Державне фінансування політичних партій України: за і проти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 329(477):336.1

Державне фінансування політичних партій України: за і проти

Ольга Шкогосян

Анотація

фінансування політичний партія парламентський

У статті проаналізовано проблеми державного фінансування політичних партій України. Обґрунтовано, що закон про державне фінансування українських політичних партій не розв'язує своє головне завдання - боротьбу з політичною корупцією. Партії продовжують фінансуватися від корумпованих політико-фінансових груп. Отже, державне фінансування стало не альтернативним, а паралельним джерелом доходу партії. Реальна фінансова діяльність партій, незважаючи на необхідність за неї звітувати, як і раніше перебуває в тіні. Українське суспільство поки ще не готове усвідомлено фінансувати діяльність політичних партій, яким не довіряє.

Ключові слова: політичні партії, державне фінансування, політична корупція.

Annotation

Nikohosian Olga. Public Funding Political Parties of Ukraine: Pros and Cons. The article analyzes the problems of state financing of Ukrainian political parties. It is substantiated that the Law on State Financing of Ukrainian Political Parties does not solve its main task. It is the fight against political corruption. The parties continue to receive financing from corrupt politico-financial groups. Thus, state financing has become not an alternative source, but a parallel source of income for the party. The real financial activity of the parties, despite the need to report for it, is still in the shadows. Ukrainian society is not yet ready to consciously finance the activities of political parties that are not trusted.

Key words: political parties, public financing, political corruption.

Аннотация

Никогосян Ольга. Государственное финансирование политических партий Украины: за и против. В статье анализируются проблемы государственного финансирования политических партий Украины. Обосновывается, что Закон о государственном финансировании украинских политических партиях свою главную задачу, борьбу с политической коррупцией, не решает. Партии продолжают финансироваться от коррумпированных политико-финансовых групп. Таким образом, государственное финансирование стало не альтернативным, а параллельным источником дохода партии. Реальная финансовая деятельность партий, несмотря на необходимость за нее отчитываться, по-прежнему находится в тени. Украинское общество пока еще не готово осознанно финансировать деятельность политических партий, которым не доверяют.

Ключевые слова: политические партии, государственное финансирование, политическая коррупция.

Постановка наукової проблеми та її значення. Мета статті - проаналізувати всі за і проти державного фінансування політичних партій України. Завдання: з'ясувати, чи слід вводити державне фінансування політичних партій у країні зі слабкою економікою й нерозвиненою демократією; чи повинні українці утримувати політичні партії; чи мають право громадяни знати, як політичні партії витрачають їхні гроші; чи вдасться усунути або хоча б знизити залежність політичних партій від політико-фінансових груп.

8 жовтня 2015 р. Верховна Рада України прийняла історичний закон про державне фінансування політичних партій з 1 липня 2016 р. Історичний тому, що вперше в сучасній Україні фінансування політичних партій покладається на державу. Закон № 731-VIII отримав назву «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання і протидії політичній корупції». Вона декларує мету його авторів - боротьбу з політичною корупцією за рахунок зниження впливу тіньових коштів на політичні партії. Чи виконає закон свою місію?

Прийняття цього закону - частина домашнього завдання України, яке обов'язкове дотримання безвізового режиму з ЄС. На думку одного з авторів закону Сергія Лещенка, кожному українцеві доведеться заплатити всього лише 80 копійок на місяць. Відповідно до норми закону щороку на фінансування партій у державному бюджеті буде виділятися дві сотих розміру мінімальної заробітної плати. Варто зазначити, що на момент прийняття закону мінімальна зарплата дорівнювала 1378 грн. З 1 січня 2017 р., як відомо, 3200 грн, ніж удвічі.

Часткове відшкодування витрат політичних партій на передвиборну агітацію на парламентських виборах, про обмеження джерел фінансування партій, передвиборної агітації, обмеження розміру. Так, внеском не вище 800 розмірів мінімальної зарплати, а фізична - не вище 400 розмірів мінімальної зарплати.

2017 р. з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати для фінансування політичних партій з державного бюджету виділять 398,1 млн грн (2016 р. - 160 млн). Радикальна партія Олега Ляшка отримає 38,2 млн грн, Опозиційний блок - 48,4 млн, Народний фронт - 113,7 млн, « » - 56,3, - 112,1, «Батьківщина» - 29,

Роздуми про ефективність закону актуалізують такі питання:

1. Чи слід уводити державне фінансування політичних партій у країні зі слабкою економікою й нерозвиненою демократією? Якщо звернутися до зарубіжного досвіду, то з'ясовуємо, що державне фінансування характерне не тільки для економічно сильних країн, таких як США, Німеччина, Франція, Бельгія, Італія, Чехія, Японія, Швеція, Іспанія, Чехія, а й у низці африканських країн. До слова, уперше державне фінансування було введено в Уругваї в 1928 р.

Основні джерела фінансування політичних партій у різних пропорціях, залежно від законів конкретної країни, - це членські внески, державне фінансування, спонсорство, доходи від комерційної діяльності.

Досі українські партії фінансувалися передовсім за рахунок пожертвувань. Саме це ставить політичні партії в залежність від своїх спонсорів, а значить, породжує й підживлює політичну корупцію.

Так, наприклад, уже зрозуміло, які звикли до багатомільйонних доларових вливань, явно недостатньо. І для них це всього лише незначний, але приємний «бонус» . Отже результатом дії закону є, з одного боку, збереження політичної корупції, з іншого - марна витрата державних коштів. Те, що партії не планують існувати за рахунок державного фінансування, підтверджує той факт, що, наприклад, Опозиційний 2016 . 42 840 тис. пенсіонерів [2]. Як не провести аналогії з марксистсько-ленінською партією Німеччини, яка також відмовляється від державного фінансування.

І справді, може краще витратити ці гроші на пенсіонерів та інших громадян України, які потребують допомоги, якщо політичні партії не збираються відмовлятися від інших джерел фінансування, як їм наказано законом?

2. Чи повинні українці утримувати політичні партії, якщо це суперечить їхнім бажанням? В одній із наших статей ми вже писали про те, що цей закон не відображає настроїв українців [3]. Згідно з опитуванням, проведеним соціологічною службою Центру Разумкова, результати якого було опубліковано у вересні 2015 р., переважна більшість українських громадян проти того. Так, 77,2 % опитаних у травні 2015 р. відповіли, що не готові фінансово підтримувати політичні партії, 10,5 % сказали, що готові, а 12,3 % - не змогли відповісти [4].

Більшість українців не є членами політичних партій. За даними Соціологічної групи «Рейтинг», членами політичних партій є всього лише 2 % українців [5].

Як відомо, один зі способів створення сучасної масової політичної партії - це ініціатива громадських організацій, що представляють інтереси будь-яких соціальних груп. Відбувається, це, зазвичай, реорганізацією громадської організації в політичну партію.

Відповідно до Закону України «Про політичні партії в Україні» (ст. 10) політичну партію створює група громадян України в складі не менш як 100 осіб [6]. Тобто 100 ініціативних громадян - прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку (це може бути громадська організація) створюють партію для вираження своїх інтересів і беруть участь у виборах та інших політичних заходах (ст. 2). Так у теорії та в Законі. На практиці українського партійного будівництва все трохи інакше. Зазвичай, ініціаторами чергового політичного проекту під вибори стають не прості громадяни, а представники політико-фінансових груп і політичної еліти, що переслідують не суспільні, а власні інтереси. З огляду на низький рівень підтримки партій з боку громадян, деякі норми законодавства виконують тільки на папері. Наприклад, норма про те, що рішення установчого з'їзду про створення політичної партії має бути підтримано підписами не менше 10 тис. громадян із різних областей України (ст. 10).

Немає бажання, тому що немає довіри. Звідси таке питання.

3. Чи повинні українці підтримувати фінансово партійну систему, якій не довіряють? У листопаді 2016 р. 77 % опитаних українців висловили недовіру політичним партіям [7]. А якщо парламентська партія повністю втратила отриману на виборах чималу довіру виборців? Чи варто витрачати державні кошти на таку партію щорічно? Ідеться про партію «Народний фронт», яка, за іронією долі, маючи сьогодні фактично нульовий рейтинг, отримує найбільший обсяг державного фінансування. Так, за результатами соціологічного опитування, проведеного Центром «Софія» в листопаді 2016 р., за «Народний фронт» готові проголосувати менше половини відсотка виборців [8].

Утратила довіру і вся Верховна Рада загалом. їй не довіряє 82,1 % опитаних українців (за результатами дослідження КМІС, яке було проведено в грудні 2016 р.) [9]. І причин цьому чимало. Наприклад, незабутнє враження на українців справили електронні декларації народних обранців.

Важливим фактором є те, що правляча коаліція не має 226 голосів. Це підтверджують такі факти, як відмова Голови Верховної Ради озвучити список коаліції, доповнення голосів коаліції голосами депутатів з інших фракцій та позафракційних, випадками кнопкодавства тощо. Чи достатньо таких причин для проведення дострокових парламентських виборів?

З юридичного погляду, ні. Конституція України чітко не встановлює регламент роботи й функції коаліції. Стаття 82 Конституції вказує тільки на те, що «Коаліція депутатських фракцій у Верховній Раді України відповідно до цієї Конституції вносить пропозиції Президентові України щодо кандидатури Прем'єр-міністра України, а також відповідно до цієї Конституції вносить пропозиції щодо кандидатур до складу Кабінету Міністрів України» [10]. Регламент Верховної Ради України також не дає відповіді на це питання.

З морального погляду, так. Прикладом торжества моралі в політиці слугують країни з усталеними демократичними традиціями, які спонукають політиків пам'ятати про свою політичну відповідальність. Дві показові за останній час ситуації. У серпні 2016 р. у Швеції Міністр освіти Аїда Хаджіаліч пішла у відставку після того, як поліція зупинила її за кермом з підвищеним умістом алкоголю в крові [11]. У березні 2017 р. глава МВС Франції Брюно ле Ру пішов у відставку через корупційний скандал. Міністра запідозрили в тому, що він забезпечив своїм дочкам добре оплачувану роботу в парламенті. Свою вину він не визнав, але у відставку пішов, «щоб не підривати роботу уряду» [12]. І таких прикладів моральної поведінки західних політиків багато. Вітчизняні політики переносять будь-які подібні підозри «^^сньо» і, зазвичай, за своїм бажанням у відставку не йдуть.

З політологічного погляду, так. Криза легітимності влади призводить до політичної нестабільності. Підвищення рівня апатії в українському суспільстві не повинно заспокоювати владу. Як стверджують соціологи, і перед першим, і перед другим Майданом рівень протестних настроїв серед українців був невисоким. Для революції достатньо якоїсь події, яка сколихне суспільство [13].

4. Чи мають право громадяни знати, як політичні партії витрачають їхні гроші? Відповідно до закону партії отримали державне фінансування на свою статутну діяльність, не пов'язану «з їхньою участю у виборах народних депутатів, виборах Президента України й місцевих виборах, а також відшкодовуються витрати політичних партій, пов'язані з фінансуванням їхньої передвиборної агітації під час чергових та позачергових виборів народних депутатів України». Однак у вітчизняному законодавстві немає визначення поняття статутна діяльність, що дає змогу партіям розуміти цей процес по-своєму.

З прийняттям Закону очікувалося, що партії будуть витрачати гроші на роботу з електоратом: на розвиток регіональних осередків, організацію громадських приймалень, зустрічі з виборцями, інформаційно-адітичну роботу тощо. Однак, судячи з фінансових звітів за 2016 р., партії витрачали гроші на політичну рекламу, оренду приміщень та придбання майна. Так, на політичну рекламу: витрати БПП становили 18,8 млн грн, «Народний фронт» витратив близько 70 % отриманих коштів [14]. Як уважає Олексій Кошель, директор Комітету виборців України: «Кожна друга гривня платників податків була витрачена партіями не на розвиток, а на власну рекламу. Це схоже на ситуацію, коли батьки дають дитині гроші на гарячий обід, а кошти йдуть на комп'ютерні ігри; не на розвиток, а фактично на вітер» [14].

Оптимізму тих, хто вважає, що відтепер суспільство отримає прозорість партійних бюджетів, не поділяємо. Завжди знайдуться шляхи для того, щоб партії продовжували використовувати тіньові кошти таємничих спонсорів. Саме цим можна пояснити мінімізацію відповідальності за неправдиві відомості в останній редакції закону. За це доведеться заплатити лише штраф розміром 2800 грн.

5. Чи вдасться усунути або хоча б знизити залежність політичних партій від політико-фінансових груп, ураховуючи, що створені ці партії (точніше буде називати їх кон'юнкторними політичними проектами) цими самими групами? Сам автор закону С. Лещенко оцінив низько ступінь його виконання: «Головна мета була зруйнувати зв'язок олігархії з політикою і дати партіям альтернативне джерело існування в обмін на їх прозорість. На сьогодні закон виконується не просто неефективно, а часто зловживаючи довірою громадян. Це виливається в те, що гроші, які партії отримують з бюджету, стали просто додатковим фондом нарівні з грошима від олігархів і з українських корупційних схем» [15]. Також Народний депутат України відзначає самоусунення НАПК від функції контролю за партійними фінансами, унаслідок чого дискредитується ідея, заснована на європейському досвіді.

Висновки

Закон про державне фінансування вітчизняних політичних партій своє головне завдання, боротьбу з політичною корупцією, не вирішує. Партії продовжують отримувати фінансування від корумпованих політико-фінансових груп. Отже, державне фінансування стало не альтернативним, а паралельним джерелом доходу партії. Реальна фінансова діяльність партій, незважаючи на потребу за неї звітувати, як і раніше перебуває в тіні. Українське суспільство поки що не готове усвідомлено фінансувати діяльність політичних партій, яким не довіряє.

Навряд чи корумповане суспільство може розраховувати на усунення політичної корупції. Адже партії - це всього лише віддзеркалення самого суспільства.

Джерела та література

1. БШ1 и Народный фронт получат наибольшее финансирование от государства [Элекфонный ресурс]. - Режим доступа : http://mignews.com.ua/politics/16674731.html

2. НАЗК розділило 391 мільйон між партіями [Елекфотий ресурс]. - Режим доступу : http://www. pravda.com.ua/news/2016/08/31/7119232/

3. Нікогосян О. О. Політичні партії як формальний інститут демократії в Україні [Елекфошгий ресурс] / О. О. Нікогосян // Сучасне суспільство. - 2016. - Вип. 1. - С. 109-117. - Режим доступу : http://nbuv. gov.ua/UJRN/cuc_2016_1_12

4. Украинцы не готовы финансово поддерживать политические партии [Эле^^онный ресурс]. - Режим

: http://vkurse.ua/politics/ne-gotovy-finansovo-podderzhivat-politicheskie-partii.html

5. Членами политических партий являются только 2 % украинцев [Элекфотаый ресурс]. - Режим доступа : http://vybor.ua/news/chlenami_politicheskih_partiy_yavlyayutsya_tolko_2_ukraincev.html

6. : Закон України [Елекфонний ресурс]. - Режим доступу : http://search. ligazakon.ua/l_do c2.nsf/link1/T012365.html

7. Социологи сказали, кому больше всего доверяют украинцы [Элекфонный ресурс]. - Режим доступа : https://gazeta.ua/ru/articles/politics/_sociologi-skazali-komu-bolshe-vsego-doveryayut-ukraincy/736640

8. Рейтинг «Народаого фронта» достиг рекордного минимума [Элекфонный ресурс]. - Режим доступа : http://podrobnosti.ua/2145579-rejting-narodnogo-fronta-dostig-rekordnogo-minimuma.html

9. Верховная Рада возглавила рейтинг недоверия украинцев [Элекфотый ресурс]. - Режим доступа : http://zn.ua/UKRAINE/verhovnaya-rada-vozglavila-reyting-nedoveriya-ukraincev-237708_.html

10. Конституція України [Еле^^онний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/ 1861-17/page

11. Шведский министр ушла в отставку, так как села за руль нетрезвой [Эле^^онный ресурс]. - Режим доступа : http://vlasti.net/news/244719

12. Глава МВД Франции ушел в отставку из-за скандала [Элек^онный ресурс]. - Режим доступа : http://vlasti.net/news/257714

13. Мирного Майдану не буде: соціолог дала оцінку протестним настроям в Україні [Еле^фошшй ресурс]. - Режим доступу : https://nnovosti.info/news/mimogo_majdanu_ne_bude_sotsiolog_dala_otsinku_protestnim_ nastroj am_v_ukraj ini-13486.html

14. Партийное золото: на что политики потратили миллионы налогоплательщиков [Электронный

]. - Режим доступа : http://u-news.com.ua/41381-partiynoe-zoloto-na-chto-politiki-potratili-milliony- nalogoplatelschikov.html

15. Финансирование партий: порвать с олигархами и залезть в карманы украинцев [Элек^онный ресурс]. - Режим доступа : http://minprom.com.ua/digest/226535.html

Стаття надійшла до редколегії 28.11.2016 р.

Размещено на Allbest.ru