Інноваційний розвиток малого та середнього бізнесу: шляхи вдосконалення державної політики

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інноваційний розвиток малого та середнього бізнесу: шляхи вдосконалення державної політики

Дмитро Андреєв, директор Інституту інтелектуальної власності «Національного університету «Одеська юридична академія» в м. Києві, доктор юридичних наук, доцент

У статті розглядаються актуальні питання вдосконалення державної політики у сфері підтримки інноваційного розвитку малого та середнього бізнесу в Україні. Досліджується вітчизняна й міжнародна законодавча практика покращення умов впровадження інноваційної складової в діяльність малого та середнього підприємництва. Особлива увага приділяється перспективним напрямам державної політики з посилення інтелектуального та інноваційного потенціалу суб'єктів малого й середнього бізнесу.

Ключові слова: державна політика, інтелектуальний потенціал, інноваційний розвиток, законодавча практика, мале та середнє підприємництво, розвинена ринкова економіка

В статье рассматриваются актуальные вопросы усовершенствования государственной политики в сфере поддержки инновационного развития малого и среднего бизнеса в Украине. Исследуется отечественная и международная законодательная практика улучшения условий внедрения инновационной составляющей в деятельность малого и среднего предпринимательства. Особое внимание уделяется перспективным направлениям государственной политики по усилению интеллектуального и инновационного потенциала субъектов малого и среднего бизнеса.

Ключевые слова: государственная политика, интеллектуальный потенциал, инновационное развитие, законодательная практика, малое и среднее предпринимательство, развитая рыночная экономика

The experience of successful countries, as we usually call countries with developed market economy, indicates that small and medium-sized innovative enterprises are an important factor of the steady economy, and their number and the degree of consistency determines what the level of a socially oriented market the country's economy has reached.

As more detailed analysis of the structure of economies of successful countries shows, a significant number of their economic potential are small and medium-sized enterprises (SMEs). According to statistics, for example, the share of SMEs accounted for 99 % of the total number of all enterprises in the EU, they create 65 million jobs. In the US economy small businesses create more than 80 % of new jobs.

Just a few figures to illustrate this general trend, the essence of which is that the SMEs give innovative impetus to a market economy. In countries with developed market economies the number of entities employed in small entrepreneurship, as a rule, exceed 50 % of the population of working age (EU countries), sometimes it could be closer to 80 % (Japan).

Improving the innovative and intellectual capacity of small and medium enterprises, generally, should be one of the main directions of state policy. We emphasize that we are talking about the development of the innovation component of SMEs. Innovation, as it is known, is determined by the final result of innovation activity, which is used in the form of new or improved product introduced on the market, new or improved technological process used in practical activities or a new approach to social services.

Note optimistic that in the domestic law, the activities of SMEs regulated enough. Now the principles of innovation policy are enshrined in more than 70 legal and policy documents. However, we note that this is an external side of the coin. Regarding the content, even the latest legislative initiatives regarding the improvement of SMEs, have almost not been implemented, and require further development and a clear road map of reforms.

In addition to the current crisis the Ukrainian private sector also faces with many challenges and deep obstacles, including corruption, weak investment climate and low level of innovation. But the key problem of Ukraine is connected with implementation of reforms, primarily economic, in particular, legislative initiatives to support SMEs. With sadness we note, as a result, the amount of expenses from the state budget for the development of SMEs in 2014-2015 reduced to near zero.

Financial support in the form of grants and tax incentives may contribute to the development of innovative activity. Communication between entrepreneurs and research institutions remain weak. Introduction of the newest forms of financial support for innovative SMEs, for example, venture funds funding should help to resolve this issue. Therefore, according to scientists the systematic measures tax benefits, the possibility of obtaining interest-free loans or loans on preferential terms, receive state orders and funding programs of the scientific institutions to develop an innovative product or technology are extremely important for innovative entrepreneurship, especially small and medium.

Keywords: a state policy, an intellectual potential, an innovative development, a legislative practice, small and medium-sized enterprises, a developed market economy

Практика успішних країн, які ми зазвичай називаємо країнами з розвиненою ринковою економікою, свідчить, що малі та середні інноваційні підприємства є важливим чинником стабільної державної економіки, а їх кількість і ступінь спроможності визначає, наскільки економіка країни досягла рівня соціально орієнтованого ринку.

Як свідчить більш детальний аналіз структури економік успішних країн світу, левову частку їхнього економічного потенціалу складають саме малі та середні підприємства (далі -- МСП). За даними статистики, наприклад, у ЄС частка МСП становить до 99 % від загальної кількості всіх підприємств, вони створюють 65 млн робочих місць. В економіці США малі підприємства наразі створюють понад 80 % нових робочих місць.

Щоб більш детально проілюструвати цю загальну тенденцію, сутність якої полягає в тому, що МСП дають інноваційний поштовх ринковій економіці наведемо декілька цифр. У країнах з розвиненою ринковою економікою кількість задіяних у сфері малого підприємництва осіб, зазвичай, перевищує 50 % населення працездатного віку (країни ЄС), а подекуди, може наближатись й до 80 % (Японія).

У складі ВВП країн континентальної, так званої, старої Європи (Німеччина, Франція) продукція малих підприємств сягає понад 50 %, країн «нової» Європи (Чехія, Словаччина, Угорщина) понад 30-40 % ВВП [1].

Підвищення інноваційного й інтелектуального потенціалу МСП, зазвичай, має стати одним із провідних напрямків державної політики. Акцентуємо, що мова йде саме про розвиток інноваційної складової МСП.

Інновація, як відомо, визначається підсумковим результатом інноваційної діяльності, що застосовується у новому- чи удосконаленому продукті, запровадженому на ринку, новому чи удосконаленому технологічному процесі, що використовується в практичній діяльності, або новому підході до соціальних послуг.

Оптимістично зазначимо, що у вітчизняному законодавстві діяльність МСП достатньо регламентована, зокрема законами України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні» [2], «Про національну програму сприяння розвитку малого підприємництва в Україні» [3]. Що стосується інноваційної політики, ми, звісно, згадаємо, Закон України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні», прийнятий у 2011 р. зі змінами від 2013 р., спрямований на визначення стратегічних пріоритетних напрямів інноваційної політики на період 2011-2021 рр. [4].

Наразі принципи інноваційної політики закріплені в понад 70 юридичних і політичних документах, зокрема, Законі України «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій» зі змінами, внесеними у 2015 р. [5] та Законі України «Про наукові парки» від 2009 р. [6]. Інноваційна складова державної політики у сфері підтримки МСП також згадується у Стратегії сталого розвитку «Україна-- 2020» та Концепції Загальнодержавної програми розвитку малого і середнього підприємництва на 2014-2024 рр. Однак, зазначимо, це зовнішній бік медалі. Щодо змісту, навіть останні законодавчі ініціативи щодо покращення діяльності МСП майже не були реалізовані та вимагають подальшої доробки й чіткої дорожньої карти реформ.

Зауважимо, що, зазвичай, у вітчизняній практиці до МСП відносять підприємства, на яких кількість працівників менше від певної встановленої норми, диференційованої для різних країн. Потрібно зазначити, частково класифікація МСП представлена в оновленому Господарському кодексі України, проте вітчизняне законодавство, на жаль, не дає чіткого визначення ознак МСП. Здається, найбільш прийнятними можна визначити чинники, характеризуючи МСП, запропоновані Європейською Комісією з питань підприємництва та промисловості, які здійснюють диференціацію залежно від кількості працівників, річних балансу й обігу (див. Табл. 1).

Згідно з наявною статистикою, в Україні є майже 200 тис. малих підприємств, реальну підприємницьку діяльність здійснюють близько 1 млн підприємців без створення юридичної особи та майже 40 тис. фермерських господарств. Усього у малому підприємництві задіяно понад 2,7 млн осіб, або 9 % працездатного населення України. Водночас мале підприємництво виробляє 11 % загального обсягу виробництва продукції (робіт і послуг) загалом по Україні, що свідчить про більш ефективне функціонування малого бізнесу порівняно з, так званим, великим бізнесом [7]. За часів української незалежності до 01.07.2013 р. статус приватного підприємця набуло 5 млн 142 тис. осіб -- це, здається, найвищий показник зростання динаміки розвитку МСП. На жаль, 2 млн 99 тис. осіб уже припинили власну справу.

Таблиця 1. Класифікація МСП за визначенням Європейської Комісії з питань підприємництва та промисловості

Додана вартість, створена МСП, почала вимірюватися Державною службою статистики України лише з 2012 р., відповідно, маємо можливість зазначити, що у 2013 р. розмір доданої вартості підвищився на 11,8 % порівняно із 2012 р. і становив 676,4 млрд грн (63,7 млрд євро), що дорівнювало 61,4 % доданої вартості. Що стосується розподілу МСП за секторами, вони переважно працюють у секторах із низькою продуктивністю, зокрема у 2013 р. більшість МСП (51,7 %) працювали в секторах оптової та роздрібної торгівлі, промислового виробництва (7 %) і сільського господарства (4,1 %) [8]. Нині Держстат дані за поточний рік не надав, але ми констатуємо загальний спад виробництва.

Цю сумну статистику пояснити доволі просто: категорія власників малого бізнесу завжди найбільш вразлива до зовнішніх подразників, серед яких: податкове та митне законодавство, коливання цін на виробничі ресурси та товари збуту, а також валюту, відсутність дієвої кредитної політики підтримки малого бізнесу тощо. При цьому критеріями розвитку МСП є рівень доходів і кількість охочих займатися малим бізнесом.

За оцінками міжнародних експертів, доступ до фінансування лишається ключовою перешкодою, що стримує розвиток МСП в Україні, спостерігається також системне скорочення обсягу банківського кредитування МСП [9]. Згідно з результатами Дослідження ділового середовища та ефективності підприємств (BEEPSV) (ЄБРР, 2014), проблема доступу до кредитування особливо характерна для середніх підприємств (згадується як перешкода майже 35 % таких підприємств-респондентів). Крім поточної кризи, на український приватний сектор також впливають численні проблеми та глибинні перешкоди, поміж них: корупція, слабкий інвестиційний клімат, а також низький рівень інновацій. Попри наявність кваліфікованої робочої сили, Україна характеризується найнижчим рівнем продуктивності праці в регіоні Європи та Центральної Азії (ЄЦА). Країна посідає 77-е місце зі 144 країн, оцінених у процесі складання Індексу глобальної конкурентоспроможності у 2014 -- зазначає дослідження, проведене експертами Всесвітнього економічного форуму [10].

Та ключова проблема України пов'язана з реалізацією реформ, насамперед економічних, зокрема законодавчих ініціатив щодо підтримки МСП. З сумом зазначимо, як результат: розмір видатків із державного бюджету на розвиток МСП у 2014-2015 рр. наблизився майже до нуля.

Що ж стосується проблематики інноваційної діяльності МСП в рамках добросовісної конкуренції, то необхідно підкреслити: оскільки підтримка інноваційної діяльності малого і середнього бізнесу є надзвичайно важливою як на рівні держави загалом, так і на рівні регіону, загальну ситуацію в цій сфері могло б значно покращити створення регіональної інноваційної інфраструктури для МСП.

Фінансову підтримку впровадження інноваційної складової в діяльність МСП мав надавати Фонд підтримки малого інноваційного бізнесу, проте від 2013 р. згадана установа не отримувала бюджетного фінансування. Як повідомили 41 % керівників МСП, опитаних експертами під час поточної оцінки Індексу політики щодо МПС: країни східного партнерства, аналіз за 2016 р., основною перешкодою для запровадження інновацій МСП є обсяги витрат.

Розвитку інноваційної діяльності може сприяти фінансова підтримка у формі грантів і податкових пільг. Незважаючи на наявність в Україні певної інноваційної інфраструктури, її ефективність обмежується фінансовими проблемами та відсутністю цільової підтримки. Хоча у 2009-2013 рр. була розроблена спеціальна державна програма розвитку інфраструктури, її діяльність важко визнати ефективною. Зауважимо, що у 2014 р. нараховувалося 82 інкубатори для запуску інноваційних стартапів, однак згідно з даними Державної служби з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва фактично працювали лише 27 із них. З 50 технологічних парків фактично працювали тільки 13 [11].

Слабкими залишаються зв'язки між підприємцями та науково-дослідними установами. Законом України «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій» передбачене створення Національної мережі трансферу технологій. З огляду на низьку ефективність роботи технологічних парків, слід впровадити інші механізми трансферу технологій. У березні 2015 р. Україна приєдналася до програми ЄС з досліджень та інновацій «Горизонт-2020». Підписання відповідної угоди відкриває широкі можливості для українських науково-дослідних установ, інститутів та університетів на всіх етапах ланцюга створення вартості продукту у сфері досліджень та інновацій -- від фундаментальних досліджень до остаточного виходу на ринок. Щоб скористатися перевагами участі України у вказаній програмі, а також розширити інноваційну екосистем України, уряд має створити сучасні механізми для координації діяльності зацікавлених сторін, а також для трансферу технологій і співпраці між МСП і науково-дослідними центрами на якісно новому рівні.

Вирішенню зазначеного питання має допомогти організація новітніх форм фінансової підтримки інноваційних МСП, наприклад, фондів венчурного фінансування. Зазначимо, що в розвинених країнах виникнення венчурних фондів і венчурних фірм було зумовлено необхідністю фінансування дрібного наукомісткого бізнесу: вони створювались як інвестиційні компанії малого інноваційного бізнесу. Українським МСП був би доволі корисний цей досвід. Венчурні фірми утворюються,як правило, невеликою групою однодумців -- інженерів, дослідників, науковців, менеджерів, що мають відповідний досвід роботи в лабораторіях великих фірм, з метою залучення коштів великих компаній для вирішення конкретної наукової проблеми. їхніми перевагами є вузька спеціалізація, концентрація матеріально-технічних і фінансових ресурсів за обраним напрямком досліджень і можливість швидкої переорієнтації на нові напрямки.

Критично зазначимо, в Україні венчурне фінансування не набуло необхідних поширення та розвитку. На нашу думку, держава має заохочувати існування венчурного малого та середнього підприємництва через надання переваг засновникам фондів венчурного фінансування в оподаткуванні тієї частини коштів, яка спрямовується на розвиток інноваційної діяльності регіону (в розвинених країнах вкладені в науково-інноваційну сферу гроші взагалі вилучаються з оподаткування). В цьому процесі важливу роль відіграє налагоджена співпраця між владними структурами та працівниками науково- інноваційної сфери. Така співпраця сприяє розвитку регіону та держави, а також дає можливість представникам влади залучати до роботи з інноваційними проектами молодих фахівців і науковців [12].

Тож для інноваційного підприємництва, особливо малого та середнього, на думку науковців, надзвичайно важливими є системні компенсаційні заходи з боку держави -- податкові пільги, можливості отримання безвідсоткових позичок або кредитів на пільгових умовах, отримання державних замовлень, а також фінансування програм наукових закладів, спрямованих на розробку інноваційного продукту чи технології. Завдяки консультативним та заохочувальним науковим програмам розвитку підприємництва, інноваційні продукти та технології мають стати економічно вигідними для МСП і конкурентоздатними на ринку, як це робиться у країнах з розвиненою ринковою економікою.

Відповідно до п. 2 ст. 16 вже згаданого Закону України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні» основними видами фінансової державної підтримки можуть бути:

* часткова компенсація відсоткових ставок за кредитами, що надаються на реалізацію проектів суб'єктів МСП;

* часткова компенсація лізингових, факторингових платежів та платежів за користування гарантіями;

* надання гарантії та поруки за кредитами суб'єктів МСП;

* надання кредитів, зокрема й мікро-кредитів, для започаткування і ведення власної справи;

* надання позик на придбання і впровадження нових технологій;

* компенсація видатків на розвиток кооперації між суб'єктами МСП та великими підприємствами;

* фінансова підтримка впровадження енергозберігаючих та екологічно чистих технологій;

* інші види не забороненої законодавством фінансової державної підтримки.

Зазначені преференції з боку органів державної влади, за оцінками експертів, лишаються в більшою мірою лише невиконаними пунктами статей Закону. Водночас, у цьому аспекті досить цікавий іноземний досвід сприяння формуванню інноваційного потенціалу малого бізнесу в Україні, що зумовлено певними чинниками. Опрацювавши наявний матеріал [13] та екстраполювавши його на українські реалії, можна дійти певних висновків, викладених нижче:

По-перше, інтелектуальний потенціал (у наукових працях ототожнюється з науковим, інтелектуальним, творчим та науково-технічним потенціалом) повинен стати найголовнішою складовою малого інноваційного бізнесу. Оскільки останніми роками в Україні спостерігається відтік наукових кадрів з країни, необхідно створити відповідну мотивацію для представників інтелектуального сектору: матеріальну -- гідну зарплату та моральну -- статус, державну підтримку.

По-друге, вкрай актуальною постає реалізація стратегії інноваційного розвитку держави та її реальне фінансове супроводження.

По-третє, у країні необхідно розвивати сприятливий кредитно-фінансовий механізм. Фінансування інноваційних проектів має запроваджуватись і на державному рівні: це й інвестиційна підтримка впровадження передових технологій, й субсидування науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, й стимулювання розробки енерго-заощаджуючих заходів.

По-четверте, для підвищення привабливості інноваційних проектів з боку інвесторів -- комерційних банків, фінансових установ та промислово-фінансових груп -- необхідне страхування на рівні держави інноваційних ризиків.

По-п'яте, необхідно зосередити увагу на науково-обґрунтованому маркетинговому прогнозуванні для визначення в майбутньому попиту на нову продукцію, технологію.

І останнє, але важливе, налагодження тісної співпраці між бізнес- структурами і науковими інституціями як у розрізі розробки та впровадження інновацій, так задля підготовки висококваліфікованих фахівців інноваційної сфери.

підприємництво законодавчий інноваційний державний

Список використаних джерел

1. Коваленко Г. М. Формування інноваційного потенціалу підприємств малого та середнього бізнесу // Энергосбережение. Энергетика. Энергоаудит. 2012. № 9. С. 48-51.

2. Закон України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні» // Відомості Верховної Ради України (ВВР). 2013. № 3, Ст. 23.

3. Закон України «Про національну програму сприяння розвитку малого підприємництва в Україні» // Відомості Верховної Ради України (ВВР). 2001. № 7. Ст. 35.

4. Закон України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» // Відомості Верховної Ради України (ВВР). 2012. № 19-20. Ст. 166.

5. Закон України «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій» // Відомості Верховної Ради України (ВВР). 2006. № 45. Ст. 434.

6. Закон України «Про наукові парки» // Відомості Верховної Ради України ВВР, 2009, № 51, ст. 757.

Размещено на Allbest.ur