Порядок накладення та скасування ухвали про накладення грошового стягнення за неприбуття особи на виклик слідчого, прокурора або судовий виклик

Размещено на http://www.allbest.ru/

Порядок накладення та скасування ухвали про накладення грошового стягнення за неприбуття особи на виклик слідчого, прокурора або судовий виклик

Лялюк Є.Д., суддя

Галицький районний суд м. Львова,

здобувач аспірантури кафедри кримінального процесу

факультету № 1 ІПФПНП

Львівський державний університет внутрішніх справ

Стаття присвячена дослідженню порядку застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як накладення грошового стягнення та особливостей його застосування як наслідку неприбуття особи на виклик слідчого, прокурора та судовий виклик. досліджено вимоги до клопотання про накладення грошового стягнення та порядок його розгляду. розглянуто підстави та порядок скасування ухвали про накладення грошового стягнення. Запропоновано рекомендації для удосконалення застосування досліджуваного заходу забезпечення кримінального провадження.

Ключові слова: заходи забезпечення кримінального провадження, виклик слідчого, прокурора або судовий виклик, неприбуття особи, накладення грошового стягнення, скасування ухвали про накладення грошового стягнення.

Статья посвящена исследованию порядка применения такой меры обеспечения уголовного производства, как наложение денежного взыскания и особенностей его применения в качестве последствия неявки лица на вызов следователя, прокурора и судебный вызов. Исследованы требования к ходатайству о наложении денежного взыскания и порядок его рассмотрения. рассмотрены основания и порядок отмены решения о наложении денежного взыскания. Предложены рекомендации по совершенствованию применения изучаемой меры обеспечения уголовного производства.

Ключевые слова: меры обеспечения уголовного производства, вызов следователя, прокурора или судебный вызов, неприбытие лица, наложение денежного взыскания, отмена постановления о наложении денежного взыскания. грошовий стягнення кримінальний провадження

The article deals with the order of application of such measure to ensure the criminal proceedings as imposing a monetary penalty and characteristics of its application as a consequence of failure to face the challenge of investigator, prosecutor and court challenge. The author investigated the requirements for the application for the imposing of monetary penalty and the procedure for its consideration. The grounds and procedure for cancellation of the decision on the imposition of monetary penalties are considered. The author offered recommendations for improving the use of examined measures to ensure the criminal proceedings.

Key words: measures to ensure the criminal proceedings, call of the investigator, prosecutor or court call, nonarrival ofperson, imposition ofmonetary penalties, cancellation of the decision on imposition ofmonetary penalties.

Постановка проблеми. У Кримінальному процесуальному кодексі України (далі - КПК України) вперше запроваджено поняття «заходи забезпечення кримінального провадження» та наведено їх перелік. Важливе значення для досягнення дієвості кримінального провадження має такий вид заходів забезпечення кримінального провадження, як накладення грошового стягнення.

Значні особливості у застосуванні накладення грошового стягнення виявляються при неприбутті особи на виклик до слідчого (прокурора, слідчого судді, суду). Попри те, що КПК України досить детально регламентував підстави та порядок накладення грошового стягнення, багато проблемних питань залишаються невирішеними.

Ступїнь розробленостї проблеми. Окремі аспекти питань, пов'язаних із застосуванням заходів забезпечення кримінального провадження, висвітлені у працях таких відомих учених і практиків, як Ю.П. Аленін, І.В. Гловюк, Ю.М. Грошевий, В.Т. Нор, М.А. Погорецький, В.В. Рожнова, С.Р. Тагієв, О.Ю. Татаров, Л.Д. Удалова, М.Є. Шумило та ін. Проте вказані дослідження у більшості мають загальний характер або зосереджені на проблемах застосування інших, ніж досліджуваний, видів заходів забезпечення кримінального провадження, що, з урахуванням наявної новизни розглядуваного інституту, не вирішує всіх наявних проблем правозастосування.

Мета даної статті полягає у тому, щоб на основі аналізу кримінального процесуального законодавства розробити науково обґрунтовані, теоретичні, правові та практичні пропозиції, спрямовані на вдосконалення порядку застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як грошове стягнення за неприбуття особи на виклик слідчого, прокурора та судовий виклик, а також скасування ухвали про накладення грошового стягнення.

Виклад основного матеріалу. Однією з новел КПК України є можливість накладення грошового стягнення на учасників кримінального провадження за невиконання ними процесуальних обов'язків [1].

КПК України 1960 року передбачав можливість у випадку неявки свідка без поважних причин покладення на нього грошового стягнення у розмірі до половини мінімального розміру оплати праці (ч. 3 ст. 70 КПК України 1960 року). Натомість за невиконання інших процесуальних обов'язків, таких як виконання у судовому засіданні розпорядження головуючого, дотримання порядку у судовому засіданні, особи притягалися до адміністративної відповідальності за правилами КУпАП.

Натепер немає єдності думок науковців щодо правової природи грошового стягнення у кримінальному провадженні. По різному це питання врегульоване і у законодавстві різних країн. Ю.О. Кузовенкова систематизувала підходи у законодавстві іноземних країн до природи грошового стягнення та виділила такі: 1) грошове стягнення є видом кримінально-процесуального заходу, який застосовується за невиконання обов'язків, закріплених у кримінально-процесуальному законі (КПК Російської Федерації, КпК Республіки Білорусь, КПК Республіки Узбекистан); 2) це штраф за неналежну поведінку учасників кримінального процесу, який накладається в адміністративному порядку (такий підхід був закріплений у КПК України i960 року); 3) неналежна поведінка учасників може мати наслідком і накладення адміністративного штрафу, і накладення грошового стягнення, що виступають різними за характером майновими санкціями (КПК Республіки Молдова, КПК Азербайджанської республіки); 4) неналежна поведінка учасників процесу, що не з'явилися за викликом, окрім штрафу та грошового стягнення може призвести до накладення обов'язків з відшкодування збитків через неявку або витрат, пов'язаних із застосуванням приводу [2, с. 37-44]. А. Мартинцев, досліджуючи підходи до визначення природи накладення грошового стягнення у законодавстві іноземних країн, дійшов аналогічних висновків [3, с. 53].

У науковій літературі під накладенням грошового стягнення розуміють захід забезпечення кримінального провадження, який полягає у грошовому стягненні, що накладається на учасника кримінального провадження за невиконання процесуальних обов'язків, у випадках та розмірах, визначених КПК України [4, с. 198]; захід забезпечення кримінального провадження, сутність якого полягає у накладенні на учасника кримінального провадження обов'язку сплатити у встановленому законом розмірі грошову суму за невиконання ним у визначених законом випадках процесуальних обов'язків, що застосовується під час досудового розслідування за рішенням слідчого судді, а у судовому провадженні - суду [5, с. 269].

Грошове стягнення застосовується з метою досягнення дієвості провадження й полягає у накладенні цього стягнення ухвалою слідчого судді або суду на визначеного КПК України учасника провадження за невиконання ним процесуальних обов'язків [6, с. 392].

Захід забезпечення кримінального провадження, який полягає у накладенні грошового стягнення застосовується у випадку невиконання учасником кримінального провадження свого процесуального обов'язку. На відміну від приводу, грошове стягнення може бути застосоване не лише до підозрюваного, обвинуваченого, свідка, ай до будь-якого учасника кримінального провадження за невиконання процесуального обов'язку.

Хоча у літературі зустрічаються й інші позиції щодо кола осіб, до яких може бути застосовано такий вид заходу забезпечення кримінального провадження, як накладення грошового стягнення. Так, Н. Карпов та А. Штанько вказують, що відповідно до ч. 1 ст. 139 КПК України за неявку без поважних причин на виклик слідчого, прокурора, слідчого судді, суду грошове стягнення накладається на підозрюваного, обвинуваченого, свідка, потерпілого, цивільного відповідача. Про цивільного позивача у цій нормі чомусь не йдеться. Разом із тим на нього також покладається обов'язок прибути за викликом слідчого, прокурора, слідчого судді та суду. До такого висновку можна дійти, виходячи зі змісту ч. 3 ст. 61 КПК України, відповідно до якої цивільний позивач має обов'язки, передбачені цим Кодексом для потерпілого, який зобов'язаний прибути за таким викликом (п. 1 ч. 1 ст. 57 КПК України). Тому, на думку авторів, ч. 1 ст. 139 КПК України слід доповнити положенням про накладення на цивільного позивача грошового стягнення, якщо він не з'явився без поважних причин або не повідомив про причини свого неприбуття [7, с. 74]. Вважаємо недоцільним внесення таких змін, оскільки ст. 326 КПК України встановлений спеціальний наслідок неприбуття позивача, його представника чи законного представника у судове засідання - такий позов залишається без розгляду.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ в Узагальненні судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження від 07.02.2014 року систематизував випадки накладення грошового стягнення під час досудового розслідування: неприбуття підозрюваного, свідка, потерпілого на виклик без поважних причин; невиконання підозрюваним обов'язків, покладених на нього при застосуванні запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання (ч. 2 ст. 179 КПК України); невиконання поручителем взятих на себе зобов'язань при застосуванні до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді особистої поруки (ч. 5 ст. 180 КПК України); порушення взятих на себе зобов'язань із нагляду за неповнолітнім підозрюваним із боку батьків, опікунів і піклувальників (ч. 5 ст. 493 КПК України).

Зазначений захід забезпечення кримінального провадження є, зокрема, важливою гарантією виконання заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді виклику слідчим, прокурором та судового виклику, а також залучення до процесу суб'єкта, який здійснює контроль під час заходів забезпечення кримінального провадження, слідчого судді.

Під час накладення грошового стягнення саме при неприбутті особи на виклик до слідчого (прокурора, слідчого судді, суду) виявляються істотні особливості. Попри те, що КПК України досить детально регламентовано підстави та порядок накладення грошового стягнення, багато проблемних питань залишаються невирішеними.

Щодо накладення грошового стягнення на особу за неприбуття на виклик застосовуються загальні правила, передбачені главою 12 Розділу 2 КПК України «Накладення грошового стягнення», однак можливість застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження окремо передбачена ст. 139 КПК України як наслідок порушення саме обов'язку прибути на виклик слідчого, прокурора, слідчого судді, суду.

О.Ю. Татаров визначає суб'єктів застосування накладення грошового стягнення: під час досудового розслідування - слідчий суддя за клопотанням слідчого, прокурора чи за власною ініціативою, під час судового провадження - суд за клопотанням прокурора чи за власною ініціативою [8, с. 167].

Основні вимоги до змісту клопотання про накладення грошового стягнення передбачені у ст. І45 КПК України. До загальних вимог щодо змісту клопотання (стосуються практично всіх клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження) відносяться: дата й місце складання клопотання; найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; прізвище, ім'я, по батькові та посада слідчого, прокурора. До спеціальних вимог відносяться: 1) процесуальний статус особи, стосовно якої заявлено клопотання про накладення грошового стягнення, її прізвище, ім'я, по батькові та місце проживання; 2) обов'язок, який покладено на особу КПК України чи ухвалою слідчого судді;

обставини, за яких особа не виконала обов'язок. До клопотання додаються копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує свої доводи. В.Т. Нор вважає, що такими матеріалами можуть бути: копія ухвали слідчого судді про накладення відповідного обов'язку (про особисту поруку, нагляд батьків), копія повістки про виклик із повідомленням про вручення, показання осіб, які бачили відповідну особу у заборонених для відвідування нею місцях при особистому зобов'язанні, документи, котрі підтверджують її перебування в іншому населеному пункті (проїзні документи, рахунки за проживання у готелі) тощо [6, с. 395]. Тобто всі матеріали, які, на думку слідчого, прокурора, відображають підстави застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження. Саме долучення до клопотання слідчого копії матеріалів, які підтверджують покладення на особу певних обов'язків, свідчать про його обґрунтованість і реальну наявність фактів невиконання процесуальних обов'язків.

Аналіз положень КПК України свідчить про те, що клопотання слідчого про накладення грошового стягнення потребує погодження з прокурором, аналогічно тому, як це передбачено під час застосування тимчасового обмеження у користуванні спеціальним правом (ч. 1 ст. 150 КК України), ініціювання відсторонення від посади (ч. 1 ст. 155 КК України), отримання тимчасового доступу до речей і документів (ч. 1 ст. 159 КК України), накладення арешту на майно (ч. 1 ст. 171 КК України).

КПК України не визначає строку та обов'язку слідчого, прокурора щодо подання клопотання про накладення грошового стягнення. Таке клопотання може бути подане під час досудового розслідування від моменту невиконання процесуального обов'язку й до прийняття рішення по кримінальному провадженню. Водночас строки розгляду вказаного клопотання чітко визначені (ст. 146 КПК України): - під час досудового розслідування - не пізніше трьох днів із дня надходження клопотання до суду; - під час судового провадження - негайно після його ініціювання. Про час та місце розгляду клопотання повідомляється службова особа, яка його внесла, та особа, на яку може бути накладено грошове стягнення, проте їх неприбуття не перешкоджає розгляду питання.

Разом з цим, положення ст. 145 та ч. 2 ст. 146 КПК України не визначають, яким чином повинно розглядатися питання накладення грошового стягнення під час судового розгляду та які саме вимоги ставляться до такого клопотання. У процесуальній літературі висловлюється думка, що вказане питання доцільно вирішувати на підставі клопотання прокурора, яке не вимагає письмового оформлення, а заявляється усно й заноситься до журналу судового засідання [6, с. 395]. О.Ю. Татаров пропонує у зв'язку із цим доповнити ч. 2 ст. 146 КПК України положенням, яке дозволяє заявити клопотання про накладення грошового стягнення усно із занесенням до журналу судового засідання [8, с. 168].

За результатами розгляду клопотання про накладення грошового стягнення слідчий суддя вправі прийняти рішення: 1) про задоволення клопотання та накладення грошового стягнення; 2) про відмову у задоволенні клопотання; 3) про повернення клопотання. Так, слідчий суддя, суд, встановивши, що особа не виконала покладений на неї процесуальний обов'язок без поважних причин, накладає на неї грошове стягнення. Копія відповідної ухвали не пізніше наступного робочого дня після її постановлення надсилається особі, на яку було накладено грошове стягнення. Ухвала про відмову у задоволенні клопотання постановляється у разі недоведеності обставин, за яких особа не виконала процесуальний обов'язок, зокрема й за відсутності документів, які підтверджують невиконання особою обов'язку.

Водночас Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в Узагальненні судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження наголошує на недопустимості відмови у задоволенні клопотання про накладення грошового стягнення, якщо слідчий, прокурор надають підтвердження про те, що виклик певної особи було здійснено й при цьому немає жодних відомостей щодо причин неявки за викликом [9]. Слідчий, прокурор не зобов'язаний доводити, що існують достатні підстави вважати про те, що особа не з'явилась на виклик слідчого без поважних причин. Хоча чинний КПК України не передбачає такого повноваження, як повернення клопотання для усунення недоліків, якщо його подано слідчому судді без додержання вимог, визначених у ст. 145 КПК України, з огляду на зміст положень ч. 6 ст. 9 КПК, вважається, що у разі невідповідності клопотання про накладення грошового стягнення ст. 145 КПК України слідчий суддя вправі повернути його прокурору для усунення недоліків. Слід зазначити, що підстави повернення клопотання мають бути належним чином обґрунтовані, а недоліки, які потребують усунення, такими, що могли перешкодити постановленню слідчим суддею законної та обґрунтованої ухвали. О.Г. Шило також вважає, що вимоги до змісту клопотання слідчого, прокурора про накладення грошового стягнення мають імперативний характер, а тому їх недотримання повинно тягнути за собою наслідки, які мають бути аналогічними тим, що передбачені ч. 3 ст. 151, ч. 2 ст. 156 КПК України [5, с. 270]. Якщо клопотання про накладення грошового стягнення не відповідає вимогам, встановленим КПК України, воно підлягає поверненню.

Нерідко трапляється, що особа не з'явилася на виклик слідчого, прокурора чи на судовий виклик з поважної причини, однак у силу об'єктивних обставин не змогла про цю причину повідомити. Тоді накладення грошового стягнення слід вважати безпідставним та таким, що порушує права та інтереси особи. Разом з тим, ухвала про накладення грошового стягнення не підлягає апеляційному оскарженню. В який же спосіб особі довести поважність причин неявки та уникнути безпідставного застосування заходу процесуального примусу?

Ухвала слідчого судді про накладення грошового стягнення не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, але скасування такої ухвали можливе за результатами розгляду відповідного клопотання, поданого особою, на яку було накладено грошове стягнення та яка не була присутня під час розгляду цього питання слідчим суддею.

Це клопотання подається слідчому судді, суду, який виніс ухвалу про накладення грошового стягнення і може бути предметом розгляду як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження [9].

Згідно з ч. 2 ст. 147 КПК України слідчий суддя, суд, визнавши доводи особи обґрунтованими, може самостійно скасувати ухвалу про накладення грошового стягнення, а в іншому випадку - призначає судове засідання для розгляду клопотання про скасування ухвали про накладення грошового стягнення. Особа, яка подала клопотання, а також слідчий, прокурор, за клопотанням якого було накладено грошове стягнення, повідомляються про місце та час розгляду клопотання, проте їх неприбуття не перешкоджає такому розгляду.

Таке законодавче положення видається недосконалим. Так, незрозуміло, що мається на увазі під формулюванням «може самостійно скасувати ухвалу». У кримінальному провадженні слідчий суддя та суддя, який розглядає справу одноособово, завжди діють самостійно.

Н. Карпов та Н. Штанько вважають, що потрібно по-іншому регламентувати у КПК України питання про реагування учасника кримінального провадження, який не згоден з рішенням слідчого судді про накладення на нього грошового стягнення. На думку авторів, такому учаснику доцільно надати право оскаржити це судове рішення в апеляційному порядку [7, с. 76].

Дійсно, ч. 1 ст. 24 КПК України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно з ч. 2 цієї ж статті гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня у порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

Відповідно, неможливість оскаржити ухвалу про накладення грошового стягнення в апеляційному порядку, на нашу думку, порушує принцип забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, адже не викликає сумніву, що ухвала про накладення грошового стягнення стосується прав, свобод чи інтересів особи.

Разом з тим, вважаємо, що необхідно зберегти можливість скасування ухвали про накладення грошового стягнення і слідчим суддею (судом), який таку ухвалу постановляв. Тому, на нашу думку, необхідно внести зміни до ст. 147 КПК України, виклавши ч. 4 у такій редакції: «Ухвала слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про скасування ухвали про накладення грошового стягнення підлягає апеляційному оскарженню».

Література

Кримінальний процесуальний кодекс України від 13.04.2012 року № 4651-М1 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/465l-17 .

Кузовенкова Ю.А. Денежное взыскание в системе мер уголовно-процессуальной ответственности : дисс: на соискание уч. степени канд. юрид. наук по спец. : 12.00.09 «Уголовный процесс; криминалистика и судебная экспертиза; оперативно-розыскная деятельность» / Ю.А. Кузовенкова. - Самара, 2009. - 209 с.

Мартынцев А. Нормативное регулирование денежного взыскания в уголовном процессе Украины и зарубежных стран /

Мартынцев // Legea si viata. - 2014. - №11/3. - С. 52-56.

Кримінальний процес : [підручник] / [Л.Д. Удалова,

В. Рожнова, Д.П. Письменний та ін.] ; За заг. ред. В.В. Коваленка, Л.Д. Удалової, Д.П. Письменного. - К. : Цент учбової літератури, 2013. - 544 с.

Кримінальний процес : [підручник] / [Ю.М. Грошевий, В.Я. Тацій, А.Р. Туманянц та ін.] ; за ред. В.Я. Тація, Ю.М. Грошевого, О.В. Капліної, О.Г. Шило. - X. : Право, 2013 - 824 с.

Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар : у 2 т. / [О.М. Бандурка, Є.М. Блажівський, Є.П. Бурдоль та ін.] ; за заг. ред. В.Я. Тація. - Т 1 - X. : Право, 2012. - 768 с.

Карпов Н. Накладення грошового стягнення на учасників кримінального провадження (діагностика проблеми) / Н. Карпов, А. Штанько // Науковий часопис Національної академії прокуратури України. - 2014. - №1. - С. 70-78.

Татаров о.Ю. Накладення грошового стягнення як захід забезпечення кримінального провадження / О.Ю. Тата- ров // Південноукраїнський правничий часопис. - 2014. - № 4. - С. 165-169.

Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження : узагальнення вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/ show/n0001740-14.

Размещено на Allbest.ru