Аналіз впливу збройного конфлікту на правову систему

Размещено на http://www.allbest.ru/

Аналіз впливу збройного конфлікту на правову систему

Топольницька М.І., лейтенант поліції,

інспектор Управління патрульної поліції в містах Ужгороді та Мукачеві Департаменту патрульної поліції

Анотація

правовий збройний конфлікт людина

Автор дослідив зміни правової системи в період збройного конфлікту. У статті також йдеться про розробку схеми аналізу збройного конфлікту за допомогою визначення його впливу на складові частини правової системи, зокрема: інституційну, функційну, нормативну та ідеологічну. Крім того, автор здійснив характеристику кожної окремої складової частини правової системи, звернув увагу на зміну концепції прав людини під час збройного конфлікту.

Ключові слова: правова система, складові частини правової системи, збройний конфлікт, вплив збройного конфлікту, концепція прав людини.

Аннотация

Автор исследовал изменения правовой системы в период вооруженного конфликта. В статье также говорится о разработке схемы анализа влияния вооруженного конфликта посредством влияния на составные части правовой системы, в частности: институциональную, функциональную, нормативную и идеологическую. Кроме того, автор осуществил характеристику каждой отдельной составляющей правовой системы, обратил внимание на изменение концепции прав человека во время вооруженного конфликта.

Ключевые слова: правовая система, составные части правовой системы, вооруженный конфликт, влияние вооруженного конфликта, концепция прав человека.

Annotation

The author investigated the changes in the legal system during the armed conflict. The article also discusses the development of a scheme for analyzing the impact of armed conflict by defining the impact on the components of the legal system, in particular: institutional, functional, normative and ideological. In addition, the author made a description of each individual component of the legal system, drew attention to the change in the concept of human rights during an armed conflict.

Key words: legal system, components of legal system, armed conflict, impact of armed conflict, concept of human rights.

Постановка проблеми. Збройний конфлікт є важливим чинником, який впливає на всі системи життєдіяльності суспільства, зокрема і на правову систему як складну систему правових явищ. Також наявний вплив на встановлення нового правового режиму, який би відповідав ситуації в суспільстві та регулював всі нововиниклі правовідносини, бо інакше відбуваються масові безпорядки та руйнування.

Стан опрацювання. Дослідивши наукову літературу з даного питання, автор знайшов ту, що стосується впливу на правову систему таких явищ, як глобалізація, географічне положення, політичні й економічні чинники [1; 2; 3]. Крім того зазначену проблематику досліджували такі вчені, як: М. Хаустова, М. Цвік, Ю. Шемшученко, В. Лемак, В. Туряниця, однак недостатньо розроблене питання щодо впливу саме збройного конфлікту.

Мета статті. Автор вважає, що необхідно створити схему аналізу впливу збройного конфлікту на правову систему, виходячи із впливу цього явища на складові частини правової системи, адже дотепер немає єдиного понятійно- категоріального апарату і єдиного переліку складових частин правової системи.

Виклад основного матеріалу. Потуги щодо вивчення генези структури правової системи привели до дослідження різних думок вчених щодо даного питання, проте автор схильний до визначення таких складників правової системи: інституційний, функційний, нормативний [4, с. 24], дехто виділяє ще ідеологічний. Всі вони є необхідними для характеристики структурної організації правової системи.

Інституційний складник. Деякі автори називають його суб'єктним рівнем правової системи. Суб'єктний рівень виокремлюється, щоб підкреслити значення суб'єктів права, єдиних системоутворюючих у певному сенсі матеріальних чинників правової системи. Людина є первинним суб'єктом права, здатним до активної духовної та практичної діяльності [5, с. 104].

Отже, інституційну частину становлять суб'єкти права, що є елементами правової системи. До таких елементів відносимо державні органи, суб'єкти, які наділені правами й обов'язками, а також здатністю нести відповідальність за вчинені правопорушення.

У період збройного конфлікту з'являються нові суб'єкти правовідносин, зокрема: повстанці; учасники національно-визвольного руху; учасники антитерористичної організації; ветерани антитерористичної організації; переселенці; жителі тимчасово окупованих територій; біженці; миротворці та інші, статус яких потребує належного правового регулювання для ефективної реалізації ними своїх прав і обов'язків.

Збройний конфлікт впливає і на інших суб'єктів правової системи, зокрема, на державу, громадські організації, територіальні громади, народи, національні меншини, які також впливають на подальше функціонування і розвиток правової системи. Іноді здійснюється розпалювання зацікавленими сторонами національної, релігійної, расової ворожнечі громадян на території держави, де відбувається збройний конфлікт.

У період збройного конфлікту відбувається істотна зміна концепції прав і свобод людини та громадянина, адже в цей період їх реалізація та дотримання перебуває в небезпеці. Проте законодавство більшості держав Європи в інтересах національної безпеки й оборони допускає обмеження прав і свобод громадян у період надзвичайного або воєнного стану.

Водночас введення в дію кожного із зазначених режимів неодмінно супроводжується певними модифікаціями звичного обсягу економічних, цивільних і політичних свобод, а також деяких свобод громадян; ці обмеження аргументуються метою подолання екстраординарних обставин, що призвели до небезпечної ситуації. Безумовно, у такому аспекті певні обмеження виглядають цілком виправданими. Водночас завжди залишається небезпека того, що уряд може скористатися ситуацією надзвичайного стану на свою користь; такі приклади в історії трапляються [6, с. 112].

Ну думку деяких авторів, необхідно сформувати чіткі критерії оцінки правомірності обмеження конституційних прав і свобод в інтересах національної безпеки. Для цього доцільно в законі та судовій практиці запровадити так званий тест на пропорційність, який використовується в Європейському суді з прав людини й інших судах західних держав. Він складається із двох етапів. На першому етапі встановлюється, чи дійсно органи публічної влади своїми діями обмежили окремі права і свободи. На другому етапі ці органи мають продемонструвати, що вони мали певну легітимну мету і що запровадженні обмеження були пропорційними цій меті. Сам тест містить три критерії: по-перше, засіб, обраний владою для досягнення відповідної мети, має підходити для досягнення цієї мети; подруге, з усіх підходящих засобів має бути обрано такий, який найменшою мірою обмежує права і свободи приватної особи; по-третє, шкода, завдана приватній особі через обмеження її прав і свобод, має бути пропорційна вигоді влади щодо досягнення поставленої мети [7, с. 61].

Автор вважає, що такий тест на пропорційність обмеження прав і свобод людини є важливим для розвитку демократії та гуманізму, проте в період збройного конфлікту основний акцент робиться на його вирішенні в найкоротші терміни з найменшими втратами сил, засобів і територій.

Наприклад, Ю. Ірха у своїй науковій статті «Межі обмеження конституційних прав і свобод в Україні в інтересах національної безпеки» зазначає: «Хоча конституційні права і свободи наділені верховенством щодо інших прав і свобод, однак більшість із них не є абсолютними, здійснення окремих із них може бути обмежене законом. Це допускається робити в інтересах захисту здоров'я та моральності населення, національної безпеки, територіальної цілісності, прав і свобод інших людей, а також для охорони громадського порядку, запобігання злочину чи розголошенню інформації, одержаної конфіденційно або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя. Також він справедливо зазначає, що багато громадян досить часто гіперболізують обсяг належних конституційних прав і свобод та межі їх реалізації, ставлять свої інтереси вище за національні, а тому вважають неправомірним встановлення будь-яких обмежень щодо них для гарантування національної безпеки [8, с. 78].

Без шкоди для загальних положень, зазначених вище, заборонено й будуть залишатися забороненими в будь- який час і в будь-якому місці такі дії щодо осіб, зазначених у п. 1: посягання на життя, здоров'я, фізичний і психічний стан осіб, зокрема, вбивство, а також таке жорстоке поводження, як катування, каліцтво чи будь-які форми тілесних покарань; колективні покарання; взяття заручників; акти тероризму; знущання над людською гідністю, зокрема, образливе поводження, зґвалтування, примус до проституції або непристойне посягання в будь-якій формі; рабство й работоргівля в усіх формах; грабіж; погрози вчинити будь-яку з вищезазначених дій [9].

Перелік таких дій, які не допускаються, має велике значення, адже повинен захищати від нелюдського поводження, катувань та інших жорстоких дій осіб, які опинилися на території збройного конфлікту, зокрема і мирних жителів.

Варто зазначити, що існують три гіпотези щодо зв'язку ступеня порушень прав людини із проявами міждержавної агресії, а саме: 1) держави, які систематично порушують права і свободи своїх громадян, ймовірніше, братимуть участь у міжнародній агресії; 2) держави, в яких права і свободи людини і громадянина захищені посередньо або добре, навряд чи будуть брати участь у міжнародній агресії; 3) держави, в яких поважають права і свободи людини і громадянина, можуть брати участь у міжнародній інтервенції тільки на підставі норм міжнародного права та з метою захисту прав і свобод громадян від порушень із боку власної держави [10].

Функційний складник. У межах нашого дослідження, не вдаючись до окремого дослідження даної проблеми, виокремимо лише ті функції, які необхідні для існування правової системи як цілісного явища. Існування будь-якої соціальної системи, зокрема й правової, передбачає її функціонування для досягнення соціальної мети і назовні проявляється у функціях, отже, і призначення та сутність правової системи проявляється через її функції [11].

До зовнішніх функцій правової системи суспільства можна віднести: 1) адаптаційну (способи, що забезпечують збереження системи, співвідношення з іншими підсистемами соціальної системи); 2) оптимізаційну (яка сприяє вдосконаленню системи); 3) інтегративну (яка забезпечує існування системи як цілого). До функцій внутрішніх можна віднести: 1) цільову, яка полягає в спрямуванні функціонування всіх частин на досягнення мети; 2) регулятивну (розпорядчу), яка полягає у встановленні моделей поведінки та забезпеченні виникнення і реалізації зв'язків між елементами; 3) організаційну (яка має дві під- функції: субординаційну та координаційну, що сприяють доцільному розміщенню зв'язків у системі); 4) контрольну (охоронну), яка спрямована на здійснення соціального контролю за поведінкою суб'єктів; 5) захисну, яка спрямована на встановлення порушених прав суб'єктів [4, с. 35].

Отже, основними функціями правової системи під час збройного конфлікту стають адаптаційна, регулятивна, інтегративна, цільова, контрольна (охоронна), захисна, адже першочерговими завданнями, які постають перед правовою системою, що зазнає впливу збройного конфлікту, є забезпечення збереження системи, співвідношення з іншими підсистемами соціальної системи, спрямування функціонування всіх частин на досягнення мети, здійснення соціального контролю за поведінкою суб'єктів, встановлення порушених прав суб'єктів.

Нормативний складник. Професор С.Алексеев називає нормативний припис логічно завершеним і формально закріпленим державно-владним велінням [12, с. 55]. А нормативну частину правової системи варто розуміти як таку сукупність нормативно-правових засобів (нормативних регуляторів), які є посередниками у виникненні й існуванні зв'язків між суб'єктами. Нормативна частина відіграє основну роль у виникненні зв'язків між суб'єктами права. Об'єктивною основою її реформування є, насамперед, розвиток системи права, від стану якої залежить не тільки стан системи законодавства, але й забезпечення зв'язків між усіма елементами правової системи, а також зв'язків між правовою системою, з одного боку, та іншими підсистемами (економічною, політичною, культурною тощо) соціальної системи суспільства - з іншого [4, с. 98].

Вплив збройного конфлікту на правову систему позначається на правотворчій діяльності. Нормативно-правові акти, ухвалені в таких умовах, будуть транслювати специфіку ситуації на території, де відбувається збройний конфлікт. З'являються нові сфери, які необхідно врегульовувати правовими засобами, зокрема, більшого значення набуває гуманітарне право, а також його підгалузі: право миру, право безпеки, відбувається включення до системи джерел національного права принципів і норм міжнародного права. Значна увага під час збройного конфлікту приділяється національній безпеці як пріоритетній сфері.

Крім того, відбувається зміна джерел права та їх співвідношення, адже значну роль починають відігравати рішення міжнародних організацій, зокрема, Організації Об'єднаних Націй (далі - ООН), Європейського парламенту, Парламентської асамблеї Ради Європи , Організації з безпеки і співпраці в Європі та ін.

Кожен вид адміністративно-правового режиму під час збройного конфлікту деякою мірою буде підлягати регулюванню міжнародним правом, наприклад, якщо збройний конфлікт набув форми війни, то діятиме Конвенція про закони і звичаї суходільної війни (IV Гаазька конвенція), там вказано, наприклад, що забороняється атакувати чи бомбардувати в жодний спосіб незахищені міста, селища, оселі чи будівлі [13].

Наприклад, для романо-германської правої системи є нетиповим, що значну роль щодо характеристики подій збройного конфлікту відіграє судовий прецедент, зокрема, йдеться про рішення Міжнародного суду ООН.

Р. Бірюков зазначає, що ухвалений 2006 р. Закон України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» по суті проголошує судовий прецедент джерелом права України [14, с. 14].

У період збройного конфлікту суб'єкти міжнародних відносин на підставі добровільного волевиявлення виробляють систему правових норм, на базі яких відбувається формування наднаціонального правового простору з метою врегулювання збройного конфлікту чи поширення дії норм міжнародного гуманітарного права.

Ідеологічний складник. До ідеологічної частини правової системи, на думку автора, належить правова поведінка, правова ідеологія, правова культура та правосвідомість тощо.

Під час збройного конфлікту постає потреба формування правової ідеології, яка поважає та гарантує верховенства права, захищає права людини, забезпечує ефективність законодавства, сприяє оптимальному функціонуванню правової держави і громадянського суспільства, формуванню цілісної, динамічної правової системи.

Змінюється також і правосвідомість, адже значні втрати серед населення внаслідок збройного конфлікту призводять до правового нігілізму, бо право втрачає деякі можливості щодо гарантії прав людини і громадянина.

У період збройного конфлікту часто відбувається локалізація правової системи, яка полягає в консолідації етнічних і цивілізаційних утворень, що прагнуть до самозбереження правових, культурних, релігійних, етнічних, моральних цінностей, норм, звичаїв і проводять політику «культурної ізоляції». Крім того, періоду збройного конфлікту властива регіоналізація правової системи, яка означає співіснуванні конкуруючих різновекторних моделей правового, економічного, політичного, соціального, культурного розвитку держав та їхніх правових систем у межах певного регіону.

Висновки

Автор визначив схему аналізу впливу збройного конфлікту на правову систему, зокрема, дослідив, що доцільно характеризувати його за допомогою міри впливу на складові частини правової системи, йдеться про інституційну, функційну, нормативну й ідеологічну. Дані складові частини правової системи містять більшість правових явищ, які відображають закономірності її розвитку під час збройного конфлікту. Незважаючи на те, що збройний конфлікт впливає на правову систему загалом, найбільше він впливає на інстигуційний і нормативний складники, особливо щодо концепції прав людини, зміни правового статусу суб'єктів, посилення впливу міжнародного права, зміни співвідношення міжнародного та національного права, появи нових сфер, які потребують правового врегулювання.

Автор переконаний, що дослідження впливу збройного конфлікту на правову систему за допомогою визначення змін її складових частин дозволить детально вивчати дане питання і надалі.

Список використаних джерел

1. Удовика Л. Правова система України : глобалізаційні трансформації/Л. Удовика. - Запоріжжя : КСК-Апьянс, 2014. -320 с.

2. Бірюков Р. Національна правова система в умовах глобалізації: основні напрямки трансформації: автореф. дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень» / Р. Бірюков ; Нац. ун.-т «Одеська юридична академія». - Одеса, 2011. -20 с.

3. Батрименко О. Особливості сучасних збройно-політичних конфліктів : автореф. дис.... канд. політ, наук : спец. 23.00.02 «Політичні інститути та процеси» / О. Батрименко ; Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. - К., 2006. -18 с.

4. Луць Л. Сучасні правові системи світу : [навчальний посібник] /Л. Луць. - Львів : юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2003. - 256 с.

5. Бачинин В. Философия права : конспектлекций/ В. Бачинин. -Харьков, 2002. -С. 104-107.

6. Коваленко Н. Світовий досвід введення надзвичайних адміністративно-правових режимів / Н. Коваленко II Visegrad Journal on Human Rights. - № 4/1. - 2016.

7. Моше К.-Э. Американский метод взвешивания интересов и немецкий тест на пропорциональность : исторические корни / К.-Э. Моше, П. Иддо II Сравнительное конституционное обозрение. - 2011. -№3 (82). -С.61.

8. Ірха Ю. Обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина в інтересах національної безпеки України в сучасних умовах / Ю. Ірха II Вісник Конституційного Суду України. - 2015. - № 5. - С. 78-87 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vksu_2015_5_9.

9. Додатковий протокол до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 р., що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_199.

10. Burke-White W. Human Rights and National Security : The Strategic Correlation / W. Burke-White II Harvard Human Rights Journal. -2004. -Vol. 17. - P. 254 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : https://www.law.up.enn.edu/cf/faculty/wburkewh/workingpapers/ 17HarvHumRtsJ249 (2004).pdf

11. Тиунова Л. Системные связи правовой действительности/Л. Тиунова. - СПб, 1991. - С. 60.

12. Алексеев С. Общая теория права : в 2-х томах / С. Алексеев. - М., 1982. -Т. 2. - С. 55.

13. IV Конвенція про закони і звичаї війни на суходолі та додаток до неї : Положення про закони і звичаї війни на суходолі [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_222.

Размещено на Allbest.ru