реалізації матеріалів дисциплінарної практики у судовій системі пропонується передбачити такий вид дисциплінарного стягнення, як клопотання про звільнення судді з посади за наслідками дисциплінарного провадження, що сприятиме покращенню дисципліни суддів. Встановлено, що першочерговим завданням законодавця на шляху до підвищення якості дисциплінарної практики у судовій системі має стати належна реакція на конфліктність у відносинах між Вищою кваліфікаційною комісією та Вищою радою юстиції. Необхідно розробити та запровадити більш чіткий та досконалий механізм взаємовідносин між цими дисциплінарними органами, який забезпечував би їх функціонування як єдиної системи.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Рєзнікова С.С. Поняття дисциплінарної практики у судовій системі / С.С. Рєзнікова // Науковий вісник Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. - 2012. - №1. - С. 183-188.

2. Рєзнікова С.С. Правові засади забезпечення дисциплінарної практики у судовій системі / С.С. Рєзнікова // Форум права. - 2013. - №3. - С. 514-519 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/FP_index.htm_2013_3_86.pdf.

3. Рєзнікова С.С. Функції дисциплінарної практики у судовій системі / С.С. Рєзнікова // Наука і правоохорона. - 2013. - №4. - Ч. 2. - С. 171-176.

4. Рєзнікова С.С. Адміністративно-правові методи забезпечення дисциплінарної практики у судовій системі / С.С. Рєзнікова // Митна справа. - 2014. - №1. - С. 285-289.

5. Рєзнікова С.С. Особливості дисциплінарної відповідальності працівників судової системи / С.С. Рєзнікова // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Право». - Вип. 24. - Т. 2. - С. 194-197.

6. Резникова С.С. Принципы дисциплинарной практики в судебной системе / С.С. Резникова // legea si viata. - 2014. - №3/2 (267). - С. 186-188.

7. Рєзнікова С.С. Окремі питання нормативно-правового регулювання дисциплінарної відповідальності суддів / С.С. Рєзнікова // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених: матеріали наук.-практ. конф. (м. Харків, 25 травня 2012 р.). - Х.: ХНУВС, 2012. - С. 31-35.

8. Рєзнікова С.С. Адміністративно-правове забезпечення дисциплінарної відповідальності суддів / С.С. Рєзнікова // Протидія кіберзлочинності в фінансово-банківській сфері: матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. (м. Харків, 23 квітня 2013 р.). - Х.: ХНУВС, 2013. - С. 258-261.

9. Рєзнікова С.С. До проблеми визначення дисциплінарної практики у судовій системі / С.С. Рєзнікова // Актуальні проблеми правового забезпечення економічної безпеки: зб. матеріалів наук.-практ. конф. (м. Київ, 2 жовт. 2013 р.). - К.: НАВС, 2013. - С. 184-186.

10. Рєзнікова С.С. Дотримання міжнародних правових актів, які визначають права підозрюваного у дисциплінарному провадженні щодо судді / С.С. Рєзнікова // Матеріали круглого столу, присвяченого 65-й річниці прийняття Загальної декларації прав людини. - К.: ДНДІ МВС України, 2013. - С. 126-127.

11. Рєзнікова С.С. Сутність та особливості дисциплінарної практики у судовій системі / С.С. Рєзнікова // Сучасні проблеми правового, економічного та соціального розвитку держави: тези доп. Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Харків, 22 листопада 2013 р.). - Х., 2013. - С. 62-64.

12. Контроль за діяльністю правоохоронних органів: навч. посіб. / за заг. ред. докт. юрид. наук, проф., чл.-кор. НАПрН України, засл. юриста України М. І. Іншина, докт. юрид. наук, проф., чл.-кор. НАПрН України В. І. Олефіра. - Х.: НікаНова, 2014. - 408 с. [Рєзнікова С.С.: підрозділ 2.3, С. 192-195].

13. Правове регулювання окремих напрямків правоохоронної діяльності: навч. посіб. / за заг. ред. докт. юрид. наук, проф., чл.-кор. НАПрН України, засл. юриста України М. І. Іншина, докт. юрид. наук, проф., чл.-кор. НАПрН України В. І. Олефіра. - Х.: НікаНова, 2014. - 852 с. [Рєзнікова С.С.: підрозділ 9.1, С. 629-653].

14. Актуальні питання діяльності слідчих підрозділів органів внутрішніх справ України: зб. наук. пр. ф-ту підготов. фахівців для підрозділів слідства ХНУВС за 2013 рік / за заг. ред. чл.-кор. НАПрН України, д-ра юрид. наук С.М. Гусарова. - Х.: НікаНова, 2014. - 696 с. [Рєзнікова С.С.: С. 153-173; С. 268-283; С. 374-376].

Размещено на Allbest.ru